Відмінності між версіями «Плівкові та цифрові фотоапарати серії «Олімпус»»

Версія за 16:31, 8 квітня 2017

Головна → Історія комп'ютерної техніки → Історія комп'ютерної техніки/Домеханічні обчислювачі → Плівкові та цифрові фотоапарати серії «Олімпус»

Загальний опис (принцип дії) Лахаузов Микола, 36 група

Компактні фотокамери Olympus, як правило, пропонують середній рівень функціональності за привабливо низьку ціну (виняток - просунутий «світлосильний» компакт для досвідчених фотографів Olympus XZ-2). У системному класі, навпаки, Olympus намагається випускати дорогі преміальні моделі. Ідеальний приклад - «ретро-беззеркалка» OM-D E-M5.

Історична довідка

Фірма раніше називалася Takachiho Seisakusho і була створена в 1919р юристом Такеші Ямашита. Спочатку фірма займалася виробництвом різних термометрів. Надалі в фірму був притягнутий Шинтаро Терада, який вважався професійним оптиком і технологом.

Розробивши і випустивши в продаж перший мікроскоп з шестисот - кратним збільшенням, компанія починає заробляти більший прибуток, і, зупинивши виробництво термометрів, повністю переходить на виробництво мікроскопів.

Протягом тридцятих років розвиток фототехніки набирав швидких темпів. І, зваживши всі переваги випуску фототехніки, фірма вирішує почати її виробництво.

Перший фотоапарат Semi Olympus I був випущений в 1936 році, проте з власних розробок компанії там був тільки об'єктив Zuiko 75mm f /4.5. Повністю автентичної стала друга модель - Semi Olympus II.

Олімпус OM

лінійка фотокамер, об'єктивів та відповідних аксесуарів, що випускались з 1972 по 2002, та байонет, який використовується у цих камерах та об'єктивах. Крім простого механічного кріплення байонет OM передбачає механічну передачу встановленого значення діафрагми, встановленого користувачем, у камеру для правильної роботи експонометра та її закривання до робочого значення безпосередньо перед зніманням. Olympus випускав широку лінійку камер продовж багатьох років, причому камери, які містили у назві одну цифру, були моделями професійної серії, а ті, що містили дві чи більше цифр, були любительськими камери, сконструйованими для простого використання.

Також часто камери з однією цифрою у назві (професійні) називають системними, а аматорські — позасистемними, оскільки вони не дозволяють приєднувати усі аксесуари системи OM.

Випуск камер любительського рівня (consumer-grade) був припинений у 1992 році, коли на зміну їм прийшли дзеркальні камери з незмінним об'єктивом Olympus IS. Проте випуск камер професійного рівня у лінійці OM продовжувався до 2002 року.

Більшість камер Olympus OM не мали автоматичного фокусування, за винятком декількох моделей.

Були випущені такі камери Olympus OM

• OM-1
• OM-1 MD
• OM-1N
• OM-2
• OM-2N
• OM-2S/SP
• OM-3
• OM-3Ti
• OM-4
• OM-4T/Ti chrome
• OM-4T/Ti black
• OM-10
• OM-10 Quartz
• OM-20 (OM-G)
• OM-30 (OM-F)
• OM-40 (OM-PC)
• OM-707 (OM-77AF)
• OM-101 (OM-88)

(Літери Ti у назві камери означають, що у корпусі камери використано титаново-алюмінєвий сплав).

Цифрові фотоапарати Olympus

Першим цифровим фотоапаратом Olympus став Olumpus VC100. Це була звичайна «мильниця» з CCD-сенсором дозволом 0,36 Мп. Через низьку розмірність фотографії не можна було друкувати - тільки переглядати на екрані телевізора. Перший повноцінний цифровий фотоапарат компанія випустила в 1996 - це був Olympus Camedia C-800L. Сенсор 0,81 мп, маленький об'єктив і «мильничний» корпус - фотоапарат вийшов дуже простим. Зате дешевим: завдяки низькій ціні Olympus Camedia C-800L продавався дуже непогано.

Через рік після випуску першої цифромильниці в продажу з'явилася і перша цифрозеркалка. Сенсор з роздільною здатністю 1,8 мп і вбудований об'єктив - вийшло щось веселе, але через низьку розмірність не дуже затребуване.

Серйозну спробу вийти на ринок техніки для справжніх фотографів Olympus зробив лише в 2001 році, коли в продаж надійшов фотоапарат Olympus Сamedia E-10. На жаль - знову невдало - конкуренти вже щосили використовували кроп-сенсори, які були в півтора рази менше повного кадру, а Сamedia E-10 мала скромний і дуже галасливий 2/3 "CCD-сенсор. Крім того - знову вбудований об'єктив Zuiko 34-140 (в 35 мм. Еквіваленті) f / 2-2.4. 2003 рік - нова спроба: в магазинах з'являється Olympus E-1с сенсором формат 4/3 (18 x 13,5мм - приблизно в два рази менше повного кадру). Завдяки маленькому сенсору фотоапарати також виходять маленькими і, крім того, у Olympus немає проблем зі створенням гарної світлосильной оптики для невеликої матриці.

Технічні характеристики

У 1955 компанія почала продавати Далекомірний фотоапарат Olympus 35-S I під об'єктиви з різьбленням 42 мм.

У 1957 році з'явилася камера Olympus Wide з незмінним ширококутним об'єктивом. У 1958 була випущена Olympus Ace зі змінною оптикою, причому затвор розташовувався в об'єктиві. Доступних об'єктивів було три 35, 45 і 80 мм. У кожен по затвору - в результаті вийшло дорого, але змінна оптика того коштувала.

У 1959 Olympus випустив Olympus Pen - справжній шедевр. Кадр фотоапарата мав розмір 18 * 24 і містився на звичайній плівці розміром 36 * 24 мм. Таким чином на одному кадрі плівки Olympus Pen міг розмістити два знімка, що робило їх удвічі дешевше і дозволяло відзняти до 72 кадрів без заміни. Чи варто говорити, що все фотоапарати цієї лінійки продавалися просто чудово? У 1963 фірма випустила Olympus Pen F. Це була професійна дальномеркамі з обертовим титановим затвором і дуже компактним корпусом. Модель була сумісна з 17 об'єктивами і великою кількістю додаткових приладів - експонометрії, пентапризми, макромехамі і багато ще чого.

Протягом шістдесятих лінійка Olympus Pen була локомотивом бізнесу компанії.

Однак паралельно з їх виробництвом компанія працювала також над створенням повнокадровому фотоапарата, який зміг би конкурувати з кращими профсістемамі того часу. Як козиря компанія вирішила вибрати знову ж компактність: дзеркалки Олімпус повинні були стати самими маленькими і зручними.

Першою моделлю нової лінійки став напівпрофесійний дзеркальний фотоапарат Olympus FTL, який з'явився в 1971 році.

У 1972 в продаж надійшов Olympus M1, але тут компанія зробила помилку. Німецька компанія Leica, що випускала легендарну Leica M1 з 1959 року, пригрозила судом. Прийшов додати в назву ще одну букву і назвати фотоапарат Olympus OM1. Olympus OM1 важив близько 600 грам, що в порівнянні з кілограмовими зеркалками від Nikon було просто фантастикою. При цьому фотоапарат мали вбудований експонометр, повноцінний затвор, який міг відпрацювати витримки до 1/1000 і металевий корпус. Об'єктивів було випущено навіть не багато, а дуже багато - причому все непогані і досить компактні. Крім об'єктивів компанія випустила величезну кількість допоборудования - в загальному, для підтримки нової системи було зроблено абсолютно все.

Система виявилася дуже дорогою, але все ж знайшла свого покупця - завдяки компактності і високій якості. Можливості інтеграції з телескопами і мікроскопами зробили систему популярної серед представників науки і медицини, а компактність забезпечила її популярність серед фотопутешественников всіх сортів. У 1982 році Olympus зробив першу спробу виготовити камеру з автофокусом. Так з'явився Olympus OM30. Головною його особливістю було видошукач з електронним датчиком, який спрацьовував при наведенні на різкість, включаючи індикатор. До цієї систем компанія випустила новий об'єктив Zuiko 35-70 f / 4 з електроприводом. Вийшов повноцінний автофокус. При цьому, правда, зводити затвор і перемотувати плівку доводилося вручну.

Системні камери лінійки Olympus OM-1

Камера OM-1n має деякі внутрішні відмінності від оригінальної камери, найважливішими з яких є наявність платформи для аксесуарів та світлодіода у видошукачі для підтвердження готовності лампи-спалаху. Камери випускались у чорному чи хромовому виконанні, дуже цінними серед колекціонерів вважаються оригінальні камери M-1 (їх було випущено лише 25 штук) та спеціальні золоті версії камери OM-1n (їх було випущено лише 25 штук). Головні характеристики камери:

• Система: OLYMPUS OM System.
• Формат кадру: 24mmx36mm.
• Дзеркало: Збільшеного розміру, таке, що швидко повертається.
• Затвор: У фокалній площині, 1-1/1000 sec., керування кільцем біля оправи об'єктиву
• Вбудований екпонометер: TTL type замір при відкритій діафрагмі,
• Діапазон виміру: EV2-17 (ASA 100 with F1.4 50mm lens).
• Джерело живлення: 1.35V mercury battery
• 93% кадру у видошукачі

Системні камери Olympus OM-2

Olympus OM-2 - професійний системний однооб'єктивний дзеркальний фотоапарат фірми Olympus. Розрахований на використання плівки типу 135. Розробка камери грунтувалася на попередній моделі OM-1. OM-2 був оснащений системою автоматичного виміру експозиції. На цій камері вперше в світі була застосована система TTL-замірювання на основі світла відбитого від фотоплівки. Це дозволило контролювати експозицію під час експонування. Основними режимами камери були пріоритет діафрагми і ручний.

Для камери випускалося:

• 14 різних змінних фокусуючих екранів;
• 4 моторизованих приводів;
• Парк об'єктивів більш ніж з 30 найменувань;
• 4 макроспалахи;
• Набір насадок для окуляра;
• 4 задника.

Позасистемні камери Olympus OM

OM-10 У стандартному варіанті камера забезпечує роботу у режимі пріоритету витримки з можливістю внесення компенсації від −2EV до +2EV. Фактично поправка експозиції змінює значення чутливості плівки, яке передається експонометру.

Для можливості ручного вибору швидкості затвору до камери необхідно приєднати зовнішній аксесуар Manual Adaptor.

Основні відмінності камери від лінійки професійних моделей OM:

• Неможливість ручного вибору експопари без Manual Adaptor.
• Неможливість зміни фокусувальних екранів.
• неможливість зміни задньої кришки.
• Неможливість приєднання двигуна для перемотки плівки (Motor Drive)

У 1980 році була випущена камера OM-10 Quartz, яка відрізнялась від оригінальної OM-10 присутністю незмінної задньої кришки з можливістю друку дати або часу безпосередньо на плівці.

Камера OM-10 випускалась до 1987 року і користувалась популярністю, оскільки забезпечує хорошу функціональність, дуже просто переводиться у розряд камер професійного класу, і є дуже надійною.
OM-20/OM-G Камера є дещо переробленим варіантом камери OM-10. Із змін, введених у цю камеру слід вказати наявність роз'єму під зовнішню лампу-спалах (PC flash connector), можливість приєднання моторизованого приводу перемотки плівки, та деякі інші зміни.
OM-30/OM-F Ця камера є першим кроком Olympus до автофокусних однооб'єктивних дзеркальних камер, проте справжній автофокус працює лише з одним об'єктивом Zuiko 35-70mm AF zoom, у якого кільце фокусування є моторизоване, і використовується три елементи живлення розміру AAA для функціонування. З усіма іншими об'єктивами серії OM камера дає підказки з ручного фокусуванню за допомогою світлодіода у видошукачі.
OM-40/OM-PC Камера випущена у 1985 році. Камера має модифікований, прорезинений корпус, зручніший, порівняно із OM-10/20/30, проте вона дешевша за OM-2SP. Як і у OM-2SP камера має програмний режим експозиції, пріоритет діафрагми і ручний режим. Замір експозиції може вестись у центральній зоні та у багатьох зонах; він називається у Olympus ESP (він, у сучаснішому варіанті присутній і на наступних камерах, включаючи сучасну серію E).

У OM-40, як і у OM-10/20/30, фокусувальний екран незмінний, проте камера дозволяє використовувати моторизований привід перемотки плівки. Olympus OM-707/OM-77 Olympus OM-707 була випущена у 1986 р, і є першою спробою Olympus випустити повністю автофокусну дзеркальну камеру. На деяких ринках камера мала назву Olympus OM-77.

Камера сумісна з байонетом OM, і може використовувати усі об'єктиви OM, проте для неї були випущені спеціальні автофокусні об'єктиви, які не мали кільця для ручного курування фокусуванням. Оскільки тогочасні автофокусні системи не мали достатньої точності і чутливості, для ручного керування процесом фокусування Olympus ввів у цю камеру систему, названу Power Focus, яка дозволяла за допомогою органів керування на корпусі фотокамери керувати двигуном приводу фокусування. На жаль це менш зручний для фотографа шлях, ніж пряме керування за допомогою кільця на об'єктиві.

Ця камера остання автофокусна у лінійці OM, яка використовувала Power Focus, подібна функціональність введена Olympus у цифрові дзеркальні однооб'єктивні камери серії E, у яких поворот кільця фокування на об'єктиві Digital Zuiko не приводить у рух механізм фокування, а лише подає у камеру команду на такий рух за допомогою вбудованих у об'єктиві електродвигунів.

Специфікація:

• Затвор: Електрично керований розташований у фокальній площині з вертикальним рухом ламелей.
• Швидкість затвору: 2-1/2000 с.
• Байонет: Olympus OM для автофокусних об'єктивів (допускається використання і інших об'єктивів OM)
• Контроль експозиції:: TTL (OTF) центрально зважений
• Варіанти автоекспозиції: Програмний, Програмний з зсувом, З пріаритетом діафрагми (з неавтофокусними об'єктивами)
• Фіксація автофокусу: присутня
• Видошукач: 93% зображення на незмінному екрані з позначеними зонами автофокусу
• Автозарядження плівки; автоперемотна (1.5 кадрів у секунду); автоперемотка
• 12 секунд таймер автоспуску
• Вага: 555 г без об'єктива, батарей та аксесуарів
• Вбудована лампа підсвітки автофокусу

Фото, відео-матеріали

Список використаних джерел

[1]
[2]
[3]
[4]