Відмінності між версіями «Реферат на тему"Я-Концепція"»
3978541 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: '''Я-концепція''' – стрижневе утворення онтогенетичного розвитку людини, центральна лан...) |
3978541 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | Зміст: | ||
| + | 1.Поняття про "Я-концепція" | ||
| + | 2.Структура"я-концепції" | ||
| + | 3.Інші структури аналізованого феномена. | ||
| + | |||
'''Я-концепція''' – стрижневе утворення онтогенетичного розвитку людини, центральна ланка самосвідомості, відносно усталена динамічна і певною мірою усвідомлена система уявлень особи про саму себе, цілісний образ власного Я, котрий синтезує її само-сприйняття такою, я вона є, хоче бути в ідеалі і має обов'язково стати. | '''Я-концепція''' – стрижневе утворення онтогенетичного розвитку людини, центральна ланка самосвідомості, відносно усталена динамічна і певною мірою усвідомлена система уявлень особи про саму себе, цілісний образ власного Я, котрий синтезує її само-сприйняття такою, я вона є, хоче бути в ідеалі і має обов'язково стати. | ||
Я-концепція. – продукт самосвідомості людини, сукупність усіх уявлень індивіда про себе, важливий чинник детермінації поведінки. В науковій літературі, незважаючи на підвищену увагу дослідників, передусім філософів, психологів, соціологів і педагогів до пізнання природи цього складного внутрішнього утворення, знову постала проблема вдосконалення психологічної теорії Я-концепції на тлі низки самобутніх наукових підходів (концептуальних схем) до обґрунтування змісту, структури цієї універсально-унікальної реальності психічного світу людини. | Я-концепція. – продукт самосвідомості людини, сукупність усіх уявлень індивіда про себе, важливий чинник детермінації поведінки. В науковій літературі, незважаючи на підвищену увагу дослідників, передусім філософів, психологів, соціологів і педагогів до пізнання природи цього складного внутрішнього утворення, знову постала проблема вдосконалення психологічної теорії Я-концепції на тлі низки самобутніх наукових підходів (концептуальних схем) до обґрунтування змісту, структури цієї універсально-унікальної реальності психічного світу людини. | ||
| Рядок 5: | Рядок 10: | ||
Це означає, що навколишній світ, уявлення про інших сприймається кожним через самісний формат Я-концепції, котра формується за етапами соціалізації та організованого виховання і одночасно має відповідне соматичне, передусім індивідуально - природне спричинення. Її головні функції – утвердити у самосвідомості людини своєрідне відчуття визначеності в соціальному просторі, ідентифікуватися з конкретним довкіллям, досягнути благодатного само-ототожнення. | Це означає, що навколишній світ, уявлення про інших сприймається кожним через самісний формат Я-концепції, котра формується за етапами соціалізації та організованого виховання і одночасно має відповідне соматичне, передусім індивідуально - природне спричинення. Її головні функції – утвердити у самосвідомості людини своєрідне відчуття визначеності в соціальному просторі, ідентифікуватися з конкретним довкіллям, досягнути благодатного само-ототожнення. | ||
| − | + | '''Структура"я-концепції"''' | |
Залежно від того, на якому рівні - організму, соціального індивіда чи особистості - виявляється активність людини, у структурі Я-концепції В. В. Столін виділяє: | Залежно від того, на якому рівні - організму, соціального індивіда чи особистості - виявляється активність людини, у структурі Я-концепції В. В. Столін виділяє: | ||
| − | + | фізичний Я- образ (схема тіла), викликаний потребою у фізичному благополуччі організму; | |
| − | + | соціальні ідентичності: статева, вікова, етнічна, громадянська, соціально - рольова, які пов'язані з потребою індивіда у приналежності до спільності і бажанням перебувати у ній; | |
| − | + | диференційований (розмежований, розрізнений) образ Я, який характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми і характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми та надає індивіду відчуття власної унікальності, забезпечує потребу у самовизначенні і самореалізації. [5; 6] | |
| − | + | '''Інші структури аналізованого феномена''' | |
Існують також інші варіанти структури аналізованого феномена: | Існують також інші варіанти структури аналізованого феномена: | ||
| − | неусвідомлені Я, котрі подані лише у переживаннях як установки щодо себе; | + | 1.неусвідомлені Я, котрі подані лише у переживаннях як установки щодо себе; |
| − | часткові, парціальні самооцінки; | + | 2.часткові, парціальні самооцінки; |
| − | відносно цілісна організація власного Я; | + | 3.відносно цілісна організація власного Я; |
| − | Я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості (І. С. Кон). | + | 4.Я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості (І. С. Кон). |
Версія за 11:48, 30 жовтня 2015
Зміст: 1.Поняття про "Я-концепція" 2.Структура"я-концепції" 3.Інші структури аналізованого феномена.
Я-концепція – стрижневе утворення онтогенетичного розвитку людини, центральна ланка самосвідомості, відносно усталена динамічна і певною мірою усвідомлена система уявлень особи про саму себе, цілісний образ власного Я, котрий синтезує її само-сприйняття такою, я вона є, хоче бути в ідеалі і має обов'язково стати. Я-концепція. – продукт самосвідомості людини, сукупність усіх уявлень індивіда про себе, важливий чинник детермінації поведінки. В науковій літературі, незважаючи на підвищену увагу дослідників, передусім філософів, психологів, соціологів і педагогів до пізнання природи цього складного внутрішнього утворення, знову постала проблема вдосконалення психологічної теорії Я-концепції на тлі низки самобутніх наукових підходів (концептуальних схем) до обґрунтування змісту, структури цієї універсально-унікальної реальності психічного світу людини.
Я-концепція виникає в людини у процесі розгортання соціальної взаємодії як винятковий результат її культурного розвитку, відносно стійке і водночас піддатливе внутрішнім коливанням і змінам психічне утворення. Вона справляє значимий вплив на перебіг життя людини від дитинства до глибокої старості, зумовлюючи той чи інший вибір життєвого шляху та її власної долі загалом. Відтак первинна залежність Я-концепції від зовнішніх умов та обставин суспільного життя не підлягає сумніву, хоча зрозуміло, що з віком вона відіграє все більш самостійну роль у житті людини [6, 16].
Це означає, що навколишній світ, уявлення про інших сприймається кожним через самісний формат Я-концепції, котра формується за етапами соціалізації та організованого виховання і одночасно має відповідне соматичне, передусім індивідуально - природне спричинення. Її головні функції – утвердити у самосвідомості людини своєрідне відчуття визначеності в соціальному просторі, ідентифікуватися з конкретним довкіллям, досягнути благодатного само-ототожнення. Структура"я-концепції" Залежно від того, на якому рівні - організму, соціального індивіда чи особистості - виявляється активність людини, у структурі Я-концепції В. В. Столін виділяє:
фізичний Я- образ (схема тіла), викликаний потребою у фізичному благополуччі організму; соціальні ідентичності: статева, вікова, етнічна, громадянська, соціально - рольова, які пов'язані з потребою індивіда у приналежності до спільності і бажанням перебувати у ній; диференційований (розмежований, розрізнений) образ Я, який характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми і характеризує знання про себе порівняно з іншими людьми та надає індивіду відчуття власної унікальності, забезпечує потребу у самовизначенні і самореалізації. [5; 6] Інші структури аналізованого феномена Існують також інші варіанти структури аналізованого феномена:
1.неусвідомлені Я, котрі подані лише у переживаннях як установки щодо себе; 2.часткові, парціальні самооцінки; 3.відносно цілісна організація власного Я; 4.Я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості (І. С. Кон).
