Версія за 10:37, 31 березня 2016

Назва курсу

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

Напрям підготовки: 0203 Гуманітарні науки. Спеціальність: 8.02030301 Українська мова і література. Факультет філології та журналістики.

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Навчальний курс теорії літератури завершує літературну освіту на філологічному факультеті педагогічного університету. Якщо у першому семестрі студенти-філологи опанували курс теорії літератури, що мав лише пропедевтичний характер, тобто готував їх до освоєння наступних літературознавчих курсів, то вивчення теорії літератури впродовж останнього семестру ґрунтується на певній базі знань, отриманих за чотири роки здобування літературної освіти. Це дає змогу вивчати курс теорії літератури як по-справжньому завершувальний, тобто такий, який поглиблює і систематизує отримані раніше знання про загальні закони функціонування літератури як виду мистецтва, про закономірності літературного процесу та методологічні принципи аналізу літературного твору. За цією програмою навчаються студенти, що здобувають диплом спеціаліста чи магістра.

Особливо важливим у даному курсі вважаємо розділ «Теорія літературного твору», знайомство з яким озброює майбутнього філолога, вчителя-словесника сучасним розумінням літературно-художнього твору як системно організованої цілісності. Це дає змогу опанувати методологію системного аналізу художнього твору, яка на даний час розвитку літературознавчої науки є найбільш ефективною. Програма курсу передбачає практичне застосування цієї методології, що дасть змогу майбутньому вчителю літератури застосувати у своїй викладацькій практиці інноваційні технології.

Ця програма з теорії літератури є авторською. Апробована протягом п’ятнадцяти років.  

Якщо мати на увазі два основних розділи теорії літератури – теорію літературно-художнього твору та теорію літературного процесу – то ми переконані, що їх методологічною базою має бути системний підхід, який уже завоював собі значний простір у більшості гуманітарних наук, і в останні десятиріччя досить впевнено і переконливо почав стверджувати себе в літературознавстві. З його допомогою уже можна «побачити» літературний твір як системно організовану цілісність, що визначає методологію його аналізу. Треба відзначити, що це вагоме досягнення науки про літературу, до якого вона йшла дуже важко. Аналіз розвитку наукових уявлень про теорію літературного твору переконує, що літературознавці поволі, але настійно рухались до усвідомлення літературного твору як системно-цілісного об’єкту, як «організму», що генерує художню енергію. Цілком сформованими є системні уявлення про такі складові літературного процесу, як літературна епоха та літературний напрям.

Системно-цілісне розуміння літературного твору, побудоване на методологічних принципах теорії загальних систем (ТЗС), ввібрало в себе найбільш значимі досягнення попереднього розвитку літературної науки. У цьому переконуєшся, коли аналізуєш наукову долю структуралізму. Фактично цей серйозний науковий напрям врешті-решт виявився безперспективним. У той же час системний підхід як новітній напрям у розвитку теоретико-літературної думки ввібрав раціональне «зерно» не тільки формальної школи та структуралізму, а й традиційних філологічних напрямів та психологічної школи.

Програма курсу передбачає знайомство з категоріями, які, незважаючи на те, що їх формування уже фактично завершене в авангардному літературознавстві, все ж досить пасивно засвоюються широким філологічним загалом. Інакше кажучи, програма пропонує знайомство з категоріальним апаратом, який уже «працює» у найбільш прогресивних (у методологічному та методичному планах) наукових дослідженнях, і який, безсумнівно, стане основним в літературознавстві завтрашнього дня. У першу чергу йдеться про категорії, що ввійшли в арсенал теоретико-літературних понять у зв’язку з активними спробами у застосуванні принципів системного аналізу при дослідженні художніх явищ (прийом, функція, зв’язок, системотворчий фактор, цілісність та ін.). Походження інших питань, якщо можна так сказати, більш літературознавче, але й вони були породжені як неусвідомленими, так і усвідомленими намаганнями осмислити системну природу літературних явищ (образ автора, художнє мислення письменника, внутрішній світ літературного твору…).

Програма з теорії літератури складається з чотирьох розділів:
І. Коротка історіографія теоретико-літературної думки.
ІІ. Література як вид мистецтва.
ІІІ. Теорія літературного твору.
ІV. Теорія літературного процесу.

Завдання першого розділу полягає в тому, щоб дати студентам загальне уявлення про найбільш визначні, вершинні моменти у формуванні теорії літератури як науки. У розділі визначається два головних етапи: 1) розвиток теоретико-літературної думки від давнини до початку ХХ ст.; 2) розвиток теоретико-літературної думки в ХХ ст. Є чимало аргументів на користь такого поділу, але головний з них полягає в тому, що саме на межі XIX і XX століть відбулись кардинальні зміни в розвитку художнього мислення людства. Найяскравіший вияв цих змін – бурхливий процес оновлення системи виражально-зображувальних засобів, що відбувся саме в цю епоху. Певні зміни як у сфері художньої літератури, так і в самій науці про неї відбуваються на межі останніх – ХХ і ХХІ – століть.

При складанні програми враховувалося, що студенти засвоїли пропедевтичний курс «Вступ до літературознавства». Тому окремі теми (напр., «Види і жанри літератури») в ньому майже не розглядаються.

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Посилання на сторінки авторів

Учасники

Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1. Коротка історіографія теоретико-літературної думки

Тема 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна

Предмет теорії літератури. Видатна роль теорії літератури та риторики у формуванні людської культури. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. Теорія літератури та лінгвістика. Перспективність зв’язку теорії літератури з психологією. Становлення рецептивної поетики – нового напрямку в літературознавстві, що ґрунтується на його зближенні з психологією; зв’язок теорії літератури та естетики. Проблема методологічної основи теорії літератури.

Тема 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст.

Антична епоха. Опорні моменти поетики Арістотеля. Поняття «мімесис», думки про співвідношення науки і мистецтва, про цілісність літературного твору. Вчення про катарсис. Середньовіччя. Літературознавча наука в країнах Сходу. Концепт «дхвані-раса» як центральна доктрина санкритної поетики. Епоха класицизму. Опорні положення поетики Н. Буало. «Поетика» Феофана Протоповича як пам’ятка української теоретико-літературної думки епохи класицизму. Епоха Відродження. Трактат Г.-Е.Лесінга «Лоокон». Осмислення в ньому спільного і відмінного в літературі та живопису. Німецька класична естетика кінця ХVІІІ–ХІХ ст. Естетика Гегеля як вершина розвитку класичної філософії мистецтва. Українська теоретико-літературна думка в ХІХ ст. Естетичні погляди Т. Шевченка. Трактат І. Франка як вершина досягнення європейської теоретико-літературної думки в ХХ ст.

Тема 3. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст.

Біографічний метод. Принцип біографічного метода як важлива складова частина дослідницьких методів І.Франка, С.Єфремова, О.Білецького та ін. Трансформація біографічного методу в наш час. Культурно-історична школа. Позитивізм як філософська основа культурно-історичної школи. Історизм. Увага до фольклору. «Раса», «середовище», «момент» (Іполіт Тен). Досягнення культурно-історичної школи. Порівняльно-історичний метод. Науковий метод, що шляхом порівняння встановлює спільне, особливе та окреме в досліджуваних явищах, в закономірностях їх розвитку. І. Франко як блискучий майстер порівняно-історичного аналізу («Тополя» Т. Шевченка, статті про поему «Перебендя» Т.Шевченка). Психологічна школа. Еспопсихологія Еміля Геннекена. Основні принципи Харківської психологічної школи, очолюваної О.Потебнею. Психолого-лінгвістична поетика О.Потебні. Положення представників психологічної школи про читання твору як процес його творення. Актуальність ідей психологічної школи в наш час.

Тема 4. Основні літературознавчі методи ХХ ст. (ОПОЯЗ)

Основні постулати: погляд на поетику літературного твору як на «суму прийомів»; уявлення про еволюційний процес як заміну старих, уже «відпрацьованих» виражальних форм на нові; принципи іманентного розгляду твору. Поняття «одивнення». Структуризм. Основний пафос структуриалізму – боротьба за точні методи вивчення літератури. Розуміння літературного твору як організованої структури, що складається із взаємопов’язаних елементів (рівнів). Методологічні принципи структурної поетики: виділення в літературному творі певних зрізів (рівнів), та ізольований їх розгляд; аналіз внутрішньої структури твору з точки зору ієрархічно організованих рівнів. Основні категорії структурного аналізу: елемент, система, відношення, структура, рівень, модель, опозиція. Психоаналіз в літературознавстві. Основні риси психоаналітичної теорії З.Фройда. Несвідоме в психічній структурі особистості. Едипів комплекс як головний код психоаналітичної теорії. Фрейдівська теорія сексуальності і сублімації. Основні риси аналітичної психології Юнга. Теорія архетипів. Контроверсійність (проблематичність) як риса психоаналітичного літературознавства. Системний підхід в літературознавстві. Новий методологічний напрям в літературознавстві, що зараз перебуває в стадії формування. Поступове усвідомлення системності літературних явищ. Принципи методології системного аналізу. Розробка теорії літературного твору на методологічній основі.

Змістовий модуль 2. Література як вид мистецтва.Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу.

Тема1. Предмет художньої літератури. Слово як першоелемент літератури.

Людина, в її духовних та фізичних виявах, у складності її стосунків з суспільством та природою як головний предмет зображення та вираження. Феномен невичерпності людини як чинник безмежності предмету літератури. Поняття «образ». Художність образу. Різні типи образних уявлень. Виміри, за якими оцінюється художній образ. Поняття «інформативність образу». Художня деталь як художній образ. Образи реалістичні і образи умовні. Візуалізація художнього тексту. Перспективність застосування психологічних підходів при дослідженні проблеми художньої енергії слова (рецептивна поетика).

Тема 2. Функції художньої літератури: гносеологічна, етико-естетична, виховна, націотворча, комунікативна, розважальна.

Література як людинознавство. Концепція О. Потебні про слово (художній образ) як засіб пізнання світу. Здатність слова «Матеріалізувати» думку та емоцію, увиразнити її у свідомості митця та реципієнта. Типізація в образі як засіб узагальнення. Вирішальне значення художнього таланту в гносеологічному феномені літератури. Порівняльний аналіз пізнавальних можливостей окремих літературних рядів, жанрів. Спільне та відмінне в науковому та художньому пізнанні.

Тема 3. Художня література серед інших видів мистецтв.

Література як синтетичнй вид мистецтв. Література та живопис. Література і театр Література і кіно.

Тема 4. Склад поетики літературного твору. Основні методологічні принципи системного підходу.

Неусвідомлений та усвідомлений періоди в осягненні системної природи літературного твору. Проблема точності літературознавчих досліджень і системний підхід. Прийом як еквівалент поняття «художній засіб». Поділ прийомів на групи – мовні, сюжетні, композиційні, ритмічні. Поняття про змістовний прийом. Прийом як далі неподільний елемент поетики літературного твору, а група прийомів як компонент (субсистема). Зв’язок понять «літературний прийом»–«функція». Сучасні спроби здійснити аналіз поетики літературного твору з рецептивних позицій.

Тема 5. Художнє мислення як системо/стиле/формоутворюючий чинник

Поняття «образ автора» та «творча індивідуальність автора» як предтечі категорії «художнє мислення автора». Категорія «системо/стиле/формоутворюючий чинник». Компонентний аналіз художнього мислення твору за складовими: «художнє бачення», «художня перспектива або глибина художнього проникнення», «письменницька спрямованість», «потреба у самовираженні», «мотиви творчої спрямованості». Художнє мислення письменника як організовуючий чинник художніх форм його вираження. Виражальна система письменника як матриця, у якій відображені усі домінантні моменти письменницької спрямованості. Оформлення спрямованості автора у певні, найбільш відповідні їй жанрові форми як «типи висловлювання» (М.Бахтін). Детермінантний ланцюжок від жанру до його компонентів – ритміки, тропіки, композиції, принципів перетворення та ін., які у своїй сукупності утворюють індивідуальну художню систему.

Тема 6. Тріада «художня ідея», «художній результат», «творча мета» як головний системотворчий чинник літературного твору

Виявленні тих «сил», що формують явище як системно організовану цілісність ¬–головний пафос системного підходу. Пошук системотворчих чинників як обов’язкова умова усіх напрямів і видів системного аналізу. Системотворчий чинник як «невидима сила», що обумовлює цілісність літературного твору. Творча мета/художня ідея/художній результат як інтегрований системоутворчий чинник літературного твору.

Тема 7. Цілісність літературного твору.

Операціональність поняття системності і його перевага у цьому плані над поняттям цілісності. Зв’язок категорії цілісності літературного твору з поняттям його органічності. Зіставлення понять «організм» і «художній твір» як пізнання за аналогією. Оптимальна організація літературного твору як важлива засада його цілісності. Відчуття оптимальності як риса художнього таланту. Відчуття гармонії як один із чинників оптимальної організації художнього твору. Повнота осягнення теми як критерій цілісності твору. Близькість понять ступінь осягнення теми – ступінь освоєння проблематики – повнота вираження ідеї. Проблема вичерпаності теми «відкритих» художніх творів. Внутрішня гармонізація художнього твору як джерело його цілісності. Взаємозалежність, взаємоузгодженість усіх виражальних компонентів твору як наукова проблема. Взаємосприяння усіх компонентів твору на досягнення потрібного художнього результату.

Тема 8. Художній світ літературного твору як категоріальне поняття.

Художній світ літературного твору як складник його поетики. Легалізація Д.Ліхачовим словосполучення «внутрішній світ художнього твору». Час і простір внутрішнього світу художнього твору (хронотоп, часопростір). Візуальний складник внутрішнього світу художнього твору. Предметність як складник візуалізованого внутрішнього світу. Принципи дослідження візуального складника художнього твору. Художній світ як детермінант структурної організації твору.

Тема 9. Підтекст літературного твору як джерело художньої енергії.

Підтекст – імпліцитний смисл – прихований смисл: уточнення понять. Підтекст у художній літературі: історичний огляд. Свідомо і несвідомо творені підтекстові смисли. Інтертекстуальність як джерело додаткових смислів.

Тема 10. Критерії оцінки літературно-художнього твору

Складність проблеми оцінки художності. Час як об’єктивний поціновувач, що визначає істинну вартість художнього твору. Виявлення критеріїв, за якими час «здійснює оцінку» літературного твору на предмет його художності. Змістовні критерії оцінки. Гуманістична змістовність. Правдивгість і глибина художнього відображення життя. Яскравість художнього світу твору. Рівень загальнолюдського в творі. Формальні критерії. Рівень художності твору як рівень його системно-цілісної організації. Оптимальна організація твору як чинник його художності. Висока інформативність тексту та взаємодія усіх складових твору як один із чинників його художності.

Тема 11. Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору

Загальнолітературне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору. Мета, з якою аналізується твір – фактор, що визначає акцентацію, шлях та вид аналізу. Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний. Вади аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний (поетикальний),аналіз художнього світу твору. Алгоритми аналізу, їх варіативність. Застосування методологічних та методичних принципів системного підходу при різних напрямах, шля хах та видах аналізу літературних творів.

Змістовий модуль 3. Теорія літературного процесу

Тема 1. Основні категорії літературного процесу

Літературний процес – функціонування та еволюція літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу. Літературний напрям як системна сукупність фундаментальних державно-змістових та художніх принципів, які об’єднують значну групу письменників певного історичного періоду.Літературна течія – група письменників, що свідомо виділяються в межах літературного напряму особливою зближеністю. Літературна школа – вузький різновид літературної течії, яку складають письменники, що є творчими послідовниками якогось видатного письменника. Традиції і новації в літературі як поняття, що характеризують спадкоємність і оновлення в літературному процесі. Літературний прогрес в літературі і мистецтві. Дискусійність цього поняття, аргументи, які заперечують прогрес, або ж стверджують його існування.

Тема 2. Основні етапи історичного розвитку літератури

Типи художньої свідомості (літературні течії, літературні напрями): бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм.

Зміст курсу

Змістовий модуль 1. Коротка історіографія теоретико-літературної думки

Лекції (6 год.)

Лекція 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна Оглядово-настановча лекція – 2 год.

Лекція 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХХ ст. (Тема 2, 3). Оглядово-настановча лекція – 2 год.

Практичні заняття (6 год.)

Заняття №1. Тема: Біографічний метод. (До теми «Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст.).

Мета: поглибити знайомство з біографічним методом в літературознавстві; розвивати навички застосування елементів біографічного методу як в самостійних наукових дослідженнях, так і в процесі викладання літератури в школі.

Структура заняття

1. Основні принципи біографічного методу, сформульовані Ш.Сент-Бьовом у працях «П’єр Корнель», «Дідро».
2. Проблема: з якою метою літературознавці вивчають життєвий шлях письменника, осмислюють його як особистість.
3. Повідомлення (на вибір студентів):

• Вивчення особливості світосприймання Павла Тичини як спосіб зрозуміти особливості його поетики. (На матеріалі монографії Григорія Клочека «Душа моя сонця намріяла...». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини).
• Елементи біографічного методу у дослідженні Л. Куценка «Dominus Маланюк: тло і постать».
• Використання біографічного матеріалу при вивченні в школі роману Івана Багряного «Тигролови».

Примітка. Студент може проаналізувати в аспекті застосування елементів біографічного методу будь-яке інше літературознавче дослідження.

Література

Обов’язкова

1. Ш. Сент-Бёв. Пьер Корнель // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 336–339.
2. Ш. Сент-Бёв. Дидро // Там само. – С. 339–341.
3. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. (Статті «Біографізм», «Біографічний метод в літературознавстві». – С. 89–90).

Додаткова

1. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001 (стаття «Біографічний метод». – С. 71–72).
2. Клочек Григорій. «Душа моя сонця намріяла...». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини. – К., 1986. – розділ «Особливості світосприймання...»
3. Клочек Григорій. Передмова та післямова до видання: Іван Багряний. Тигролови. – Кіровоград: СтеповаЕлада, 2000;
4. Куценко Л.В. Dominus Маланюк: тло і постать. – Кіровоград, 2001.

Заняття №2. Тема: Трактат Івана Франка «Із секретів поетичної творчості»: погляд із сьогодення (Розділ «Вступні уваги про критику»).

Питання для обговорення

1. У чому, на думку І.Франка, полягає різниця між поетичною (художньою) мовою і мовою науковою?
2. І.Франко різко критикує француза Лемитра за його твердження, що літературна критика має право бути суб’єктивною («літературний критик, по думці добродія Лимиря, має право бути цілком особистим»). Чи пооджуєтесь ви з такою позицією Франка?
3. У чому виявляється негативне ставлення Франка до т.зв. «реальної критики», представникоя якої був М. Добролюбов.
4. Франкова позиція естетичної критики. Які завдання стоять перед нею? Чому, на думку Франка, «вони входять в обсяг психології»?

Література

1. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Твори: У 50-ти т. – К., 1981. – Т. 31. – С. 45–54 (Розділ І. Вступні уваги про критику).

Заняття №3. Трактат Івна Франка «Із секретів поетичної творчості»: погляд із сьогодення (Розділ ІІ.  «Психологічні основи»).

Питання

1. Характеристика Франком прадавніх концептів поетичної творчості як божевілля, «божого відхнення». Сучасне бачення цієї проблеми.
2. Концепт Івана Франка про нижню та верхню свідомість. Яким чином Франко характеризує роль нижньої.
3. Як ви розумієте слова Франка: «Отсі щасливо обдаровані психологічні Крези і копачі захованих скарбів – се й є наші поети?»
4. Який психологічний інструментарій застосовував І. Франко, аналізуючи виражальну силу поезії Шевченка? Чи допоміг такий підхід розуміти секрети художності аналізованих поезій?
5. Повідомлення: «Концепт Франка про роль нижньої і верхньої свідомості в літературній творчості та сучасний психологічний підхід: точки дотику і взаємоперетинання».

Література Обов’язкова

1. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Твори: У 50-ти т. – К., 1981. – Т. 31. – С. 54–77 (Розділ ІІ. «Психологічні основи»).
2. Клочек Г. Трактат І.Франка «Із секретів поетичної творчості» як предтеча вітчизняної рецептивної поетики // Клочек Г. Енергія художнього слова. – Кіровоград, 2007. – С. 123–138.

Додаткова

1. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. – К., 2003.
2. Психоаналіз в літературознавстві // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – С. 455–457.
3. Левчук Л.Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька проблема. – К., 2002.
4. Інтернетресурси.

Теми для самостійного опрацювання

• 1. Головні етапи розвитку науки про літературу.
• 1.1. Антична епоха. «Поетика» Арістотеля як вершинне досягнення. Опорні моменти цієї пам’ятки. Категорії «мімесис» та «катарсис».
• 1.2. «Поетика» Н. Буало як програмовий твір класицизму.

Література Обов’язкова

1. Аристотель. Об искусстве поэзии // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 80–88.
2. Буало Н. Поэтическое искусство // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 96–100.
3. Галич О., Назарець В. Теорія літератури. – К., 2001. Розділ ІІ. Від Арістотеля до сьогодення.
4. Іванишин Василь. Нариси з теорії літератури. – К.: Академія, 2019. – Розділ «Історіографія літературознавства» - С.21 – 71.

Додаткова

1. Воронина Л.А. Основные эстетические категории Аристотеля. – М., 1975.
2. Віхи з історії античної естетики. Зб. – К., 1988.

• 2. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві.
• 2.1. Порівняльно-історичний метод (компаративізм).

Література Обов’язкова

1. «Компаративізм», «Порівняльна міфологія» / Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – С. 266; 426–428. або інші словники літературознавчих термінів.
2. Франко І. «Тополя» Т. Шевченка // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1980. – Т. 28. – С. 73–89.

Змістовий модуль 2. Література як вид мистецтва.Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу.

Тематика лекцій (18 год)

Лекція 1. Предмет художньої літератури. Слово як першоелемент

Лекція 2. Функції художньої літератури: гносеологічна, етико-естетична, виховна, націотворча, комунікативна, розважальна. Художня література серед інших видів мистецтв.

Лекція 3. Основні методологічні принципи системного підходу. Склад поетики літературного твору. Художнє мислення як системо/стиле/формоутворюючий чинник. Тріада «художня ідея», «художній результат», «творча мета» як головний системотворчий чинник літературного твору

Лекція 4. Цілісність літературного твору. Художній світ літературного твору як категоріальне поняття.

Лекція 5. Підтекст літературного твору як джерело художньої енергії. Інтертекстуальність.

Лекція 6. Критерії оцінки літературно-художнього твору

Практичні заняття

Заняття № 1 Тема: Література як вид мистецтва. Образ і художня деталь. Поняття художньо-інформаційної щільності тексту.
(На матеріалі оповідання Гр. Тютюнника "Син приїхав").

Мета: Осмислити у теоретико-літературному аспекті категорії "образ", «образ персонажу» «художня деталь»; на матеріалі оповідання Гр. Тютюнника показати характеротворчу функцію художньої деталі, набути практичних навичок аналізу художньої деталі.

Повідомлення студентів

1. Функції художніх деталей у створенні образу Павла Дзякуна.

2. Функції художньої деталі у створенні образу Митра Лобода.

3. Функції художньої деталі у створенні образу Рити – дружини Дзякуна.

4. Функції художньої деталі у створенні образів персонажів другого ряду – Никифора Дзякуна , Дзякунки, директора школи, сержанта - надстроковика.

5. Художньо-інформаційна щільність тексту оповідання.

Література 1. Теорія літератури/За ред. Олександра Галича. К., 2001. – С. 96 – 112.

2. Пахаренко В. І. Українська поетика. – Черкаси. – 2002. – Розділ "Поняття мистецтва, образ. Деталь". – С. 17 – 25

3. Клочек Григорій. Діамантовий текст Григора Тютюнника.(Аналіз одного речення з оповідання Гр.Тютюнника «Син приїхав»).. Див.: «Бібліотека»

4. Літературознавчий словник-довідник. – К.,1997. – Стаття "Художня деталь". – С. 17 – 25.

5. Гр. Тютюнник. Син приїхав (надрукована у збірках творів письменника та хрестоматіях).

Заняття №2. Тема: Література як вид мистецтва. На матеріалі поезій Павла Тичини.

Мета: осмислити літературу як мистецтво синтетичне, яке послуговується виражальними можливостями музики; набути навичок інтерпретації музичної складової художньо-літературних образів з позиції рецептивної поетики.

Питання

1. Іван Франко про синтез художнього слова і музики («Із секретів поетичної творчості», розділ «Поезія і музика»).

2. Музичне світосприймання поета як чинник омузичення слова поета (на матеріалі монографії Г.Д.Клочека «Душа моя сонця намріяла…». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини. – Розділ «Психофізіологічні особливості світосприймання поета і їх відбиття у його художній системі». – С. 50–66. або: Павло Тичина//Українська мова і література. – Ч. 9. – 2003.).

Повідомлення

Кожний студент готує повідомлення на тему «Музичні образи поезії Павла Тичини» (на вибір студента). Завдання: проаналізувати внутрішню структуру та функціональну роль музичних образів у виражальній системі твору.

Література

1. Клочек Г.Д. «Душа моя сонця намріяла…». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла тичини. – К.,1986. – Розділ «Психофізіологічні особливості світосприймання поета і їх відбиття у його художній системі». – С. 50–66.

2. Клочек Г.Д. Павло Тичина // Українська мова і література. – Ч. 9. – 2003. Ел. варіант цієї праці див.: «БІБЛІОТЕКА».

Заняття №3. Тема: Література як вид мистецтва. Література і живопис.

Мета: розкрити органічний зв’язок двох видів мистецтва – літератури і живопису; розвинути уміння інтерпретувати функцію «живописних» елементів.

Проблема для обговорення

Іван Франко про зображення природи словесними засобами (розділи «Поезія і малярство», «Як поезія малює мертву природу?» із трактату «Із секретів поетичної творчості»).

Повідомлення

Кожний студент готує повідомлення на тему «Мистецтво живописання словом в творі (письменник і твір – на вибір студента). Рекомендовані письменники і твори: Тарас Шевченко («Причинна», «Сонце заходить, гори чорніють», «Мені тринадцятий минало», «У Бога за дверима лежала сокира», «І небо невмите, і заспані хвилі», «І досі сниться…», І день іде, і ніч іде»), І.С.Нечуй-Левицький («Микола Джеря»), Ліна Костенко («Цей ліс живий. У нього добрі очі», «Осінній день, осінній день, осінній», «Маруся Чурай» та ін.).

Примітка: студент може самостійно вибрати літературний твір для аналізу.

Література

1. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Твори: У 50-ти т. – К., 1981. – Т. 1. – С. 102–112.

2. Клочек Григорій. Поетика візуальності Тараса Шевченка. – К.: Академія, 2013. АБО:

3. Клочек Григорій. Шевченкове Слово: спроби наближення. – К.: Кіровоград, 2014.

Заняття №4. Тема: Теорія літературного твору. Склад поетики літературного твору. Категорія прийом, функція. Формозмістові прийоми.

Мета: на теоретичному і практичному рівні засвоїти категорії «прийом», «функція», «формозмістовий прийом»; практично засвоїти метод «повільного читання» художнього тексту.

Питання

3. Склад поетики літературного твору.

4. Категорії прийом, функція літературного прийому.

Практична робота

Студенти під керівництвом викладача прочитують, «під мікроскопом» першу частину новели В. Стефаника «Катруся». Під час аналізу студенти доходять до «безкінечно малих» (Д. Ліхачов) смислових елементів твору.

Виділяються три головні змістовіі концепти фрагменту:

1) концепт хвороба Катрусі;

2) концепт нужденне існування селянської родини;

3) концепт любові батьків до доньки.

В процесі «повільного прочитання» простежується, як ці концепти художньо реалізовуються з допомогою прийомів.

Література

4. Статті із книжки Г.Д.Клочека «Енергія художнього слова» (Кіровоград, 2007):

• «Що ж таке поетика (с. 8–19)»;

• «Проблеми складу поетики літературного твору (с. 14–33)»;

• «Текст «під мікроскопом»: фрагмент новели Василя Стефаника «Катруся» (До питання про склад поетики літературного твору)» (с.33–54).

Заняття № 5. Тема: Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. 
Візуальний компонент як чинник «ілюзії присутності». «Кіномова» як джерело візуальності.

Мета: Знайомство з категорією «художній світ літературного твору», осмислиння внутрішньої структуризації ( хрононоп, візуальний складник, предметність) з методами його дослідження (семіотичний підхід); вироблення навичок аналізу із позицій семіотики.

Питання

1. Концепція Д. Ліхачова про «внутрішній світ літературного твору». Хронотоп (час і простір) внутрішнього світу літературного твору.

2. Візуальний складник внутрішнього світу як джерело «ілюзії присутності»

3. Предметність як складник візуалізованого художнього світу

4. Про принципи дослідження візуального складника художнього світу. Семіотичний підхід.

5. Про кінематографічний код при вивчені поетики візуальності

Література

1. Клочек Григорій. «Художній світ» як категоріальне поняття // Григорій Клочек. Енергія художнього слова . Кіровоград, 2008. - С. 73-102); АБО:

2. Клочек Григорій. Художній світ твору. Ефект ілюзії присутності. – Ел. варіант. – Див.: «БІБЛІОТЕКА»

Заняття № 6. Тема: Методологічні принципи аналізу візуальності художнього світу твору з позицій КІНОКОДУ.
(на матеріалі поезії Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати»)

Мета: поглибити розуміння категорії «художній світ твору», виробити практичні навички аналізу візуальності художнього світу твору з позицій рецептивної поетики та КІНОКОДУ; зрозуміти секрети геніальної простоти поетичного тексту Тараса Шевченка.

Хід заняття

Застосовуючи метод «повільного» прочитання (прочитання під мікроскопом) поезії «Садок вишневий коло хати» з позицій рецептивної поетики та КІНОКОДУ, виявити:

• Засоби кіномови, що сприяють утворенню в свідомості реципієнта естетично заряджених візій травневого вечора в українському селі ХІХст.;

• енергетичність художнього тексту, яка виявляється в архетипності образів, значимості деталей предметного світу, їх семіотичності та повязаною з нею асоціативністю;

• підтекстові смисли;

• хронотоп твору.

Література

1. Клочек Григорій. «Садок вишневий коло хати…» // Григорій Клочек. «Шевченкове Слово: спроби наближення». – Кіровоград, 2014. – С. 253 – 284. АБО:

2. Клочек Григорій. «Садок вишневий коло хати…» // Григорій Клочек. Поетика візуальності Тараса Шевченка. К., 2013.

Заняття № 7. Тема:Художнє мислення письменника як системо/стиле/ формотворчий чинник 

Мета: Ознайомитися з категорією «художнє мислення письменника» як головним системо/формо/стилеутворюючим чинником; виробити у студентів практичні навички у виявленні зв’язків між особливостями художнього мислення автора та поетикольними і змістовими особливостями їх творів.

Питання 1. Категорія «художнє мислення письменника» як головний системоутворюючий чинник його індивідуальної поетики.

Аналіз складників категорії:

– художнє бачення як сприйняття художником дійсності;

– художнє бачення як чинник формування художнього світу письменника;

– яким чином, глибина проникнення письменника у дійсність, його здатність бачити бачити суть речей і явищ відображається у змісті та формі його творів;

– письменницька спрямованість і її відображення у його творчості;

– потреба письменника у самовираженні як ознака його таланту.

2. Як в баладі «Причинна» Шевченка такі риси «образу автора» як:

– романтизм світосприймання;

– гуманізм;

– прекрасне знання звичаїв та обрядів українського народу;

– талант і досвід живописця.

3. Визначте основні риси «образу автора» поеми Тараса Шевченка «Кавказ». Поясніть їх стиле-формоутворюючу функцію.

Література 5. Клочек ГригорійХудожнє мислення письменника як формоутворюючий чинник // Клочек Григорій Енергія художнього слова. – Кіровоград, 2008.

6. Клочек Григорій. Поезії Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998 (статті «Причинна», «Кавказ»). АБО: відповідні статті у книзі: Григорій Клочек. «Шевченкове Слово: спроби наближення». – Кіровоград, 2014.

Заняття № 8. Тема: Цілісність літературного твору.

Мета: осмислити спільне та відмінне між поняттями «цілісність» і «системність літературного твору»; ознайомитися з поняттям оптимальної організації літературного твору як одним з найважливіших чинників його художності

Питання 1. «Цілісність» і «системність» літературного твору: співставлення понять.

a) Операціональність поняття системності і його перевага у цьому плані над поняттям цілісності;

б) Зв'язок категорії цілісності літературного твору з поняттям органічності; зіставлення понять «організм» і «художній твір» як пізнання «за аналогією».

2. Оптимальна організація літературного твору.

a) Зв’язок понять, що обумовлює художність літературного твору: цілісність-досконалість-оптимальність;

б) Відчуття оптимальності як риса художнього таланту;

в) Процес оптимізації породжуваного твору як процес енергетизації художнього тексту.

Теми для доповідей:

1. Оптимальність мовного, композиційного, ритмомелодійного компонентів поезії Тараса Шевченка «Сон» («На панщині пшеницю жала...»).

2. оптимальність вибору та характеристики образів персонажів в оповіданні Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном».

3. Оптимальність любовного трикутника – Грицько Бобренко – Іван Іскра – Маруся Чурай. Логіка зчеплень стосовно цих персонажів

Література

Клочек Григорій. Внутрішня синергія літературного твору. – Ел. варіант (Див.»БІБЛІОТЕКА»), розділи:2. 3, 4.

Заняття № 9 - 10. Тема: Теорія літературного твору. Критерії оцінки художності літературного твору. На матеріалі оповідання Гр. Тютюнника "Оддавали Катрю"

Мета: розвинути навички оцінки художності літературного твору за змістовими та "формальним" критеріями; осмислення категорії "глибина художнього відображення життя" засвоєння категорій "художня правда", "гуманістична спрямованість твору", "оптимальна організація твору".

Теоретичні питання

1.Визначення критеріїв художності літературного твору як наукова проблема.

2.Проблема змістових критеріїв

3.Проблема «формальних» критеріїв

Практичні завдання

1. Оцінка оповідання Гр. Тютюнника за "змістовими" критеріями:

а) критерій "правдивість і глибина відображення життя";

б) "гуманістична спрямованість твору".

2. Оцінка оповідання за "формальними" критеріями:

а) критерій "системно-цілісна організація літературного твору", її органічність; спрямованість усіх складових поетики оповідання на вираження головного смислу;

б) критерій "оптимальна організація твору";

в) визначення художньої доцільності "необов'язкових" елементів твору.

Література

1. Клочек Г.Д. У світлі вічних критеріїв. - К., 1989. - Відповідні розділи. Про методику визначення художньої доцільності "необов'язкових" елементів твору. – Див: с. 165-173.

2. Клочек Григорій. Критерії оцінки літературно-художнього твору. – Див. ел. варіант тексту лекції в «ЛЕКЦІЇ»

Змістовий модуль 3. Теорія літературного процесу

Семінарське заняття

Тема: Основні ознаки літературних напрямів: сентименталізму, романтизму, реалізму, модернізму., постмодернізму.

Мета: шляхом аналізу конкретних творів виробити навички у визначенні основних ознак літературних напрямів.

Питання 1. Три основні ознаки сентименталізму: на матеріалі повісті Г. Квітки-Основяненко «Маруся»;

2. Три основні ознаки романтизму: на матеріалі балади Тараса Григоровича «»Причинна»;

3. Три основні ознаки реалізму: на матеріалі роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясна повні»

4. Три основні ознаки модернізму: на матеріалі новели Василя Стефаника «Камінний хрест»;

5. Три основні ознаки постмодернізму: матеріал на вибір студента.

Література

Самостійний пошук в інтернетресурсах.

Самостійна робота

• Характеристика основних літературних напрямів.
• Класицизм. Історичні, філософські та соціально-психологічні засади. Головні риси класицизму як художньої школи. Ідеал класицизму.
• Сентименталізм. Визначальні риси сентименталізму як творчого напряму. Внесок сентименталізму в літературний процес.
• Романтизм як тип художнього мислення. Основні риси творчої манери романтизму. Елементи романтичного стилю в українській літературі. Внесок романтизму в художній процес.
• Реалізм. Багатовіковий шлях художньої літератури до реалізму як шлях художнього прогресу. Зародження реалізму в 20–40-х роках ХІХ ст. Основні риси реалізму ХІХ ст. Перехід реалізму в модерну стадію. Процес кардинального оновлення виражально-зображувальних засобів, що відбувся на межі ХІХ–ХХ ст. доля реалізму в епоху радянського тоталітаризму. Концепція соціалістичного реалізму як літературного напряму.
• Модернізм як літературно-мистецький напрям, що об’єднав різні течії та школи, породжені епохою кардинальної зміни в художньому мисленні, що сталися на грані ХІХ–ХХ ст. (експресіонізм, імпресіонізм, футуризм, сюрреалізм). Нові риси художнього мислення.
• Постмодернізм – мистецький напрям, що в останні десятиліття приходить на зміну модернізмові. Відмова від настанови впливати на буття, перетворювати його. Бачення повсякденного життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу. Нарочито ігровий стиль, і

ронічність та пародійність. Деструктивність напряму.

Література

Обов’язкова

1. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О.Галича. – К., 2001. Розділ VІ. Літературний процес. – С. 341–458. АБО:
2. Іванишин Василь. Нариси теорії з української літератури. – К,. 2010. Розділ «Літературний процес і його основні закономірності» - С. 196 – 213.. АБО:
3. Пахаренко В.І. Українська поетика. – Черкаси, 2002. – Розділ ІІІ, літературний процес. – С. 127–277
4. Клочек Григорій. Про деякі закономірності переходу реалізму в модернізм// Клочек Григорій. Енергія художнього слова. – Кіровоград, 2007. – С. 138 – 145;

Додаткова

1. Калениченко Н.Л. Українська література ХІХ ст. Напрями, течії – К., 1967.
2. Наливайко Д.С. Направления, течения, стили. – К., 1985.
3. Неупокоева И.Г. История всемирной литературы. Проблемы системного и сравнительного анализа. – М., 1976.
4. Франко І. Інтернаціоналізм та націоналізм у сучасних літературах // Збір. творів.: У 50 т. – К., 1981. – С. 33–44.
5. Храпченко М.Б. О прогрессе в литературе и искусстве // Храпченко М.Б. Творческая индивидуальность писателя и развитие литературы. – М., 1970.

ЕСЕ. Збірка матеріалів

БІБЛІОТЕКА

ІСПИТОВІ ПИТАННЯ