Відмінності між версіями «"Моє рідне місто або село" Шпаченко»
4047981 (обговорення • внесок) |
4047981 (обговорення • внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | * == Історі міста Кіровограда == | + | * |
+ | == Історі міста Кіровограда == | ||
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. | Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. | ||
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. | Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. | ||
Рядок 10: | Рядок 11: | ||
== Відомі люди Кіровограда == | == Відомі люди Кіровограда == | ||
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. | • Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. | ||
+ | •Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова. | ||
+ | Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. | ||
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? | *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? | ||
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? | *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? |
Версія за 10:39, 1 листопада 2015
Зміст
Історі міста Кіровограда
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку. Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.
Відомі люди Кіровограда
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. •Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова. Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
- Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск;
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка