Відмінності між версіями «Узгодженість інтерфейсу»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 30: Рядок 30:
  
 
Хоча призначений для користувача інтерфейс встановлює правила для елементів інтерфейсу і інтерактивної технології, він допускає досить високий ступінь гнучкості. Наприклад, для інтерфейсу визначено п'ять типів панелей, але допускається, що можуть бути використані панелі специфічного застосування. Загальний, призначений для користувача, доступ рекомендує використання певних панелей але, якщо це неможливо, то слід використовувати специфічні елементи певних панелей.
 
Хоча призначений для користувача інтерфейс встановлює правила для елементів інтерфейсу і інтерактивної технології, він допускає досить високий ступінь гнучкості. Наприклад, для інтерфейсу визначено п'ять типів панелей, але допускається, що можуть бути використані панелі специфічного застосування. Загальний, призначений для користувача, доступ рекомендує використання певних панелей але, якщо це неможливо, то слід використовувати специфічні елементи певних панелей.
 +
 +
Інтерфейс користувача - це систематизована, уніфікована сукупність засобів і способів узгодженої взаємодії користувача з програмним засобом, а також компонентів, що супроводжують та забезпечують цей процес взаємодії під час роботи програмної системи. Кожна із означених категорій ще потребує свого ґрунтовного різнобічного дослідження і конкретизації. Наведене загальне означення потребує уточнення задіяних категорій відповідно до предметної організації навчально-виховного процесу. Важливим також бачиться врахування основних тенденцій в історії створення інтерфейсу.
 +
    Так, у процесі проектування і створення інтерфейсу ППЗ зазвичай виділяють такі основні напрямки:
 +
 +
    * психофізіологічний;
 +
    * педагогічний;
 +
    * технічний.
 +
 +
    Основними для навчального процесу, як стверджують спеціалісти, є психофізіологічні та дидактичні вимоги до організації інтерфейсу. Оскільки комп'ютер і ППЗ є засобами навчання, то на інтерфейс обов'язково повинні розповсюджуватися психофізіологічні та дидактичні вимоги, розроблені для інших засобів навчання. При цьому основними вважаються доступність інформації для сприйняття її учнем і розумне дозування навчальної інформації. Ці вимоги пов'язані з необхідністю врахування психофізіологічних особливостей вікових категорій учнів, зокрема тривалістю довільної уваги, здатністю зосереджуватись, тощо. Тобто, особливостями протікання психічних процесів. Тому кількість об'єктів, які потребують уваги учня під час роботи з ППЗ, їхні розміри, колір, форма, взаємне розташування не можуть бути довільними. Важливим також є співвідношення між вербальними, вербально-графічними та знако-символьними компонентами. Ці співвідношення повинні визначаться з огляду на особливості сприйняття учнем оточуючого середовища.
 +
    Керування ППЗ учень здійснює, використовуючи апаратні складові інтерфейсу: клавіатуру, маніпулятори, інші засоби введення. Отже, передавання сигналів від ППЗ до учня (прямий канал) та від учня до ППЗ (зворотній канал) повинні формуватися в першу чергу з урахуванням специфіки навчального процесу.
 +
    Технічні можливості засобів відтворення інформації на цей час настільки розвинуті, що це породжує бажання створювати перенасичений об'єктами віртуальний світ, тобто канал виведення сигналів за інформативністю може перевищувати можливості сприйняття учня. У цей час канал введення реакції учня на повідомлення програми технічно може бути сформований таким чином, що вимагатиме від нього наявності невиправданих непредметних умінь і навичок.
 +
    Отже, технічній стороні реалізації ППЗ слід відводити вторинний план. На перше місце потрібно ставити вимоги навчального процесу та психосоматичне і психічне здоров'я молодої людини
 +
    Виходячи з позиції сприйняття і запам'ятовування інформації, кількість джерел повинна бути у межах 7±2 згідно з дослідженням Джорджа Міллера, що пов'язане з властивостями людського мозку. Інформація повинна бути згрупована і відповідним чином подана користувачеві. Для динамічних середовищ (ППЗ, Інтернет) кількість джерел зменшується до 2-3 [4].
 +
    Кількість екранних об'єктів, які повинні знаходитись одночасно у полі зору, не повинна перевищувати 5-7. Ці об'єкти повинні бути візуально об'єднаними за:
 +
 +
    * місцезнаходженням;
 +
    * кольором;
 +
    * формою.
 +
 +
    Розміри екранних об'єктів та їх складові повинні задовольняти, з одного боку, вимогам видимості, а, з другого, - не повинні спричиняти необхідність доосмислення (домальовування), повторного розгляду, синтезу форми.
 +
    Співвідношення між вербальною і невербальною (текстом і зображенням) складовими сигналу не повинні перевищувати психо-фізіологічно обґрунтованих норм.
 +
    Кольорова гама також повинна бути психо-фізіологічно обґрунтованою. Необхідно враховувати сигнальні кольори та існуючу практику їх використання в промисловості та технічному дизайні.
 +
    Сприйняття текстової інформації значно підвищується, якщо вона грамотно підготовлена: текст написано лаконічно і стисло; він легко, швидко і цілісно сприймається; поданий матеріал є прозорим, не має розриву у представлених порціях інформації (порційність подання); групування думок окремими абзацами; стилістичне оформлення відповідає існуючим вимогам тощо. [1].
 +
    Дотримуючись принципу доступності повідомлення, сигнали інтерфейсу повинні розпізнаватися учнями як інформація, яку вони можуть сприйняти, а не як шум. Для цього потрібно оперувати уявленнями користувача: використовувати концепцію, слова та речення, які є зрозумілими для користувача; організовувати інформацію у природному і звичному для нього вигляді (евристичні принципи Я.Нільсена).
 +
    Реактивність системи повинна відповідати психофізіологічним особливостям учнів - як занадто великий, так і занадто малий час реакції системи може негативно впливати на сприйняття учнем навчального матеріалу й на підтримку його уваги та готовності працювати.
 +
    Для покращення сприйняття інформації та полегшення роботи з програмою учень постійно повинен бачити, що у цей час "робить" програма, та мати можливість впливати на хід цієї роботи (відчуття керованості - учень керує програмою, а не програма учнем).
 +
    Виконуючи контролюючі функції вчителя, програма повинна постійно відслідковувати дії учня та в разі необхідності надавати йому покрокову багаторівневу допомогу (аналог учбового діалогу вчитель - учень). За допомогою гнучкої системи повідомлень, довідки та логічних переходів здійснюється принцип індивідуального підходу до навчання (з урахуванням рівня підготовки та психофізіологічного стану учня). Ефективне використання різних типів інформації, яка подається учневі, з урахуванням психологічних особливостей її опрацювання дозволяє значно підвищити ефективність цього діалогу. З цією ж метою потрібно враховувати модальність обміну інформацією між учнем і програмою, а також відповідне розміщення інформації на екрані з урахуванням закономірностей психологічного сприйняття різномодальних джерел інформації [2].
 +
    Підвищення ефективності навчання, як зазначалось вище, залежить більшою мірою від емоційно-психологічного стану учня. Недружня реакція програми на певну дію учня негативно (болісно) сприймається останнім. Навпаки, позитивний зворотній зв'язок сприяє підвищенню бажання вчитися (позитивна стимуляція). Для того щоб запобігти появі повідомлень про помилки, потрібно: зробити їх неможливими; ввести позитивний зворотній зв'язок та дотримуватися принципу "перевіряй, а не редагуй" (використання вибору за списком замість ручного введення).
 +
    Таким чином, підсумовуючи викладене вище, актуальним є розробка вимог побудови інтерфейсу ППЗ з урахуванням предметної галузі застосування. Першочергову увагу слід звернути на:
 +
 +
    * особливості реалізації зв'язку із використанням прямого і зворотнього каналів;
 +
    * вплив психофізіологічного стану на побудову інтерфейсу;
 +
    * реалізацію інтерфейсу з орієнтацією на обмін інформацією за допомогою зорових образів;
 +
    * проектування інтерфейсу з орієнтацією переважно на навчальну діяльність учнів.
 +
  
 
----
 
----
  
 
[[category:РІС]]
 
[[category:РІС]]

Версія за 11:39, 6 січня 2010

Узгодженість дозволяє користувачам переносити наявні знання на нові завдання, освоювати нові аспекти швидше і завдяки цьому фокусувати увагу на вирішуваній задачі, а не витрачати час на з'ясування відмінностей у використанні тих або інших елементів управління, команд і т.д. Забезпечуючи спадкоємність отриманих раніше знань і навиків, узгодженість робить інтерфейс впізнанною і передбаченою.

Узгодженість важлива для всіх аспектів інтерфейсу, включаючи імена команд, візуальне представлення інформації і поведінку інтерактивних елементів. Для реалізації властивості узгодженості в створюваному програмному забезпеченні необхідно враховувати його різні аспекти.

УЗГОДЖЕНІСТЬ - ТРИ РОЗМІРНОСТІ

Говорити що інтерфейс узгоджений - це все одно що говорити, що щось є більше чогось. Ми вимушені запитати: "Більш ніж що?". Коли ми говоримо, що інтерфейс узгоджений, ми вимушені запитати: "Узгоджений з чим?". Необхідно згадати деяку розмірність.

Інтерфейс може бути узгоджений з трьома широкими категоріями або розмірностямі: фізичною, синтаксичною і семантичною.

Фізична узгодженість

відноситься до апаратного забезпечення: схеми клавіатури, розташування клавіш, використанню миші. Наприклад, матиме місце фізична узгодженість для клавіші F3, якщо вона завжди знаходитися в одному і тому ж місці незалежно від використання системи. Аналогічно, буде фізично узгодженим вибір кнопки на мишці, якщо вона завжди розташовуватиметься під вказівним пальцем.

Синтаксична узгодженість

відноситься до послідовності і порядку появи елементів на екрані (мова уявлень) і послідовності запитів дій вимог (мова дій). Наприклад: матиме місце синтаксична узгодженість, якщо завжди розміщувати заголовок панелі в центрі і на верху панелі.

Семантична узгодженість

відноситься до значення елементів, які складають інтерфейс. Наприклад, що означає "Вихід"? Де користувачі роблять "Вихід" і що потім відбувається?

МІЖСИСТЕМНА УЗГОДЖЕНІСТЬ

Загальний, призначений доступ для користувача містить визначення всіх елементів і інтерактивної технології. Але ці визначення можуть бути виконані по різному із-за технічних можливостей специфічних систем. Отже, загальний інтерфейс не може бути ідентичним для всіх систем.

Узгодженість складених систем є балансом між узгодженістю фізичною, синтаксичною, семантичною і прагненням отримати переваги оптимальних можливостей системи.

ПЕРЕВАГИ УЗГОДЖЕНОГО ІНТЕРФЕЙСУ КОРИСТУВАЧА

Узгоджений інтерфейс приносить користувачам і розробникам економію часу і засобів. Користувачі виграють від того, що їм знадобиться менше часу, щоб навчитися використовувати додатки, а потім при функціонуванні знадобиться менше часу для виконання роботи. Додаткові вигоди для користувача будуть відображені в їх відношенні до додатків.

Узгоджений інтерфейс скорочує рівень помилок користувача, підвищує їх відчуття задоволеності від виконання завдання і сприяє тому, щоб користувач відчував себе комфортніше з системою.

Узгоджений, призначений для користувача, інтерфейс приносить вигоди і розробникам додатків, дозволяючи виділити загальні блоки елементів для інтерфейсу, через стандартизацію елементів інтерфейсу і інтерактивну технологію. Ці будівельні блоки можуть дозволити програмістам створювати і змінювати додатки простіше і швидше. Наприклад, через те, що одна і також панель може бути використана в багатьох системах, розробники додатків можуть використовувати одні і ті ж панелі в різних проектах.

Хоча призначений для користувача інтерфейс встановлює правила для елементів інтерфейсу і інтерактивної технології, він допускає досить високий ступінь гнучкості. Наприклад, для інтерфейсу визначено п'ять типів панелей, але допускається, що можуть бути використані панелі специфічного застосування. Загальний, призначений для користувача, доступ рекомендує використання певних панелей але, якщо це неможливо, то слід використовувати специфічні елементи певних панелей.

Інтерфейс користувача - це систематизована, уніфікована сукупність засобів і способів узгодженої взаємодії користувача з програмним засобом, а також компонентів, що супроводжують та забезпечують цей процес взаємодії під час роботи програмної системи. Кожна із означених категорій ще потребує свого ґрунтовного різнобічного дослідження і конкретизації. Наведене загальне означення потребує уточнення задіяних категорій відповідно до предметної організації навчально-виховного процесу. Важливим також бачиться врахування основних тенденцій в історії створення інтерфейсу.

   Так, у процесі проектування і створення інтерфейсу ППЗ зазвичай виділяють такі основні напрямки:
   * психофізіологічний;
   * педагогічний;
   * технічний.
   Основними для навчального процесу, як стверджують спеціалісти, є психофізіологічні та дидактичні вимоги до організації інтерфейсу. Оскільки комп'ютер і ППЗ є засобами навчання, то на інтерфейс обов'язково повинні розповсюджуватися психофізіологічні та дидактичні вимоги, розроблені для інших засобів навчання. При цьому основними вважаються доступність інформації для сприйняття її учнем і розумне дозування навчальної інформації. Ці вимоги пов'язані з необхідністю врахування психофізіологічних особливостей вікових категорій учнів, зокрема тривалістю довільної уваги, здатністю зосереджуватись, тощо. Тобто, особливостями протікання психічних процесів. Тому кількість об'єктів, які потребують уваги учня під час роботи з ППЗ, їхні розміри, колір, форма, взаємне розташування не можуть бути довільними. Важливим також є співвідношення між вербальними, вербально-графічними та знако-символьними компонентами. Ці співвідношення повинні визначаться з огляду на особливості сприйняття учнем оточуючого середовища.
   Керування ППЗ учень здійснює, використовуючи апаратні складові інтерфейсу: клавіатуру, маніпулятори, інші засоби введення. Отже, передавання сигналів від ППЗ до учня (прямий канал) та від учня до ППЗ (зворотній канал) повинні формуватися в першу чергу з урахуванням специфіки навчального процесу.
   Технічні можливості засобів відтворення інформації на цей час настільки розвинуті, що це породжує бажання створювати перенасичений об'єктами віртуальний світ, тобто канал виведення сигналів за інформативністю може перевищувати можливості сприйняття учня. У цей час канал введення реакції учня на повідомлення програми технічно може бути сформований таким чином, що вимагатиме від нього наявності невиправданих непредметних умінь і навичок.
   Отже, технічній стороні реалізації ППЗ слід відводити вторинний план. На перше місце потрібно ставити вимоги навчального процесу та психосоматичне і психічне здоров'я молодої людини
   Виходячи з позиції сприйняття і запам'ятовування інформації, кількість джерел повинна бути у межах 7±2 згідно з дослідженням Джорджа Міллера, що пов'язане з властивостями людського мозку. Інформація повинна бути згрупована і відповідним чином подана користувачеві. Для динамічних середовищ (ППЗ, Інтернет) кількість джерел зменшується до 2-3 [4].
   Кількість екранних об'єктів, які повинні знаходитись одночасно у полі зору, не повинна перевищувати 5-7. Ці об'єкти повинні бути візуально об'єднаними за:
   * місцезнаходженням;
   * кольором;
   * формою.
   Розміри екранних об'єктів та їх складові повинні задовольняти, з одного боку, вимогам видимості, а, з другого, - не повинні спричиняти необхідність доосмислення (домальовування), повторного розгляду, синтезу форми. 
   Співвідношення між вербальною і невербальною (текстом і зображенням) складовими сигналу не повинні перевищувати психо-фізіологічно обґрунтованих норм.
   Кольорова гама також повинна бути психо-фізіологічно обґрунтованою. Необхідно враховувати сигнальні кольори та існуючу практику їх використання в промисловості та технічному дизайні.
   Сприйняття текстової інформації значно підвищується, якщо вона грамотно підготовлена: текст написано лаконічно і стисло; він легко, швидко і цілісно сприймається; поданий матеріал є прозорим, не має розриву у представлених порціях інформації (порційність подання); групування думок окремими абзацами; стилістичне оформлення відповідає існуючим вимогам тощо. [1].
   Дотримуючись принципу доступності повідомлення, сигнали інтерфейсу повинні розпізнаватися учнями як інформація, яку вони можуть сприйняти, а не як шум. Для цього потрібно оперувати уявленнями користувача: використовувати концепцію, слова та речення, які є зрозумілими для користувача; організовувати інформацію у природному і звичному для нього вигляді (евристичні принципи Я.Нільсена).
   Реактивність системи повинна відповідати психофізіологічним особливостям учнів - як занадто великий, так і занадто малий час реакції системи може негативно впливати на сприйняття учнем навчального матеріалу й на підтримку його уваги та готовності працювати.
   Для покращення сприйняття інформації та полегшення роботи з програмою учень постійно повинен бачити, що у цей час "робить" програма, та мати можливість впливати на хід цієї роботи (відчуття керованості - учень керує програмою, а не програма учнем). 
   Виконуючи контролюючі функції вчителя, програма повинна постійно відслідковувати дії учня та в разі необхідності надавати йому покрокову багаторівневу допомогу (аналог учбового діалогу вчитель - учень). За допомогою гнучкої системи повідомлень, довідки та логічних переходів здійснюється принцип індивідуального підходу до навчання (з урахуванням рівня підготовки та психофізіологічного стану учня). Ефективне використання різних типів інформації, яка подається учневі, з урахуванням психологічних особливостей її опрацювання дозволяє значно підвищити ефективність цього діалогу. З цією ж метою потрібно враховувати модальність обміну інформацією між учнем і програмою, а також відповідне розміщення інформації на екрані з урахуванням закономірностей психологічного сприйняття різномодальних джерел інформації [2].
   Підвищення ефективності навчання, як зазначалось вище, залежить більшою мірою від емоційно-психологічного стану учня. Недружня реакція програми на певну дію учня негативно (болісно) сприймається останнім. Навпаки, позитивний зворотній зв'язок сприяє підвищенню бажання вчитися (позитивна стимуляція). Для того щоб запобігти появі повідомлень про помилки, потрібно: зробити їх неможливими; ввести позитивний зворотній зв'язок та дотримуватися принципу "перевіряй, а не редагуй" (використання вибору за списком замість ручного введення).
   Таким чином, підсумовуючи викладене вище, актуальним є розробка вимог побудови інтерфейсу ППЗ з урахуванням предметної галузі застосування. Першочергову увагу слід звернути на: 
   * особливості реалізації зв'язку із використанням прямого і зворотнього каналів;
   * вплив психофізіологічного стану на побудову інтерфейсу;
   * реалізацію інтерфейсу з орієнтацією на обмін інформацією за допомогою зорових образів;
   * проектування інтерфейсу з орієнтацією переважно на навчальну діяльність учнів.