Відмінності між версіями «Учнівська вікі-стаття "Напередодні незалежності:Розпад Радянського Союзу та утворення незалежної України"»
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Результати дослідження== | ==Результати дослідження== | ||
| − | + | У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства. | |
| + | Етапи проведення економічних реформ: | ||
| − | + | - Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, яка передбачала: | |
| − | + | - до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади; | |
| − | + | - вирішити традиційні соціальні проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку. | |
| − | + | Перші економічні заходи М. С. Горбачова (запровадження «держприймання», розширення прав трудових колективів, антиалкогольна кампанія тощо) не дали потрібного ефекту. Більш того, вони навіть погіршили економічну ситуацію: з січня 1987 починається стійкий спад виробництва, який так і не вдалося подолати. Державний бюджет виявився підірваним антиалкогольною кампанією, падінням світових цін на нафту (з $ 30,35 за барель у жовтні 1985 р. до $ 10,43 в березні 1986 р.) і Чорнобильською катастрофою. Сподіваючись на успіх реформ і збільшення цін на нафту, М. С. Горбачов став брати кредити у країн Заходу. Це призвело до різкого збільшення державного боргу. До кінця 1980-х років він досяг двох третин національного доходу країни, що вело до згортання всіх соціальних програм. У цих умовах керівництво країни зробило спробу поєднати планові та ринкові механізми без зміни форм власності. До літа 1987 відомі радянські економісти Л. І. Абалкін, А. Г. Аганбегян, П. Г. Буніч, Т. І. Заславська та ін. розробили проект програми перетворень, який був прийнятий у червні 1987 року на пленумі ЦК КПРС. | |
| − | + | Проект передбачав такі зміни: | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | * розширення самостійності підприємств на принципах госпрозрахунку та самофінансування; | |
| − | * | + | * поступове відродження приватного сектору економіки; |
| − | * | + | * відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш глибока інтеграція у світовий ринок; |
| − | * | + | * скорочення кількості галузевих міністерств та відомств; |
| − | * | + | * розвиток орендних відносин на селі. |
| − | * | + | |
| − | + | У результаті програма виявилася утопічною і свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи. Перш ніж проводити прискорення, необхідно було здійснити докорінну перебудову всього господарського механізму. | |
| + | Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку продовжувалося їхнє падіння, загострювалися соціальні проблеми. | ||
| + | Економічне реформування в УРСР[1] | ||
| + | Разом з тим, радикальна економічна реформа була зорієнтована у промисловості на введення державного приймання готової продукції (1987 р.), перебудову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління (у ході її реалізації було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснено передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об'єднанням, скорочено майже 80 тис. осіб управлінського апарату, укрупнено 1500 підприємств, цехів. дільниць), запровадження госпрозрахунку, орендних відносин, кооперативних форм господарювання. | ||
| + | Важливою особливістю економічних перетворень у сільському господарстві стало запровадження нової адміністративної ланки управління — Держагропрому, розвиток колективного, сімейного та інших видів підряду, створення агрокомбінатів, агрофірм, аграрних цехів підприємств та організацій. | ||
| + | З січня 1988 вступив у силу Закон «Про державне підприємство (об'єднання)», прийнятий у червні 1987 року. Згідно з ним, на промислових підприємствах було введено принцип господарського розрахунку — право підприємства самостійно витрачати свій прибуток, що залишається після розрахунків з державою. Підприємства самостійно планували свою роботу. | ||
| + | У 1988 р. був опублікований закон «Про кооперацію», за яким громадянам СРСР гарантувалося: | ||
| − | + | # право добровільного вступу в кооператив і вільного виходу з нього; | |
| − | + | # участь в управлінні всіма справами кооперативу; | |
| − | + | # самостійність колективного господарювання і незалежність кооперативу в прийнятті рішень щодо виконання його статутних завдань; | |
| − | # | + | # право отримувати готівкові доходи від кооперативної діяльності, відповідні до кількості та якості праці. |
| − | + | Цей закон призвів до появи величезного числа різних кооперативів, які відрізнялися від приватних підприємств лише відсутністю найманої праці та обов'язковістю колективних принципів побудови. | |
| − | + | 1 травня 1987 набув чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність», згідно з яким допускалося індивідуальне підприємництво у сфері виробництва товарів народного споживання і побутового обслуговування. Найману працю («працівників за договором») дозволялося використовувати лише на допоміжних роботах. Всього на початку 1987 індивідуальну трудову діяльність вели 100 тис. осіб, на початку 1988 року — 300 тис. осіб, тобто 0,2% зайнятих. У 1989 році був опублікований закон «Про загальні засади підприємництва в СРСР», який привів до появи приватного підприємництва. Виникли соціальні групи, що володіють засобами виробництва. | |
| − | + | У результаті реформа виявилася непослідовною, половинчастою, проводилася невпевнено і зазнала провалу. У1990 р. уперше за багато років спостерігалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%. | |
| − | + | Непродумана фінансова політика призвела до вибуху інфляції у країні. | |
| − | + | Стало зрозуміло, що тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи. | |
| − | + | Червень 1990 р. - Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, яка від початку виявилася нежиттєздатною. | |
| − | + | Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Висновки== | ==Висновки== | ||
Версія за 23:05, 1 березня 2015
Зміст
Назва проекту
Напередодні незалежності: Розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України (1985-1991рр.)
Автори проекту
Ситник Т.І.
Тема дослідження
Розпад Радянського Союзу та утворення незалежної України
Мета дослідження
З’ясувати причини розпаду СРСР та як відбувалося становлення незалежної України
Результати дослідження
У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства. Етапи проведення економічних реформ:
- Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, яка передбачала:
- до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади;
- вирішити традиційні соціальні проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку. Перші економічні заходи М. С. Горбачова (запровадження «держприймання», розширення прав трудових колективів, антиалкогольна кампанія тощо) не дали потрібного ефекту. Більш того, вони навіть погіршили економічну ситуацію: з січня 1987 починається стійкий спад виробництва, який так і не вдалося подолати. Державний бюджет виявився підірваним антиалкогольною кампанією, падінням світових цін на нафту (з $ 30,35 за барель у жовтні 1985 р. до $ 10,43 в березні 1986 р.) і Чорнобильською катастрофою. Сподіваючись на успіх реформ і збільшення цін на нафту, М. С. Горбачов став брати кредити у країн Заходу. Це призвело до різкого збільшення державного боргу. До кінця 1980-х років він досяг двох третин національного доходу країни, що вело до згортання всіх соціальних програм. У цих умовах керівництво країни зробило спробу поєднати планові та ринкові механізми без зміни форм власності. До літа 1987 відомі радянські економісти Л. І. Абалкін, А. Г. Аганбегян, П. Г. Буніч, Т. І. Заславська та ін. розробили проект програми перетворень, який був прийнятий у червні 1987 року на пленумі ЦК КПРС. Проект передбачав такі зміни:
- розширення самостійності підприємств на принципах госпрозрахунку та самофінансування;
- поступове відродження приватного сектору економіки;
- відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш глибока інтеграція у світовий ринок;
- скорочення кількості галузевих міністерств та відомств;
- розвиток орендних відносин на селі.
У результаті програма виявилася утопічною і свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи. Перш ніж проводити прискорення, необхідно було здійснити докорінну перебудову всього господарського механізму.
Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку продовжувалося їхнє падіння, загострювалися соціальні проблеми. Економічне реформування в УРСР[1] Разом з тим, радикальна економічна реформа була зорієнтована у промисловості на введення державного приймання готової продукції (1987 р.), перебудову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління (у ході її реалізації було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснено передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об'єднанням, скорочено майже 80 тис. осіб управлінського апарату, укрупнено 1500 підприємств, цехів. дільниць), запровадження госпрозрахунку, орендних відносин, кооперативних форм господарювання. Важливою особливістю економічних перетворень у сільському господарстві стало запровадження нової адміністративної ланки управління — Держагропрому, розвиток колективного, сімейного та інших видів підряду, створення агрокомбінатів, агрофірм, аграрних цехів підприємств та організацій. З січня 1988 вступив у силу Закон «Про державне підприємство (об'єднання)», прийнятий у червні 1987 року. Згідно з ним, на промислових підприємствах було введено принцип господарського розрахунку — право підприємства самостійно витрачати свій прибуток, що залишається після розрахунків з державою. Підприємства самостійно планували свою роботу. У 1988 р. був опублікований закон «Про кооперацію», за яким громадянам СРСР гарантувалося:
- право добровільного вступу в кооператив і вільного виходу з нього;
- участь в управлінні всіма справами кооперативу;
- самостійність колективного господарювання і незалежність кооперативу в прийнятті рішень щодо виконання його статутних завдань;
- право отримувати готівкові доходи від кооперативної діяльності, відповідні до кількості та якості праці.
Цей закон призвів до появи величезного числа різних кооперативів, які відрізнялися від приватних підприємств лише відсутністю найманої праці та обов'язковістю колективних принципів побудови. 1 травня 1987 набув чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність», згідно з яким допускалося індивідуальне підприємництво у сфері виробництва товарів народного споживання і побутового обслуговування. Найману працю («працівників за договором») дозволялося використовувати лише на допоміжних роботах. Всього на початку 1987 індивідуальну трудову діяльність вели 100 тис. осіб, на початку 1988 року — 300 тис. осіб, тобто 0,2% зайнятих. У 1989 році був опублікований закон «Про загальні засади підприємництва в СРСР», який привів до появи приватного підприємництва. Виникли соціальні групи, що володіють засобами виробництва. У результаті реформа виявилася непослідовною, половинчастою, проводилася невпевнено і зазнала провалу. У1990 р. уперше за багато років спостерігалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%. Непродумана фінансова політика призвела до вибуху інфляції у країні. Стало зрозуміло, що тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи. Червень 1990 р. - Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, яка від початку виявилася нежиттєздатною. Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.
Висновки
Отже, причин для розпаду було більше, ніж могли собі уявити. Причинами розпаду послужило те, що уряд хотів централізованої держави на чолі з комуністичною партією, в цьому були і свої плюси, і свої мінуси. Однак це союзна держава не наказало довго жити. У розпаді СРСР, перш за все, винна правляча верхівка. Влада перенесла найгострішу кризу, після якого всі спроби відновлення колишньої системи не приводили до успіхів.
Перестала існувати єдина партійна система, з'явилися інші партії. Розроблялися нові угоди і декларації, влада намагалася утримати все на місці, але ця політична система вже віджила своє. Розпаду СРСР сприяв і розпад соціалістичної системи. У результаті СРСР розпався і до влади прийшли демократи.
Корисні ресурси
Сторінка проекту Портфоліо з теми Геремій Тетяна Ігорівна
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
