Відмінності між версіями «Формат даних АТМ»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
[[Протоколи АТМ]] | [[Протоколи АТМ]] | ||
| − | |||
| − | |||
[[category:Комп'ютерні мережі]] | [[category:Комп'ютерні мережі]] | ||
Версія за 15:10, 3 грудня 2009
ATM — це метод передачі інформації між пристроями в мережі маленькими пакетами фіксованої довжини, що називаються комірками (cells). Фіксація розмірів комірки має ряд істотних переваг у порівнянні з пакетами змінної довжини. По-перше, комірки фіксованої довжини вимагають мінімальної обробки при операціях маршрутизації у комутаторах. Це дозволяє максимально спростити схемні завдання комутаторів при високих швидкостях комутації. По-друге, усі види обробки комірок у порівнянні з обробкою пакетів змінної довжини значно простіші, тому що зникає необхідність в обчисленні довжини комірки. По-третє, при застосуванні пакетів змінної довжини передача довгого пакета даних могла б викликати затримку видачі в лінію пакетів зі звуком або відео, що призвело б до їхнього викривлення.
Як формується комірка?
Для кожного класу сервісу встановлені протокольні блоки даних PDU (Protocol Data Unit), які є блоками даних для комірок. Кожний PDU містить 48 октетів – груп по 8 біт (разом 48 байт), що використовуються для заголовку, кінця і власне даних (Payload в термінології ATM). Інші 5 октетів комірки (разом 5 байт) складають заголовок ATM. В нього входять 4 біта загального керування потоком, 8 біт ідентифікатора вітуального шляху VPI (Virtual Path Identifier), 16 біт ідентифікатора віртуального каналу VCI (Virtual Channel Identifier), 3 біта вказівника типу даних (Payload Type), 1 біт CLP (Cell Loss Priority) та 8 біт HEC (Header Error Control). Біт CLP визначає можливість відкидання даної комірки у випадку напруженого рівня трафіку.
