Відмінності між версіями «DNS — не розкіш, об необхідність»
(Створена сторінка: Протокол, що визначав порядок обміну інформацією в Інтернеті, описував у тому числі і сис…) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Ці дані, що зазвичай зберігалися у файлі з ім'ям hosts, дозволяли при вказівці імені вузла миттєво отримати його IP-адрес. Пізніше процес внесення коректури в ці файли був вдосконалений — останню версію файлу hosts можна було викачати з декількох серверів із заздалегідь визначеними адресами. | Ці дані, що зазвичай зберігалися у файлі з ім'ям hosts, дозволяли при вказівці імені вузла миттєво отримати його IP-адрес. Пізніше процес внесення коректури в ці файли був вдосконалений — останню версію файлу hosts можна було викачати з декількох серверів із заздалегідь визначеними адресами. | ||
| − | Із зростанням числа комп'ютерів в мережі коректувати ці файли уручну стало неможливо. З'явилася необхідність в глобальній базі імен, що дозволяє проводити перетворення імен в IP-адреса без зберігання списку відповідності на кожному комп'ютері. Такою базою стала DNS (Domain Name System) — система іменування доменів, яка почала роботу в 1987 році. | + | Із зростанням числа комп'ютерів в мережі коректувати ці файли уручну стало неможливо. З'явилася необхідність в глобальній базі імен, що дозволяє проводити перетворення імен в IP-адреса без зберігання списку відповідності на кожному комп'ютері. Такою базою стала DNS (Domain Name System) — система іменування доменів, яка почала роботу в 1987 році. |
| + | |||
| + | [[Адресація комп'ютерів]] | ||
Версія за 13:57, 22 грудня 2009
Протокол, що визначав порядок обміну інформацією в Інтернеті, описував у тому числі і систему адресації комп'ютерів, об'єднаних в цю Мережу. Згідно цій системі, кожному комп'ютеру привласнювалася унікальна чотирьохбайтова адреса, яку почали називати IP-адрес. Стандарт нового протоколу і, відповідно, системи адресації були прийняті в 1982 році.
Проте людині набагато простішезапам'ятати деяке слово, чим чотири беззмістовних для нього числа. Через це відразу після початку роботи нової мережі у користувачів почали з'являтися списки, в яких зберігалися не тільки адреси, але і відповідні ним імена вузлів.
Ці дані, що зазвичай зберігалися у файлі з ім'ям hosts, дозволяли при вказівці імені вузла миттєво отримати його IP-адрес. Пізніше процес внесення коректури в ці файли був вдосконалений — останню версію файлу hosts можна було викачати з декількох серверів із заздалегідь визначеними адресами.
Із зростанням числа комп'ютерів в мережі коректувати ці файли уручну стало неможливо. З'явилася необхідність в глобальній базі імен, що дозволяє проводити перетворення імен в IP-адреса без зберігання списку відповідності на кожному комп'ютері. Такою базою стала DNS (Domain Name System) — система іменування доменів, яка почала роботу в 1987 році.
