Відмінності між версіями ««Велесова книга» – пам’ятка дохристиянської писемності Русі»
3981896 (обговорення • внесок) (→Матеріали проекту) |
3981896 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
Зміст: історія знаходження і проблематика твору | Зміст: історія знаходження і проблематика твору | ||
| − | + | ||
| − | + | '''''Розділ 1''''' | |
| − | + | ||
| − | + | '''1.1''' | |
| + | |||
| + | «Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу, виконана різами на дощечках, що слугували сторінками книги. | ||
| + | Тобто кожна давньоукраїнська літера прорізана чи випалена на дощечці розміром 38х22 см й завтовшки до 1 см. | ||
| + | Ці історичні письмена (загалом 37 дощечок з двостороннім написом) були знайдені на Україні під час громадянської війни у серпні 1919 року і вивезені за кордон. | ||
| + | Білогвардійський полковник Алі Ізенбек (Добровольчої Армії Півдня Росії під командуванням А. І. Денікіна) з полком Маркова опинився у маєтку родини Задонських. | ||
Це була поміщицька садиба Великий Бурлук поблизу Вовчанська та Куп'янська на Харківщині (помістя належало старовинному родові Донців-Захаржеських, не прямим нащадкам козацьких полковників, що розуміли цінність історичної пам’ятки). | Це була поміщицька садиба Великий Бурлук поблизу Вовчанська та Куп'янська на Харківщині (помістя належало старовинному родові Донців-Захаржеських, не прямим нащадкам козацьких полковників, що розуміли цінність історичної пам’ятки). | ||
Знайдені дощечки були розкидані по підлозі у панській бібліотеці і мали вигляд дуже давніх. | Знайдені дощечки були розкидані по підлозі у панській бібліотеці і мали вигляд дуже давніх. | ||
| − | + | Вони були березові, завтовшки 6–8 мм, деякі частини їх були трухляві. | |
| − | + | На кожній з дощечок у кутку було зображення сонця і якоїсь тварини, а на поверхні були накреслені лінії, під якими розміщувався текст. | |
| − | + | Кожна літера була випалена розжареним стилом (відомі бронзові й кістяні стила довжиною 5-6 см з металевою вставкою – загостреним вістрям) з наступним нанесенням фарби. | |
Не виключно, що при написанні була використана техніка, яку дотепер користуються на Україні для розпису яєць-писанок: тобто на дощечку наносився віск, потім робилися в ньому подряпини, а далі занурювали у рідину, що насичувала кольором продерті місця. | Не виключно, що при написанні була використана техніка, яку дотепер користуються на Україні для розпису яєць-писанок: тобто на дощечку наносився віск, потім робилися в ньому подряпини, а далі занурювали у рідину, що насичувала кольором продерті місця. | ||
| − | + | Літери, зображені на дощечках (гліфи), складають давньоукраїнську абетку, що побутувала на Україні-Русі до так званої "кирилиці". | |
| − | + | Вона складається з 25 букв та знаків для написання трьох подвійних звуків: оі – іо – іа. | |
===Інтернет ресурси проекту=== | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
Версія за 15:57, 27 жовтня 2015
Зміст
Перекладна література Київської Русі.
Ідея проекту
Простежити за манерою письма автора
Розкрити зміст твору
Проаналізувати образи, вжиті у творі невідомого автора
Автор проекту
Прагне встановити історію написання цікавої знахідки
На основі переконливих аргументів доводить автентичність твору
Намагається донести до читачів величі і краси художніх засобіб даного твору
Матеріали проекту
Реферат на тему: "Велесова книга"-пам'ятка дохристиянської писемності Русі
Тема:"Велесова книга"-безцінна пам'ятка нашої культури
Мета: Дати читачам загальні уявлення про "ВК", тобто історія її знайдення, особливості епохи, яку вона відображає, авторство, ідейні домінанти.Викликати інтерес до пам'ятки
Зміст: історія знаходження і проблематика твору
Розділ 1
1.1
«Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу, виконана різами на дощечках, що слугували сторінками книги. Тобто кожна давньоукраїнська літера прорізана чи випалена на дощечці розміром 38х22 см й завтовшки до 1 см. Ці історичні письмена (загалом 37 дощечок з двостороннім написом) були знайдені на Україні під час громадянської війни у серпні 1919 року і вивезені за кордон. Білогвардійський полковник Алі Ізенбек (Добровольчої Армії Півдня Росії під командуванням А. І. Денікіна) з полком Маркова опинився у маєтку родини Задонських. Це була поміщицька садиба Великий Бурлук поблизу Вовчанська та Куп'янська на Харківщині (помістя належало старовинному родові Донців-Захаржеських, не прямим нащадкам козацьких полковників, що розуміли цінність історичної пам’ятки). Знайдені дощечки були розкидані по підлозі у панській бібліотеці і мали вигляд дуже давніх. Вони були березові, завтовшки 6–8 мм, деякі частини їх були трухляві. На кожній з дощечок у кутку було зображення сонця і якоїсь тварини, а на поверхні були накреслені лінії, під якими розміщувався текст. Кожна літера була випалена розжареним стилом (відомі бронзові й кістяні стила довжиною 5-6 см з металевою вставкою – загостреним вістрям) з наступним нанесенням фарби. Не виключно, що при написанні була використана техніка, яку дотепер користуються на Україні для розпису яєць-писанок: тобто на дощечку наносився віск, потім робилися в ньому подряпини, а далі занурювали у рідину, що насичувала кольором продерті місця. Літери, зображені на дощечках (гліфи), складають давньоукраїнську абетку, що побутувала на Україні-Русі до так званої "кирилиці". Вона складається з 25 букв та знаків для написання трьох подвійних звуків: оі – іо – іа.
Інтернет ресурси проекту
Додаткові матеріали проекту
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали
Результати проекту
Звіт у вигляді презентації.
