Відмінності між версіями «Моє рідне та найгарніше місто»

• Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.
• У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.

Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.

• Від 1865 року Єлисаветград — знову повітовий центр Херсонської губернії. Повернення статусу, а також загальне економічне тло в Російській імперії, зокрема у її південно-західному краї (Україна) сприяли розвитку міста в цей період.
• Єлисаветград на межі XIX – XX століть був відомий високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. Справжні зразки боротьби за незалежність України продемонстрували наші земляки під час національно-визвольних подій 1917–1920 років: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки. 10 січня 1939 року утворено Кіровоградську область. Тут вироблялась сільськогосподарська техніка, будівельні матеріали, меблі, взуття; видобувалось буре вугілля, графіт та каолінові глини. Область посідала одне з провідних місць в Україні за рівнем сільськогосподарського виробництва. Суворим випробовуванням стали роки Другої світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тисячі 860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тисячі 155 чоловік. 135 наших воїнів-земляків удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З 24 серпня 1991 року Кіровоградська область є невід’ємною складовою Української держави. За роки незалежності зроблено суттєві кроки у налагодженні роботи господарств, розвитку соціальної сфери. Продовжуючи традиції, область утверджує себе у виробництві сільськогосподарської техніки, розвивається гірничодобувна промисловість. Завершено реформування агропромислового комплексу. Позитивні тенденції в економіці області дають підстави зробити висновок у правильності курсу реформ, які стимулюють динамічний розвиток нашого краю. Територія Кіровоградської області становить 24,6 тис. кв. км (4,1% загальної території України), населення – 1168,5 тис. чол. (2,4% населення України). Середня густота населення 48 чол./кв. км. (по Україні – 83 чол./кв. км). В області 21 адміністративний район, 12 міст, з яких 4 – обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1024 сільських населених пункта. Міське населення складає 61,2 % (по Україні – 67,9 %). В області проживають представники понад 30 національностей: українці – 85,3 %, росіяни – 11,7 % та інші. Кіровоградська область разом з Дніпропетровською та Запорізькою входить до Придніпровського економічного регіону і за структурою економіки є аграрно-індустріальною. Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 розробляються.

герб міста Кіровоград

Відомі люди Кіровоградщини

Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо. Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда. У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін. У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського. У навчальних закладах міста навчались відомі в майбутньому політики та діячі культури: у 1958—63 роках Євген Марчук, майбутній прем'єр-міністр України, секретар РНБО, міністр оборони України — у Кіровоградському педагогічному інституті У 1960—1970-х роках Лідія Забіляста, народна артистка України, солістка Національної опери України (сопрано) та російський композитор і продюсер Ігор Крутой — у Кіровоградському музичному училищі. Андрій Долуд — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Красовський Михайло Якович — старшина Дієвої Армії УНР. Русанов Аркадій Васильович — полковник Армії УНР. Рудик Григорій Опанасович (1912 - 1943) — радянський військовий діяч

Визначні місця

Почати варто з вулиці Дворцової та прилеглих вулиць. Колишня назва - вулиця Леніна, але Ленін там тільки один, а старовинних особняків багато, тому вождь світового пролетаріату програв з великим рахунком.Найновішою визначною пам'яткою міста є дендропарк. Це велика паркова зона з безліччю квітів, гарних композицій, атракціонів і невеликим зоопарком. Навесні в парку висаджують 150 тисяч тюльпанів. На даний момент планується будівництво аквапарку.

Кіровоградський краєзнавчий музей (Будинок Барського)

Дворцова вулиця

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
15-20 тис.років тому	Заселення території
18 червня 1752	Будівництво фортеці імені Святої Єлизавети
1754	Заснування міста
1882	Перший, постійний професійний театр
1897	Відкриття трамвайного руху
1924	Місто Зінов'євск
1934	Місто Кірово
10 січня 1939	Утворення Кіровоградської області
4 серпня 1941	Окупація фашистами
8 січня 1944	Звільнення міста від фашистів

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;

• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

---

Сторінка проекту Моє рідне місто або село