Відмінності між версіями «Осцилограф»
3395871 (обговорення • внесок) |
3395871 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Технічні характеристики== | ==Технічні характеристики== | ||
| + | Характеристики у відповідності зі стандартами осцилограф характеризується наступними параметрами: робочою частиною екрану; мінімальної частотою проходження розгортки; товщиною ліній променя електронно-променевої трубки; допускаються сумарним значенням постійного і змінного напруг на входах; максимально допустимим значенням амплітуди досліджуваного сигналу; мінімальним значенням і мінімальної тривалістю досліджуваного сигналу, при якому забезпечується клас точності осцилографа; дрейфом нуля підсилювачів; запізненням початку розгортки щодо сигналу синхронізації (для осцилографів без лінії затримки); можливістю синхронізації (зовнішньої, внутрішньої); різницею фаз між каналами; наведеннями з каналу на канал; конструктивними характеристиками (маса, габарити, харчування, кліматичні умови і т. д.). | ||
==Сфера застосування == | ==Сфера застосування == | ||
Версія за 15:16, 7 квітня 2017
Зміст
Загальний опис (принцип дії)
Прилад використовують для демонстрування на екрані за допомогою запису світловим зайчиком кривих змінного і пульсуючого струму, демонстрування зсуву фаз, демонстрування струмів, модульованих мікрофоном. Осцилограф складається з підковоподібного постійного магніту, між полюсами якого розміщено котушку. Через круглий отвір кришки у котушки введено вібратор в ебонітовій запобіжній трубці. Пересуваючи котушку вздовж її горизонтальної осі, можна змінювати чутливість осцилографа. Пружина, встановлена між магнітом і каркасом катушки, забезпечує плавність руху котушки. Виводи котушки припаяні до двох клем. Вібратор складається з осі - тонкого сталевого дроту, на якій закріплена дзеркальце і невелика залізна пластина. Вісь затиснуто у гумових прикладках за допомогою гайки. Гумові прикладки повертають коливальну систему у вихідне положення і усувають власні коливання рухомої системи. Коливання зайчика помітні на екрані при мінімальному струмі 50-100 ма. Найбільший допустимий струм 300 ма. Для роботи неохідні точкове джерело світла, обертове дзеркало, лінзи та діафрагми. Світло за допомогою короткофокусної лінзи спрямовують на дзеркальце осцилографа. Відбившись від дзеркальця, пучок світла падає на обертове дзеркало і відбивається від нього на екран. Належної амплітуди зайчика добиваються, переміщуючи котушки і змінюючи струм у ній. Треба оберігати прилад від сильних поштовхів, не перевантажувати його значним струмом, зберігати його в упаковці.
Історична довідка
Вперше прилад був створений французьким вченим Андре Блонделем в 1893 році. Це був власноруч збудований магнітоелектричний осцилограф з біфілярним підвісом. Цей прилад дозволяв реєструвати значення електричних величин, таких як інтенсивність змінних струмів, на рухомій стрічці записи за допомогою чорнильного маятника, приєднаного до котушки. По причині того, що при роботі використовувалися відразу декількох механічних пристроїв, перші осцилографи були не надто точними і мали дуже малу смугу пропускання, в діапазоні 10-19 кГц. По справжньому осцилографи еволюціонували з появою електронно-променевої трубки (CRT), яку винайшов в 1897 році німецький фізик Карл Браун. A.C. Cossor - британська компанія, яка першою в світі адаптувала цю технологію представила в 1932 році перший осцилограф на ЕПТ.
По закінченню Другої світової війни вимірювальні прилади, а з ними, відповідно, і осцилографи, розвивались у всіх частинах світу, але в першу чергу це було помітно в Європі та Америці. У 1946 році Говард Воллюм і Мелвін Джек Мердок заснували компанію Tektronix, яка з часом стала світовим лідером в осцилографії. У тому ж році Воллюм і Мердок винайшли свій перший осцилограф із так званою «чекаючою розгорткою» - вони використали цю технологію в Tektronix Model 511, яка мав смугу пропускання 10 МГц. Принцип дії цього приладу був заснований на використанні катодної електронно-променевої трубки. Чекаюча розгортка в осцилографі - це розгортка, яка спрацьовує тільки під час протікання спостережуваного електричного імпульсу.
У 1950-х роках практично у всіх технічно розвинених країнах стали виробляти ці прилади, завдяки чому осцилографи перетворилися в універсальний інструмент для вимірювань. Смуга пропускання і точність осцилографів стрімко збільшувалися, спочатку з появою перших промислових аналогових моделей.
У 80-х роках XX століття американська фірма LeCroy Corporation почала виробництво перших цифрових осцилографів. 1985 рік можна з упевненістю назвати однією з ключових точок в історії розвитку осцилографії. Саме цього року для дослідницького центру CERN був розроблений перший у світі цифровий запам'ятовуючий осцилограф. Створенням цього приладу керував Уолтер ЛеКрой (Walter LeCroy), засновник компанії LeCroy.
Технічні характеристики
Характеристики у відповідності зі стандартами осцилограф характеризується наступними параметрами: робочою частиною екрану; мінімальної частотою проходження розгортки; товщиною ліній променя електронно-променевої трубки; допускаються сумарним значенням постійного і змінного напруг на входах; максимально допустимим значенням амплітуди досліджуваного сигналу; мінімальним значенням і мінімальної тривалістю досліджуваного сигналу, при якому забезпечується клас точності осцилографа; дрейфом нуля підсилювачів; запізненням початку розгортки щодо сигналу синхронізації (для осцилографів без лінії затримки); можливістю синхронізації (зовнішньої, внутрішньої); різницею фаз між каналами; наведеннями з каналу на канал; конструктивними характеристиками (маса, габарити, харчування, кліматичні умови і т. д.).
