Відмінності між версіями «Кінопроектор переносний "Україна"»

Версія за 09:59, 22 травня 2017

Виконала студентка 31 групи Боса Тетяна Користувач:3421865

Загальний опис (принцип дії)

Кінопрое́ктор, кінопроекці́йний апара́т (від кіно ... і лат. projicio - кидаю вперед) - апарат, призначений для проектування кінофільмів на екран.

Кінопроектор "Україна"

Кінопроектор транспортує кінострічку з подачі бобіни на приймаючу, забезпечуючи уривчастий рух її в фільмовому каналі і рівномірне, за допомогою маховика на валу гладкого барабана - в звукочитаючій системі. При цьому освітлювально-проекційна система здійснює проекцію зображення що знаходиться в кадровому вікні кадру на екран і перекриття світлового потоку обтюратором на час переміщення кіноплівки.

Стрічкопротягувальний тракт

• бобіна, що подає;
• тягнучий зубчастий барабан;
• фільмовий канал;
• Механізм переривчастого руху: скачковий барабан (розташовується на валу мальтійського механізму) або провідний зуб грейферної рамки (грейферні механізми);
• затримуючий зубчастий барабан;
• гладкий барабан (на валу маховика) звукочітаючий системи
• приймальна бобіна.

Освітлювально-проекційна система

• джерело світла;
• конденсор дзеркально-лінзовий;
• теплофільтр;
• обтюратор;
• кадрове вікно фільмового каналу;
• об'єктив.

Схема проекції

Як джерело світла в кінопроекторах використовуються лампи розжарювання - для кінозалів невеликої місткості (в основному використовуються на пересувних кіноустановки, наприклад КН-20 і т. д.), і газорозрядні лампи. Для стаціонарних проекторів використовуються в кінозалах великої місткості і кінотеатрах зазвичай використовуються ксенонові лампи надвисокого (близько 25 атм) тиску. Замість ламп розжарювання знаходять застосування розрядній лампі на парах металів. До розповсюдження ксенонових ламп в професійних проекторах використовувалася вугільна дуга інтенсивного горіння - вид розрядного джерела світла, при якому розряд відбувається просто у повітрі між двома вугільними електродами. При цьому відбувається досить швидке обгорання електродів і кінопроектор повинен був містити механічний пристрій, що регулює відстань між електродами під час роботи.

Звукочитаюча система

З прямим або зворотним читанням фотографічної фонограми або з блоком магнітних головок, для читання магнітних фонограм, наприклад кінопроектор КП-30.^[1]

Класифікація

Основним принципом класифікації кінопроекторів є ширина використовуваної кіноплівки. Крім того, кінопроектори можуть бути:

• аматорськими;
• професійними.

Останні, в свою чергу, поділяються на:

• пересувні;
• стаціонарні.

Якщо пересувні кінопроектори, незважаючи на велику масу і габарити, можуть бути відносно швидко встановлені в будь-якому приміщенні, придатному для кінопоказу, то стаціонарні вимагають крім спеціальної станини, потужне джерело електроживлення, систему витяжної вентиляції і в деяких випадках навіть підключення до міських комунікацій, таким як водопровід і каналізація через застосування рідинного охолодження деталей. Крім того, стаціонарні кінопроектори придатні для роботи з пристроями автоматизації кінопоказу і високоякісної системою відтворення багатоканального звуку. Звукова система пересувних кінопроекторів, як правило складається з портативного підсилювача і одного гучномовця. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.[Кинопроекция в вопросах и ответах, 1971, с. 57|2]

Радянський кінопроектор «Україна-5», в яку входять кінопроектор П16П1, підсилювач звуку 6У-34, автотрансформатор КАТ-16, гучномовець і екран

Узкоплёночние кінопроектори форматів 16-мм і менше на відміну від аналогічної апаратури для більш широких кіноплівок розраховані на хід кіноплівки емульсією до об'єктиву. Це пояснюється тим, що вузькі кіноплівки спочатку розроблялися для аматорського кінематографа, і не розраховані на копіювання [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]. Контактна друк, домінуюча в професійному кінематографі, передбачає зіткнення негативу з позитивною кіноплівкою емульсійними шарами, необхідне для отримання різкого зображення. При зарядці отриманого фільму в кінопроектор так само, як в кінокамера - емульсією до об'єктиву - на екрані буде отримано дзеркально перевернуте зображення знятої сцени. Найбільш поширені технології кіновиробництва передбачають не прямий друк з негативу, а додаткове контратипування, але і в цьому випадку кількість проміжних копій майже завжди залишається парним, зберігаючи «класичну» орієнтацію кадру. Тому у всіх кінопроекторах «професійних» форматів кіноплівка звернена до об'єктиву підкладкою [Е. М. Голдовский. Основы кинотехники / Л. О. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1965. — 636 с.]. Узкоплёночние Кіносистема розраховані на роботу з обращаемой кіноплівкою, що не вимагає друку. Тому її хід в кінопроекторі збігається з розташуванням в кінокамери. Фільмокопії таких форматів друкувалися оптичним способом через підкладку позитивної плівки, забезпечуючи на екрані пряме (конгруентне) зображення [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]. У деяких випадках можлива контактна друк також через підкладку спрямованим світлом, але різкість при цьому знижується. В даний час аматорські та пересувні кінопроектори практично не застосовуються через повсюдне поширення відеозапису. Сучасні кінотеатри оснащуються тільки професійними стаціонарними кінопроекторами.

Історична довідка

У період початкового розвитку кінематографа стаціонарних кіноустановок не існувало: апарат «Кінематограф», придатний як знімального, кінокопіювальні і проекційного пристроїв, переміщався разом з «кіномеханіком» по різних містах. Одним із способів залучення публіки на кіносеанс була кінозйомка на вулицях міста, результати якої демонструвалися ввечері її учасникам [Жорж Садуль. Всеобщая история кино / В. А. Рязанова. — М.: «Искусство», 1958. — Т. 1. — 611 с.]. Вважається, що кінопересувки зіграли неоціненну роль в пропаганді кіномистецтва. Кінопересувки були особливо вигідні в сільській місцевості і малонаселених районах, де будівництво стаціонарних кінотеатрів було невигідним. Пересувна кіноустановка могла обслуговувати великі території, охоплюючи практично все населення. У Радянській Росії кінопересувки відводилася велика роль в ідейно-політичної та науково-культурної пропаганди. До початку поширення телебачення перегляд кінофільмів був однією з широко поширених форм масового дозвілля в провінції. Кінопересувки залишалися актуальними аж до того, як особистий телевізор став масовим, а телемовлення почали вести і в сільській місцевості. Поява побутових відеомагнітофонів привело до скорочення пересувних установок, що вимагають кваліфікованої установки і обслуговування. В СРСР цей період припав на кінець 1980-х років. В даний час кінопересувки не використовуються в зв'язку з повною заміною програвачами оптичних відеодисків і мережевими медіаплеєрами.

Технічні характеристики

Кінопроектор "Україна-5" Одеський завод "Кінап" 1973 рік

Кінопроектор Україна-5

Склад кіноустановки

• кінопроектор П16П1
• Підсилювач 6У-34
• Гучномовець 25А-108
• Автотрансформатор АОСК-071У2
• Екран ЕБМ-с2,6

Технічні характеристики:

• Частота проекції - 24 кадр / с
• Обтюратор дисковий дволопатевий
• Механізм переривчастого руху - рамочно-кулачковий грейферний Розмір кадрового вікна - 9,45x7,05 мм
• Джерело світла - лампа розжарювання К30-400
• Корисний світловий потік - не менше 350 лм.
• Ємність бобін - 120 і 600 м.
• Потужність підсилювача - 12 Вт
• Розмір зкрана - 2600x1900 мм
• Напруга харчування -110,127, 220 В
• Споживана потужність 600 Вт
• Маса кіноустановки 85 кг

Кіноустановка 'УКРАЇНА-5 "представляє собою комплект кінопроекційною апаратури, призначеної для демонстрування чорно-білих і кольорових 1б-ти мм фільмокопій з фотографічною або магнітної фонофаммой. Кіноустановка може використовуватися як кінопересувка, або в стаціонарних умовах.[1]

Сфера застосування

Проектор — світловий прилад, що перерозподіляється світло лампи з концентрацією світлового потоку на поверхні малого розміру або в малому обсязі. Проектори є в основному оптико-механічними або оптично-цифровими приладами, що дозволяють за допомогою джерела світла проектувати зображення об'єктів на поверхню, розташовану поза приладом — екран. Поява проекційних апаратів зумовило виникнення кінематографа, що відноситься до проекційного мистецтва.[2]

Образ кінопересувки був настільки пізнаваний, що став частиною сюжету багатьох художніх фільмів: «Королева бензоколонки» - в головну героїню закоханий кіномеханік на мікроавтобусі з кіноустановкою. «Міміно» - головний герой перевозить кінопересувки на вертольоті. «Сплячий лев» - одна з героїнь фільму працює кіномеханіком. «Кінопережвіжка» - фільм 2009 року про роботу радянської кінопересувки в Трансільванії 1960-х років.

Для демонстрування навчальних фільмів використовують кінопро­ектор. У тих закладах освіти, де збереглися навчальні кінофільми, використовуються різні моделі кінопроекторів: «Україна», КПШ, «Русь», «Райдуга» тощо. Проте кіноапаратура поступово витісняється сучасними засобами демонстрації відеофільмів, теле- й комп'ютерни­ми системами. Нині школи вже не забезпечуються кіноапаратами. Кінострічки зносилися й практично стають непридатними для демон­страції, шкільні фільмотеки або припинили своє існування, або посту­пово переходять на відеофільми. Їх з'являється дедалі більше, але, на жаль, багато з них добре виконані технічно, проте часто малоефективні для використання в навчальному процесі, оскільки випускаються фір­мами, які не враховують педагогіко-ергономічних аспектів підготовки навчальних матеріалів. Однак відеотехнології є перспективними для використання в навчально-виховному процесі з біології.[3]

Фото, відео-матеріали

1. Кінопроектор Україна
2. Робота кинопроектора Україна-5

Список використаних джерел

1. ↑ Кінопроектор. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

1. Інтернет ресурс Вікіпедія "Кінопроектор"
2. Інтернет ресурс з презентаціями "Каталог технічні характеристики експонатів музею історія звукозапису"
3. "Оптичні прилади, та їх застосування"
4. Технічні засоби навчання
5. [Жорж Садуль. Всеобщая история кино / В. А. Рязанова. — М.: «Искусство», 1958. — Т. 1. — 611 с.]
6. [Е. М. Голдовский Кинопроекция в вопросах и ответах. — М.,: «Искусство», 1971. — 220 с.]
7. [С. М. Проворнов, И. С. Голод, Н. Д. Бернштейн. Кинокопировальная аппаратура / Л. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1962. — 315 с.]
8. [Е. М. Голдовский. Основы кинотехники / Л. О. Эйсымонт. — М.,: «Искусство», 1965. — 636 с.]