Відмінності між версіями «Історія комп'ютерної техніки/Процесори»
3949489 (обговорення • внесок) (→8086/8088 (КМ1810ВМ86/КМ1810ВМ88) DIP40) |
3949489 (обговорення • внесок) (→Celeron 366 66 Socket 370 SL35S) |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
===Celeron 366 66 Socket 370 SL35S=== | ===Celeron 366 66 Socket 370 SL35S=== | ||
− | + | '''Celeron SL35S''' — 32-бітний процесор розроблений на базі 154 мм кристала, що дало змогу розмістити 19000000 транзисторів. Працював на частоті 366 MHz та мав розміри: 4,95x4,95 cm. Був випущений в січні 1999 року компанією Intel. | |
+ | |||
+ | Кодова назва ядра - Mendocino. Мав дворівневий кеш: 32КБ і 128КБ. Intel знала про погану репутацію перших Celeron і тому не стала повторювати помилки та випустила нове ядро з кешем L2. Ядро Mendocino багато в чому має ту ж архітектуру, що і Katmai, хоча і випущено раніше. Кеш L2 був інтегрований в ядро і, відповідно, розміщувався на одному з ним кристалі, що дозволило працювати кешу L2 на частоті ядра. Тому, хоча частота FSB була навмисно зменшена до 66 МГц, в деяких випадках (переважно в іграх) цей процесор часом випереджав по продуктивності дорожчі процесори, що випускалися Intel, кеш L2 яких працював на половинній частоті ядра. | ||
+ | |||
+ | Також ці процесори Celeron з частотами близько 300 МГц були популярні серед оверклокерів, оскільки збільшення частоти FSB до 100 МГц для цих моделей не становило жодних проблем. | ||
+ | |||
+ | Також, існувала цікава можливість, модифікації процесорів Mendocino для установки в двопроцесорні системи (офіційно Celeron не могли працювати в двопроцесорних конфігураціях). | ||
===Celeron 400 66 Socket 370 SL37X+ Slot 1=== | ===Celeron 400 66 Socket 370 SL37X+ Slot 1=== |
Версія за 16:37, 10 жовтня 2015
Зміст
- 1 Інтел
- 1.1 8080A
- 1.2 8086/8088 (КМ1810ВМ86/КМ1810ВМ88) DIP40
- 1.3 Celeron 366 66 Socket 370 SL35S
- 1.4 Celeron 400 66 Socket 370 SL37X+ Slot 1
- 1.5 Celeron 400 66 Socket 370 SL3A2
- 1.6 Celeron 433 66 Socket 370 SL3BS
- 1.7 Celeron 63366Socket 370 SL3VS
- 1.8 Celeron 633 66 Socket 370 SL4PA
- 1.9 Celeron 800 100 Socket 370 SL54P
- 1.10 Celeron 850 100 Socket 370 SL5GA
- 1.11 Pentium III 1000 133 Socket 370 SL5FQ
- 1.12 Celeron 2 GHz 400 Socket 478 SL6SW
- 2 AMD
Інтел
Процесори Intel від 8086/8088 до Celeron 850 - Філоненко, 16 група
8080A
Процесор Intel 8080A був створений Фредеріком Феггіном і Масатоші Шімою в період з кінця 1972 до квітня 1974 року і став наступником процесора 8008. Виготовлений на основі 6-мікронної технології, що дозволило розмістити на кристалі 4500 транзисторів і працювати на частоті 2 МГц.
Процесор містить сім 8-розрядних регістрів, 16-бітний вказівник стеку та 16-розрядний програмний лічильник, 8-бітний регістр прапорців. В деяких командах використовуються пари регістрів (16 біт).
DIP-корпус процесора, що має 40 виводів, забезпечує 16-розрядну шину адрес з доступом до 64 КБ пам’яті та 8-розрядну шину даних. Перші 64 комірки пам’яті зарезервовано для векторів переривань. 8080 має окремий адресний простір введення-виведення, який обслуговує 256 портів.
Система команд включає арифметичні та логічні команди, команди пересилання, передачі керування та інші. Використовує регістрову, непряму регістрову, пряму та безпосередню адресацію.
Використовувався в багатьох персональних комп’ютерах (Altair 8800 та ін.). Клони процесора випускалися багатьма компаніями та країнами, включно з СРСР (КР580ВМ80А).
8086/8088 (КМ1810ВМ86/КМ1810ВМ88) DIP40
К1810ВМ88 — однокристальний 16-бітний мікропроцесор, повний аналог Intel 8088. Виробник - СРСР. Працював на частоті 2-5 МГц. Виготовлявся у травні 1991 року. Мав керамічний та пластиковий корпус.
Входив до складу мікропроцесорного комплекту серії КР1810, призначеного для будування мікро-ЕОМ і контроллерів. Відрізняється від К1810ВМ86 зменшеною( до чотирьох ) кількістю регістрів черги команд та 8-ми бітною зовнішньою шиною даних. Через використання 8-ми бітної шини продуктивність була на 5% менша ніж у К1810ВМ86. Використовувався у персональному комп'ютері "Пошук".
Celeron 366 66 Socket 370 SL35S
Celeron SL35S — 32-бітний процесор розроблений на базі 154 мм кристала, що дало змогу розмістити 19000000 транзисторів. Працював на частоті 366 MHz та мав розміри: 4,95x4,95 cm. Був випущений в січні 1999 року компанією Intel.
Кодова назва ядра - Mendocino. Мав дворівневий кеш: 32КБ і 128КБ. Intel знала про погану репутацію перших Celeron і тому не стала повторювати помилки та випустила нове ядро з кешем L2. Ядро Mendocino багато в чому має ту ж архітектуру, що і Katmai, хоча і випущено раніше. Кеш L2 був інтегрований в ядро і, відповідно, розміщувався на одному з ним кристалі, що дозволило працювати кешу L2 на частоті ядра. Тому, хоча частота FSB була навмисно зменшена до 66 МГц, в деяких випадках (переважно в іграх) цей процесор часом випереджав по продуктивності дорожчі процесори, що випускалися Intel, кеш L2 яких працював на половинній частоті ядра.
Також ці процесори Celeron з частотами близько 300 МГц були популярні серед оверклокерів, оскільки збільшення частоти FSB до 100 МГц для цих моделей не становило жодних проблем.
Також, існувала цікава можливість, модифікації процесорів Mendocino для установки в двопроцесорні системи (офіційно Celeron не могли працювати в двопроцесорних конфігураціях).
Celeron 400 66 Socket 370 SL37X+ Slot 1
опис
Celeron 400 66 Socket 370 SL3A2
опис
Celeron 433 66 Socket 370 SL3BS
опис
Celeron 63366Socket 370 SL3VS
опис
Celeron 633 66 Socket 370 SL4PA
опис
Celeron 800 100 Socket 370 SL54P
опис
Celeron 850 100 Socket 370 SL5GA
опис
Процесори Intel від Pentium III та AMD - Роман, 16 група
Pentium III 1000 133 Socket 370 SL5FQ
опис
Celeron 2 GHz 400 Socket 478 SL6SW
опис
AMD
Am5x86-P75 (AMD X5-133ADW) Socket PGA168
Процесор AM5x86-P75, представлений 6 листопада 1995 року, являє собою удосконалений варіант процесора Am486, із збільшеним до 16 КБ внутрішнім кешем та підвищеною до 133 МГц частотою ядра (при частоті шини 33 МГц). Завдяки цьому AM5x86 демонстрував продуктивність на рівні Intel Pentium 75 МГц. З процесора AM5x86-P75 розпочалася епоха неоднозначного PR-рейтингу.
Цей процесор мав відмінні розгінні характеристики. Його розганяли до 160 Мгц, виходячи на рівень Pentium 90 МГц, дехто досягав навіть 200 МГц!. Тим більше, що процесор мав модифікацію AMD X5-133ADZ з максимальною робочою температурою 85 градусів.
Процесор випускався до 1999 року, використовувався в системах початкового рівня та для модернізації старих систем на базі 486, а також у бортових контролерах. Деякі компанії виготовляли комплекти для апгрейду, які включали конвертор сокета та регулятор напруги, що давало можливість використовувати AM5x86 у будь-яких 486 системах.
AMD K6-2 400 100 Socket 7
опис
AMD Duron 1600 266 Socket A (Socket 462)
опис
AMD Sempron LE-1150 (SDH1150IAA3DE) Socket AM2
опис