Відмінності між версіями «Мальовнича Олександрія»

Версія за 21:14, 6 грудня 2016

Мальовнича Олександрія

Відомо як козацьке поселення Усівка з 1746 року був укріпленим пунктом на шляху набігів татар і походів шляхти на землі Інгулу.

Після будівництва в 1754 році фортеці Святої Єлисавети (згодом міста Єлисаветграда) тут був розміщений військовий гарнізон. У складі військових, які несли тут службу в російській армії були серби, румуни, хорвати, болгари. З'явилася нова назва поселення - Бечея, яка нагадувала сербам про місцевість, звідки вони прийшли.

У 1784 році, коли вийшов указ про поділ Катеринославського намісництва на дві губернії: Новоросійську та Азовську, зміцнення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста трансформувалося в Олександрію.

З 1806 року Олександрія входить до складу Херсонської губернії. Основним заняттям олександрійців та мешканців навколишніх сіл в першій половині XIX століття. були землеробство, городництво і вирощування баштанних культур. Звільнення від кріпацтва і ряд інших реформ стимулювали розвиток господарства. Збільшується кількість переробних підприємств, починається будівництво залізниці. У 1869 році вступає в дію залізнична лінія Одеса - Харків, яка пройшла через приміську станцію Користівка (Вараждін, зараз - Протопопівка), а в 1901 році залізниця пройшла через місто в напрямку ст. П'ятихатки. Раніше, в 1855 році, через Олександрію пройшла телеграфна лінія, що зв'язала Одесу з Петербургом. Вигідне географічне розташування на перехресті шляхів, що ведуть до Чорного моря, до Криму позитивно впливало на розвиток в місті торгового справи і кустарних виробництв. На початку XX століття в Олександрії зароджується промислове виробництво: з'являються механічні майстерні, дрібні цехи лиття чавуну. В цей же час була зроблена перша спроба промислової розробки місцевих родовищ бурого вугілля. У місті активізується культурне життя.

У 1904 році відкрилася чоловіча гімназія, а в 1910 році - учительська семінарія. З 1909 року видається газета «Известия Олександрійського Повітового Земства». У 1917-1920 роки Олександрія пережила соціальні потрясіння, неодноразову зміну влади, громадянську війну. В Олександрії 23 травня 1919 року війська Червоної Армії була остаточно ліквідована антибільшовицький заколот Матвія Григор'єва. Проте, 7-23 травня 1919 року, шістнадцять днів саме Олександрія була столицею повстанського «держави» отамана Григор'єва, до складу якого входив практично весь південь сучасної України (нинішня Черкаська, Кіровоградська, Херсонська, Миколаївська та Одеська області). Правління Матвія Григор'єва - одне з найяскравіших подій в історії Олександрії. Ось, зокрема, як описує його кінець правитель Півдня Росії, генерал-лейтенант, натхненник Білого руху Антон Іванович Денікін в "Нарисах Російської смути» (том 5): «14 липня 1919 року Махно, заманивши Григор'єва на повстанський з'їзд, власноруч убив його . Офіційна версія партійних анархістів називає це вбивство стратою, який влаштував єврейський погром в Єлисаветграді і для боротьби з більшовиками не нехтувати ніякими союзниками, навіть нібито Добровольчою армією ... Набагато правильніше, однак, інша версія - про двох павуків в одній банці, про боротьбу двох за владу і вплив на тісному просторі нижнього Дніпра (між Катеринославом - Єлисаветградом - Олександрівському), куди загнали їх доля і наступ Збройних сил Півдня ».

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка