Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Становления йоги та медичноï системи Аюрведи у Стародавнiй Iндiï" - 12 групи ФФВ, 2016»

Версія за 10:54, 11 листопада 2016

Проект ОIТ та IФК

Ідея проекту

Дiзнатись як найбiльше про виникнення йоги. Особливостi медичноï системи Аюрведiв.

Автор проекту

Мозгова Анна

Матеріали проекту

Інтернет ресурси проекту

Ось лише невеликий список захворювань, в лікуванні яких може допомогти йога: артрит, хронічні хвороби легенів, болі в шиї і спині, синдром хронічної втоми, депресія, діабет, головні болі, хвороби серця, безпліддя, безсоння, ПМС і менопаузи, ожиріння. Крім того, йога допоможе вам позбутися згубних звичок (куріння, алкоголь, наркотики) і виведе з організму токсичні речовини. На відміну від звичайних фізичних вправ, заняття йогою не викликають відчуття втоми. Йога - це баланс між напругою і розслабленням. Відчувши позитивний ефект від даної практики, вас покине нудьга і ви з нетерпінням будете чекати початку наступних занять. Деякі пози і вправи йоги імітують пози різних тварин: собаки, орла, кобри, лебедя, лева, черепахи та інших. Ці пози розтягують м'язи тіла і стимулюють лімфатичну систему. Йога вперше згадується в Ведах, пам’ятниках староіндійської літератури, частина яких датується 2500 р. до н. е., але основна частина вчення йоги та її філософії, відомої як веданта, міститься в заключній частині Вед – Упанішадах. Класичним текстом з хатха-йоги є хатха-йога-прадіпіка, в якій описуються різні асани і дихальні вправи, що складаюь основу сучасної практики йоги. Найбільш відомим з хараппських зображень йоги є «печатка Пашупаті» знайдена британським археологом Джоном Маршаллом, який вважав, що на ній зображена одна з давніх форм Шиви. Оформлення вчення в єдину систему світосприйняття відбулося у ІІ ст. до н. е.. Слово «йога» у перекладі із санскриту означає «поєднання», але в більш широкому розумінні трактується як «те, що відповідає» і «те, що послідовно і неухильно використовується». Перш за все йога – це релігійно-філософська система, а її сутність полягає у поєднанні індивідуальної душі людини із світовим духом, з абсолютною душею або богом. Засвоїти практику йоги можна було у вчителя (гуру). Перший катехізис йоги, «Йога-сутру» (буквально – «генеральна лінія йоги»), легенда пов’язує з ім’ям мудреця Патанджалі. Створення сутри відносять до першої половини I тис. до н. е.. Правила, норми гігієни та зміцнення здоров’я, встановлені йогою, життєсприйняття, яке виросло з аюрведичного вчення («наука життя»), мали обов’язкову силу для всіх членів арійських каст. В медичних університетах, створених в Наланді й Такасілні (II ст. до н. е.), вправи за системою йогів відносилися до бальнеологічної і масажною терапії. Індія є також батьківщиною стародавньої медичної системи Аюрведи, (від санскриту – «Ayus» «життя», «принцип життя», або «довге життя» і «Веда» – знання). Давньоіндійська медицина може бути переведена як «знання життя», «знання довгого життя» або навіть «наука життя». Аюрведа має багато напрямів: хірургія, терапія, педіатрія, фармакологія і офтальмологія, масаж, голковколювання, фізіотерапія і дієтологія. Між 1200 і 700 рр.. до н.е., були складені чотири священні Веди. Посилання на хвороби, трави та лікування цими травами є у всіх чотирьох розділах. Відомості Аюрведи як медичної та філософської системи частково описуються в Рігведі та Атхарваведі. Пізніше було створено три великих трактати Аюрведи, останній з яких був написаний вже у (500-600 рр.. н.е.) «Аштанга Хрідая Самхіта» – текст, присвячений здоровому способу життя, профілактиці та лікуванню захворювань, очищення організму, збереженню молодості і віддаленню старості. Характерний ритуал виразних рухів отримав класичну форму в рамках інституту танцівниць з храмів (девазасі). Індійські танці на основі «Нат’я Шастрі» (400 р. до н.е.) – трактат, на основі якого розвивалися всі стилі класичного танцю Індії, вважаються найдавнішими у світі. Класичні танці вважали і (вважаються) найбільш складними у вивченні та виконанні. Повноцінне вивчення танцю тривало від 5 до 7 років і більше, залежно від обраного стилю і майстерності вчителя. Основа храмового танцю Індії – 108 поз Шиви. Танцівниці досконально знали мудра – різноманітні позиції пальців, і хаста – жести рук, а також численні канонічні рухи очей, шиї, голови та інших частин тіла. Вони детально кодифіковані. Як і всі східні танці, індійський традиційний танець пов’язаний головним чином з верхньою частиною тулуба. Існують правила позицій ступнів ніг. Танцівниць навчали також спіралеподібним рухам і стрибкам. Існувало 24 типи рухів однією кистю, 13 типів рухів двох кистей рук, 10 рухів руки цілком, 5 типів рухів для грудної клітки і по 5 типів для торсу, живота і стегон, а також були й типи рухів для брів і 36 типів поглядів.

Особливостi медичноï системи Аюрведiв. За свою тривалу історію Аюрведа пройшла кілька етапів розвитку. Разом з ведичною культурою вона поширилася на схід до самої Індонезії, а на захід - до Греції, де під її впливом розвинулась подібна їй медична система. Пізніше, Аюрведу широко використовували буддисти, які внесли в неї багато доповнень. Разом з цією релігією вона проникла в інші країни, склавши основу традицій лікування в Тибеті, Шрі-Ланці, Бірмі та вплинула на китайську медицину. Багато хто з великих буддійських мудреців були одночасно врачувателями, які слідували в своїй практиці принципам Аюрведи, і авторами коментарів до класичних аюрведичних текстів. Таким чином, Аюрведа - це традиція, яку можна плідно використовувати в умовах самих різних культур, епох і кліматичних зон.

В процесі створення глобальної медицини, якій належить об'єднати кращі досягнення медичних традицій всіх країн, Аюрведі належить важлива роль. Зараз формується нова всесвітня натуропатична система, основу якої складають західна медицина минулого і традиційні системи лікування народів світу, що переглядаються з позицій сучасної науки. Серед цих систем, Аюрведа, мабуть, найбільшою мірою здатна стати відправною точкою для такого синтезу. Вона має надзвичайно широкий спектр методів лікування, медичними та духовними традиціями. Індійська медицина є найдавнішою з усіх систем лікування.

Аюрведу практикують приблизно триста п'ятдесят тисяч зареєстрованих лікарів. Індійська традиційна медицина вивчається в Індії під загальним керівництвом Центральної Ради по Дослідженню Староіндійської медицини, який включає національну мережу науково-дослідних інститутів. Уряд Індії заснував два дослідних центра для роботи в області аюрведи. Понад 150 наукових об'єднань і центрів, як правило, при медичних коледжах, досліджують сучасними методами різні аспекти древнього вчення. У місті Джамнагар, штат Гуджарат, заснований університет, де готують фахівців і дослідників в області аюрведи. Отже, аюрведа - це не просто система охорони здоров'я, а форма способу життя, прийнятого для підтримки досконалого балансу і гармонії в рамках людського існування , від найбільш абстрактних трансцендентальних цінностей до найбільш конкретних фізіологічних проявів. Аюрведа заснована на передумові про те, що життя являє собою розумне взаємодія Атми (вищої Душі), Манаса (розуму), індрій (почуттів) і Шаріра (тіла). Вони є осередком п'яти щільних першоелементів, які беруть участь у формуванні конституції кожного індивідуума, званої пракріті. Вона, у свою чергу, визначається балансом життєвих сил трьох фізичних енергій - вати, пітти і капха і трьох розумових енергій - саттви, раджаса і тамаса.

Таким чином, аюрведа пропонує унікальний синтез науки і філософії , який приводить в гармонію фізичні, розумові, емоційні і духовні компоненти, необхідні для забезпечення здоров'я при цілісному підході.

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації.