Відмінності між версіями «"XIX століття"»

Версія за 20:07, 21 жовтня 2011

• 1820

Шарль Ксавьє Томас де Кольмар (1785 ... 1870) створив Арифмометр, перший масово вироблений калькулятор. Він дозволяв проводити множення, використовуючи принцип Лейбніца, і був підмогою користувачеві при діленні чисел. Це була найнадійніша машина в ті часи; вона не даремно займала місце на столах рахівників Західної Європи. Арифмометр так само поставив світовий рекорд за тривалістю продажів: остання модель була продана на початку XX століття.

• 1822

Чарльз Беббідж (1792 ... 1871) заново винайшов диференціальний аналізатор. У цей же час він почав свій спонсорований державою проект, метою якого була побудова одного такого пристрою.

• 1832

Беббідж і Джозеф Клемент побудували прототип одного з сегментів свого пристрою, який міг оперувати 6-ти розрядними числами і диференціалами другого порядку. Закінчена машина, яка була б розміром з кімнату, повинна була працювати з диференціалами шостого порядку при 20-ти розрядних числах і диференціалами третього порядку при 30-ти розрядних числах. Кожна операція додавання повинна була проходити у дві фази; друга фаза мала на меті стежити за порядком результату першої. Результати повинні були виводитися на м'яку металеву матрицю для друкованого верстата. На жаль, фінансування проекту «прикрили», і крім цього сегмента нічого більше побудовано не було.

• 1834

Житель Стокгольма Джордж Шойтц, прочитавши короткий опис проекту Беббідж, збудував з дерева модель диференціального аналізатора.

• 1834

Беббідж продумав і почав розробку Аналітичної Машини. Була б машина побудована або не була, її можливість стати першим в світі комп'ютером залежала від визначення самого слова «комп'ютер». У Аналітичної Машині відсутня одна основна властивість сьогоднішніх комп'ютерів: «концепція зберігається програми», яка необхідна для того, щоб вважати обчислювальну машину комп'ютером. Програма повинна зберігатися в тільки читається (read-only) пам'яті, наприклад, у вигляді перфокарт. (У цьому циклі статей такі машини будуть далі називатиметься програмованими калькуляторами.)

Беббідж продовжував роботу довгі роки, але після 1840 року зміни в початковому дизайні були вкрай незначні. Машина могла б оперувати 40-розрядними числами; процесор повинен був мати два «акумулятора» для зберігання проміжних результатів і кілька допоміжних. Крім того, в машині був присутній «склад» (пам'ять), в якому могли зберігатися аж до ста чисел. Було передбачено декілька пристроїв для читання перфокарт (на них повинні були записуватися як програми, так і дані). Ще одне досягнення Беббідж: у програмах могли використовуватися переходи. Був присутній також і прообраз мікропрограмування - значення інструкцій задавалося з допомогою позиціонування металевих штирів в циліндрі з отворами, який називався «контрольний циліндр».

Машина складала за 3 секунди, а операції множення і ділення займали 2 ... 4 хвилини.

• 1842

Проект Беббідж офіційно закритий через численні перевищень планованих витрат і неприйнятною для спонсорів тривалості розробки.

• 1847 ... 1849

Беббідж розробив поліпшену і спрощену версію диференціального аналізатора, яка могла оперувати диференціалами сьомого порядку та 31-розрядними числами, але ніхто не погодився дати грошей на будівництво пристрою.

• 1853

До задоволення Беббідж Шойтц побудував перший повнорозмірний диференціальний аналізатор. Машина працювала з 15-ти розрядними числами і диференціалами четвертого порядку. Висновок проводився на друковану матрицю за принципом Беббідж. Трохи пізніше лондонською фірмою Brian Donkin була побудована друга машина.

• 1858

Перший диференціальний аналізатор куплений обсерваторією Дадлі в місті Олбені, штат Нью-Йорк, а другий - британським урядом. Машина з Олбені використовувалася для виробництва наборів астрономічних таблиць, але директор обсерваторії був незабаром звільнений за такий екстравагантну покупку, і машина більше ніколи не використовувалася по-серйозному, закінчивши свої дні в музеї. Друга ж машина прожила довге і корисне життя.

• 1871

Беббідж створив прототипи процесора і друкувального пристрою.

• 1878

Житель Нью-Йорка Рамон Веріа винайшов калькулятор з вбудованою таблицею множення, який був набагато швидше за всіх своїх попередників. Але винахідник не хотів запустити свій пристрій в масове виробництво. Його метою було довести, що іспано-говорять жителі США можуть винаходити не гірше аноглоговорящіх.

• 1885

Став масово випускатися більш компактний, ніж арифмометр, умножающий калькулятор. Він був одночасно і незалежно один від одного винайдений американцем Френком Болдуіном і шведом з Росії Т. Одднером.

• 1886

Дорр Фелт (1862 ... 1930) створив «Комптометр». Це перший калькулятор, де значення вводилися шляхом натиснення клавіш. Це стало можливим завдяки тому, що механізм Фелт був досить швидкий для проведення операції в той час, поки клавіша піднімалася на своє звичне місце.

• 1889

Фелт винайшов перший настільний друкує калькулятор.

• 1890

Перший раз результати всеамериканской перепису населення оброблялися за допомогою обчислювальних машин: перфокартних табуляторів Германа Холеріта (1860 ... 1929). Це послужило початком індустрії перфокарт. Ще один прецедент - перфокарти вперше стали читатися за допомогою електричних машин.

• 1892

Вільям С. Барроуз (1857 ... 1898) створив машину, аналогічну Комптометру Фелт, але більш надійний, тим самим, поклавши початок індустрії офісних калькуляторів.

Хронологія обчислювальних машин