Відмінності між версіями ««Велесова книга» – пам’ятка дохристиянської писемності Русі»

Версія за 14:01, 27 жовтня 2015

Перекладна література Київської Русі.

Ідея проекту

Простежити за манерою письма автора

Розкрити зміст твору

Проаналізувати образи, вжиті у творі невідомого автора

Автор проекту

Прагне встановити історію написання цікавої знахідки

На основі переконливих аргументів доводить автентичність твору

Намагається донести до читачів величі і краси художніх засобіб даного твору

Матеріали проекту

Реферат на тему: "Велесова книга"-пам'ятка дохристиянської писемності Русі

Тема:"Велесова книга"-безцінна пам'ятка нашої культури

Мета: Дати читачам загальні уявлення про "ВК", тобто історія її знайдення, особливості епохи, яку вона відображає, авторство, ідейні домінанти.Викликати інтерес до пам'ятки

Зміст: історія знаходження і проблематика твору

«Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу, виконана різами на дощечках, що слугували сторінками книги.
Тобто кожна давньоукраїнська літера прорізана чи випалена на дощечці розміром 38х22 см й завтовшки до 1 см.
Ці історичні письмена (загалом 37 дощечок з двостороннім написом) були знайдені на Україні під час громадянської війни у серпні 1919 року і вивезені за кордон.
Білогвардійський полковник Алі Ізенбек (Добровольчої Армії Півдня Росії під командуванням А. І. Денікіна) з полком Маркова опинився у маєтку родини Задонських.

Це була поміщицька садиба Великий Бурлук поблизу Вовчанська та Куп'янська на Харківщині (помістя належало старовинному родові Донців-Захаржеських, не прямим нащадкам козацьких полковників, що розуміли цінність історичної пам’ятки). Знайдені дощечки були розкидані по підлозі у панській бібліотеці і мали вигляд дуже давніх.

Вони були березові, завтовшки 6–8 мм, деякі частини їх були трухляві.
На кожній з дощечок у кутку було зображення сонця і якоїсь тварини, а на поверхні були накреслені лінії, під якими розміщувався текст.
Кожна літера була випалена розжареним стилом (відомі бронзові й кістяні стила довжиною 5-6 см з металевою вставкою – загостреним вістрям) з наступним нанесенням фарби.

Не виключно, що при написанні була використана техніка, яку дотепер користуються на Україні для розпису яєць-писанок: тобто на дощечку наносився віск, потім робилися в ньому подряпини, а далі занурювали у рідину, що насичувала кольором продерті місця.

Літери, зображені на дощечках (гліфи), складають давньоукраїнську абетку, що побутувала на Україні-Русі до так званої "кирилиці".
Вона складається з 25 букв та знаків для написання трьох подвійних звуків: оі – іо – іа. 

Інтернет ресурси проекту

1. Історія тексту
2. Святе Письмо українців

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації.