Відмінності між версіями «Монохроматор УМ-2»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Історична довідка)
(Загальний опис)
Рядок 8: Рядок 8:
  
 
==Загальний опис==
 
==Загальний опис==
Оптичні спектри випромінення і поглинання, що складаються з окремих спектральних ліній. Такими є атомні спектри, спектри зоряних атмосфер (фраунгоферові лінії). Молекул при низьких температуpax в спеціальних умовах (Ефект Шпольського).
+
Розрізняють два типи лінійчастого спектру - це спектр випромінення (Емісійний спектр) і спектр поглинання. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.
 +
 
 +
Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E<sub>2</sub> у стан з меншою енергією E<sub>1</sub>.
 +
 
 +
Частота випромінювання ν визначається з формули
 +
 
 +
    hν = E<sub>2</sub> — E<sub>1</sub>,
 +
 
 +
де h — стала Планка.
 +
 
 +
Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.
 +
 
 +
Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.
  
 
===Спектральний аналіз та його застосування===
 
===Спектральний аналіз та його застосування===

Версія за 19:35, 24 травня 2017

Emblema-MIT.png

Роботу виконує Баланюк Олександр 32гр.

Спостереження лінійчатого спектру

Монохроматор УМ-2

Монохроматор УМ-2 призначений для проведення спектральних досліджень джерел світлового випромінювання, проведення якісного спектрального аналізу і вивчення спектральних залежностей коефіцієнтів відображення, прозорості і поглинання різних середовищ. Спектральний діапазон монохроматора УМ-2 становить від 400 до 1000 нм. Оптична схема УМ-2пріведена на рис.1. Світло від джерела проходить через вхідну щілину 7, встановлену в фокусі ахроматичні об'єктива коліматора 8 і далі паралельним пучком падає на диспергирующий елемент - призму Аббе. Монохроматор складається з двох труб і призменного блоку, розміщених на двох оптичних рейках. Труби монохроматора УМ-2 розташовані під кутом 90 °, а оптичні осі вхідний і вихідний труб монохроматора йдуть паралельно рейках.

Загальний опис

Розрізняють два типи лінійчастого спектру - це спектр випромінення (Емісійний спектр) і спектр поглинання. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.

Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E2 у стан з меншою енергією E1.

Частота випромінювання ν визначається з формули

   hν = E2 — E1,

де h — стала Планка.

Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.

Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.

Спектральний аналіз та його застосування

Вивчення атомних і молекулярних спектрів випромінювання і поглинання покладено в основу спеціального методу дослідження складу і будови речовини — спектрального аналізу. Він грунтується на кількісних і якісних методах дослідження спектрів електромагнітного випромінювання речовин, які спостерігають за допомогою спеціальних приладів — спектрографів і спектрометрів. Принцип дії цих приладів грунтується на їх здатності виокремлювати в просторі і часі з усього світлового потоку певні ділянки випромінювання. їх можна фіксувати фотографічним способом або вимірювати різні їхні характеристики — зміну світлового потоку, довжину хвилі спектральної лінії тощо

Історична довідка

1802 року Вільям Волластон помітив у спектрі Сонця сім темних смуг. 1814 року їх незалежно відкрив і описав німецький фізиком Йозеф фон Фраунгофер. Пізніше він склав каталог, у якому описав 574 лінії. Сильні лінії отримали літерні позначення від A до K, а слабші були позначені рештою літер. Сучасні каталоги містять десятки тисяч фраунгоферових ліній.

Фраунгоферові лінії є важливим джерелом про хімічний склад зоряних атмосфер. У 1859 у Кірхгоф і Бунзен довели, що ідентифіковані лінії спектру емісії однозначно характеризують хімічні елементи, які їх випромінюють. Так було доведено, що в атмосфері Сонця наявні такі елементи, як водень, залізо, хром, кальцій, натрій та ін. в різних ступенях іонізації. Загалом у спектрі Сонця ототожнено лінії 72 елементів. Саме на Сонці вперше спектроскопічними методами було відкрито гелій. На основі цього було встановлено також зв'язок ліній поглинання — Фраунгоферових ліній, на спектрі адсорбції з певним хімічним елементом чи його іоном.

Технічні характеристики

Технічні характеристики

Власне джерела лінійчастих спектрів

Припустимо, що газ складається з атомів деякого хімічного елемента (В нашому випадку нітрогену) і розріджений настільки, що атоми майже не взаємодіють один з одним. Розкладаючи в спектр випромінювання такий газ (нагрітий до досить високої температури), ми побачимо приблизно таку картину (рис. 3). Цей лінійчатий спектр, утворений тонкими ізольованими різнокольоровими лініями, називається спектром випромінювання.

Будь-який атомарний розріджений газ випромінює світло з лінійчатим спектром. Більше того, для кожного хімічного елемента спектр випромінювання виявляється унікальним, граючи роль «паспортом» цього елементу. По набору ліній спектра випромінювання можна однозначно сказати, з яким хімічним елементом ми маємо справу.

Оскільки газ розріджений і атоми мало взаємодіють один з одним, ми можемо зробити висновок, що світло випромінюють атоми самі по собі. Таким чином, атом характеризується дискретним, строго певним набором довжин хвиль випромінюваного світла. У кожного хімічного елемента, як ми вже сказали, цей набір свій.


Фото, відео-матеріали

Список використаних джерел