Відмінності між версіями «Порівняльна характеристика техніки давньогрецьких стрибків у довжину та сучасних стрибкових видів легкої атлетики»

Поточна версія на 18:04, 16 листопада 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади

Автор проекту

Прокопчук Олександра Олегівна

Тема дослідження

Порівняльна характеристика техніки давньогрецьких стрибків у довжину та сучасних стрибкових видів легкої атлетики

Проблема дослідження

Чим відрізняється техніка давньогрецьких стрибків та сучасних стрибкових видів легкої атлетики? Порівняння висоти та довжини з місця деяких тварин та людей.

Мета дослідження

Опис специфіки стрибків і техніки у довжину та висоту. Скласти порівняльну таблицю стрибків у висоту і довжину давнини та сьогодення.

Результати дослідження

Олімпійський стрибок у Стародавній Греції

Стрибки в довжину з розбігу входили до складу пентатлона ще в Стародавній Греції. Історики не можуть точно сказати, як проводився цей вид спорту, але відомо, що стародавні атлети стрибали з гантелями в руках, відштовхуючись від твердого грунту, і приземлялися на м'яку, розпушену землю. Інші дослідники вказують, що стрибкова яма була з піском і називалася "скамма". Найбільший Олімпійський стрибок у Стародавній Греції становив 16,3 метрів. Заради довідки треба зауважити, що знаменитий сучасний олімпієць Боб Бімон встановив рекорд 8,9 метрів. Цей стрибок у довжину донині вважається феноменальним. Його перекрив через 23 роки Ральф Бостон, стрибнувши на 5 см далі. Але все одно це майже в 2 рази менше тих результатів, які показували стародавні греки. Так як же еллінам вдавалося робити неможливе?

Спортивні досягнення стародавніх людей відображені в зображеннях на шальках, судинах, вазах, в скульптурах. Про переможців та їхні рекорди писали на мармурових плитах. Саме з цих записів фахівці і дізналися про довжину олімпійського стрибка в Стародавній Греції. Так далеко стрибав на Піфійських іграх якийсь Фаіл. У наші дні така відстань долається потрійним стрибком. На давньогрецьких Олімпійських іграх атлети стрибали в довжину з гантелями (альтерами) в руках. Багатьох цікавило питання, чому давньогрецькі спортсмени у цьому виді змагань обтяжували своє тіло додатковим вагою. Деякі версії були не надто переконливими. Адже додаткова інерція, що створюється вагою гирь і маховими рухами, на практиці не призводила до збільшення довжини стрибка. Невідомий еллінський художник дуже добре і виразно зобразив сам процес феноменального стрибка. Спортсмен тримає в руках два невеликих мішечка з якимось вантажем, вагою від 1,5 до 2 кг. Цей вантаж робить дно кожного мішечка абсолютно плоским. Деякі фахівці вважають, що в мішечках перебували спеціальні гирі. Спортсмен їх розкручував, швидко подавав вперед і, тим самим, викликав відцентрову силу, яка збільшувала дальність стрибка. Були проведені відповідні математичні розрахунки, які підтвердили правильність цієї гіпотези. Однак плоске дно змусило задуматися про характер вантажу. Це не міг бути сипкий матеріал, так як форма мішечків вказувала на інший вантаж. Потрібно сказати, що олімпійський стрибок у Стародавній Греції здійснювався не так, як у наші дні. Розбіг був невеликим, а спортсмен відштовхувався двома ногами одночасно. Крім мішечків застосовувалися металеві пояса на талії. Перед стрибком учасники змагання вводили себе в стан трансу,що сприяє прояву левітації. Все це досягалося за допомогою тривалих тренувань. Багатьох дослідників вражає той рівень знань, якими володіли представники давніх цивілізацій. Вони досконало володіли можливостями людської психіки. Тому олімпійський стрибок у Стародавній Греції базувався не тільки на фізичній підготовці спортсменів, але й на вмінні задіяти всі ресурси свого організму за допомогою підсвідомості.

Стрибки в довжину сучасності

Стрибки в довжину — вид легкої атлетики, в якому спортсмени змагаються, хто далі стрибне, відштовхнувшись з-за певної лінії. В програму спортивних змагань здебільшого входять стрибки в довжину з розбігу, хоча існує різновид стрибків у довжину з місця.Стрибки з розбігу виконуються в спеціально підготолену яму з піском. Результат фіксується за відстанню від лінії відштовхування до найближчого до неї відбитку тіла спортсмена в піску. Існує чотири взаємопов'язані фази стрибка: розбіг, відштовхування, політ і приземлення.

Рекорди

Перший офіційний рекорд, що перейшов рубіж у 8м (8.13) належить Джессі Оуенсу.

Його наступником став Ральф Бостон, який з 1960 по 1961рр. та 1964-1965рр. щоразу показував кращий результат, перший його рекорд дорінював - 8,21 а останній 8,35.

Боб Бімон - найвідоміший рекордсмен із стрибків у довжину. Його результат дорівнював 8,90, проте через три роки його рекорд побив Майк Пауел, сприбнувши на 5см далі(8,95). Його рекодний стрибок — встановлено у 1991 році в Токіо.

Серед спортсменок України далеко стрибали також Інеса Кравець — 7 м 37 см, Олена Шеховцова — 6 м 97 см.

Техніка стрибків з місця

Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.

Техніка стрибків з розбігу

Розбіг дає спортсмену можливість набути необхідної горизонтальної швидкості, яка в кращих стрибунів сягає у чоловіків 10,8 м/с і жінок 10,2 м/с. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовки стрибуна, його вмінням досягнути максимальної швидкості за певний проміжок часу і становить 40-48 м (18-24 бігові кроки) у чоловіків, 33-40 м (16-22 бігові кроки) у жінок. Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилено вперед, руки працюють енергійно. В середині розбігу стрибун поступово випрямляється (80-82°). Нога на доріжку ставиться загрібаючим активним рухом зверху вниз під себе з акцентом на передню частину стопи, без опускання на п'яту. В другій частині розбігу зростання швидкості відбувається в основному завдяки збільшенню частоти бігових кроків (темпу).

На останніх 4-х кроках розбігу відбувається підготовка до відштовхування, у сильніших стрибунів це майже непомітно. Ефективність відштовхування залежить головним чином від рухової активності стрибуна на останніх бігових кроках. На місце відштовхування нога ставиться активним рухом під кутом 65-70°, на всю стопу. Кут згину в колінному суглобі становить 170-175°. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. Різкий звук при постановці ноги свідчить про недостатню підготовленість м'язів таранно-гомілкового суглобу. Пружна постановка ноги завжди безшумна. Характер винесення і постановки поштовхової ноги на місце відштовхування не відрізняється від бігового руху із завданням на перекат через всю стопу, починаючи з п'яти. Вадою у техніці при постановці поштовхової ноги є відхилення тулуба назад більше 5-6°.Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. З нього починається навчання стрибкам у довжину в школі. Після відштовхувавання в положенні вильоту в кроці махова нога дещо опускається вниз, поштовхова підтягається до неї і обидві вони наближаються до грудей. Тулуб у цьому положенні не варто дуже нахиляти вперед. Таким чином, стрибун займає положення групування з опущеними вниз руками. Приблизно за 0,5 м до приземлення ноги майже повністю випрямляються, стрибун намагається викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад

Порівняння висоти та довжини стрибків з місця деяких тварин та людей

Дані таблиці свідчать, що у тваринному світі Землі серед «стрибунів» людина займає досить скромне місце. Шлях прискорення у кенгурового щура в 20 разів менше шляху польоту вгору, у кенгуру – в 2,7 рази, у галаго – 14, у блохи – у 150 разів. При цьому, чим менше тварина, тим краще співвідношення цих шляхів. У людини воно дорівнює 3,3. У відносинах шляхів прискорення і польоту в довжину у тварин зазначимо збереження вищезгаданих закономірностей. Так, у жаби шлях прискорення тільки у 8 разів менше шляху польоту в довжину, у американського тушканчика – у 15, в сарани – 20, у коника – в 37 разів. У людини це співвідношення становить 10,3.

Висновок

Стрибки Давньої Греції

Порівнюючи техніку стрибків у Давній Греції та сучасні, ми маємо деякі відмінності. Хоча спортсмени зараз не користуються гантелями під час стрибків, проте вони мають гарно споруджені стадіони та сучасне обладнання, що сприяє дальності стрибків. Головна запорука успіху в стрибках у довжину — висока швидкість розбігу. Чого не робили греки під час стрибків.

Корисні ресурси

Олимпийский прыжок в Древней Греции

Стрибок у довжину способом "зігнувши ноги"

Всё о прыжках история, биомеханика, техника, методика обучения

Легка атлетика: стрибки в довжину з місця, техніка стрибка

Презентація