Відмінності між версіями «Гуцало 8.1. Загальна характеристика ранньої юності»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:5 РАН ЮН s.jpg|200пкс|центр]] | [[Файл:5 РАН ЮН s.jpg|200пкс|центр]] | ||
| − | Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії фізичної зрілості. | + | Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії фізичної зрілості. Юність – період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Хронологічні межі юнацького віку визначаються у психології по різному. |
| − | + | В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з віком 15 років, а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки стосовно нижніх і верхніх меж юності у системі вікових періодів немає. | |
| − | В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з | + | |
| − | а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки | + | Працюючи над проблемою вікової періодизації психічного розвитку людини Л.С. Виготський, зокрема, виділяє пубертатний вік з 14 до 18 років, з кризою 17 років [5, с.199]. Проте в переважній більшості автори вважають початком юності 16-17 років, кінцем цього періоду, відповідно, 17-25 років [5, с.199]. |
| − | Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості | + | |
| − | і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи | + | Виділяють ранню юність (від 15 до 17 років) – це старші класи середньої школи і пізню юність (від 17 до 21 року) – вища школа. |
| − | У вітчизняній психології юність | + | Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи пристосування і активності, усвідомленої підлітком. |
| + | |||
| + | У вітчизняній психології юність розглядається як психологічний вік переходу до самостійності, завершальний етап початкової соціалізації, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрілості, формування світогляду, моральної свідомості і самосвідомості. | ||
Версія за 13:11, 11 грудня 2015
Рання юність – це період завершення фізичного дозрівання організму і початок стадії фізичної зрілості. Юність – період життя людини, який розміщується онтогенетично між підлітковим віком і дорослістю. Хронологічні межі юнацького віку визначаються у психології по різному.
В. Даль визначав “юнака” як “молодого”, “малого”, “хлопця від 15 до 20 років”; у трилогії Л. М. Толстого юнацтво пов'язується з віком 15 років, а герою роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” уже 20 років. Єдиної думки стосовно нижніх і верхніх меж юності у системі вікових періодів немає.
Працюючи над проблемою вікової періодизації психічного розвитку людини Л.С. Виготський, зокрема, виділяє пубертатний вік з 14 до 18 років, з кризою 17 років [5, с.199]. Проте в переважній більшості автори вважають початком юності 16-17 років, кінцем цього періоду, відповідно, 17-25 років [5, с.199].
Виділяють ранню юність (від 15 до 17 років) – це старші класи середньої школи і пізню юність (від 17 до 21 року) – вища школа. Засновник культурно-історичної теорії й основоположник вітчизняної наукової психології Л.С. Виготський вказує, що в період підліткового віку відбуваються дві значущі зміни в житті дитини: органічна – статеве дозрівання і культурна – відкриття свого Я, оформлення особистості і світогляду. Завершує процес культурного розвитку виникнення життєвого плану як системи пристосування і активності, усвідомленої підлітком.
У вітчизняній психології юність розглядається як психологічний вік переходу до самостійності, завершальний етап початкової соціалізації, період самовизначення, набуття психічної, ідейної та громадянської зрілості, формування світогляду, моральної свідомості і самосвідомості.
