Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Самохвалова Катерина»

Версія за 20:01, 15 березня 2011

Стаття Самохвалової Катерини Про молодіжні субкультури

Хіп-хоп (англ. Hip-hop)— молодіжна субкультура, яка з`явилась в США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.

Розвиток культури хіп-хоп 1970-і Хіп-хоп зародився в афроамериканському середовищі Бронкса, района Нью-Йорка, у другій половині 1970-х років. У той час це була музика для вечірок, яку створювали диск-жокеї (названі скорочено «діджеями»), працюючи у крайньо примітивній тоді техніці семплування: вона в більшості зводилась до повторення музичного програшу чужої танцювальної композиції, найчастіше уривку ударної . Перші «ем-сі» були буквально типовими конферансьє («Master of Ceremony» — тобто, скороченно MC; ця абревіатура пізніше взяла в себя численну кількість інших значень), вони представляли ди-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними викриками та цілими тирадами. (Необхідно відмітити, що на Ямайці схожа манера виконання була спрацьована ще на межі 1960—70-х років завдяки зародившомуся техніці даба.) Популярність музики на ціх вечерках призвела до того, що місцеві ди-джеї стали продавати на руки касети із записаними «живцем» «сетами» (програмою виступу), в яких творчо мікшувалися ритми та басові партії зняті з композицій в стилях диско та фанк, поверх яких ем-сі начитували реп. Це було виключно любительське заняття, та в той період (1977—78 рр.) ніяких студій і офіційних випусків платівок репа не існувало.

Мистецтво графіті Мистецтво графіті – це вчення про вуличну каліграфію, малюнки та письмо. Має інші назви – Письмо, Графф (Graff), Аерозольні Малюнки, Piecin, Burnin, та Міські Фрески. Інші форми цього мистецтва - Bombin and Taggin («бомбити стіни» і «писати теги»). Послідовники, які практикують його, відомі як райтери, письменники, аерозольні художники, графітчики, бомбери та творці графіті. В давні часи письмо на стінах, деревах, одязі, камінні відіграло важливу роль в розвитку людського розуму та самовираження. В доісторичні часи люди набирали в рот сік ягід і розбризкували його на печерні стіни. Іноді це відбувалося в цілковитій темряві. Легко провести паралелі з сучасними графітчиками 1970-х та 1980-х років, які малювали на стінках вагонів метро, використовуючи аерозольні балони з фарбою. Сьогодні творці графіті намагаються стати майстрами художнього письма. Багато графітчиків стали дизайнерами мод, художниками, фотографами та режисерами. Знаючи це ми розуміємо, що графіті це ніякий не вандалізм! Слово «графіті» пішло від італійського Graffio, що значить подряпина (a scratch) – що показує зв’язок цього мистецтва з діджеїнгом (візуальний діджеїнг). Графіті - це термін, яким назвали графічне мистецтво хіп-хопу в часи, коли воно почало з’являтися (легально і нелегально) на об’єктах громадської та приватної власності як акт соціального протесту (особливо на вагонах метро). Так само як емсіінг був названий репом, а брейкінг – брейк дансом, малювання графіті отримало синонімічні назви «тегінг» (taggin) «бомбінг» (bombin), «писання» (writin), piecin, «спалення» (burnin). Графіті – напис або малюнок на різноманітних поверхнях, зроблений шляхом розбризкування, шкрябання тощо. Популяризовано такими особами: Taki 183, Phase 2, Stay High 149, Kase 2, Lee, Chico, Cope 2, TAT’s Cru, Presweet, Iz the Wiz, Seen, Quik, O.E., Revolt, Dondi, Zephyr, Futura 2000, and others.

Брейкінг Брейкінг – вчення про форми вуличного танцю. Зазвичай зветься брейк-дансом або бі-боїнгом. Зараз включає колись самостійні форми танцю - Up-Rockin, Poppin and Lockin, Jailhouse або Slap-Boxing, Double Dutch, Electric Boogie та Капоейра (Capoeira martial arts). Під брейкінгом також мають на увазі вільний стиль вуличних танців. Його практики відомі як бі-бої (B-Boys), B-Girls та брейкери (Breakers). Брейкерські рухи також використовують в аеробіці та інших вправах, що розвивають тіло та знімають напругу. Танці та інші ритмічні рухи так само виникли ще в доісторичні часи. Танець також є формою спілкування. Брейк-Данс – це акробатичний стиль вуличних танців. Вуличне знання Вуличне знання – це вчення про передачу життєвої мудрості. Переважно під ним мають на увазі здоровий глузд і накопичену мудрість жителів великого міста. Складається з технік, фраз, кодів та термінів, що використовуються для виживання у місті. Включає здатність вголос висловлювати ідеї та міркування, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим догмам більшості. Вуличне знання – це сукупність знань, накопичених культурою Хіп-Хопу. Практики цього вчення відомі не лише як хіп-хопери, а також як брати, сестри, богині і боги (Goddesses and Gods), батьки, матері, вчителі, королі, королеви, принцеси, принци, володарі та божества (Lords and Divine). Наперекір думці, що знання накопичується в тихому академічному середовищі, велику частку вуличного знання можна знайти в творчості хіп-хоп поетів, письменників та навіть гумористів. Хіп-хопери навчилися передавати знання через сміх і радість (аналог – українські народні прислів’я та приказки). Вулична мудрість – це усвідомлення того, як вижити в сучасному вуличному житті. Популяризовано такими особами: Cornell West, Martin Lawrence, Afrika Bambaataa, Clarence 13X, Minister Louis Farrakhan, Kwame Toure, Chuck-D, Nas, Dick Gregory, Chris Rock, Tupac Shakur, The Wayans Brothers, Sista Souljah та ін.

Бітбоксинг Бітбоксинг – вчення про музику тіла. Переважно під ним розуміють створення ритмічних звуків різними частинами тіла – зокрема горлянкою, ротом і руками. Послідовники цього вчення відомі як бітбоксери або люди-оркестри. Бітбоксінг вчить використовувати тіло як інструмент. Ранні його версії включали різного роду хлопки. Сучасний бітбоксинг являє собою імітацію старих електронних драм-машин. Ці електронні драм-машини були звичайними коробками з ударними (beat boxes) і мистецтво майстерно імітувати їх звучання було назване бітбоксинг. Однак старовинний бітбоксинг мав на увазі імітацію звуків природи шляхом використання частин власного тіла. Бітбоксинг зародився ще на початку розвитку людства. Імітація звуків природнього оточення допомагала людям спілкуватися, передавати знання і виживати в доісторичні часи. Популяризовно такими особами: Doug E. Fresh, Biz Markie, The Fat Boyz, DMX, Greg Nice, Bobby McFerrin, Emanon, Click the Super Latin, K-Love, Rahzel та ін. Вулична мода Вулична мода – вчення про міські стилі і тенденції. Зазвичай під нею мають на увазі урбаністичний стиль одягу. Однак, вулична мода має справу з усіма візуальними стилями і тенденціями хіп-хоп культури – відповідно як себе виражають і позиціонують свою приналежність до культури хіп-хопери. Самовираження через вуличну моду є важливим шляхом для представлення унікальної культури хіп-хопу всьому світу. Вулична мода повідомляє про всі хіп-хоп коди, форми і звичаї. Мода не тільки є дуже давньою формою зв’язку, а й формою вираження нашої свідомості - шляхом того, яким чином і в які кольори ми одягаємось, а також які ми носимо прикраси. Популяризовано такими особами: Madame C.J. Walker, Russell Simmons, Luther Campbell, Sean puffy Combs (P Diddy), Jack the Rapper, Robert Townsend, Eazy E, Too Short та ін.

Вулична мова Вулична мова – вчення про вуличне спілкування. Зазвичай називається чорною англійською, міським сленгом та ебонік (англійська афроамериканців). Це мова хіп-хопу, його лінгвістичні коди – тобто це усна форма спілкування на вулиці. Зазначена вулична мова включає правильну вимову суміші рідної та національної мови, яка точно характеризує стиль життя в урбанізованому місті. Вулична мова це не завжди слова. Вона також включає певні вуличні коди, які часом взагалі не можна виразити словесно. Вулична мова (в значенні розмовної форми) є засобом хіп-хопу для звільнення особистості від стандартної мови і звичних рамок сприйняття навколишнього світу. Англійська (для прикладу) не має достатньо слів та значень, щоб описати як хіп-хопери сприймають світ. Саме це робить вуличну мову (сленг) такою важливою для свободи хіп-хоперів. Вулична мова допомагає трактувати слова на свій власний розсуд. Її послідовники відомі як Hiphoppas (хіп-хопери).