Відмінності між версіями «Стаття до проекту Олексієнко А.Б. ,2016»

Версія за 07:44, 28 жовтня 2016

Вступ

Постановка проблеми. Феномен "Я" зазвичай виражається в таких термінах, як "самосвідомість", "самопізнання", "самоставлення", "самість", "Я"-концепція, "Я"-система, "Я"-образ, "ідентичність", і хоча всі вони взаємопов’язані, їх співвідношення і значущість у різних наукових підходах неоднакові. Складність та багатогранність феномену "Я" обумовлюється його сутністю, змістом, структурою та методами вивчення. У вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі існує різноманітність концепцій щодо вивчення проблеми "Я", що залишає враження невизначеності та суперечливості навіть у рамках одного напряму дослідження. Проблематичним видається також і співвідношення різних теоретичних підходів. Найбільш дискусивним у науковій літературі є питання про співвідношення понять "Образ "Я", "Я"-концепція", "ідентичність особистості". Теоретичний аналіз проблеми. Аналіз різних теоретико-експериментальних підходів до вивчення "Я"-концепції показав надзвичайну строкатість термінології, коли для позначення того самого поняття використовуються різні терміни або, навпаки, різні за змістом явища позначаються одним терміном. Як справедливо відзначають учені Кон І.С [11], Столін В.В [24] до нашого часу категоріальний статус поняття "Я", одного з фундаментальних філософсько-психологічних понять, залишається недостатньо чітко визначеним. Такі терміни, як "самість", "ідентичність", "его", "образ себе", "ставлення до себе", "самооцінка", "образ "Я", "самосвідомість", "Я"-концепція", "Я"-система", "уявлення про себе", "Я"- уявлення", "Я-репрезентація", "Я-схема", "Я-маска" тощо, вживаються в найрізноманітніших значеннях. Беручи до уваги той факт, що дані труднощі не є суто термінологічними, автори ряду робіт намагаються зіставити поняття, упорядкувати термінологічне поле проблеми Лісіна М.І [13], Столін В.В. [24]. Враховуючи такий стан доцільно розкрити зміст поняття "Я"-концепція та споріднених понять. Також необхідно визначитись із їх співвідношенням. Як зазначає А.І.Зеличенко [8], поняття "Я" є занадто великим і тому має кілька значень: а) як певна константа; б) як "господар" (особистість) людини, який відповідає за життя, контролює думки і керує поведінкою; в) як психічна форма самоідентифікації - індивідуалізації людини на тлі навколишнього світу й інших людей (Е.Еріксон); г) як внутрішнє усвідомлення особистістю самої себе.

Багатозначність поняття "Я"

Багатозначність поняття "Я" вплинула на розробку сутнісної характеристики "Я"-концепції. У цілому аналіз наукових праць дозволяє окреслити основні підходи дослідників до визначення даного поняття. Виявлено, що "Я"-концепція - це: "те, чим я володію”. Зміст цього поняття ясно висловив У.Джеймс [6]: "Щоби піклуватися про своє "Я", необхідно, щоб природа дала його разом з яким-небудь іншим об’єктом, досить для мене цікавим, щоб викликати в мене інстинктивне бажання привласнити його заради нього самого" . "є те, яким мене хочуть бачити". Для даної позиції характерна така думка Ч.Х. Кулі [21]: "Ми бачимо наше обличчя, фігуру й одяг у дзеркалі, цікавимося ними, оскільки все це наше, буваємо задоволені ними або ні відповідно до того, якими ми хотіли б їх бачити, так само в уяві сприймаємо у свідомості іншого деяку думку про наші манери, вигляд, наміри, справи, характер і т.д., і це різними шляхами на нас впливає". Розвиваючи цю позицію, під "Я"-концепцією стали розуміти сукупність усіх уявлень особистості про себе, сполучену з їх оцінкою, такі вчені, як А.В. Бояринцева [5], М.Е. Колеснікова [10], І.С. Кон [11], Ю.М. Орлов [17], С.Р. Пантилєєв [19], М. Розенберг [21] та ін. "сукупність установок, спрямованих на самого себе", що включає структурні елементи: "Я"-образ, самооцінку, поведінкові реакції й очікування. Цієї точки зору дотримуються Г.Г. Овчиннікова [18], Соколова О.Є. [23], та ін. "система образів-"Я" і образів людини", де "Я"-образи постійно змінюються й ніколи той же образ не виникає двічі..." Т. Шибутані [25,182], С.М. Петрова [20]; "система самосприймання", або організований, послідовний концептуальний гештальт, який складається зі сприйняття властивостей "Я", або "мене", і сприймань взаємин "Я", або "мене" з іншими людьми та з різними аспектами життя, а також цінності, пов’язані з цими сприйняттями [27]; насамперед неповторність, унікальність "нейроструктурних основ індивідуального "Я" людини” Бахур В.Т. [2, 41]. Слід зазначити, що різноманіття визначень поняття "Я"-концепція позначилось при моделюванні дослідниками структурних варіантів "Я"-концепції.

Великий внесок у дослідження сутності категорії "Я" зробили західні дослідники В. Штерн, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт, Г. Мюррей та ін. Вони виступали проти "атомістичного" подрібнення особистості й поелементного її розгляду. Це сприяло формуванню підходу, відповідно до якого розглядаються не поодинокі "Я"-образи, а систематизована "Я"-концепція

Як розуміють "Я"-концепцію різні дослідники

а)Ш.Самюель

Наприклад, Ш. Самюель [21] виділяє чотири виміри "Я"-концепції - "образ тіла", "соціальне "Я", "когнітивне "Я" і "самооцінка". Його розуміння "Я"-концепції дуже близьке поняттю фундаментального "Я" у радянській психології. М.Розенберг [21] твердить про унікальність "Я"-концепту і розглядає насамперед рефлексивне "Я". У Бернса [3] "Я"-концепція постає як динамічна система уявлень індивіда про себе, що постійно розвивається.

У зв’язку з вищевикладеним проаналізуємо співвідношення понять "Я"-концепція, "образ "Я" і "самооцінка". Вивчення наукової літератури показало, що в більшості розроблених моделей "Я"-концепції дослідники виділяють " образ-Я" як когнітивну підструктуру й емоційно-ціннісне ставлення людини до себе. При цьому в наукових роботах самооцінка найчастіше ототожнюється з емоційно - ціннісним ставленням суб’єкта до себе О.Є. Соколова [23], В.В. Столін [24], рідше - з образом "Я" А.В. Захарова [7].

б)"Я-концепція", "Я-образ" і "самооцінка"

На рівні розмежування понять "Я-концепція", "Я-образ" і "самооцінка" виникає ряд проблем, викликаних труднощами їх емпіричного вивчення [1]. Наприклад, у процесі самооцінювання оцінка і знання функціонують у нерозривній єдності, отже, ні "Я"-образ, ні самооцінка не можуть бути представлені у "чистому вигляді".

Слово "концепція" (лат. сопсеріїо - єдиний задум, провідна думка) означає систему поглядів на певне явище. Отже, "Я"-концепція - неповторна система поглядів, когнітивно-емоційний конструкт розуміння себе, ставлення до себе і світу. Це - "теорія самого себе".

У слові "образ" маємо корінь "аз". "Азъ" у старослов’янській мові є займенником першої особи однини, тобто "образ" - знаходження "Я", повернення до себе. У психологічному словнику ми знаходимо, що образом "Я" позначають відносно стійку, більш-менш усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує стосунки з іншими і ставиться до себе. Сюди належать уявлення про власні почуття, переживання, здібності, інтереси, моральні, інтелектуальні якості, зовнішність і т. ін. [21].

Розділ 3

У системі "Я"-образів як у системі уявлень можна виділити: уявлення про свої особистісні характеристики, сукупність уявлень людини про свої взаємостосунки з оточуючими, уявлення про ті цінності, в яких формується особистість, уявлення людини про свої цілі та ідеали; уявлення про себе.

Образом "Я" Р.Бернс [3] пропонує позначити лише когнітивний компонент самосвідомості (описовий), оскільки він недостатньо передає динамічний, оцінний, емоційний характер уявлень індивіда про себе.

В.Мудрик [16] розуміє під "Я"-образом узагальнене уявлення про самого себе, яке змінюється з віком. Система окремих самооцінок органічно вплітається в "Я"-образ і багато в чому формує його, але з ним не співпадає. Більше того, окремі самооцінки можуть навіть суперечити "Я"-образу.

М.Й.Боришевський [4] образ "Я" розглядає як результат самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення людини до себе. Це той рівень самосвідомості, при якому людина досягає найбільш зрілого усвідомлення сутності своєї особистості. В.В.Столін [24] зазначає, що на відміну від самосвідомості образ "Я" включає лише структурні характеристики. Одночасно образ "Я" є ширшим поняттям, ніж самосвідомість, оскільки, крім свідомого компоненту, включає латентні уявлення і несвідоме "Я" на рівні самопочуття. І.С. Кон [12] запропонував когнітивне трактування генезису самосвідомості. Він показав, що вершиною розвитку самосвідомості є "категоріальне "Я" - центральний елемент суб’єктивної картини світу (уявлення індивіда про самого себе, яке існує в його самосвідомості). Образ "Я", виступаючи продуктом самосвідомості, одночасно є і її суттєвою умовою, моментом цього процесу. Тому невипадково І.С.Кон пише про дедалі більше розуміння відмінностей між діючим і рефлексивним "Я" як про одну з головних тенденцій у сучасних дослідженнях. У процесі самоусвідомлення завжди присутні моменти дискретної стійкості. Хоча фактично людиною фіксується не один образ "Я", а множина "Я"-образів, що постійно змінюють один одного. Результати досліджень досить чітко показують, що процесам самосвідомості властива концептуальність, яка знаходить вираз у систематизованій "Я"-концепції [3;4]. Остання, будучи оцінювально-пізнавальною системою, є складовою частиною уявлень особистості про світ.

Мікаелян у своїх роботах [15] зазначає, що окремі образи "Я" є окремими проявами єдиної "Я"- концепції, в якій узагальнюються і систематизуються знання, отриманні індивідом про себе в результаті самопізнання. "...Самосвідомість людини, яка починається з виділення "Я" із всесвіту, продовжується шляхом актуалізації виділених диференційованих "Я"-образів, призводить на певному етапі самосвідомості до психічно диференційованої та усвідомленої включеності у всесвіт" [15,12].

Узагальнюючи наведене вище, можемо зробити проміжні узагальнення про те, що у радянській психології розроблявся підхід, відповідно до якого "Я" є похідним від реальної активності суб’єкта.

Висновки