|
|
Рядок 18: |
Рядок 18: |
| | | |
| ==Результати проекту== | | ==Результати проекту== |
− | *Дидактичні Вимоги спортивння тренування - це спеціалізований процес всебічного фізичного виховання, спрямований на досягнення високих спортивних результатів.
| |
− | Тренування має наступні завдання збереження і зміцнення здоров'я; гармонійний фізичний розвиток (в тому числі поліпшення статури); виховання фізичних якостей і формування системи рухових навичок; збагачення спеціальними знаннями і навичками організаційної та інструкторській роботи. У процесі спортивного тренування здійснюється не лише навчання, а й виховання займаються, яка має виключне значення як у формуванні особистості, так і у вирішенні практичних завдань. При вихованні спортсмена формуються його почуття, навички та звички, моральні переконання і світогляд.
| |
− |
| |
− | Провідну роль у тренуванні спортсмена відіграє тренер. Педагогічна майстерність тренера включає в себе не тільки практику педагогічної діяльності, але і глибокі знання теорії цього виду спорту, а також знання з області суміжних дисциплін. У своїх діях тренер зобов'язаний спиратися на досягнення сучасної науки і передового досвіду. Головне в педагогічну майстерність - творче ставлення до роботи, пошук і розумне використання нового в теорії і практиці. Тому тренер повинен безперервно і систематично займатися самоосвітою, покращувати свою професійно-педагогічну підготовку.
| |
− |
| |
− | Особливе значення мають зміст і методика педагогічних вимог. Вимоги, що пред'являються до спортсменів, повинні бути реально здійсненні. Педагог зобов'язаний поступово створювати своєрідну «сходи» вимог, за допомогою яких і відбувається організація діяльності спортсменів, управління і керівництво нею. Вплив вимог вихователя посилюється вимогами колективу, коли він підтримує педагога і висловлює свою громадську думку.
| |
− |
| |
− | Педагогічні вимоги повинні бути єдиними. Тому слід домагатися узгоджених дій не тільки тренерів, а й спортивних суддів, лікарів, представників команд і т. д.
| |
− |
| |
− |
| |
− |
| |
− |
| |
− |
| |
− | *'''Дидактична система'''<br />
| |
− | Деякі історичні аспекти розвитку дидактики. Дидактика як наука бере
| |
− | свій початок з видатного твору великого чеського педагога Яна Амоса
| |
− | Коменського (1592 –1670) “Велика дидактика”[11]. Звичайно, прак!
| |
− | тика виховання існувала вже і тоді, коли навіть якоїсь систематизова!
| |
− | ної педагогічної теорії ще не було. І до Я.Коменського були школи, у
| |
− | них навчалися діти і їх вчили вчителі, а педагоги писали свої трактати
| |
− | та розмірковували про проблеми школи й освіти. Проте доля розпоря!
| |
− | дилася так, що саме Я.Коменський став фундатором наукової педагог!
| |
− | іки. Прослідкуємо, хоча б схематично, лінію розвитку дидактики від її
| |
− | зародження до наших днів.Уперше педагогічна думка, яка відображала практику панівних
| |
− | класів, зароджується у системі філософії стародавнього Сходу, в Єгипті,
| |
− | Китаї, Індії. Особливого розквіту філософія досягла в Афінах. Вели!
| |
− | кий давньогрецький філософ Демокріт (460 до н.е. – ?) створив уза!
| |
− | гальнюючі праці в усіх галузях сучасного йому знання. ”Пізнай самого
| |
− | себе” – цей старовинний вислів Сократ (470!399 до н.е.) нагадував своїм
| |
− | співрозмовникам постійно. Першу цілісну педагогічну систему, побу!
| |
− | довану на широкій філософській основі, створив Платон (427–347до
| |
− | н.е.) (педагогіка була одним із розділів його вчення про державу). Про!
| |
− | те вона була нежиттєздатною і якихось помітних слідів у теоретичній і
| |
− | практичній педагогіці не залишила
| |
− |
| |
− |
| |
− |
| |
− | *'''Дидактичні дослідження '''<br />
| |
− |
| |
− | Які дослідження називають дидактичними? Дидактика, як і кожна
| |
− | наука, має свої об’єкт і предмет дослідження, отже у добуванні знань
| |
− | про навчальний процес і його закономірності вона використовує спе!
| |
− | цифічні для неї методи дослідження. Однак, з’ясуємо спочатку, які
| |
− | науково!педагогічні дослідження можна назвати дидактичними, а вже
| |
− | відтак – якими методами оперує дидактика.
| |
− | Як відомо з попереднього, у дидактичній системі суттєвими є не
| |
− | лише її компоненти, а й зв’язки між ними. Оскільки закони, законо!
| |
− | мірності – суть зв’язки, істотні, необхідні, стабільні, то зрозуміло, що
| |
− | пошук дидактичних законів та закономірностей відбувається на тих
| |
− | лініях зв’язків, які функціонують в організмі самої дидактичної сис!
| |
− | теми. Скажімо, існує певна залежність вибору методів навчання від
| |
− | цілей навчання, змісту навчання – від цілей, зумовленість вибору засо!
| |
− | бів навчання методами навчання тощо. Однак, взаємодія “учитель!
| |
− | учень” – процес, де діючими особами є учитель та учень – і тому ре!
| |
− | зультативність цього процесу залежить від того, які знання, вміння і
| |
− | навички отримує учень, як змінюється рівень його розумового роз!
| |
− | витку.[[Файл:slide_8.jpg|міні]]
| |
− | Це, зрештою, означає, що існування самої залежності, зв’язків між
| |
− | елементами дидактичної системи оцінюється за результативністю
| |
− | впливу цих зв’язків на особистість учня. Отже, критерієм дієвості й
| |
− | ефективності зв’язків між різними елементами дидактичної системи є
| |
− | результативність впливу цих зв’язків на знання, вміння, навички учня
| |
− | та рівень його розумового розвитку. Тому й дидактичними назвемо ті
| |
− | дослідження, які вивчають ефективність процесу навчання залежно від
| |
− | впливу різноманітних чинників.
| |
− | Які методи називають методами дидактичного дослідження? Метод
| |
− | дидактичного дослідження – це взаємопов’язана сукупність дій, спря!
| |
− | мованих на встановлення і вивчення дидактичних фактів, явищ, про!
| |
− | цесів та їхніх закономірностей. Без фактів не може бути наукових знань.
| |
− | За висловом І.Павлова, факти – це повітря вченого, це необхідна умо!
| |
− | ва самого наукового дослідження. Але наука полягає не в тому, щоб
| |
− | накопичувати факти, а в тому, щоб їх описувати, аналізувати, поясню!
| |
− | вати, узагальнювати, передбачати, прогнозувати.
| |
− |
| |
− |
| |
− | *'''Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці '''<br />
| |
− |
| |
− | *Вивчення літератури, документів і результатів діяльності. Вивчення
| |
− | літератури і документальних матеріалів продовжується в ході всього
| |
− | дослідження, однак на різних етапах дослідження зазначений метод
| |
− | виконує різні функції. Наприклад, на початку дослідження він допо!
| |
− | магає ознайомитися з сучасним станом проблеми, сформулювати ба!
| |
− | зову педагогічну концепцію, виявити неясності і “білі плями” у дослі!
| |
− | джуваній проблемі, відділити відоме від невідомого тощо.
| |
− |
| |
− | *Спостереження полягає у безпосередньому сприйманні явищ,
| |
− | фактів, процесів за допомогою органів відчуттів. Інколи має місце і
| |
− | опосередковане сприймання явищ через опис іншими людьми, які самі
| |
− | безпосередньо їх спостерігали.
| |
− |
| |
− | *Опитування. Як метод наукового дослідження опитування висту!
| |
− | пає у двох формах: інтерв’ю та анкетування. Опитування відбиває суб’!
| |
− | єктивні думки й оцінки. Інколи ті, що опитуються, здогадуються про
| |
− | те, що від них вимагається, тому інформація, яку отримує дослідник
| |
− | від опитуваних, не завжди об’єктивна. Науковці вважають, що метод
| |
− | опитування варто розглядати як засіб збору первинного матеріалу, що
| |
− | підлягає переперевірці іншими методами
| |
− | [[Файл:вап.jpg|міні]]
| |
− | *Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду. Цей ме!
| |
− | тод допомагає розв’язанню таких завдань: виявлення елементів ново!
| |
− | го, раціонального, що народжується в щоденному творчому пошуку
| |
− | передових педагогів; вивчення доступності й ефективності науково!
| |
− | методичних рекомендацій; виявленню рівня функціонування педаго!
| |
− | гічного процесу.
| |