Відмінності між версіями «Навчальний курс "ФІЛОСОФІЯ НАУКИ"»
| Рядок 103: | Рядок 103: | ||
==Вступ== | ==Вступ== | ||
| − | + | [https://owncloud.kspu.kr.ua/index.php/s/pYOHG81JgVz5X1c Завдання до теми “Вступ”] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
==РОЗДІЛ І. Наука як об'єкт філософського дослідження== | ==РОЗДІЛ І. Наука як об'єкт філософського дослідження== | ||
Версія за 11:06, 6 червня 2020
Зміст
Назва курсу
Філософія науки
Напрям підготовки,спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень: Всі спеціальності другого (магістерського) рівня вищої освіти
Мета та завдання навчального курсу
Метою навчальної дисципліни «Філософія науки» є виявлення специфіки інтелектуальної діяльності в умовах нового типу суспільства (інформаційного), що формується.
Завдання: - Показати, що наука – одна з найдавніших сфер діяльності в історії людства, що вона виступає в сучасних умовах не лише особливою практикою, а і найвищою сферою інтелектуальної творчості;
- Сприяти розумінню того, що наука є значущою як в побутовому житті, так і в усіх інших соціальних сферах, що вона сприяє вдосконаленню техніки і технологій;
- Спонукати студентів до ґрунтовного аналізу, до вироблення наукової рефлексії;
- Довести, що застосування наукових методів та знань може допомогти кожній людині стати професіоналом у будь-якій сфері діяльності;
- Виховати свідоме ставлення до інформації, виробити науковий підхід до її відбору з огляду на те, що в сучасних умовах кількість інформації нівелює її якість, основними домінантами суспільного буття стають: містифікація фактів, масовість, стереотипність мислення, інформаційне насилля, інфляція слова тощо.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
- понятійно-категоріальний апарат філософії науки;
- предмет, метод, функції філософії науки;
- особливості та ключові аспекти гносеології та епістемології, методології, логіки;
вміти:
- грамотно застосовувати понятійно-категоріальний апарат;
- поставити й аналізувати наукову проблему, застосовувати методи наукового пізнання, розрізняти основні методологічні принципи й підходи.
Сформовані компетентності:
- формування особливої культури мислення;
- здатність до рефлексії;
- вироблення творчих підходів до розв’язання завдань;
- евристичний спосіб мислення;
- розуміння цінності теоретичної та експериментальної науки;
- новаторський підхід до вибору фундаментальних філософських методологічних принципів;
- розуміння універсальних малих і великих законів діалектики, законів природи;
- ефективний відбір методологічних класифікацій, науково-теоретичних та науково-практичних методів;
- підбір спеціальної методології;
- розуміння структури наукової роботи.
Автор (укладач) курсу
Укладач - аспірант Нікітін Владислав Дмитрович
Учасники
Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач
Графік навчання
Варіант Структура
Вступ
Вивчення курсу «Філософія науки» є важливим чинником інтелектуального та духовного розвитку студентства, формуванням у студентів здатності до адекватного розуміння та розв’язання теоретичних, методологічних, світоглядних проблем сучасної науки.
Запропонована програма створена таким чином, щоб надати студентам цілісний виклад основних проблем філософії науки на рівні об’єктивного, ідеологічно незаангажованого сучасного бачення проблем сучасної науки. Водночас програмою передбачено ознайомити студентів із наявною різноманітністю сучасних наукових та філософських концепцій, щоб розкрити поліфонізм і плюралізм наукового та філософського мислення, надати можливість їх альтернативного сприйняття. Курс покликаний синтезувати набуті знання з фахових та гуманітарних дисциплін у цілісне світосприйняття з метою створення підґрунтя методологічного та гуманітарного компонентів магістерського рівня підготовки спеціалістів.
РОЗДІЛ І. Наука як об'єкт філософського дослідження
Тема 1. Філософські аспекти осмислення науки.
Наука як соціальний та історичний феномен. Передумови становлення науки.
Донаукові форми знання. Основні аспекти існування науки: система знань, соціальний інститут, форма суспільної свідомості, виробництво й вид діяльності. Місце науки в системі духовної культури. Основні функції науки. Цілі та пріоритети науки. Позитивні та негативні фактори розвитку науки. Вплив науки на спосіб життєдіяльності сучасної людини.
Основні тенденції розвитку наук. Принципи класифікації наук. Внутрішні фактори еволюції науки: ідеали, норми, цінності. Глобальні регулятиви наукової діяльності: наукова картина світу, стиль мислення, науково-технічна політика суспільства. Рух науки: школи, напрями, концепції, дослідницькі програми. Наукові проблеми, методи, напрями досліджень. Наука й філософія. Історія й філософія науки як етапи її самопізнання. Поділ концепцій науки на екстерналізм та інтерналізм. Характеристика принципів екстерналізму. Визнання соціально-економічної культурно-історичної детермінованості еволюції науки. Детермінованість історії науки когнітивними факторами. Концепція «відносної самостійності науки». Парадокс існування взаємозв'язку практичної та пізнавальної діяльності поряд із ідеєю випередження теорією практики.
Світоглядні орієнтири науки: історія й сучасність Проблема неоднозначності світоглядних інтерпретацій новітніх досягнень науки. Мотиваційний зміст інноваційного процесу в науці. Моральні та правові регулятиви розвитку науки.
РОЗДІЛ ІІ
Тема 2. Наука та її місце в історії філософії.
Особливості виникнення та формування науково-теоретичного мислення. Філософські засади наукової проблематики. Математичні надбання піфагорійської школи. Проблема нескінченності в постановці елеатів. Наукові програми Демокріта, Платона, Аристотеля. Філософсько-теологічний контекст розвитку наукового мислення в середні віки.
Герменевтичний характер природознавства. Гуманістична спрямованість наукового пізнання у Відродженні. Проблема нескінченності у філософії Відродження (Кузанський, Копернік, Бруно). Природа як математичний універсум. Філософські засади нової математики. Відділення фізики від метафізики: Г.Галілей. Світоглядні засади наукової революції XVI - XVII ст. Формування поняття науки Нового часу. Становлення класичного ідеалу наукової раціональності. Емпіризм та раціоналізм як його варіанти. Проблема методу в філософії Нового часу. Індуктивний метод Ф.Бекона. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Декартом. Картезіанська концепція науки. Ідея створення загальної універсальної науки (Г.Лейбніц). Філософське обґрунтування атомізму XVII ст.
Філософські засади наукової програми І.Ньютона. Природничо-наукове вирішення проблем людського буття в Просвітництві. Трансцендентальний спосіб обґрунтування І.Кантом можливості теоретичного природознавства. Обґрунтування філософії як науки: Г.Гегель. Марксистська концепція науки. Позитивістська програма перетворення філософії. Неопозитивістський аналіз науки.
Феноменологічна філософія науки Е.Гуссерля як спроба подолання кризи європейських наук. Концепція історико-гуманітарного знання в герменевтичній філософії Г.Гадамера. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання. Аналіз історії розвитку наукового знання в епістемологічному неораціоналізмі М.Фуко. Обмеження наукової раціональності в контексті розвитку філософії XX ст. Ірраціоналізм як альтернатива раціоналізму в філософії й культурі. Критика позитивізму К.Ясперсом, принцип множинності істини. Модерністське розв'язання проблеми співвідношення релігії та науки в неотомізмі. Свобода наукової творчості і моральні регулятиви розвитку наукового пізнання. Герменевтична онтологія М.Хайдеггера. Герменевтика символів П. Рікера.
Зміст курсу
Теоретичний матеріал до курсу
Вступ
РОЗДІЛ І. Наука як об'єкт філософського дослідження
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 2. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 3. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Базова
1. Антология мировой философии. – М., 1971. – Т.3. – С. 548-621.
2. Аристотель. Сочинения в 4-х томах. – Том 3. Физика. – С. 61-122.
3. Асмус В.Ф. Неокантианство // Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М., 1977.
4. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук // Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. – М., 1971. – Т.1.
5. Бэкон Ф. Новый Органон // Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. – М., 1972. – Т.2
6. Бэкон Ф. Великое восстановление наук // Бекон Ф. Соч. в 2-х томах. – М., 1971. – Т.1.
7. Вiтгенштейн Л. Trаctatus logico-filosoficus. Фiлософськi дослiдження. – Київ: Основи, 1995.
8. Гадамер Х.-Г. Iстина i метод (фрагменти) //Читанка з iсторiї фiлософiї. Книга 6.Зарубiжна фiлософiя ХХ ст. – К., 1993.
9. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология //Вопр.филос. – 1992. – No7.
10. Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы всемерно исправлять свой разум и доискивать истину в науках // Декарт Р. Соч. в 2-х томах. – М., 1989. – Т.1.
11. Дiльтей В. Виникнення герменевтики // Сучасна зарубiжна фiлософiя: Течiї i напрямки. Хрестоматiя. – К., 1996.
12. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К., 1990.
13. Добронравова I.С. Наукова бачення мiсця людини в свiтi // Фiлософiя. Курс лекцiй. Лекцiя 14. – К., 1993.
14. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. – М.: Прогресс, 1971.
15. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка // Аналитическая философия: становление и развитие. – М., 1998.12
16. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Вопр. философии, 1992. – No12.
17. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. – К., 1983.
18. Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации. – К., 1974.
19. Куайн В. Онтологическая относительность // Современная философия науки. – М., 1996.
20. Кун Т. Объективные, ценностные суждения и выбор теории // Современная философия науки. – М., 1996.
21. Кун Т. Структура научних революцiй. – М., 1977.
22. Лакатос И. Бесконечный регресс и обоснование математики // Современная философия науки. – М., 1996.
23. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. – М.:«Медиум», 1995.
24. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции// Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М., изд-во Прогресс», 1978.
25. Лекторский В.А. Операционализм // Современная буржуазная философия. – М., 1972.
26. Лекторский В.А., Швырёв В.С. Методологический анализ науки. (Типы и уровни). – //Философия, методология, наука. – М., 1972.
27. Лаудан Л. Наука и ценности // Современная философия науки. – М., 1996.
28. Леви-Стросс К. Структурная антропология. – М., 1983.
29. Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная. – УФН, т.144, вып. 2. – Окт. 1994.
30. Микешина Л.А. Детерминация научного познания. – Л., 1973.
31. Мур Дж. Доказательство внешнего мира // Аналитическая философия ХХ века. – М.,1993.
32. Остин Дж. Значение слова //Аналитическая философия ХХ века. – М., 1993.
33. Патнем Х. Введение к книге «Реализм и разум» // Современная философия науки. – М., 1996.
34. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М.: Прогрес, 1983.
35. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М., 1986.
36. Пуанкаре А. О науке. – М.: Наука 1983.
37. Рассел Б. Мое философское развитие // Аналитическая философия ХХ века. – М., 1993.
38. Рассел Б. Логический атомизм // Аналитическая философия: становление и развитие. – М., 1998.
39. Рейхенбах Г. Направление времени. – М., 1982.
40. Рейхенбах Г. Философия пространства и времени. – М., 1985.
41. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре // Культурология ХХ век. Антология. – М., 1995.
42. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М. 1994.
43. Степин В.С. Структура и эволюция теоретических знаний // Природа научного познания. – Минск. 1979.
44. Степин В.С., Розов М.А., Горохов В.Г. Философия науки и техники. – М., 1997.
45. Степин В.С. Становление научной теории. – Минск, 1976.
46. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.
47. Фуко М. Археология знания. – К., 1996.
48. Хайдеггер М. Время картины мира // Время и бытие. – М., 1993.
49. Шлик М. О фундаменте познания // Аналитическая философия ХХ века. – М., 1993.
Допоміжна
1. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. – М.: МФФ, 1998. – С. 10-32.
2. Аристотель. Вторая аналитика // Соч. в 4-х т. – Т. 2. – М.: Мысль, 1978. – С. 257-258, 271-277, 300-304.13
3. Аристотель. Категории // Соч. в 4-х т. Т. 2. – М.: Мысль, 1978. – С. 53-62.
4. Аристотель. Метафизика // Соч. в 4-х т. – Т. 1. – М.: Мысль, 1975. – С. 67-70, 94-97, 145.
5. Бэкон Фр. Новый Органон // Соч. в 2-х т. – Т. 2 – М.: Мысль, 1978. – С. 12-28, 34-44, 56-62.
6. Введение в философию: Учебное пособие для вузов / Авторский коллектив: Фролов И.Т. и др. – М.: Республика, 2003. – Глава 10. – С. 538-571.
7. Готт В.С., Семенюк Э.П., Урсул А.Д. Категории современной науки. – М.: Мысль, 1984. – С. 74-125.
8. Декарт Р. Правила для руководства ума // Декарт Р. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1950. – С. 84-136.
9. Декарт Р. Рассуждение о методе // Декарт Р. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1950. – С. 266-275.
10. Дротянко Л.Г Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна та праксеологічна проблема. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 50-70.
11. Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: (Постнекласичне дослідження). – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, менеджм., бізн. і інформ. систем. – 2000. – С. 7-57, 75-152, 153-176, 188-224.
12. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства. – К.: КНЛУ, 2002. – С.57-74, 105-132.
13. Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна і праксеологічна проблема. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 35-49, 70-112.
14. Истина // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С. 226-227.
15. Карлов Н.В. О фундаментальном и прикладном в науке и образовании // Вопросы философии. – 1995. – No 11. – С. 35-46.
16. Кедров Б.М. О современной классификации наук // Диалектика в науках о природе и человеке. – М.: Наука, 1983. – С. 8-14.
17. Концепции научной рациональности // Современная западная философия. Словарь. – М.: Изд-во политической литературы, 1991. – С. 199-208.
18. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: ПАРАПАН, 2003. – С. 71-93.
19. Кримський С.Б. Наука як феномен цивілізації // Вісник Національної академії наук України. – 2003. – No 3. – С. 7-20.
20. Кримський С.Б. Трансформація методологічної свідомості науки // Наука та наукознавство. – 1996. – С. 32-38.
21. Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса //Вопросы философии. – 1998. – С. No 4. – 40-49.
22. Лакатос И. Бесконечный регресс и основания математики // Современная философия науки. – М.: Логос, 1996. – С. 106-115.
23. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М.: Наука, 1980.
24. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм // ПСС. – Т. 18. – С. 134-140, 275-278.
25. Метод. Методология // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С. 364-367.
26. Микешина Л.А. Философия науки. Учебное пособие. – М.: Прогресс-Традиция., 2005. – С. 11-26, 27-45, 129-164, 258-274.
27. Наука // Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С. 403-406.
28. Наука // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С. 410-411.
29. Ньютон-Смит В. Рациональность науки // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С. 246-294.
30. Патнэм Х. Введение к книге «Реализм и разум» // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – 1996. – С. 209-220.14
31. Патнэм Х. Философы и человеческое понимание // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С. 221-246.
32. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М.: Прогресс, 1983. – С. 35-55.
33. Поппер К. Реализм и цель науки // Современная философия науки. Хрестоматия. – М.: Логос, 1996. – С. 98-106.
34. Пружинин Б.И. О пользе фундаментальности, или Быть ли в России большой науке // Вопросы философии. – 1996. – No 12. – С. 133-141.
35. Рациональность // Современная западная философия. Словарь. – М.: Изд-во политической литературы, 1991. – С. 261-262.
36. Раціональності концепція // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С. 539.
37. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. Учебное пособие. – М.: Гардарики, 1996. – С. 3-13, 28-42, 191-226, 278-306.
38. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – Статьи: «Гипотеза», «Идея», «Концепция», «Проблема», «Теория», «Факт».
39. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – Статті: «Інтуїція», «Істина», «Емпіричне знання», «Емпіричне і теоретичне», «Метод», «Методологія», «Об’єкт», «Освоєння», «Пізнання», «Суб’єкт», «Теоретичне знання».
40. Хайдеггер М.О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.: Высшая школа, 1991. – С. 8-27.
41. Энгельс Фр. Диалектика природы. – Маркс К., Энгельс Фр. Соч. – Т.20. – С. 564-571.
---
