Відмінності між версіями «Ознаки об’єктивної сторони складу злочину»

Поточна версія на 20:43, 31 травня 2020

Розділ 1 Поняття і значення об’єктивної сторони складу злочину

Об’єктивну сторону злочину утворюють зовнішні його ознаки, встановлені кримінальним законом. Це ті його ознаки, в яких проявляється зовнішній процес вчинення суспільно небезпечного діяння і які відповідають на запитання - як було вчинено злочин? У суспільних явищах завжди необхідно відрізняти їх фактичні, об’єктивні риси та суспільний характер та їх суспільне значення. В об’єктивній стороні злочину процес вчинення злочину характеризується з боку послідовного розвитку тих подій і явищ, які починаються злочинною дією (бездіяльністю) і закінчуються настанням злочину, злочинних наслідків. В. Д. Спасович вказував, що „субъект и объект, виновник и предмет преступления - это такие данные, без которых преступление немыслимо, но от них зависит одна только возможность прес¬тупления. Они могут существовать одно возле другого, не соединяясь одно с другим. Уголовную связь между ними образует преступное деяние. Это деяние есть нечто цельное, но ум, разбирая его, подмечает в нем две главные стороны, которые так тесно связаны, как тело и душа в человеке, как форма и содержание в каждом явле¬нии: сторону объективную внешнюю, предметную и сторону субъективную, внутреннюю, личную”. Розкриваючи зміст об'єктивної сторони складу злочину, В. Д. Спасович зазначав, що її утворюють дія з її наслідками (як називав автор, „действие й дело ”) [Фріс П. Л. Крим; 78]. О. Ф. Кістяківський, визначаючи об'єктивну сторону складу злочину, вказував, що її утворюють „самое действие и его последствие дело, или внешняя деятельность субъекта и его результат”[Фріс П. Л. Крим; 78]. Л. С. Бєлогриць-Котляревський, хоча і не визначав об'єктивну сторону, як елемент складу злочину, проте називав серед загаль¬них ознак злочину (маючи при цьому на увазі саме склад злочину), „преступное действие и его последствие”[Фріс П. Л. Крим; 78]. Професор Варшавського університету В. В. Єсіпов виділяв у структурі складу злочину „внешнюю сторону преступления”, яка, на його думку, складається; з елементів, якими є час, місце, знаряд¬дя і засоби скоєння злочину[Фріс П. Л. Крим; 78-79]. Н. Д. Сергієвський не розглядав взагалі поняття складу злочи¬ну, не виділяв його елементів, хоча досить детально характеризу¬вав його зовнішню сторону [Фріс П. Л. Крим; 79]. М. С. Таганцев чітко визначав як елемент складу злочину „пре¬ступное действие”, поділяючи його на „содеяние” и „бездействие”. У зовнішню сторону злочину ним включались також наслід¬ки діяльності, які визначались як „создание определенной опасности для конкретного правоохраняемого интереса”, а також причинний зв'язок між ними [Фріс П. Л. Крим; 79]. Одним із перших, хто наблизився до сучасного розуміння змісту об'єктивної сторони складу злочину, був А. Н. Трайнін. У монографії „Общее учение о составе преступления” він поділяв ознаки даного елемента на обов'язкові (суспільне небезпечне діяння, шкідливі на¬слідки та причинний зв'язок між ними) та факультативні (предмет посягання, спосіб, час, місце, обстановка вчинення злочину) [Фріс П. Л. Крим; 79] . А. А. Піонтковський, даючи визначення об'єктивній стороні складу злочину, вказував, що вона характеризується суспільне не¬безпечним діянням, його злочинними наслідками та причинним зв'язком між ними [Фріс П. Л. Крим; 79]. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ч.1 ст.11 КК України). Сам по собі злочин несе шкідливі наслідки для правоохоронюваних інтересів, однак злочин - це взагалі процес певної поведінки людини, який точиться в просторі і часі, за певними обставинами. Злочин містить у собі різноманітні види поведінки людини, а також дію різних сил природи, які людина використовує для своїх потреб, фізичні чи хімічні або інші властивості речовин, знарядь, здібності тварин чи птахів та всі інші можливості для того, щоб досягнути бажаних нею наслідків - змін в оточуючому суспільному середовищі. Умовно процес вчинення злочину можна з точки зору його об’єктивної сторони розділити на три етапи: 1.Дія (бездіяльність). Це перший початковий стан вчинення злочину. При чому в об’єктивну сторону злочину дія входить не цілком, а лише її зовнішня, виконавча, фізична сторона. Це та сторона дії, яку можна побачити присутнім, зрозуміти і певно визначити - місце, час , обставини та використані при цьому засоби і знаряддя. Злочинна дія завжди чиниться в певних умовах. Тому діяння завжди треба брати та оцінювати не ізольовано, а з врахуванням усіх умов і обставин. 2.Причинний зв’язок, як об’єктивно існуючий взаємозв’язок речей і явищ в природі. Злочин як і будь-яка суспільно істотна дія чинить певні зміни у суспільному житті, які в свою чергу викликають подальший розвиток подій. Такий розвиток може мати різні напрямки залежно від характеру дії (бездіяльності), а також від умов місця, часу та обставин. 3.Злочинні наслідки, тобто ті зміни, до яких призводить злочин і які є суспільно небезпечною шкодою [крим і закон;189-190]. Саме виконання об'єктивної сторони складу злочину є підста¬вою для застосування кримінального закону, для притягнення винного до кримінальної відповідальності. У цьому положенні знаходить свій прояв принцип об'єктивізації кримінальної відпо¬відальності, принцип об'єктивного ставлення за провину. Для здійснення правосуддя ці положення особливо важливі: 1) визнання злочином лише об’єктивного прояву лихої волі людини, а не її поглядів, переконань, міркувань, виключає сваволю, беззаконня; 2) об’єктивні дії та бездіяльність як критерій намірів людини дає змогу виявити суб’єктивну сторону злочину і виключити об’єктивну осудність, тобто засудження без вини невинного; 3) об’єктивна сторона злочину найбільш багата ознаками, що дає можливість відмежувати один злочин від подібного, суміжного, іншого, а також злочинні дії від дій, які злочину не утворюють, які кримінальним законом не передбачені. Наприклад, об'єк¬тивна сторона крадіжки полягає у таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК), грабежу - у відкритому викраденні чужого майна (ст. 186 КК), тоді як об'єкт названих злочинів, суб'єкт і суб'єктивна сторона їх збігається. Розбій за об'єктивною стороною схожий з вимаганням, коли суб'єкт також намагається заволодіти чужим майном чи правом на майно, але не шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпе¬чним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з по¬грозою застосування такого насильства (ст. 187 КК), а шляхом пред'явлення вимоги про передачу чужого майна, яка супрово¬джується погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеженням прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошенням відомостей, які потерпілия чи його близькі родичі бажають зберег¬ти в таємниці (ст. 189 КК). Однак, об'єктивну сторону необхідно розглядати у взаємозв'язку з ін-шими елементами складу злочину, а особливо - із суб'єктивною стороною, оскільки злочин є завжди свідомим актом волевиявлення суб'єкта злочину. Об'єктивні ознаки суспільно небезпечного діяння, характер поведінки особи дозволяють судити і про суб'єктивні мо¬менти злочину - про форму й вид вини, мотив і мету. Наприклад, при вчиненні крадіжки діяння суб'єкта полягає в таємному викраденні майна (об'єктивна сторона), що свідчить про те, що суб'єкт усвідомлює суспільне небезпечний характер вчине¬ного, бажає обернути чуже майно на свою користь, тобто про на¬явність у його діях умислу (суб'єктивна сторона). У даному разі характер діяння впливає на форму й вид вини. Таким чином, саме об'єктивна сторона є критерієм з'ясування суб'єктивної сторони. При розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи на практиці в першу чергу, як правило, встановлюється об'єктивна сторона злочину, на підставі якої з'ясовуються ознаки суб'єктив¬ної сторони. Отже, об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспіль¬но небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумо¬вив настання останніх, а також: місце, час, обстановку, спосіб, стан, знаряддя та засоби вчинення злочину Об’єктивна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинний зв’язок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, або поєднання у різних комбінаціях останніх трьох ознак - ситуацією вчинення злочину. Конструктивною особливістю об’єктивної сторони складу злочину є своєрідність зв’язків між окремими групами ознак. Із цієї точку зору їх можна поділити на дві групи: 1) ознаки, що є компонентом самої злочинної діяльності і безпосередньо характеризують її зовнішній прояв ( до них належить дія або бездіяльність, спосіб, знаряддя і засоби, наслідки і причинний зв’язок); 2) ознаки, що характеризують сукупність умов, за яких вчиняється діяння ( місце, час, обстановка, вчинення злочину або їх своєрідне поєднання ― ситуація). Більшість із зазначених ознак належать до факультативних, оскільки їх включають не всі склади конкретних злочинів. Універсально обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є лише діяння.