Відмінності між версіями «Хіп-хоп і реп»

Поточна версія на 12:30, 8 жовтня 2010

Хіп-хоп і Реп

Ні для кого не секрет, що підлітки сприймають навколишній світ по-своєму. Особливості психологічного стану підліткового віку не дозволяють більшості молодих людей виражати поодинці свій погляд на світ. Тому підлітки вважають за краще об’єднуватися в компанії, «збиватися в зграї», вельми досягнувши успіху в справі створення своїх особливих співтовариств, де «відчуття ліктя» - єдино можливий для них спосіб виживання в суспільстві. Для підлітків приналежність до таких співтовариств була і залишається надзвичайно привабливою, оскільки, виходячи із замкнутого соціального осередку сім’ї, молода людина в сучасному світі неминуче потрапляє в соціальний вакуум.

найпростішим способом заповнити цей вакуум є об’єднання з собі подібними. Об’єднуючись, молоді люди утворюють субкультуру.

Під субкультурою тут слід розуміти основні характеристики соціальних цінностей, норм і переваг підлітків, що знаходять віддзеркалення в соціальній позиції і в інших формах самопрояву особи.

Таким чином, будь-яка субкультура є способом виразу індивідуальності молодих людей.

Стрижень будь-якої молодіжної субкультури - це вуличний стиль. Деяка субкультура (зокрема реп і хип-хоп) має чисто національне коріння і, по суті своїй, спочатку були трущобами і кримінальними.

Однією з характеристик західної цивілізації (з погляду субкультури) є її періодичне звернення до неєвропейських цивілізацій.

Після Другої Світової війни на Заході виникла перша така хвиля масового звернення до так званої «чорної культури», особливо до її музичної різноманітності стилів і напрямів (починаючи від запозичення і переробки джазу і блюзу, закінчуючи використанням чисто африканської ритміки у вже рок-культуре, що склалася).

А в кінці сорокових років на заході остаточно сформувалися два стилі, що визначали згодом обличчя молодіжної субкультури XX століття і одним з них став карибський стиль - стиль «чорної» міської субкультури, як в Америці, так і у Великобританії.

В кінці сімдесятих західна цивілізація зіткнулася з небувалим досі зростанням активності чорних вуличних банд. Паралельно цьому процесу в нью-йоркських гетто з’явилася молодіжна субкультура «хип-хоп», особливо стали розвиватися два її течії - брейк-данс і реп. Ідеологічному обгрунтуванням для «хип-хопа» стала радикальна ідея «чорної влади» секти «Чорні мусульмани» («Нація Ісламу»).

Хип-хоп став грати подвійну роль в житті «дітей вулиці» - він давав і можливість заробити, і був своєрідним «вуличним телеграфом».

З початку восьмидесятих послідовників субкультури хип-хоп обивателі починають називати «бі-бойз» («b» означало «Beat» - удар/ритм, або «Break-Bit» - Брэйк-біт).