|
|
| Рядок 12: |
Рядок 12: |
| | [[Жорсткий диск ИЗОТ]] | | [[Жорсткий диск ИЗОТ]] |
| | | | |
| − | == Перфокарта ==
| + | [[Перфокарта]] |
| − | [[Файл:Перфокарта152525353.jpg|thumb|Перфокарта формату IBM]] | + | |
| − | '''Перфокарта''' — носій інформації, призначений для використання в ранніх (до початку 1980-х років) системах автоматизованої обробки даних. Виготовлялась з цупкого паперу, має товщину біля 0.18мм.
| + | |
| − | | + | |
| − | На малюнку зображена перфркарта формату IBM: розмір карти становить 187х83 мм, на ній інфомація розташовується в 12 рядків і 80 стовпців. У сучасних термінах, одна перфокарта зберігала 120 байт інформації. Для введення інформації перфокарти потрібно було подавати в певній послідовності.
| + | |
| − | Інформація зберігається на ній у вигляді отворів. Перші комп'ютери, створені в 40-х роках минулого століття працювали як з вводяться за допомогою перфострічки в реальному часі даними, так і використовували якусь подобу оперативної пам'яті, переважно з використанням електронно-променевих трубок. Паперові носії активно використовувалися в 20-50 роках, після чого поступово почали замінюватися магнітними носіями. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Інформаційна ємність однієї карти становила відповідно 45 або 80 символів з кодами від 0 до 255.
| + | |
| − | | + | |
| − | Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу.
| + | |
| − | | + | |
| − | Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що співставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту.
| + | |
| − | | + | |
| − | Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи.<br />
| + | |
| − | Набір перфокарт іменувався колодою. За послідовність карт в колоді відповідав користувач. В окремих випадках впорядкування карт в колоді виконувалось за допомогою спеціального пристрою - сортувача. В інших випадках карти маркувались користувачем (звичайним написом від руки).
| + | |
| − | Окремі системи програмування до сьогодні використовують формат представлення інформації 80-колонних карт.
| + | |
| − | | + | |
| − | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Користувач:388641#.D0.9C.D0.BE.D1.97_.D1.80.D0.BE.D0.B1.D0.BE.D1.82.D0.B8 Харченко Діана]'''
| + | |
Версія за 15:47, 21 лютого 2017
Головна → Історія комп'ютерної техніки → Історія комп'ютерної техніки/Носії інформації
Бобіни ORWO
Жорсткий диск ИЗОТ
Перфокарта
