Відмінності між версіями «Моє враження про рідне місто»
3104181 (обговорення • внесок) |
|||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
від 10 січня 1939 року — Кіровоград. | від 10 січня 1939 року — Кіровоград. | ||
− | + | ||
+ | [[Файл:Кировоградский театр.jpeg|200]] | ||
Також мене вразила кількість відомих людей , які були пов'язані з Кіровоградом. | Також мене вразила кількість відомих людей , які були пов'язані з Кіровоградом. |
Поточна версія на 09:43, 4 грудня 2015
Прочтавши статті про кіровоград , я дізналася про те , що Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями. Починаючи від 10 січня 1939 року, місто має назву Кіровоград, дану на честь російського радянського політичного діяча Сергія Кірова, який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний.
У попередні роки Кіровоград мав такі назви:
10 (21) лютого 1784 — 7 серпня 1924 — Єлисаветград; 7 серпня 1924 — 27 грудня 1934 року — Зінов'євськ 27 грудня 1934 — 10 січня 1939 року — Кірово; від 10 січня 1939 року — Кіровоград.
Також мене вразила кількість відомих людей , які були пов'язані з Кіровоградом.
ВІН ДБАВ ПРО БІДНЯКІВ (Савелій Остроухов)
Ці будинки, що знаходяться на перехресті вулиць К.Маркса та Т.Шевченка, відомі усім кіровоградцям і багатьом гостям міста. У них кожен із нас бував неодноразово, бо вони - невід'ємна частка нашого буття. Мова йде про кінотеатр „Зоряний", міську дитячу поліклініку, житловий будинок із книжковим магазином на першому поверсі. До Жовтневої революції 1917 року тут розміщувалися будинки, споруджені і подаровані місту однією людиною. Савелій Кирилович залишив по собі добрий слід у місті, в якому прожив усе життя. 31 березня (ст.ст.) 1881 року за його духовним заповітом у розпорядження міського громадського управління передано два цегляних будинки з різними службами, у тому числі й безплатною бібліотекою на розі Петрівської та Перспективної (з них починається наша розповідь). Крім того, до будинків прилягало майже півтора гектара землі.
ДОБРОТВОРЦІ З РОДИНИ МАКЕЄВИХ
16 жовтня (ст.ст.) 1762 року російська імператриця Катерина ІІ видала указ, згідно з яким розкольникам, що селилися поблизу фортеці св.Єлисавети, дозволено було займатися торгівлею і зватися купцями. Цим правом негайно скористався Петро Макеєв - один із тих переселенців, хто прибув на береги Інгулу ще в 1755 році. Петро Макеєв започаткував купецьку династію, створивши одну з найбагатших торговельних фірм у місті. Його справу продовжували сини, внуки. І всі вони були благодійниками, багато робили для розбудови, благоустрою міста, яке дуже любили. Цим уславився Микола Микитович - міський голова з 1857 по 1860 рік. За часів перебування на високій посаді Миколи Макеєва місто збагатилося кількома новобудовами, зокрема, шістьма магазинами.
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім - І. Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва. За двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії.
МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ
З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професіонального театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. Марко Лукич Кропивницький народився 7 травня 1840р. в с. Бежбайраки на Херсонщині. Батько його - "чоловік труда, труда мозольного", - досяг достатку й становища в суспільстві (мав посаду управителя панських маєтків).
Винниченко Володимир Кирилович
28.07.1880-06.03.1951 Відомий український прозаїк, драматург, публіцист та громадський діяч. Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради, в 1918-19 рр. очолював Директорію.
Маланюк Євген Филимонович
2.02.1897- 16.02.1968 Поет, літературознавець, культуролог, історіософ української діаспори. Учасник визвольних змагань доби УНР.
Сухомлинський Василь Олександрович
28.09.1918- 2.09.1970 Педагог, письменник. Член-кореспондент АПН СРСР.
І це ще не вся скарбниця відомих людей які пов'язані з містом Кіровоград.
Стереотипне уявлення про Кіровоград – провінційне індустріальне місто з брудними вулицями у оточенні банальної совдепівської забудови. Але цей стереотип побудований на банальному дефіциті інформації.Кіровоградщина славиться археологічними пам’ятками, найцікавішими серед яких є Трипільське поселення ІII тис. до н.е. біля с.Володимирівки Новоархангельського району, Чорноліське, Тясминське та Калантаївське укріплення-городища. Міста Кіровоград та Олександрія багаті на історико-культурні пам’ятки.Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині - оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок i водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки i пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку. Окремо необхідно відзначити Дендропарк «Веселі боковеньки».Кіровоград має значні перспективи стати туристичним містом, і він повинен ним стати. Хоральна синагога та будинок Мейтуса (вулиця Віктора Чміленка). Шедеври двох єлисаведградських архітекторів - Нобелівського та Паученка збудовані наприкінці ХІХ століття.Будівлі колишнього Юнкерського кавалерійського училища, яке колись було одним із найкрупніших військових училищ імперії. В комплекс училища входили: триповерховий палац, штабний та навчальний корпуси, манеж, офіцерське зібрання та стайні. Нині тут військова частина
Лікарня Вайсенберга
Ця чудова будівля, в якій нині розміщене обласне управління охорони здоров’я, була зведена за проектом геніального єлисаветградського архітектора Якова Паученка.
Лікарня Гольденберга
Ще одне творіння Паученка – ще одна єврейська лікарня зведена на кошти Ісаака Абрамовича Гольденберга, лікаря нервових захворювань, ерудита і новатора.
Лікарня Святої Анни
Ця чудова лікарня, яка нині виконує функції роддому, була зведена на кошти видатної меценатки грецького походження Анни Дмитрян (Мартакі у дівоцтві).
Хоча, звичайно, це далеко не все цікаве що є в Кіровограді, але це найяскравіші враження, які виникли в мене від прочитаного про кіровоград.
При складенні враження про моє рідне місто я орієнтувалась по таким питанням:
- А ви знаєте історію рідного міста ?
- Які відомі люди Ваші земляки?
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?