Відмінності між версіями «Маршрутизація протоколу IPX»

Версія за 21:44, 19 листопада 2008

У цілому маршрутизація протоколу IPX виконується аналогічно маршрутизації протоколу IP. Кожен IPX-маршрутизатор підтримує таблицю маршрутизації, на підставі якої приймається рішення про просування пакета. IPX-маршрутизатори підтримує однокрокову маршрутизацію, при якій кожен маршрутизатор приймає рішення тільки про вибір наступних на шляху маршрутизатора. Можливості маршрутизації від джерела в протоколі IPX відсутні. Розглянемо типову таблицю маршрутизації (мал. 3.00) для протоколу IPX.

У поле «Номер мережі» указується шестнадцатеричный адреса мережі призначення, а в поле «Наступний маршрутизатор» - повна мережна адреса наступного маршрутизатора, тобто пари «номер сети-мас - адреса». МАС - адреса з цього запису переноситься в поле адреси призначення кадру канального рівня, наприклад Ethernet, що і переносить IPX-пакет наступному маршрутизаторові. IPX-пакет при передачі між проміжними маршрутизаторами змін не перетерплює.

Якщо IPX-маршрутизатор виявляє, що мережа призначення - це його безпосередньо підключена мережа, то з заголовка IPX-пакета витягається номер вузла призначення, що є МАС - адресою вузла призначення. Цей МАС - адреса переноситься на адресу призначення кадру канального рівня, наприклад FDDI. Кадр безпосередньо відправляється в мережу, і протокол FDDI доставляє його по цій адресі вузлові призначення.

IPX-маршрутизатори звичайно використовують два типи метрики при виборі маршруту: відстань у хопах і затримку в деяких умовних одиницях - тиках (ticks). Відстань у хопах має звичайний сенс - це кількість проміжних маршрутизаторів, який потрібно перетнути IPX-пакетові для досягнення мережі призначення. Затримка також часто використовується в маршрутизаторах і мостах/комутаторах для більш точного порівняння маршрутів. Однак у IPX-маршрутизаторах традиційно затримка виміряється в тиках таймера персонального комп'ютера, що видає сигнал переривання 18,21 рази в секунду. Ця традиція ведеться від перших програмних IPX-маршрутизаторів, що працювали в складі операційної системи NetWare і користувалися таймером персонального комп'ютера для виміру інтервалів часу. Нагадаємо, що IP-маршрутизатори, а також мости/комутатори, що підтримують протокол Spanning Tree, вимірюють затримку, внесену якою-небудь мережею в 10-наносекундных одиницях передачі одного біта інформації, так що мережа Ethernet оцінюється затримкою в 10 одиниць. Крім цього, IPX-маршрутизатори оцінюють затримку не одного біта, а стандартного для IPX-пакета в 576 байт.

Тому затримка в тиках для мережі Ethernet виходить рівної 0,00839 тика, а для каналу 64 Кбит/з - 1,31 тика. Затримка в тиках завжди округляється до цілого числа тиків у велику сторону, так що мережа Ethernet вносить затримку в один тик, а канал 64 Кбит/з - у 2 тики. При обчисленні метрики в тиках для складеного маршруту затримки в тиках складаються.

Дві метрики в записах таблиці маршрутизації протоколу IPX використовуються в порядку пріоритетів. Найбільшим пріоритетом володіє метрика, обмірювана в затримках, а якщо ця метрика збігається для яких-небудь маршрутів, то в увагу приймається відстань у хопах.

Незважаючи на традиції виміру затримки в тиках, IPX-маршрутизатори можуть використовувати і стандартні затримки мереж, обмірювані в 10-наносекундных інтервалах.

IPX-маршрутизатори можуть підтримувати як статичні маршрути, так і динамічні, отримані за допомогою протоколів RIP IPX і NLSP.

Протокол RIP IPX дуже близький до протоколу RIP IP. Тому що в IPX-мережах маски не застосовуються, те RIP IPX не має аналога RIPv2, що передає маски. Інтервал між оголошеннями в протоколу RIP IPX дорівнює 60 з (на відміну від 30 су RIP IP). У пакетах RIP IPX для кожної мережі вказуються обидві метрики - у хопах і тиках. Для виключення маршрутних петель IPX-маршрутизатори використовують прийом розщеплення обрію.

Час життя динамічного запису складає 180 секунд. Недосяжність мережі вказується значенням числа хопов у 15 (0x), а тиків - у 0xFFFF.

IPX-маршрутизатори, як і IP-маршрутизатори, не передають з мережі в мережу пакети, що мають широкомовну мережну адресу. Однак для деяких типів таких пакетів IPX-маршрутизатори роблять виключення. Це пакети служби SAP, за допомогою якої сервери NetWare повідомляють про себе по мережі. IPX-маршрутизатори передають SAP-пакети в усі безпосередньо підключені мережі, крім тієї, від якої цей пакет отриманий (розщеплення обрію). Якби IPX-маршрутизатори не виконували таких передач, то клієнти NetWare не змогли б взаємодіяти із серверами в мережі, розділеної маршрутизаторами, у звичному стилі, тобто шляхом перегляду наявних серверів за допомогою команди SLIST.

IPX-маршрутизатори завжди використовують внутрішній номер мережі, що відноситься не до інтерфейсів маршрутизатора, а до самого модуля маршрутизації. Внутрішній номер мережі є деяким аналогом мережі 127.0.0.0 вузлів IP-мереж, однак кожен IPX-маршрутизатор повинен мати унікальний внутрішній номер мережі, причому його унікальність повинна поширюватися і на зовнішні номери IPX-мереж у складеній мережі.

IPX-маршрутизатори виконують також функцію узгодження форматів кадрів Ethernet. У складених IPX-мережах кожна мережа може працювати тільки з одним з 4-х можливих типів кадрів IPX. Тому якщо в різних мережах використовуються різні типи кадрів Ethernet, те маршрутизатор посилає в кожну мережу той тип кадру, що встановлений для цієї мережі.

Протокол NLSP (NetWare Link Services Protocol) являє собою реалізацію алгоритму стану зв'язків для IPX-мереж. В основному він працює аналогічно протоколові OSPF мереж TCP/IP.

Інформація взята з:[ http://www.compnets.narod.ru/4-8.html ]