Відмінності між версіями «Перфокарта»

Версія за 20:47, 28 березня 2017

Головна → Історія комп'ютерної техніки → Історія комп'ютерної техніки/Носії інформації → Перфокарта

Загальний опис (принцип дії)

Перфокарта (перфораційна карта, перфорована карта) — носій інформації, призначений для використання в системах автоматичної обробки даних. Зроблена з тонкого картону, перфокарта представляє інформацію наявністю або відсутністю отворів в певних позиціях карти.

Інформація кодувалась просічками (перфорацією) в певних позиціях карти. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу.

Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що зіставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту.

Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи.

Історична довідка

Перфокарти вперше почали застосовуватися в ткацьких верстатах Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах. В інформатиці перфокарти вперше були застосовані в «інтелектуальних машинах» колезького радника С. Н. Корсакова (1832 р.), механічних пристроях для інформаційного пошуку і класифікації записів. Перфокарти також планувалося використовувати в «аналітичної машині» Беббіджа. В кінці XIX ст. почалося використання перфокарт для обробки результатів переписів населення в США.

Існувало багато різних форматів перфокарт; найбільш поширеним був «формат IBM», введений в 1928 р - 12 рядків і 80 колонок, розмір карти 7⅜ × 3¾ дюйма (187,325 × 82,55 мм), товщина карти 0,007 дюйма (0,178 мм). Спочатку кути були гострі, а з 1964 р. - округлені (втім, в СРСР і пізніше використовували карти з неокругленими кутами). За приблизними підрахунками, гігабайт інформації, представленої у вигляді перфокарт, важив би приблизно 22 тонни (не рахуючи ваги, втраченої в результаті перфорації отворів).

Підтримка використання даного носія інформації викликала появу індустрії з виробництва широкого класу спеціалізованого обладнання - розкладочно-підборочних, дешифруючих і інших машин.

Технічні характеристики

Технічні характеристики

Сфера застосування

Ткацькі верстати Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах.

Комп'ютери першого покоління, в 20-50-і роки XX століття, використовували перфокарти в якості основного носія при зберіганні і обробці даних. Потім, протягом 70-х - початку 80-х, вони використовувалися тільки для зберігання даних і поступово були заміщені магнітними стрічками.

В даний час перфокарти не використовуються ніде, крім застарілих систем, проте залишили свій слід в комп'ютерній техніці: відображуваний за замовчуванням текстовий відеорежим дисплеїв переважної більшості комп'ютерних пристроїв містить по горизонталі 80 знакомісць, рівно стільки, скільки їх було на стандартній перфокарте.

У 2011 році в США все ще існувала компанія Cardamation, що поставляла перфокарти і пристрої для роботи з перфокартами. Про використання перфокарт в сучасних організаціях повідомлялося в 1999 і 2012 роках.

Фото, відео-матеріали

Список використаних джерел