Відмінності між версіями «IBM Персональний комп'ютер»

Версія за 18:38, 24 травня 2017

IBM Персональний комп’ютер

До 80-х років IBM дуже активно працювала по великим замовленням. Кілька разів їх робив уряд, кілька разів військові. Свої меінфрейми вона поставляла як правило освітнім і науковим закладам, а також великим корпораціям. Навряд чи хтось купував собі додому окремий шафа System / 360 або 370 та з десяток тумбочок-накопичувачів на основі магнітних стрічок і вже зменшених в пару разів у порівнянні з RAMAC 305 жорстких дисків.

Блакитний гігант був вище потреб звичайного споживача, якому для повного щастя потрібно куди менше, ніж NASA або чергового університету. Це дало шанс встати на ноги напівпідвальній компанії Apple з логотипом у вигляді Ньютона, який тримає яблуко, незабаром заміненого на просто надкушене яблуко. А придумала Apple зовсім просту річ - комп'ютер кожному бажаючому. Цю ідею не підтримали ні Hewlett-Packard, де її виклав Стів Возняк, ні інші великі ІТ-компанії того часу.

Коли IBM спохопилася було вже пізно. Світ вже захоплювався Apple II - найпопулярнішим і успішним комп'ютером Apple за всю її історію (а не Macintosh, як багато хто вважає). Але ж краще пізно ніж ніколи. Чи не складно було здогадатися, що цей ринок перебуває на самому початку свого розвитку. В результаті з'явився IBM PC (модель 5150). Сталося це 12 серпня 1981 року.

Найдивовижніше, що це був не перший персональний комп'ютер IBM. Звання першого належить моделі 5100, випущеної ще в 1975 році. Він був куди більш компактним, ніж меінфрейми, мав окремий монітор, сховище даних і клавіатуру. Але він призначався для вирішення наукових завдань. Для бізнесменів і просто любителів техніки він підходив погано. І не в останню чергу через ціни, яка становила близько $ 20000.

Будова першого персонального ком'ютера IBM

IBM PC - перший масовий персональний комп'ютер виробництва фірми IBM, випущений в 1981 році. Складався з горизонтального корпусу з розміщеною в ньому основний (материнської) платою з приблизно 45 мікросхемами малої і середньої ступені інтеграції, 10 НВІС - мікропроцесором i8088, контролером прямого доступу до пам'яті i8237, контролером переривань i8259A, таймером i8254, контролером паралельного порту i8255A, мікросхемою постійного запам'ятовує з BIOS, чотирма такими ж мікросхемами з інтерпретатором BASIC, і від 9 до 36 мікросхем динамічного ОЗУ 4116. У правому задньому кутку корпусу знаходився блок живлення з імпульсним перетворювачем, а в правій передній частині було відведено місце для розміщення одного або двох дисководів на гнучких магнітних дисках форм-фактора 5 1/4 дюйма.

• ===
• 
• 
• ===

===

===

Загальна будова

Материнська плата моделі 5150 мала 5 гнізд розширення, зазвичай одне з них було зайнято відеоадаптером і ще одне - контролером гнучких дисків. Для підключення принтера потрібно було придбати адаптер паралельного порту, а для підключення модему - адаптер послідовного порту. Пропонувалися і інші плати, зокрема, для розширення оперативної пам'яті понад 64 кілобайт на материнській платі. Історія

До 80-х років IBM дуже активно працювала по великим замовленням. Кілька разів їх робив уряд, кілька разів військові. Свої мейнфрейми вона поставляла, як правило, освітнім і науковим закладам, а також великим корпораціям. Звання першого масового персонального комп'ютера належить моделі 5100, випущеної ще в 1975 році. Він був куди більш компактним, ніж мейнфрейми, мав вбудовані монітор, клавіатуру і накопичувач на магнітній стрічці, але призначався для вирішення науково-інженерних задач. Для бізнесменів і просто любителів техніки він підходив погано, і не в останню чергу через ціни, яка становила близько $ 20 000.

Історія створення першого IBM PC

(моделі IBM 5150), який поклав початок сімейству найбільш поширених сучасних персональних комп'ютерів, така: перший IBM PC був розроблений приблизно за рік (робота почалася в липні 1980 року і була завершена 12 серпня 1981 роки) дванадцятьма співробітниками під технічним керівництвом дона Естріджа (Don Estrige) в рамках Project Chess ( «Проект Шахи») в м Бока-Ратон, штат Флорида, підрозділі IBM яке очолював Вільям Лоу. Для порівняння: штат компанії Microsoft в той час нараховував 32 особи.

У той час фірма IBM не надавала великого значення персональним комп'ютерам, тому в IBM PC було використано багато «чужих» компонентів - одним з їх ключових рішень було використання розробок сторонніх виробників. Це одночасно заощаджувало безліч засобів і часу на власних наукових кадрах. У той час ринок персональних комп'ютерів був розділений між S-100 комп'ютерами, Commodore PET, сімейства Atari 8-бітних систем, Apple II і Radio Shack TRS-80 виробництва Tandy Corporation, тому IBM намагалася не упустити момент. Спочатку Дон Естрідж як процесор вибрав IBM 801 і спеціально розроблену для нього операційну систему. Але трохи раніше IBM випустив в широкий продаж мікрокомп'ютер Datamaster (повна назва System / 23 Datamaster або IBM 5322), в основі якого лежав процесор Intel 8085. Якраз це і послужило причиною вибору для першого ПК IBM процесора Intel 8088. У IBM PC навіть слоти розширення збігалися з такими у Datamaster.

У свою чергу, Intel 8088 зажадав нову операційну систему MS-DOS, дуже вчасно запропоновану маленькою компанією з Редмонда під назвою Microsoft. Не стали робити новий дизайн для монітора і принтера. В якості першого був обраний раніше створений японським підрозділом IBM монітор, а друкуючим пристроєм став принтер виробництва Epson. Більш того, всупереч жорсткій політиці IBM в області інтелектуальної власності, ні ці компоненти, ні розроблена тут же базова система введення-висновку не були ліцензовані, що дозволило стороннім фірмам, користуючись опублікованими специфікаціями, створити безліч клонів IBM РС і незабаром відібрати у IBM левову частку цього швидко розширюється ринку. IBM PC продавався в різних конфігураціях. Найдорожча коштувала $ 3005. Вона оснащувалася процесором Intel 8088, що працює на частоті 4,77 МГц. Обсяг ОЗУ становив 64 кбайта. Як пристрій для постійного зберігання даних передбачалося використовувати 5,25-дюймові флоппі-дисководи. Їх могло бути встановлено одна або дві штуки. Пізніше IBM почала поставляти моделі, що дозволяли підключення касетних носіїв даних. Жорсткий диск в IBM 5150 встановити було не можна через недостатню потужність блоку живлення. Однак компанія випустила так званий «модуль розширення» або Expansion Unit (відомий також як IBM 5161 Expansion Chassis) з вінчестером на 10 Мбайт. Він вимагав окремого джерела живлення. Крім того, в нього можна було встановити другий HDD. Також він мав 5 слотів розширення, тоді як сам комп'ютер мав ще 8. Але для підключення Expansion Unit потрібно використовувати карти Extender Card і Receiver Card, що встановлювалися в модулі і в корпусі, відповідно.
Інші слоти розширення комп'ютера зазвичай були зайняті відеоадаптером, картами з портами введення-виведення і т. Д. Можна було і наростити обсяг ОЗУ до 256 кбайт (з появою плат більшої ємності - до 544 кбайт). Найдешевша конфігурація обходилася в суму $ 1565. Разом з нею покупець отримував той же самий процесор, але оперативної пам'яті було всього 16 Кбайт. Чи не поставлявся з комп'ютером і флоппі-дисковод, а також не було і стандартного CGA-монітора. Зате був адаптер для касетних накопичувачів і відеоадаптер, орієнтований на підключення до телевізора. Таким чином, дорога модифікація IBM PC була створена для бізнесу (де, до речі, і отримала досить широке поширення), а більш дешева - для дому.

У серпні 1981 року С випустила комп'ютерну систему IBM PC (фірмовий номер моделі IBM 5150). Піврічний план його продажів був виконаний за місяць. Його популярність була обумовлена його відкритою архітектурою, що дозволяло стороннім фірмам здійснювати його ремонт, обслуговування, а також виробництво периферійних пристроїв. До 1988 року було вироблено 25 мільйонів IBM-сумісних ПК, але з них лише трохи більше 15 мільйонів - самої IBM.

Покращені моделі IBM

Згодом з'явилися нові моделі відеоадаптерів:

• EGA
• 1 жовтня 1987 року в продажу з'явився відеоадаптер, що забезпечує режим VGA. Для підтримки режиму відео дозволом 640 × 480 пікселів при 16 кольорах потрібно 256 кбайт відеопам'яті.
• У травні 1988 року в продажу з'явився відеоадаптер, що забезпечує режим PPGA дозволом 640 × 480 пікселів при 256 кольорах.
• Конфігурація першого IBM PC
• Процесор Intel 8088 з частотою 4,77 МГц (4/3 частоти піднесе NTSC), ємність ОЗУ - від 16 до 256 Кбайт. Була передбачена можливість установки співпроцесора Intel 8087 для прискорення обчислень з плаваючою точкою. Флоппі-дисководи ємністю 160 Кбайт купувалися за окрему плату в кількості 1 або 2 шт. Жорсткого диска не було.
• Ключові технології
• системна шина ISA зі стандартними слотами, що дозволяло вставляти в комп'ютер різноманітні плати розширення (відео-, звукові, мережеві і інші адаптери).
• BIOS - набір системних функцій, що дозволяв розробнику ПО абстрагуватися від деталей роботи апаратури і не залежати від конкретної конфігурації системи (до цього все ПО розроблялося тільки під конкретні машини і поставлялося разом з ними).
• У IBM PC можна було використовувати або монохромний відеоадаптер MDA (текст 80 × 25, розмір символу 9 × 14) або кольоровий відеоадаптер CGA (текст 80 × 25 або 40 × 25, розмір символу 8 × 8, або графіка дозволом 320 × 200 пікселів при 4-х кольорах або дозволом 640 × 200 пікселів при 2 кольорах). Причому, можна було навіть вставити обидва відеоадаптера і підключити відразу два монітори, монохромний і кольоровий.

Список використаних джерел

1. Компанія IBM прагне змінити несприятливий хід подій // Електроніка. - 1987 - № 3 - С. 12-13.
2. Техніко-економічний огляд // Електроніка - 1987 - С. 19-54.
3. Горностаєв Ю. М., Дрожжин В. І. Мережева інтеграція автоматизованого машинобудівного виробництва на базі протоколів зв'язку MAP / ТОР. - М .: МЦНТИ, 1987.