Відмінності між версіями «З'єднання з участю шлюзу»

Поточна версія на 22:13, 29 листопада 2010

6.5.5 З'єднання з участю шлюзу
У розділі 2 обговорювалися основні сценарії встановлення з'єднання в IP-телефонії. Нагадаємо наведені там варіанти, які передбачають участь шлюзу - елементу мережі Н.323, який був розглянутий в попередньому розділі. Перший варіант - це випадок, коли абонент ТфОП викликає користувача IP-мережі, другий - коли користувач IP-мережі викликає абонента ТМЗК, а в третьому варіанті абонент ТфОП викликає абонента ТМЗК, але з'єднання проходить через IP-мережу.
У першому варіанті з точки зору протоколів Н.323 з'єднання встановлюється так само, як з'єднання учасників, включених в мережу з маршрутизацією пакетів IP. Розглянемо ситуацію з точки зору ТфОП. Існує два способи набору номера абонента, що викликається: одноступінчатий і двоступінчастий.
При одноступінчастому способі викликає абонент відразу набирає номер абонента, що викликається, і шлюз встановлює з ним з'єднання. Поки встановлюється з'єднання в IP-мережі, шлюз може передати абоненту ТМЗК повідомлення Call Proceeding, щоб перезапустити таймери. Даний спосіб може використовуватися в корпоративній мережі для організації зв'язку між абонентами відомчих телефонних станцій.
У мережах зв'язку загального користування застосовується двоступеневий спосіб, при якому абонент спочатку набирає телефонний номер шлюзу і встановлює з ним з'єднання. Потім абонент вводить свій персональний код для ідентифікації і номер абонента, що викликається; ця інформація передається по проключенному розмовної тракту сигналами DTMF. Слід зазначити, що необхідність в наборі персонального коду виникає не завжди, тому що номер абонента може міститися в сигнальних повідомленнях систем сигналізації DSS1 і ОКС7, а при використанні систем сигналізації 2ВСК або аналогових систем сигналізації - визначатися за допомогою АВН.
Існує кілька способів ідентифікації абонентів. У першому випадку alias-адреса абонента (PIN-код або номер) шлюз передає воротареві в повідомленні ARQ. У другому випадку ідентифікаційний номер абонента, набраний за допомогою DTMF, передається спеціального сервера. Крім того, в ТфОП виклик може оброблятися системою обробки телефонних карток, яка відповідає за ідентифікацію користувачів і нарахування плати. Існує ще один варіант коли функції ідентифікації абонентів і нарахування оплати покладені на опорну АТС, до якої підключений шлюз.
У другому сценарії, коли користувач IP-мережі викликає абонента ТМЗК за допомогою шлюзу, з точки зору протоколів Н.323 з'єднання встановлюється так само, як описане з'єднання учасників, включених в мережу з маршрутизацією пакетів IP. Викликаного обладнання організовує сигнальний канал Н.225.0 зі шлюзом (за участю або без участі воротаря). Далі передається вимога на з'єднання Setup, яке містить телефонний номер абонента, що викликається в форматі Є. 164. Поки встановлюється з'єднання в ТфОП, шлюз може передати абоненту IP-мережі повідомлення Call Proceeding, щоб перезапустити таймери, якщо протягом 4 секунд після прийому повідомлення Setup він не передав повідомлення Alerting, Connect або Release Complete. Щоб вказати, що виклик виходить за межі IP-мережі, в повідомлення Alerting, Call Proceeding, Progress та Connect повинен включатися інформаційний елемент Progress Indicator.
Сценарій виклику абонента ТМЗК абонентом ТМЗК є комбінацією двох попередніх сценаріїв і з технічної точки зору не містить ніяких нових процедур. Про соціальний і економічному аспектах обслуговування викликів за цим сценарієм вже говорилося в розділі 2.

--Козінцев Олексій 36 гр. 16:10, 29 листопада 2010 (EET)