Відмінності між версіями «Користувач:4709441»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Навчальні курси та проекти, в яких беру участь)
(Навчальні курси та проекти, в яких беру участь)
Рядок 12: Рядок 12:
 
== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
 
== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
 
[[Проект з "Основ інформатики та ІКТ" і "Історії фізичної культури"]]
 
[[Проект з "Основ інформатики та ІКТ" і "Історії фізичної культури"]]
 
+
==Тематика_проектів_з_ОІТ_та_ІФК_2016-2017_н.р. ==
 
[[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Тематика_проектів_з_ОІТ_та_ІФК_2016-2017_н.р.]]
 
[[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Тематика_проектів_з_ОІТ_та_ІФК_2016-2017_н.р.]]
  

Версія за 14:50, 25 грудня 2016


Шевчук Дмитро Валерійович

Про себе

17 років,проживаю в с.Суботці,студент КДПУ ім.В.Винниченка

Мої інтереси

займаюсь пауерліфтингом


Навчальні курси та проекти, в яких беру участь

Проект з "Основ інформатики та ІКТ" і "Історії фізичної культури"

==Тематика_проектів_з_ОІТ_та_ІФК_2016-2017_н.р. ==

[[1]]

Мої роботи

В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис. Середньовічна Японія. Сучасна японська цистографія датує феодальне державне побудова з кінця VII століття. У цей період з шару самураїв сформувався «інститут японського лицарства». Кодекс поведінки містив традиційні норми поведінки і вимоги фізичної підготовки - стрільба з лука, мистецтво фехтування з 1 і 2 мечами, володіння списом і секрети психологічного впливу на супротивника. Однією із привілеїв самураїв була боротьба сумо. Змаганню передували ритуальні обряди. Перше публічне змагання з сумо відбулося в 1629 р. в Іедо. У фізичній культурі інших правлячих класів Японії позначався вплив китайських звичаїв і буддизм, що став державною релігією. Це танці, кінне поло, японське кемарі (гра на спритність і швидкість). За наказом імператора в 1603 р. у школах Японії був введений обов'язковий предмет для навчання плавання. Серед середніх шарів (городян, селян) особливою популярністю користувалися також різні вправи, як: перетягування каната, серсо, квачі, гойдалки, ходіння на ходулях, фехтування на палицях. До народної фізичної культури Японії ставилися вільна полювання, піше поло, гра в м'яч з пір'ям, дерев'яними ракетками. Виникнення різних видів боротьби в цілях самооборони (карате) пов'язане з історією класових конфліктів. У XIV столітті на Окінаві, що вважалася центром селянських заворушень, з особливою жорстокістю було здійснено «полювання з мечем». Повсталих вбили або загнали в ліс. У цій обстановці з 1360 р. стали зароджуватися системи фізичного виховання, пов'язані з самообороною, так звані «школи в заростях». Система складалася з: медитації і психологічної настройки; розвитку витривалості та швидкості в бігах по крутих лісовим і горбистим стежках; стрибків з вантажем на плечах; вправ на кисті рук; різні види ударів руками і ногами в найбільш чутливі точки; прийоми обеззброєння; прийоми удушення. Таким чином, склалася манера ведення боротьби карате. У XV столітті систему «руки Окінави» взяли в число методів секретної підготовки самураїв. А в текст клятви було введено нове положення про нерозголошення таємниці, крім членів своєї спільноти. Почалися переслідування нелегальних народних шкіл. У результаті жорстоких переслідувань у XVI столітті вони припинили своє існування. Середньовічний Китай. У V столітті правляча династія в Китаї Чин видала указ про здачу зброї. Це «беззбройне» змагання сприяло формуванню в середовищі китайських селян, купців і дрібних дворян своєрідною фізичної культури, в основі якої лежали способи самооборони: техніка боротьби чіан-шу (боротьба з тінями), техніка таємних ударів руками і ногами. До досконалості були доведені фехтування на палицях і водні змагання. Свій слід в фізичної культури вищих верств суспільства залишили звичаї завойовників-кочівників - тибетські змагання з бігу, кінні змагання, боротьба на поясах. Від маньчжурів китайці запозичили катання на ковзанах, у індійців - хаткайогу і метаігри. Пізніше вищі верстви суспільства відмовилися від колишніх фізичних вправ, захоплюючись кінним поло, і перейшли на «лицарські звички». У XIII столітті китайський лицар Лун-Ван відродив китайську гру типу гольфу. Їм же були розроблені обов'язкові «лицарські чесноти» для різних ігор. Економічна політика в цей період (X-XIII ст.) Сприяла розвитку фізичної культури міського населення. У містах проводилися вправи з балансування на ходулях і бамбукових жердинах, масові перетягування каната, атлетика, ігри в м'яч з пір'ям. Продовжувала свій розвиток система підготовки до самооборони. У XVII столітті вона включала вже понад 150 рухів. Під егідою буддійської державної релігії поширювалася система йоги, запозичена в Індії. В епоху правління монгольської династії Юан (XIII-XIV ст.) На перший план у фізичній культурі вийшли змагання борців, лучників, кіннотників. Починаючи з XIV-XVII ст. поступово фізична культура стала витіснятися образотворчим мистецтвом і літературою. Вона збереглася тільки в народному середовищі. Остаточний занепад фізичної культури в середньовічному Китаї почався після запрошення маньчжурів на придушення селянських повстань. Нові господарі одягли жінок в колодки, обклали великим податком ігрові майданчики та змагання стали відмирати.