Версія за 09:27, 22 березня 2018

Назва курсу

"Конфліктологія та основи кризових ситуацій"

Освітньо-професійний рівень: бакалавр

спеціальність: 231 Соціальна робота

факультет: педагогіки та психології

форма навчання: денна

Автор курсу

--Семез Андрій Анатолійович (обговорення) 11:07, 9 березня 2015 (EET)Посилання на сторінки авторів

Мета та завдання навчального курсу

Мета: головна мета дисципліни – вивчення теоретико-методологічних засад загальної теорії конфліктів, з’ясування сутності, структури, основних причин виникнення, функцій та типології конфліктів; оволодіння технологіями управління, шляхами та засобами запобігання ескалації та врегулювання конфліктів.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення кола питань та завдань, відображених у переліку вимог до знань та вмінь. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• специфіку та понятійно-категоріальний апарат курсу «Конфліктологія»;
• еволюцію конфліктологічних поглядів мислителів в історії людської цивілізації;
• сучасні концепції, теорії та парадигми конфліктів;
• сутність, природу, структуру та динаміку розвитку конфліктів;
• загальні причини виникнення конфліктів та причини їх ескалації;
• класифікацію та типологізацію конфліктів у різних суспільних підсистемах;
• технології управління конфліктами;
• шляхи і методи запобігання їх ескалації та розв’язання;
• основні принципи теорії переговорі;
• форми і методи подолання кризових ситуацій.

вміти:

• користуватися понятійно-категоріальним апаратом конфліктології;
• комплексно і всебічно аналізувати конфліктні ситуації;
• з’ясовувати справжні причини виникнення та ескалації конфліктів;
• розуміти справжню мету і цілі конфліктуючих сторін;
• передбачати імовірні наслідки конфліктів;
• демонструвати толерантність у конфліктних ситуаціях;
• виявляти готовність до компромісів та участі у пошуках і збереженні консенсусу.

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальна теорія конфлікту

Тема 1. Предмет конфліктології як науки.

Предмет, об’єкти та суб’єкти, метод, структура конфліктологія. Основні поняття та категорії конфліктології.

Зв’язок конфліктології з іншими науками (юридично-правовими, математичними, історичними, психологічними, педагогічними, культурно-мистецькими). Методологічні засади конфліктології. Методи наукових досліджень у конфліктологія: метод теоретичного дослідження предмета конфліктології; методи емпіричного дослідження предмета; методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження. Вимоги до методів конфліктологічного дослідження.

Функції конфліктології в суспільстві.

Тема 2. Конфлікти в історії суспільної думки.

Давні уявлення про конфліктність буття в поглядах Анаксимандра, Геракліта, Фоми Аквінського. Еразма Роттердамського, Ф.Бекона, І.Канта, Г.Гегеля, Ч.Дарвіна. Л.Гумпловича.

Конфлікти в рамках соціополітичного виміру кінця ХІХ — поч. ХХ ст. (К.Маркс, Г.Ратценхофер, В.Самнер, Г.Зіммель, Р.Е.Парк, Е.У.Берджесс, А.В.Смолл, В. Парето, Г. Моска, Ж. Сорель, Ф. Оппенгеймер).

Теорії конфліктів в ХХ — поч. ХХІ ст. (Т.Парсонс, З.Фрейд, К.Юнг, Е. Берн, Р.Дарендорф, М.Амстуті, Л.Козер).

Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі.

Тема 3. Природа конфліктів.

Поняття та сутність конфлікту як соціального феномену суспільного життя. Характерні ознаки прояву конфлікту. Динаміка конфлікту: початок, розвиток та закінчення конфлікту. Загальні причини виникнення конфліктів. Конфліктна ситуація – Інцидент – Конфлікт.

Структурні елементи конфлікту. Об’єктивні складові конфлікту: учасники, об’єкт і предмет конфлікту, проблема, інцидент, умови його протікання. Суб’єктивні складові конфлікту: зона розбіжностей, уявлення про ситуацію, мотиви, потреби, цілі, позиції, інтереси й цінності його учасників.

Класифікація конфліктів: за масштабом, за ставлення людини до конфлікту, за джерелом, за змістом, за значущістю, за типом розв’язання, за формою прояву; за способом розв’язання, за сферюю прояву, за спрямованістю впливу, за ступенем виразності, за кількістю учасників, за потребами.

Межі конфлікту: просторові, часові, суб’єктні.

Тема 4. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика.

Особистісні причини виникнення конфліктів. Причини конструктивних та деструктивних конфліктів. Правила, які сприяють конструктивним нормам оцінки конфліктних ситуацій. Конфліктогени.

Позитивні функції конфліктів у суспільстві. Конфлікт як джерело розвитку, як сигнал до змін, як можливість зближення, як можливість розрядки напруження та «оздоровлення» стосунків. Негативні функції конфліктів.

Поведінка людей у конфлікті. Учасники конфлікту. Стратегії людської поведінки в конфліктній ситуації: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співробітництво.

Профілактика конфліктів. Вивчення і усунення причини, які породжують конфліктні ситуації. Первинну і вторинну профілактику конфліктів. Знати різновиди типових конфліктогенів. Врахування особливостей поведінки конфліктних особистостей. Запобігання різним причинам конфліктності через усвідомлення часу. Правила безконфліктного спілкування. Профілактика конфліктів в організації.

Управління поведінкою особистості з метою попередження конфліктів.

Тема 5. Міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти та їхні першопричини.

Міжособистісні конфлікти. Причини та першопричини міжособистісних конфліктів: інформаційні, фактори поведінки, фактори відносин, ціннісні та структурні фактори; прагнення до зверхності, прояв агресивності, прояв егоїзму. Підходи до врегулювання конфліктів у міжособистісних стосунках: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, організаційний.

Міжособистісні методи (стилі) поведінки в конфлікті за Кеннетом Томасом і Ральфом Кілменом: ухилення, протиборство, поступливість, співробітництво, компроміс.

Концепція Георга Зіммеля про внутрішньогрупові конфлікти.

Внутрішньогрупові конфлікти (Льюїс Козер, Курт Левін, Мортон Дойч). Л.Козер: позитивні функції внутрішньогрупових конфліктів. К.Левін: простір вільного руху й конфлікт. М.Дойч про залежність внутрішньогрупової ситуації від характеру взаємозв’язків між членами групи. Позиція К.Левіна щодо конфліктів (задоволення потреб). М.Дойч: роздуми про конфлікт залежно від контексту.

Міжгрупові конфлікти. Міжгрупова взаємодія. Підходи до врегулювання міжгрупових конфліктів: мотиваційний, ситуаційний та когнітивний. Дослідження К. Хорні, щодо проблеми внутрішніх конфліктів («Наші внутрішні конфлікти», «Невротична особистість нашого часу»). Психологія конфлікту.

Фрейдівський підхід до внутрішньоособистісного конфлікту.

Змістовий модуль 2. Проблеми управління конфліктами та подолання кризових ситуацій

Тема 6. Система управління конфліктами.

Сутність системи управління конфліктами. Цілі системи управління конфліктами. Умови ефективності здійснення процесу управління конфліктом. Види діяльності в процесі управління конфліктами. Відповідності конкретних видів діяльності етапам розвитку конфлікту. Правила поведінки керівника організації, в якій відбувається конфлікт.

Загальні принципи управління конфліктами: об’єктивності, конкретно-ситуаційного підходу, гласності, демократичності, системності. Загальні методи управління конфліктами: структурні, внутрішньо-особистісні, міжособистісні методи, переговори, маніпулювання, агресивні дії. Позитивні або негативні результати управління конфліктом.

Діагностика й прогнозування конфліктів. Чинники прогнозування конфлікту: сигнали конфлікту, проблема, можливість і напрямок розвитку конфліктної ситуації, склад учасників і їх вплив на конфліктну ситуацію, інцидент. Діагностика конфліктів. Системний підхід до дослідження конфлікту. Загальна схема діагностики конфлікту.

Етапи аналізу і методи діагностики конфлікту. Основні етапи наукового аналізу конфліктів. Методи діагностики конфліктів: метод картографії, соціометрія, модульна методика, математичне моделювання, якісні методи.

Профілактика й запобігання виникненню конфліктів. Технологія та головна мета запобігання конфліктам. Часткове і повне запобігання конфліктам. Профілактика конфлікту: первинна і вторинна профілактика. Методи впливу на об’єктивні та суб’єктивні причини конфліктів. Соціально-психологічні методи запобігання виникненню конфліктів. Конфліктні особистості.

Роль профілактики конфліктів у сучасному менеджменті. Колективи з високим рівнем позитивних взаємовідносин і колективи з низьким рівнем відносин. Типи взаємовідносин в робочій групі. Типи керівників. Принципи набуття колективом високого антиконфліктного потенціалу. Організаційні заходи для досягнення високого рівня позитивних взаємовідносин у колективі. Відмітити соціальні та моральні норми регулювання взаємостосунків у колективі.

Вплив емоційного стану людини на виникнення конфліктних ситуацій.

Тема 7. Розв’язання й урегулювання конфліктів.

Сутність процесів розв’язання і урегулювання конфлікту. Форми завершення конфлікту: загасання, усунення, урегулювання конфлікту, переростання в інший конфлікт. Умови розв’язання конфлікту. Кроки, для ефективного розв’язанню конфлікту. Типи особистостей, які впливають на розвиток конфлікту. Правила розв’язання конфліктів. Правили поведінки у внутрішньоособистісному конфлікті.

Стратегії поведінки у конфлікті. Тактичні прийоми і методи вирішення конфліктів.

Переговори як спосіб розв’язання конфліктів. Стратегії і тактичні прийоми ведення переговорів. Динаміка переговорів. Участь третьої сторони у переговорному процесі. Етапи проведення переговорів за участю третьої сторони і їх оцінка.

Тема 8. Подолання кризових ситуацій у конфліктології.

Поняття «життєвої кризи» їх класифікації та інваріативність. Типи життєвих криз: становлення особистості, здоров’я, термінальні кризи, кризи значущих стосунків, особистісної автономії, самореалізації, життєвих помилок. Лімінальність, як кризовий стан, що характеризується соціальною і когнітивною безструктурністю.

Процес переживання кризової ситуації людиною. Стадії розгортання життєвої кризи. Суб’єктивна та об’єктивна модель кризи. Типи ставлення до кризової ситуації: ігноруюче, перебільшуюче, демонстративне, волюнтаристське, продуктивне.

Стратегії і тактики подолання кризового стану. Подолання (переживання) травмуючої ситуації. Копінг-механізми подолання кризи. «метастратегічні техніки» життя, як здатність передбачати і відвертати важкі ситуації, блокувати виникнення негативних подій. Стратегії опанування. Техніки і прийоми існування в складних життєвих умовах. Стратегії мобілізації внутрішніх ресурсів. НЛП-правила прийняття рішень і виконання дій у кризових ситуаціях. Техніка осмислення проблемної ситуації. Правила поведінки в кризових ситуаціях. Соціально-психологічна адаптація до критичних умов життєіснування.

Зміст курсу

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУЗ КУРСУ «МЕНЕДЖМЕНТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ ТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ» для 58 групи