Відмінності між версіями «Стаття на тему Інтимна лірика. С. Климовський «Їхав козак за Дунай». Відомості про автора. Популярність твору., 2016»

Версія за 15:14, 28 жовтня 2016 (переглянути вихідний код) 4771593 (обговорення • внесок) ← Попереднє редагування		Поточна версія на 15:46, 28 жовтня 2016 (переглянути вихідний код) 4771593 (обговорення • внесок)
Рядок 80:		Рядок 80:
	''		''
−	== 2 ==	+	== Відомості про автора ==
−	== 3 ==	+	[[Файл:314567.jpg|міні|слева|150px]]
		+	Семен Климовський – козак Харківського полку, філософ, поет та автор відомої пісні «Їхав козак за Дунай»
		+
		+	Точна дата народження Семена Климовського невідома, відомо лише те, що він народився на рубежі XVIII та XIX століть. Він є автором знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай» . Також відомі ще декілька його творів, а саме «Про правду та великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників».
		+
		+	Популярність харківському козаку принесло те, що О. О. Шаховський використав його образ у своїй опері — водевілі «Козак — стихотворец». Про життя Семена Климовського також мало що відомо. Достовірно можна сказати те, що він навчався у Києво – Могилянській академії. Історик М. Карамзін вважав його самородком. Він наголошував на тому, що читаючи твори Семена Климовського, можна побачити його прекрасні знання іноземних мов, літератури та філософії.
		+
		+	Таємницею залишається питання про те, в яких роках жив харківський козак. Точно лише можна стверджувати, що своє життя Климовський закінчив у степах Дикого Поля. Там він разом зі своїм товаришем заснували хутір Припутні (Харківська губернія, Єлисаветградський повіт), де старого поета застав Микола Левицький, який пізніше надрукував в газеті «Украинский вестник» спогад про хутір та поета.
		+
		+	Деякі дослідники життя та творчості Семена Климовського сходяться на тому, що народився він приблизно в 1705 році, а помер в 1785 році. На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці, де був розташований хутір Припутні встановлено пам’ятний знак.
		+	[[Файл:Fgvhjmnghmk.png|250px|справа]]
		+
		+
		+	Автор творів :
		+
		+	* «Про правду і великодушність благодійників»
		+	* «Про правосуддя начальствующих»
		+	* «О дивных императора всероссийского (Петра I) делах»
		+	* «Про смиренність височайших»
		+	* «О пришествии короля шведского Карла XII внутрь и об измене Мазепы»
		+	* Пісня «Їхав козак за Дунай»
		+
		+	== Популярність твору ==
		+	[[Файл:ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ — 1 — 001.png]]
		+
		+
		+	У 1808 р. твір «Їхав козак за Дунай» сягнув Західної Європи. Спочатку він став дуже популярним у Німеччині. Німецький поет-романтик Тігдем та його приятель французький економіст й історик Сісмонді, почувши пісню від слуг якогось пана з України, були зачаровані й одразу ж переклали її кожний рідною мовою. У 1809 році Тігдем опублікував свій переклад і ноти в популярному кишеньковому виданні В. Беккера під назвою «Козак та його дівчина». Фортепіанні варіації за її темою написав видатний німецький композитор Г. Вебер. Геніальний німецький композитор Людвіг Ван Бетховен, який творчо використовував мелодії українських народних пісень, імовірно, почув пісню «Їхав козак за Дунай» у родині дипломатичного посланника Російської імперії у Відні Андрія Розумовського, сина останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Бетховен написав у 1816 році на основі цієї пісні варіацію для фортепіано з флейтою, а потім опрацював для збірки пісень народів Європи, надавши українській мелодії елегійності та урочистості. Поширилася пісня Климовського й у Франції. Її французький текст з нотами вміщено в кількох виданнях на початку ХІХ ст.
		+
		+	У 40-х рр. ХІХ ст. перероблена Тігдемом пісня, якій він, зберігши українську мелодію, надав рис сентиментального романсу, стала улюбленою в Німеччині.
		+
		+	З Німеччини пісня потрапила до Австрії та Чехії, де з’явилося два переклади чеською — Ганки і Челаховського (1822).
		+
		+	З українського оригіналу також було зроблено і англійський переклад, надрукований у Лондоні в 1816 році. Польською мовою пісню переклав Бродзінський (1817), а на музику її поклав польський скрипаль Кароль Літинський і видав у Львові 1833 року. Італійською мовою пісню з нотами надрукували 1895 року. В Угорщині текст було настільки змінено, що не залишилося ні козака, ні дівчини, але українська мелодія збереглася, за винятком кінцівки, що нагадувала чардаш.
		+
		+	Григорій Нудьга так пояснює привабливість і унікальну популярність української пісні в багатьох країнах Європи: «Насамперед — природнє вираження особистих і громадських почуттів героя, його вірність обов’язку і коханню, чистота переживань і настроїв, проста, прозора і в своїй основі оптимістична музика, складена в ля мінорі з відхиленням у середній частині до параллельного мажору. Виникла вона на ґрунті української пісні й романсової творчості. На початку ХІХ століття такі твори мали успіх».
		+	Отож не диво, що народжена на Україні пісня з гучною славою облетіла майже всю Європу.
		+
	== Висновки ==		== Висновки ==
		+
		+	Семен Климовський — український козак і поет XVIII ст. Був високоосвіченою людиною. Творча спадщина  Климовського дає можливість стверджувати, що митець мав академічну освіту, та й відгуки його сучасників переконують у цьому: «Климовський за сім грецьких мудреців був славніший і шанованіший між побратимами його козаками, він промовляв високоштильними віршами, давав приятелям розсудливі поради».
		+	Сучасні дослідники вважають пісню «Їхав козак за Дунай» зразком давньої любовної лірики. Композицію пісні становить розгорнутий діалог між козаком, який їде на війну, і його коханою дівчиною. Сцена розлуки хоч і драматична, проте в інтонаціях звучить козацький запал та оптимізм. Мотив прощання козака з коханою типовий для народних козацьких пісень.

---

Поточна версія на 15:46, 28 жовтня 2016

Вступ

Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus — «найглибший», «потаємний») — умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив — любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають «любовною», або «еротичною». Інтимна лірика розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення у заповітні істини. Інтимна лірика присутня в творчості, зокрема Ф. Петрарки та Данте Аліг'єрі, Гафіза й О.Пушкіна, Т.Шевченка й І. Франка, В. Сосюри й Наталі Лівицької-Холодної.

С. Климовський «Їхав козак за Дунай».

Текст "Їхав козак за Дунай"

Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький, неси та гуляй!"

Постій, постій, мій козаче, твоя дівчина плаче,

На кого ж ти покидаєш - тільки подумай.

Приспів:

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Вийшла, руки заломавши і тяженько заплакавши:

"Як ти мене покидаєш – тільки подумай!"

"Білих ручок не ламай, ясних очок не стирай;

Мене з війни із славою к собі дожидай".

Приспів.

"Не хочу я нічого, тільки тебе одного;

Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай".

Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова!

Як не згину, то вернуся через три года!"

Приспів.

Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький, скачи та гуляй!"

Аналіз "Їхав козак за Дунай"

С. Климовський став автором надзвичайно популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і її біографію автора С. Климовського, досліджував видатний український літературознавець Р. Нудьга («Літературна Україна» за 6 серпня 1969 р.).

Оригінал пісні не зберігся. Її текст вперше був опублікований у збірнику «Російські народні пісні» (Прага, 1790; друге видання - 1806). Слова з нотами вперше надрукував в Петербурзі гітарист Генглез в 1796 році.

До цих старих друкованим текстам нові покоління додали щось своє, але основа пісні збереглася. Під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боровиковський, Ст. Шпигоцький.

Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірнику 1827 року з такою приміткою: «Ця відома пісня створена козаком С. Климовским, якому, можливо, належить і багато інших, що однак стало невідомим, як і взагалі ми не знаємо авторів народних пісень».

Більше ста років варіант пісні зі збірки Максимовича передруковували у різних етнографічних виданнях і пісенниках без змін.

Тема: зображення зворушливого прощання козака з дівчиною, з-за його участі у військових подіях за Дунаєм.

Ідея: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами.

Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жити на світі буду. / Коли умру на війні - /Поплач про мене.

Жанр: літературна пісня, любовна лірика.

Композиція: Твір побудований у формі діалогу між козаком і його коханої.

Відомості про автора

Семен Климовський – козак Харківського полку, філософ, поет та автор відомої пісні «Їхав козак за Дунай»

Точна дата народження Семена Климовського невідома, відомо лише те, що він народився на рубежі XVIII та XIX століть. Він є автором знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай» . Також відомі ще декілька його творів, а саме «Про правду та великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників».

Популярність харківському козаку принесло те, що О. О. Шаховський використав його образ у своїй опері — водевілі «Козак — стихотворец». Про життя Семена Климовського також мало що відомо. Достовірно можна сказати те, що він навчався у Києво – Могилянській академії. Історик М. Карамзін вважав його самородком. Він наголошував на тому, що читаючи твори Семена Климовського, можна побачити його прекрасні знання іноземних мов, літератури та філософії.

Таємницею залишається питання про те, в яких роках жив харківський козак. Точно лише можна стверджувати, що своє життя Климовський закінчив у степах Дикого Поля. Там він разом зі своїм товаришем заснували хутір Припутні (Харківська губернія, Єлисаветградський повіт), де старого поета застав Микола Левицький, який пізніше надрукував в газеті «Украинский вестник» спогад про хутір та поета.

Деякі дослідники життя та творчості Семена Климовського сходяться на тому, що народився він приблизно в 1705 році, а помер в 1785 році. На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці, де був розташований хутір Припутні встановлено пам’ятний знак.

Автор творів :

• «Про правду і великодушність благодійників»
• «Про правосуддя начальствующих»
• «О дивных императора всероссийского (Петра I) делах»
• «Про смиренність височайших»
• «О пришествии короля шведского Карла XII внутрь и об измене Мазепы»
• Пісня «Їхав козак за Дунай»

Популярність твору

У 1808 р. твір «Їхав козак за Дунай» сягнув Західної Європи. Спочатку він став дуже популярним у Німеччині. Німецький поет-романтик Тігдем та його приятель французький економіст й історик Сісмонді, почувши пісню від слуг якогось пана з України, були зачаровані й одразу ж переклали її кожний рідною мовою. У 1809 році Тігдем опублікував свій переклад і ноти в популярному кишеньковому виданні В. Беккера під назвою «Козак та його дівчина». Фортепіанні варіації за її темою написав видатний німецький композитор Г. Вебер. Геніальний німецький композитор Людвіг Ван Бетховен, який творчо використовував мелодії українських народних пісень, імовірно, почув пісню «Їхав козак за Дунай» у родині дипломатичного посланника Російської імперії у Відні Андрія Розумовського, сина останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Бетховен написав у 1816 році на основі цієї пісні варіацію для фортепіано з флейтою, а потім опрацював для збірки пісень народів Європи, надавши українській мелодії елегійності та урочистості. Поширилася пісня Климовського й у Франції. Її французький текст з нотами вміщено в кількох виданнях на початку ХІХ ст.

У 40-х рр. ХІХ ст. перероблена Тігдемом пісня, якій він, зберігши українську мелодію, надав рис сентиментального романсу, стала улюбленою в Німеччині.

З Німеччини пісня потрапила до Австрії та Чехії, де з’явилося два переклади чеською — Ганки і Челаховського (1822).

З українського оригіналу також було зроблено і англійський переклад, надрукований у Лондоні в 1816 році. Польською мовою пісню переклав Бродзінський (1817), а на музику її поклав польський скрипаль Кароль Літинський і видав у Львові 1833 року. Італійською мовою пісню з нотами надрукували 1895 року. В Угорщині текст було настільки змінено, що не залишилося ні козака, ні дівчини, але українська мелодія збереглася, за винятком кінцівки, що нагадувала чардаш.

Григорій Нудьга так пояснює привабливість і унікальну популярність української пісні в багатьох країнах Європи: «Насамперед — природнє вираження особистих і громадських почуттів героя, його вірність обов’язку і коханню, чистота переживань і настроїв, проста, прозора і в своїй основі оптимістична музика, складена в ля мінорі з відхиленням у середній частині до параллельного мажору. Виникла вона на ґрунті української пісні й романсової творчості. На початку ХІХ століття такі твори мали успіх». Отож не диво, що народжена на Україні пісня з гучною славою облетіла майже всю Європу.

Висновки

Семен Климовський — український козак і поет XVIII ст. Був високоосвіченою людиною. Творча спадщина Климовського дає можливість стверджувати, що митець мав академічну освіту, та й відгуки його сучасників переконують у цьому: «Климовський за сім грецьких мудреців був славніший і шанованіший між побратимами його козаками, він промовляв високоштильними віршами, давав приятелям розсудливі поради». Сучасні дослідники вважають пісню «Їхав козак за Дунай» зразком давньої любовної лірики. Композицію пісні становить розгорнутий діалог між козаком, який їде на війну, і його коханою дівчиною. Сцена розлуки хоч і драматична, проте в інтонаціях звучить козацький запал та оптимізм. Мотив прощання козака з коханою типовий для народних козацьких пісень.