Відмінності між версіями «Користувач:Січкар Юлія»

Версія за 21:39, 4 травня 2015

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Виховання патріотизму сьогодні, як ніколи, актуально. І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до Батьківщини і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу. Патріотизм – поняття дуже широке. Це, перш за все, стан душі, який виражається в небайдужості до долі України, в здатності співпереживати, відчувати біль і радість від того, що відбувається в країні. Цим станом визначаються і думки, і слова, і вчинки людини-патріота. Запитайте у молоді, що таке патріотизм, або кого можна вважати патріотом.

Патріотизм, як моральна та етична вища цінність не втратив своєї значущості і актуальності. Відчуття патріотизму так багатогранно за своїм змістом, що не може бути визначене декількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, і відчуття своєї нерозривності з тим, що навкруги оточує, і бажання зберігати, примножувати багатства своєї країни. Патріотизм виявляється не лише в складних, важких життєвих ситуаціях, але і в щоденному трудовому і духовному житті народу. У сучасних, жорстких соціально економічних умовах підготовка студентів до професійної діяльності – це, перш за все, формування у неї компетентних професійних знань, цілеспрямованості, самостійності, упевненості у власних силах. Загальновідома формула: "Патріотами не народжуються – патріотами стають". Стають під впливом тих чинників, тих умов, в яких існують. Відродження патріотичних відчуттів можна добитися рішенням різних завдань, у тому числі і через фізичний розвиток молоді, формуванні потреби в здоровому способі життя. На думку основоположника теорії фізичного виховання професора А. Д. Новікова, "будь-яка якість може бути вихована лише через діяльність і в процесі діяльності, що не можна зробити людину сміливою, мужньою, колективістом одними розмовами про це. Його треба ставити в умови, що вимагають прояву вказаних якостей". Саме на заняттях фізичною культурою і на тренуваннях людина багато разів ставиться в умови для прояву таких якостей, як рішучисть, наполегливість, самодисципліна.

Всі знають латинський вислів "Mens sana in corpore sano" ("У здоровому тілі здоровий дух"). Ідеал гармонійного розвитку людини з'явився в глибокій старовині. Турбота про фізичне здоров'я вважалася в Древній Греції і Римі обов'язковою для кожного громадянина. У всі часи, у всі епохи хлопчиків спеціально навчали і готували до ролі захисника, борця, а дівчаток виховували як натхненників на подвиг своїх близьких. Філософи Древньої Греції вірили, що чоловіки і жінки повинні володіти не лише такими атрибутами, як фізична краса, сила і здоров'я; лише у з'єднанні з моральними і духовними якостями, розвиненими за допомогою вправ і змагань, вони можуть створити досконалу людину, гармонійно розвинену людину у всіх його елементах і діях. Постійне усвідомлене подолання фізичних труднощів, боротьба з наростаючим стомленням виховують волю, упевненість в собі. Багато спортивних і особливо ігрові моменти моделюють можливі життєві ситуації, ситуації в учбовому і виробничому колективі. Правила і норми поведінки в спортивній діяльності (колективізм, працьовитість, пошана до суперника і ін.) переносяться в повсякденне життя.

Вболівання як справжній прояв патріотизму

А чим є патріотичні почуття не для вболівальників, а для тих, хто виходить на поле? Чи можна стверджувати, що разом із фізичною й технічною готовністю, волею до перемоги та іншими суто спортивними чинниками, складовою класного футболіста є також патріотизм? Чотириразовий чемпіон України у складі київського «Динамо», учасник 14 матчів за збірну України Василь Кардаш погоджується з цим. Але водночас визнає, що так вважають не всі футболісти. «Я б хотів, щоб було так. Можливо, не завжди воно так є. У загальній масі патріотизм все ж присутній у багатьох спортсменів – можу це сказати по моїх знайомих».

Будь-який спорт, починаючись як розвага, поступово переходить у розряд професійної сфери, зазначає історик і політолог Костянтин Бондаренко. А професійний спорт неодмінно має присмак політики. Навіть більше, інколи саме через спорт уболівальники усвідомлюють свою національну належність. «Через футбол, через досягнення в спортивних змаганнях, у мирній конкуренції, далекій від політики, і створюється патріотизм. Звичайно, є крайні прояви, фанатизм, але це може бути у будь-якій сфері. Ми говоримо про здоровий патріотизм. Наприклад, коли українці виграють у футбол у росіян, тоді чітко видно, що навіть російськомовні українці ідентифікують себе саме як українці».

Специфіка спорту – у видовищі, що залучає багатомільйонні маси людей, які переживають перипетії спортивних поєдинків, які активно виражають свої симпатії і антипатії спортсменам і командам. Ці видовища несуть в собі могутній емоційний заряд. У основі відчуття співпереживання і причетності в спорті лежить психологічне ототожнення глядача із спортсменом, навчальним закладом, країною. У тому становищі, в якому опинилася зараз Україна, спорт залишається ледь не єдиною сферою, де може виявитися патріотизм, зауважує журналіст Сергій Рахманін.

Тому патріотизм у спорті - це прекрасний інструмент для зміцнення взаєморозуміння й усвідомлення необхідності мирного співіснування. Фундаментальні цінності, нерозривно пов'язані із самою сутністю спорту, здатні перетворити його на ефективний механізм для передачі та поширення ідей миру, терпимості і поваги до опонентів,незалежно від етнічних, культурних, релігійних або інших розбіжностей, що створює необхідні умови для консолідації суспільства.