Відмінності між версіями «Стаття до проекту "Інформаційне суспільство" Мусієнко Марина»

Поточна версія на 12:35, 6 квітня 2016

Субкультури

Хіппі - одна із старої молодіжної субкультури. Рух сформувався в Сан-Франциско в середині 60-х років XX століття як протест проти обивательщини. У основі ідеології хиппі лежить філософське учення, пов'язане з «рухом Ісуса». Вони дотримуються пацифістських поглядів (основний символ руху хіппі - «пацифік», сповідають ідею «непротивлення злу насильством», схильні до творчості. Основна форма проведення дозвілля - тусовки на флету (від англ. flat - квартира) з невгасаючими дискусіями, постійною полемікою і обов'язковим музиченням. Тусовки супроводжуються, як правило, вживанням алкоголю і наркотиків. Хіппі нерідко поривають з будинком, подорожуючи практично без коштів для існування. Відома любов хіппі до квітів (одна з назв руху - «діти квітів») і до ходіння босоніж. Частиною ідеології хіппів є «вільна любов» зі всіма витікаючими наслідками.

Рух хіппі розвивалося «хвилями»: «перша хвиля» відноситься до кінця 60-х - початку 70-х років XX століття, «друга хвиля» - до 80-м рокам. Приблизно з 1989 р. спостерігається різкий спад, що виражався в різкому зменшенні числа прихильників даної субкультури. Проте в середині 90-х рр. несподівано заявила про себе «третя хвиля» хіппі. Зовнішній вигляд хіппі «третьої хвилі» достатньо традиційний: довге розбещене волосся, джинси або джинсова куртка, іноді балахон невизначеного кольору, на шиї - «ксивник» (невелика шкіряна сумочка), прикрашена бісером або вишивкою. На руках - «фенечки», тобто саморобні браслети або намиста, найчастіше з бісеру, дерева або шкіри. Даний елемент атрибутики хіппі вийшов за субкультурні рамки, розповсюдившись серед молоді: «фенечки» можуть прикрашати руки і школярки, і викладачки вузу. Від «класичних» хіппі «третю хвилю» відрізняють такі атрибути, як рюкзак і три-чотири колечка у вухах, рідше в носі (пірсинг). Субкультуру хіппі слід віднести до субкультури, якій властиве прагнення до самопізнання і самоусвідомлення.

Растамани

Близькі по багатьом параметрам до хіппі растамани. Растафарі (раста) - це релігія загального господа Джа (спотворене «Єгова»). Растамани - переконані пацифісти, особливо протестують проти расизму. Дві особливості породили всесвітній характер раста-руху - маріхуана і реггі. У останньому растаманство знайшло щонайпотужніший музичний канал трансляції своїх ідей. Марихуана для сьогодення растамана - засіб не насолоди, а самопознання. Растаманський побут також передбачає здоровий спосіб життя, заборону на тютюн і алкоголь, вегетаріанство, заняття мистецтвом. Їх символи - червоно-жовто-зелена шапочка «пацифік», натягнуті на косиці-дредлокс («дреди»). Растаманів часто можна зустріти в компанії хіппі. Кажучи про субкультуру растафаріанства в Росії, слід зазначити, що молоді растафарі, будучи практично не знайомі з ідеологією національно-релігійного руху афро-американського населення, в більшості своїй є просто поклонниками музики реггі (це напрям музики зародився в 60-і роки XX століття на Ямайці).

Готи

Готи - результат злиття ностальгії «романтиків» по модному одягу, декларативного нігілізму і могильного гумору панків. Одягаються вони у все чорне, в крайньому випадку в темно-сіре. Зачіска гота - справжній витвір мистецтва. Хлопці-готи, як правило, андрогинні. З предметів ужитку вітаються шкіряні штани, жилети, намиста, ланцюжки, сережки. Багато готів носять староєгипетські символи - «анки» (анкх - хрест з петлею; єгиптяни використовували його як символ безсмертя, життя, з'єднання чоловічого і жіночого почав; копти інтерпретували анкх як символу замогильного життя). Традиційно серед них звернення до готичного романа - від Уолпола до Шеллі; почиталися також Камю, Кафка, пізній Тургенев і інші «сильно перелякані генії». Слухають, відповідно, готичну долю ("Joy Division", "Cure", "Bauhaus", "H.I.M", "Evanescence"). Справжні готи, крім турбот про одяг, прагнуть підтримувати і відповідний спосіб життя. Готи рясно і охоче запозичують декадентську, кладовищенську, вампірську естетику. Вітається все, що відноситься до темної сторони буття, пов'язано із смертю. Улюблені місця зборищ готовий - кладовища. Часто практикують садомазохізм. Готи схильні перетворювати свої тусовки на ролеву гру, в якийсь інфернальний театр, але несхожий з ігрищами фанатів Толкієна. Існує безліч підвидів готів: «антикварні», «ренесансні», «романтичні», «вікторіанські», «раби корпорацій», «кіберготи», «гліттерготи», «цигани», «хіппі», «фетишисти», «панк-готи», «вестерн-готи», «вампіри» та інші. Тобто чистого готовського стилю не існує - є певна життєва інтонація.

Емокиди

Емокиди - поклонники емо-музики. Рух сформувався в 2000-і роки. Як і для субкультури готовий, для них характерна андрогенність. Імідж емо: традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубок до кінчика носа, що закриває одне око, а ззаду коротке волосся, що стирчить в різні боки. Перевага віддається жорсткому, прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски - два маленькі хвостики, яскраві заколочки - сердечка з боків, бантики.

Часто емо-киди проколюють вуха або роблять тунелі. Крім того, на обличчі емо-хада може бути пірсинг (наприклад в губах і лівій ніздрі, бровах, переніссі). І хлопці, і дівчата можуть фарбувати губи під колір шкіри, використовувати світлий тональний крем. Очі густо підводять олівцем або тушшю, завдяки чому вони виглядають яскравою плямою на блідому обличчі. Нігті покривають чорним лаком. Такий макіяж робиться в основному для відвідин концертів і сейшенов. Типові прізвиська для емо в інтернеті дуже гострі, типу x_broken_heart_x, xlonelyxstarx і тому подібне Додавання «х» до слів ніка означає прихильність straight edge, поширену серед емо-кідів разом з веганізмом.

Одяг: Емо носять одяг в рожево-чорних тонах з двокольоровими узорами і стилізованими значками. Основними квітами в одязі є чорний і рожевий (пурпурний), хоча і інші яскраві кольори вважається допустимими.Бувають поєднання в широку смужку. Часто на одязі зображені назви емо-груп, смішні малюнки або розколені серця. Зустрічаються риси спортивного стилю одягу скейтбордистів.

Байкери

Байкери - мотоциклісти, яких у нас часто іменували рокерами, що неточно: рокери - це любителі рок-музики. Перших байкерів називали «харлеїстами» - за відомою маркою мотоцикла "Harley-davidson". Справжнє визнання ці мотоцикли отримали в 30-х роках XX століття в США. У 40-х роках ряди байкерів поповнилися за рахунок ветеранів другої світової війни. Тоді і з'явилися перші «дикі» мотоклуби, зокрема, знамениті «Ангели пекла». У 60-і роки байкерський рух прийняв на озброєння музику і отримав в своєму розвитку черговий бум. Їх найголовніший символ - непомітне нашивання «1%», що позначає «внутрішній орден», який об'єднує сьогоденню байкерів проти решти світу. Поняття «1%» має свою історію. 4 липня 1957 р. в місті Холлістер в Каліфорнії були дозволені мотогонки, які проводила Американська мотоциклетна асоціація (АМА). Того ж дня в місто з шумом і скандалом увірвалася банда байкерів, внаслідок чого було на смерть задавлено декілька перехожих. При офіційному розборі цієї справи представник АМА заявив, що 99% всіх байкерів дотримують правила асоціації. Цю заяву викликало обурення у вільному байкерському світі і з тих пір з'явилося нашивки «1%».

Вітчизняна субкультура байкерів, як і хіппі, пережила принаймні два підйоми: один в кінці 70-х - початку 80-х років, інший - вже в 90-і роки. Російські байкери, наскільки можна судити, законопокірні і конформні більшою мірою, чим американські «Ангели пекла». Улюблений напій байкера - пиво. Одягаються вони, як і належить любителям долі, в джинси, чорні футболки, шкіряний жилет або куртку. Часто байкери суцільно покриті татуїровками. Байкерів у великій кількості можна зустріти на щорічному байк-шоу, а на вулицях - тільки вночі, коли є «свобода пересування». Звідси і назва тусовок - «Ангели ночі», «Нічні вовки».

Панк

«Панк» - так раніше називали на вуличному жаргоні повій. У цьому значенні слово зустрічається в п'єсі У.Шекспіра «Міра за міру». У Америці на початку XX в. його відносили до заключонних -«шестірок». Пізніше слово увійшло до основного лексикону і сьогодні уживається в значенні «грязь», «гнилля», «покидьки». Рух панків зародився в середині 1970-х років XX століття в Англії в період важкої економічної кризи. Головне гасло панків - «Немає майбутнього!». Філософія панків - філософія «втраченого покоління», проста до межі: у свинарнику краще і самим бути свинями. Вони остаточно вирішили, що змінити мир на кращий не можна, і тому на житті і кар'єрі в старому розумінні цього слова був поставлений хрест. По політичних пристрастях панки вважаються анархістами. Звідси їх основний символ - стилізована буква «А».

Стандартною панківською зачіскою вважається «ірокез» - смужка довгого волосся, що вертикально стоїть, на стриженій голові. Панки віддають перевагу рваному, брудному одягу. Панки - найзавзятіші тусовщики. Без них не обходиться жоден сейшн, навіть якщо панк-групи там не грають. Ще це великі «фахівці» з випивки, наркотиків, бійкам - мабуть, від неробства.

Одними з перших панків були відомі пітерські рок-музиканти Андрій Панов («Свін») і Віктор Цой. Багато хто з радянських панків підтримував тісні контакти з хіппі, входили в «Систему», як іменувала себе спільність російських хіппі. Подібна субкультурна дифузія характерна для молодіжної субкультури російської провінції 80-х роках XX століття. У 90-і роки субкультурна дифузія охоплює субкультуру панків і металістів (музика стилю хеві-метал).