Відмінності між версіями «Кіровоград (Дроздов)»

Версія за 15:54, 6 жовтня 2015

*Моє рідне місто Кіровоград - …В Елисаветграде был сооружен водопровод с 1897 г., поражал приезжих второй во всей империи трамвай (Первый в Киеве, а третий – в Москве).

        И все же не в этом заключается феномен Елисаветграда. Здесь в 1454 вёрстах от Петербурга, 

в сентябре 1847 года великий Лист дал свои публичные концерты в качестве пианиста-виртуоза.

        …Здесь на рубеже веков родились или выросли и учились музыканты: 

Феликс Блуменфельд, Генрих Нейгауз, Кароль Шимановский, писатели Дон Аминадо (А.П.Шполянский), Юрий Олеша, Ярослав Ивашкевич, Ефим Дорош, Виктоор Ардов, биологи – братья Михаил и Борис Завадовские, Фауст Никитин, химики Мозес Гемберг и Мойша Гайсинский, математик Чеботарев, конструктор легендарных «Катюш» Георгий Лангемак, физики Давид Талмуд, Борис Гессен и Игоь Тамм…”

        „…В’їжджаючи в Єлисаветград з цього боку (від Кременчука), 

направо відкривається ряд численних кузнів (числом 39), постійно занятих куванням коней, лагодженням возів та екіпажів. Тут завжди юрмляться хури, які воліють тут лагодитися, а не в інших місцях степового краю, де за недостатністю ковалів доводиться платити дорожче і не завше за гарну роботу… Далі ряди і кучі різних дерев”яних крамничок, критих тесом і залізом. Словом, це ярмарковий майдан міста.

• Які відомі люди Ваші земляки? - Іва́н Бабі́й (6 січня 1896, поблизу Єлисаветграда, нині Кіровоград — не раніше 1949) — український живописець, рисувальник.

До більшовицького перевороту мешкав у Херсоні й Харкові, згодом — у Німеччині. Леоні́да Микола́ївна Балано́вська (26 жовтня (7 листопада) 1883, Шпола, нині Черкаської області — 28 серпня 1960, Москва) — українська співачка (сопрано). Яросла́ва Віта́ліївна Ба́бич (*24 липня 1976, Кіровоград) — українська поетеса.

Народилася 24 липня 1976 року в м. Кіровограді. Навчається в коледжі Франкліна і Маршала в штаті Пенсильванія (США). Автор поетичних збірок «За русявим морем», «Діалоги на осінніх дахах»; перекладів з англійської, французької та німецької мов. Станіслав Степанович Береговський (* 30 вересня 1935, Москва) — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).

Грав у складі «Нафтовика» (Дрогобич), «Зірки» (Кіровоград), «Суднобудівника» (Миколаїв), «Карпат» (Львів) і «Шахтаря» (Червоноград).

• Історичні події пов'язані із моїм рідним містом - На землях навколо сучасного Кіровограда до 18-го століття існували розрізнені зимівники запорізьких козаків:слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го – на початку 18-го століття[1].

Згодом, згідно з указом від 24 грудня 1751 р., була утворена Нова Сербія. За клопотанням колишнього підданого Австро-Угорщини серба Івана Хорвата для оселення сербів, угорців, волохів, молдаван, хорват була виділена територія, частина Задніпровських місць. Також згідно з указом колишні мешканці цієї території підлягали виселенню на "прежние места". Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы».

Відповідно до указу від 14 травня 1754 нові воєнізовані поселення склали Слобідський козачий полк.

Центром Слобідського козачого полку повинна була стати Єлисаветинська фортеця. Вона була заснована для захисту Нової Сербії з півдня. Фортеця була головним форпостом лінії військових укріплень, створеної вздовж російсько-турецького кордону, і розташовувалася приблизно на її середині — між Дніпром і Південним Бугом.[2] План-схема Фортеці Святої Єлисавети

Для розвитку, а фактично освоєння цього українського степового краю російський царат мав удатись до неординарних дій — і такий спосіб було винайдено, адже на цих землях було утворено край переселенців — Новосербію. У жалуваній грамоті Іванові Хорвату від 2 січня 1752 року йшлося про те, що разом із започаткуванням слобід сербських переселенців у межиріччі двох приток річки Інгулу — Сугоклії (Сугоклеї) та Балки (Біянки) має бути зведена російська фортеця. Відтак, подальший розвиток історії сучасного Кіровограда поклало спорудження фортеці Святої Єлисавети (Єлисаветинська фортеця) на відібраних в українського козацтва землях Вольностей Війська Запорозького низового з метою контролю над Запорозькою Січчю (під прикриттям захисту південних кордонів Російської імперії від нападів кримських татар). Фортецю було закладено за указом російської імператриці Єлизавети Петрівни в червні 1754 року.

У ході російсько-турецької війни 1768–1774 Єлисаветинська фортеця відіграла помітну роль у боротьбі Російської імперії за вихід до Чорного моря. У ці роки вона була резервною базою російських військ — тут часто розміщувалися штаби армій і полків, проводилися військові навчання. Відразу по війні, 1775 року, Новокозачин отримав статус міста і назву Єлисаветград, хоча озброєння й військовий контингент майже повністю було переведено до Херсона.

Після знищення Запорізької Січі у червні 1775 року та приєднання Кримського ханства до Російськогї імперії 1783 року Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення. Однак, через вигідне географічне становище Єлисаветграда і бурхливий розвиток аграрної і торгівельної сфери в місті і навколо нього новостворений міський осередок переживав економічне піднесення, перетворившись наприкінці XVIII століття на важливий економічний і торгівельний центр. Зокрема, 1785 року купець Масленников збудував у місті цукровий завод, тут щорічно відбувалися ярмарки з торгівлі зерном, худобою, вовною, хліборобськими знаряддями тощо. Значну роль у становленні міста відіграли переселенці, завезені Російської імперією до Єлисаветграда, а також впливова єврейська громада. Отак, вигідне розташування міста на торговельному шляху, що пролягав із півночі до Чорного моря, сприяло його зростанню, розвитку торгівлі. Імператорським указом від 10 (21) лютого 1784 року фортеця святої Єлисавети перетворена на місто.[3] У 1784–1795 роки Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославського намісництва, 1795–1801 Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—29 — Херсонської губернії. Від 1829 до 1865 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), центр повіту в цей час був перенесений до Бобринця. Розвиток міста у 2-й пол. XIX ст. — на початку XX ст

• Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
• Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
• Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідне місто або село на карті України [1] (вставити фотокопію карти)

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на презентацію у [2];

• Посилання на мій фотоальбом у Хмарка-КДПУ;

• Посилання на мій блог у [3];

• Посилання на добірку відеоматеріалів про Кіровоградщину [4]

• Посилання на опитування про Кіровоградщину [5]

• Посилання на спільний груповий постер.[6]

Сторінка проекту [[7]]

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка