|
|
| Рядок 244: |
Рядок 244: |
| | ====Теоретичний матеріал==== | | ====Теоретичний матеріал==== |
| | [https://owncloud.kspu.kr.ua/public.php?service=files&t=ce1a7bb949220b76058a4536a2dc2137 Лекція 1] | | [https://owncloud.kspu.kr.ua/public.php?service=files&t=ce1a7bb949220b76058a4536a2dc2137 Лекція 1] |
| − |
| |
| − | ББК 74.261.4
| |
| − | К85
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Рецензенти:
| |
| − | кандидат філологічних наук, доцент О. Білих,
| |
| − | кандидат філологічних наук, доцент Т.Нестеренко
| |
| − |
| |
| − | Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету ім.ВолодимираВинниченка. Протокол № від 200 р.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Крижанівська О.І.
| |
| − | К85 Навчально - методичний комплекс до курсу "Історія української мови" (для студентів філологічного факультету).- Кіровоград: 2004
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Навчально-методичний комплекс містить програму з "Історії української мови", курс лекцій, плани семінарських занять, зразки різних видів аналізу, основну і додаткову літературу, зразки тестів з історичної фонетики, морфології, екзаменаційні питання.
| |
| − | Для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.
| |
| − |
| |
| − | Вступні зауваження
| |
| − | Історія української мови - це наука, яка вивчає походження, становлення, основні тенденції історичного розвитку української мови.
| |
| − | Теоретичне значення курсу історії української мови полягає в тому, що він забезпечує наукове розуміння процесів становлення фонетико-фонологічної й граматичної будови української мови, а також її еволюції від найдавнішого періоду до нашого часу. У ньому простежується, як на основі граматичної структури діалектів давньоіндоєвропейської мови формується спільнослов'янська граматична структура, а на основі граматичної будови східнослов'янських діалектів спільнослов'янської мови відбувається становлення і розвиток граматичної будови української мови.
| |
| − | Практичне значення курсу в тому, що знання з історії мови допоможуть майбутньому вчителеві краще й повніше розуміти й аналізувати факти і явища сучасної української мови.
| |
| − |
| |
| − | Цей навчальний посібник носить методичний характер, оскільки він покликаний допомогти студентові зорієнтуватися в доволі складному матеріалі, скорегувати свої зусилля на засвоєння потрібних в майбутній роботі знань. Його структура склалася впродовж тривалого періоду викладання автором курсу “Історії української мови”. Його співавторами вважаю передусім багаторічного викладача історичних дисциплін кафедри української мови, мого мудрого вчителя Чернецького Володимира Кириловича, сьогоднішню колегу Нестеренко Тетяну Анатоліївну та всіх студентів, які знайомились із історією рідної мови на моїх заняттях.
| |
| − |
| |
| − | Обсяг курсу:
| |
| − | Лекції-38 годин
| |
| − | Практичні - 64 години
| |
| − | Самостійна робота - 60 годин
| |
| − | Звітність - у 3-ій чверті 1-го курсу - залік, у 4-ій – екзамен.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Основна література
| |
| − |
| |
| − | Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови,- Ужгород, 1960.
| |
| − | Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови.- К., 1962.
| |
| − | Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови.- К., 1980.
| |
| − | Історія української мови. Фонетика - К., 1979
| |
| − | Історія української мови. Морфологія. – К., 1978.
| |
| − | Історія української мови. Синтаксис. – К., 1983.
| |
| − | Історія української мови. Лексика. Фразеологія. – К.,
| |
| − | Самійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови.-К., 1964.
| |
| − |
| |
| − | Програма з історії української мови
| |
| − |
| |
| − | І. Вступ
| |
| − | 1. Історія української мови як наука. Предмет, завдання і значення курсу історії мови, його місце у фаховій підготовці вчителя-словесника.
| |
| − | 2. Історія мови в її зв'язках із іншими науковими дисциплінами.
| |
| − | 3. Основні джерела історичного вивчення української мови.
| |
| − | 4. Проблема походження української мови та її вирішення в різні історичні періоди.
| |
| − | 5. Українська мова серед слов'янських мов.
| |
| − | 6. Виникнення і розвиток писемності у східних слов'ян.
| |
| − | 7. Найважливіші пам'ятки письма (ХІ-ХVІІІ ст.), в яких відбиті риси живої української мови.
| |
| − |
| |
| − | ІІ. Історична лексика та фразеологія.
| |
| − | 1. Спільнослов’янська лексика в сучасній українській мові.
| |
| − | 2. Антський шар лексики. Його прослідки в українській та інших слов’янських мовах.
| |
| − | 3. Власне українська лексика різних періодів.
| |
| − | 4. Історія української фразеології. Різні хронологічні шари української фразеології.
| |
| − |
| |
| − | IIІ. Історична фонетика та фонологія
| |
| − | 1. Предмет і завдання історичної фонетики та фонології. Типи звукових змін, що визначаються в історичній фонетиці. Фонетичні зміни як каталізатори змін граматичних. Основні праці з історичної фонетики.
| |
| − | 2. Система вокалізму раннього східнослов'янського періоду VI-VII ст.
| |
| − | 3.Система консонантизму раннього східнослов'янського періоду VI-VII століть.
| |
| − | 4. Асимілятивні процеси в сполуках «приголосний +j» в праслов'янський період, їх наслідки.
| |
| − | 5.1, II, III палаталізації задньоязикових та їх наслідки в СУЛМ.
| |
| − | 6.Історія зредукованих Ь, Ъ.
| |
| − | 7.Складові фонетичні закони спільнослов'янської мови.
| |
| − | 8. Історія носових голосних; наслідки втрати @ та ¤ в СУЛМ.
| |
| − | 9. Історія протези в українській мові (виникнення протетичних у різні періоди становлення української мови).
| |
| − | 10. Доля праслов'янських сполучень ґв, кв, хв у слов'янських мовах.
| |
| − | 11. Історія праслов'янських сполук тл, дл в середині слова у різних групах слов'янських мов.
| |
| − | 12. Фонетичні зміни східнослов'янського дописемного періоду (VII-Х ст.):
| |
| − | а) зміни [jе] на початку слова;
| |
| − | б) виникнення повноголосся;
| |
| − | в) рефлекси початкових ор, ол;
| |
| − | г) історія h;
| |
| − | г) історія звуків [г] та [ґ].
| |
| − | 13. Звукові зміни в давньо- і староукраїнській мові ХІ-ХШ ст.:
| |
| − | а) доля сполучень ьр, ър, ьл, ъл, рь, ль, ръ, лъ;
| |
| − | б) історія зредукованих [и], [ы];
| |
| − | в) наслідки занепаду зредукованих в системі голосних і приголосних;
| |
| − | г) історія виникнення чергувань [е]// [о] після шиплячих та [j];
| |
| − | ґ) історія етимологічних [и] та [ы];
| |
| − | д) історія виникнення чергувань [о], [е] // [і] в українській мові.
| |
| − | 14.Історія шиплячих.
| |
| − | 15.1сторія африкат [ц], [дз], [дж].
| |
| − | 16.Історія виникнення опозицій твердий//м'який-пом'якшений (процеси палаталізації, депалаталізації).
| |
| − |
| |
| − | IУ. Історична морфологія
| |
| − | 1. Предмет і завдання історичної морфології. Основні праці з історичної морфології.
| |
| − | 2.Історія становлення системи частин мови.
| |
| − | 3.Історія граматичних категорій іменника.
| |
| − | 4.Типи давніх іменних основ; детермінативи як засоби оформлення давніх основ.
| |
| − |
| |
| − | 5.Історія виникнення І відміни СУЛМ. 6.Історія виникнення II відміни СУЛМ
| |
| − | 7.Історія виникнення III відміни СУЛМ
| |
| − | 8.Історія виникнення IV відміни СУЛМ.
| |
| − | Взаємодія відмінювання іменників різних основ і витворення системи сучасних відмінкових закінчень.
| |
| − | 9. Історія становлення особових та зворотного займенників в українській мові, основні лінії розвитку їх словозміни.
| |
| − | 10.Історія витворення та становлення системи словозміни неособових займенників.
| |
| − | 11. Прикметник як частина мови в протоукраїнських говорах ІХ-Х ст. Його форми, граматичні ознаки.
| |
| − | 12. Іменні прикметникові форми. Їх ознаки, відмінювання, історія.
| |
| − | 13.Джерела формування членних прикметників, шляхи їх морфологічного становлення. Особливості словозміни.
| |
| − | 14. Історія творення форм ступенів порівняння прикметників української мови.
| |
| − | 15.Числівник як особливий лексико-граматичний клас слів у протоукраїнських говорах (лексичне значення, морфологічні ознаки, структурні типи).
| |
| − | 16. Історія числівників різних значеннєвих і структурних груп. .
| |
| − | 17. Система дієслівних форм протоукраїнських говорів у порівнянні з системою дієслівних форм СУЛМ.
| |
| − | 18. Поняття дієслівної основи. Дієслівні основи теперішнього часу та інфінітива. Дієслівні класи. Атематичні дієслова.
| |
| − | 19. Історія особових дієслівних форм теперішнього часу.
| |
| − | 20. Історія особових дієслівних форм майбутнього часу.
| |
| − | 21. Історія особових дієслівних форм минулого часу.
| |
| − | 22. Історія особових дієслівних форм наказового способу.
| |
| − | 23. Становлення умовного способу дієслова.
| |
| − | 24. Історичні зміни в дієприкметниковій системі давньоукраїнської мови.
| |
| − | 25. Історія виникнення дієприслівника української мови та форм на -но,-то.
| |
| − | 26. Інфінітив та супін у різні періоди формування української мови.
| |
| − | 27. Формування і розвиток системи прислівників української мови.
| |
| − | 28. Формування і розвиток прийменника як службової частини мови.
| |
| − | 29. Формування і розвиток сполучника як службової частини мови.
| |
| − | 30. Формування і розвиток часток як службової частини мови.
| |
| − |
| |
| − | V. Історичний синтаксис
| |
| − | 1. Предмет і завдання історичного синтаксису. Основні праці з історичного синтаксису.
| |
| − | 2. Історичний розвиток засобів вираження підмета.
| |
| − | 3. Історичний розвиток засобів вираження присудка.
| |
| − | 4. Конструкції з атрибутивним значенням у різні періоди становлення української мови.
| |
| − | 5. Історія конструкцій з подвійними відмінками.
| |
| − | 6. Історія давального самостійного.
| |
| − | 7. Історія становлення системи односкладних речень.
| |
| − | 8. Просте ускладнене речення в різні періоди становлення української мови.
| |
| − | 9. Вирішення питання про походження складних речень в українській мові.
| |
| − | 10. Безсполучникові та сполучникові сурядні й підрядні складні речення в різня історичні періоди розвитку української мови.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Критерії оцінювання рівня знань студентів філологічного факультету з історії української мови
| |
| − | При вивченні курсу історії української мови (історична фонетика і фонологія, історична лексикологія, історична граматика) застосовуються 5 видів контролю знань:
| |
| − | поточний контроль на семінарських і практичних заняттях через усні відповіді та письмові самостійні роботи у вигляді балів «5», «4», «З», «2»,”1”; «0»
| |
| − | підсумковий тематичний контроль через виконання тестових контрольних робіт зі вступу, історичної фонетики і фонології, історичної морфології, який має 60-бальну шкалу вимірів знань із наступним переведенням в оцінки ( 50-60 балів - «5» - відмінно, 40-49 балів - «4» - добре, 21-39 балів - «З» - задовільно, 10-19 балів - «2» - незадовільно (недостатній рівень), до 10 балів - «1» - незадовільно (низький рівень);
| |
| − | проміжний атестаційний контроль, який виставляється на основі тематичних оцінок та оцінок за виконання індивідуальних завдань і є оціночним результатом засвоєння студентом близько половини матеріалу (служить засобом корекції прикладання зусиль студента в освоєнні курсу);
| |
| − | поточний контроль за виконанням індивідуальних робіт, винесених для самостійного опрацювання (це можуть бути реферати, анотації, огляди літератури, підібрані самостійно форми контролю за рівнем знань з конкретної теми і под.), який оцінюється за 5-тибальною шкалою;
| |
| − | екзаменаційний контроль, який може здійснюватись у двох формах: письмовий тест на 100 балів (відмінно -76-100, добре - 61-75, задовільно - 35-60 балів, незадовільно - 34 і менше балів) або відповідь за екзаменаційними білетами, які містять три теоретичних і одне практичне завдання.
| |
| − | І на заняттях, і на іспитах студент повинен виявити як знання теорії, так і практичні навички. До обов'язкових форм контролю за формуванням практичних умінь і навичок належать графемно-фонетичний, граматичний аналіз слова з коментарем усіх типів змін, які відбулися в ньому на різних етапах становлення української мови, переклад давньо- (старо-) українського речення і синтаксичний аналіз його на етапі фіксації у пам'ятці.
| |
| − |
| |
| − | Оцінка ВІДМІННО ставиться , коли студент повністю засвоїв теоретичний матеріал, логічно і послідовно викладає його, пов'язуючи з вивченим раніше, бачить міжпредметні зв'язки, наводить приклади і коментує їх, порівнює з фактами інших мов та сучасної української мови. Обов'язковим є знайомство з додатковою літературою, опрацювання її і використання при висвітленні питання. Студент робить висновки, висловлює гіпотези, дискутує.
| |
| − | Виконуючи практичні завдання, студент виявляє вміння читати текст з урахуванням часу написання пам’ятки, перекладає сучасною українською мовою, бачить явища і процеси на всіх мовних рівнях, встановлює їх причину, пояснює хронологію, етапи змін, наслідки в сучасній українській мові, намагається пояснити незакономірні утворення. При виконанні графемно-фонетичного та граматичного аналізів не допускає грубих помилок. Допускається одна негруба помилка, яка не вказує на незасвоєння матеріалу з історії мови (напр., визначення способу творення звука).
| |
| − | Оцінка ДОБРЕ виставляється за умови, коли студент засвоїв теоретичний матеріал, вільно викладає його. Наводить приклади. Але в нього є незначні проблеми з усвідомленням системних зв'язків, коментарем мовних явищ. Не завжди дотримується логіки викладу, хоч вільно орієнтується у хронології мовних процесів, але інколи припускається одиничних помилок
| |
| − | При виконанні практичних завдань в основному правильно читає, перекладає, хоч інколи не враховує датування пам'ятки (напр., у пам'ятці XIV ст. юс малий ¤ читає носовим[ę]), помиляється при коментарі складних мовних змін, але при цьомуробить не більше 4-ох помилок (у сумі) при виконанні усіх видів аналізу.
| |
| − | Оцінка ЗАДОВІЛЬНО ставиться студенту, який засвоїв матеріал на рівні переказування, відтворює вивчене не завжди логічно і послідовно, губиться при необхідності навести приклад. Але він може коментувати найважливіші фонетичні, граматичні зміни, що породили ті мовні факти, які увійшли у шкільний курс української мови (чергування голосних і приголосних, відмінкові закінчення іменників, форми прикметників і под.)
| |
| − | При виконанні практичних завдань виявляє вміння читати, розуміє текст, хоч припускається неточностей при перекладі, коментарі мовних змін, допускає помилки, які свідчать про незнання історії становлення певної ознаки (напр., при аналізі пам'ятки XVI ст. ять (h) читає, як дифтонг, а отже не знає хронологічних рамок виникнення ікавізму), не дотримується послідовності аналізу, допускає 5-10 помилок.
| |
| − | Оцінка НЕЗАДОВІЛЬНО свідчить про епізодичні знання з курсу, які не дають цілісної уяви про основні етапи становлення української мови. Студент не може дати повну відповідь на питання, сплутує різні мовні факти, не орієнтується в їх хронології. При виконанні практичних завдані, у нього виникають труднощі із розумінням змісту тексту, з його інтерпретацією українською мовою, а при виконанні графемно-фонетичного та граматичного аналізів допускає більше 10 помилок.
| |
| − |
| |
| − | Організація вивчення курсу “Історія української мови”
| |
| − | “Історія української мови” вивчається на засадах рейтинго-модульного підходу до вивчення навчальних дисциплін. Увесь програмний матеріал розбито на 4 блоки-модулі, кожен з яких включає лекції, практичні заняття, а також передбачає виконання самостійних та індивідуальних завдань. Завершується вивчення матеріалу кожного модуля виконанням контрольного підсумкового тесту чи складанням колоквіуму. За кожен модуль студент набирає певну кількість балів, що дозволяє комплексно визначити рівень засвоєння ним матеріалу.
| |
| − | Оцінюється участь і рівень навчальних досягнень з кожного виду робіт. При цьому є стабільні бальні показники (наприклад, присутність на лекції чи практичному занятті - 1 б., відповіді на практичних - 1, 2, 3, 4, 5 балів тощо) і змінні (наприклад, експрес-тест з теми “Історія становлення дієслівних форм “ – 10 балів, а експрес-тест з “Історія становлення іменних частин мови” – 5 балів тощо). Усі результати заносяться в картку індивідуального контролю.
| |
| − |
| |
| − | Картка індивідуального контролю навчальних досягнень з “Історії української мови” студента ……………………………………………………
| |
| − |
| |
| − | Модуль 1. Вступ. Походження української мови
| |
| − |
| |
| − | Всього - 20 балів
| |
| − |
| |
| − | Лекції - 2 б.
| |
| − | Практичні - 1б.+5б.=6б.
| |
| − | Реферат - 5 б.
| |
| − | Самост.роб. –2 б.
| |
| − | Колоквіум - 5 б.
| |
| − |
| |
| − | 20-17балів – “відмінно”,
| |
| − | 16-13балів – “добре”,
| |
| − | 12-9 балів - “задовільно”.
| |
| − |
| |
| − | Модуль 2. Історичні зміни фонетико-фонологічного рівня української мови
| |
| − |
| |
| − | Всього - 160 балів
| |
| − |
| |
| − | Лекції - 6 б.
| |
| − | Практичні - 10б. + 50 б. = 60 б.
| |
| − | Самост.роб. - 10б. + 5б.+ 5б. = 20 б.
| |
| − | Конспекти - 14 б.
| |
| − | Контр. тест - 60 б.
| |
| − |
| |
| − | 160 – 121 бал – “відмінно”,
| |
| − | 120 - 81 бал - “добре”,
| |
| − | 80 - 41 бал - “задовільно”.
| |
| − |
| |
| − | Модуль 3. Історична морфологія
| |
| − | Всього - 170 балів.
| |
| − | Лекції - 9 б.
| |
| − | Практичні - 12б. + 60 б. = 72 б.
| |
| − | Самост.роб.- 5б.+5 б. + 10б. = 20 б.
| |
| − | Конспекти - 9 б.
| |
| − | Контр. тест - 60 б.
| |
| − |
| |
| − | 170-131 б. - “відмінно”,
| |
| − | 130 –86 б. - “добре”,
| |
| − | 85 – 45 б. – “задовільно”.
| |
| − |
| |
| − | Модуль 4. Найважливіші зміни синтаксичного рівня
| |
| − |
| |
| − | Всього - 20 балів.
| |
| − |
| |
| − | Лекції - 2 б.
| |
| − | Практ. – 1б. + 5б. = 6б.
| |
| − | Дом.тест – 10б.
| |
| − | Консп. - 2б.
| |
| − |
| |
| − | 20-17 б. – “відмінно”,
| |
| − | 16–13б.- “добре”,
| |
| − | 12-9б.- “задовільно”
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Зорієнтуватися при вивченні курсу допоможе потижневий план опанування програмою з “Історії української мови”. Він оформлений у лист контролю.
| |
| − |
| |
| − | Лист контролю за вивченням курсу “Історія української мови”
| |
| − | ІІІ чверть
| |
| − | 1-ий тиждень – 4 год. лекції
| |
| − |
| |
| − | 2-ий тиждень – 2 год.семінар “Історія української мови як навчальна дисципліна. Походження української мови”.
| |
| − | Написання і подання реферату “Виникнення і розвиток писемності у східних слов’ян”.
| |
| − |
| |
| − | 3-ій тиждень – 2 год. лекції
| |
| − | 2 год. практ. “Походження і розвиток слов’янської писемності. Письмо в різні періоди становлення української мови”.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 4-ий тиждень - Увага!!! Колоквіум зі “Вступу”
| |
| − | Закриття 1-го модулю
| |
| − |
| |
| − | 5-ий тиждень - 2 год. лекції
| |
| − | 2 год. практ. “Історична фонетика та фонологія. Фонетичні процеси у праслов’янській мові раннього періоду.
| |
| − |
| |
| − | 6-ий тиждень –
| |
| − | 2 год. практ. “Складові закони праслов’янського періоду”.
| |
| − | Увага!!! СР “Історія становлення лексичної і фразеологічної систем української мови” – укласти опорні конспекти.
| |
| − |
| |
| − | 7-ий тиждень – 2 год. лекції
| |
| − | - 2 год. практ. “Палаталізації задньоязикових”.
| |
| − | Подати опорні конспекти самостійно вивчених тем.
| |
| − |
| |
| − | 8-ий тиждень -
| |
| − | - 2 год. практ. “Пом’якшення приголосних у сполуках із Й”
| |
| − | Увага !!! Експрес-тест із вивчених питань історичної фонетики.
| |
| − |
| |
| − | 9-ий тиждень - 2 год. лекції
| |
| − | - 2 год. практ. “Фонетичні процеси, пов’язані з дією закону відкритого складу”.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 10-ий тиждень -
| |
| − | 2 год. практ. “Історія зредукованих та наслідки їх занепаду в системі голосних”.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 11-ий тиждень - 2 год. лекції
| |
| − | 2 год. практ. “Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних”.
| |
| − |
| |
| − | 12-ий тиждень -
| |
| − | - 2 год практ. Увага !!! СР “Прослідки занепаду зредукованих в українській мові”.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 13-ий тиждень – 2 год. лекції
| |
| − | - 2 год. практ. “Фонетичні процеси староукраїнського періоду”.
| |
| − |
| |
| − | 14-ий тиждень -
| |
| − | 2 год. практ. “Графемно-фонетичний аналіз текстів різних періодів становлення української мови”.
| |
| − |
| |
| − | 15-ий тиждень - 2 год. лекції
| |
| − | 2 год. практ. Увага!!! Контрольний тест з історичної фонетики.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 16-ий тиждень -
| |
| − | 2 год. семінар “Загальний огляд історичного становлення української лексики та фраземіки”.
| |
| − |
| |
| − | Залік
| |
| − | ІУ семестр
| |
| − | 1-ий тиждень - 4 год. лекції
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2-ий тиждень – 2 год. практ. “Історична граматика. Іменник (1)”.
| |
| − |
| |
| − | 3-ій тиждень - 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. практ. “Іменник” (2).
| |
| − |
| |
| − | 4-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія становлення займенника”.
| |
| − |
| |
| − | 5-ий тиждень – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. практ. “Історія становлення прикметника”.
| |
| − |
| |
| − | 6-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія становлення числівника”.
| |
| − |
| |
| − | 7-ий тиждень – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. практ. СР “Історія становлення іменних частин мови”.
| |
| − |
| |
| − | 8-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія дієслівних форм. Дійсний спосіб дієслова.”
| |
| − |
| |
| − | 9-ий тиждень – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. практ. “Історія форм наказового та умовного способів”.
| |
| − | 10-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія іменних дієслівних форм”.
| |
| − |
| |
| − | 11-ий тиждень – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. СР “Історія дієслівних форм”.
| |
| − |
| |
| − | 12-ий тижд. – 2 год. практ. “Історія становлення прислівника”.
| |
| − |
| |
| − | 13-ий тижд. – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 практ. “Історія службових частин мови”.
| |
| − |
| |
| − | 14-ий тижд. – 2 год. Контрольний тест з історичної морфології.
| |
| − | Закриття 3 модулю.
| |
| − |
| |
| − | 15 – ий тижд. – 2 год. лекц.
| |
| − | - 2 год. практ. “Історичний синтаксис”.
| |
| − |
| |
| − | 16-ий тиждень – 2 год. лекц.
| |
| − | 2 год. практ. “Морфологічний та синтаксичний аналіз історичного тексту”.
| |
| − |
| |
| − | 17-ий тиждень – Підсумкове заняття: коригування рейтингу.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Шановні другокурсники! Якщо будете слідувати висловленим рекомендаціям - ви добре засвоєте курс історії української мови, як це щорічно вдається абсолютній більшості студентів. Прислухайтеся до побажань ваших попередників:
| |
| − |
| |
| − | 1. З першого заняття - зібраність і наполегливість.
| |
| − | 2. До практичних готуйся ще з лекції: обов’язково вдумуйся в пояснюване викладачем, перечитай вдома записане.
| |
| − | 3. Не лінуйся складати структурно-логічні схеми, таблиці. Це допоможе структурувати матеріал.
| |
| − | 4. Читай додаткову літературу. Тільки в ній відшукаєш відповіді на питання третього рівня складності.
| |
| − | 5. Не розгубися від натиску складного і спочатку не зовсім зрозумілого. Пам’ятай: до тебе через “Історичну…” пройшли тисячі студентів, завтра серед них можеш бути й ти!
| |
| − | 6. Як давні тексти не бувають легкими для розуміння, так і викладач “Історичної…” не буває поблажливим лібералом. Але ж його можна задобрити старанністю в засвоєнні курсу та чесністю в здобутті балів!
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | МОДУЛЬ 1
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ1
| |
| − | Історія української мови як наука і навчальна дисципліна
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Поняття про історію мови як науку. Об’єкт, предмет та завдання історії української мови.
| |
| − | 2.Зв’язок історії української мови з іншими науками.
| |
| − | 3.Основні джерела вивчення історії становлення української мови.
| |
| − | 4.Місце і роль курсу історії мови у формуванні фахової підготовки вчителя-словесника.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови.-К., 1980.-С.3-27.
| |
| − | Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови.- К., 1957, 1962.
| |
| − | Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови.-К.,1991.
| |
| − | Обийкіна С. Читаймо давні титла й коми // Дивослово .-2000. -№
| |
| − |
| |
| − | 1. Історія української мови - це наука, яка вивчає походження, становлення, основні тенденції історичного розвитку української мови. Вона є наукою комплексною, бо включає в себе часткові історичні галузі, які досліджують зміни мовної системи на всіх її рівнях. Історична фонетика і фонологія, історична граматика (історична морфологія + історичний синтаксис), історична лексикологія, історична діалектологія, історія української літературної мови -це окремі розділи ЄДИНОЇ науки про самобутню історію мови української нації. Вивчення історії виникнення і становлення мовних одиниць усіх рівнів дозволяє розв’язати основну проблему історії мови як науки - коли, за яких умов виникла українська мова і які процеси і явища обумовили її нинішній самобутній характер.
| |
| − | ОБ’ЄКТОМ вивчення історії мови є мова в її історичному розвитку від найдавніших часів до сьогодення.
| |
| − | ПРЕДМЕТ історії мови - фонетичні, граматичні, синтаксичні, лексичні зміни, що відбуваються на певних етапах розвитку мовної системи; визначення причин, які викликали ці зміни.
| |
| − | ЗАВДАННЯ історії мови як науки :
| |
| − | 1)глобальне - розкрити основні тенденції в розвитку мови, які забезпечили її сучасний стан, і спрогнозувати наступні етапи її подальшого становлення і функціонування;
| |
| − | 2)конкретні - описати зміни, яких зазнала фонетико-фонологічна , лексична, граматична, стилістична система мови в різні історичні періоди побутування української мови.
| |
| − | Вирішення зазначених завдань допоможе відшукати ПЕРШОПОЧАТКИ української мови, знайти її ПРИРОДНЕ МІСЦЕ у світовій сім’ї мов.
| |
| − |
| |
| − | Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Вона охоплює всю діяльність людини, все життя суспільства. Тому й наука про формуваня мови не ізольована від інших наук, як лінгвістичних, так і нелінгвістичних.
| |
| − | Найтісніше пов’язується вона з науковими дисциплінами гуманітарного напрямку:
| |
| − | Загальне мовознавство є теоретичною базою істориколінгвістичних досліджень, бо в них використовуються загальнонаукові принципи і методи вивчення мовних фактів, явищ , які розроблено в царині теорії мови. В свою чергу, історія української мови здобуває, накопичує конкретний матеріал, потрібний для дальшого теоретичного вивчення мови як суспільного явища;
| |
| − | Славістика - це наука про специфіку слов’янських мов. Порівняльно-історичний метод дозволяє , порівнявши загальнославістичні і українознавчі напрацювання, відносити українську мову до слов’янських. Багатий матеріал для дослідника історії української мови дають дисципліни, присвячені вивченню окремих слов’янських мов (напр., полоністика, русистика, богемістика та ін.). Так, напр., звернення до даних старослов’янської мови допомогає хоча б гіпотетично уявити фонетичну, граматичну, лексичну систему давньоукраїнської мови, яка не має таких давніх писемних пам’-яток (найдавніші старослов’янські пам’ятки датуються 1Хст., а давньоукраїнські текстові пам’ятки - другою половиною Х1ст.).
| |
| − | Сучасна українська мова та українська діалектологія вивчають нинішній стан національної мови як одного з етапів її багатовікового розвитку. В діалектному вияві живої української мови зберігається багато пережиткових граматичних форм і звукових явищ, втрачених літературною мовою або взагалі ніколи не кодифікованих. Зіставлення і порівняння сучасних фактів із давньо-і староукраїнськими допомагає зрозуміти шляхи формування мовної системи.
| |
| − | Українська література - це тисячі текстів, написаних українською мовою різних періодів. Вони є пам’ятками письма конкретного часу, а тому є і свідченням стану мови того часу. Тому історія мови тісно пов’язана з історією української літератури, літературною текстологією.
| |
| − | З нелінгвістичних дисциплін історія мови має безпосередній зв’язок із наукою про історію українського народу. Знання історії допомагає враховувати вплив позамовних чинників на формування мови (розселення народу, його контакти, статус нації чи народності - підневільна /самостійна, державна/бездержавна), взаємозв’язки і напрям розвитку українських діалектів.
| |
| − | При дослідженні історії мови використовуються надбання археології, яка допомагає з’ясувати питання розселення носія мови, сприяє визначенню стану писемності (якщо трапляються надписи), культури. Реконструйовані мовні факти, якщо вони підтверджуються даними археології, етнографії, фольклору, завжди є більш достовірними, ніж гіпотетичні.
| |
| − |
| |
| − | 3.Вивчити шляхи формування мови народу - це значить дослідити лексичний, фонетичний, граматичний матеріал, який би свідчив про зміни, які відбулися в мові на певних етапах її становлення. Такий матеріал добирається із різноманітних джерел. Джерельною базою для вивчення історії української мови є:
| |
| − | -Жива народна мова, яка в своїх діалектах зберігає багато пережиткових явищ минулих епох, які при зіставленні із сучасними фактами дозволяють побачити природу тих чи інших процесів, явищ, що відбувалися на шляху становлення української мови. Напр., на місці літературного /І/ у новозакритому складі слів НІЧ, СТІЛ, ПІЧ північні українські діалекти фіксують низку дифтонгів /уо, уе, уи, уі, іе/, що дозволяє припустити: зміна етимологічного /О/, /Е/ на /І/ відбува-лася в частині українських говорів через стадію її дифтонгізації.
| |
| − | -Писемні пам’ятки фіксують живі елементи мовної системи, яка існувала на період їх написання. Особлива ціна датованих пам’яток: вони дають найдостовірніший матеріал для встановлення хронології мовних явищ.
| |
| − | Найдавніші східнослов’янські пам’ятки, які мають важливе значення для вивчення історії української мови, умовно можна поділити на 3 групи:
| |
| − | НАПИСИ на пам’ятках матеріальної культури(Написи на стінах Софії Київської Х1ст., Напис на Тмутараканському камені 1068 р.);
| |
| − | РУКОПИСНІ книги (Остромирове євангеліє 1056-1057 рр., Ізборник Святослава 1073р., 1076р., Руська правда);
| |
| − | Найдавніші ГРАМОТИ (Грамота Київського великого князя Мстислава Володимировича та його сина Новгородського князя Всеволода, дана Новгородському Юріївському монастирю близько 1130р.).
| |
| − |
| |
| − | -Свідчення споріднених мов дозволяють припустити, що в українській мові були або такі ж факти, або подібні. Напр., польська мова зберегла носові звуки А та У. Саме цей факт допоміг О.Х.Востокову висловити припущення, що такі звуки були властиві всім слов’янським мовам. Живе українське чергування А-Н-ИН підтверджує цю гіпотезу (жати-жну-вижинати). Порівняння українських і російських слів СИН - СЫН, МИР - МИР (Ы, И рос. – И укр.) дозволяє визначити природу українського звука И.
| |
| − |
| |
| − | -Лексичні запозичення до української мови та з української до інших можуть бути і свідченням контактності носіїв мови , і стану їх економічного і культурного розвитку (лексичні запозичення найчастіше спричинюються появою нової реалії). Для історика мови - це і досить надійне джерело додаткової лінгвістичної інформації, бо запозичені слова, потрапляючи в українську, потрапляють під аналогічні зміни в ній. О.І.Соболевський, аналізуючи запозичене десь на початку 1Х ст. слово ВАРЯГ, довів, що в той час ще існували носові голосні, бо скандинавське UARINGR зазнало назалізації звукосполуки І+Н, яка згодом дала # А.
| |
| − |
| |
| − | -Топоніміка має великі реконструктивні можливості, бо власні географічні назви у законсервованому вигляді зберігають і старі фонетичні явища, і старі морфеми, і старі валентні характеристики. Напр., у назві села Микільське зафіксовано втрачену сучасною мовою здатність суфікса -СЬК- поєднуватися із основами особових власних назв для вираження посесивності. Село засноване в ХУ1ст., коли присвійні прикметники ще творилися з допомогою афікса -СЬК-. У назвах Любомль, Ярославль збережено давню морфему -Л’- (<*-j-) із посесивним значенням.
| |
| − |
| |
| − | -Письмові свідчення іноземних мов найчастіше фіксують давньоукраїнські власні назви (напр., у праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про народи», 949р. подаються назви східнослов’янських племен, імена давньоруських князів, назви міст), простежується намагання передати їх близько до вимови давніми українцями.
| |
| − |
| |
| − | Курс історії української мови у вищих навчальних закладах викладається в розрізі двох окремих навчальних дисциплін: історичної граматики (вона читається, як правило, у 3-ому семестрі і об’єднує історичну фонетику і фонологію, історичну дериватологію, історичну морфологію та історичний синтаксис) та історії української літературної мови (9 семестр).
| |
| − | Історія мови - це базова дисципліна для майбутнього вчителя-філолога, бо її знання сприяють усвідомленому засвоєнню студентом знань із дисциплін мовознавчого циклу, змушують його шукати пояснення малодослідженим мовним фактам, розвиваючи наукові інтереси молодого спеціаліста. Глибоке усвідомлення шляхів формування української мови, розуміння непростих позамовних факторів, в яких вона розвивалася, приводить до утвердження національної гідності навчателя рідної мови.
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − | Історія української мови - це комплексна наука, яка простежує основні етапи формування мови українського народу, досліджує явища і процеси, що відбувалися в ній від найдавніших часів до нинішніх.
| |
| − | Історія мови як наука тісно пов’язана з лінгвістичними і немовознавчими дисциплінами, використовуючи їхні надбання і будучи джерелом конкретної інформації для них.
| |
| − | Джерельною базою для історії української мови є 1)жива народна мова в її літературному і діалектному виявах; 2)писемні пам’ятки; 3)свідчення споріднених і далеких мов; 4) запозичення в українську мову і з неї; 5)дані ономастики.
| |
| − | Історія мови - базова навчальна дисципліна для студентів філологічних факультетів.
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 2
| |
| − | Проблема походження та періодизації української мови; її вирішення в дожовтневому, радянському та сучасному мовознавстві
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Питання походження української мови як наукова проблема. Історія її постановки та шляхи вирішення.
| |
| − | 2. Місце української мови серед мов світу. Поняття спільнослов’янської мовної єдності. До питання про спільну мову східних слов’ян.
| |
| − | 3. Історія формування української мови. Погляди на глото- і етногенезні проблеми східних слов’ян у сучасній славістиці.
| |
| − | 4. Періодизація української мови (сучасні підходи).
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови . - К.,1980. - С.10-17.
| |
| − | Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. - К.,1979. - С.7-17; 23-39.
| |
| − | Історія української мови. Хрестоматія. - К.,1996.
| |
| − | Карпенко Ю.О. Українська гіпотеза //Мовознавство,1993,№5.- С.3-8.
| |
| − | Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови// Мовознавство, 1997., №6.-С.3-15; 1998, №1.- С.3-13.
| |
| − | Стрижак О. Нова наукова концепція про окремі шляхи походження українського та російського народів і їхніх мов// Народна творчість та етнографія, 1998, №5-6. - С.52-66.
| |
| − | Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. - К., 1993.
| |
| − | Царук О. Українська мова серед їнших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри. - Дніпропетровськ, 1998.
| |
| − | Степаненко М. З історії дослідження витоків української мови // Дивослово. – 2000. - №7.
| |
| − |
| |
| − | Мова - це надзвичайно складна система, яка не дається раз і назавжди в готовому вигляді, а проходить різні етапи свого становлення та безперервного вдосконалення.
| |
| − | Виникнення мови - тривалий процес, що охоплює не одне сторіччя. Дати відповідь на питання : коли, в який день, рік народилася мова? - практично не можливо, хоч установити хронологічні рамки цього процесу можна, спираючись на дані, нагромаджені сучасним (передусім порівняльно-історичним) мовознавством.
| |
| − | Питання походження української мови здавна було в полі зору як українських, так і зарубіжних лінгвістів, істориків, почасти - етнографів.
| |
| − | Донедавна для певної частини дослідників гостро стояло питання про місце і шляхи формування українського народу і його мови. Так, у Х1Хст. відбулася різка полеміка між російським істориком М.П.Погодіним (вважав, що українці прийшли на територію нинішньої України з Прикарпаття і заселили Київщину не раніше ХУст.) і відомим українським істориком та етнографом М.О.Максимовичем, який доводив автохтонність українського населення на його споконвічних землях і відзначав, що українська мова формувалась у південній Русі в Х-Х1ст. Пізніше ця суперечка продовжувалася між О.І.Соболевським і П.Г.Житецьким (прекрасна полемічна стаття останнього «По поводу вопроса о том , как говорили в Киеве в Х1У и ХУвв».)
| |
| − | Проблема походження східнослов’янських народів та їх мов у ХУ111-Х1Хст. не могла бути вирішена через:
| |
| − | відсутність у цей час достатньої кількості наукових (історичних, археологічних, лінгвістичних) фактів, які б допомогли до кінця з’ясувати питання розселення давніх слов’ян (чи протослов’ян) у Європі, спільні та відмінні риси в мовних системах як близькоспоріднених ,так і більш віддалених народів;
| |
| − | вузький підхід до питань глото - та етногенезу переважної більшості тогочасних учених: філологи ставили перед собою завдання з’ясувати час і обставини виникнення мови (тобто лише глотогенетичні проблеми) і намагалися їх розглядати на суто мовному матеріалі (пам’ятки, рідше - говори), а історики, археологи займалися лише питаннями етногенезу.
| |
| − |
| |
| − | Але безперечним надбанням вітчизняних дослідників історії української мови (передусім, О.О.Потебні, П.Г.Житецького, М.О.Максимовича) є наукове обгрунтування старожитності, самобутності української мови та її говорів. Їх висновки базувалися на ретельному аналізі давніх писемних пам’яток та фактів живої української мови. Так, П.Житецький, досліджуючи граматичні форми в «Ізборнику Святослава» 1073р.,відкрив низку явищ, характерних сучасній українській мові (напр., в 3-ій особі однини тепер.часу - Є замість ЄСТЬ, БУДЕ замість БУДЕТЬ; евфонічні чергування У//В). Такі самі ознаки має й Галицьке (Клироське)Євангеліє 1144р. На підставі цього дослідник робить висновок, що «до другої половини Х11 ст. київське наріччя не відрізнялося суттєво від того наріччя, яким розмовляли в Галичі, тобто, до цього часу в Києві жило те саме плем’я, що жило і в Галичі» (Вибрані праці.Філологія.К.,1987. С.290).
| |
| − | На жаль, і ХХст. не стало для східнослов’янської славістики часом справді наукових доказів самобутності мов українців, росіян, білорусів. Воно було позначене, з одного боку, ідеологічними намаганнями довести, що між цими мовами більше спільного, ніж відмінного, і пошуками знайти витоки спільності у якійсь спільній східнослов’янській прамові (колисці братніх мов); з другого боку - поділом мовознавців на наших (тих , хто працював на теренах Радянського Союзу ) і ненаших( тих, хто жив за кордоном і не сповідував радянське розуміння історії української мови).
| |
| − | Розроблена О.Шахматовим і допрацьована Ф.Філіним теорія спільної давньоруської мови, яка начебто існувала в період Київької Русі і стала джерелом для російської, української та білоруської мов, надовго запанувала і в українському мовознавстві. Хоч, треба віддати належне українській славістиці, у ній від початків її існування (20-і рр ХХст.) жевріло розуміння штучності терміна і реалії «праруська мова». Так, наприклад, Є.Тимченко («Слов’янська одностайність і становище української мови в слов’янській родині» //Україна.-1924.-№3) називає праруську мову «мовним міфом». Дещо пізніше І.Огієнко відзначає: «Три східнослов’янські мови ... зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні , і т.зв. «праруської» спільної мови ніколи не було»(Історія української літературної мови, К.,1995.-С.49). Різко висловлювався з цього приводу і С.Смаль-Стоцький, професор Вільного українського університету у Празі: «Праруська мова» нічого нам не допоможе, нічого не вияснить. Навпаки. Плутає думки при дослідах» (Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаємне споріднення.-1927.-С.40).
| |
| − | Такий підхід українських мовознавців до проблеми спільної східнослов’янської прамови довгий час вважався периферійним, буржуазно-націоналістичним, мало не антинауковим. Однак дослідження останнього часу підтверджують його істинність. Так, один із укладачів «Этимологического словаря славянских языков» Л.Куркіна вважає, що сучасні дослідження не підтверджують існування прадіалектів для кожної зі слов’янських мовних груп.
| |
| − |
| |
| − | Українська мова належить до слов’янської мовної групи, східнослов’янської підгрупи , до якої, крім неї, входять російська та білоруська мови.
| |
| − | Інтерес до вивчення історії української мови, намагання відшукати її витоки підштовхуються нині кількома чинниками:
| |
| − | -у часи національного відродження природно зростає інтерес до пізнання власної історії, культури, до давнього коріння рідної мови;
| |
| − | -на території сучасної України визначають прабатьківщину індоєвропейців, виявляють шляхи їхнього розселення, а це викликає інтерес і до місця праукраїнців у цих процесах.
| |
| − | Археологічні дані свідчать , що слов’яни споконвіку живуть у Європі. Усі вони в далекому минулому становили етнічну й культурну спільність. Останні дослідження істориків, археологів доводять, що територія сучасної України є частиною прабатьківщини слов’ян. Більшість дослідників схиляються тепер до того, що слов’янська прабатьківщина знаходилась між Карпатами, Наддніпрянщиною (заходячи на лівий берег Дніпра) і Пінськими болотами. На півночі межею, ймовірно, була р. Прип’ять, на заході - Західний Буг.
| |
| − | Ця гіпотеза обгрунтовується насамперед мовними фактами : усі слов’янські мови засвідчують найдавніші лексичні зв’язки з іранськими й балтійськими племенами, не відбиваючи набутих мовних рис із германськими. Це могло бути лише за умови контактості з першими і відсутності прямих контактів із германськими; найдавніша топонімія (передусім назви річок) засвідчують поширення іранських племен в басейні Дону аж до Дніпра ( за переконливими свідченнями проф.Лучика В.В. («Іншомовні гідроніми середнього Дніпро-Бузького межиріччя».- Кіровоград, 1999:8-13), у досліджуваному ним ареалі «до переконливих іранізмів належать всього дві основи : гідроніма Дніпро й мікрогідроніма Сурчак(Сюрчак)». Як ймовірний гідронім із скіфського чи скіфсько-сарматською основою називає він і назву ставу На Гопті) і розташованість стародавніх балтів вище Прип’яті та Десни; у спільнослов’янській лексиці широко представлені назви рослин, тварин, риб, характерних для помірної лісової та лісостепової зони.
| |
| − | Спочатку всі слов’яни були близькими за культурою племенами, які користувалися близькою мовою, яка відома як СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКА або ПРАСЛОВ’ЯНСЬКА. Вона виділилася із праіндоєвропейської мови близько 1У-111 тисячоліття до н.е. і існувала протягом багатьох віків, розпавшись приблизно в У1ст н.е. Ця мова не була монолітною, а складалася з певних діалектних угрупувань, які були близькими в лексиці, фонетиці, граматиці.
| |
| − | Спільнослов’янський мовний період умовно можна поділити на три етапи:
| |
| − | ранній (1У-111 тис. до н.е.- кінець 1тис.до н.е.). У цей період виробляються риси, що відділяли праслов’янську мову від інших індоєвропейських : довгі А та О збіглися в одному А довгому, а короткі А та О - в одному короткому О; У довгий Ы, короткий У Ъ, Е Ь, І Ь. Зникає протиставлення голосних за ознакою довгий-короткий: голосні А, І, Ы, Ь стають тільки довгими, а голосні О, Е, Ї, Ь - тільки короткими. У системі приголосних звук S після I, U, R, K переходить у Х (пор. лит. BLUSA і прасл. БЛЪХА). У галузі граматики складаються основні особливості відмінювання і дієвідмінювання із специфічно слов’янським розподілом слів за іменними основами і дієслівними класами.
| |
| − | середній (1 тис. до н.е. - 111-У ст.н.е.). У цей час палаталізуються приголосні, що призводить до появи м’яких Ж,Ч,Ш; діє закон відкритого складу; зникають колишні дифтонги , , , , відпадають приголосні в кінці слів; починають виявлятися діалектні риси в праслов’янській мові.
| |
| − | Пізній етап припадає на У-У1 стн.е. Його можна вважати перехідним від старого стану праслов’янської мови до нового, коли вона починає розпадатися на окремі мови, хоч в основному продовжує зберігати свою єдність.
| |
| − | Очевидно, на середньому етапі існування праслов’янської мовної єдності відбуваються істотні переселення слов’ян : імовірно, на поч. У ст. н.е. слов’яни переходять Одер, рухаються до Лаби й за неї. У 1У-Уст. слов’яни проникають у Карпати, з’являються в Баварії, проникають на Балканський півострів. Слов’янський світ розпався на частини, що активізовувало і розпад єдиної мови. Починаючи з У1-У11ст.н.е. всі основні зміни у праслов’янській мові давали в різних слов’янських областях відмінні результати. Це свідчить про припинення існування єдиної мови і початки формування на базі її діалектів нових мов.
| |
| − | Отож, праслов’янська мова існувала в історичних рамках 1У-111тис.до н.е. - У-У1ст.н.е. За твердженням Григорія Півторака, «відносна праслов’янська етномовна спільність, яка ніколи не була суцільним монолітом, на середину 1тис.н.е. остаточно розпалась на окремі діалекти, об’єднані в певні масиви - макрозони» (Півторак 1993:59).
| |
| − | Розпочинається період утворення нових слов’янських мов, української в тому числі.
| |
| − | Формувалася вона в межах нинішньої України, отож є самобутньою і старожитнісною.
| |
| − | Що ж являла собою праукраїнська територія на середину нашого тисячоліття? Найновіші археологічні свідчення (напр., Баран В.Д. Черняхівська культура.-К.,1981, Приходнюк О.М. Археологічні пам’ятки Середнього Придніпрв’я У1-1Хстн.е.-К.,1980) твердять, що на середину 1тис.н.е. східнослов’янські племена займали величезну територію від Закарпаття до Дону і від дніпровських порогів до Волхова. У третій чверті 1 тис.н.е. вони освоїли Верхню Наддніпрянщину, а в кінці 1тис.н.е. досягли Чудського і Ладозького озер, проникли в басейн Західної Двіни, на лівобережжя Верхнього Німана, заселили Волго-Окське межиріччя. Територія нинішньої України займала ПІВДЕННУ ЧАСТИНУ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОГО АРЕАЛУ. Саме тут відбувалися найактивніші етногенні процеси. Нині є досить аргументів на підтвердження думки, що ще з У1ст.н.е. почалося утворення східнослов’янських племен і союзів. А «мати міст руських» Київ виник у кінці Уст.н.е. як племінний центр дніпровських полян, які існували поряд із іншими східнослов’янськими племенами(за свідченням «Повісті времяних літ» тоді існували такі східнослов’янські племена: дуліби, бужани, волиняни, деревляни, поляни, сіверяни, дреговичі, в’ятичі, радимичі, уличі, тиверці, хорвати, кривичі, словени, які включали близько ста дрібніших слов’янських племен). Глотогенезні процеси ніколи набагато не відставали від етногенезних. Тому в період від У1ст. починається історія формування окремих східнослов’янських мов.За свідченням Г.Півторака, «з У11-У111ст. виникали й нові, суто місцеві діалектні риси на різних мовних рівнях, сукупність яких намітила членування східнослов’янської території на окремі діалектні зони. Зголом ці риси стали розрізнювальними особливостями сучасних східнослов’янських мов на їх ранньому етапі або окремих діалектних масивів у межах кожної з цих мов»(Півторак 1993:102).
| |
| − |
| |
| − | Якщо період розпаду праслов’янської мовної єдності до середини першого тисячоліття н.е. не викликає особливих заперечень у мовознавців різних країн та орієнтацій, то час і шляхи формування окремих слов’янських (особливо східнослов’янських) мов ще чекають свого погодження. Так, у радянському мовознавстві період від У11 до 1Хст. прийнято вважати антським (за свідченням грецьких істориків середини У1 ст.Прокопія Кесарійського та Маврикія слов’яни поділялися на дві групи - СКЛАВІНИ та АНТИ): Це початок існування спільносхіднослов’янської мовної єдності, яка із утворенням держави Київської Русі і виникненням на базі східнослов’янських племен давньоруської народності переросла у давньоруську мову, що існувала до Х1Уст., а потім через міжусобиці серед князів та навалу монголо-татар розпалася разом з державою на три окремі східнослов’янські мови:українську, російську, білоруську. Але навіть Ф.П.Філін, який є одним із теоретиків давньоруської народності і давньоруської мови, змушений був визнати, що «наявність значної кількості діалектних розходжень як у праслов’янській, так і в давньоруській мові є безсумнівним фактом» (Філін 1970:3).
| |
| − | В українському мовознавстві проблема постання української мови розв’язувалася по- різному(див. питання 1). Багато дослідників радянського часу (Жовтобрюх М.А., Булаховський Л.А., Німчук В.В.), працюючи в рамках офіційної доктрини про існування давньоруської мови, все ж намагалися на основі наукових даних встановити істину про час і витоки формування української мови. Так, напр., Л.А.Булаховський на основі вивчення писемних пам’яток дійшов висновку, що не можна «ні для 1Х, ні навіть для часу, що передував йому, уявити східне слов’янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні»(Булаховський 1956:113). Він же вважав, що виразні лексичні, фонетичні, частково морфологічні риси української мови можна спостерігати вже у пам’ятках Х11ст.
| |
| − | В.В.Німчук, який спеціально займався питаннями походження мови української народності, констатував, що «до кінця Х111ст. склалися основні риси, якими характеризуються майбутні східнослов’янські мови... ...На початку Х1Уст. (чи навіть у кінці Х111 ст.) реально функціонують три окремі східнослов’янські мови»(Німчук 1990:209-210).
| |
| − |
| |
| − | 3.Сьогодні питаннями українського глотогенезу активно займаються Гр.Півторак, В.В.Німчук. О.Царук, Ю.О.Карпенко, О.Тараненко, Г.Шевельов. Практично всі вони на основі даних археології , етнології та порівняльно-історичного мовознавства початки виникнення української мови як окремої лінгвальної системи відносять до значно ранішого періоду, пов’язуючи їх із занепадом зредукованих, що відбувся на українських територіях до першої половини Х11ст.
| |
| − | Які ж етно- і глотогенезні процеси проходили на протоукраїнських територіях від часу розпаду (У1ст.) праслов’янської мови?
| |
| − | Нам видається, що науково виваженим і досить поміркованим є висвітлення цих питань у роботах Григорія Півторака (Півторак 1993, 1996). Його точку зору ми вам і викладаємо.
| |
| − | Після розпаду праслов’янської етномовної спільності у У1-У11ст. почалося формування східнослов’янських племен та їх союзів, подальша консолідація яких на різних теренах Східної Європи призвела до формування українського, російського та білоруського народів. З цього часу намітились і тенденції формування окремих східнослов’янських мов. За припущенням учених, східнослов’янські племена, поряд з етнічними розходженнями, відрізнялися також і своїми діалектами. Разом з тим, ціла низка фонетичних, граматичних і лексичних особливостей була спільною для всіх діалектів, оскільки всі вони нещодавно виділилися з відносно близькоспорідненого мовного масиву праслов’янської мови. Але вже в той час протоукраїнська мовна територія виразно ділилася на два етнографічно і , мабуть, діалектно відмінні масиви - північний і південний.
| |
| − | Північний масив охоплював Середню Наддніпрянщину, Полісся, Волинь, Наддністрянщину, Прикарпаття (від Прип’яті до витоків Стиру, Горині, Случі, Тетерева) був частиною археологічної культури празько-корчацького типу. Цей ареал у загальних рисах відповідає території розселення склавінів (На території України це дуліби, бужани, волиняни, деревляни, поляни, сіверяни). Цей масив ліг в основу північного наріччя української мови.
| |
| − | Південний протоукраїнський етномовний масив сформувався на початку У1ст. у лісостепах Середньої Наддніпрянщини, включаючи й середні течії Сули, Псла і Ворскли, а також у Надпорожжі, по Дніпру між Тясмином і Россю та в Прутсько-Дністровському межиріччі. Цей тип в археології дістав назву «культура пеньківського типу». Ареал пеньківської культури чітко зберігається з територією антів (частина полян, уличі, тиверці, білі хорвати). У південному діалектному ареалі, на основі якого згодом сформувалося південно-західне наріччя, виникла більшість фонетичних рис, характерних лише для української мови.
| |
| − | І анти, і склавіни на кінець У11ст.н.е. піднялися до переддержавного рівня організації суспільства . Вони мали певні етнічні й діалектні особливості, яких потім не втратили і в складі Київської Русі, а отже не відбулося злиття їх в одну давньоруську народність і не склалася єдина народно-розмовна давньоруська мова. Усе більше дослідників схиляються до думки, що виникнення окремих східнослов’янських народів відбувалося не шляхом поділу так званої давньоруської народності на три частини, а шляхом консолідації кількох суміжних і близькоспоріднених територіально-племінних об’єднань у компактні культурно-історичні масиви, що згодом переросли в українську. російську та білоруську народність. Таким чином відбувалося й витворення трьох східнослов’янських мов.
| |
| − | Виникнення сучасних українських мовних особливостей розтягнулося на багато століть. Деякі з них з’явилися ще в мовленні східнослов’янських племен, що жили на території сучасної України у У1-1Хст., інші - в період Київької Русі 1Х-Х11ст. і значна частина - в період самостійного існування української мови у пізніші часи.
| |
| − | Зрозуміло, що після розпаду праслов’яської мови її східнослов’янські діалекти були ближчими між собою . Це були протоукраїнські, проторосійські, протобілоруські базові говори, які протягом історично тривалого часу(мабуть, з У1 до Х ст.) через низку складних змін на рівні фонетики, лексики, граматики «переросли» в окремі східнослов’янські мови.
| |
| − | За спостереженням В.В.Німчука «найскладнішим і найбільше дискутованим у науці є інтерпретація східнослов’янського етно- та лінгвосоціуму в добу Київської Русі Х-Х11ст. (і ранньої феодальної роздробленості до нашестя Батиєвих орд)» (Німчук 1998 :3).
| |
| − | Незаперечним фактом є те, що східнослов’янський мовний світ в Х1-Х11ст. уже був виразно здиференційованим, що можна простежити і за писемними пам’ятками того періоду. Так, у Євсевієві євангелії (1282) уже можна простежити найголовніші особливості фонетики української мови (ікання , тверді приголосні пред Е,И; злиття давніх Ы та И в одному звукові). Отож, можна твердити : на кінець Х11ст. українська мова вже існувала як окрема лінгвальна система.
| |
| − | Формування і становлення української мови як окремої слов’янської розтяглося на довгий період, в різні частини якого відбувалися принципові зміни, які визначили самобутність української мови. Якраз вони дають можливість сперіодизувати історію становлення української мови, поклавши в історію періодизації переусім мовні, а не етнологічні процеси.
| |
| − | Проблему періодизації української мови В.В.Німчук назвав на сьогодні «найзлободеннішою і найскладнішою» (Німчук 1997:3). Злободенність її полягає в тому, що український народ, надовго відлучений від свідомого, повнокровного державницького життя, прагне знати правдиву історію свого становлення і походження рідної мови. Складність - по-перше, у не завжди достатній кількості переконливих наукових фактів, пізній датації писемних пам’яток; по-друге, у певному тиску суспільно-політичних чинників, які не завжди сприяють науковій об’єктивності.
| |
| − | Що значить сперіодизувати історію походження і становлення української мови?
| |
| − | Зробити періодизацію історії етнічної мови це не тільки встановити основні характеристики всіх рівнів системи на певних етапах, а й з’ясувати її початки та перспективи (див. Німчук 1997:3). Отож, періодизація мови повинна включати рубіжні межі її витоків і сягати сучасного стану мови.
| |
| − | Сучасне українське мовознавство напрацювало кілька загальновизнаних періодизацій української мови, які, як правило, різняться в частині визначення початків української мови.Найвідомішими є періодизації:
| |
| − | М.К.Бойчука, яка грунтувалася на радянському розумінні мовного буття Київької Русі (концепція Ф.Філіна):
| |
| − | ДЛЯ НЕЗАДОКУМЕНТВОВАНОГО ПЕРІОДУ
| |
| − | -спільнослов’янська мова (до У1 ст. н.е.);
| |
| − | -давня спільносхіднослов’янська (антська) мова(У1-У111 ст.);
| |
| − | -давньоруська мова початкового періоду(1Х-Х1ст.)
| |
| − | ДЛЯ ЗАДОКУМЕНТОВАНОГО ПЕРІОДУ
| |
| − | -давньоруська мова пізнішого періоду (Х1-Х111ст.)
| |
| − | -українська мова(почХ1У - ХХ ст.)
| |
| − |
| |
| − | 2.Ю.Шевельова, яка значною мірою базувалася на вивченні історії фонологічної системи української мови:
| |
| − | -протоукраїнський період (до середини Х1ст.);
| |
| − | -староукраїнський (від середини Х1 до Х1У ст.);
| |
| − | -середньоукраїнський
| |
| − | ранній середньоукраїнський (ХУ - середина ХУ1ст.)
| |
| − | середньоукраїнський (середина ХУ1ст. - поч. ХУ111ст.)
| |
| − | пізній середньоукраїнський (ХУ111ст.)
| |
| − | -сучасний період (від ХУ111 до сьогодні).
| |
| − |
| |
| − | 3.Ю.О.Карпенка, який в основу виділення періодів становлення української мови кладе основні фонологічні зміни:
| |
| − | праслов’янська мова(кінець 2-ого тис.до н.е.) /закон наростаючої звучності, поява носових голосних, розвиток складотворчості Р та Л, перехідні палаталізації задньоязикових/;
| |
| − | спільна мова східних і південних слов’ян (2-е ст.до н.е. - !У ст.н.е.) /перехід KV, GW > CW, ZW; спрощення DL, TL > L; перехід TJ, DJ > TS, DZ;
| |
| − | спільносхіднослов’янська мова (1У - Х ст.) :
| |
| − | антська мова (1У-У11ст.)
| |
| − | давньоруська мова (У111ст. - Х ст.) /повноголосся, перехід початкового О. деназалізація носових голосних/.
| |
| − |
| |
| − | давньоукраїнська мова (Х1-Х1У ст.) /занепад Ъ, Ь та його наслідки, перехід Е О після шиплячих та Й, злиття И та Ы; перехід Ь в І/.
| |
| − | Староукраїнська мова (ХУ-ХУ111ст.) /завершення в більшості говорів переходу етимологічних О,Е в І в новозакритих складах; витворення опозицій глухий//дзвінкий, твердий//м’який/;
| |
| − | нова українська мова (Х1Х-ХХст.) /зміни орфоепічного рівня, взаємодія орфоепії та орфографії/.
| |
| − |
| |
| − | Як бачите, практично всі дослідники українського глотогенезу починають періодизацію української мови із праслов’янського періоду, коли в спільнослов’янській мові у східних її діалектах розвивалися майбутні протоукраїнські риси сучасної української мови. Найбільше непорозуміння викликає період від розпаду праслов’янської мови до Х1Уст.
| |
| − | Ю.Шевельов у своїй роботі Historical Phonology of the Ukrainian language.- Heidelberg, 1979 - висловив думку,що історію власне української мови потрібно починати з часу виникнення таких її рис, які не властиві найближчим їй мовам.
| |
| − | Які ж звукові явища притаманні тільки українській мові? В.В.Німчук до таких відносить : 1)перехід Е О, після історично м’яких приголосних (жона) - засвідчується з Х1ст.; 2)нові звуки на місці етимологічних О,Е в новозакритих складах (столь стоул, стул, стіл і под.; осень осіень, осінь) - початок процесу відбивається в текстах Х11-Х111ст.; 3) тверді приголосні перед Е,И (небо, синій) - з Х111ст; 4) передньо-середня фонема И; злиття в одній фонемі давніх И та - засвідчується з другої половини Х1ст.. перехід Ь в І - безсумнівна документація з Х111ст. (Німчук 1998 : 11).
| |
| − | В.В.Німчук пропонує і свою періодизацію української мови, яка, на нашу думку, є досить виваженою і науково обгрунтованою (правда, термінологія незручна для користування).
| |
| − | Ми будемо користуватися (як робочою ) такою періодизацією історії української мови (в основі періодизація В.В.Німчука):
| |
| − | Праслов’янська мова з протосхіднослов’янськими діалектами в її складі (до У1-У11ст.).
| |
| − | Східнослов’янський мовний період із протоукраїнськими діалектами (У11-Хст.)
| |
| − | Давньоукраїнська мова (Х1-Х111ст) / це період коли склалися специфічні українські фонетичні риси (див. вище), відбувся процес занепаду зредукованих; виникли характерні лише для української мови лексеми, напр., оболонь, гай, пуща, яр, полонина, гребля, криниця, жито, зоря, жадати, ховатися та ін.; виразно виявлялися втрачені іншими слов’янськими мовами морфологічні риси (напр., збереження закінчення -У в Р.в. однини іменників чол.роду : РОДУ, МЕДУ; закінчення -ОВІ,-ЕВІ цих же іменників : БОГОВІ, ДОМОВІ; форми 3-ої особи однини дієслів 1-ої відміни без кінцевого -ТЬ (МОЖЕ, ИДЕ).
| |
| − | Якраз у цей період у писемних джерелах вперше фіксується слово Україна - Іпатський літопис під 1187 р., розповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича говорить: « И плакашася по немь вси переяславци, о нем же Украина много постона». Етимологія цього слова до кінця не з’ясована (познайомитися з найближчими до істини можна в монографії Гр.Півторака (с.99-101).
| |
| − | Сама мова в писемних пам’ятках того часу називається СЛОВ’ЯНСЬКОЮ або РУСЬКОЮ.
| |
| − | Середньоукраїнська мова (Х1У - кінець ХУ11ст.). У цей період завершується формування основних протиставлень у фонологічній системі (тверді//м’які, дзвінкі//глухі); формується самобутній лексичний склад української мови, завершується становлення основних різновидів простих і складних речень.
| |
| − | Мова в цей час носить кілька назв: РУСЬКА, УКРАЇНСЬКА (у Грамотах з ХУ ст., у Пересопницькому Євангелії 1556-1561 рр.), МАЛОРУСЬКА МОВА, КОЗАЦЬКИЙ ЯЗИК, зрідка ЯЗИК ЛИТОВСЬКИЙ.
| |
| − | Нова українська мова (поч. ХУ111ст. - до сьогодні). Це період завершення становлення всіх мовних рівнів до сучасного стану, виникнення літературної форми української мови, закріплення за нею єдиної офіційної назви.
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − | 1.Українська мова - самостійна, автохтонна мова українського народу, яка сформувалася на базі протоукраїнських діалектів праслов’янської мови в період У11 - Х1 ст. в південній частині східнослов’янського мовного ареалу і до сьогодні продовжує розвиватися.
| |
| − | 2.Проблема походження української мови є актуальною протягом кількох століть. Вона активно розроблялася О.Потебнею, П.Житецьким, М.Максимовичем. Зараз глотогенезні проблеми знайшли свій дальший розвиток у працях В.В.Німчука, Гр.Півторака, Ю.Шевельова, Ю.О.Карпенка та ін.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! Самостійна робота.
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 3
| |
| − | Походження і розвиток слов’янської писемності. Основні етапи становлення українського письма.
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Проблема писемності як частина глобальної проблеми культури людства.
| |
| − | Підходи до розв’язання питання встановлення першопочатків слов’янської писемності загалом і української зокрема.
| |
| − | Сучасні дані про докириличне письмо у східних слов’ян.
| |
| − | Утверження сучасної графічної системи на українських територіях.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К., “КМ Академія”, 1998.
| |
| − | Висоцький С.О.Азбука з Софійського собору в Києві та деякі питання походження кирилиці// Мовознавство.-1976.-№4.
| |
| − | Жуковська Л.П. Гіпотези й факти про давньоруську писемність до Х11ст.// Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХУ1-ХУ11ст.-К.,1981.
| |
| − | Мельничук О.С. Питання початкового розвитку східнослов’янської писемності // Мовознавство.-1985.-№2.
| |
| − | Истрин В.А. Возникновение и развитие письма.-М., 1965.
| |
| − |
| |
| − | Писемність - це спеціальна форма фіксації людського мовлення при допомозі спеціальної системи графічних знаків. Виникла вона на певному (досить високому) етапі розвитку людського суспільства, коли з’явилася потреба зафіксувати мовлене. На думку Г.Півторака, «...писемність виникає тоді, коли саме лише усне мовлення стає неспроможним задовольнити зрослі й ускладнені потреби в спілкуванні, коли з’являється необхідність передавати мову на великі віддалі й фіксувати її в часі» («Українці...».-С.137).
| |
| − | Виникнення письма - це частина загальнокультурного поступу народу, бо воно може виникнути лише на підготовленому грунті, коли людина досягла рівня мислити абстрактно (настільки, щоб не тільки відтворити сказане кимось у звуках, а й придумати засоби відтворення на підручному матеріалі) , коли існуючі засоби передачі інформації (передусім речові ,піктографічні) уже не могли задовольнити зростаючі потреби людського колективу.
| |
| − |
| |
| − | Проблема походження письма у східних слов’ян не є до кінця розв’язаною. Етнографи, історики, мовознавці багатьох поколінь донедавна виникнення писемності у східних слов’ян пов’язували із прийняттям християнства і відносили його до кінця Хст. Витоки цього твердження треба шукати у «Повісті врем’яних літ», де йдеться про створення слов’янського алфавіту візантійськими місіонерами Костянтином(Кирилом) і Мефодієм і переклад на слов’янську мову найважливіших християнських книг для пропаганди православ’я у Моравії. Створена ними азбука «прозвася грамота словѣньска, яже грамота есть в Руси и в болгарѣхъ дунайскихъ» (ПВЛ).
| |
| − | Оскільки ніяких давніших текстів до нас не дійшло, літописна версія походження писемності у слов’ян взагалі і на Русі зокрема увійшла в практику з самого початку наукової розробки цієї прблеми. З версією «Повісті...» збігаються висновки багатьох славістів Х1Х-поч.ХХ ст.: О.О.Потебні, О.О.Шахматова, С.К.Булича, О.І.Соболевського, Л.В.Щерби, Л.А.Булаховського.
| |
| − | Віднесення виникнення письма у східних слов’ян до такого пізнього часу викликає цілу низку сумнівів: по-перше, уже перші книги періоду Київської Русі вражають великою культурою написання і оформлення, що свідчить про наявність непересічних письменників, істориків, які не могли вирости тільки на усній традиції; по-друге, східнослов’янські племінні союзи мали досить плідні торгово-економічні зв’язки із давньописемними Візантією, Грецією, що не могло не сприяти проникненню письма і на протоукраїнські території.
| |
| − | Звідси сумнів: чи була Русь неписемною до прийняття християнства?
| |
| − | Уже з ХУст. існує думка про самобутність і давність руського письма. Відомий український і російський філолог, історик, перекладач О.Бодянський, читаючи житіє Кирила, вміщене в староруській писемній пам’ятці - хронографі-палеї 1494р., звернув увагу на приписку до цього житія, де сказано: «А грамота руская явилася, богомъ дана, въ Корсуни русину, от нея же научился философ Константин, и оттуду сложивъ и написавъ книгы русскымъ языкомъ».
| |
| − | Припущення про існуваня писемності на Русі в дохристиянську епоху робили відомі дожовтневі і радянські русисти: І.І.Срезневський (вважав, що з У1-У11ст. східні слов’яни користувалися греко-слов’янським письмом, яке Костянтин-філософ тільки удосконалив); С.П.Обнорський (певні форми письма існували ще в антів 1У-У11ст.)
| |
| − | І прихильникам, і супротивникам ідеї дохристиянського походження писемності у східних слов’ян не вдалося переконати один одного через брак неспростовних аргументів, що потребує розширення напрямків дальших пошуків.
| |
| − | Сьогоднішня наука має багато неспростованих доказів того, що східні слов’яни ще до прийняття християнства були знайомі з письмом. Так, у поселеннях черняхівської культури знайдено кілька предметів з підписами: у пос.Ріпнів на Львівщині знайдено напис на сирій глині, зроблений латинськими літерами - LADO; на будештському могильнику в Молдові знайдено кістяну трубочку для зберігання голок із накресленими літерами t i s; у Чернівецькій і Хмельницькій обл. виявлено уламки посуду з грецькими та латинськими літерами-монограмами. Усе це свідчить про поширення серед черняхівського населення писемності (чи її елементів) на основі грецького й латинського письма.
| |
| − | Наступним етапом розвитку письма у східних слов’ян був період У1-У11ст., коли стали формуватися союзи східнослов’янських племен і перші ранньофеодальні державні об’єднання, що призвело до зростання економічних, торговельних і культурних зв’язків напередодні утворення Київської Русі. Цілком можливо, на думку Гр.Півторака, що найпоширенішим засобом письма знову стали літери грецького алфавіту, оскільки орієнтація на Візантію у той час була визначальною. За свідченням чорноризця Храбра, у У11-У111ст. і після прийняття християнства окремими слов’янськими групами й общинами у східних слов’ян склалася традиція записувати слов’янські тексти грецькими й латинськими літерами, спочатку «без устроения», а потім поступово пристосовуючи грецьке письмо до місцевих фонетичних особливостей, поповнюючи його лігатурами, новими літерами з інших алфавітів.
| |
| − | Виникнення в 1Хст. централізованої держави Київської Русі вимагало створення різноманітних договорів, державних документів. Маючи кількавікову (з часів черняхівської культури) традицію невпорядкованого використання грецького алфавіту, протоукраїнці, цілком природно, продовжували її в умовах раннього періоду Киівської Русі, поступово вдосконалюючи грецькі літери і пристосовуючи їх до особливостей давньоукраїнської мови (так звана «слов’янізована азбука»), хоч, звичайно, така писемність ще не набула значного поширення.
| |
| − | Про використання на Русі в 1Х і на поч. Хст. якогось видозміненого грецького письма свідчать і грецькі та арабські джерела, згідно з якими візантійський імператор Василь Македонець нібито на прохання руського князя послав 866р. архієпископа з двома освітниками. Посланці хрестили русичів і ввели в них видозмінене грецьке письмо з 35 літер.
| |
| − | Отже, досить підстав твердити про існування у протоукраїнців за два століття до офіційного введенння християнства певної писемної традиції.
| |
| − | Про це є ще кілька переконливих свідчень:
| |
| − | - єпископ Мерзебурзький Тітмар(976-1018) у язичеському храмі м.Ретри побачив слов’янських ідолів з особливо накресленими іменами;
| |
| − | - у відомій пам’ятці Х ст. Житії Кирила йдеться, що у Корсуні Кирило бачив Євангеліє і Псалтир «руськими письменами писаниє»( таке письмо, вживане у той час у слов’ян, називають протокириличним);
| |
| − | - арабський географ ал-Масуді (помер 956р.) твердив, що в одному з руських храмів він виявив накреслене на камені пророцтво та ін.
| |
| − | Зрозуміло, що ці всі свідчення є тільки підкріпленням сучасних здогадок про існування докириличних азбучних видів письма у східних слов’ян, але вони не можуть замінити зразків його, які були б незаперечним доказом висловленої ідеї. Треба погодитись із виваженою позицією Гр.Півторака з цього питання: «Надії на дальший поступ у визначенні часу появи писемності на Русі, мабуть, слід пов’язувати не стільки з віднайденням дохристиянських текстів (така наукова сенсація видається майже неймовірною), скільки з поглибленням і всебічним аналізом історії мови у тісному зв’язку з історією народу» («Українці...,139).
| |
| − | 4.Не вдаючись у суть проблеми первинності-вторинності глаголиці і кирилиці (ці питання Ви розглядали при вивченні курсу старослов’янської мови), нагадуємо, що рубіж 1Х-Хст. був золотим віком давньоболгарської літератури. Перше Болгарське царство стало культурним вогнищем, звідки нова слов’янська писемність і література стали проникати в інші країни. Оскільки глаголиця не прижилася в Болгарії, бо дуже відрізнялася від широко вживаного там грецького уставного письма, то учні Кирила і Мефодія (можливо, Климент)на основі синтезу здавна поширеного грецького уставу і тих елементів глаголичної азбуки, що найкраще передавали особливості давньоболгарського мовлення , не пізніше кінця 1Хст.-поч.Хст. створили нову, досконалішу азбуку, що згодом дістала назву кирилиці. Вона згодом витіснила глаголицю в східних областях Першого Болгарського царства, а звідти стала проникати і на Русь. На думку деяких дослідників, нині є певні підстави говорити про ранній, язичеський етап уживання на Русі кирилиці, коли вона ще остаточно не сформувалася, оскільки у Києві і Новгороді знайдено декілька давніх азбук: у Новгороді - берестяна грамота №591 (1Хст.) з азбукою, де відсутні літери Ы, Ь, Ю, Щ і є лише один зредукований Ъ; у Києві (середина Х1ст.) - на стінах Софії Київської у скороченій азбуці не вистачало багатьох літер - Щ,Ц,Ч,Ъ,Ь, обох юсів, усіх йотованих, ОУ. Це, на думку російського археолога В.Л.Яніна, не випадковість, а відображення того раннього етапу, коли слов’янська азбука ще остаточно не сформувалася. На користь поступового вдосконалення алфавіту промовляє й те, що знайдені азбуки кінця Х11ст. (новгородські берестяні грамоти №199, 201, 205) - так званий алфавіт хлопчика Онфима - містять уже 36 літер. Більш-менш вірогідними свідченнями про існування писемності на Україні-Руси в першій половині Хст., найімовірніше - на основі ранньої кирилиці, є також договори руських князів Олега та Ігоря з Візантією 911, 944, 972р.р. Так, напр., в договорі Ігоря з греками 944р. йдеться про те, що руські посли й купці стали брати з собою до Цареграда грамоти, що мали засвідчити мирну місію й добрі наміри посланців.
| |
| − | Отож, усі наявні наукові дані свідчать на користь припущення, що на Русі писемність виникла задовго до офіційного введення християнства як закономірний і необхідний етап внутрішнього розвитку східнослов’янських племен у період їх консолідації і переходу до державного життя. У ході ж проникнення християнства на східнослов’янські землі існуюча система письма все більше витіснялася кирилицею, а після офіційного його введення як державної релігії кирилична азбука стала монопольною. На її основі відбувався дальший розвиток писемності, буйно розквітла книжність по всій старокиївській державі.
| |
| − | Повна кирилична азбука, яка вживалася в Київській Русі , містила 43 літери (24 - з грецького алфавіту і 19 - власне слов’янських, які передавали специфічні слов’янські звуки ). За тисячолітню історію використання на теренах України вона зазнала значних змін: 1) значно зменшився кількісний склад букв, оскільки частина літер були дублетними, напр., О та W ; І та И та ін.; частина - випали через втрату звуків, які вони передавали, напр., Ъ, юси; 2) змінилось звукове значення деяких букв. Напр., Ь зараз не передає самостійного звука, а є виразником м’якості; 3) змінилось саме написаня букв (стало більш простим); 4) змінилася назва букв; 5) частково змінився порядок розташування букв; 6) до алфавіту введено кілька нових літер, які стали передавати нові звуки : Й - введена в азбуку в 1735р. особливим розпорядженням Академії наук, хоч у пам’ятках зустрічалася і раніше; Ґ - запозичена із грецької М.Смотрицьким на початку ХУ11ст.
| |
| − | В історії кириличного письма розрізняють 3 періоди : устав , півустав і скоропис. Устав виник під впливом грецького уставного письма. Йому властиві великі прямі літери, не з’єднані між собою. Він вживався десь до ХУ1ст. Але вже з середини Х1Уст. починає поширюватися більш зручне півуставне письмо. Його літери значно менші за розміром, часто пишуться з нахилом вправо, їхня геометрична форма не завжди витримується, літери часто виносяться над рядок. З кінця ХУ1ст. починає поширюватися скоропис, літери в якому з’єднуються, форма їх ще більше порушується, слова пишуться з нахилом вправо, хоч інколи - і вліво. Коли в ХУ1ст. в східних слов’ян виникає друкарство, то друкований алфавіт було складено на основі півуставу. За часів Петра1 старий друкарський алфавіт зазнав спрощення, став використовуватися для друкування книг цивільного змісту, а тому набув назви «гражданська азбука». Саме на її основі створено і сучасну українську азбуку.
| |
| − | Сама українська азбука зазнає певних змін до сьогодні. Останньою редакцією українського правопису в неї було повернуто літеру Ґ і дещо змінено порядок розташування літер (Ь - перед Ю).
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − | 1.Виникнення письма у східних слов’ян було закономірним етапом їх культурного розвитку, породжене потребами їх суспільного і державного життя.
| |
| − | 2.Писемність на протоукраїнських територіях виникла задовго до прийняття християнства, хоч, мабуть, не набула довершеного вигляду і значного поширення. Використовувались елементи грецької, латинської графічної систем.
| |
| − | 3.Кириличне письмо після прийняття християнства стало монопольною формою графіки. В процесі використання східними слов’янами кирилична азбука зазнала значних змін і зараз являє собою довершений зразок графічної системи, яка повністю задовольняє потреби українського суспільства.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Практичні заняття
| |
| − | Тема 1: Історія української мови як наукова дисципліна. Походження і основні етапи становлення української мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | предмет, завдання і значення курсу історії мови, його місце у фаховій підготовці вчителя-словесника;
| |
| − | основні джерела історичного вивчення української мови;
| |
| − | погляди на походження і періодизацію української мови Ю.Шевельова, Ю.Карпенка, Ф.Філіна, Гр.Півторака.
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | визначати зв'язки історії української мови з іншими науками;
| |
| − | читати і перекладати давньоукраїнські пам'ятки.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання:
| |
| − | 1. Поняття про історію української мови як науку, її зв'язки з іншими науковими дисциплінами.
| |
| − | 2. Основні джерела історичного вивчення української мови.
| |
| − | 3. Сучасні та традиційні погляди на виникнення української мови, її періодизацію.
| |
| − |
| |
| − | Додаткова література:
| |
| − | Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови. // Мовознавство.-1997.- № 6. - С. 3-15; 1998,-№1.-С.З-13.
| |
| − | Півторак Г.П. Українці; звідки ми і наша мова? - К., 1993 (укласти анотацію).
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. Продовжити структурну схему «Історія мови в її зв'язках із іншими
| |
| − | науками».
| |
| − | 2. Доповніть таблиці ілюстративним лінгвістичним матеріалом:
| |
| − |
| |
| − | 3. Поміркуйте над питанням: у який період могли проникнути у фінську мову такі слов'янізми: palttina - полотно, arti - рать, korsta - короста?
| |
| − | Для обґрунтування відповіді познайомтеся з фрагментами підручника «Історична граматика української мови» (автори М.А.Жовтобрюх, О.Т.Волох та ін.).-К„ 1980.-С. 59-62.
| |
| − | 4. Про що свідчать північноукраїнські дифтонги [уо], [уе], [уи], [уі] на місці етимологічного [о] в новоутворених закритих складах? Яке значення цього фонетичного явища для дослідження історії української мови? Запишіть літературні відповідники до таких північнодіалектичних українських слів:
| |
| − | [кусн'], [куйн'], [куен']; [вуол], [вуел], [вуил]; [н'їес], [н'ус], [н'уис].
| |
| − | 5. Опрацюйте статтю В.В.Німчука «Періодизація ...» (див. список додаткової літератури) і дайте відповіді на такі питання:
| |
| − | 1) чому дослідник вважає періодизацію історії української мови однією з найзлободенніших проблем лінгвістики?
| |
| − | 2) які питання, на думку В.В.Німчука, є ключовими при дослідженні виникнення та перших віків функціонування української мови?
| |
| − | 3) які наукові дискусії стосовно хронології буття прасхіднослов'янської єдності автор вважає коректними і плідними?
| |
| − | 4) які підходи можливі і чому для трактування суті східнослов'янського лінгвоконтинууму IX-XII ст?
| |
| − | 5) у чому самобутність запропонованої В.В.Німчуком періодизації історії української мови як лінгвальної системи?
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! Самостійна робота.
| |
| − | Тема 2: Походження і розвиток слов’янської писемності.
| |
| − | Письмо в період Київської Русі
| |
| − | Ця тема вивчається самостійно з урахуванням знань студентів із курсу старослов'янської мови і вступу до слов’янської філології.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Історія української мови. Фонетика. - К., 1979. - С. 17-22.
| |
| − | Жовтобрюх М А., Слинько 1.1., Волох О.Т,, Самійленко С.П. Історична граматика української мови. - К., 1980. - С. 18-26.
| |
| − | Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. –К.,1998.
| |
| − | Задорожний В. Як треба читати тексти кирилівського письма // Дивослово. – 2004. - №2. – С.22-25.
| |
| − | Ветвицкий В.Г., Иванова В.Ф., Моисеев А.И. Современное русское письмо. - М., 1974. - С. 10-19.
| |
| − | Истрин В.А. История письма. - М., 1961. — 306 с.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. Напишіть реферат на тему «Походження письма у східних слов'ян: гіпотези, проблеми, знахідки». Тексту повинен передувати план. Обов'язково наводиться список використаної літератури.
| |
| − | 2. Дайте відповідь на питання: Яких змін зазнала кирилична абетка за століття «перетворення» в сучасний український алфавіт?
| |
| − | 3. Продовжте таблицю, яка показує типи давньоукраїнських писемних пам'яток.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 1. Гніздовський напис на глиняному посуді першої чверті Х ст.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 5. Користуючись таблицею, запишіть по-давньоукраїнськи такі числа: 12,145, 1130, 1359, 1999
| |
| − |
| |
| − | Кирилична азбука із числовим значенням букв
| |
| − |
| |
| − | Буква Назва букви Фонетичне знач. Числове знач.
| |
| − | À
| |
| − | Á
| |
| − | Â
| |
| − | Ã
| |
| − | Ä
| |
| − | Å
| |
| − | Æ
| |
| − | s
| |
| − | Ç
| |
| − | È
| |
| − | I
| |
| − | Ê
| |
| − | Ë
| |
| − | Ì
| |
| − | Í
| |
| − | Î
| |
| − | Ï
| |
| − | Ð
| |
| − | Ñ
| |
| − | Ò
| |
| − | q
| |
| − | Ô
| |
| − | Õ
| |
| − | ^W
| |
| − | J
| |
| − | Ö
| |
| − | ×Y
| |
| − | Ø
| |
| − | Ú
| |
| − | Û
| |
| − | Ü
| |
| − | h
| |
| − | Þ
| |
| − |
| |
| − | "
| |
| − |
| |
| − | ~
| |
| − |
| |
| − | ¤
| |
| − | @
| |
| − | ±
| |
| − |
| |
| − | \
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | азъ
| |
| − | боукы
| |
| − | вhдh
| |
| − | глаголи
| |
| − | добро
| |
| − | єсть
| |
| − | живhтє
| |
| − | зhло
| |
| − | земля
| |
| − | ижє
| |
| − | ижєн
| |
| − | како
| |
| − | людиє
| |
| − | мыслитє
| |
| − | нашь
| |
| − | онъ
| |
| − | покои
| |
| − | рьци
| |
| − | слово
| |
| − | твердо
| |
| − | оунъ
| |
| − | фрьтъ
| |
| − | хhръ
| |
| − | отъ
| |
| − | шта
| |
| − | ци
| |
| − | чрьвь
| |
| − | ша
| |
| − | йоръ (єръ)
| |
| − | єри
| |
| − | єрь
| |
| − | ять
| |
| − | ю
| |
| − |
| |
| − | я
| |
| − |
| |
| − | є
| |
| − |
| |
| − | юс малий
| |
| − | юс великий
| |
| − | юс малий йотований
| |
| − |
| |
| − | юс великий йотований [а]
| |
| − | [б]
| |
| − | [в]
| |
| − | [г]
| |
| − | [д]
| |
| − | [е]
| |
| − | [ж]
| |
| − | [дз]
| |
| − | [з]
| |
| − | [j]
| |
| − | [j]
| |
| − | [к]
| |
| − | [л]
| |
| − | [м]
| |
| − | [н]
| |
| − | [о]
| |
| − | [п]
| |
| − | [р]
| |
| − | [с]
| |
| − | [т]
| |
| − | [у]
| |
| − | [ф]
| |
| − | [х]
| |
| − | [о]
| |
| − | [шт]
| |
| − | [ц]
| |
| − | [ч]
| |
| − | [ш]
| |
| − | [ŏ]
| |
| − | [ы]
| |
| − | [ĕ]
| |
| − | [іе]
| |
| − | [у]
| |
| − | [jу]
| |
| − | [а]
| |
| − | [jа]
| |
| − | [е]
| |
| − | [jе]
| |
| − | [ę]
| |
| − | [Q]
| |
| − |
| |
| − | [ję]
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | [jQ]
| |
| − |
| |
| − | 1
| |
| − |
| |
| − | 2
| |
| − | 3
| |
| − | 4
| |
| − | 5
| |
| − |
| |
| − | 6
| |
| − | 7
| |
| − | 8
| |
| − | 10
| |
| − | 20
| |
| − | 30
| |
| − | 40
| |
| − | 50
| |
| − | 70
| |
| − | 80
| |
| − | 100
| |
| − | 200
| |
| − | 300
| |
| − | 400
| |
| − | 500
| |
| − | 600
| |
| − | 800
| |
| − |
| |
| − | 900
| |
| − | 90
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 900
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Модуль 2
| |
| − | Лекція 4. Історична фонетика української мови. Формування фонетичної системи протоукраїнських говорів (6 год.)
| |
| − |
| |
| − | КП
| |
| − | 1. Предмет історичної фонетики (І Ф); проблема її періодизації.
| |
| − | 2. Загальний огляд звукового складу праіндоєвропейської мови, основні шляхи формування звукової системи праслов’янської мови.
| |
| − | 3. Звукові зміни спільнослов’янського періоду:
| |
| − | палаталізації приголосних під впливом [ j ];
| |
| − | палаталізації задньоязикових;
| |
| − | монофтонгізація дифтонгів;
| |
| − | структура складу та процеси, пов’язані з нею (утворення носових, зміни в звукоспол. dl, tl; gv, kv, hv).
| |
| − | 4. Фонетичні процеси в протоукраїнському мовному масиві після розпаду праслов`янської мови:
| |
| − | зміна je o;
| |
| − | зміна носових;
| |
| − | ранні рефлекси h;
| |
| − | розвиток повноголосся;
| |
| − | рефлекси or, ol на початку слова;
| |
| − | виникнення [г].
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Безпалько О. та ін. Історична граматика української мови. – К., 1957. – С.72-116.
| |
| − | Жовтобрюх М. та ін. Історична граматика української мови. – К., 1980. – С.27-64.
| |
| − | Історія української мови. Фонетика. – К., 1979. – С.65-169.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ІФ (діахронічна) – це галузь історії мови, яка досліджує зміни в звуковій будові з погляду фонетичного та фонологічного в їх нерозривному взаємозв’язку від найдавнішого періоду мовного існування й до нашого часу.
| |
| − |
| |
| − | Звукові зміни, які відбуваються в мові, викликаються й зумовлюються різними причинами. Як правило, це не одна причина, а цілий їх комплекс. Серед них розрізняють:
| |
| − | внутрішні (тенденція до полегшеної артикуляції звуків, до економії мовних засобів; зміна фонетичного складу слова у зв’язку з утратою ним лексичного значення; тенденцію до утрати звуків, що не мають функціонально навантаження в слові; вплив сусідніх звуків; аналогію; тенденцыя до симетричності фонологічної системи тощо);
| |
| − | зовнішні (вплив артикуляції контактних мов).
| |
| − |
| |
| − | Але звукові зміни є залежними від еволюції всієї мовної структури, яка диктується культурно-історичними умовами життя народу, потребами його мовної комунікації.
| |
| − |
| |
| − | В ІФ розрізняють 2 типи звукових змін:
| |
| − | спонтанні – це зміни, за яких один звук переходить в інший у будь-якій позиції, незалежно від фонетичного оточення, інтонації, наголосу, місця в слові (наприклад, деназалізація #, @ , перехід h і );
| |
| − | зумовлені – відбуваються лише за певних умов (наприклад, І палаталізація : ґ, к ,х ж, ч ,ш перед голосними переднього ряду).
| |
| − |
| |
| − | Хоч фонетична система мови і характеризується великою стійкістю, але поступова зміна одних звуків іншими зумовлює якісну перебудову фонетичної системи мови, викликає нові функціональні відношення в системі фонем веде до перебудови й фонологічної системи мови, це може викликати морфологічні та синтаксичні зміни:
| |
| − | степь степ
| |
| − | ж.р. ĭ-осн. ч.р. ІІ відм.
| |
| − |
| |
| − | Українська мова сформувалась на базі протоукраїнських говорів, які, в свою чергу, успадкували мовний матеріал праслов’янської. Тому тривала історія української мови розпадається на певні періоди періодизується й історична фонетика.
| |
| − | Вихідним етапом періодизації історичної фонетики української мови можна вважати фонетичну системи протоукраїнських говорів, а потім
| |
| − | ІХ – поч. ХІ ст.: втрата назальності, розвиток повноголосся, зміни jе о, утвердження звука [г];
| |
| − | ХІ – ХІV ст.: занепад ъ, ь; зміна h і, депалаталізація приголосних перед [е], злиття [ы] та [и] в українське [и], перехід [о], [е] [і];
| |
| − | від ХV ст. – процес утвердження орфоепічних норм української мови.
| |
| − |
| |
| − | Фонетико-фонологічна система сучасної української мови є результатом довготривалих і багатоаспектних змін, яких зазнала звукова система історичних попередників української мови – передусім праслов’янської мови, яка, в свою чергу, успадкувала фонетичну систему давньоіндоєвропейської мови.
| |
| − |
| |
| − | Порівнально-історичне мовознавство дозволяє встановити, що праіндоєвропейська мова мала розгалужену систему голосних, які розрізнялися за своєю якістю, часокількістю; були монофтонги і дифтонги; складотворчі сонанти:
| |
| − |
| |
| − | І монофтонги: короткі [ĭ], [ĕ], [ă], [ŏ], [ў]
| |
| − | довгі [ī], [ē], [ā], [ō], [ӯ]
| |
| − |
| |
| − | ІІ дифтонги: короткі [ĕі], [ĕу], [ăі], [ăу], [ŏі], [ŏu]
| |
| − | довгі [ēі], [ēу], [āі], [āу], [ō], [ōу]
| |
| − |
| |
| − | ІІІ складотворчі: короткі [ř], [Ĭ], [m], [ň]
| |
| − | сонанти довгі [ṝ], [Ī], [m], [n]
| |
| − |
| |
| − | Система праіндоєвропейського консонантизму, ймовірно, складалася з таких звуків:
| |
| − | Губних : [b], [bh], [p], [ph], [w], [ṷ];
| |
| − | Передньоязикових:
| |
| − | а) зубні: [d], [dh], [t], [th], [z], [s];
| |
| − | б) носові: [n], [m];
| |
| − | в) плавні: [l], [r];
| |
| − | Середньоязикові: [j], [i];
| |
| − | Задньоязикові:
| |
| − | а) чисті:[g], [k], [gh], [kh];
| |
| − | б) лабіалізовані: [g ], [k ], [g h], [k h];
| |
| − | в) палаталізовані: [g], [k].
| |
| − | Правда, єдиного погляду на кількість приголосних в праіндоєвропейській мові немає.
| |
| − | А. Мейє – вважає, що існували лише чисті та лабіалізовані задньоязикові, а
| |
| − | Георгієв В. - вважає, що палатальних задньоязикових– не було;
| |
| − | С. Бернштейн – вважає, що не було розрізнення лабіалізовані–нелабіалізовані, придихові були відомі лише серед дзвінких приголосних, як позиційні варіанти непридихових.
| |
| − |
| |
| − | Як і в сучасних індоєвропейських мовах, за участю шуму і голосу приголосні поділилися на
| |
| − | сонорні : [r], [l], [m], [n], [w], [j];
| |
| − | шумні: а) дзвінкі - [b], [bh], [d], [dh], [z], [g], [gh], [g ], [g h], [g];
| |
| − | б) глухі - [p], [ph], [t], [th], [s], [k], [kh], [k ], [k h], [k].
| |
| − | За способом творення:
| |
| − | проривні:[b], [bh], [p], [ph], [d], [dh], [t], [th], [g], [k], [x];
| |
| − | щілинні:[z], [s], [w], [j].
| |
| − | За співвідношенням твердий - м’який:
| |
| − | палатальні:[j], [i];
| |
| − | напівпалатальні:[g], [k];
| |
| − | тверді (всі інші)
| |
| − | специфічна характеристика - ларингальні звуки:
| |
| − | щілинний [h]
| |
| − | проривний [r]
| |
| − |
| |
| − | Внаслідок різних фонетичних змін система праіндоєвропейського вокалізму і консонантизму зазнала якісної і кількісної перебудови нова спільнослов’янська фонетична основа.
| |
| − |
| |
| − | Основні зміни в фонетичній системі праіндоєвропейської мови:
| |
| − | у період балто-слов’янської єдності зникли придихові, втративши придиховий компонент:
| |
| − | [bh][b], [ph][p], [dh][d], [th][t], [gh][g]
| |
| − | *bhxatr – БРАТЬ
| |
| − | Але [кх][х]: *khold д-укр. xold – новий звук, якого не було в
| |
| − | праіндоєвропейській мові
| |
| − | втрата лабіалізації задньоязиковими, перехід їх в [g],[k]
| |
| − | зміна якості [g],[k]перехід їх у [z],[s]:
| |
| − | зьрno←granum (лат.)
| |
| − | зима←hiems
| |
| − | сто←centum, max. kant (сто)
| |
| − | перехід S[h] після голосних [і], [і], [й], [и] та
| |
| − | приголосних [r], [k]
| |
| − | верхлит. visus, мухаmusca
| |
| − | складотворчі сонанти[r],[l],[m],[n] втратили здатність творити склад, і
| |
| − | вивільнена звучність реалізувалася у голосні і та ǔ виникли звукосполуки
| |
| − | ir, ǔr ,il ,im, in
| |
| − | prstpirstд/у пьрстъ
| |
| − | pamntpamintраm#t
| |
| − | зміна кінцевого [m][n] *idom *idon – ст.-сл. ИДЪ
| |
| − | занепали ларингальні звуки
| |
| − |
| |
| − | Утворилася якісно нова фонетико-фонологічна
| |
| − | система спільнослов’янської мови.
| |
| − | Вона включала 22 голосні фонеми і 15 приголосних, тобто носила
| |
| − | вокально-консонантний характер.
| |
| − | Голосні: монофтонги – короткі: [ĭ], [й], [ĕ], [ŏ], [ă];
| |
| − | довгі: [ī], [й], [ē], [ō], [ā];
| |
| − | дифтонги – короткі: [ĕі], [ĕu], [ăі], [ău], [ŏі], [ŏu];
| |
| − | довгі: [ēu], [ēi], [āi], [āu], [ōi], [ōu].
| |
| − | Приголосні: губні – [b], [p], [m], [w];
| |
| − | п/язикові – [d], [t], [z], [s], [r], [l], [n];
| |
| − | с/язикові – [j], ([i]);
| |
| − | з/язикові – [g], [k], [x].
| |
| − | За тривалий історичний шлях ( ІV – ІІІ тис. до н.е. – до V – VІ ст. н.е.) фонетико-фонологічна система праслов`янської мови зазнала значних змін. Вирішальними серед них були:
| |
| − |
| |
| − | І. Зміни в структурі праслов`янського складу.
| |
| − |
| |
| − | Ще в ранньому періоді історії праслов`янської мови почали відбуватися процеси, що призвели до певних змін у структурі складу. Так, активізація [j], асимілятивний вплив його на попередній приголосний сприяли посиленню взаємозв`язку між звуками, що належали до одного складу, призвели до втрати автономності звукових одиниць у межах складу, що, в свою чергу, зумовило виникнення тенденції до його автономності в межах слова. Ця тенденція супроводжувалася двома важливими явищами:
| |
| − | виникненням закону відкритого складу (“тенденція до висхідної звучності”);
| |
| − | появою закону складового сингармонізму.
| |
| − |
| |
| − | Тенденція до відкритого складу виникає в спільнослов’янській мові ще в ранній період її розвитку. Можливо, уже і в зміні сонантів [r], [l], [n], [m] вона виявляється; безсумнівно – в перетвореннях давніх сполучень із [j]. Правда, тоді ця тенденція ще не набула значення загального закону. У пізніший період вона підпорядковувала собі всі зміни, пов`язані із структурою складу, перетворившись на універсальний фонетичний закон праслов`янської мови.
| |
| − | “Тенденція відкритого складу діяла тут як безумовний закон, що не знав винятків” (Берштейн С.П. К истории слога в пр./сл. языке)
| |
| − | Суть закону відкритого складу полягає в тому, що звуки в ньому розташовувались за принципом зростаючої звучності із фінальним голосним на кінці:
| |
| − |
| |
| − | стh – на, сто - лъ Усі склади стали відкритими.
| |
| − |
| |
| − | Друга важлива фонетична закономірність спільнослов’янської мови – закон складового сингармонізму. Він полягав у тому, що звуки в складі сполучалися за принципом їх однорідності з погляду передньої і непередньої артикуляції; палаталізовані приголосні поєднувалися з голосними передньої артикуляції, непалаталізовані – з голосними непередньої артикуляції:
| |
| − |
| |
| − | ЖЄ-НА, ЧЬ-ТО.
| |
| − |
| |
| − | ІІ. Звукові зміни пов`язані з [j].
| |
| − | Середньопіднебінний [j] у праіндоєвропейський період був іменниковим або дієслівним суфіксом і щодо попередніх приголосних був абсолютно нейтральним і не впливав на них. Але на слов`янському ґрунті активно почали відбуватися асимілятивні процеси в групах із [j], які призвели до появи нових консонантних артикуляцій і нових співвідношень фонем у спільнослов’янській мові.
| |
| − | 2.1.gj, kj, xj – задньоязикові ґ, к, х були твердими, асимілятивний вплив на них [j] призвів до пересунення їх артикуляції в зону палатальних приголосних: вони пом`якшилися і перейшли у шиплячі; потім шиплячі асимілювали [j] і виникли подовжені шиплячі, м`які за якістю, що згодом стяглися:
| |
| − |
| |
| − | ґjґjґjжjжжж другу - дружу
| |
| − | кj Y мокjу - мочу
| |
| − | хj ш суха – суша (Заповніть за аналогією до ґj)
| |
| − |
| |
| − | Правда, не всі мовознавці погоджуються з таким характером змін. Наприклад, С. Бернштейн вважає, що зміна задньоязикових на шиплячі проходила іншим шляхом:
| |
| − | gjgjg:g ж
| |
| − | Депалаталізація шиплячих відбулася на ґрунті окремих слов’янських мов, які зберігають названі зміни у вигляді чергувань г, к, х // ж, ч, ш.
| |
| − |
| |
| − | 2.2. zj, sj: під асиміляційним впливом наступного [j] зубні палаталізувалися і їх артикуляція посувалась у палатальну зону, де творилися шиплячі вони змінилися на ж, ш і звукосполуки набули вигляду жj, шj,
| |
| − | де: зjжжжж(в окремих мовах)
| |
| − | сj ш (відтворіть шлях зміни)
| |
| − | лазjу лажу,
| |
| − | писjу пишу
| |
| − |
| |
| − | 2.3. rj, lj, nj – rj rj rjrr r
| |
| − | lj l (відтворіть шлях зміни)
| |
| − | nj n
| |
| − | морjе морє
| |
| − | полjе полє депалаталізація у іменник с.р. відбулася на ук-
| |
| − | конjе конь раїнському ґрунті в Н.в. одн.
| |
| − |
| |
| − | 2.4. ДJ, ТJ – у різних слов’янських мовах дали різні зміни, хоч початковий етап пройшли спільний:
| |
| − | ДJДJД: Далі фонетичні процеси в різних групах слов.
| |
| − | ТJТJТ: мов ішли по-різному.
| |
| − |
| |
| − | У діалектах, які пізніше ляжуть в основу української мови
| |
| − | [ж], [дж] – в іменниках межа, саджа (діал.)
| |
| − | [d:]
| |
| − | [ж], [дж], [д] – в дієсловах сижу (діал.), сидю (діал.),
| |
| − | сиджу (літ.)
| |
| − | [т:][ч] свіча, лечу.
| |
| − | Яким шляхом виникли [дж], [ч]?
| |
| − | [Д:][Д ][ДЖ]
| |
| − | [Т:][Т ][ТШ] (орф. Ч)
| |
| − | Нова фонема [дж] в протоукраїнських говорах в іменниках спростилася до [ж] (межа, сажа), а дієслівних – збереглася (саджу – літ., хоч діал. сижу).
| |
| − | Єдиного погляду на походження фонеми [дж] немає.
| |
| − | Самостійно – (Історична…, 1980, с. 33-34.)
| |
| − |
| |
| − | 2.5. zgj, skj, zdj, stj – зазнали асимілятивних впливів [j] і все звукосполучення перетворилося в іншу якість:
| |
| − | zgjzgj[жж] – рос. вижжу (визг)
| |
| − | skjskj[шч] – укр. пищу (писк) двофонемні
| |
| − | zdjzdj[ждж] – укр. їжджу (їздити) рефлекси
| |
| − | stjstj[шч] – укр. пущу (пустити)
| |
| − |
| |
| − | 2.6. Сполучення губних із [j] зазнало подібних змін як , але в результаті
| |
| − | з`явився епентетичний [Л], що перетворився в окрему фонему:
| |
| − | БJБJБL: блюдо
| |
| − | PJPJРL плювати
| |
| − | VJ VL ловля
| |
| − | MJ ML земля
| |
| − | Хоч появу епентетичного зазнали усі слов. діалекти, але частина з них (зах. сл.) зазнали процесу деепентизації: п. Zемя, чес. Zеmе.
| |
| − |
| |
| − | Висновок.
| |
| − | Наслідком активізації [j] у фонетиці спільнослов’янської мови є ціла низка змін:
| |
| − | виникло протиставлення фонем за тв./м`якістю
| |
| − | ґ-ґ, l-l, n-n;
| |
| − | виникли чергування звуків:
| |
| − | г // ж Б - БЛ
| |
| − | к // ч ; П – ПЛ та ін.
| |
| − | х // ш
| |
| − | з`явилися нові фонеми ж, ч, ш, дж.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ІІІ. Палаталізації (перехідні пом`якшення) задньоязикових.
| |
| − |
| |
| − | Самостійно
| |
| − | Таблиця
| |
| − | Тип пом`якш. Хронологічні рамки Змінювались звуки Фонетична позиція Наслідки в сучасн. укр.м.
| |
| − |
| |
| − | І Ймовірно, кінець
| |
| − | минулої-початок
| |
| − | нинішньої ери ґ ж
| |
| − | к ч
| |
| − | х ш
| |
| − | Перед голос-ними переднього
| |
| − | ряду Чергування
| |
| − | Г-Ж:друг-друж-ити;К-Ч:рука-
| |
| − | ручка; Х-Ш: страх-страшно
| |
| − | ІІ
| |
| − | ІІІ
| |
| − |
| |
| − | ІУ. Монофтонгізація дифтонгів
| |
| − | Система вокалізму за спільнослов`янський період зазнала значних змін:
| |
| − | монофтонги ŏ-ăо
| |
| − | ō-āа
| |
| − | дифтонги монофтонгізувались:
| |
| − | аі + оі h, и : цhна, столи (кінець слова)
| |
| − | еіи : зима (перед приголосним)
| |
| − | е
| |
| − | еі : бь – jу (перед голосним)
| |
| − | j
| |
| − | аu+ оu[u] : другъ (перед приг.)
| |
| − | а
| |
| − | аu
| |
| − | u перед голосними
| |
| − | о
| |
| − | оu
| |
| − | u
| |
| − | У. Ціла низка фонетичних явищ пов`язана з дією закону відкритого складу:
| |
| − | - Втрата приголосних на кінці складу: domus – домъ
| |
| − | - Поява носових #,@
| |
| − | ьn ъm П¤ТЬpent
| |
| − | en ¤ om @ Р@КА← ronka
| |
| − | on en
| |
| − | ьm ъм
| |
| − | - Відновлення складотворчості r, l : moldъmo – l - dъ
| |
| − | gordъgo – r – dъ
| |
| − | -Розвинулась протеза на місці міжслівного ґіатусу (збіг двох голосних суперечив дії закону відкритого складу: ьm jемиму
| |
| − | Аzукъ ±зыкъязык [ы]
| |
| − | выдра – пор. лит. udra [в]
| |
| − | [ъ]
| |
| − | ь
| |
| − | и
| |
| − | [j] а
| |
| − | е
| |
| − |
| |
| − | Правда, не всі вчені пов’язують винекнення протези з процесом усунення гіатуса. Так, А.Мартіне, Е.Петрович пов’язують її з процесом відособлення палатальної і лабіальної артикуляції голосних.
| |
| − | Особливо цікавою є думка В.К. Журавльова (Генезис протезов в славянских язиках // Вопр. языкозн, 1965, №4, с.32-43);
| |
| − | На його думку, виникнення протези становить не що інше, як результат намагання голосних пересунути свою палатальну (дієзну) чи лабіальну (бемольну) вимову на попередній приголосний. На початку ж слова голосний не мав попереднього приголосного відособлювана диференційна ознака розвивалася в самостійний звук:
| |
| − | [u][v], [w] – коли відбулося пересунення лабіалізації голосного: *udravydra
| |
| − | [і][j] – коли відособлювалася ознака палатальності голосного: * estьjestь
| |
| − |
| |
| − | ! Виникнення ще на спільнослов’янському грунті протетичного [j] перед [а], [е] зумовило те, що слов`янські за походженням слова, крім вигуків, сполучників і часток, не починаються на [а], [е]
| |
| − | Спрощення в групах [dt], [tl] відбулося в час розпаду праслов`янської мови (десь до VІ ст.):
| |
| − | radloрало
| |
| − | pletlaплела
| |
| − | Мабуть, проривні [d], [t] у сполученні з [l] зблизилися й злилися, утворивши спільну артикуляційну одиницю, в якій проривний компонент поступово втратився. У західно-слов’янських мовах сполуки збереглися: пол. мидло
| |
| − |
| |
| − | У словах сідло, мітла – сполучення пізнішого походження: сѣдьло,
| |
| − | мѣтьла
| |
| − | Зазнали змін сполуки [gv],[kv],[hv], що стали перед h, и (оі, аі), и і, ѣ: звhздаgvizda, цвhтъкviet, влъсвивлъхвъ.
| |
| − | Очевидно, цей процес пов`язаний із ІІ палаталізацією.
| |
| − | Рефлексація [g], [k], [x] у не становить чітко витриманої системи (укр. цвіт – квіт, квилити); у західнослов’янський – зовсім зміни відсутні.
| |
| − | Отже, на період розпаду праслов`янської мови фонологічна система пртоукраїнських говорів мала такий вигляд:
| |
| − | Голосні:
| |
| − |
| |
| − | ряд
| |
| − | піднесення И Ы У
| |
| − |
| |
| − | # Ь
| |
| − | Е h Ъ О
| |
| − | @
| |
| − | А
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Втратились ознаки:
| |
| − | майже зовсім – дифт./монофт;
| |
| − | звузилась дія ознаки за часокількістю відбулося часокількісне вирівнювання;
| |
| − | виникло протиставлення носовий – неносовий.
| |
| − |
| |
| − | Приголосн: 25 приголосних фонем:
| |
| − | За місцем творення:
| |
| − | губні: [б], [п], [в], [м];
| |
| − | язикові: п/я – [д], [т], [з], [с]. [з], [с], [ц]
| |
| − | ж, ч, ш, дж, н, н, л, л, р, р;
| |
| − | с/я – j
| |
| − | з/я – ґ, к, х.
| |
| − | За участю шуму і голосу:
| |
| − | сонорні: л, л, р, р, н, н, м, j;
| |
| − | шумні: дзв. б, д, з, з, ж, дж, ґ,
| |
| − | гл. п, т, с, с, ш, ч, к.
| |
| − | Не мали корелятів [в], [ц], [х], [j]
| |
| − | За способом тв.: проривні – б, п, д, т, ґ, к;
| |
| − | фрик. (щіл.) – в, з, з, с, с, ж, ш, х, j;
| |
| − | африкати – дж, ч, ц;
| |
| − | прор.-прох. – м, н, н, р, р, л, л.
| |
| − | За тв./м`як.: 1) пост.тв.: ґ, к, х;
| |
| − | 2) тв.-напівпом`якшені: д, т, з, с, р, л, н, б, п, в, м;
| |
| − | 3) пост. м`які: ж, ч, ш, дж, j.
| |
| − | Отже, внаслідок фонетичних змін, що відбулися на спільнослов’янському ґрунті в системі консонантизму
| |
| − | з`явилися нові м`які фонеми: ж, ч, ш, н, р, л, з, с, ц, дж
| |
| − |
| |
| − | Палат./непалат. стала диференційною ознакою для розрізнення фонетичних одиниць.
| |
| − |
| |
| − | 4. Після розпаду (до VІ ст. н.е.) праслов`янської мови і до писемного періоду української (межа Х – ХІ ст.) відбулася низка фонетичних перетворень, які стали визначальними для східнослов’янського мовного масиву. Головними з них є:
| |
| − | jео на поч. слова;
| |
| − | втрата назальності;
| |
| − | зміни в групах or, ol, er, el між приголосними;
| |
| − | зміни в групах or, ol перед приголосними на початку слова.
| |
| − |
| |
| − | 4.1. Зміна [je][о] на початку слова.
| |
| − | У значній частині східнослов’янських слів голосному [о] відповідає [jе] у західно-слов’янських мовах:
| |
| − | укр. один осінь озеро
| |
| − | пол. jeden jesien jezioro
| |
| − | Більшість вчених (В. Ягич, Л. Булаховській та ін.) розглядає звукові відповідності
| |
| − | [je] - [o] на початку слова як наслідок зміни [jе] на [о] в певних фонетичних позиціях:
| |
| − | 1) перед складом з голосним переднього ряду (крім ь)
| |
| − | 2) наступний наголошений склад
| |
| − | *jedинъ – одинъ
| |
| − | *jezero – озеро
| |
| − | Але jedьнь – пів./зах. говори єден, єрепенитися.
| |
| − | Мабуть, спочатку втратився протетичний [j]; потім [е], який не міг стояти на початку слова, почав лабіалізуватися й переходити в [ö][о][о]. Такі зміни засвідчуються уже в Ізборн. Святослава 1073 р. одъва, одинъ.
| |
| − | Цікаво, що зміна jeо охопила і запозичені слова:
| |
| − | Wфросинья – (нап. 1161), Овсий,
| |
| − | Олены – (Путильське євангелія – ХІІІ ст.).
| |
| − | Причому, у запозичених словах перехід jeо не обмежувався лише позицією перед складом з голосним переднього ряду, він можливий перед складом із будь-яким голосним.
| |
| − |
| |
| − | 4.2. Зміни носових #, @.
| |
| − | Носові @, # виникли на праслов`янському ґрунті на місці сполук “голосний + н (м)” в позиції, де така сполука суперечила дії закону відкритого складу:
| |
| − | *menta * М #ТА ,
| |
| − | але жьну.
| |
| − | Вони були успадковані й протоукраїнськими говорами, але десь на межі ІХ – Х ст. втратилися про це свідчить праця Кост. Багрянородного “Про народи”(949 р.), в яких у назвах дніпровських порогів відсутні носові: вони втратили свій носовий призвук і перетворилися в ротові звуки:
| |
| − | М#ТА а : м`ята, дес`ат
| |
| − | Р @КА у : рука, дуб
| |
| − | Заміна # А пояснюється особливостями його артикуляції: він був голосним відкритим, що зближувало його з [а]. Але перейти в голосний непереднього ряду не міг, тому що поєднувався з м`яким приголосним, а за принципом складового сингармонізму м`які приголосні могли поєднуватися лише з голосними переднього ряду. п#ть - п`ать.
| |
| − | Звук @ був голосним непереднього ряду, артикуляційно близьким до [у], але дещо обниженим через його носове звучання. Коли ж назальність втратилась, то відбулося певне підняття артикуляції, що й призвело до перетворення [Q][у]
| |
| − | р@ка – рука
| |
| − | з@бъ – зуб
| |
| − | Лише польська мова послідовно зберегла носові. Які ж причини втрати назальності?
| |
| − | Ймовірно, 2 носові фонеми, що протиставлялися 9 ротовим, вносили асиметричність в систему голосних давньоукраїнської мови, а яскраво виражена тенденція до симетричності фонологічної системи, мабуть, була одним із чинників, що сприяли деназалізації.
| |
| − | Зміни в системі:
| |
| − | зникло протиставлення носові – неносові:
| |
| − | зникли 2 праслов’янські фонеми;
| |
| − | з`явилася нова фонема /ä/.
| |
| − |
| |
| − | Разом з тим, з`явилися й нові чергування:
| |
| − | а –н –ин : почати – почну – починати;
| |
| − | а – м – им : жати – жму – пожимати;
| |
| − | а – м : взяти – візьму;
| |
| − | у – м – им : дути – дму – надимати.
| |
| − |
| |
| − | 4.3. Ранні рефлекси h
| |
| − | Ще в дописемний протоукраїнський період праслов`янський дифтонг ѣ зазнав у певних фонетичних позиціях змін.
| |
| − | Так, перед наголошеним [і], h[і][и]:
| |
| − | *дhтина–дитина- укр. дитина
| |
| − | *сhницасиница – укр. синиця
| |
| − | Однак, під впливом аналогії в багатьох словах (замінитизамhнити) такі зміни не відбулися.
| |
| − |
| |
| − | 4.4.Розвиток повноголосся.
| |
| − | Під повноголоссям у мовознавстві називають сполуки оро, оло, ере, еле ор, ол(-ел), ер, ел у позиції між приголосними. Автор терміна М.О. Максимович: (1880 р., “Исследование о полноголосии”).
| |
| − | Пор. *borda – борода,
| |
| − | *molt – молот,
| |
| − | *peln – полон,
| |
| − | *berza – береза
| |
| − | Сполуки ор, ол, ер, ел у праслов`янський період були дифтонгами, які в різних діалектах мали неоднаковий характер, що й привело до різних рефлексів у групах слов`янських мов.
| |
| − | Так, у південнослов’янських + чеській, словацькій довгота зосереджувалась на голосному, короткий сонант рано втрачав свою складотворчість, закриваючи склад; для уникнення закритого складу відбулося шляхом перестановки голосного, при цьому [о][а]:
| |
| − | orра брада
| |
| − | olла млат
| |
| − | erре бреза
| |
| − | elле плен
| |
| − | У західнослов’янських мовах втрата складотворчості р, л привела до виникнення після них вторинного голосного, що призвело до редукції попереднього о, е:
| |
| − | or o-r ъ-r ро : прох
| |
| − | блото
| |
| − | У протоукраїнських говорах довгота зосереджувалася на р, л, що призвело до виникнення їх складотворчості; її втрата сприяла виникненню призвука після сонанта, який згодом перетворився в голосний повного творення:
| |
| − | t-or-t to-r-t to-r -t torot
| |
| − | telt полон
| |
| − | tolt молот
| |
| − | tolt
| |
| − | tert береза
| |
| − |
| |
| − | Розвиток повноголосся відносять до кінця VІІ – поч. ІХст.
| |
| − | Увага! Є ряд слів, у яких омонімічні сполуки не є повноголосими (железа – рос., укр. пелена, селезінка). Можливо, тут випадковий збіг морфем: пел-ен (а)
| |
| − | Чомусь не виникло повноголосся у слові горностай,
| |
| − | ? шкаралупа – мало бути скоролупа.
| |
| − |
| |
| − | 4.5. Рефлекси початкових or, ol.
| |
| − | У позиції перед голосними ці сполуки збереглися, бо не суперечили дії закону відкритого складу:
| |
| − | орати, оладок.
| |
| − | У позиції перед приголосним, де or, ol закривали склад, вони зазнали важливих змін:
| |
| − | ро : робота, робити ( довг. на r)
| |
| − | У східнослов’янській or,
| |
| − | ра : рало, ратай довг. на о)
| |
| − | ло : лодія, локъть
| |
| − | ol
| |
| − | ла : лань, лакомъ
| |
| − | У західнослов’янській or ро : робити
| |
| − | оl ло : лодка
| |
| − | У південнослов’янській оr ра : работа [ тут довгота зосереджена
| |
| − | оl ла : ладил на голосному]
| |
| − | Уже в Ізб. Святослава 1073 р. фіксується рало (с. 36), роб (241), локътъ (266). Українська мова найпослідовніше зберігає ро : розум, розбійник, робота (рос. разум, работа).
| |
| − | Питання про час рефлексації ort, olt до кінця не вирішено. Більшість схиляється до думки, що вона не могла далеко відхилятися в часі від зміни цих дифтонгів між приголосними.
| |
| − |
| |
| − | 4.6. Виникнення українського звука [г]
| |
| − | Праслов`янська мова раннього періоду мала лише звук [g] – проривний задньоязиковий. Остаточно не з`ясовано, коли ґг. Визнаною є думка, що розвиток від задньоязикового проривного до фарингального фрикативного відбувся за схемою:
| |
| − | [g] [γ] [h]
| |
| − | проривний фрикативний фрикативний
| |
| − | задньоязиковий задньоязиковий фарингальний
| |
| − | Одним із найдавніших прикладів, що засвідчує вимову фрикативного [γ] у східних слов`ян, є написання кънїхъчии (Ізб. 1073, с.232) на той час в давньоукраїнській мові [г] був питомим звуком, а отже, виник він значно раніше (хоча б в ІХ-Х ст.).
| |
| − | Фарингальний [h] розвинувся, звичайно, пізніше, найімовірніше вже тоді, коли формувалася староукраїнська мова із своєю самобутньою фонетичною системою.
| |
| − | Причини втрати в протоукраїнських діалектах проривного компонента при артикуляції [g] й зміни його в [γ], а потім у [h] досі залишилися невиясненими.
| |
| − | Цікавою є спроба пояснити цю зміну фонологічними умовами:
| |
| − | Відомо, що в праслов`янській мові існувала опозиція за ознакою проривності-фрикативності задньоязикових: к-х. Дзвінка фонема [g] залишалася поза подібною опозицією, оскільки в фонологічній системі зовсім не було дзвінкої фрикативної фонеми. Тенденція до вирівнювання системи спричинила виникнення дзвінкого фрикативного [γ][h], що вирівняло систему. Приголосний [ґ] залишився в звуконаслідуючих словах.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Лекція 5. Фонетико-фонологічна система староукраїнської мови та основні процеси в ній
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
| |
| − | 1.Система голосних та приголосних фонем ХІ-ХІVст. (загальний огляд).
| |
| − | 2.Історія зредукованих Ъ, Ь та наслідки їх занепаду в системі голосних і приголосних.
| |
| − | 3.Зміна [l][ў], [w][ў]
| |
| − | 4.Історія звука ѣ [іе]
| |
| − | 5.Історія українського звука [и]
| |
| − | 6.Зміна [е][о] після шиплячих та j.
| |
| − | 7.Загальний огляд інших фонетичних змін.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − |
| |
| − | Безпалько О.П. та іню Історична граматика української мови. – К., 1957. – С.117-169.
| |
| − | Жовтобрюх М.А. та іню Історична граматика української мови. – К.,1980.-С.65-104.
| |
| − | Історія української мови (Фонетика). – К., 1979. – С.170-323є
| |
| − | Півторак Г.П. Занепад зредукованих ъ, ь і його вплив на формування фонологічних систем слов’янських мов // Мовознавство, 1998, № 2-3, с. 3-14.
| |
| − | Ткаченко О.Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі // Мовознавство, 1998, № 2-3, с. 14-25.
| |
| − |
| |
| − | 1. Система голосних фонем ХІ століття дуже відрізнялася від попередньої епохи і мала такий вигляд
| |
| − | передній непередній
| |
| − |
| |
| − | високе
| |
| − | підн. И Ы У
| |
| − |
| |
| − | середн. Е Ь h О Ъ
| |
| − | підн.
| |
| − |
| |
| − | низьке ấ а
| |
| − | підн.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Артикуляція звуків, у яких реалізовувались голосні фонеми, нічим суттєвим не відрізнялися від протоукраїнського періоду.
| |
| − | Але характер сполучуваності з попередніми приголосними певним чином змінився: так, фонеми [і] та [е] у словах, запозичених з інших мов, стали вживатися не тільки після передньоязикових приголосних, а й після задньоязикових: Кирила, Георгія (Ізб.1076). У позиції абсолютного початку слова обмежилось вживання je о : озеро.
| |
| − | Фонема /ấ/ # була позиційно обмеженою: сполучалася лише з попередніми приголосними фонемами, вираженими напівпом’якшеними й пом’якшеними звуками та [j] : в#нути, п#ть, ч#сть.
| |
| − | Розширились функції фонеми /y/ за рахунок втрати [Q] та фонеми /о/ за рахунок jе та нової фонеми /о/ в повноголоссі: дуб д@бъ; одинjединъ, воронаvorna.
| |
| − | Отже, в системі вокалізму були:
| |
| − | 7 голосних нормальної довготи
| |
| − | 1 дифтонг
| |
| − | 2 зредукованих.
| |
| − | Всі вони мали фонематичне значення, оскільки кожен з них міг протиставлятися іншим у тотожних фонологічних умовах і виконувати дистинктивну функцію.
| |
| − | Система приголосних в основному була успадкована з протоукраїнського періоду:
| |
| − | Губні: б, п, в, м + ф (після виникнення писемності: фарисеи, ф'илософъ.
| |
| − | Вживалася у книжних словах, а в народній мові змінились [п], [х], [хв], [в], [т]: МартаМарфа
| |
| − | ПилипФилипъ
| |
| − | ХведірФедоръ
| |
| − | Передньоязикові : д, т, з, с, дж, ч', ц', з', с', ш', ж', н, н', р, р', л, л', j
| |
| − | Середньоязикові : j
| |
| − | Задньоязикові : ґ, к, х (γ)
| |
| − | Глотковий : г
| |
| − | За способом творення, співвідношенням голосу-шуму змін не відбулося.
| |
| − | За диференційною ознакою непалатальність-палатальність протиставлялися 5 фонем: з-з', с-с', н-н', р-р', л-л'
| |
| − | Постійно м’якими були: ц', дз', ч', ш', j, ж';
| |
| − | напівпом/тв: б, п, в, м, ф, д, т, + ґ, к, х (у запозичених словах).
| |
| − |
| |
| − | 2. Зредуковані [ь] та [ъ] виникли в ранній праслов’янський період на ґрунті праіндоєвропейських коротких: [ŭ] ъ, [ĭ] ь. Вони були зредукованими (короткими, секундарними), хоч не в усіх позиціях слова мали однакову звучність і тривалість. Залежно від цього розрізнялися сильна і слабка позиція зредукованих. У слабкій позиції – ь, ъ вимовлялися із меншою звучністю і тривалістю, ніж у сильній.
| |
| − |
| |
| − | Слабка позиція:
| |
| − | в абсолютному кінці слова: solь, snopъ;
| |
| − | перед складом з голосним повного творення: dъva, pravьda;
| |
| − | перед складом із зредукованим у + позиції: sъnъmъ šьvьcь.
| |
| − |
| |
| − | Сильна позиція:
| |
| − | перед складом із слабким зредукованим: sъnъ, konьcь;
| |
| − | перед сонорними r, l, за якими йшов інший приголосний: vъlnа, zьrno, vьrbа;
| |
| − | можливо, в окремих випадках – у наголошених складах та перед групою приголосних: sъhnuti, tь´šča.
| |
| − |
| |
| − | Традиційне уявлення, нібито зредуковані голосні наголошеного початкового складу завжди були сильними, деякі сучасні дослідники вважають помилковими і доводять, що сила або слабкість зредукованих ніяк не залежала від акцентуації (Зализняк А.А. Структура текстів –81: Тез. симпоз. - М., 1981. – с. 31; Скляренко В.Г. Нариси з історії акцентології української мови. – К., 1983. – с. 21-22, 81-83, 220).
| |
| − | Українська мова праслов’янські ъ і ь не зберегла. Тенденція до занепаду зредукованих, яка намітилась ще в кінці праслов’янського періоду (середина І тис. н.е.), була зумовлена порушенням часокількісних співвідношень голосних і здійснювалась шляхом послаблення єрів у напрямі їх цілковитого зникнення у – позиціях, і шляхом подовження єрів до тривалості нормально коротких голосних ье, ъо у + позиціях (де виникала потреба збереження певного мінімуму звукового складу слова).
| |
| − | Занепад зредукованих у різних групах слов’янських мов відбувався неодночасно:
| |
| − | у південнословслов’янській – протягом ІХ-Хст. і на кінець Хст. повністю завершився; ье,ъ – подовжився до норм короткого звука;
| |
| − | ъ, ьа (серб., хорв.).
| |
| − | найновіші лінгвістичні дослідження дозволяють твердити, що у західній і східнослов’янській мовах цей процес відбувався протягом ХІ-ХІІІст.
| |
| − | пол., чес., н/луж. ъ, ье; полаб. ъ,ьа
| |
| − | укр. ъо, ье .
| |
| − | У південно-західних протоукраїнських говорах (тиверці, хорвати, уличі) “процес занепаду зредукованих... завершився десь приблизно в першій пол. ХІст. В протоукраїнських північно-східних говорах (древляни, поляни, сіверяни) цей процес відбувся пізніше і закінчився протягом першої половини ХІІст.” (Півторак Г., “Українці...”, с.123).
| |
| − | У Добриловому Євангелії (1164р.) пропуски ъ, ь у слабкій позиції становить 90%; написи о, е замість ъ, ь у + позиції сягають 96-100 % .
| |
| − | Занепад зредукованих у – позиції і перетворення їх у голосні повного творення в + позиції – процеси взаємозумовлені і нероздільні. Проте перший з них якоюсь мірою повинен був передувати другому, бо саме занепад зредукованих зумовив подовження, прояснення ъ, ь і т. д.
| |
| − | Аналіз писемних пам`яток (Архангельське євангеліє 1092 р., Чудовський псалтир ХІст.) дозволяє встановити таку послідовність занепаду ъ, ь:
| |
| − | спочатку ъ, ь занепали у перших кореневих складах, у яких вони не чергуються з сильними при словозміні чи словотворенні :
| |
| − | къто, чьто
| |
| − | у перших складах ъ, ь трималися довше між сонантами мън; швидше занепали між іншими: спочатку чьто, къдє; потім кънига, бьрати; накінець – мьнѣ, мъного.
| |
| − | у кінцевих складах: столъ, ночь
| |
| − | у корені – при можливому чергуванні +//- съта – сътъ
| |
| − | інших морфемах: душьно, сътворити.
| |
| − |
| |
| − | Деякими особливостями відрізняються зміни ъ, ь у сполученні з r, l:
| |
| − | Якщо за r, l йшов будь-який приголосний, то ъ, ь були + і змінилися на [о], [е]: скърбь – рос. скорбь, вълкъ – укр. вовк, жьлт - укр. жовтий.
| |
| − |
| |
| − | Разом із вокалізацією ъ, ь сонанти r, l втратили складотворчість і перетворились на нескладотворчі.
| |
| − | Зміни пам`ятками фіксуються з ХІІ ст.
| |
| − | Однак пам`ятки ХІІ-ХІVст. засвідчують на місці розглядуваних сполук і оро, оло, ере, еле – повноголосі форми:
| |
| − | вєрєбны , умерелъ, молонии
| |
| − | Це так зване друге повноголосся. Воно розвивалося тоді, коли після r, l стояв приголосний, після якого йшов зредукований у – поз.:
| |
| − | гърбъгороб О.О. Потебня «К истории
| |
| − | тълкътолок звуков русского языка»
| |
| − | вьрхъверех
| |
| − | В українських говорах явище рідкісне (терен, колобаня); у рос. – частіше: золовка, верьовка, долог.
| |
| − |
| |
| − | Сполуки trъt, tlъt, trьt, tlьt:
| |
| − | а) якщо ъ, ь були +, то ъо, ье: кръвь - крові, крьстъ – хрестъ;
| |
| − | б) якщо ъ, ь були -, то вони занепали, а плавні стали складотворчими:
| |
| − | дръжатид-р-жати,
| |
| − | глътатиг-л-тати
| |
| − | Після втрати складотворчості після плавних розвинулися [и]: дрижати, глитати.
| |
| − | Поява сполук ри, ли засвідчується з ХІІІ ст.:
| |
| − | скрыжеть (Луцьке Эванг), блыскавица
| |
| − | У південно-західних українських говорах фіксуються рефлекси ир, ил, ер, ел і под.: кирниця, кирвавий.
| |
| − |
| |
| − | У деяких словах – незакономірні рефлекси:
| |
| − | брива – брова (бръви) [чорнобривці !]
| |
| − | дрива – дрова (дръвъ) дровітня !
| |
| − |
| |
| − | Сполуки ьj, ъj
| |
| − | На спільнослов`янському ґрунті ь із звукосполуки ьjи, а ъ ъjы. Ці звуки и, ы, тому й називаються зредукованими:
| |
| − | *mъjуд/у мыю
| |
| − | *lьjулию
| |
| − |
| |
| − | Фонологічно зредуковані ы, и не відрізнялася від ъ, ь (вони були їх позиційними варіантами).
| |
| − | ы, и – могли стояти в сильній і слабкій позиції, хоч слабкого ы у пам`ятках не зафіксовано. Слабкий И занепав, як і ь: пию-п`ю, лию-ллю.
| |
| − | У сильній позиції и, ы вокалізувались і перетворилися
| |
| − | ииукр.[и] шия
| |
| − | ыыукр. [и]рию
| |
| − | У російських говорах ие шея, ыо рою.
| |
| − |
| |
| − | Визнано, що зміна зредукованих и, ы відбулася трохи пізніше, ніж вокалізація [ъ], [ь]; найімовірніше - в першій половині ХІІІ ст.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Усунення з системи вокалізму ультракоротких голосних ъ, ь було найважливішим фонетичним процесом, “поворотним етапом у розвитку слов’янських мов...”(Филин)
| |
| − | “Занепад зредукованих ъ, ь і формування фонетичних наслідків цього занепаду в південних руських діалектах можна вважати початком самостійної історії української мови”
| |
| − | (Півторак Г., Українці...,122)
| |
| − | У результаті:
| |
| − | Перестав діяти закон відкритого складу появилися склади закриті: пра-вь-да - прав-да.
| |
| − | Виникли нові закони складоподілу, оскільки приголосний, після якого стояв ь, ъ, відійшов до попереднього складу: са-дъ – сад.
| |
| − | Зменшилась кількість складів: шь-вь-ць – швець.
| |
| − | У системі вокалізму зменшилось на 2 фонеми; зникло протиставлення голосний повного творення – короткий.
| |
| − |
| |
| − | НАСЛІДКИ ЗАНЕПАДУ Ъ, Ь У СИСТЕМІ ГОЛОСНИХ
| |
| − | 1).Чергування о, е //[0]
| |
| − | Через те, що звуки ъ, ь в різних формах слова могли змінювати позицію
| |
| − | (+ -; - +), то в одних випадках вони занепали, а в інших – перетворюються на о, е:
| |
| − | орьлъ – орла, пhсъкъ – пhсъка
| |
| − |
| |
| − | нові вторинні, секундарні о, е – це випадні!
| |
| − | снопъ, медъ
| |
| − |
| |
| − | етимологічні, старі, первинні, давні.
| |
| − | Порушення чергування: під впливом аналогії
| |
| − | мъхъ – мохъ
| |
| − | мъха – моху
| |
| − | львъ – лев
| |
| − | лева - льва
| |
| − | 2). Поява секундарних [о],[е] перед сонорними:
| |
| − | У процесі занепаду слабких ъ, ь на кінці слова після сонорних l, r, m, n сонорні перебирали на себе компенсаційну звучність і, якщо перед ними стояв ще будь-який приголосний, виділяли після таких приголосних новий голосний о, е:
| |
| − | огньогньогон, журавльжуравлжуравель.
| |
| − | Ці о, е називаються вставними.
| |
| − | О – розвивався після задньоязикових і зрідка після інших звуків;
| |
| − | Е – розвивався після губних та передньоязикових.
| |
| − | Свекор, вихор, але й вузол; вітер, земель, пісень.
| |
| − | У тих випадках, коли після сонорних стояли голосні нормальної довготи, вставні о, е не виникали: сосны, журавли.
| |
| − | У книжних словах вставні теж не виникають:
| |
| − | мисль, поросль,
| |
| − | як і в запозичених театр, метр (розм. метер)
| |
| − | Отож, теж маємо чергування о, е //[0] , яке фіксується послідовно із староукраїнського періоду:
| |
| − | земли – земель (Грамоти 1349р.)
| |
| − |
| |
| − | 3). Подовження етимологічних [о], [е] та наступний перехід їх в [і].
| |
| − | Етимологічнині о, е зазнали компенсаційного (замінного) подовження, яке пов`язане з формуванням закритих складів.
| |
| − | Суть цього процесу полягала в тому, що з початком ще в пізньопраслов`янський період часокількісного скорочення зредукованих голосних у – позиції, у попередніх складах, які поступово ставали закритими, почалося компенсаційне подовження голосних: старий о – поступово перетворився в ō, а е – в ē (близький до h):
| |
| − | конь – кōн; печь – пēч.
| |
| − | В пам`ятках ці подовжені засвідчуються лише з середини ХІІст. Оскільки спеціальних літер на їх позначення в абетці не було, то о у, оу, ю: торгувля, своюй (Гр. ХІVст.), а ē → h (новий h за термінологією Соболевського О.І.): камhнь, матhр (Гал. Євг. 1266).
| |
| − | У переважній частині говорів української мови о, е незалежно від їх позиції в слові перейшли в і: віл, стіл, осінь. Проте деяким говорам властиві інші рефлекси:
| |
| − | е у надсянських [ü]: нÿс , тÿтка
| |
| − | в ужанських говорах [у]: муст, бук
| |
| − | в півн. іе, uo, uу
| |
| − | о зах.-вол. [и],[у]: стил, столуў
| |
| − | надсянських [о],[оў],[у],[ы]: бык (бік), мост, снып.
| |
| − | Є 2 погляди на шлях зміни етимологічних о, е і:
| |
| − | еволюція [о],[е] [і] відбулася через стадію їх дифтонгізації, або утворення неоднорідних голосних з відмінною артикуляцією на першому-другому етапі їх вимови:
| |
| − | о: уо, уе, уи, уі: коньконк [уо, уе, уи, уі]н
| |
| − | е (перед скл. з ъ): нєслънєсн[уо, уе уі, уи]с
| |
| − |
| |
| − | лабіал.
| |
| − | (перед скл. з ь): пēчьпіечпіч
| |
| − | Цю думку сповідували О.Потебня, П.Житецький, К.Михальчук, М.Жовтобрюх.
| |
| − | Оскільки довгі о,е були не властиві живому мовленню, тому швидко почали зазнавати звуження й трансформації в інші голосні:
| |
| − | в короткий і у галицько-волинському регіоні:кінь, піч
| |
| − | у дивтонги уо, уе, уи, уі, іе під наголосом, і в и, у, теж під наголосом, а в ненаголошеній позиції в о, е: вуол, нич, ночний.
| |
| − | Провідною виявилася галицько-волинська тенденція переходу о, еі, що й стала нормою української літературної мови. (Т.Лер-Сплавінський, В.Курашкевич, Г.Півторак).
| |
| − |
| |
| − | 4). Розвиток приставних голосних [і],[о].
| |
| − | Це локальне явище у системі східнослов’янського вокалізму
| |
| − | І розвивався в південнозахідних діалектах перед сонорними приголосними на початку слова, якщо після них був зредукований ь, ъ у – позиції:
| |
| − | ръжа – р – жа – іржа
| |
| − | Часокількісне скорочення ъ, ь відбилося на якості сонорного, який посилив своє звучання. Згодом за рахунок цього звучання виділився приставний і. Це явище зрідка засвідчується давньоруськими пам`ятками :
| |
| − | Ильвовские (Рус. гр.), иръжавит (Біблія Скорини)
| |
| − | Деякі слова з приставним і набули нормативного статусу імла, іржа; діал. імховий, Іржищів.
| |
| − | л
| |
| − | і м перед н - не засвідчено
| |
| − | р
| |
| − | Інша (аналогійна) природа і у прийменнику исъ (за анал. до изъ), ішов (до іти).
| |
| − | Рідше перед сонорними виникав приставний о: Овруч, олжа, Орша.
| |
| − |
| |
| − | 5).Поява несправжніх дифтонгів.
| |
| − | Звук [j], як правило, вимовлявся перед голосними. Коли ж потрапляв у позицію після голосного, то перетворився на [ĭ].
| |
| − | У протоукраїнський період j+ь – це нормативна комбінація; коли ь, то jі; краjькраі, воіна. Ці поєднання аі, оі, еі – схожі на старі дифтонги, але в сучасних мовах вони не становлять окремих фонем, а репрезентують 2 окремі фонеми а+і і т. д.
| |
| − |
| |
| − | Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних
| |
| − |
| |
| − | 1).Поява нових груп приголосних.
| |
| − | До занепаду ъ, ь групи приголосних могли стояти лише на початку слова чи складу, а приголосні розташовувались за принципом висхідної звучності: “проривний + сонорний”, “фрикативний + сонорний”, “дзвінкий фрикативний + дзвінкий проривний”, “глухий фрикативний + глухий проривний”.
| |
| − | Після занепаду зредукованих з`явилось багато нових груп приголосних з двох проривних, сонорних, із сонорним у початковій позиції, з початковим шиплячим, нові сполуки dl, tl:
| |
| − | bd - бъdьти
| |
| − | pt - пътица
| |
| − | kd - къде
| |
| − | kt - къто
| |
| − | дч - дъчєрь
| |
| − | tl – мhтъла
| |
| − | dl – сhдъло
| |
| − | дн - дъно
| |
| − | вб - въбити
| |
| − | вd - въдова
| |
| − | Виникали трифонемні сполуки: пхн – пхнути,
| |
| − | чхн – чхнути
| |
| − | Ці групи пам`ятками фіксуються з ІІ пол. ХІ ст.
| |
| − |
| |
| − | 2). Спрощення в групах приголосних.
| |
| − | Як правило, спрощувалися тризвукові сполучення з середн. d, t, кінцевими n, l, ц:
| |
| − | здн-зн: позьдно
| |
| − | ждн-жн: тыжьдня
| |
| − | стн-сн: четьный
| |
| − | стл-сл: стьлати
| |
| − | рдц-рц: сердьце
| |
| − | стц-сц: мьстьцє
| |
| − | Важкими для вимови були звукосполучення з двома сонорними + [африката]:
| |
| − | масльныи – масный
| |
| − | сълньцє – сонцє
| |
| − | гърньчарь - гончар;
| |
| − | два проривних + (ще один приголосний)
| |
| − | стъкло – скло
| |
| − | Зрідка фіксуються і спрощення у двофонемних сполуках: къдє дє.
| |
| − |
| |
| − | 3)Втрата звука [л]
| |
| − | Це різновид спрощення, пов`язаний з суфіксальним [л] у дієприкметниках минулого часу:
| |
| − | неслъніс,
| |
| − | моглъміг.
| |
| − | Перед голосними повного творення [л] зберігся: несла, могла.
| |
| − |
| |
| − | 4) Вставні приголосні [d], [t] – процес протилежний спрощенню. Правда, він охоплював невелику кількість слів. Приголосний [d] виникав між z і rzdr – уздрьти; [t] - між s і r str: страмити – страм.
| |
| − | Вставний [d] локалізувався лише в південно-західних говорах української мови; зустрічається в білоруській мові: заздрість, здря. Фіксується з ХІV ст.
| |
| − |
| |
| − | 5) Асиміляція приголосних.
| |
| − | Внаслідок занепаду ъ, ь поруч почали вживатися приголосні різної артикуляції, що зумовило виникнення різноманітних асиміляційних процесів:
| |
| − | а) зміна глухого у дзвінкий в позиції перед дзвінким (регресивна)
| |
| − | съдоровыє – здоров`я
| |
| − | просьба – про[з]ба
| |
| − | Це орфоепічна норма сулм.
| |
| − | б) регресивна асимілація щодо місця й способу творення:
| |
| − | зубний + шиплячий = шиплячий + шиплячий
| |
| − | съшити – [шш]ити
| |
| − | зубний + шиплячий африкат - неповна асиміляція
| |
| − | съ челядью – [шч]елядью
| |
| − | в) в небагатьох словах – прогресивна асиміляція:
| |
| − | бъчелабджола
| |
| − | г) комбіновані асимілятивні процеси пройшли у суф. –ьск-, -ьств-: вони супроводжувались стягненням однакових приголосних або спрощенням:
| |
| − | галицьскымгалиццкыигалицький
| |
| − | д) асиміляція звука [j]: у сполуках “м`який приголосний + j” – відбулася повна прогресивна асиміляція, внаслідок якої виникли подовженні л:, н:, д:, з:, ж:, ч:, ш:
| |
| − | знани~ : знаньjе знанjезнанне (а - під впл. ім. -а-, -jа-)
| |
| − | мазию : мазьjю маззю.
| |
| − | З ХVст. послідовно фіксується у пам`ятках.
| |
| − |
| |
| − | 6) Дисиміляція приголосних.
| |
| − | Це непоширене фонетичне явище української мови. Воно відбувалось у сполуках:
| |
| − | кт хт : хто
| |
| − | чт шт. : штошшошчо
| |
| − | чн шн : рушник, мірошник, соняшник.
| |
| − |
| |
| − | 7) Депалаталізація приголосних.
| |
| − | Голосний ь пом`якшував попередні приголосні; втрата його часто приводила до ствердіння звуків:
| |
| − | - найраніше стверділи губні в кінці слова та між приголосними
| |
| − | голубь, рыбная, бъєтъ
| |
| − | Це інколи вплинуло й на морфологічну форму слова:
| |
| − | степь (ж.р.) – степ (ч.р.)
| |
| − | - передньоязикові д, т, з, с, н, р у середині слова перед приголосними:
| |
| − | дьрати, богатьство.
| |
| − | Перед губними та задньоязиковими депалаталізації приголосних не було:
| |
| − | судьба, візьму
| |
| − |
| |
| − | 8) Палаталізація приголосних
| |
| − | Передньоязикові перед ь перед губними, задньоязиковими і перед пом`якшеними передньоязиковими зазнали повної палаталізації : маз, просба, тма, ск ьск: міський.
| |
| − |
| |
| − | 9) Заміна [л][ў] відбувалася за двох умов:
| |
| − | - у сполуках ъл, ьл у позиції між приголосними
| |
| − | вълкъ – во[ў]к
| |
| − | шьлкъ – шо[ў]к
| |
| − | - у колишніх дієприкметниках минулого часу
| |
| − | ішолъ – йшо[ў]
| |
| − | игралъ – гра[ў]
| |
| − |
| |
| − | 10) Заміна білабіальних [w] на [ў].
| |
| − | Коли [w] вживається на початку слова перед приголосним, в абсолютному кінці слова, то він зберігав дещо осібну артикуляцію, перетворюючись у [у]:
| |
| − | въсhхъ [ў]сіх
| |
| − | домовъ домі[ў]
| |
| − |
| |
| − | Висновок
| |
| − |
| |
| − | Таким чином, висвітлення Ь,Ъ у сильній позиції і занепад їх у слабкій привели до суттєвих змін у системі голосних і приголосних, що виявилося у зникненні редукованих, появі нових Е, О; новітніх чергувань О, Е з Ø фонемою, О, Е з І;
| |
| − | асимілятивно-дисимілятивних змін у нових групах приголосних. Все це дає підстави вважати, що занепад зредукованих – це явище, яке стало рубіжним на межі протоукраїнські говори – початкова (давня) українська мова – і безперечно українська мова.
| |
| − |
| |
| − | Історія звука h [іе].
| |
| − | У складі д/укр, ст/укр вокалізму залишався один дифтонг [іе], успадкований від праслов`янської мови сhно, дhдъ, мhра.
| |
| − | В українській мові hі (рос.е; пол.а, е; словен. - 16 звуків).
| |
| − | Пам`ятки з ХІІст. послідовно відбивають заміну hі незалежно від наголосу та конс. оточення. Це типова, самобутня риса української мови.
| |
| − | У сучасному мовознавстві все ширше культивується думка про неоднакову вимову звука h в різних протоукраїнських діалектах.
| |
| − | Крім традиційного погляду про дифтонгічну його природу (О.О. Шахматов,
| |
| − | А. Кримський), наводиться все більше аргументованих фактів про вимову h як вузького закритого [е], довгого за часокількістю (ще О.М. Селіщев, Є. Тимченко).
| |
| − | М.А. Жовтобрюх в академічній фонетиці вважає: “...жива народна мова східного слов`янства, поширена на великих просторах, завжди мала певні діалектні відмінності, отже, в ній могли існувати локальні звукові варіанти тієї самої фонеми [е], зокрема правдоподібно, що одним із таких варіантів виступав дифтонг [іе]” (с. 237).
| |
| − | До речі, в сучасних північних говорах
| |
| − | [ĕ][е] : детей, мешок
| |
| − | [ĕ][іе] : обіед, ріечка.
| |
| − | На більшій частині української етнічної території hі:
| |
| − | в hче віче,
| |
| − | грhхъ гріх.
| |
| − | Цей процес започаткувався, ймовірно, в говорах південних східнослов’янських племен (пвд/ полян, волинян, уличів, тиверців, хорватів) очевидно з Х – поч.ХІст., коли почала переважати тенденція ще більшого звужування ненаголошених [е] до [і] й дифтонга іе і, бо наголошений був перший компонент дифтонга.
| |
| − | Сам перехід hі відбувся після зближення і злиття і+ы и, інакше іh теж перейшов би в и, разом із етимологічним і.
| |
| − | Писемні пам`ятки ХІ ст. вже фіксують змішування h та и : в вhри, посмиявся. А в пам`ятках ХІІ-ХІІІст. це вже було звичайним явищем. Це переконливо доводить, що, очевидно, вже на поч. ХІІІст. у більшості українських говорів фонема hі (крім майбутніх північних говорів).
| |
| − |
| |
| − | Історія українського [и]
| |
| − | У протоукраїнських говорах послідовно розрізнялися фонеми [и] та [ы]: мы (Н.в.) – ми (Д.в.), мыло – мило. Таке розрізнення мають сучасні російська та білоруська мови. В українській же мові фонеми /и/ та /ы/ збереглися лише в окремих периферійних говорах (бойк., лемк., окремі – півн.).
| |
| − | Злиття праслов`янських [и], [ы] та виникнення українського [и] – одна з найхарактерніших фонетико-фонологічних рис української мови.
| |
| − | Протоукраїнські [и], [ы] відрізнялися не тільки якісними артикуляційними характеристиками, а й валентними можливостями:
| |
| − | g, k, x, h і
| |
| − | ж, ч, ш ы
| |
| − | Ще в ХІ ст. пам`ятки послідовно засвідчують сполуки гы, кы, хы: погыбьлъ (Ізб. 1073), вєликым, грhхы. Сполучення ги, ки, хи, в яких приголосний набуває напівпалатальної вимови, трапляється лише в словах іншомовного походження (імена) пізнішого часу. З ХІІст. вони фіксуються і в українських за походженням словах:
| |
| − | киихъ, великии, лихии, другии
| |
| − | Причина злиття иыи до кінця не з`ясована. Зрозуміло, що тут діяло кілька фонетичних причин (тенденцій):
| |
| − | голосний [и] (і) мав неоднакову артикуляцію в протоукраїнських говорах та проторосійських, протобілоруських.
| |
| − | У південних говорах (протоукраїнських) голосний [и] характеризувався дещо зниженим творенням, більш широкою і глибокою артикуляцією, хоч і перебував у сфері голосних переднього ряду. Тому він закономірно наближається до сучасного [и], що твориться близько до межі п/непер. ряду, вис/середн. підняття.
| |
| − | Зміна и (і)в український [и] підштовхувалася явищем депалаталізації приголосних в українських говорах (вони стверділи перед е, еь, внаслідок занепаду ь). Перед И приголосні не зазнавали повної палаталізації, що спростило тенденцію до їх ствердіння.
| |
| − | Процес зближення и та ы розпочався з поступового пересування и в напрямі ы, тобто з подальшого зниження його артикуляції й відсунення її в глибину:
| |
| − | сила – сила
| |
| − | сыръ - сир
| |
| − | Наслідки: зникла фонема / ы/ (непереднього ряду)
| |
| − | виникла фонема /и/ – нова
| |
| − |
| |
| − | Зміна [е][о] після шиплячих та j – це характерна ознака української мови; вона відбувається незалежно від місця наголосу тільки після шиплячих та j перед наступним споконвічно твердим приголосним:
| |
| − | jегойого, пшенопшоно, жьлтыижовтий
| |
| − | Спершу цей процес почався, очевидно, в поліських говорах (волиняни, древляни, сіверяни, дреговичі) в ІХ-Х ст. після утворення повноголосся, ще до ствердіння приголосних перед е, и; а завершився після занепаду ъ, ь.
| |
| − | У [о] переходили і етимологічні е і новий еь; у кореневій, суфіксальній, флексійній позиції незалежно від наголосу:
| |
| − | нашегонашого, Але женити
| |
| − | сорочекъсорочок, шестеро
| |
| − | женажона
| |
| − | Перехід [е] в [о] в позиції перед твердим приголосним викликаний асимілятивним впливом на нього цього приголосного, що в протоукраїнських говорах вимовлявся як лабіалізований; регресивна асиміляція зумовила лабіалізацію й голосного [е][ё][о].
| |
| − | У невеликій кількості українських слів маємо перехід еьо після вторинного пом`якшеного [l]:
| |
| − | льнъльону, сльзасльоза.
| |
| − | В часі це фонетичне явище відбувалося пізніше (час занепаду / вокалізації ъ, ь).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − |
| |
| − | Звукові процеси кінця Х1-Х1Уст. відіграли важливу роль у формуванні фонетичної системи власне української мови. Вони були пов’язані передусім із процесом занепаду зредукованих і принципово відрізнялися від змін , що відбувалися на інших територіях розселення слов’ян: розвиток довгих етимолгічних О та Е з наступним переходом їх в І; виникнення звукосполучень РИ, ЛИ, виникнення подовжених палаталізованих приголосних внаслідок асимілятивного впливу Й, депалаталізація приголосних перед Е та И, зміна Е в О після постійно м’яких приголосних. Ці всі зміни були логічним продовженням фонетичних процесів попередніх епох і важливим етапом витворення самобутньої фонетичної системи української мови.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Практичні заняття
| |
| − | Тема 3: Історична фонетика та фонологія. Система вокалізму та консонантизму протоукраїнських говорів спільносхІднослов 'янського мовного періоду
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | характер, основні напрямки становлення фонологічної системи праслов'янської мови;
| |
| − | систему вокалізму і консонантизму протоукраїнських говорів;
| |
| − | закони організації складу в праслов'янський і проукраїнський періоди.
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | характеризувати голосні і приголосні звуки протоукраїнських говорів;
| |
| − | ділити давньоукраїнські слова на склади;
| |
| − | робити графемно-фонетичний аналіз слів.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання:
| |
| − | 1. Фонологічна система праслов'янської мови (її характер, основні напрямки становлення).
| |
| − | 2.Система вокалізму протоукраїнських говорів спільносхідно-слов'янського періоду , її особливості в порівнянні з СУЛМ.
| |
| − | 3.Система приголосних протоукраїнських говорів спільносхідно-слов'янського періоду, її особливості в порівнянні з СУЛМ
| |
| − | 4. Закони організації складу в праслов'янський і протоукраїнський період.
| |
| − |
| |
| − | Додаткова література.
| |
| − | Карпенко Ю.О. Фонологічна історія українського вокалізму. // Мовознавство. - 1998. - № 2-3. - С. 78-91.
| |
| − | Ткаченко О.Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі. // Мовознавство. - 1998. -- № 2-3. - С. 14-25.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання :
| |
| − | Увага СР. !!!
| |
| − | 1. Познайомтесь із статтею Ю.О.Карпенка «Фонологічна ...» (див. список додаткової літератури) і дайте відповіді на питання:
| |
| − | 1) Яка ознака була провідною в організації вокалізму протягом усього існування праслов'янської мови? Який вигляд мала система голосних перед розпадом праслов'янської мови?
| |
| − |
| |
| − | 2) чому автор твердить, що приголосні праслов'янської мови не можуть бути названі ні твердими, пі м'якими фонемами?
| |
| − | 3) з яким фонологічним процесом пов'язує проф. Карпенко Ю.О. докорінну перебудову фонологічної системи праслов'янської мови, зміну її вокалічно-консонантного типу в консонантно-вокалічний ? Яка межа вокальності?
| |
| − |
| |
| − | 2. Поділіть давньоукраїнські слова на склади: кьто, правьда, смьркь, огньнь, чьсть, вьсегда, измhнити, дьлгь, сьрдьцє, нось, сьхноути, вhтрь, свои, мышь, дьни.
| |
| − | Чому межа складу в давньоукраїнській мові проходила або після голосного, або після сонорного [р],[л] ?
| |
| − |
| |
| − | 3. Прочитайте уривок із післямови до Остромирового євангелія (1056-1057). Виділіть підкресленням однією лінією споконвічно м'які приголосні, двома - приголосні, які вимовлялись тільки твердо. Як вимовлялися звуки, позначені літерами Ú, Ü, h, Q? Які звуки живої мови позначались літерами @, ¤?
| |
| − |
| |
| − | Из#славоу жє кн#зоу тогда прhдрьжащоу обh власти. и оца своєго "рослава и брата сво~го Володимира самъ же из#славъ кн#зь правл" шє столъ оца сво~ го "рослава кыевh а брата сво~го столъ поручи правити близкому своєму Остромироу Новh городh.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 4. Зробіть графемно-фонетичний аналіз підкреслених слів за зразком:
| |
| − |
| |
| − | Кыєвh - [кыjев’іе]: 5 букв (како, єри, єсть, веді, ять), 6 звуків ([к],[ы],[j],[е],[в’],[іе]); 3 склади - кы-є-вh: кы - - початк., відкр., прикр., ПГ-, -є- - середин., відкр., прикр., -ПГ-, -вh – кінц., відкр., прикр., -ПГ.
| |
| − | како – Ê – [к] – приг., язиков., задньоязик., шумний, глухий, проривний,
| |
| − | пост. тверд.
| |
| − | єри – Û – [ы] – голосн., непередн.ряд, високе підн., повн.тв., монофт.,
| |
| − | ротов., нелаб.
| |
| − | [j] - приг, язиков., середньояз., сонорн., фрикат., пост. м'як.;
| |
| − | єсть– E- [у] - гол., передн.ряд, середн, піднес., повн. тв., монофт.,
| |
| − | ротов., нелаб.
| |
| − | веді – Â -[в’] -пригол., губн., сонорн., фрикат., напівпом'якш.
| |
| − | ять - h- [іе] - гол., передн. ряд, середн.. піднес., повного твор., дифт.,
| |
| − | ротов., нелаб.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Тема 4: Відображення в давньоукраїнській мові фонетичних процесів праслов'янської мови та найдавніших спільносхіднослов'янських звукових змін дописемного періоду (4 год.)
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | умови та результати І, II, III палаталізації задньоязикових;
| |
| − | випадки пом'якшення приголосних у сполуках з [j].
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | визначати наслідки палаталізації;
| |
| − | розрізняти чергування приголосних та пояснювати їх.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання:
| |
| − | 1. Палаталізації задньоязикових та їх наслідки у сучасних східнослов'янських мовах:
| |
| − | а) перше перехідне пом'якшення г, к, х; його умови і результати;
| |
| − | б) причини, наслідки, хронологія другого перехідного пом'якшення;
| |
| − | в) питання про третю палаталізацію задньоязикових.
| |
| − | 2. Пом'якшення приголосних у сполуках з [j]:
| |
| − | а) д, т + j; в) ґ, к, х + j; ґ) ск + j; ст + j;
| |
| − | б)с, з + j; г) м, н ,р + j; д) губнi + j.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Див. лекцію 5.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | 1. Укладіть таблицю палаталізацій задньоязикових Ґ, К, Х за зразком:
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 2. Підготуйте короткі тези для відповіді на питання «Чому вважають, що процеси асиміляції приголосних із наступним [j] розпочали нову епоху в історії спільнослов'янської мови?»
| |
| − | Для цього познайомтеся із розділом «Відбиття зміни приголосний + [j] у фонологічній системі спільнослов'янської мови» у монографії «Історія української мови. Фонетика», - К,, 1979. - С. 93-94.
| |
| − | 3. У яких із слів відображено наслідки І, II, III палаталізації:
| |
| − | лице, нозh, дроужьба, овьци, отьць, ножька, отьче, нозh ?
| |
| − |
| |
| − | ЗА ПОДАНИМ ЗРАЗКОМ ПОКАЖІТЬ ПОХОДЖЕННЯ ПІДКРЕСЛЕНИХ ЗВУКІВ
| |
| − | сторожь, плачу, плачу, ноша, вяжу, кошу, колышу, колю, можу, межа, кричати, свhча, мусh, страси, ловьць, ручька, колочу.
| |
| − | Зразок: круча < *krutja: tj>ч.
| |
| − |
| |
| − | 4. Поясніть чергування приголосних, визначивши їх
| |
| − | просити - прошу, возити - вожу, морити - морю, полоти - полю, сидіти - сиджу, мастити – мащу, їздити - їжджу, колотити - колочу.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Зразок:
| |
| − | мазати - мажу: [з] // [ж]
| |
| − | ↑ ↑
| |
| − | *mazati-*mazju: [z]//[zj]
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Тема 5: Фонетичні процеси, пов’язані з дією закону відкритого складу та принципом складового сингармонізму
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | які фонетичні процеси пов'язані з дією закону відкритого складу та
| |
| − | принципом складового сингармонізму;
| |
| − | причини появи та зникнення носових ;
| |
| − | долю давніх сполук *ор, *ол , *ер, *ел у різних позиціях.
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | віднаходити і пояснювати чергування, пов'язані з дією закону відкритого складу;
| |
| − | - пояснювати виникнення найдавніших протетичних, повноголосся.
| |
| − | Терміни: принцип складового сингармонізму, закон відкритого складу; носові голосні, протеза; монофтонгізація, повноголосся.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання:
| |
| − | 1. Переміщення приголосних на межі складу та занепад приголосних в кінці фінального складу.
| |
| − | 2. Історія носових голосних .
| |
| − | 3. Розвиток протези.
| |
| − | 4. Монофтонгізація дифтонгів.
| |
| − | 5. Доля давніх сполук *ор, *ол на початку слова та *ор, *ол, *ер, *ел між
| |
| − | приголосними.
| |
| − | 6. Зміни ҐВ, КВ, ХВ перед < [оі].
| |
| − | 6. Зміна [jе]—>[о] на початку слова.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР.
| |
| − | 1. Укладіть невеликий конспект відповіді на 1 питання за таким планом:
| |
| − | а) особливості складоподілу спілі, неслов'янської мови давньої пори.
| |
| − | б) поява нових і рун приголосних та типи фонетичних змін у них: редукція одного з приголосних, вставлення додаткового приголосною, вставлення.
| |
| − | додаткового голосного, асиміляція.
| |
| − | в) поняття про гемінати. Фонетичні зміни у них.
| |
| − | г) занепад приголосних у кінці фінального складу.
| |
| − | Користуйтеся «Історією української мови. Фонетика» (К 1979 -С ЮЗ-108).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2. У наведених нижче словах знайдіть корінь, поясніть чергування звуків за зразком:
| |
| − | мяти - мьну - розминати: [а] // [ьн] // [ин]
| |
| − | укр. м'яти- мну - розминати: [а]//[н]//[ин]
| |
| − | д.укр. мяти - мь-ну - роз-ми-нати
| |
| − | ↑
| |
| − |
| |
| − | прсл. м#-ти
| |
| − | ↑
| |
| − | *men-ti
| |
| − |
| |
| − | дьму - надьмєнь - надьдмати:
| |
| − | начати - начьну – начинати:
| |
| − | жати - сьжимати – жьму
| |
| − |
| |
| − | 3.Заповніть ланцюжок слів, що відображають етапи виникнення повноголосся:
| |
| − | *golva →
| |
| − | *gorh →
| |
| − | *bolto →
| |
| − | *dervo→
| |
| − | *melko→
| |
| − | *zeln →
| |
| − | *berza→
| |
| − |
| |
| − | 3. Поясніть походження [о] у словах: озеро, молоко, око, Олена, Овсій, один, нога, боротися, Ольга
| |
| − |
| |
| − | 4. У наведеному уривку з грамоти Мстислава Володимировича (1130 р.) знайдіть і прокоментуйте слова з повноголоссям. Зробіть фонетично-графемний аналіз підкреслених слів.
| |
| − |
| |
| − | Сє азъ мьстиславъ володимирь снъ дьржа роусьскоу зэмлю въ сво~ кн#жени~ повєлhлъ ~смь сноу сво~моу всєволодоу ^дати боуицh стмоу геwргиєви съ данию и съ вирами и съ продажами… а сє " всєволодї далї ~смь блюдо сєрєбрьно въ .Ë. грвнъ сєрєбра стомоу жє гєwргиєви вєлhлъ ~смь бити въ н~ на wбhдh коли игоуменъ wбhда~ть.
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 6. У І-ІІ ст.н.е. відбувся процес монофтонізації дифтонгів. Підберіть із відомих вам джерел приклади, які б його ілюстрували .
| |
| − |
| |
| − | Тема 6: Історія зредукованих Ъ та Ь і наслідки їх змін у різних фонетичних позиціях (4 год.)
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | -виникнення, специфіку зредукованих, причини, хронологію їх занепаду,
| |
| − | наслідки занепаду Ъ> Ь.
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | визначати сильну і слабку позиції зредукованих;
| |
| − | ~ пояснювати фонетичні процеси в системі голосних і приголосних, що спричинилися занепадом зредукованих.
| |
| − | Терміни: зредуковані голосні; сильна, слабка позиція; занепад зредукованих.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання:
| |
| − | 1. Історія зредукованих Ъ та Ь (виникнення, специфіка, причини і хронологія їх занепаду).
| |
| − | 2. Рефлекси Ъ, Ь у сполуках із сонорними [р], [л] та [j].
| |
| − | 3. Наслідки занепаду зредукованих у системах
| |
| − | - голосних,
| |
| − | - приголосних.
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 1. Познайомтесь із статтею ГП.Півторака «Занепад зредукованих Ь, Ь і його вплив на формування фонологічних систем слов'янських мов.» // Мовознавство." - 1998. - № 2-3. С. 3-14. Підготуйте відповіді на такі питання:
| |
| − | а) Чим була зумовлена тенденція до занепаду ультракоротких голосних і коли вона намітилася?
| |
| − | б) що нового про визначення сильної - слабкої позиції говорить автор
| |
| − | статті?
| |
| − | в) які хронологічні рамки занепаду - вокалізації зредукованих Г.Півторак вважає ймовірними для східних слов'ян? Південних слов'ян? Західних?
| |
| − |
| |
| − | 2. Визначити сильну-слабку позиції зредукованих Ь, Ь у словах давньоукраїнської мови за зразком;
| |
| − | шьвьць
| |
| − | перед зредук. перед зредук. абсолютний
| |
| − | у сильній у слабкій кінець
| |
| − | позиції позиції слова
| |
| − |
| |
| − | сънь, ножь, сьто, правьда, ръпъть, пьсьць, търговати, чьсть, дрьва, съзъвати, тьмьнь, кърмити, бъчела, зьрно.
| |
| − |
| |
| − | 3. Лінгвістичні задачі /
| |
| − | 3.1.Чи однакове походження звукосполучення ри, ли у словах криниця і тривога, клин і глитати?
| |
| − | 3.2.Чому маємо брови, але чорнобривці;
| |
| − | дрова, але дривітня;
| |
| − | кров, але кривавий?
| |
| − | 3.3. Чи однакові за походженням звуки [е], [о] у словах: день, шести, екзамен, вітер; корінь, сьомий, сон, вугол, Олена, Олександр?
| |
| − | 3.4.Чому у словах пильний, мильний, вільний приголосний перед суфіксом м'який?
| |
| − |
| |
| − | 4. Визначити позицію Ъ, Ь у словах, написати їх українські відповідники, пояснити фонетичні процеси:
| |
| − | лъбъ - лъба, ровъ, къто, кръвь, огнь, камень, мьгла, стьлати, ночью, сыпь, тьрнъ.
| |
| − | уі
| |
| − | Зразок: НОЧЬ - укр. ніч (Р.в. ночі). уо
| |
| − | НОЧЬ > НŌЧ' > депалаталізація -> Нуе Ч —> НІЧ
| |
| − | ↓ кінцевого шиплячого уи
| |
| − |
| |
| − | компенсаційне дифтонізація подовженого
| |
| − | подовж. [о]
| |
| − | 5. Прочитайте текст і перекладіть його українською мовою. З'ясуйте характер Ъ, Ь і зробіть графемно-фонетичний аналіз підкреслених слів.
| |
| − |
| |
| − | Се азъ КН#ЗЬ смоленьскми Федоръ. соудилъ есмь. бирєл#. съ аемановичемь про колоколъ про немецьскии. бирель правъ а аемановичь виноватъ. выдалъ есмь аемановича й съ дворомь немьцомъ за колоколъ. А тоу были на соуде со мною бо"ре мои. Григорь намhстьникъ. Данило. Артhмии, Микула Д#дковичь. Лоука околничий. Поут#та Д#дковиYь а оть немецъ были на соуде искали колокола. "нъ алъбратъ и зъ брюньжвика геньци. "гань варенъдоръпръ.
| |
| − | (Уривок із Грамоти князя Федора Ростиславовича (1284 р.).
| |
| − |
| |
| − | Тема 7: Фонетичні процеси пізнього давньоукраїнського та староукраїнського періодів і їх відображення в сучасній українській мові
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | причини зміни е —> о, гы, кы, хы —> ги, ки, хи;
| |
| − | чергування о, е // і; долю дифтонга h, процеси ствердіння та пом'якшення приголосних в українській мові; історію протези в українській мові.
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | пояснювати чергування е /о, рефлекси h;
| |
| − | визначати походження звука [і], [и], чергування е, о//і
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1.Зміни [е] —> [о] після шиплячих та [j], перед твердими приголосними після [л].
| |
| − | 2.Зміни ґы, кы, хы в ги, ки, хи.
| |
| − | 3.Доля дифтонга h [іе] у східнослов'янських мовах.
| |
| − | 4.Перехід [о], [е] в [і].
| |
| − | 5.Процеси ствердіння та пом'якшення приголосних в українській мові. Зміна [л] на [ў].
| |
| − | 6.Історія протези в українській мові.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. Поясніть чергування [е] з [о] у таких словах: жонатий - женитися, пшениця- пшоно, чотири - четверо, копійок - копієчка.
| |
| − | Котрий із цих звуків більш давній? Коли і як виникло це чергування?
| |
| − |
| |
| − | 2. Порівняйте сучасні українські, російські та білоруські літературні слова і визначте, які звуки виступають на місці h.
| |
| − | укр. сіно , ліс, хліб, білий, весні, стіна, літо; рос. сено лес, хлеб, белый, весне, стена, лето; біл. сена, лес, хлеб, белы, весне, сцяна, лета.
| |
| − |
| |
| − | 3. Запишіть давньоукраїнські відповідники до таких літературних слів і визначте походження звука [і]: кінь, сім'я, осінь, ім'я, імла, борін, він, Ігор.
| |
| − |
| |
| − | Увага!!!СР
| |
| − | 4. Лінгвістичні задачі:
| |
| − | 4.1.Чому немає зміни [е] > [о] у словах пишеш, скачеш, ложечка, копієчка, смажений, скошений?
| |
| − | 4.2.З'ясуйте, чому немає переходу [е] та [о] в [і] у закритому складі слів сон, холод, шовк, студент, колгосп, сорок, колод.
| |
| − | 4.3.Чому у словах Прокіп, Федір, Сидір, Антін, Яків має місце перехід [о] > [і], а в словах Артем, Арсен, Євген переходу [е] > [і] немає?
| |
| − | 4.4.Чому немає зміни [л] на [ў] у словах сопілка, горілка, голка?
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 5. Укладіть тези відповіді на питання «Історія протези в українській мові». Для цього користуйтеся монографією «Історія української мови. Фонетика» (К., 1979). - С. 112-Ї16, 198-199,303-307.
| |
| − |
| |
| − | Підберіть із творів української літератури XVI - XVIII ст.ст. уривок на 50 слів і поясніть фонетичні особливості української мови того періоду.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Зразок контрольного тесту
| |
| − | з історичної фонетики української мови
| |
| − | Рівень 1(10 балів)
| |
| − | 1. Історична фонетика і фонологія – це …
| |
| − | 2. У зв’язку з дією закону відкритого складу у ранній праслов’янський період відбулися такі фонетичні зміни…
| |
| − | 3.Назвіть не менше 3-ох вітчизняних дослідників історії фонетико-фонологічної системи української мови, які працювали до 50-и рр.ХХст.
| |
| − | 3. Яку назву мали і які звуки передавали такі кириличні букви у ІХст.:
| |
| − | #,h, Æ, W,Q,S,±.
| |
| − | 4. У давньоукраїнській мові до деназалізації система голосних мала такий вигляд (укладіть табличку класифікації голосних).
| |
| − | 5. Друге повноголосся - це …
| |
| − | 6. Назвіть усі зміни, що відбулися в системі приголосних у зв’язку із занепадом редукованих…
| |
| − | 7. І палаталізація задньоязикових відбулася _________. Вона полягала в…
| |
| − | 8. Активізація якого праслов. звука сприяла кардинальним змінам у системі приголосних?
| |
| − | 9. Назвіть основні фонетичні процеси староукраїнського періоду…
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2-ий РІВЕНЬ ( 20 балів).
| |
| − | 1. Поділіть слова на склади, визначте позицію Ъ і Ь
| |
| − | вьрхъ дръжати гърбъ правьдьныи строилъ сьрпъ съто
| |
| − | 2. Покажіть фонетичні зміни у праслов’янських словах, вкажіть хронологічні рамки
| |
| − | борда берг
| |
| − | олдия шелм
| |
| − | 3. Поясніть, як виникли чергування
| |
| − | начати – начну - начинати
| |
| − | 4. Покажіть, які можливі чергування голосних у словах, як вони виникли, коли
| |
| − | стіл
| |
| − | вечір
| |
| − | 5. Відтворіть умови, в яких виникли шиплячі і свистячі
| |
| − | кричу сажа ніжка руці князь лажу колишу (у)вусі
| |
| − | 6. Визначте походження /Е/ у словах
| |
| − | день береза село женцем вітер Елла терен верба
| |
| − | 7. Покажіть усі фонетичні зміни, вкажіть їх хронологію у слові
| |
| − | осень
| |
| − | 8. Яка фонетична історія ріднить українські слова
| |
| − | орати
| |
| − | рало
| |
| − | 9. Які особливі зміни і коли сталися у давньоукраїнських словах
| |
| − | ЛЬНЪ
| |
| − | ВЕЧЕРА
| |
| − | 10.Виберіть слова, у яких відбилися наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних
| |
| − | знання мука хто мірошник місце око вдова віз (дієсл.)дріб
| |
| − |
| |
| − | 3-ій рівень ( 30 балів )
| |
| − | 1. Історія українського ікавізму.
| |
| − | 2. Показати шляхи виникнення таких українських фонем:
| |
| − | /ж/, /о/, /и/.
| |
| − | 3. Історія фонем /г/ і /ґ/
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Модуль 3
| |
| − |
| |
| − | Лекція 64. Історична граматика. Історія становлення морфологічної системи української мови.
| |
| − |
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Історична граматика як галузь історії української мови. Її структура.
| |
| − | 2.Предмет і завдання історичної морфології.
| |
| − | 3.Причини і шляхи змін у морфологічній структурі мови.
| |
| − | 4.Формування системи частин мови в різні історичні періоди розвитку української мови.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Історія української мови. Морфологія. – К., 1978. – С.5-16.
| |
| − | Бевзенко С. Історична морфологія української мови. – Ужгород, 1960. – С.5-13.
| |
| − | Жовтобрюх А. та ін. Історична граматика української мови. – К.. . – С.
| |
| − |
| |
| − | 1.ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ - це галузь історії української мови, яка досліджує процеси становлення і розвитку граматичної будови української мови. Вона вивчає причини і види змін в граматичній будові мови, встановлює закономірності, що забезпечують цілісність і самобутність граматичної будови конкретної мови. Оскільки граматична будова мови має дві підсистеми - морфологію і синтаксис , то й історична граматика поділяється на історичну морфологію та історичний синтаксис української мови.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2. ІСТОРИЧНА МОРФОЛОГІЯ української мови досліджує розвиток її морфологічної будови від найдавніших часів і до сучасного стану. ПРЕДМЕТОМ історичної морфології української мови є 1) історія граматичних категорій (напр., історія становлення граматичної категорії числа, історія становлення граматичної категорії виду); 2) історія граматичних форм (оскільки українська мова є флективною, то передусім – це історія становлення системи іменних та дієслівних флексій); 3) історія будови і словотвору відмінюваних і невідмінюваних слів.
| |
| − | Мова як живий організм має здатність не тільки постійно змінюватись, а й зберігатись. А тому історична морфологія повинна фіксувати те стійке, що зберігається в мові протягом віків, і виявляти зміни у морфологічній будові мови, встановлюючи їх причини, хронологію, ареал поширення. Питання про те, чому одні морфологічні явища зберігаються без істотних змін протягом тривалого періоду, а інші зазнають значних змін, інколи зникають або ж з’являються нові , залишається остаточно не розв’язаним.
| |
| − | Успішне здійснення історичних морфологічних досліджень певною мірою гальмується тим, що багато морфологічних процесів, які відбуваються в сучасній українській мові, мають витоки ще в старо- і давньоукраїнській мовах, інколи сягають праслов’янського чи праіндоєвропейського періодів, які не є задокументованими. Тут і надбання порівняльно-історичного методу не завжди спроможні знищити “темні” плями.
| |
| − | А тому актуальним залишається ЗАВДАННЯ для істориків мови - простежити те, як з найдавнішої системи відмінювання і словотворення імен і дієслів витворилася сучасна українська система відмінювання і словотворення, як склалися сучасні граматичні категорії і система засобів їх вираження.
| |
| − |
| |
| − | 3. Граматична будова мови змінюється надзвичайно повільно. Так, за десяток століть існування неперервної писемної традиції в українців історія морфемної структури українського дієслова засвідчує появу лише однієї позапарадигматичної дієслівної морфеми (морфеми –О в присудкових неозначено-особових формах типу вдарено, збито) і однієї парадигматичної дієслівної морфеми (перетворення особових форм допоміжного дієслова "òè на афікси форм майбутнього часу з парадигмою -МУ, -МЕШ і т.д.). Безперервні поступові і повільні зміни в системі мови, нерівномірність темпів розвитку різних елементів цієї системи, а також окремих її ділянок цієї системи – все це становить специфіку історичного розвитку мови.
| |
| − | Зміни форм слів у процесі історичного розвитку мови в кінцевому результаті зумовлюються загальним розвитком мови в напрямку до вдосконалення її як засобу спілкування.
| |
| − | Ці зміни відбуваються двома шляхами:
| |
| − | 1)шляхом уодноманітнення й уніфікації форм, що виявляється у спрощенні й уодноманітненні системи флексій. Це досягається внаслідок абстрагування, узагальнення значень самих форм. Напр., у праслов’янській мові іменник мав шість типів відмінювання, які прослідковуються і у найдавніших українських пам’ятках; сучасна українська мова має чотири типи відмінювання.
| |
| − | 2)Шляхом розвитку диференційованих засобів для вираження граматичних значень, які раніше виражалися однією формою. Так, лише потребою в диференціації форм прямого додатка і підмета пояснюється виникнення окремої форми знахідного відмінка однини іменників чоловічого роду, що означають істот (в давньоукраїнських пам’ятках форми знахідного відмінка одн. БРАТЪ, СЫНЪ, ВОЛЪ, КОНЬ , а в сучасній укр. мові – БРАТА, СИНА, ВОЛА, КОНЯ).
| |
| − |
| |
| − | Якими ж ПРИЧИНАМИ зумовлюються зміни в морфологічній будові мови?
| |
| − | 1.Зміни форм слів часто обумовлюються змінами на фонетичному рівні. Так, іменники чол.р., які належать зараз до 2-ої відм., внаслідок занепаду кінцевих зредукованих у Н. і З. в. втратили звукові закінчення і зараз мають нульову флексію – СЫНЪ – СИН, БРАТЪ – БРАТ, КОНЬ – КІНЬ.
| |
| − | 2.Більшість змін форм слова зумовлюється взаємовпливами граматичних форм. Ці явища взаємовпливу називають граматичною аналогією.
| |
| − | Розрізняють внутрішню і зовнішню аналогію. Внутрішня аналогія відбувається в межах системи флективних змін однієї парадигми і не поширюється на іншу. Так, в іменниках КРОВ, ЛЮБОВ форма називного відмінка однини виникла замість старих форм КРЫ, ЛЮБЫ, внаслідок впливу знахідного відмінка однини цих іменників (пор. давньоукр. КРЪВЬ – укр. КРОВ, ЛЮБЪВЬ – ЛЮБОВ). Вплив однієї граматичної форми на іншу можливий тому, що форми слів асоціюються з формами інших слів або іншою формою цього ж слова на підставі певної близькості між ними.
| |
| − | Значно активніше впливала на створення сучасних українських парадигм зовнішня аналогія, що відбувається між аналогічними за своєю функцією граматичними формами різних слів, що належать до різних типів словозміни в межах одного граматичного класу слів. Так, під впливом іменників давніх –У-основ в українській мові у Д.в. однини в іменниках чол. і почасти середнього роду поширилася флексія –ОВІ (пор. давньоукр. БРАТУ – укр. БРАТОВІ, КОНЮ – КОНЕВІ).
| |
| − | Інколи внутрішня і зовнішня аналогія поєднуються. Так, форми М.в.одн. іменників чол.р. на –ОВІ виникли внаслідок аналогії до форм Д.в. цих же іменників, які, в свою чергу, усталилися в українській мові в результаті аналогії до іменників –У-основ (це вже зовнішня аналогія). Пор. давньоукр. М.в. БРАТЬ(ять) – Д.в. БРАТУ. З часом у Д.в. поширилася флексія БРАТ-ОВІ ( вона фіксується у найдавніших пам’ятках , писаних на півдні давньої Русі. В Остр. Єв. 1056-1057рр. читаємо Авраамови , у Св. зб. 1073р. – Петрови., Моисееви). Десь приблизно з 12-ого ст. в М.в. одн. спочатку в іменниках чол.р. назв істот, а пізніше – і неістот почала поширюватися флексія Д.в –ОВИ, -ЕВИ. Так, у Слові о полку Ігоревім фіксуються форми по Дунаеви, в Іпат.сп. – по ручаеви, по лугови, по ледови.
| |
| − |
| |
| − | Витворення нових форм інколи зумовлюється і явищем перерозкладу. Суть цього явища в тому, що змінюється співвідношення між значущими частинками слова(морфемами) в середині слова. Ці зміни викликаються тим, що у свідомості мовців і слухачів втрачається зв’язок якогось звукового елемента з морфемою, до якої він первісно належав; і вони починають на рівні мовленнєвої підсвідомості зв’язувати його з сусідньою морфемою. Яскравим прикладом цього типу змін є в історії слов’янських мов загалом і української зокрема перерозклад давньої іменної основи на користь флексії. Ймовірно, він розпочався ще в праіндоєвропейський період, а завершився на праслов’янському грунті. Так, наприклад, у формах Д.в. мн. іменники мали флексію – МЪ (ВОДА-МЪ), однак з нею з часом злився старий іменний суфікс, що належав до основи, внаслідок чого флексія Д.в.мн. уже в праслов’янській мові стала сприйматися як –АМЪ (ВОД-АМЪ).
| |
| − |
| |
| − | У мові слов’ян як найдавнішого, так і більш новочасних періодів серед граматичних класів слів (частин мови) розрізняються повнозначні і неповнозначні, змінні і невідмінювані слова.
| |
| − | Серед відмінюваних слів різко протиставляються між собою ІМЕНА (змінюються за відмінками) і ДІЄСЛОВА (змінюються за особами).
| |
| − | Найдавніші пам’ятки дозволяють виділити окремими частинами мови серед імен:
| |
| − | 1.Іменник (інші назви – сущник, речівник; іменник – 1873р., О.Партицький).
| |
| − | 2.Прикметник (Я.Головацький, 1849р., “Грамматика Рускаго Азыка).
| |
| − | 3.Займенник (інша назва – містойміння; займенник – з 1865р., Г.Шашкевич).
| |
| − | Слова, що позначали число ще й у давньоукраїнський період не становили окремого класу слів: вони своїми граматичними ознаками зближувалися або з іменниками (від 5 і далі), або з прикметниками (до 4 включно). Таким чином становлення цієї частини мови завершилося десь аж в староукраїнський період. Термін числівник належить П.Дячану (1865р.).
| |
| − | Дієслово (1862 р., П.Дячан увів цей термін; до цього вживалися рєчєніє, рЬчь, глагол). Об’єднували особові форми дійсного (у трьох часових різновидах), умовного і наказового способів; а також іменні форми – інфінітив, супін, дієприкметник. Дієприслівник як окрема форма дієслова виник на грунті окремих слов’янських мов.
| |
| − | Прислівник – невідмінювана повнозначна частина мови, що виникла значною мірою внаслідок скам’ніння архаїчних іменних форм; вживалися у пам’ятках порівняно рідше та й кількісно ця частина мови була значно біднішою, ніж у сучасній українській мові. Термін належить О.Партицькому (1873 р.); до цього вживався – придієслівник.
| |
| − |
| |
| − | НЕПОВНОЗНАЧНІ частини мови об’єднували ПРИЙМЕННИК (Партицький О. – 1873р.), СПОЛУЧНИК (Огоновський О., 1889р.), ЧАСТКИ (Правопис 1926р.). Аналіз найдавніших пам’яток показує, що граматичні функції їх уже тоді були такими ж, як у сучасній мові.
| |
| − |
| |
| − | ВИГУКИ (1907р., Тимченко Є.) представлені скупо через жанрову специфіку текстів.
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВОК
| |
| − | Морфологічна будова сучасної української мови становить продукт багатовікового розвитку мови українського народу та його попередників. В різні історичні епохи виникали певні морфологічні категорії, складалася система мовних засобів їх вираження; частина цих категорій (значень) втратилася, зазнала змін; з часом виникли нові граматичні категорії або на позначення старих значень виникли нові мовні засоби. Граматичний рівень є досить стійким до змін.
| |
| − |
| |
| − | ЗАВДАННЯ КУРСУ – простежити, як склалася сучасна система відмінювання, який шлях в своєму формуванні пройшли окремі частини мови.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Лекція 7. Історія становлення граматичних категорій іменника української мови.
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Історія граматичних категорій
| |
| − | -роду;
| |
| − | -числа;
| |
| − | -відмінка;
| |
| − | -істот-неістот.
| |
| − |
| |
| − | 2.Давня іменникова система відмінювання. Типи давніх відмін.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Історія української мови. Морфологія. – К.,1978. – 22-42; 52-73.
| |
| − | Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. – Ужгород, 1960. –С.14-27.
| |
| − | Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови . –К.,1980. – С.114-126.
| |
| − | Самійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови. –К., 1964. – С.65-84;162-182.
| |
| − | Лукінова Т.Б. До семантики давніх слов’янських консонантних MEN-основ // Мовознавство, 2001. - №6 .- С. 35-42.
| |
| − | Лукінова Т.Б.До семантики давніх слов’янських консонантних основ// Мовознавство.-2003.-№2-3.-С.56-67.
| |
| − |
| |
| − | 1. Граматична категорія роду є однією з найсуттєвіших класифікаційних характеристик іменника, оскільки в ньому вона є незалежною морфологічною ознакою. В суч.укр.мові граматична категорія роду реалізується у трьох значеннях – чол., жін. і середн. роду Але, як свідчать дані порівняльно-історичного мовознавства, така система виникла протягом довгого історичного періоду . Так, Л.Якубинський(Якубинский Л.П. История древнерусского языка. –М. 1953) , аналізуючи проблему виникнення категорії роду в слов’янських мовах, прийшов до висновку, що із розрізнення первісних двох родів ОСОБОВОГО (соціально активного) і РЕЧОВОГО (соціально пасивного), через стадію анімістичного світосприймання, поступово в межах особових назв почали розрізнятися чоловічий та жіночий рід. Розрізнення роду, можна думати, спочатку виступало в першу чергу в іменниках -–назвах діяча, діючої особи, а потім поширилося і на інші іменники. З розрізненням іменників чоловічого та жіночого родів паралельно виділялася група іменників, яку не можна було віднести ні до чоловічого, ні до жіночого роду : таким чином виділявся ніякий, нейтральний, середній рід, що своїм корінням сягає давнього неживого роду. Оскільки розрізнення роду здавна було змістовим, а не формальним, граматичним, то і специфічних граматичних засобів для вираження роду практично немає. Таким чином витворюється система трьох родових класів.
| |
| − |
| |
| − | Граматична категорія числа була засвоєна протоукраїнськими східнослов’янськими діалектами від праслов’янської мови в трьох граматичних значеннях : одн. НОГА, дв.НОЗѢ, мн. НОГЫ.
| |
| − | В період формування української мови граматичне значення двоїни було втрачене : воно поглинулося множиною. Іменники набирали форми двоїни, коли вони називали парні предмети, дві особи чи два предмети. Іменники у двоїні мали свою парадигму. Правда, для неї характерними були спільні форми для кількох відмінків:
| |
| − | Н., З., Кл. ЗЕМЛИ ГОРОДА
| |
| − | Р., М. ЗЕМЛЮ ГОРОДУ
| |
| − | Д., О. ЗЕМЛЯМА ГОРОДОМА
| |
| − |
| |
| − | Втрата двоїни фіксується з 13-ого ст. Найдовше зустрічаються форми Н. і З.в., менш часто – Р. і О., зрідка – Д., М.в. Найчастіше вони трапляються у сполученнях з числівниками ДЪВА, ОБА, ТРИ, ЧЕТЫРИ і у сполученнях з іменами, що передавали предмети парності : ДВѢ ПОЛЯНѢ, БѢЛЬМО на ОЧИЮ.
| |
| − | Завершується процес руйнування двоїни десь до ХУІ ст., хоч в говорах української мови двоїна зустрічається й понині : пд.-зах. ЗУБОМА, КРИЛЕМА; у літературній мові – ПЛЕЧИМА, ДВЕРИМА. Деінде сучасна літературна мова зберігає наголос двоїни:
| |
| − | ДВІ БАБИ – мн. БАБИ;
| |
| − | ДВІ ВЕРБИ – мн. ВЕРБИ.
| |
| − |
| |
| − | Протоукраїнські говори успадкували від праслов’янської мови іменну парадигму із семи форм - Н., Р., Д., З., О., М., Кл. відмінків. Н. і Кл. відмінки були незалежними, прямими; інші – непрямими.
| |
| − | Називний і Кличний відмінки знаходилися у тісному семасіологічному зв’язку , хоч ніколи не були рівнозначними:
| |
| − | НАЗИВНИЙ КЛИЧНИЙ
| |
| − | 1. Мають усі іменники 1. Мають ім.чол. і жін.р. однини
| |
| − | 2.Називає суб’єкт, діючу особу, 2 .Називає суб’єкт, що
| |
| − | предмет, про який розповідається спонукаєтьсяться до дії.
| |
| − | 3. Синтаксична функція – підмет, 3. Синт. функція – звертання,
| |
| − | констр. з подв.Н.в. підмет.
| |
| − |
| |
| − | У процесі історичного розвитку граматичне значення відмінкових форм зазнавало значних змін: одні з них розширювали коло значень, що передаються, інші – звужували.
| |
| − | Напр., З.в. ще в давньо- і староукраїнський період мав значно більше значень, ніж у сучасній українській мові. Так, протягом ХІ-ХУІІст. звужувалося вживання З.в. при дієсловах мислення і сприймання (З. деліберативний), при дієсловах керівництва (З. об’єкта володіння), при дієсловах із значенням платні, захисту. Сьогодні такі конструкції вже не вживаються : вони витіснилися десь до ХУІІ-ХУІІІ ст. Причиною цього могла бути вужча спеціалізація З.в. – спеціалізуючись на вираженні прямого об’єкта, він звільнявся від старих значень.
| |
| − | Змінювалися і засоби вираження граматичних значень. Якщо в давньоукраїнській мові більш поширеними були безприйменникові відмінки, то вже в староукраїнській більш поширеними стають прийменникові, хоч частина з них пізніше теж втратилася.
| |
| − | Так, значно поширилися конструкції ВЪ, НА + М.в.; НАДЪ, ПОДЪ, ЗА + О.в. Виникли нові – БhЛЯ + Р.в. (для передачі близького розміщення); ПОСЛh + Р.в. Зовсім вийшли з ужитку О + З.в. (часу), О + М.в.(причини).
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | Категорія істот-неістот відома лише слов’янським мовам.
| |
| − | Вам необхідно самостійно познайомитися з цим питанням. Зробіть опорний конспект із монографії “Історія української мови. Морфологія” (С.67-74). У ньому повинні бути відповіді на такі питання:
| |
| − | На ґрунті якої більш давньої категорії сформувалася категорія істот-неістот?
| |
| − | Хто займався вивченням проблеми розвитку категорії істот-неістот? Які причини та шляхи її становлення є найбільш переконливими?
| |
| − | Чому при аналізі категорій істот і предметів у слов’янських мовах розглядають насамперед вживання форм Р.-З.в.?
| |
| − | Яка хронологія поширення нових форм Р.-З.в.: серед іменників різних типів відмінювання?, серед іменників назв осіб і назв птахів і тварин?
| |
| − | Які є пояснення вживання Р.-З.в. однини від назв неістот?
| |
| − | У чому своєрідність граматичного оформлення іменників назв істот-неістот у множині?
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2. Проблема іменного слов’янського відмінювання, попри численні розвідки, не є остаточно розв’язаною. Але безперечним є той факт, що наявність різних типів відмінювання іменників пов’язана з особливостями будови іменних основ.
| |
| − | У праіндоєвропейський період кожен іменник мав три морфеми: корінь, що був носієм реального значення слова; основотворчий суфікс(детермінатив), що був показником приналежності слова до певного класу імен; флексія, яка служила засобом вираження синтаксичних відношень у реченні. Лексичне значення слова виражалося коренем разом з основотворчим суфісом.
| |
| − | Праслов’янська мова успадкувала п’ять основотворчих суфіксів на голосний –А-, -О-, -Ŭ-, -Ĭ-, -Ū-, а також чотири – на приголосний –N- ,–S-, -T-, -R-. За цими детермінативами визначалися і давні іменні типи відмінювання, адже вибір флексії диктувався якраз давньою основою, як показником певного іменного класу.
| |
| − |
| |
| − | У праслов’янський період у іменниковому словотворі розрізнялися такі типи відмінювання:
| |
| − | Іменники -А-(-ЙА-) основ об’єднували переважно іменники жіночого роду і невелику кількість іменників чол.р., які в Н.в. одн. мали флексії –А, Ѩ або –И: СЛУГА, ВОДА, СУДИЯ, ПУСТЫНИ, РАБЫНИ
| |
| − | У праслов’янській мові вони мали твердий і м’який варіанти відмінювання:
| |
| − | Твердий М’який
| |
| − | одн. мн. одн. мн.
| |
| − | Н. РЫБА РЫБЫ ЗЕМЛЯ ЗЕМЛh
| |
| − | Р. РЫБЫ РЫБЪ ЗЕМЛh ЗЕМЛЬ
| |
| − | Д. РЫБh РЫБАМЪ ЗЕМЛИ ЗЕМЛЯМЪ
| |
| − | З. РЫБУ РЫБЫ ЗЕМЛЮ ЗЕМЛh
| |
| − | О. РЫБОЮ РЫБАМИ ЗЕМЛЕЮ ЗЕМЛЯМИ
| |
| − | М. РЫБh РЫБАХЪ ЗЕМЛИ ЗЕМЛЯХЪ
| |
| − | К. РЫБО ЗЕМЛЕ
| |
| − | дв.
| |
| − | Н.З.К. РЫБh
| |
| − | Р.М. РЫБУ
| |
| − | Д.О. РЫБАМА
| |
| − | 2) Іменники –Ŏ-(-ЙŎ-) основ об’єднували іменники чол. і середн.роду. Іменники чол.р. мали флексію у Н.в.одн. - Ъ, Ь : БРАТЪ, КОНЬ; а ім. середн.р. мали флексії –О,-Е, -ИЕ : ЛhТО, ПОЛЕ, ЗНАНИЄ.
| |
| − | Відмінювалися за твердим і м’яким зразком:
| |
| − | Твердий М’який
| |
| − | Однина
| |
| − | Н.БРАТЪ СЕЛО КОНЬ ПОЛЕ
| |
| − | Р.БРАТА СЕЛА КОНЯ ПОЛЯ
| |
| − | Д.БРАТУ СЕЛУ КОНЮ ПОЛЮ
| |
| − | З. БРАТЪ СЕЛО КОНЬ ПОЛЕ
| |
| − | О.БРАТЪМЬ СЕЛОМЬ КОНЬМЬ ПОЛЬМЬ
| |
| − | М.БРАТh СЕЛh КОНИ ПОЛИ
| |
| − | К. БРАТЕ СЕЛО КОНЮ ПОЛЕ
| |
| − | Множина
| |
| − | Н. БРАТИ СЕЛА КОНИ ПОЛЯ
| |
| − | Р. БРАТЪ СЕЛЪ КОНЬ ПОЛЬ
| |
| − | Д. БРАТОМЪ СЕЛОМЪ КОНЕМЪ ПОЛЕМЪ
| |
| − | З. БРАТЫ СЕЛА КОНh ПОЛЯ
| |
| − | О. БРАТЫ СЕЛЫ КОНИ ПОЛИ
| |
| − | М. БРАТhХЪ СЕЛhХЪ КОНИХЪ ПОЛИХЪ
| |
| − | Двоїна
| |
| − | Н.З.К. БРАТА СЕЛh КОНЯ ПОЛИ
| |
| − | Р.М. БРАТУ СЕЛУ КОНЮ ПОЛЮ
| |
| − | Д.О. БРАТОМА СЕЛОМА КОНЕМА ПОЛЕМА
| |
| − | Іменники –Ў-коротке основ були виключно іменниками чол.роду. Їх була обмежена кількість: сынъ, волъ, медъ, домъ, вьрхъ, полъ; можливо, чинъ, санъ, даръ.
| |
| − | У мові стародавніх слов’ян іменники цього типу відмінювання мали таку парадигму:
| |
| − | ОДНИНА МНОЖИНА ДВОЇНА
| |
| − | Н. СЫНЪ СЫНОВЕ Н.З.К. СЫНЫ
| |
| − | Р. СЫНУ СЫНОВЪ Р.М. СЫНОВУ
| |
| − | Д. СЫНОВИ СЫНЪМЪ Д.О. СЫНЪМА
| |
| − | З. СЫНЪ СЫНЫ
| |
| − | О. СЫНЪМЪ СЫНЪМИ
| |
| − | Д. СЫНУ СЫНЪХЪ
| |
| − | К. СЫНУ
| |
| − |
| |
| − | До іменників - Ĭ- осн. належали іменники чоловічого та жіночого роду, які в Н.в. одн. мали зак. – Ь: гость, тьсть, соль, речь.
| |
| − |
| |
| − | ОДНИНА МНОЖИНА
| |
| − |
| |
| − | Н. ГОСТЬ НОЧЬ ГОСТИЄ НОЧИ
| |
| − | Р. ГОСТИ НОЧИ ГОСТИИ(ЬИ) НОЧИИ (-ЬИ)
| |
| − | Д. ГОСТИ НОЧИ ГОСТЬМЪ НОЧЬМЪ
| |
| − | З. ГОСТЬ НОЧЬ ГОСТИ НОЧИ
| |
| − | О. ГОСТЬМЬ НОЧИЮ(-ЬЮ) ГОСТЬМИ НОЧЬМИ
| |
| − | М. ГОСТИ НОЧЬ ГОСТЬХЪ НОЧЬХЪ
| |
| − | К. ГОСТИ НОЧЬ
| |
| − |
| |
| − | ДВОЇНА
| |
| − | Н.З.К. ГОСТИ НОЧИ
| |
| − | Р.М. ГОСТИЮ(-ЬЮ) НОЧИЮ(-ЬЮ)
| |
| − | Д.О. ГОСТЬМА НОЧЬМА
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | До іменників на -ū- довге (-ЪВ-) основ належала невелика кількість іменників жіночого роду, які в Н.в.однини закінчувалися на -Ы : ЛЮБЫ, СВЕКРЫ, ЦЬРКЫ, ХОРУГЫ, МЪРКЫ, ТЫКЫ, КРЫ, БРЫ та ін.
| |
| − | Однина Множина Двоїна
| |
| − | Н. БУКЫ БУКЪВЕ Н.З.К. БУКЪВИ
| |
| − | Р. БУКЪВЕ БУКЪВЪ Р.М. БУКЪВУ
| |
| − | Д. БУКЪВИ БУКЪВЬМЪ Д.О. БУКЪВЬМА
| |
| − | З. БУКЪВЬ БУКЪВИ
| |
| − | О. БУКЪВИЮ(-ЬЮ) БУКЪВЬМИ
| |
| − | М. БУКЪВЕ БУКЪВЬХЪ
| |
| − | К. БУКЫ.
| |
| − |
| |
| − | Іменники з основою на приголосний попри належність до різних родів становили в основному єдину систему відмінювання, розрізняючись суфіксами та деякими відмінковими формами (напр., Н.в. однини).
| |
| − |
| |
| − | Однина
| |
| − | -Н- -С- -Т- -Р-
| |
| − |
| |
| − | Н. КАМЫ СЛОВО ТЕЛЯ МАТИ
| |
| − | Р. КАМЕНЕ СЛОВЕСЕ ТЕЛЯТЕ МАТЕРЕ
| |
| − | Д. КАМЕНИ СЛОВЕСИ ТЕЛЯТИ МАТЕРИ
| |
| − | З. КАМЕНЬ СЛОВО ТЕЛЯ МАТЕРЬ
| |
| − | О. КАМЕНЬМЬ СЛОВЕСЬМЬ ТЕЛЯТЬМЬ МАТЕРИЮ
| |
| − | М.КАМЕНЕ СЛОВЕСЕ ТЕЛЯТЕ МАТЕРИ,Е
| |
| − | К. КАМЕНИ СЛОВО ТЕЛЯ МАТИ
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Н. КАМЕНЕ СЛОВЕСА ТЕЛЯТА МАТЕРИ
| |
| − | Р. КАМЕНЪ СЛОВЕСЪ ТЕЛЯТЪ МАТЕРЪ
| |
| − | Д. КАМЕНЬМЪ СЛОВЕСЬМЪ ТЕЛЯТЬМЪ МАТЕРЬМЪ
| |
| − | З. КАМЕНИ СЛОВЕСА ТЕЛЯТА МАТЕРИ
| |
| − | О. КАМЕНЬМИ СЛОВЕСЫ ТЕЛЯТЫ МАТЕРЬМИ
| |
| − | М. КАМЕНЬХЪ СЛОВЕСЬХЪ ТЕЛЯТЬХЪ МАТЕРЬХЪ
| |
| − |
| |
| − | ДВОЇНА
| |
| − | Н.З.К. КАМЕНИ СЛОВЕСh ТЕЛЯТh МАТЕРИ
| |
| − | Р.М. КАМЕНУ СЛОВЕСУ ТЕЛЯТУ МАТЕРУ
| |
| − | Д.О. КАМЕНЬМА СЛОВЕСЬМА ТЕЛЯТЬМА МАТЕРЬМА
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − | Основи морфологічної структури іменника, що були закладені в праіндоєвропейський та в прасло’янський період, значною мірою були збережені і після розпаду спільнослов’янської мови.
| |
| − | У системі іменникових граматичних категорій відбувалися постійні повільні зміни : витворилася сучасна граматична категорія роду, яка об’єднує три значення; зникло граматичне значення двоїни; зневиразнилися старі основи(детермінативи), що з часом привело до витворення нової системи відмінювання.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Лекція 8. ВИТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Причини руйнування старої системи праслов’янського відмінювання. Хронологія процесу.
| |
| − | 2.Шляхи і напрямки становлення нових іменникових парадигм.
| |
| − | 3.Утворення нових типів відмінювання. Історія форм.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Жовтобрюх М.А. та ін. Історична … - С.122 – 152.
| |
| − | Історія української мови . Морфологія. – 74-128.
| |
| − | Самійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови. Частина 1.-К.,1964.- С.91-159.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Розрізнення за основами було успадковане від праслов’янської мови і протоукраїнськими говорами східних слов’ян. Але на період розпаду праслов’янської мови старі основи уже зневиразнилися і виступали неокреслено. Більш-менш чітко старі основи виявлялися лише в окремих відмінкових формах – напр., в Д.в.мн.: РЫБ-А-МЪ, БРАТ-О-МЪ, ГОСТ-Ь-МЪ, СЫН-Ъ-МЪ. Але їх первісні значення і функції можуть відтворюватися лише гіпотетично. Установлення значень і функцій детермінативів – одна з найскладніших і остаточно не розв’язаних у мовознавстві наукових проблем.
| |
| − | Що ж сприяло перебудові старої системи відмінювання? Цих причин було кілька.
| |
| − | Це виникнення і розвиток категорії роду, яка з часом починає відігравати класифікуючу роль. Цей процес почався ще в праслов’янській мові, де спостерігається певний взаємозв’язок між типом відмінювання за основами і родами: кожен старий тип відмінювання (давня відміна) не включає в себе іменників усіх трьох родів. Напр., -О-(-ЙО-) основи об’єднували іменники чол. і середн. роду, -Ĭ- - осн. – чол. і жін.р.
| |
| − | Процеси перерозподілу структурних елементів слова., зміщення меж у морфемному складі слова, поглинання новими флексіями давніх детермінативів і давніх флексій, посилення у зв’язку з цим вагомості флексій у системі відмінювання:
| |
| − | РУК-А-МЬ -- РУК-АМЬ .
| |
| − | Все це посилило роль флексій у системі відмінювання.
| |
| − | Певну роль відіграли у процесі перебудови протоукраїнського відмінювання й фонетичні процеси, які привели до зневиразнення деяких старих основ. Так, -Ў-короткий у праслов’янський період перетворився в Ъ, який був близьким до –Ŏ-короткого.
| |
| − |
| |
| − | Якими ж шляхами ішли зміни в старій системі відмінювання і коли вони відбувалися?
| |
| − | Найдавніші східнослов’янські пам’ятки засвідчують, що стара система іменникового відмінювання уже була розхитаною і йшов активний процес утворення нового типу відмінювання, що мав ґрунтуватися на граматичній категорії роду. Але такі кардинальні зміни в граматичній системі не відбуваються миттєво – вони охоплюють сотні і тисячні років. Порівняльно-історичне мовознавство дозволяє бачити початки процесу перебудов старої системи відмінювання у сивій давнині : “…вже праслов’янська мова… відбиває процес трансформації старовинної системи іменного відмінювання в нову; в значній мірі посилився він в пізнішу епоху, набравши повного розвитку в історії іменникового відмінювання окремих слов’янських мов” (Бевзенко, 28).
| |
| − | Як же йшов процес нового групування іменників?
| |
| − | 1.Оскільки класифікаційна роль граматичної категорії роду значно посилилася, то в межах одного і того ж роду стали зосереджуватись іменники різних давніх типів відмінювання, різних основ, з різними закінченнями. Так, чоловічий рід об’єднав іменники, які належали до різних типів основ. Наприклад, -О-(-Й0-): БРАТЪ, ВЪЛКЪ; -Ў-коротке : СЫНЪ, ВОЛЪ; -1-коротке : ГОСТЬ, ЗЯТЬ; -N – КАМЫ. Правда, це відбувалося протягом довгого історичного періоду, а тому певна частина іменників встигала змінити свою належність до певного роду і набувала ознак іншого, що приводило його до іншого типу відмінювання. Напр., іменник СТЕП, БІЛЬ належали до жіночого роду, а в сучасній українській мові – належать до чоловічого р.; іменник ПУТЬ – був чоловічого роду, зараз в українській – жіночого.
| |
| − |
| |
| − | 2. Форми іменників одного і того ж роду, що належали до різних основ, через їх зневиразнення почали зближуватись між собою, впливаючи на характер вибору закінчення; це приводило до стирання відмінностей між колись різними за відмінюванням іменниками .
| |
| − | Отож, процес розвитку системи відмінювання іменників можна охарактеризувати як шлях СПРОЩЕННЯ й УОДНОМАНІТНЕННЯ системи відмінкових флексій. Поруч із ним діяв також процес розвитку диференціюючих засобів для вираження граматичних відносин (напр., З.в. для іменників чол.р. однини назв істот).
| |
| − |
| |
| − | 3. У результаті усіх попердніх змін “розсипалася “ стара система відмінювання , що об’єднувала 6 типів і утворилася нова – на 4 типи.
| |
| − | В процесі перебудови системи відмінювання відбулося значне переміщення іменників з однієї відміни до іншої.
| |
| − | Перша відміна іменників склалася чи не найраніше, об’єднавши в собі іменники жіночого, чоловічого і спільного р., які в Н.в.одн. мали закінчення –А(-Я), що у праслов’янський період належали до таких типів відмінювання:
| |
| − | А) кістяк становили іменники з колишніми детермінативами –А (ЖЕНА) та –JА (ЗЕМЛЯ);
| |
| − | Б) –ū- довге основ (СВЕКРЫ, ТЫКЫ);
| |
| − | В)-Ĭ- коротке основ (ДОЛОНЬ-ДОЛОНЯ, МЫШЬ – МИША);
| |
| − | Г) на приголосний –Р- (ДОЧКА).
| |
| − |
| |
| − | 2. Друга відміна іменників об’єднала іменники чоловічого роду із нульовим закінченням та -О і середнього роду з флексіями –О, -Е, -Я, що в попередні епохи належали до п’яти різних типів відмінювання:
| |
| − | А) найбільша група успадкована від –Ŏ-,-JŎ- основ (КОНЬ, ПОЛЄ, СЕЛО);
| |
| − | Б) усі іменники –Ў-коротке основ (ВЬРХЪ, СЫНЪ);
| |
| − | В) іменники чол.р. з –Ĭ-коротке основ (ЛОСЬ,ЗЯТЬ);
| |
| − | Г) на приголосний –Н- (КРЕМЕНЬ) та –С- (СЛОВО).
| |
| − |
| |
| − | 3.Сучасну третю відміну склали іменники жіночого роду, які мають нульове закінчення та іменник МАТИ. Вони належали в праслов’янській мові до:
| |
| − | А) –Ĭ-коротке основ (СОЛЬ);
| |
| − | Б) –ū-довге основ (КРЪВЬ);
| |
| − | В) –Р-основ (МАТИ).
| |
| − |
| |
| − | До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які мають закінчення –А(-Я), що набувають в основах при відмінюванні суфіксів –АТ-,-ЕН-. Ці іменники належали до старих типів відмінювання на приголосний:
| |
| − | -N – (ИМЯ);
| |
| − | -T - (ТЕЛЯ).
| |
| − |
| |
| − | ІСТОРІЯ ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ
| |
| − | Перша відміна
| |
| − |
| |
| − | Називний відмінок однини: Усі іменники, що прийшли у першу відміну з інших типів відмінювання прийняли закінчення -а, -я, яке було характерним для іменників -ā-, -jā- основ, як і давні іменники цієї відміни, що мали етимологічне закінчення –И (*pustyni – пустыня).
| |
| − | У родовому відмінку однини теж спостерігається вирівняння відмінкових закінчень до закінчень іменників -ā-, -jā- основ: усі іменники твердої групи цього старого типу відмінювання мають флексію -и , що походить із –ы : стάрости, воєвόди, рік . Іменники м’якої групи та колишні іменники –ĭ- основ мають закінчення -і: для перших воно є етимологічним і походить із - h (землі – зємлh, волі - волh), а в других виникло за аналогією до м’якого типу відмінювання (пісні як землі, хоч пhсни).
| |
| − | Колишні ж іменники -ū- основ спочатку прийняли флексію Р.в. іменників на –ĭ- і фіксуються у пам’ятках із закінченням –и, яке закономірно переросло в -и і повністю збіглося із закінченням іменників твердої групи, де воно походить із –ы: церкви, букви, брови.
| |
| − | Давальний відмінок вирізняється тим, що всі іменники в ньому мають одну флексію –і : голові, волі, долоні, церкві, дочці, хоч етимологічним воно є тільки для іменників твердого типу відмінювання колишньої основи на –ā- : ріці, жоні , в яких -і < -h. В іменниках же м’якої групи уже з ХІУ ст. теж аналогійно починає поширюватися -і на місці старого –и, як і в субстантивах, що перейшли до першої відміни з –ū- та -ĭ- основ і з основ на приголосний. Але в південно-західних говорах української мови ще й нині трапляється закінчення -и в іменниках м’якої і мішаної групи : груши, воли, земли; у східнополіських говірках -іе або –е: земліе, земл’е.
| |
| − | Українська мова у Д.і в М.в. перед закінченням –і зберегла чергування Г//З’, К//Ц’, Х//С’, що є наслідком ІІ палаталізації : подруга – подрузі, Наталка – Наталці, свекруха - свекрусі.
| |
| − | Знахідний відмінок фіксує старі закінчення -у(-ю) для іменників –ā-, -jā-, які поширилися й на всі інші іменники, що склали І відміну : воду, волю, мишу, букву, дочку.
| |
| − | В орудному відмінку сучасної української літературної мови іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м’якої і мішаної - -ею : сестрою, зорею, грушею, що виходять із флексій старої першої відміни. Але у говорах набір закінчень набагато строкатіший, хоч простежується загальна тенденція до уніфікації закінчення О.в. до одного варіанта -ою в усіх групах. Порівняйте, літературні форми душею, зорею, землею, грушею і говіркові душою, зорьою, земльою, грушою.
| |
| − | У північних говорах спостерігається втрата кінцевого ненаголошеного –у і перетворення -j в нескладовий -ĭ : хато[jó] – хатой, земле[jó] – землей. Інші фонетичні варіанти закінчень зустрічаються в південно-західних говірках: -о , -е - хато , душе . Виникли вони, ймовірно, через утрату інтервокального j і наступної зміни фінального –у в нескладовий - : -оjу (рукою) → -оу (рукоу) → -о (руко ).
| |
| − | У галицьких, закарпатських, лемківських, деяких надсянських, наддністрянських та подільських говірках існують ще форми О.в. на –ом: водом, за хатом. Історично такі закінчення були характерні для іменників старої основи на –ŏ-, -jŏ- : брато(ъ)мъ, сєло(ъ)мъ. Можливо, поява їх у іменниках першої відміни - це вплив зовнішньої аналогії.
| |
| − | У місцевому відмінку маємо повну перемогу твердого типу відмінювання іменників старої відміни на -ā-, -jā-, де закінчення –і ←-h, яке й поширилося на іменники усіх груп і будь-якого старого типу відмінювання : (у) правді, (при) листоноші, (на) волі, (у) букві, (на) миші.
| |
| − | Українська мова віддавна зберігає старі закінчення –о, -е(-є) і в кличному відмінку: сестро, Маріє, земле. Вони поширилися і на ті іменники, що зайшли до першої відміни пізніше : пісне, свекрухо, дочко.
| |
| − | Уже в пізніші часи в іменниках із пестливо-інтимним значенням м’якої групи з’являється нове закінчення -ю: мамусю, доню, Галю, засвоєне, очевидно, із К.в. іменників другої відміни, які первісно належали до –ŭ- (сыну - синку) та м’якого типу відмінювання (коню) , а потім поширилися й на інші іменники ІІ відміни із значенням зменшеності : братку – братику – братоньку, хоч брате, та історично залишилося у м’якій групі: Василю, Андрію, краю.
| |
| − | У множині теж спостерігається уніфікація відмінкових закінчень навколо давніх іменників на –ā-, -jā-, особливо у Н. і К.в., де всі іменники сучасного твердого зразка безвідносно до їх давньої приналежності до певного типу відмінювання прибрали флексію -и (гори, букви, дочки, свекрухи) , а м’якого і мішаного - -і (пустині, землі, пісні, кручі, миші).
| |
| − | У родовому відмінку множини іменники першої відміни найчастіше мають нульове закінчення: шкіл, вулиць, свекрух, дочок. Воно безпосередньо виводиться із давньоукраїнських форм Р.в. мн. іменників давньої першої відміни: д.-укр. слугъ, колодъ, подушокъ, земль – сучасн. укр. слуг, колод, подушок, земель. Засвоїли його й іменники, що перейшли до першої відміни: пісень, дочок, церков.
| |
| − | Значно рідше і в небагатьох словах фіксуються закінчення -ів та –ей. Так, флексія –ів може бути паралельною до -0: баб – бабів, губ – губів, легень – легенів, або бути єдино можливою: суддів, старостів(чекати старостів). Історично воно сягає флексії Р.в.мн. іменників давніх основ на –ŭ- : сыновъ. Отож, виникло через вплив іншої парадигми (зовнішня аналогія).
| |
| − | Одиничні іменники мають флексію –ей: мишей, вошей, свиней, статей, бадей. Воно засвоєне із давніх основ на -ĭ-, а тому для іменників , що належали до цього типу відмінювання, воно є споконвічним (мышьи – мишей, вошьи – вошей), а для інших - аналогійним. В академічній «Історії української мови» наводяться думки Л.Булаховського з приводу появи закінчення -ей в іменниках першої відміни: «Поширення закінчення –ей (-ий) в іменниках жіночого роду першої відміни зумовлюється, вірогідно, подібністю будови основ деяких іменників з основою на -jā- у формі родового відмінка множини (д.-укр. свиний), переходом окремих іменників в першу відміну із збереженням закінчень колишньої основи на -ĭ- (мишей), своєрідністю кінцевого наголосу в род. відм. множини за наявності подовженого приголосного в основі (стаття – статей) (Історія 1978 : 85).
| |
| − | У поліських і південно-західних говірках закінчення -ів, -ей зустрічаються частіше (головів, жабів, козей, осей), зрідка вони проникають і в деякі південно-східні (особливо в іменники колишніх -ū- основ: літ. церков, хоругов – діал. церквів, хоругвів).
| |
| − | У давальному, орудному і місцевому відмінках всі іменники мають старі закінчення колишньої першої відміни : Д.в. - зорям, рікам, долоням, дочкам, буквам; О.в. - зорями, ріками, долонями, дочками, буквами; М.в. – при зорях, ріках, долонях, дочках, буквах.
| |
| − | Складніші процеси спостерігаються у З.в.мн. Так, іменники – назви речей, явищ, процесів, понять віддавна і зараз зберігають свої закінчення, які тотожні з закінченнями Н.в.мн. : діброви, вулиці, мрії. Іменники - назви осіб та істот досить пізно почали приймати закінчення, тотожні з Р.в.мн. цих іменників. Ще і в пам’ятках ХУІІ ст. виявляється неусталеність у вживанні цих закінчень. Порівняйте і в сучасн. українській мові: пасу вівці – овець, розводжу бджоли – бджіл).
| |
| − |
| |
| − | Друга відміна
| |
| − | Називний відмінок однини в сучасній українській мові має закінчення -0 (ранок, син, пролісок), -о (Петро, дядько), -е(дубище) у чоловічому роді ; -о (село, весло), -е (сонце, серце), -я (знання, волосся) – у середньому. Потребують пояснення як мінімум два з них - у чоловічому роді -о у власних назвах (Михайло , Павло, Дніпро – порівняйте із давньоукраїнськими Михаилъ, Павелъ, Днhпръ) та у середньому - -я (знання - знани~).
| |
| − | Сучасна українська мова має досить багато іменників чоловічого роду на -о, які об’єднують переважно власні імена типу Данило, Павло, Кирило, Грицько, Юрко; прізвища на зразок Шевченко, Коваленко, Лимаренко; географічні назви Дніпро, Дністро (діал.); ряд загальних назв, що передають різні вияви спорідненості та свояцтва: батько, дядько, вуйко(діал.); та емоційно забарвлені субстантиви типу хвалько, будько, міняйло. Хоч більшість мовознавців схиляються до думки, що іменники цього типу мають історичні витоки серед давніх імен -ŏ- основ, але численні розвідки про походження сучасних форм антропонімів на зразок Павло, Василько не дали однозначної відповіді про появу у них закінчення -о. Однією з причин, які ускладнюють вирішення цієї проблеми, є різночасовість їх появи. Якщо зменшувально-пестливі імена на –к-о фіксуються у найдавніших пам’ятках ще далеко до часу занепаду зредукованих (наприклад, у “Повісті врем’яних літ” у договорі князя Ігоря з греками від 945 року фіксується ім’я Синко; у Лаврентіївському літописі 1093 і 1097 р.р. – Василько); а витворення офіційних варіантів імен на зразок Петро, Павло, Марко відповідно до історично давніших Петръ, Павелъ, Маркъ відноситься до часів не раніше ХІІ ст. (вперше ім’я на –о фіксується у додатку до Добрилового євангелія 1164 р. - Добрило). Це спрямувало пошуки відповіді на поставлене питання фонетичним шляхом (В.Шимановський). Різні морфологічні чинники вбачали у появі флексії -о О.Шахматов, В.Сімович ( це, мовляв, колишні іменники середнього роду, які модифікувалися і набрали значення чоловічого), М.Грунський вважав, що форми на -о є за походженням колишнім Кл. відмінком.
| |
| − | Сучасні дослідники форм на –о (напр., Бевзенко С.П.) схильні бачити у власних іменах на –о вплив іменників середнього роду, що належали до цього ж типу відмінювання і здавна мали кінцеве -о . Підтримувалася ця зовнішня аналогійна тенденція і фонетичними процесами кінця ХІ початку ХІІ ст.ст. : через утрату кінцевого слабкого -Ъ виник у кінці основи збіг приголосних, який в українській мові, як правило, усувався різними засобами. Тут таким засобом став кінцевий -о (Бевзенко 1960 : 31-33).
| |
| − | Іменники чоловічого роду з інших типів відмінювання, що об’єдналися нині в одному різновиді словозміни разом з -ŏ-, -jŏ-, у Н.в. одн. зазнали теж певних змін. По-перше, у всіх них занепав кінцевий слабкий редук ований Ъ чи Ь і зараз для них характерним є 0 закінчення. Порівняйте, наприклад, д.-укр. столъ, снопъ, друогъ, волъ, гость, олень – сучасн. стіл, сніп, друг, віл, гість, олень. По-друге, в іменниках з основою на –n дуже рано, мабуть, ще в праслов’янський період давня форма Н.в. на ---Ы була витіснена формою З.в. на –ень : камы, пламы > камень, поломень, де вже відбувалися закономірні фонетичні процеси. По-третє, зазнали змін і ті іменники -jŏ- основ, які мали фінальний –И: у них відбулася часткова редукція кінцевого голосного і він перетворився на –Й: краи, змеи, Георгии – край, змій, Георгій.
| |
| − | Іменники середнього роду здавна мали однакове закінчення у Н.,З.і Кл. відмінках: -о (-ŏ- та –s- основ): сєло, чюдо , -е (-jŏ- основ): полє, морє, знани~.
| |
| − | Особливу увагу хочеться звернути на нечисленну раритетну у сучасній мові групу слів, що не виявляють словотворчої чи формотворчої активності, з суфіксом -es-. За походженням - це праіндоєвропейські утворення, які були засвоєні праслов’янською мовою у невеликій кількості і тільки у середньому роді. Спочатку основотворчий формант –--es- виступав не тільки у непрямих відмінках, а і в Н.в. однини: *nebos – небо. Але вже у праслов’янській мові, на думку Т.Лукінової, відбулося усічення суфіксального –s- у Н.-З.в.в., що призвело до збігу форм первісних –s- основ з формами -ŏ-, -jŏ- основ: *slovos → slovo і *město (Лукінова 2003: 59). Порівняльно-історичне мовознавство дозволяє реконструювати як -s- основи такі спільнослов’янські утворення: *nebo, slovo, kolo, tělo, čudo, divo, oko, uxo, derv-. У більшості із цих слів можна виділити спільний семантичний стрижень, “навколо якого групуються утворення з формантом –es: при ближчому розгляді більшість їх виявляється досить тісно пов’язаною із сферою вірувань давніх слов’ян” (Лукінова 2003: 60).
| |
| − | У сучасній другій відміні повністю зберегли своє етимологічне закінчення іменники на -о: жито, літо, село. Засвоєно і старе закінчення -є і в старих іменниках –jŏ-, у яких відбулася депалаталізація приголосного перед закінченням: море, поле, серце. Значних змін зазнали іменники середнього роду на зразок жити~, знани~: у них унаслідок редукції слабкого /и/ відбулося асимілятивне подовження приголосного у позиції між голосними (жит’jе → жит’т’е) , а також зміна флексії -~ на –я: життя, волосся. Ця остання зміна не знаходить єдиного пояснення у мовознавстві. Більшість дослідників (С.Смаль-Стоцький, Ф.Медведєв, С.Бевзенко) схиляються до думки, що флексія -я з’явилася тут за аналогією до іменників середнього роду на приголосний: теля, осля, ім’я, сім’я. Крім того, С.Бевзенко припускає, що «закріпленню цього впливу могла сприяти ще й форма Р.в. одн., яка взагалі в іменниках –jŏ- осн. мала флексію –я, а також форма Н.-З. мн., що здавна, як і тепер, закінчувалася також на –я» (Бевзенко 1960: 67) .
| |
| − | Хоч форми на –я трапляються вже у найдавніших пам’ятках ХІ ст., але тільки десь із ХУст. вони починають переважати.
| |
| − |
| |
| − | Родовий відмінок у найдавніших пам’ятках засвідчує різноманітні флексії, вибір яких диктувався старими основами: іменники з детермінативами -ŏ-, -jŏ- мали закінчення –а, -я: Володимира, до Днhпра, ведра; іменники –ŭ- основ мали закінчення -оу: из домоу, чиноу; колишні іменники –ĭ- основ послідовно закінчувалися на –и: п@ти; субстантиви на приголосний виступали з закінченням –е: дьне, тhлесе.
| |
| − | У сучасній українській мові іменники середнього роду мають одне закінчення -а (-я): життя, села, серця, вікна, чуда, колеса. Для тих із них, що належали до старої основи на –ŏ-,-jŏ, воно є історичним; у колишніх же іменниках середнього роду на приголосний воно з’явилося тільки десь із ХІУ ст., а до того їх історичне закінчення -е було витіснене закінченням –и: небесе → небеси → неба, словесе → словеси → слова.
| |
| − | Іменники чоловічого роду зараз мають два різних закінчення, вибір одного з них диктується семантикою : закінчення -а(-я) сягає своїми витоками до Р.в. одн. іменників чоловічого роду старого типу відмінювання -ŏ-,-jŏ-: брата, бика. Його прибрали всі іменники - назви живих істот чоловічого роду безвідносно до їх старого типу відмінювання: вола, сина (-ŭ-), голуба, князя, тестя (-ĭ-), а також іменники, що означають точно окреслені предмети, явища, поняття: воза, вівторка, дня. Закінчення -у(-ю) історично належало іменникам -ŭ- основ, а нині воно закріпилося за іменниками, що означають збірність, речовину, масу, матеріал, назви явищ, абстрактні поняття тощо: роду, меду, ладану, сорому. У жодній із слов’янських мов закінчення -у не зустрічається в назвах живих істот.
| |
| − | Отож, у сучасній українській мові вибір закінчення -а(-я) чи –у(-ю) уже не залежить від того, до якого типу відмінювання належав цей іменник у глибоку давнину, бо в частині іменників колишніх –ŏ- основ зараз поширена флексія -у, а ряд іменників -ŭ- основ прибрав закінчення -а: сина, вола , хоч дому, меду.
| |
| − | Питання про поширення флексії –у(-ю) в іменниках чоловічого роду належить до кінця не з’ясованих у сучасному мовознавстві. Професор Бевзенко С. приводить слушні думки С.П.Обнорського про те, що “поширення флексії -у в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду, незважаючи на те, що воно почалося ще в найдавніші часи, відбувалося своєрідно в кожній із слов’янських мов, що на ґрунті кожної слов’янської мови назрівали норми закону, причому ці норми в окремих мовах протягом століть мінялися то в вужчий то в ширший бік…” (Бевзенко 1960 : 37).
| |
| − | Флексія -у(-ю) серед східнослов’янських мов найширше представлена якраз в українській мові, де вона досить послідовно вживається у багатьох семантичних групах: нині чинний правопис виділяє їх аж 13. Це іменники, що означають:
| |
| − | 1. Речовину, масу, матеріал: азоту, квасу, спирту.
| |
| − | 2. Збірні поняття: атласу, гурту, хору.
| |
| − | 3. Назви приміщень, будівель, їх частин: ґанку, палацу, поверху.
| |
| − | 4. Назви установ, організацій, закладів: інституту, комітету, штабу.
| |
| − | 5. Слова зі значенням місця, простору: краю, лиману, світу, майдану.
| |
| − | 6. Явища природи: вогню, вітру, жару, урагану.
| |
| − | 7. Назви почуттів: болю, жалю, гніву.
| |
| − | 8. Назви процесів, станів, явищ суспільного життя: бігу, крику, моменту, прогресу, ритму, хисту.
| |
| − | 9. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні, фізичні процеси, частину площі, літературознавчі поняття: аналізу, синтезу, епосу, міфу, сюжету, стилю, фейлетону.
| |
| − | 10. Назви ігор, танців: баскетболу, вальсу, хокею.
| |
| − | 11. Більшість складних безсуфіксних слів: водогону, живопису, суходолу, родоводу.
| |
| − | 12. Назви річок, озер, гір, островів, країн тощо з ненаголошеним закінченням : Амỳру, Бỳгу, Дун ю, Свỉтязю, Єгủпту, Сибỉру.
| |
| − | 13. Переважна більшість префіксованих іменників із різними значеннями: вислову, відбою, сувою, усміху, прикладу.
| |
| − |
| |
| − | У найдавніших пам’ятках іменники чоловічого роду, що зараз становлять ІІ відміну, у давальному відмінку мали такі закінчення: --у(-ю): братоу, столоу (-ŏ-, -jŏ- основи), -ови (-еви): мирови, сынови (-ŭ- основ), -и : по поути, къ зяти, камени (-ĭ- та –n- основи).
| |
| − | У сучасній українській мові в іменниках чоловічого роду всіх основ значно поширилася флексія -ові (-еві), тобто стара флексія іменників колишніх –ŭ- основ: братові, учителеві, синові, зятеві, тестеві. Разом з тим, як паралельна, вживається й флексія -у(-ю), хоч порівняно рідше. Поширення флексії –ови (-еви) відмічається вже найдавнішими пам’ятками передусім у власних іменах та в іменниках – назвах істот . Уже в Остромировому євангелії маємо: Авраамови, в Ізборнику Святослава 1073 – Петрови, Моvсеови; 1076 – коневи, моужеви, олтареви. Оскільки в інших східнослов’янських мовах як загальновживана збереглася флексія -у(-ю), то на такому тлі українські закінчення -ові(-еві) є, безперечно, самобутніми. О.Царук на підставі того, що українська мова флексією Д.в. –ові(-еві) об’єднується із західнослов’янськими, вважає її одним із “найвагоміших кваліфікаторів, який підтверджує існування антської …слов’янської підгрупи” (Царук 1998 : 260).
| |
| − | Разом з тим, здавна спостерігається і зворотний уплив іменників -ŏ-, -jŏ- основ на іменники чоловічого роду інших старих основ, у яких з’являється закінчення -у(-ю): в Остромировому євангелії поряд із формою сынови (іменник –ŭ- основ) натрапляємо і на сыноу.
| |
| − | Таким чином, закінчення -ові(-еві), первісно притаманне тільки невеликій групі іменників -ŭ- основ, поширилося на всі іменники чоловічого роду, які можуть прибирати також і флексію -у(-ю), що успадкувалася від субстантивів -ŏ-,-jŏ- основ. Як паралельні ці закінчення поширилися і на іменники чоловічого роду, які перейшли з –ĭ- основ та основ на приголосний, що засвідчується пам’ятками вже з ХІст.: огневи, каменеви.
| |
| − | До кінця не з’ясованим залишається і питання появи кінцевого –і в закінчення -ові(-еві), адже фонетично тут мало бути -и. Чи не найпліднішим є намагання пояснити появу -і тим, що в східноукраїнських говірках закінчення -ви досить рано витіснилося -вh. Перші такі зміни знаходимо у пам’ятках межі ХІУ і ХУ ст.ст.: Васковh, Стефановh . Можливо, тут поява h є результатом аналогії до М.в. іменників –ŏ- основ.
| |
| − |
| |
| − | Практично усі іменники чоловічого роду на період появи перших писемних пам’яток мали форму знахідного відмінка , що співпадала з Н.в. Навіть нечисленна група іменників на -n-, що історично мала в Н.в. флексію –ы, ще у передписемний період змінила її на -ень, тобто набрала форми З.в.: камы – камень.
| |
| − | Нині ж у З.в. маємо дві різні форми: іменники, що називають істот, у З.в. співпадають із Р.в.: журавля, голуба, сина; іменники, що означають неживі предмети, звичайно мають омонімічні форми З. і Н.в.: день, стіл, край. Правда, частина іменників чоловічого роду, що означають конкретні предмети, можуть мати форми З.в. омонімічні і Н. і Р.в.в. Такі форми простежуються в конструкціях з дієсловами дати, взяти, забити, кинути, сховати, написати, зрізати тощо: написав листа і лист; зрізав дуба і дуб.
| |
| − | Заміна старої форми З.в. в іменниках – назвах істот на Р. розпочалася ще в дописемний період, і вже перші східнослов’янські пам’ятки фіксують такі процеси. Так, уже в Остромировому євангелії 1056-1057 рр. читаємо: чьт@ отьца мо~го, живота вhчнааго имате . У пам’ятках ХІУ-ХУ ст.ст. давні форми З.в. в іменниках – назвах живих істот трапляються спорадично, а в сучасній українській мові – лише у скам’янілому вигляді в одному прислівнику відіменникового походження заміж збережено давній З.: за +м@жь.
| |
| − | Причиною заміни старих форм З.в. новими, ймовірно, була потреба розрізнення підмета, вираженого Н.в., і форм прямого додатка, вираженого З.в., які через фонетичні причини в іменниках чоловічого роду співпадали. Оскільки іменники, що називали істот, могли називати і діючу особу, і об’єкт дії, то саме в них як засіб розрізнення прямого додатка від підмета і почала використовуватися форма Р.в., який здавна був у близькому семасіологічному зв’язку із З.в.
| |
| − | Серед іменників назв осіб кількісно переважала група слів на –ŏ-,---jŏ-, тому саме з них і почалася заміна давніх форм З.в. формами Р.в. З часом вони поширилися і на іменники інших основ (-ŭ-, -ĭ-), а вже пізніше частково охопила й іменники - назви неживих істот. До речі, з сучасних слов’янських мов останнє явище найбільш поширеним є в українській мові, де “конструкції знахідного-родового від назв предметів найчастіше вживаються тоді, коли ці предмети усвідомлюються звичайно як живі (назви дерев, частин тіла і т.д.)” (Бевзенко 1960 : 43).
| |
| − |
| |
| − | Найдавніші східнослов’янські пам’ятки засвідчують в орудному відмінку однини однотипні флексії для усіх іменників, що належать до нинішньої ІІ відміни, безвідносно до їх давнього типу відмінювання. Це закінчення -ъмь, -ьмь: братъмь, ножьмь, съ миръмь, съ зятьмь, подъ каменьмь, словьсьмь. Із них фонетичним шляхом виникло сучасне українське закінчення -ом, -ем: братом, зятем, кобзарем, словом, каменем.
| |
| − | Тільки іменники середнього роду на зразок знання в О.в. мають нову флексію -ям: знанням, волоссям, колоссям. Фіксується вона пам’ятками з ХУІ ст. Так, наприклад, в Пересопницькому євангелії 1556-1561 рр. зустрічаємо под замышленям, имhням. Можливо, сподіване закінчення -єм витіснилося -ям через аналогію до форм цих же слів: у Н., З., Р. одн., у Н., З., Д., О., М. вв. мн. у закінченнях виступає –я: Н.-З.одн. – знання, Р.одн. - знання; Н.-З.мн. – знання, Д.мн. - знанням, О.мн. –знаннями, М.мн. – у знаннях.
| |
| − |
| |
| − | Досить строкатими були закінчення місцевого відмінка однини в іменниках, що склали сучасну ІІ відміну: -h (-ŏ-): на озерh, Кы~вh; -и (--jŏ-, -ĭ-): о корабли, на вhчи; -у (-ŭ-): о сыноу; -е (-n-,-s-): чюдесе, на камене.
| |
| − | Сучасна українська мова теж має різні закінчення у М.в., але не всі вони є продовженням давніх. Так, іменники середнього роду нині мають закінчення -і та -у: на сонці, у серці, у містечку, на сонечку, - і зрідка –ові у назвах істот: на телятку - на теляткові, на курчатку - на курчаткові. Флексія - і є етимологічною для іменників -ŏ- основ, звідки аналогійно була засвоєна й субстантивами на -jŏ-. Уже в пам’ятках ХІУст. в іменниках середнього роду м’якого типу відмінювання замість історичної флексії -и виступає в основному -h: наприклад, Євангеліє 1317р. - въ сборищh. Форми ж на –у, -ю, а також -ові виникли під впливом , ймовірно, -ŭ- основ, якого зазнали передусім іменники чоловічого роду.
| |
| − | Сучасна українська мова у М.в.одн. чоловічого роду має три різні флексії: -ові, -еві(-єві), -у(-ю), -і(-ї) : при татові, при тестеві, по льоду, на коні, у гаї.
| |
| − | Рефлексами давніх закінчень М.в. є два з них : -і являє собою продовження старовинного закінчення іменників -ŏ- основ –h. Його прибрали і колишні іменники чоловічого роду –jŏ- основ та –ĭ- основ: д.укр. на кони, на огни, на пьни – сучасн.укр. на коні, на вогні, на пні.
| |
| − | Перед закінченням -і українська мова зберігає результати другої палаталізації : у лузі, у байраці, при Баласі (прізвище Балах). Закінчення -у збережене від іменників -ŭ- основ, але в сучасній українській мові історичним воно є тільки для кількох із них, що передають назви неістот: на меду, на верху. Але закінчення –у є досить поширеним в українській мові через те, що його здавна прибрали іменники колишніх -ŏ-,-jŏ-, а зрідка й -ĭ- основ : на снігу, у гаю, на краю, на тестю, в жалю.
| |
| − | Новим закінченням М.в. чоловічого роду є –ові, -еві(-єві), що фіксується з ХІІ ст. спочатку в іменниках - назвах істот, а потім поширюється й на інші іменники чоловічого роду. В Іпатіївському списку літопису натрапляємо на такі приклади: по ручаеви, по лугови, по ледови. У мовознавстві утвердилася думка, що це закінчення виникло внаслідок аналогії до давального відмінка іменників -ŭ- основ.
| |
| − |
| |
| − | У кличному відмінку іменники чоловічого роду у літературній мові мають флексії -у(-ю) та –е: синку, дядьку, вітре, Андрію, друже. Закінчення –у характерне для іменників твердої групи з суфіксами –ик, -ік, -ок, -к, деяких несуфіксованих іменників твердої групи та субстантивів мішаної групи: батьку, соловейку, механіку, товаришу, читачу. Флексія –у (графічно –ю) виступає в іменниках м’якої групи (крім деяких, що мають суфікс -ець): Івасю, гаю, місяцю, краю. Усі інші мають флексію -е: брате, свате, хлопче, козаче, юначе, Явтуше, - перед якою приголосні Г, К, Х змінюються на Ж, Ч, Ш за умовами першої палаталізації.
| |
| − | Найдавніші пам’ятки засвідчують у кличному відмінку строкатіший набір флексій. Для іменників -ŏ- основ це було закінчення –е: брате, дроуже; jŏ - -ю: оучителю, Игорю. Від іменників з колишньою основою на -ŭ- кличний відмінок творився за допомогою закінчення -у: сыноу, а від іменників на –ĭ- - и: гости, зяти.
| |
| − | З часом поширилися форми кличного відмінка з закінченням -у(-ю) на деякі (див. вище) іменники нинішньої твердої групи (-у) та м’якої із суфіксом –ець (-ю): братику, батьку, митцю. Утратили своє старе закінчення -и і набули нового –ю чи -е (залежно від твердого чи м’якого варіанта відмінювання) колишні іменники -ĭ- основ: зятю, гостю, голубе. Лише в слові господи маємо рефлекс старої флексії -и, який , мабуть, збережено під впливом форм конфесійних текстів та вигуків на зразок о господи! господи-господи!
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Значні зміни відбулися в іменниках сучасної другої відміни у множині, які, хоч і зазнали значного впливу форм іменників -ā-, -jā- основ, але й засвідчують великий слід від субстантивів на -ŭ- основ та помітний уплив іменників на -ĭ-.
| |
| − | У сучасній українській літературній мові у називному відмінку множини іменники чоловічого роду твердої групи мають флексію –и (краяни, працівники), а м’якої і мішаної - -і(-ї) (краї, дощі, гаї, обрії, друзі). Іменники середнього роду мають флексію –а(-я): хлоп’ята, прізвища, моря, поля, слова, чудеса.
| |
| − | Значно різноманітніший набір флексій називного відмінка мали іменники, які склали сучасну ІІ відміну, у давнину. Для іменників чоловічого роду -ŏ-, -jŏ- характерним було закінчення -и (брати, кони), для -ŭ- основ - -ове (сынове), для -ĭ- - и~,(ь~) (гости~) , -е для основ на -n (камене) та для невеликої групи іменників -ŏ-основ із суфіксои -ин- в однині , які втрачали його у множині (граждане, бояре).
| |
| − | Старі форми називного відмінка множини іменників чоловічого роду впродовж історичного періоду становлення української мови повністю втратилися : у сучасній українській мові лише іменник друзі є прямим продовженням давньоукраїнського дроузи; усі інші форми Н.в.мн. являють собою колишні форми З.мн., які отримали значення Н.в. Процес цей охопив усі іменики чоловічого роду і тривав протягом кількох століть. За спостереженнями С.Самійленка, уже в пам’ятках ХІІ ст. фіксуються випадки вживання форми З.в.мн. іменників з основою на -ŏ- у функції Н.мн., з ХІІІ – вживання З.в.мн. –jŏ- замість Н.мн. Наприклад, у Юріївському євангелії (близько 1120 р.) читаємо: народы текоша тамо, в іншій пам’ятці ХІІІ ст. : миноуша. ğ. мцh (Самійленко 1964 :130-133) . Десь із ХІ ст. спостерігається і тимчасове поширення флексії -ŭ- основ -ове на іменники -ŏ-основ : попове, ляхове, чинове, яка досить активно вживалася в пам’ятках аж до ХУІІст., але нині збереглася в літературній мові в єдиному слові панове. Таким чином колишні флексії З.в. мн. зараз репрезентують Н.в.мн. : -и<-ы, -і<h.
| |
| − | Не без впливу форм двоїни витворилися такі сучасні форми множини, що мають відтінок збірності, як хліба, очерета, вівса.
| |
| − | Нетипові закінчення виявляються і в окремих іменниках середнього роду, які відмінювалися у давньоукраїнській мові у двоїні відповідно до особливостей їх семантики: очі, плечі, уші (хоч є й вуха), а також вуси, рукави (хоч частіше - вуса, рукава) .
| |
| − | Іменники середнього роду колишніх -es- основ у Н.в.мн. в основному злилися з іменниками -ŏ- основ: слова, тіла. Але деякі з них мають паралельні форми: неба - небеса, чуда - чудеса.
| |
| − |
| |
| − | У родовому відмінку іменники другої відміни мають закінчення -ів(-їв), -ей або нульове: країв, друзів, подолян, гнізд, гостей, плечей. Усі вони є рефлексами відомих давньоукраїнських закінчень іменників чоловічого і середнього роду, що об’єдналися в сучасну ІІ відміну. Але більшість іменників не зберегли свої історичні закінчення Р.в.мн., а засвоїли форми, характерні іншим типам відмінювання. Найглибші зміни у формах Р.в.мн. сталися в іменниках чоловічого роду.
| |
| − | Так, 0 закінчення мали усі іменники давнього типу відмінювання ----ŏ-, -jŏ- основ: євангелистъ, зоубъ, конь шестеро. Але вже з ХІ ст. пам’ятки засвідчують поширення флексії Р.в.мн. іменників –ŭ- -овъ і на іменники -ŏ-, -jŏ-. наприклад, в Ізборнику Святослава 1073р. читаємо: отъ чаровъ, врачевъ, грhховъ. А пам’ятки ХУ-ХУІ ст.ст. зазвичай засвідчують перевагу форм на -овъ. Як результат, сучасна українська мова лише зрідка має 0 закінчення в іменниках чоловічого роду Р.в.мн. ІІ відміни: це сполучення іменників з числівниками п’ять і далі – п’ять раз, вісім чоловік; а також іменники, які в основі мають суфікс -ин: слов’ян, міщан, болгар.
| |
| − | Закінчення -ей є історичним для іменників -ĭ- основ: мощьи, зятии. Зберегли його тільки кілька іменників чоловічого роду: гостей, людей. Усі інші, як і іменники на приголосний, прибрали нове закінчення –ів: вогнів, ведмедів, голубів, оленів, коренів.
| |
| − | Разом з тим, закінчення -ей засвоїлося кількома іменниками, які історично належали до -jŏ- основ: коней, грошей.
| |
| − | Отож, закінченя Р.в.мн. іменників давнього типу відмінювання на –ŭ- -овъ поширилося в українській мові на переважну більшість іменників чоловічого роду. Хоч важко пояснювати такого типу “перемоги”, але видається переконливою думка про те, що ця флексія серед інших виділялася більшою виразністю : “вона була зв’язана виключно з формою родового множини, в той час як, наприклад, давні форми родового множини іменників -ŏ-, -jŏ- осн. (братъ, вълкъ, конь та ін.) були одночасно формами називного та знахідного відмінків однини» (Бевзенко 1960 : 83).
| |
| − |
| |
| − | Іменники середнього роду у найдавніших пам’ятках засвідчують 0 флексію: сєлъ, нєбєсъ.Найбільш послідовно вона виступає і в сучасній українській мові: чудес, сіл, завдань, сердець. І тільки деякі іменники середнього роду мають закінчення -ів : полів, морів, почуттів; і одиничні – ей: очей, плечей. Їх поява є «надбанням останніх століть» і пояснюється «впливом іменників чоловічого роду, об’єднаних з іменниками середнього роду в один тип відмінювання» (Самійленко 1980: 140). У кількох іменниках старих –es- основ у Р.в. ще трапляється старий суфікс: небес, чудес.
| |
| − | Форми давального відмінка множини і чоловічого і середнього родів є новими: вони виникли за аналогією до форм Д.в.мн. іменників -ā-,-jā- основ. У найдавніших пам’ятках іменники чоловічого і середнього родів фіксуються на етапі уніфікації історичних відмінкових закінчень спочатку до іменників --ŏ-,-jŏ- основ, а потім в межах вже уніфікованих форм - до –ā-,-jā- основ. Так, іменники первісного типу словозміни на –ŭ- поруч з старовинною флексією -ъмъ приймають і закінчення -омъ: воломъ, сыномъ. Уже з ХІ ст. іменники -ĭ- основ фіксуються з флексією іменників –jŏ- основ –емъ: кън#земъ, звhремъ. Іменники на приголосний теж здавна приймали закінчення субстантивів -ŏ-,-jŏ- основ: уже в пам’ятках ХІІ-ХІІІ ст.ст. трапляються приклади на зразок чюдомъ, тhломъ (Усп. зб. ХІІ-ХІІІ).
| |
| − | Іменники -ŏ-, -jŏ- основ довго зберігали свої старі закінчення -омъ, -емъ: вони є панівними ше й у пам’ятках середньоукраінського періоду (ХІУ-ХУІІ ст.ст.). Такі флексії, зрозуміло, фіксуються і в іменниках інших зразків словозміни, які об’єднувалися з названими в одному типі відмінювання. Наприклад, в українських грамотах різних років середньоукраїнського періоду С.Самійленком знайдено такі ілюстрації розгляданого явища: митрополитомъ, купцомъ, селомъ, словомъ, очомъ, гостемъ, каменемъ. Але вже й у пам’ятках ХІ ст. одинично, а в пізніших частіше спостерігається вживання флексій -амъ, -ямъ, які витісняють старі закінчення: жител"мъ (Пут. мін., ХІ), скорпиямъ (Усп. зб., ХІІ-ХІІІ). Процес же витіснення флексіями -ам, -ям давніх –ом, -ем, на думку С.Самійленка, завершується у першій чверті ХУІІІ ст. (Самійленко 1980 : 141-142).
| |
| − |
| |
| − | Знахідний відмінок вирізняється серед інших тим, що переважна більшість іменників зберегла свої давні форми. В першу чергу , це стосується іменників середнього роду, в яких форми Н. і З.в.мн. здавна збігалися і в процесі історичного розвитку зазнали тільки закономірних фонетичних змін.
| |
| − | Це зауваження торкається й іменників чоловічого роду назв неістот: у них старі форми З.в. збереглися повністю. Порівняйте, д.-укр. столы, дубы, домы, моужh - сучасн. укр. столи, дуби, доми, мужі. Правда, іменники старих типів відмінювання на –ĭ- та приголосний зазнали впливу іменників -ŏ-, -jŏ- основ і змінили первісну флексію –и на -h, з якої закономірно витворилася -і: камени → каменh → камені.
| |
| − | Іменники ж чоловічого роду, що називають істот, десь із ХІУ ст. старі форми З.в.мн. змінюють на Р.в. мн. Уже в Лаврентіївському списку літописа маємо: созва боляръ и кыянъ. Це стало нормою і сучасної української мови, хоч деякі іменники назви свійських тварин мають паралельні конструкції з Н. і. З.в.в.: запряг коні // коней, пасу воли // волів.
| |
| − |
| |
| − | Давні форми орудного відмінка множини іменників чоловічого і середнього роду, які складають сучасну ІІ відміну, майже не збереглися. Старі закінчення -ы, -и (дроугы, сєлы, нєбєсы, ножи) витіснилися новими -ами, -ями, що були історичними для -ā-,-jā- основ: друзями, селами, небесами, ножами. Почасти збереглися тільки форми О.в.мн. іменників -ĭ- основ, які мали флексію –ьми: гостьми, голоубьми. Ще і в пам’ятках ХУІІ ст. вона не є рідкістю. Але з часом перемагає форма іменників –ā-,-jā- основ, залишивши одиничні форми на зразок гістьми, людьми. Правда, частина іменників чоловічого і середнього роду оформили свої закінчення під упливом цих же форм –ĭ- основ: кіньми, чобітьми, коліньми, крильми, грішми, хоч активно функціонують і паралельні форми конями, чоботами, колінами, крилами та ін.
| |
| − | Тільки в одиничних іменниках збереглися старі флексії двоїни: очима, плечима, ушима дверима, грошима (хоч і дверми, грішми і частіше - вухами).
| |
| − |
| |
| − | У місцевому відмінку множини спостерігаються зміни, подібні до Д. і О.в.в. мн., де відбувалося витіснення старих закінчень флексіями О.в.мн. іменників -ā-,-jā- основ. Тут теж спочатку іменники -ŭ- , –ĭ- та основ на приголосний потрапляли під уплив іменників -ŏ-, -jŏ- основ і прибирали їх форми на -охъ, -ехъ, але після ХУІІст. переважати починають закінчення –ах, -ях: домъхъ →домохъ→на домах, гостьхъ →гостехъ→ при гостях, нєбєсьхъ →нєбєсeхъ→ на небесах.
| |
| − |
| |
| − | Третя відміна
| |
| − | У називному відмінку однини усі іменники ІІІ відміни, крім мати, через занепад кінцевих редукованих мають 0 закінчення.
| |
| − | У родовому, давальному та місцевому відмінках вони закінчуються на –і: солі, у солі, печі, у печі, матері, при матері, любові, у любові.
| |
| − | У найдавніших пам’ятках ХІ-ХІІІ ст.ст. ці іменники послідовно фіксуються із флексією -и: отъ рати, от напасти, чьсти, о мысли, при погыбhли. Відповідно до фонетичних закономірностей української мови на місці -и мало витворитися закінчення -и, що й засвідчують численні сучасні українські говірки різних наріч. С.Самійленко наводить численні діалектні ілюстрації цього рефлексу в родовому відмінку із мовлення галицьких лемків: кости, осени, одповіди; подолян: соли, осени, паморози; полісян: печи, ночи; полтавців: соли, вісти, тіни. Поява флексії –і, як правило, в історичних розвідках пояснюється впливом іменників -jā- основ. Чи не вперше закінчення -h в пам’ятках української мови фіксується в ХУ ст. Але ці приклади були поодинокими і в ХУІ ст. Лише з другої половини ХУІІст. вони трапляються частіше. Наприклад, в Пирятинській актовій книзі ХУІІст. читаємо з Березанh, прошу милостh. Подібні зміни відбувалися і в Д. та М.в.в.
| |
| − | Форми орудного відмінка однини зазнали виключно фонетичних змін, пов’язаних із занепадом редукованих, що виявилися в асиміляції /j/ до попереднього м’якого приголосного в позиції між голосними; як наслідок - подовження м’якого: д.-укр. ночью, солью, тhнью – сучасне укр. ніччю, сіллю, тінню.
| |
| − | Кличний відмінок у сучасній українській мові має флексію –е: радосте, мудросте, любове, яка виникла під упливом іменників м’якої групи І відміни. Старі форми на -и ще трапляються навіть у пам’ятках ХУІІ ст., але нині повністю втрачені навіть у говорах.
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Іменники ІІІ відміни у множині потрапили під значний уплив іменників І відміни, а тому зараз мають ті самі флексії, що й іменники І відміни у давальному, орудному й місцевому відмінках. Порівняйте, надіям, надіями, у надіях - солям, солями , у солях.
| |
| − | У називному відмінку усі іменникии ІІІ відміни мають закінчення -і: ночі, вісті, тіні, матері. Це нове закінчення, оскільки і для давньо-, і для староукраїнських пам’яток характерним було закінчення -и, а для іменника мати - -є чи -и. Закінчення -и зберігалося досить довго: воно зустрічається послідовно ще й у ХУІІст. С.Самійленко із різних писемних пам’яток середньоукраїнського періоду приводить такі ілюстрації: заповhди, пакости, рhчи (Самійленко 1980 : 146). Поява флексії -і як в Н., так і З.в.в. пояснюється впливом іменників старої першої відміни.
| |
| − | У родовому відмінку множини усі іменники ІІІ відміни мають флексію -ей, що засвоєна історично: доповідей, повістей, осей, печей. Тільки іменник мати виступає із флексією -ів - матерів-, що засвоєна від іменників на -ū-.
| |
| − |
| |
| − | Четверта відміна
| |
| − | Називний і знахідний відмінки однини упродовж писемної історії побутування української мови засвідчують флексію -а(-я), яка збережена і сучасною українською мовою.
| |
| − | Родовий відмінок у найдавніших пам’ятках має флексію -є. Наприклад, в Ізборнику Святослава 1076 маємо веремене, племене. Але вже в списках ХІІ-ХІІІ ст.ст. спостерігається поява закінчення колишніх -ĭ- основ - -и: именє – имени (Усп.зб. ХІІ-ХІІІ). Саме тому у пам’ятках середньоукраїнського періоду фіксуються три різновиди закінчень у іменниках на приголосний, що увійшли до нинішньої ІУ відміни: давня флексія -е (аж до середини ХУІІст.): сhмєнє, кн#жатє; -и : дhтяти, княжати; -я від старого типу на –jŏ-: имен#, пчоля, племя. Сучасне закінчення -и в іменниках -t- основ є закономірним продовженням флексії -и, а нове - -і в субстантивах на –n- – імені, племені, ймовірно, виникло за аналогією до І відміни аж в новітній період формування сучасної української мови. Зрештою, питання надання переваги флексії -и чи -і в Р.в.одн. цих іменників залишається актуальним і до сьогодні: воно дебатується у зв’язку із формуванням сучасного українського правопису.
| |
| − | Давальний відмінок у сучасній літературній мові відомий з флексією -і: галченяті, дитяті, курчаті, імені, племені. Вона ж відома і в місцевому відмінку, де може виступати і в несуфіксованих основах на зразок на тім’ї, на вим’ї. Флексія -і на місці історичної -и з’являється у пам’ятках нової української мови аж із ХУІІІ ст. внаслідок впливу форм Д.в. одн. іменників І відміни.
| |
| − | В орудному відмінку сучасної української мови виступає флексія -ям у несуфіксованих основах : ім’ям, плем’ям, курчам, телям, що виникла за аналогією до іменників старого типу відмінювання на –jŏ- основ; а також історичне закінчення --ем, яке виступає в основах із суфіксом -ен-: племенем, іменем.
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | У називному відмінку сучасної ІУ відміни виступають тільки історичні закінчення -а(-я): курчата, козлята, племена, імена. Правда, частина іменників -n основ утратила первісну форму множини (сім’я – сімена), а частина прийняла форми іменників ІІ відміни: вим’я.
| |
| − | Збережено старі форми родового відмінка з 0 закінченням, а давальний відмінок множини втратив своє історичне закінчення -ьмъ і прибрав спочатку флексію –омъ, -емъ за аналогією до іменників –ŏ-, -jŏ- основ, яка ще й зараз зустрічається у південно-західних говорах, а потім - -ам(-ям), що характерна для старого типу відмінювання на –ā-, -jā- : іменам, племенам, курчатам, телятам.
| |
| − | Схожі процеси відбулися і в О. та М.в.в. множини, де старі закінчення витіснилися флексіями І відміни: іменами, племенами, курчатами, телятами і в іменах, у племенах, на курчатах, на телятах.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − |
| |
| − | Основні лінії в розвитку системи відмінювання іменника взаємозв’язані і закономірні: на місці давнього розрізнення іменників за старими основами виступає нове – групування за родовим принципом, що стало умовою групування навколо одного роду іменникіів з колишніми різними основами.
| |
| − | У сучасній українській мові система закінчень іменників, особливо у множині , значно спростилася.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 9 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗАЙМЕННИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1. Загальні зауваги до становлення займенникової системи української
| |
| − | мови.
| |
| − | 2. Дві морфологічні групи займенників.
| |
| − | 3.Історія становлення особових займенників.
| |
| − | 4.Історія форм неособових займенників.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Бевзенко С. Історична морфологія української мови. – Ужгород,1960. –С.144-184.
| |
| − | Безпалько О. та ін. Історична граматика української мови.-К.,1957.-С.231-262.
| |
| − | Історія української мови(Морфологія). – К.,1978. – С.129-162.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 1.В.В.Виноградов у своїй знаменитій роботі “Русский язык. Грамматическое учение о слове» висловив думку про те, що займенники – це “давній граматичний клас”,що “пережив глибокі зміни своєї будови”.
| |
| − | Вивчаючи курс історії мови, ви повинні засвоїти напрацьований мовознавцями матеріал про становлення займенникової системи української мови і навчитися коментувати зміни у складі, структурі, парадигмах різних займенників.
| |
| − | Сьогодні ЗАЙМЕННИК – це самостійна змінна частина мови, яка вказує на предмети, особи, ознаки, кількість , але не називає їх. Звідси – займенники мають дуже абстрактне значення. С.Бевзенко припускає, що в давнину вони мали більш конкретне значення.
| |
| − | В процесі свого становлення займенник, як окремий лексико-граматичний клас слів, зазнав значних змін, які виявлялися у змішуванні займенників між собою, у втраті старих займенників і окремих їхніх форм, у виникненні нових слів.
| |
| − | Надзвичайно велика роль займенників і в становленні морфологічних ознак частин мови, у витворенні певних їх форм. Уже писемна історія східнослов’янських мов засвідчує шляхи утворення повних прикметників, системи флексій яких є по суті системою відмінювання старих вказівних займенників И, Я, Є. З їх допомогою утворювалися і повні форми дієприкметників, порядкових числівників та і самих займенників.
| |
| − |
| |
| − | 2. Від найдавніших часів серед займенників за морфологічними показниками чітко виділялися дві групи:
| |
| − | ОСОБОВІ займенники, які за рядом ознак нагадували іменники, виступаючи у реченні підметом чи додатком. До них належали особові займенники Я(ЯЗЪ, АЗЪ), ТЫ, МЫ, ВЫ, Вh, ВА, а також ЗВОРОТНИЙ СЕБЕ.
| |
| − | У пам’ятках Х1-Х111ст. зустрічаються всі три варіанти займенника 1-ої особи однини, але вони неоднаково представлені у текстах різних жанрів : АЗЪ – повністю переважає в текстах конфесійної літератури і в текстах релігійного змісту світської літератури; Я (менше ЯЗЪ) – більш характерний для пам’яток світської літератури, а це свідчить і про те, що в цей час форма Я була визначальною і для живої української мови того періоду.
| |
| − | У пам’ятках Х1У і пізніших ст. звичайною є форма Я, а ЯЗЪ та АЗЪ вживаються зрідка: А се ¤ король Казимиръ (Гр. Русан., 1349). ЯЗЪ – трапляється здебільшого у традиційних виразах , у зачинах дарчих грамот . АЗЪ – мовний атрибут текстів із значною кількістю старослов’янізмів, у традиційних виразах, у документах, пов’язаних із діяльністю духовних осіб.
| |
| − | Займенники ТИ,МИ,ВИ не зазнали значних змін у значенні чи вживанні за писемний період української мови. Цікавою є поява АВТОРСЬКОГО МИ вже в староукраїнський період (Лаврент.літопис), а з кінця Х1Уст. – засвідчується звеличальна форма множини :”Мы кн#(з) литовьский… чинимъ»(Гр. Розова,1375). З цього ж часу фіксується зрідка займенник ВЫ у ввічливо-пошанній формі : « Есмь послалъ квамъ Асана и Котлубугу» (Гр., Розова, 1393).
| |
| − | Хоч двоїна досить рано була втрачена українською мовою, але займенники Вh (ми обоє) та ВА (ви обоє) фіксуються десь до ХІУст. Залишки їх є у верхньо- і нижньолужицьких та кашубській мовах
| |
| − | Зворотний займенник СЕБЕ вже в найдавніших пам’ятках не мав Н.в. і
| |
| − | числа.
| |
| − |
| |
| − | НЕОСОБОВІ займенники об’єднували строкату групу слів, які, як правило, мали граматичну категорію роду (крім питальних КЪТО, ЧЬТО, а також похідних від них заперечних та неозначених) і зближувалися за граматичними показниками з прикметниками. У реченні вони виступали , як правило, означеннями, хоч вказівні могли виступати підметом чи додатком.
| |
| − | Їх поділяють на такі групи за значенням:
| |
| − |
| |
| − | ПРИСВІЙНІ – МОИ, МОЯ, МОЕ, ТВОИ, ТВОЯ, ТВОЕ, СВОИ, СВОЯ, СВОЕ, НАШЬ, НАША, НАШЕ, ВАШЬ, ВАША, ВАШЕ.
| |
| − | Всі вони збереглися сучасною українською мовою. Крім них, у присвійному значенні могли вживатися і форми Р.в.анафористичного займенника И,Я,Є : ЕГО, - та форми Д.в. особових, предметно-особового та зворотного займенників. Так, уже в приписці до Остромирового євангелія 1056-1057 рр читаємо: ч#дом єю. Такі форми Р.в. широко використовуються і в сучасній українській мові: його син, її сукня. На основі займенника ЇХ виник і пізніший новотвір ЇХНІЙ.
| |
| − |
| |
| − | ВКАЗІВНІ – СЬ, СЯ, СЕ, ТЪ, ТА, ТО, ОНЪ, ОНА, ОНО, И, Я, Е, ОВЪ, ОВА, ОВО, ТАКЪ, ТАКА, ТАКО, СИКЪ, СИКА, СИКО.
| |
| − | Склад, значення і структура багатьох вказівних займенників змінилася. Передусім, дослідники їх історії вказують, що в праіндоєвропейських мовах найдавнішого періоду існувала тричленна система вказівності. С.П.Самійленко з цього приводу зазначав, що тричленна система вказівних займенників «дозволяла розрізнювати не тільки найближчий, близький і найвіддаленіший об’єкт, але й об’єкт у відношенні до мовця, до співрозмовника та поза зв’язком з ним» (Іст. Гр., 1957, 235). У наближеному варіанті її можна передати так :
| |
| − | СЬ – цей, найближчий;
| |
| − | ТЪ – той, віддалений,
| |
| − | ОНЪ- аж той, найдальший.
| |
| − | Мабуть, залишки цієї системи простежуються в сучасних українських частках займенникового похрдження ОСЬ, ОТ, ОН.
| |
| − | На період появи писемних пам’яток ця стара система вказівності уже руйнується і заступається двочленною – СЬ , ТЪ. Зрозуміло, що у зв’язку з цим змінюються первісні значення і взаємовідношення в межах вказівних займенників, почасти змінюється їх склад і морфологічна будова.
| |
| − | Зі складу вказівних ще до появи писемних пам’яток випав займенник ОНЪ, ОНА, ОНО, який почав уживатися у функції предметно-особового, замінивши ним анафористичний займенник И, Я, Е у Н.в.одн., мн., двоїни, хоч у непрямих відмінках залишилися його форми ЄГО, ЄМУ і т.д. Отож, і анафористичний займенник И, Я, Є (він відсилав до попереднього) повністю вийшов з ужитку у прямому відмінку, як вказівний займенник.. Правда, аж до ХУ111ст. включно у функції вказівного займенника у книжній мові виступала членна форма – ОНИЙ, ОНОЄ-ОНЕЄ, ОНАЯ.
| |
| − | Не збережені українською мовою і займеники ОВЪ, ОВА, ОВО, що вживалися, наприклад, ще в пам’ятках і Х1Уст. при протиставленні і як повторювані члени в паралельних синтаксичних конструкціях: ОВОГО биша СВОГО же оубиша а дроугааго камениимь побиш# (Остр. Єв.).
| |
| − | Рідковживані вказівні займенники СИКЪ, СИКА, СИКО, СИЦЬ, СИЦЕ, СИЦА повністю вийшли з ужитку.
| |
| − | Частина займеників (СЬ, ТЪ, ТАКЪ), приєднавши анафористичний займенник И, Я, Є, перетворилися в повні : СЕИ, СИИ, СЕЄ, СИЯ; ТОЙ, ТАЯ, ТЕЄ, ТАКЫИ, ТАКАЯ, ТАКЕЄ. З деякими фонетичними змінами вони функціонують і зараз, хоч форми жін.і середн.р. – у стягнених варіантах. У пам’ятках Х111-Х1Уст. зрідка зустрічаються редупліковані форми цих займенників СЕСЬ, СЕСЕ, СЕСЯ(досі відомі в південно-західному наріччі); ТОТЪ(трапляється ще й в ХУ11-ХУ111ст., напр., у літописі Самовидця).
| |
| − |
| |
| − | ОЗНАЧАЛЬНІ – ВЬСЬ, ВЬСЄ, ВЬСЯ, КЪЖДО, ЖАДЕНЪ, САМЪ, САМО, САМА.
| |
| − | Перший з них зазнав тільки фонетичних змін. Правда, на грунті української мови він часто ускладнюється префіксом В- – В(У)ВЕСЬ .З цього самого кореня витворивя і займенник ВЬСЯКЪ, ВЬСЯКО, ВЬСЯКА( ВЬСЬ і ЯКЪ). На його основі, не без польського впливу, виник ВСІЛЯКИЙ, який у пам’ятках зустрічається , починаючи з Х1Уст. у вигляді ВШЕЛЯКИЙ
| |
| − | Давньоукраїнський займенник КЪЖЬДО (займ.кор. КЪ та частка –ЖЬДО, ймовірно, віддієслівного походження(Ф.Міклошич, Н.Горяєв) в пам’ятках Х11-Х111ст. ще відмінювався у першій частині. Напр., в Успенському зб. – КОГОЖДО. В староукраїнський період завершується злиття компонентів і вже у пам’ятках ХУст. з’являється форма КОЖДИЙ, від якої додаванням суфікса –Н- з наступним закономірним спрощенням ЖДН – ЖН витворилася сучасна форма КОЖЕН – КОЖНИЙ.
| |
| − | З Х1Уст. фіксується займенник ЖАДЕН. Припускають, що він утворився зі зрощення NIZE JEDEN, можливо, під впливом KAZDУ. Можливо, що так утворився і ЖОДЕН(з ХУ11ст.) , але з наступним впливом КОЖНИЙ. (Познайомтеся з оглядом поглядів на походження цього займенника, зроблених С.Бевзенком у його “Історичній морфології…”- С.181-182).
| |
| − | Лише з Х1У-ХУст. засвідчується займенник ІНШИЙ(до займенника ИНЬ додавався суфікс –ЬШ-), який заступив відомі раніше варанти ИНЫИ, ИННЫИ.
| |
| − | Повністю збережений займенник САМ-САМИЙ у трьох родових формах.
| |
| − |
| |
| − | ПИТАЛЬНІ та ВІДНОСНІ займенники – КЪТО, ЧЬТО, КЪИ, ЧЬИ, КОТОРЪ, ЯКЪ, ЯКО, ЯКА.
| |
| − | Займенники КЪТО та ЧЬТО не мали родового розрізнення, форм множини та двоїни і в процесі історичного розвитку зазнали фонетичних змін, які ми з вами уже розглядали на заняттях із історичної фонетики (згадайте, як витворилися українські займенники ХТО і ЩО).
| |
| − | Інші займенники цієї групи збережені у членній формі (крім втраченого КЪИ).
| |
| − |
| |
| − | ЗАПЕРЕЧНІ ЗАЙМЕННИКИ – НИКЪТО, НИЧЬТО, НИКЪИ, НИЧЬИ, НИЯКЪ. Вони творилися шляхом приєднання до питально-відносних префікса НИ- . Зрозуміло, що такі форми закономірно повинні були на українському грунті перетворитися в НИХТО, НИЩО. Але сучасна українська мова має заперечні займенники із префіксом НІ- : НІХТО, НІЩО, НІЯКИЙ тощо. С.Бевзенко пояснює такий результат тим, що в українській мові відбулося злиття старовинних заперечних та неозначених займенників. Останні творилися якраз за допомогою префікса Нh-, ЩО Й ПЕРЕТВОРИВСЯ У НІ. До речі, і зараз у непрямих відмінках залежно від наголосу розрізняємо НІКОГО (заперечний) і НІКОГО (неозначений) займенники. Хронологічно це злиття відбулося десь у другій половині ХУст. чи в ХУІст.: у грамотах Х1У-ХУст. ці займенники ще відрізняються за своїм значенням, а вже у ХУ11ст. – усі займенники з префіксом Нh- сприймаються безперечно як заперечні.
| |
| − | НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ – НhКЪТО, НhЧЬТО, НhЯКЪ, НhКЫИ, НhЧИИ, ЄТЕРЪ.
| |
| − | Творилися вони від питально-відносних префіксом нh-. Але старі форми неозначених займенників були втрачені , а на їх місці з’явилися українські новотвори на зразок ХТОСЬ, ХТО-НЕБУДЬ, КАЗНА-ХТО. Новотори із часткою –СЬ займенникового походження з’явилися аж у ХУ1ст., ДЕ- -з ХУ11ст., БУДЬ—з ХУ1ст. Оскільки в пам’ятках фіксуються прислівники з ними значно раніше, то це дає підстави С.Бевзенку припустити, що в живій мові українців вони з’явилися не пізніше Х1Уст. ОСОБЛИВОСТІ ВИТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ ПАРАДИГМ
| |
| − |
| |
| − | Особові займенники в найдавніших пам’ятках мали свої окремі парадигми,які докорінно відрізнялися від парадигм неособових займенників. Однина
| |
| − |
| |
| − | Н.язъ ты Р. мене тебе себе Д.мънh мьнh ми тобh тебh ти собh себh си
| |
| − | З.мя мене тя тебе ся себе
| |
| − | О.мъною тобою собою
| |
| − | М.мънh мьнh тобh тебh собh себh
| |
| − |
| |
| − | Множина Двоїна
| |
| − | Н. мы вы Н. вh ва
| |
| − | Р. насъ васъ З. на наю ва ваю
| |
| − | Д. намъ ны вамъ вы Р.М. наю ваю
| |
| − | З. ны насъ вы васъ Д.О. нама на вама ва
| |
| − | О.нами вами
| |
| − | М.насъ васъ
| |
| − |
| |
| − | Загальні зауваження
| |
| − | Специфічною рисою відмінювання особових займенників є наявність суплетивних форм : постійної основи, до якої приєднуються закінчення у всіх непрямих відмінках немає. Серед численних спроб пояснити появу суплетивних форм чи не найбільш переконливими є наведені С.Самійленком у «Історичний граматиці…»(1957). Через розгляд старослов’янської і давньоукраїнської форми 1-ої особи дієслова быти ЄСМЬ, в якій розрізняють дієслівний корінь ЄС- (означає стан, дію) та особове закінчення -МЬ (позначає діючу особу), вважають, що –МЬ займенникового походження, генетично пов’язане з основами непрямих відмінків займенника 1-ої особи; з різних причин у самостійному вжитку це МЬ- було витіснене формою ЯЗЪ. Суплетивні форми займеника першої особи множини МЫ – НАСЪ, НАМЪ… теж пояснюються наявністю у давніх слов’ян втраченого займенника НЫ. На цю думку наштовхують як писемні пам’ятки (Київські листки, Збірник Клоца), так і свідчення споріднених мов: сучасна болгарська мова має форми НИЕ, НИЙ; такі ж форми зустрічаються в діалектах сербської мови; форма НЫ трапляється в північно-західних російських говорах (ТЫИ погибшы, а НЫ спаслися). Та і наявність присвійного займенника НАШ змушує шукати відповідник : НЫ – НАШЬ, як ВЫ – ВАШЬ.
| |
| − | У Д. і З.в. і особові і зворотний займенники мали паралельні форми. Послідовно збережені українською мовою ТОБІ, СОБІ. Форма СИ почала виходити з ужитку ще до появи писемних пам’яток; МИ, ТИ вживаються все рідше від давньоукраїнського до середньоукраїнського періодів і зрештою десь до ХУ1-ХУ11ст. зникли. Зараз вони збереглися в окремих південно-західних говорах.
| |
| − | Форма МЕНІ виникла, ймовірно, під впливом родового відмінка (МЕН-) і фіксується в пам’ятках ХУ1-ХУ11ст.
| |
| − | Форми МЯ, ТЯ, СЯ, хоч і були основними в дописемний період, але теж ще до появи писемних пам’яток поширилися варіанти Р.в. МЕНЕ,ТЕБЕ,СЕБЕ. Як паралельні вони вживалися аж до ХУ111ст. Але хронологія використання цих форм така: в давньо- і староукраїнських пам’ятках переважали МЯ, ТЯ, СЯ; а вже в період Х1У-ХУ11ст. провідними стають мене, тебе, себе.
| |
| − | Якщо варіанти МЯ, ТЯ просто вийшли з ужитку, то СЯ , що в період Київської Русі виконував і займенникову функцію і використовувався як афікс форми стану дієслова, вийшов з самостійного ужитку, але як афікс у двох варіантахрефікса НѢ, що йивається і зараз.
| |
| − | У множині форми особових займенників змін майже не зазнали, крім втрати НЫ , ВЫ у Д. та З.в.
| |
| − | Двоїна особових займенників зрідка трапляється у найдавніших пам’ятках, де замінюється множиною, а вже в середньоукраїнський період вона трапляється лише як виняток.
| |
| − |
| |
| − | НЕОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ - їх відмінювання докорінно відрізняється від іменикового і становить своєрідну систему, яка називається займенниковою.
| |
| − | Розрізняють два варіанти відмінювання – твердий і м’який.
| |
| − | За твердим зразком відмінювалися : ТЪ, ТО, ТА, ОНЪ, ОНА, ОНО, ОВЪ, ОВА, ОВО, САМЪ, САМА, САМО, ТАКЪ, ТАКА, ТАКО, ЯКЪ, ЯКА, ЯКО, КАКЪ, КАКА, КАКО, ВЬСЯКЪ, ВЬСЯКА, ВЬСЯКО, СИКЪ, СИКА, СИКО, ИНЪ, ИНА, ИНО, КЪТО та похідні від них; КОТОРЪ, САМЪ, КЪЖДЪ, ВЬСЯКЪ, ЕТЕРЪ.
| |
| − | ОДНИНА
| |
| − | Чол. Середн. Жін.
| |
| − | Н. ТЪ ТЪТЪ ТЪИ ТО ТА
| |
| − | Р. ТОГО ТОГО ТОh
| |
| − | Д. ТОМОУ ТОМОУ ТОИ
| |
| − | З. ТЪ ТЪТЪ ТЪИ ТОГО ТО ТОh ТОУ
| |
| − | О. ТhМЬ ТhМЬ ТОЮ
| |
| − | М. ТОМЬ ТОМЬ ТОИ
| |
| − |
| |
| − | МНОЖИНА
| |
| − | Н. ТИ ТА ТЫ
| |
| − | Р. ТhХЪ ТhХЪ ТhХЪ
| |
| − | Д. ТhМЪ ТhМЪ ТhМЪ
| |
| − | З. ТЫ ТА ТЫ
| |
| − | О. ТhМИ ТhМИ ТhМИ
| |
| − | М. ТhХЪ ТhХЪ ТhХЪ
| |
| − |
| |
| − | ДВОЇНА
| |
| − |
| |
| − | Н.З. ТА Тh Тh
| |
| − | Р.М.ТОЮ ТОЮ ТОЮ
| |
| − | Д.О.ТhМА ТhМА ТhМА
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Займенник КЪТО відмінювався лише за відмінками і мав такі форми
| |
| − | Н. КЪТО З. КОГО
| |
| − | Р. КОГО О. ЦhМЬ
| |
| − | Д. КОМОУ М. КОМЬ
| |
| − |
| |
| − | До м’якого типу відмінювання належали : И, Я, Є, МОИ, МОЄ, МОЯ, ТВОИ, ТВОЯ, ТВОЄ, СВОИ, СВОЯ, СВОЄ, НАШЬ, НАША, НАШЄ, ВАШЬ, ВАША, ВАШЄ, ЧЬИ, ЧЬЯ, ЧЬЄ, КЫИ, КЫЯ, КЫЄ, ЧЬТО. Всі вони відмінювалися за зразком анафористичного займенника И, Я, Є. Тільки займенник ЧЬТО мав окрему парадигму
| |
| − | Н. ЧЬТО З. ЧЬТО
| |
| − | Р. ЧЬСО ЧЄСО ЧЄСОГО ЧЕГО О. ЧИМЬ
| |
| − | Д. ЧЄМУ ЧЬСОМУ ЧЄСОМУ М. ЧЄМЬ ЧЄСОМЬ
| |
| − |
| |
| − | Займенники ВЬСЬ, ВЬСЯ, ВЬСЕ, СИЦЬ, СИЦА, СИЦЄ мали в окремих відмінках специфічні риси. Це дає підстави деяким мовознавцям виділяти мішаний тип відмінювання (див., наприклад, у Бевзенка С. - С.148).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Загальні зауваження до форм
| |
| − |
| |
| − | Більшість сучасних українських форм є прямим продовженням давньо- і староукраїнських (з певними закономірними звуковими змінами).
| |
| − | Втратилася частина паралельних форм (напр., З.в.), разом з тим з’явилися паралельні форми у М.в. займенників чол. і серед. роду (за пох. Д.в.; мабуть , під впливом іменника).
| |
| − | Зникає розрізнення роду у множині.
| |
| − | Втрачається двоїна.
| |
| − |
| |
| − | ІСТОРІЯ ПРЕДМЕТНО-ОСОБОВОГО ЗАЙМЕННИКА
| |
| − | У слов’янських мовах у найдавніші часи були особові займенники 1-ої та 2-ої особи. Сучасний займенник 3-ої особи ВІН, ВОНА, ВОНО, ВОНИ називають предметно- особовим, бо він може вказувати як на особу, так і на предмет . За своїм походженням він є вказівним, утвореним ще до появи писемних пам’яток. У всіх слов’янських мовах вказівний займенник ОНЪ, ОНА, ОНО набув функцій предметно-особового, замінивши у Н.в. усіх чисел анафористичний займенник И, Я, Є і успадкувавши його непрямі відмінки.
| |
| − | Чол.р. Серед. р. Жін.р.
| |
| − | Н. ОНЪ (и) ОНО (е) ОНА (Я)
| |
| − | Р. ЄГО ЄГО ЄѢ
| |
| − | Д. ЄМОУ ЄМОУ ЄИ
| |
| − | З. И (на, въ, за) нъ Є Ю ЄѢ
| |
| − | О. ИМЬ ИМЬ ЄЮ
| |
| − | М. ЄМЬ ЄМЬ ЄИ
| |
| − |
| |
| − | МНОЖИНА
| |
| − | Н. ОНИ ОНА ОНЫ
| |
| − | Р. ИХЪ ИХЪ ИХЪ
| |
| − | Д. ИМЪ ИМЪ ИМЪ
| |
| − | З. h Я h
| |
| − | О. ИМИ ИМИ ИМИ
| |
| − | М. ИХЪ ИХЪ ИХЪ
| |
| − |
| |
| − | Двоїна
| |
| − | Н. ОНА ОНh ОНh
| |
| − | З. Я И И
| |
| − | Р.М. ЄЮ ЄЮ ЄЮ
| |
| − | Д.О. ИМА ИМА ИМА
| |
| − |
| |
| − | В Академічній Історії української мови поява предмтно-особового займенника пояснюється тим, що у двочленній системі вказівності, яка прийшла на зміну тричленній, займенник ОНЪ, ОНА, ОНО виявився зайвим, і це відкрило можливість виявитися в іншій функції. Зневиразнилися в Н.в. і анафористичні займенники И, Я, Є, які стали використовуватися в членних прикметниках, займенниках, дієприкметниках та порядкових числівниках. На думку С.Самійленка(Істор.гр,1980) , вказівні займенники ОНЪ, ОНА, ОНО та И, Я, Є ще в спільнослов’янській мові стали виконувати роль особового займенника 3-ої особи. Спільна функція зумовила поступове структурно-семантичне зближення і остаточне злиття цих двох етимологічно різних займенників в один, що має Н.в. від ОНЪ, ОНА, ОНО , а непрямі відмінки від И, Я, Є. Так виникли нові займенникові суплетивні форми.
| |
| − | У непрямих відмінках сучасного займенника 3-ої особи зараз в основному зберігаються закономірні форми у фонетичних модифікаціях пізніших періодів. Зверніть увагу на форми Р.в.одн.(до нього, до неї,)., О.в.одн.(з)ним, (з) нею), в яких з’явився початковий Н, що виник внаслідок перерозкладу основ між прйменником (ВЪН, КЪН, СЪН) і займенником: перед наступним приголосним Н за законом відкритого складу зникав, а перед голосним – відходив до попереднього слова. Приставний Н з’явився і в З., О.,М.в множини.
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − | Займенникова система української мови – логічне продовження займенникової системи правслов’янської мови: усі займенники сучасної української мови – це слова спільних індоєвропейських коренів.
| |
| − | Значана частина стародавніх займенників утратилася в процесі історичного становлення української мови, частина – втратила старі і набула нових значень; з’явилися нові займенники.
| |
| − | У відмінюванні займенників характерною є втрата двоїни, відмирання форм ТЯ, СЯ, МЯ; втрата граматичної категорії роду у множині.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 10. Історія становлення прикметника як частини мови
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Прикметник як іменна частина мови, його морфологічні ознаки та синтаксична роль у мові праслов’ян та прото- і українців.
| |
| − | 2.Дві прикметникові форми, їх морфологічні та синтаксичні особливості в різні періоди функціонування української мови.
| |
| − | 3.Історія форм ступенювання прикметників.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Безпалько О.П. та ін. Історична граматика української мови. – К., 1957. –С.263-290.
| |
| − | Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови.- К.,1980. – С.165-181.
| |
| − | Історія української мови (Морфологія). – К., 1980. – С.163-215.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | У сучасних східнослов’янських мовах ПРИКМЕТНИК – це самостійна частина мови, що передає ознаку предмета, маючи свої особливі словотвірні та граматичні показники, які багато в чому є залежними від роду, числа та відмінка іменника, з яким прикметник узгоджується у реченні, займаючи позицію означення, рідше – іменної частини складеного присудка.
| |
| − | Проте частиномовні ознаки прикметника далеко не завжди були такими: як показують етимологічні розвідки, у спільноіндоєвропейській мові-основі існував єдиний клас імен, в якому імена-прикметники мали з іменами-іменниками однакову морфологічну структуру, відрізняючись від них тільки тим, що у реченні узгоджувались з іменами-назвами предметів, означаючи їх. Цьому є досить переконливі докази:
| |
| − | По-перше, етимології багатьох прикметників генетично пов’язані з іменниками (голубий голуб, солодкий солод, зелений зело);
| |
| − | по-друге, ще й у давньоукраїнських пам’ятках одні й ті ж слова фіксуються то як іменники, то як прикметники (напр., ЛЪЖЬ СЪВ hДhТЕЛЬ – перше слово є прикметником – матеріали І.Срезневського);
| |
| − | по-третє, у пам’ятках періоду Київської Русі ще є залишки іменного відмінювання прикметників (СЫНЪ БЛАГОВhРНА ОТЬЦА – Лаврентіївський список літопису);
| |
| − | по-четверте, у діалектах сучасних слов’янських мов ще зустрічаються рідкісні випадки ступенювання іменників (укр. мористіше, болг. найюнак).
| |
| − |
| |
| − | Протягом тривалого історичного періоду імена-означення набували певних семантичних і граматичних ознак, що виділили їх в окремий клас слів, який зараз називають прикметником. Саме це дало підстави О.О.Потебні вважати, що відмінність між іменником і прикметником зменшується в напрямі до минулого.
| |
| − | Атрибутивна синтаксична функція певних імен була лінгвістичним рушієм виділення їх із загального класу імен.
| |
| − | Поява перших писемних пам’яток у східних слов’ян засвідчила той період становлення прикметника як частини мови, коли семантично він уже відділився від іменника, а морфологічні ознаки ще певною мірою лишалися нерозмежованими.
| |
| − | За структурою і граматичними ознаками давньоукраїнські прикметники поділялися на дві групи - ІМЕННІ (короткі, нечленні) та ЗАЙМЕННИКОВІ (повні, членні).
| |
| − |
| |
| − | ІСТОРІЯ КОРОТКИХ ПРИКМЕТНИКІВ
| |
| − | Це найдавніші прикметники, які за своїми морфологічними ознаками дуже схожі на іменники: вони їх нагадували структурно, а у відмінюванні повністю зберігали давні форми іменників –Ŏ-,-ЙŎ-основ (чол. і середн.рід) та –А-, -ЙА- основ – жін.р. У праслов’янській мові існувала невелика група прикметників, які, можливо, виникли на базі імен колишніх –і-основ, що не мали здатності змінюватися : SVOBODЬ, SUGUBЬ та ін. Лише синтаксична позиція цих слів у реченні дає можливість розпізнати їх належність до конкретної частини мови: ДАСТЬ И ДАРЫ МНОГИ ЗЛАТО, СРЕБРО (Лавр. літ., 61); ТЪГДА ВЕЛИКЫИ СВЯТОСЛАВ ИЗРОНИ ЗЛАТО СЛОВО (Сл.).
| |
| − | Короткі прикметники до появи у спільнослов’янський період членних форм виконували дві синтаксичні функції – означеня і предиката. Незмінювані прикметники вживалися виключно у предикативній функції. Коли ж виникли повні прикметники, то вони поряд з нечленними почали виступати означеннями, а іменною частиною присудка могли виступати тільки короткі прикметники. Це функціональне протиставлення іменних і займенникових прикметників зберігалося і на час появи писемних пам’яток у східних слов’ян. Найдавніші з них засвідчують паралельне вживання іменних і займенникових форм в атрибутивних словосполученнях (з перевагою займенникових); проте у складі присудка прикметники вживаються у нечленній формі. Так, для українських грамот Х1У-ХУст. в усталених присудкових конструкціях з інфінітивом і в складеному іменному присудку типовими були короткі прикметники ( ¤зъ самъ есмь ГОТОВЪ за тобh на помочь – Гр. 1386). У такій позиції зустрічаються короткі прикметники і в пізніші періоди, хоч все частіше вони заступаються повними.
| |
| − | З часом короткі прикметники витіснилися з атрибутивної позиції. Оскільки прикметник-предикат узгоджувався з іменником лише в називному відмінку, то поступово почали втрачатися форми його непрямих відмінків, отож, він втрачав свою парадигму.
| |
| − | У сучасній українській мові нечленні прикметники збережені тільки
| |
| − | Н.в.одн. чол.р. присвійних та небагатьох якісних прикметників : Миколин, Надіїн, материн; дрібен, зелен (у фольклорі).;
| |
| − | Сучасні іменники-топоніми, на зразок Київ, Лебедин, теж є колишніми короткими прикметниками;
| |
| − | Зрідка у фольклорі трапляються невідмінювані форми на зразок : жаль же мені сив-кониченька (нар.тв.);
| |
| − | У складі прислівників: здавна, нарізно, дочиста;
| |
| − | У вигляді предикативних слів типу ВИНЕН, ГОДЕН, ПЕВЕН.
| |
| − |
| |
| − | За свідченням Л.Гумецької, у мові укр.грамот ХІУ-ХУст.ст. нечленні форми якісних прикметників виступають у ролі присудка або предикативного означення, а членні прикметники – в атрибутивній функції (“Нарис сл…., 116).
| |
| − |
| |
| − | Однина
| |
| − | Чол. Середн. Жін.р.
| |
| − | Н. новъ синь ново сине нова синя
| |
| − | Р. нова синя новы синh
| |
| − | Д. новоу синю новh сини
| |
| − | З. новъ,-а синь,-а ново сине новоу синю
| |
| − | О. новъмь синьмь новою синею
| |
| − | М. новh сини новh сини
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Н. нови сини нова синя новы синh
| |
| − | Р. новъ синь новь синь
| |
| − | Д. новомъ синемъ новамъ синямъ
| |
| − | З. новы синh нова синя новами синями
| |
| − | О. новы сини новами синями
| |
| − | М. новhхъ синихъ новахъ синяхъ
| |
| − |
| |
| − | Двоїна
| |
| − | Н.З. нова синя новh сини новh синh
| |
| − | Р.М. новоу синю нову синю
| |
| − | Д.О. новома синема новама синяма
| |
| − |
| |
| − | ІСТОРІЯ ПОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
| |
| − |
| |
| − | Займенникові приметники з’явилися ще в праслов’янський період внаслідок поєднання іменного прикметника з відповідною формою анафористичного вказівного займенника И, Я, Є : СИНЬ + И – СИНИИ, СИНЯ + Я – СИНЯЯ, СИНЄ + Є - СИНЄЄ. У мовознавстві чи ненайпоширенішою є думка Ф.Міклошича про те, що повні приметники виражала ознаку вже відомого, названого раніше предмета. Таким чином, займенники И, Я, Є були своєрідними постпозитивними артиклями, а повні прикметники спочатку були складеними морфологічними утвореннями. Ймовірно, що у праслов’янський період кожен компонент повного прикметника відмінювався окремо: НОВЪ И – НОВА ЕГО, НОВУ ЕМУ, НОВЪ И, НОВЪ ИМЬ, НОВh ЕМЬ і т.д.( В академічній граматиці наведені повні парадигми). Для давньо- і староукраїнського періодів характерним було збереження родового розрізнення прикметників не тільки в однині, а і в Н.в. мн. та дв.
| |
| − | З часом відбулося злиття прикметникової та займенникової основи в одне слово. Найдавніші східнослов’янські пам’ятки фіксують уже однослівні форми займенникових прикметників.
| |
| − | Первісними є форми повних прикметників на зразок ДОБРЫИ, ДОБРОЕ, ДОБРАЯ, які прийнято називати повними нестягненими формами прикметників. В українській літературній мові закріпилася така форма лише в чол.р. У жіночому і середньому маємо повні стягнені форми :
| |
| − | ДОБРАЯ -- ДОБРАЙА -- ДОБРАА – ДОБРА
| |
| − | ↓
| |
| − | інтервокальна позиція
| |
| − | ДОБРОЄ --- ДОБРОЙЕ -- ДОБРОЕ --- ДОБРЕ
| |
| − | ↓
| |
| − | інтервокальна позиція
| |
| − | На думку мовознавців, процес стягнення в основах повних прикметників розпочався ще в дописемний період. Спочатку стягнення відбулося у непрямих відмінках, а в Н. і З. ще тривалий час зустрічалися нестягнені форми. Вони переважають у всіх ранніх східнослов’янських пам’ятках. Таким чином, стягнення у цих формах відбулося на ґрунті уже окремих слов’янських мов. Саме тому серед сучасних східнослов’янських мов тільки українській відомі повні стягенні форми на зразок ДОБРА, ДОБРЕ, що виникли з ДОБРАЯ, ДОБРОЄ.
| |
| − | Повні нестягнені форми жіночого й середнього роду зустрічаються у фольклорі, зрідка – поезії (добрая душа, щедреє серце).
| |
| − |
| |
| − | Схожі процеси відбувалися і в непрямих відмінках. Наприклад,
| |
| − | Р.в. ДОБРА~ГО – ДОБР[АЙЕ]ГО ---ДОБРААГО – ДОБРАГО. Такі закінчення зустрічалися в церковнослов’янських пам’ятках, а в оригінальних східнослов’янських зрідка виступали також –ОГО, -ЕГО (златоустого, чоужьдего – Ізб., 1073), що виникли під впливом займенників (пор. КОГО, ТОГО). Починаючи з Х111ст. такі флексії в оригінальних пам’ятках стають панівними, а вже з Х1У-ХУст. вони вживаються послідовно.
| |
| − | ( Познайомтеся з історією становлення відмінкових закінчень повних прикметників у відповідних розділах названих підручників, монографій. Особливу увагу зверніть на :
| |
| − | 1)витворення закінчення –ій у Н.в.чол.р. м’якої групи;
| |
| − | 2)появу закінчення –ОМУ в Д.в.одн. чол.,середн.р. м’якої групи;
| |
| − | 3)на формування закінчень Р. і Д.в прикметників жін.р;
| |
| − | 4)особливості витворення закінчень О.в., де не простежується очікувана форма першої частини –ЪМЬ;
| |
| − | 5)втрату родового розрізнення у множині).
| |
| − | Тверда група
| |
| − | Чол. Середн. Жін.
| |
| − |
| |
| − | Н. добрыи доброе добрая
| |
| − | Р. доброго(аго) доброh (ыh)
| |
| − | Д. доброму(уму) доброи (hи)
| |
| − | З. добрыи (ого) доброе добрую
| |
| − | О. добрымь (ыимь) доброю
| |
| − | М. добромь ( hемь, hмь) доброи
| |
| − |
| |
| − | Двоїна
| |
| − | Н.З. добрая добрhи добрhи
| |
| − | Р.М. добрую
| |
| − | Д.О. добрыма (ыима)
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Н. добрии добрая добрыh
| |
| − | З. добрыh добрая добрыh
| |
| − | Р. добрыхъ(ыихъ)
| |
| − | Д. добрымъ (ыимъ)
| |
| − | О. добрыми (ыими)
| |
| − | М. добрыхъ (ыихъ)
| |
| − | М’який
| |
| − | Н. синии синее синяя
| |
| − | Р. синего(яго) синhh
| |
| − | Д. синему(юму) синеи
| |
| − |
| |
| − | З.синии(его, яго) синее синюю
| |
| − | О. синимь (иимь) синею
| |
| − | М. синемь синеи
| |
| − |
| |
| − | Двоїна
| |
| − | Н.З. синяя синии синии
| |
| − | Р.М. синюю
| |
| − | Д.О. синима (иима)
| |
| − |
| |
| − | Множина
| |
| − | Н. синии синяя синhh
| |
| − | З. синhh синяя синh
| |
| − | Р. синихъ (иихъ)
| |
| − | Д. синимъ(иимъ)
| |
| − | О. синими (иими)
| |
| − | М. синихъ (иихъ)
| |
| − |
| |
| − | ІСТОРІЯ ФОРМ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
| |
| − | Специфічною граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність до ступенювання, тобто здатність виявляти ознаку більшою чи меншою мірою.
| |
| − | У найдавніших пам’ятках фіксуються вищий (компаратив) і найвищий (суперлатив) ступені порівняння.
| |
| − | Прикметники вищого ступенф порівниння творилися з допомогою суфіксів:
| |
| − | -ЙЕ-, що приєднувався до простої безсуфіксної основи у формах Н.-З.вв. прикметників середн.р. : тверже, дороже. Українська мова такого типу утворень не має;
| |
| − | -ЬШ- , що приєднувався до основ безсуфіксних прикметників: хужьшеє; до основ прикметників, які ступенюються від інших основ: добрь – лучии, лучьши; від прикметників із суфіксами –ОК-, -ЕК-, ЪК-, -ЬК-, що усікалися : низъкъ – нижии, высокъ – вышии. Коли основа закінчувалася на приголосні С, З, то внаслідок асимілятивно – дисимілятивних змін виникає аломорф суфікса –Ш- - Ч : НИЖЧИЙ, ВИЩИЙ, ВУЖЧИЙ.
| |
| − | -hИШ- , що на українському грунті дав –ІШ-. Досить довго він мав трифонемну структуру (мудрhишими –Памво Беринда), але з часом голосний И скоротився до нескладового Й , а потім і повністю втратився ( уже в пам’ятках Х1Уст. зустрічаються написання – hш-: бзпечнhшии).
| |
| − | Від окремих прикметників форми вищого ступеня творилися від інших основ. В академічний Історії української мови їх відносять до ізольованих основ, «на основі яких розвинувся суплетивізм у системі творення ступенів порівняння»(с.209). Це такі форми: БОЛИИ, МЬНИИ, ЛУЧИИ, РАЧИИ, ВЯЧИИ, СОУЛИИ, ГОРИИ.
| |
| − | Прикметники вищого ступеня у найдавніші часи мали короткі форми, на базі яких витворилися повні. Їх морфологічні ознаки і синтаксичні функції були такими, як і у всіх інших прикметників (Згадайте , які граматичні ознаки коротких прикметників? Відзайменникових прикметників?)
| |
| − |
| |
| − | Найвищий ступінь порівняння прикметників в давньоукраїнський період утворювався додаванням префікса НАИ- до основи вищого ступеня порівняння : НАИВЫШИИ (Грам.1434), НАИЛhПШЕЕ (Грам.,1445). Староукраїнська мова успадкувала цей спосіб творення, хоч спорадично фіксуються і приклади з варіантом НА-: НАЄСНhИШИИ (Гр., 1401), але ареал його поширення був незначним: він зустрічався в окремих поліських говірках. В гуцульських і покутських говірках виступає в найвищому ступені порівняння і префікс МАЙ-: майстарший.
| |
| − |
| |
| − | ВИСНОВКИ
| |
| − |
| |
| − | Прикметник як частина мови в праслов’янський період належав до єдиної іменної частини мови.
| |
| − | В задокументований період відбулося розмежування функцій іменних і повних прикметників; утратилося відмінювання коротких прикметників.
| |
| − | Утворилися повні прикметники, склалася система їх відмінювання; появилися повні стягнені форми у Н.-З.в. одн. і мн. жін. і середн.роду.
| |
| − | Виникла сучасна база формотворення ступенів порівняння.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 11 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЧИСЛІВНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ
| |
| − |
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Загальні відомості про виникнення класу слів на позначення числа.
| |
| − | 2.Історія числівників першого десятка.
| |
| − | 3.Історія числівників від 11 до 19.
| |
| − | 4.Назви десятків у різні історичні періоди становлення української мови.
| |
| − | 5.Виникнення, граматичні ознаки числівників-назв сотень.
| |
| − | 6.З історії деяких числівників на позначення великих чисел.
| |
| − | 7.Загальний огляд історії дробових, збірних та порядкових числівників.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Бевзенко С. Історична морфологія української мови. – Ужгород, 1960. – С.225-249.
| |
| − | Жовтобрюх М., Волох О., Самійленко С., Слинько І. Історична граматика української мови. – К., 1980. – С.182-194.
| |
| − | Історія української мови. Морфологія. – С.216-234.
| |
| − |
| |
| − | Арполенко Г., Городенкька К., Щербатюк Г. Числівник української мови. – К., 1980. – С.3-22; 75-125.
| |
| − | Таранець В. Походження числа і його мовної реалізації (до витоків індоєвропейської прамови). – Одеса, 1999.
| |
| − |
| |
| − | У СУЛМ числівник – це самостійна частина мови, що передає абстрактне число, певну кількість предметів чи порядок їх при лічбі.
| |
| − | Виникли слова на позначення числа у глибоку давнину – ще у праіндоєвропейський мовний період. Причина їх появи – вимога господарювання : щоб обліковувати зроблене, знайдене – треба уміти лічити. Але перші числа і сучасні числівники – це далеко не одна й та ж лінгвістична реальність.
| |
| − | Сучасні числівники мають абстрактний характер: вони зовсім не передають відмінності між предметами, які перелічують. Порівн., 8 дівчат, 8 цукерок, 8 днів, 8 радостей.
| |
| − | Але у мовознавстві доведено, що числівники беруть свої витоки від yfpd конкретних речей, предметів. Звичайно, час “сховав” від нас первісне нечислове значення числівників першого десятка, але етимології деяких пізніших числівників (наприклад, сорок – мішечок, на 4 десятки соболевих шкірок на повну шубу) нам доступні. Цікаві первісні значення деяких числівників з посиланням на етимології М.Фасмера, П.Скорик, А.Супрун наводять автори колективної монографії “Числівник…” на ст., напр., 5 : “…числівник П’ЯТЬ походить від слів із значенням РУКА… …Числівник ДЕСЯТЬ в ряді мов означає ДВІ РУКИ, а числівник ДВАДЦЯТЬ – ЛЮДИНА”.
| |
| − | С.Бевзенко стверджує, що у давні періоди розвитку мови числових значень було більше , ніж у сучасних мовах. Сліди їх колишньої різноманітності виявляються в старих українських назвах вимірів: копа, пасмо, чисниця, лікоть, мірка.
| |
| − | Але з часом зв’язки числових назв з їх безпосередніми етимонами втрачалися, самі числові назви більше і більше абстрагувалися , аж поки не перетворилися в абстрактні слова – числівники.
| |
| − | Оскільки в основі лічби в українській мові лежить десяткова система, то 10 одиниць одного розряду є одиницею наступного, вищого розряду. Може, саме тому свої особливі назви мали лише одиниці (д.ук. ОДИНЬ, ДЬВА, ТРИЕ, ЧЕТЫРЕ, ПЯТЬ, ШЕСТЬ, СЕДЬМЬ, ОСМЬ, ДЕВЯТЬ, ДЕСЯТЬ), назви десяти десятків (СЬТО), тисяч (ТЬМА) тощо. Це прості числа. Назви ж інших являли собою комбінаціі простих чисел (ОДИНЬ на ДЕСЯТЕ).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | За своїми граматичними ознаками числівники першого десятка поділялися на дві групи : 1) ОДИНЬ, ДЬВА, ТРИЕ, ЧЕТЫРЕ – були близькими до прикметників; 2) ПЯТЬ, ШЕСТЬ, СЕДЬМЬ, ОСМЬ, ДЕВЯТЬ, ДЕСЯТЬ – були схожі до іменників.
| |
| − | 2.1. Числівник ОДИНЬ (ЄДНИНЬ) уважається слов’янським новотвором (див. Жовтобрюх, 183), в якому засвідчується закономірна зміна початкового ЙЕ в О. Немає єдиної думки щодо походження і структури цього числівника. Найбільш прийнятною вважається думка про те, що у ньому виділяється корінь, очевидно, займенникового походження ЙЕД- та суфікс –ЬНЬ. Відомо, що в праслов’янській мові був ще один числівник –ІНЬ із значенням один, що зберігся, наприклад, у старослов’янізмах ИН-О-РОГЬ(однорогий) , ИН-ОКЬ (чернець-одинак). Можливо, під його впливом змінила вигляд суфіксальна частина числівника ОДИНЬ в Н.в. однини. Дещо інші структурні параметри виділяє В.Таранець у монографії «Походження…»: «Згідно нашому підходу в глибоку давнину морфологічні і силабемні одиниці співладали у своїй часовій реалізації. У зв’язку з цим у розглядуваній формі EDINЪ виділяємо склади E-DI-NЪ, які, ймовірно, відображали три морфеми”(с.74-75). І далі автор через низку фонетичних відтворень виводить аналізований числівник до праслов’янського K(W)I- . одним із значень якого була РУКА.
| |
| − | У давньоукраїнський період числівник ОДИНЬ змінювався за родами, числами і відмінками за зразком вказівного займенника ТЬ, ТА, ТО
| |
| − |
| |
| − | Н. одинь одно(одино) одьна (одина)
| |
| − | Р. одьного(одиного) одьноh (одиноh)
| |
| − | Д. одьному (одиному) одьнои (одинои)
| |
| − | З. одинь одьно(одино) одьну (одину)
| |
| − | О. одьнhмь (одинhмь) одьнимь одьну (одиною)
| |
| − | М. одьномь (одиномь) одьнои (одинои)
| |
| − |
| |
| − | Зрідка фіксується і форма множини цього числівника, але лише у поєднанні з іменниками, що мають тільки форму множини : ОДНИМИ ВОРОТЫ (Лавр.л., 1377, 31).
| |
| − | В українській мові не збереглися форми на зразок ОДИНО, за винятком Н. в. - З.в. одн. чол.р. (ОДИН).
| |
| − |
| |
| − | Числівник ДЬВА у давньоукраїнський період мав форму чоловічого роду ДЬВА і спільну форму для середн.і жін.р. ДЬВЬ (ять) ; відмінювався лише у двоїні . У пам’ятках зафіксовану таку його парадигму:
| |
| − |
| |
| − | Н.З. ДЪВА ДЪВh ДЪВh
| |
| − | Р.М. ДЪВОЮ
| |
| − | Д.О. ДЪВhМА
| |
| − |
| |
| − | На думку деяких мовознавців (Шахматов О.), він колись відмінювався за іменним зразком, про свідчить старо- і східнослов’янське закінчення Р.М. в. ДЬВУ, що зрідка зустрічається у пам’ятках.
| |
| − | Сучасний числівник ДВА (ДВІ) докорінно змінив стару парадигму, очевидно , під впливом числівників 3-4. Такі форми фіксуються з Х1У ст.
| |
| − |
| |
| − | Числівники 3-4 зараз відмінюються за одним зразком, хоч у мові давніх східних слов’ян вони мали різні парадигми : ТРИ – відмінювався, як іменники –І-основ, а ЧОТИРИ – як іменники на приголосний у множині. У Н.в. вони розрізнялися і за родами.
| |
| − |
| |
| − | Н. триє три три четыре четыри четыри
| |
| − | Р. трии четыръ
| |
| − | Д. трьмь четырьмъ
| |
| − | З. три четыри
| |
| − | О. трьми четырьми
| |
| − | М. трьхъ четырьхъ
| |
| − |
| |
| − | В процесі історичного розвитку ці числівники
| |
| − | - втратили родове розрізнення;
| |
| − | - хоч старі форми Р. в. трапляються ще і в грамотах Х!Уст., але вони витісняються новими ТРЕХЪ, ЧЕТЫРЕХЪ, що виникли пыд впливом М.в.(внутрішня аналогія);
| |
| − | - Д.в. логічно продовжив давньоукраїнський;
| |
| − | - О.в. під впливом О.в. числ. ДЪВА набув вигляду ТРЕМА, ЧЕТЫРЬМА – сучасн. трьома , чотирма( з Х!У ст.).
| |
| − |
| |
| − | Числівники від 5 до 9 в давньоукраїнський період відмінювалися за зразком іменників жін.р. –І- основ
| |
| − | Н. шесть З. шесть
| |
| − | Р. шести О.шестью( -ию)
| |
| − | Д. шести М. шести
| |
| − |
| |
| − | Ця стара парадигма практично збережена (крім О.в., де з ХУ1-ХУ11ст. поширилося закінчення –ма, -ома, під впливом парадигми числівників від 2, 10 у двоїні).
| |
| − | З ХУ1-ХУ11ст. з’являються нові форми Р., Д., М. в – шістьох - шістьом за аналогією до числівників 2-4. В національній мові форма на зразок шістьох поширилася і на З.в., коли числівник поєднується з іменниками – назвами осіб.
| |
| − |
| |
| − | Числівник 10 в давньоукраїнських пам’ятках ще засвідчується в однині, множині та двоїні. Причому фіксується багато паралельних закінчень, що зумовлено переходом його старого типу відмінювання за зразком основ на приголосний на новий – як іменники –І-основ.
| |
| − | Одн. мн. дв.
| |
| − | Н. десять десятє (и) десяти (h)
| |
| − | Р. десяти(Є) десять (ии) десяту (ию)
| |
| − | Д. десяти десятьмь десятьма
| |
| − | З. десять десяти десяти (h)
| |
| − | О.десятью(ию) десяты (ьми) десятьма
| |
| − | М.десяти(є) десятьхь десяту(ию)
| |
| − |
| |
| − | Уже в пам’ятках середньоукраїнської мови він виступає в самостійному вжитку майже виключно у формі однини (десять гривень – Грам. 1386-1418р.). З ХУ1-ХУ11ст. під впливом числівників 2-4 з’являються паралельні закінчення десятьох-десятьом. Таким чином числівники 5-9 і 10 об’єдналися в один тип відмінювання.
| |
| − |
| |
| − | Історія числівників другого десятка – від 11 до 19, числівників 20 і 30.
| |
| − |
| |
| − | Ці числівники витворилися на основі морфологічних словосполучень, які мали таку структуру : до назви одиниці за допомогою прийменника НА додавався М.в. числівника 10. Напр., ОДИНЬ НА ДЕСЯТЕ, ТРИ НА ДЕСЯТЕ. Перша частина словосполучення узгоджувалася з відповідними формами іменників (ДЬВА НА ДЕСЯТЕ ОУЧЕНИКА). Між компонентами такого словосполучення могли вставлятися інші слова. Напр.. в Іпат.сп. – ДЬВОЮ БО НА ДЕСЯТЕ.
| |
| − | Уже в середньоукраїнський мовний період ці числівникові формули перетворилися на складні слова, що призвело до докорінних граматичних змін. Каталізотором цих змін, можливо, була неекономність цих громіздких поєднань, у яких з часом наголос почав зсуватися на серединний компонент НА. Місц.в. ДЕСЯТЕ змінився на З.в. – ДЕСЯТЬ, який при втраті самостійного наголошення змінив свою фонетичну форму : ДЕСЯТЬ – ДЬСЯТЬ – ДСЯТЬ – ДЦЯТЬ.
| |
| − | Коли числівники другого десятка були складеними , то при відмінюванні у них змінювалася лише перша частина : одьного на десяте. Перетворившись у складні слова , ці числові назви почали відмінюватися за зразком числівників 5-9.
| |
| − | Таких же змін зазнали і числівники ДЬВА ДЕСЯТИ та ТРИ ДЕСЯТЄ, які, хоч в давньоукраїнський період і змінювалися в обох частинах, але після об’єднання в одне слово почали змінюватися у другій частині , як числівник 5.
| |
| − | Процес утворення таких форм числівників 11-19, 20, 30 завершився ще в середньоукраїнський період: ко одиннацати, двеманадцат, дванадцатма (Крех.ап. 1560).
| |
| − |
| |
| − | Історія числівників 20, 30, 50-80.
| |
| − | Вони утворилися також зі складених числівникових формул, що утворювалися шляхом множення. Складалися вони з назв одиниць першого десятка, які вказують на кількість десятків, і слова ДЕСЯТЬ у формі Н.в.двоїни при числівнику 2 чи множини при числівниках 3,4 :
| |
| − | Дьва десяти, три десятє, четырє десятє; при числівниках 5-8 слово ДЕСЯТЬ стояло у формі Р.в.мн. : пять десять, осмь десять. Відмінювалися вони лише в першій частині. У середньоукраїнський період вони перетворилися у складні; Пятьдесять (Гр., 1427р.). У час перетворення складених форм у складні – у цих числівниках відмінювалися обидві частини: не оставить ли ДЕВЯТИ ДЕСЯТИ И ДЕВЯТИ (Луцьк. Єв. Х1У ст.). У ХУ-ХУ1ст. перша частина втрачає відмінювання, а друга – в непрямих відмінках приймає пізніше утворені закінчення числівника ДЕСЯТЬ: п’ятдесяти (-ьох) і т.д.
| |
| − |
| |
| − | Своєрідними утвореннями серед числівників назв десятків є 40 і 90.
| |
| − | Для передачі чотирьох десятків у слов’ян використовувалося складне слово ЧЕТЫРЕ ДЕСЯТЕ. Але з Х111ст.у східнослов’янських пам’ятках почало вживатися слово СОРОК : сорокь гривень (РП,1282). Ймовірно, що назва ця пов’язана з іменником СОРОК (сорочка, мішок, у який складали чотири десятки соболиних шкірок на повну шубу). З часом за словом закріпилося числове значення. Саме у числовому значенні вперше слово СОРОК у пам’ятках української мови засвідчене купчою П.Радціовського 1359р.: А КУПИЛЪ ПАНЪ ПЕТРАШЬ ЗА СОРОК ГРИВЕНЪ. Слід зазначити, що форма СОРОК закріпилася лише у східнослов’янських мовах.
| |
| − | Немає задовільного пояснення етимології числівника 90. В Остромировому Євангелії, пам’ятках української мови аж до ХУ111ст. відома інша форма - ДЕВЯТЬ ДЕСЯТЬ. Хоч уже в українських грамотах Х!Уст., в Іпатіївському літописі (ХУ ст.) зустрічається форма ДЕВА(юс)НОСТО, і в українських грамотах Х1У ст. фіксується тільки форма ДЕВ’ЯНОСТО.
| |
| − | Багато мовознавців вважають, що форма дев’яносто, до складу якої входять нозви ДЕВ’ЯТЬ і СТО, виникла шляхом контамінації, але шлях її встановити важко. О.О.Потебня виводив її з давньої системи лічби шляхом віднімання одиниць від дальшого десятка: ДЕВЯН-О-СТО – 9 (десятків) від ста. Досить переконливими є і думки Ф.Ржиги, І.Ендзеліна і Л.Булаховського, що числівник ДЕВ’ЯНОСТО утворився із “дев’ять до ста”, де Н – продукт дисиміляції, підтриманої впливом ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ. Частина дослідників (напр., Ф.Прусін, С.Станг, О.Трубачов ) вважає, що це спільнослов’янський діалектизм, що має відповідники в інших мовах.
| |
| − | І 40 і 90 відмінювалися на зразок іменників середнього роду –0-основ: О СЕМИ СОРОКЬ(ять)ХЬ (Ср.,111,466), ОДИНОМЬ ДЕВЯНОСТОМЬ (Ср., 1, 650). В національній українській мові числівники 40, 90, 100 мають в Р., Д, О. відмінках флексію –А, хоч у граматиці Я.Головацького першої половини Х1Хст. подавалися форми однини і множини цих числівників.
| |
| − |
| |
| − | Числівники– назви сотень.
| |
| − | 100 – СЪТО – відповідає лат. CENTUM. В давньоукраїнський період відмінювався, як ім. С.р. на –О- основу, мав форми однини, двоїни і множини.
| |
| − | Одн. Дв. Мн.
| |
| − | Н. съто сътh съта
| |
| − | Р. съта сътоу сътъ
| |
| − | Д.сътоу сътома сътомъ
| |
| − | З. съто сътh съта
| |
| − | О.сътъмь сътома съты
| |
| − | М.сътh съту сътhхъ
| |
| − |
| |
| − | Хоч у найдавніших пам’ятках ще зустрічаються давні форми числівника СЬТО , але вже в середньоукраїнський мовний період витриманої системи відмінювання не спостерігається. Але навіть ще у Т.Шевченка фіксується форма двоїни О.в. у значенні множини : То город із стома церквами. Зрідка в уному діалектному мовленні форми непрямих відмінків зустрічаються і сьогодні (стах, стома і под.) .
| |
| − | Складні числівники – назви сотень від 200 до 900 у давньоукраїнській мові творилися способом множення. До складу числівникової назви входила назва одиниці, яка показувала кількість сотень, і слово СЬТО в Н.в. двоїни у числівнику ДЪВhСЪТh, Н.в.мн.у числівниках ТРИ СЪТА, ЧЕТЫРИ СЪТА, Р.в.мн. ПЯТЬ СЪТЪ, ШЕСТЬ СЪТЪ. СЕМЬ СЪТЪ, ОСМЬ СЪТЪ, ДЕВЯТЬ СЪТЪ. Таким чином, це були складені морфологічні форми, у непрямих відмінках яких здебільшого змінювалися обидві частини: ДВЕМА СТЫ копами грошей (Іст. Словник за ред. Тимченка), ЧОТЫРМА СТАМИ (Пир.акт.кн.,1698). З часом вони зазнали злиття в одне слово і перетворилися у складні назви сотень. Уже в пам’ятках Х1Уст. Часто зустрічаються однослівні назви сотень: ДВhСТh (Гр. Х1У ст. упор. М.Пещак). Відмінювання в обох частинах складних назв сотень є нормою і сучасної української літературної мови.
| |
| − |
| |
| − | Складені числівники, що передавали одиниці різного підпорядкування (десятки й одиниці; сотні, десятки й одиниці, тощо), в давньоукраїнській мові передавалися сполученням відповідних числівників, компоненти в якому пов’язувалися зв’язком сурядності, розташовувалися у порядку спадної кількісної ознаки, тобто до назв більших чисел приєднувалися назви менших чисел, часто за допомогою єднальних сполучників И,ТИ, ДА : не отдано ДВАДЦАТИ И ШЕСТИ коней (сл. Тимч.). Такі сполучення були поширені і в середньоукраїнській мові, про що свідчать пам’ятки Х1У-ХУ11ст.: продали єсмо … за П¤ТЬСОТЪ КОПЪ грошей И за ШЕСТДЕС¤ТЬ КОПЪ грошеи (Гр. 1489). Вживання сполучника І в таких конструкціях є характерною рисою сучасних болг. і серб. мов. Сучасна українська мова успадкувала від попередніх епох спосіб вираження складених кількісних понять за допомогою синтаксичних сурядних словосполучень, але без сполучників.
| |
| − |
| |
| − | Зрідка в пам’ятках української мови Х1У-ХУ11ст. зустрічаються числівникові формули, які засвідчують про наявність в українців способу лічити сотнями : ТРИНАДЦЯТЬ СОТ (1300), ДВАНАДЦЯТЬ СОТ (1200) (гр. 1386-1418 рр.). Але в літературній мові такий спосіб лічби є переферійним.
| |
| − |
| |
| − | У пам’ятках середньоукраїнського мовного періоду зрідка трапляються числівникові формули, у яких вираження складених величин здійснювалося способом віднімання одиниць від десятків або сотень: вышло лЬтъ тисяча и четыриста без одного лЬта (Гр. Х1Уст. Пещак). Сучасною літературною мовою цей спосіб передачі величин не збережений.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | З історії дробових, збірних та порядкових числівників.
| |
| − |
| |
| − | Для вираження дробових понять у мові давніх українців вживалися слова-іменники з кількісним значенням: ПОЛЪ, ТРЄТЬ(ТРЄТИНА), ЧЄТВЄРТЬ(ЧЄТЬ, ЧЄТВЄРТИНА), ПЯТИНА, ОСМИНА, ДЄСЯТИНА. Вони фіксуються пам’ятками української мови аж до ХУ111ст., деякі з них (третина, четвертина) вживаються і нині.
| |
| − | Для позначення величини, що складалася з цілого і половини, в найдавніших пам’ятках фіксуються сполучення слова ПОЛЬ з числівником, який називав число, половина якого передавалася : ПОЛЬ ТРЄТЯ – 2,5; ПОЛЬ ТРЄТЯ СЬТА (250), ПОЛЬ ШЕСТА ДЄСЯТЄ (55). Такі комбінації відомі у пам’ятках і в ХУ11ст. В літ. мові збережено лише півтора(и), півтораста.
| |
| − |
| |
| − | В давніх українських пам’ятках при назвах парних і множинних вживалися числівники ДЪВОИ, ДЪВОЕ, ДЪВОЮ, ОБОИ, ОБОЕ, ОБОЯ, ТРОИ, ТРОЯ, ЧЕТВЕРЪ, ЧЕТВЕРО, ЧЕТВЕРА, ПЯТЕРЪ і т. д. зі значенням «подвійний», «потрійний» і т.д. Оскільки вони мали досить вузьку сферу вживання, то у східнослов’янських мовах досить роно зникають. Стійкішими виявилися форми Н.-З.в. одн.середн.р. ДЪВОЕ, ОБОЕ, ТРОЕ, ЧЕТВЕРО і т.д., що є і в сучасній укр.мові. Від них походять і прислівники НАДВОЄ, НАТРОЄ, тощо.
| |
| − | Числівник ОБИДВА(і), утворений з основи збірного ОБА і кількісного – ДВА. Вперше в писемній пам’ятці засвідчується в Х1Уст.: за ОБА-ДВА РАЗЫ (Гр.,1388, Пещак).
| |
| − | Утворення з суфіксами –К(о),-ЕЧК(о) належать до пізніших новотворів: четвірко, двійко, троєчко.
| |
| − |
| |
| − | Історія граматичних знак порядкових числівників української мови багато в чому схожа на історію становлення прикметників, оскільки вони теж мали членні й нечленні форми, в реченняі займали позицію означення й узгоджувалися з іменниками в роді, числі та відмінку. З часом вони втратили короткі форми, родове розрізнення у множині. Форми жіночого та середнього роду зазнали стягнення.
| |
| − | Давньоукраїнський числівник ПЬРВЪ, ПЬРВО, ПЬРВА утворився выд іменника ПЬРВ із значенням « передній». Сучасний український прикметник ПЕРШИЙ утворився від форми вищого ступеня ПЬРВ-ЬШ-ИИ. Він з’являється тільки в пам’ятках кінця ХУст(Укр.гр. ХУст.- 1495 За ред. Русанівського), потім – у Пересопницькому Євангелії. З ХУ111ст. – стає панівною.
| |
| − | Із значенням «другий» у найдавніших пам’ятках вживалися числівники ВЪТОРЪ і ДРУГЫИ (частіше зустрічається).
| |
| − | Числівник ТРЕТІЙ виник із давньоукраїнського ТРЕТЬИ, що витворилася із числівникової основи ТРЕТЬ.
| |
| − | Прозорим є шлях витворення порядкових числівників від П’ятий до ДЕВ’яТИЙ.
| |
| − | Цікава історія порядкових числівників, що виникали від складених числівникових основ. Так, порядкові числівники ОДИНАДЦЯТИЙ-ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ мали першою частиною словосполучення порядковий числівник, а другою – скам’янілий вираз НА ДЄСЯТЄ : ПЬРВЪ НА ДЄСЯТЄ. Коли ж виникли складні числівники на –ДЦЯТЬ то з’явилися і порядкові числівники на зразок ПЕРВОГО на ДЦАТОГО лЬта (Гр. Ягелла 1411). Навіть у Літописі Самовидця зустрічаємо СЕМОГОНАДЦАТЬ ДНЯ. І лише до ХУ11ст. з’являються сучасні порядкові числівники від кількісних на ДЦЯТЬ (Полт.акт.ХУ111ст. – з розделу чотирнадцатого).
| |
| − | Від утворених способом множення складених числівників 20-30, 40-90 , 200-900 порядкові творилися так, що все словосполучення діставало порядкову форму : ДЪВАДЕСЯТЬНЪ, ДЕВЯТЪДЕСЯТЬНЪ чи ДЪВАДЕСЯТЪ, ДЕВЯТЪДЕСЯТЪ. Такі ж числівники переважали і в пам’ятках Х1У-ХУ11ст.
| |
| − | Сучасна українська мова зберігає цей структурний прнцип у числівниках назвах десятків (тридцятий), але порядкові числівники від сотень, тисяч і вище утворюються вже від родового відмінка в першій частині і додається _сотий, -тисячний у другій – п’ятитисячний. Утворення з давнім суфіксом –ЬН сучасна мова не використовує.
| |
| − | Складені порядкові числівники давньо- і староукраїнської мови мали форму сурядного поєднання звичайно за допомогою сполучника І простих та складних порядкових числівників: ШЕСТЬДЕСЯТЬНОЕ И ДЕВЯТОЄ лЬто. Але вже в середньоукраїнський період порядковим є лише останній числівник словосполучення : року … ТЫСЕЧА ШЕСТЬ СОТЪ ТРИДЦАТЬ ТРЕТЕГО (Міські книги Київського воєводства – 1633р.).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 12 Становлення службових частин мови
| |
| − | 1.Історія становлення прийменника.
| |
| − | 2.Історія становлення сполучника.
| |
| − | 3.Історія становлення часток.
| |
| − | 4.Історичні відомості про вигук.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | СУЛМ має досить розвинену систему службових слів. У давні часи вона була значно біднішою. Спостереження над писемними пам`ятками дозволяють простежити цікаві зміни у вживанні службових слів. Так, у давньоруський період були значно поширеніші безприйменникові конструкції, ніж в українській мові.
| |
| − | Наприклад М – безприйменниковий
| |
| − | А Святославъ сhде Кыєвh (Лавр. сп.)
| |
| − | У сулм така форма вже не можлива.
| |
| − | Значно розширилося вживання підрядних спол., як результат широкого розвитку підрядних граматичних значень.
| |
| − | Службові слова за походженням є в переважній більшості колишніми повнозначними словами, що в процесі історичного розвитку втратили своє реальне лексичне значення і набули формального граматичного. До сьогодні ці зв`язки можна простежити:
| |
| − | Перед передъ
| |
| − | перед : тримати перед (бути попереду)
| |
| − | перед (фасад) будинку, перед тобою
| |
| − | Значна ж частина слів з етимологічного погляду затемнена. Саме це дає підстави всі службові слова поділяти на первісні – етимологічно неясні та похідні – витоки яких виразно простежуються.
| |
| − |
| |
| − | Прийменник
| |
| − | Як окремий розряд службових слів прийменники оформились у спільнослов`янській мові з лексичних одиниць прислівникового типу, які в праіндоєвропейській мові виконували допоміжні функції, виражаючи просторові відношення й уточнюючи значення І. чи Д., але зберігаючи певну самостійність. Згодом вони втратили цю автономність і вже на слов`янському ґрунті перетворилися у дієслівні префікси чи прийменники.
| |
| − | Процес розшарування колишніх допоміжних слів на префікси та прийменники був надзвичайно тривалим: навіть східнослов`янські пам`ятки ХІ ст. засвідчують вживання синонімічних Д. словосполучень обставинного типу, в яких просторові відношення можуть виражатися
| |
| − | то Д. преф.
| |
| − | то прийменником.
| |
| − | доити града – ити до града
| |
| − | отиде града – идє отъ града.
| |
| − | Як перехідні можна вважати і факти безприйменникового керування іменниками при Д. – переміщення:
| |
| − | Игорь же дошедь Дуная (Лавр. список, 1377р.)
| |
| − | Це дає підстави зробити висновок, що процес диференціації префіксів і прийменників з єдиного джерела завершився очевидно у пізній спільнослов`янський період.
| |
| − | За походженням і структурою поділяються на
| |
| − | І. Певинні: безъ, въ, за, изъ, къ, на, надъ, о, объ, отъ, по, подъ, при, про, съ, у.
| |
| − | Ознаки: 1) найбільш давні за походженням;
| |
| − | 2) втратили етимологічні зв`язки з повнозначними словами;
| |
| − | 3) здавна вживалися лише в ролі службових слів;
| |
| − | 4) морфологічно не членуються.
| |
| − | Всі вони омонімічні префіксам, за винятком къ – прийм.; та въз-, пере-, роз-, що виступають як префікси.
| |
| − | Значна кількість первісних прийменників зазнала певних функціональних та структурних змін у процесі історичного становлення української мови. За тими змінами ці прийменники можна об`єднати умовно в такі групи:
| |
| − | Прийменники, що в сулм злилися в один:
| |
| − | въ (н) – при Д. переміщення із З.в. Ім.., вказував на рух усередину чогось: воду
| |
| − | въливашє въ (Виг. зб.)
| |
| − | при Д. стану, перебування із М.в.:
| |
| − | оставивъ… в Полотьскь (Лавр. л.)
| |
| − | у - вживається з Р.в., виражаючи просторові, об`єктні відношення і вказати на приналежність:
| |
| − | Родис у Всеволода снъ (Лавр. л.)
| |
| − | у Дону великого (Сл.)
| |
| − | Злилися в прийм. в (у) Р.в.
| |
| − | З.в з ХІV-ХVст. уже не розрізняються
| |
| − | М.в
| |
| − | Изъ – вживається з Р.в., означаючи рух із середини чогось, час початку дії:
| |
| − | изъ очию текоущая сльзы (Виг. зб.)
| |
| − | изъ юности мо (Остр. єв.)
| |
| − | снъ – вживається з Р.в., О.в.озн. сукупність, взаємні стосунки
| |
| − | крстъ съ драгымъ каменьмь
| |
| − | означав віддалення, сковати (Син пат.)
| |
| − | початковий пункт руху беседовалъ с нимъ (Син. пат.)
| |
| − | час початку дії
| |
| − | с моря идутъ (Сл.)
| |
| − | с вечера исполчивъ (Лавр.)
| |
| − |
| |
| − | З – з ХІV – ХVст. не розрізнялися.
| |
| − | Розширив функції. З Р.в. причин. знач.
| |
| − | З.в. – к-сні відношення (приблизність) копъ з двадцать
| |
| − | О.в.
| |
| − |
| |
| − | Прийменники, що звузили сферу свого вживання:
| |
| − | У д/у О З.в., виражаються просторові, часові, об`єктні відношення (ударилъ о
| |
| − | землю) (Лавр. 1377)
| |
| − | М.в. означає місце, час, причину дії, об`єктні та кількісні відношення:
| |
| − | о хлhбh єдиномъ (Виг. Зб.) съступися море о фараонh (Лавр)
| |
| − | Сулм: О – лише з М.в. у часовому значенні (о першій голині)
| |
| − | З.в. на означення об`єкта, з яким стикається інший предмет:
| |
| − | спіткнутись об камінь.
| |
| − | Вийшли з ужитку: къ - (лише у фразеол. к дідьку)
| |
| − | Прийменники, які змінили обсяг значень (одні – зникли; інші з`явилися):
| |
| − |
| |
| − | по - в сулм зовсім не виступає з Д.в.
| |
| − | ширше вживається в конструкції з М.в. місця із З.в. із значенням мети чи межі
| |
| − | пошир. дії (піти по воду).
| |
| − |
| |
| − | Прийменники, що повністю змінили фонетичне оформлення:
| |
| − | отъот(перед дзвінкими приголосними в силу регресивної асиміляції)оду зв`язку з тенденцією української мови прикривати початковий склад приголосний звук з`явився приставним в, а ст. оі.
| |
| − | від
| |
| − | отъод
| |
| − | од
| |
| − |
| |
| − | ІІ Похідні прийменники: близъ, вънь, вънь, дьля (дьльма), кромь, межю, мимо, около, округъ, подъль, подъячъ, посльдъ, прьже – переже – преь, предъ, против, ради…
| |
| − | Дhля
| |
| − | ради післяйменники: заповьди дhля, члка ради
| |
| − |
| |
| − | Більшість із зберігала здатність виступати і самостійною частиною мови.
| |
| − | У функціонально-самостійному плані були обмеженіші, конкретніші ніж первинні, виступає найчастіше з одним якимсь відмінком.
| |
| − | Просторові відносини – близъ, вънh, кромh, мимо
| |
| − | причинові – ради, дhля,
| |
| − | часові – прьже.
| |
| − | Похідні прийменників зазнали значних змін:
| |
| − | - вийшли з ужитку вънh, развh, сквозh
| |
| − | - дhля (? для) став вживатися перед І. (з ХІV ст.)
| |
| − | - змінили структурно-морфологічний склад: близъ – близко,
| |
| − | округъ – навкруги
| |
| − | въместо - замість
| |
| − | - частина прийменників уживається з іншими відмінками:
| |
| − | д/р сулм
| |
| − | противу Д.в. Р.в.
| |
| − | мимо З.в. Р.в.
| |
| − | Склад прийменників постійно поповнюється новими одиницями, утворюючи способом лексикалізації синтаксичних сполук: посередині, внаслідок; способом складання прийменників: з-понад, попід, проміж.
| |
| − | Подібні форми засвоїлись з ХV ст.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Сполучник
| |
| − | У сучасній українській мові сполучники - це службові слова, які використовуються для поєднання членів речення і частин складного речення, а тому вони є важливом засобом оформлення граматичних і логічних відношень між поєднуваними синтаксичними одиницями. Такі їх ознаки можна простежити і в найдавніших пам’ятках, хоч кількість сполучників у мові стародавніх східних слов’ян була порівняно невеликою.
| |
| − | Але вже тоді виразно виділялося дві їх групи: первісні, етимологія яких була затемненою і в текстах вони фіксуються тільки як сполучники; і похідні - це сполучники новішого походження, а тому вони співвідносяться з словами інших частин мови, які зазнали кон’юктивації.
| |
| − | Спостерігається і кількісна перевага сполучників сурядності над сполучниками підрядності, оскільки підрядність ще й у старокиївський період була менше розвиненою, а тому простежується історична тенденція у розвитку сполучникової системи: упродовж віків сполучники сурядності зменшувалися кількісно через утрату таких протиставних – но, нъ, ано, ино, анъ, инъ, ать – і протиставних сполучників – ли, или, любо, либо; з’являється певна кількість нових - але, однак, проте, зате- і розділових – або, то…то, чи…чи; уточнились і розмежувалися функції деяких сполучників – а, та. Сполучники підрядності протягом писемного періоду розвитку історії української мови втратили певну кількість слів. Але водночас виразно простежується зростання їх чисельності за рахунок власних мовних ресурсів і почасти - запозичень . Разом з тим, йшла і якісна перебудова системи сполучників підрядності: активно відбувався процес диференціації їх функцій.
| |
| − | Історичні зміни в паратактичних сполучниках
| |
| − | Найуживанішими сполучниками сурядності у текстах давньо- і староукраїнського періодів були і та а. Перший з них найчастіше виступав у єднальній функції, а другий - у приєднувальній і нарраційній (розповідній) із перелічувальним відтінком. Сполучник і зберіг своє історичне значення єднального сполучника, а от сполучник а у сучасній літературній мові із єднальним значенням не вживається.
| |
| − | Втратився в українській літературній мові і єднальний сполучник да: із ХУ ст. починає переважати синонімічний йому сполучник та, що за походженням є, ймовірно, відзайменниковим.
| |
| − | У пам’ятках ХІ ст. із значенням заперечного перелічення вживається сполучник ни…ни. Наприклад, в Ізборнику Святослава за 1076р. : … ни скърби ни въздыхания ни плача ни сhтования. З ХІУ фіксується його варіант ані. Для сучасної української мови властиві усі ці різновиди: ні…ні, ані, ані…ані.
| |
| − | Зрідка у найдавніших пам’ятках і в текстах ХУ-ХУІ ст.ст. у зіставлювально-приєднувальній функції при однорідних членах речення виступає складений сполучник "ко …тако жє, що зберігся в українській мові у вигляді як…так і. Порівняйте, в Крехівському апостолі 1560 р.: яко в церкви, так и в домех і в Руській Правді 1282 р.: "ко же и въ свободнемь платежь, тако же и в закупh.
| |
| − | Із протиставних сполучників найуживанішими в пам’ятках ХІ-ХІУ ст.ст. були а, но (нъ). Різнилися вони “якістю “ протиставлення: сполучник но (нъ) виражав абсолютне чи сильне протиставлення, сполучник а виражав слабке протиставлення. Оскільки сполучник жє виражав найслабше протиставлення, то можна говорити, що система протиставних відношень у мові давніх східних слов’ян носили тричленний характер. Порівняйте, Лаврентіївський літопис: Мудръ же бh, а наконець погибе. - Не хочю розути робичича, но "рополка хочю. - Придоша Половци первоє на Руськую землю воєвать. Всеславъ же изиде противу им.
| |
| − | Сполучник – частка же виконував подвійну функцію : крім зіставно-протиставної сполучникової, йому була властива ще і функцію підсилювальної частки. Цим зумовлювалася його особлива позиція у структурі речення: слово же ніколи не починало другої частини складносурядного речення, а займало місце після першого повнозначного слова у ній. У сучасній українській літературній мові збереглася тільки підсилювально-видільна функція же(ж).
| |
| − | Зрідка протиставні відношення у пам’ятках виражалися й сполучниками ано, анъ, ино, инъ. Але вже із середньоукраїнського періоду поруч із відомими сполучниками попередніх епох починають фіксуватися власне українські протиставні сполучники: але, али,- які в ХІУ-ХУІст.ст. злилися в один сполучник але, відомий сучасній українській мові. Його вживання поширилося паралельно із втратою літературною мовою сполучника но, який часто трапляється ще й в “Енеїді” І.П.Котляревського.
| |
| − | Починаючи з ХУІ ст. у текстах з’являється новий протиставний сполучник однак, який, ймовірно, має генетичні зв’язки із числівником один. Власне українськими новотворами є й сполучники зате, проте, що являють собою застиглі форми знахідного відмінка займенника із прийменником: про + те, за + те.
| |
| − | Якщо порівняти найдавніші східнослов’янські розділові сполучники: ли, или, любо, либо, али, любо ли, либо ли, ли…ли, любо…любо, то…то, чи…чи - і розділові сполучники сучасної літературної мови: або, чи, або…або, чи…чи, то…то, то видно суттєві зміни у їх складі. Старі сполучники вживалися ще й у пам’ятках ХІУ-ХУІ ст.ст., хоч здавна почав виходити з вжитку сполучник любо, який заступив либо, рідко зустрічаються й али, чи, ци.
| |
| − | Вперше з ХІУ ст. зустрічається сполучник або (<а+бо). Саме він з часом витіснив старовинні ли, или, любо, либо і став основним засобом вираження розділових відношень.
| |
| − | Усі повторювані розділові сполучники чи…чи, хоч…хоч, то…то, чи то…чи то, не то… не то фіксуються вже в пам’ятках ХІУ-ХУ ст.ст.; тільки сполучник хоч…хоч вперше трапляється у текстах аж ХУІст.
| |
| − |
| |
| − | Історичні зміни в системі гіпотактичних сполучників
| |
| − | Найдавніші пам’ятки засвідчують невелику кількість підрядних сполучників, що й зумовлювало їх полісемантичність: один і той же сполучник мав кілька значень і виконував різні функції.
| |
| − | У пам’ятках ХІ-ХІУ ст.ст. вирізняються такі гіпотактичні сполучники: причини - бо, зане, занеже, поне, понеже (усі - старослов’янізми), "ко, имьже, иже, еже, "же; мети - оже, аже, "ко. ать, да, пізніші абы, чьтобы, дабы (друга частина їх бы є аористом дієслова быти), того д#ë# чтобы; умови - аже, ажь, оже, аще (старослов’янізм), аче, иже, єже, коли, ли, пакы, пакы ли; часові - коли, "ко, оли, доколh, къгда та старослов’янізми ~гда, донелh, донелhже, доньдеже, доидеже; наслідку - "ко, "ко и, оже, єже, иже; допусту - хот", хоти, "ко та старослов’янські за походженням аще, аще ли, аще-но; порівняльні - "ко, како, "коже, акы (старослов’янізм), неже, нежели, чьто, такъ какъ; з’ясувальні - оже, єже, иже, аже, чьто.
| |
| − | Як бачите, склад сполучників підрядності був досить строкатим . На думку С.Бевзенка, таким він лишався аж до кінця ХУІІст. (Бевзенко 1960: 397). Серед них хоч і переважають питомі давньоукраїнські, але значне місце займають і старослов’янські, польські, пізніше - російські. Зрозуміло, що така строкатість і неусталеність у вживанні була передусім властива книжній мові, а жива розмовна мова українського народу задовольнялася хай і невеликою кількістю, але своїх сполучників підрядності.
| |
| − | Упродовж віків частина підрядних сполучників, які фіксуються у пам’ятках, вийшла з ужитку. Разом з тим, з’являються новотвори, особливо багато виникає їх у середньоукраїнський період. Поряд з кількісним упорядкуванням відбувався і процес диференціації функцій гіпотактичних сполучників.
| |
| − | В окремих значеннєвих групах відбулися такі основні зміни:
| |
| − | 1. Із давніх причинових сполучників зберігся сполучник бо, який зазнав хіба що позиційних змін: якщо в найдавніших пам’ятках він ніколи не починав підрядну частину, а займав місце після її дієслова-присудка, то десь із ХУст. починає вживатися і на початку підрядної частини.
| |
| − | Всі інші старі причинові сполучники втратилися упродовж середньоукраїнського періоду. Правда, у цей же час виникають і нові українські сполучники цього різновиду: для того иже, для того оже, для того що, прото оже, прото иже, тим що, того що, затим що, потому що, тому що та ін. Але повністю усталилася група складених причинових сполучників відзайменникового походження тільки протягом ХІХст.: тому що, через те що, тим що, затим що тощо. Одним із найновіших причинових сполучників є відприслівниковий похідний оскільки, який закріпився в українській мові тільки у 30-40 –і роки минулого століття.
| |
| − | 2.Суттєві зміни відбулися серед сполучників мети. Уже на кінець ХІУст. виходять з ужитку старі слова: ать, да, оже, аже, яко, витісняючись новими абы, чьтобы та старослов’янізмом дабы.
| |
| − | Хоч у середньоукраїнський період як сполучники мети в основному виступають аби, штобы, щоби, щоб, би, з ХУІст. – жеби, жеб, але в сучасній українській мові найпоширенішим лишився щоб (щоби), менш поширеним є аби, а в книжних стилях превалюють складені сполучники-новотвори: для того щоб, з тією метою щоб, задля того щоб, затим щоб. Деякі складені сполучники виступали ще у староукраїнський період (того д#л# что ), але в своєму первісному вигляді вони не збереглися, а тільки послужили зразком для нових складених сполучників.
| |
| − |
| |
| − | 3.Зазначені вище сполучники умови вживалися ще й у середньоукраїнський період, хоч сполучники оже, еже, аже, аще, аче на межі ХІУ-ХУст.ст. зустрічаються все рідше, а з ХІУст. у ролі умовного часового сполучника починають виступати коли, коли би, коли б, коль, а також єсли, єсть ли, єсли би. Із усіх них в сучасній мові найкраще збереглися коли, коли б і рідше вживані аби, щоби(щоб). Новотворами в українській мові є умовні сполучники прислівниково-займенникового походження якщо, якби.
| |
| − |
| |
| − | 4. Із давніх сполучників часу вийшли з ужитку ще в ХУ-ХУІІст.ст. старослов’янізми єгда, донелh, донелhже, доньдеже, полонізм кгди та власні оли, доколh, къгда. У цей же період утверджуються нові утворення поки, доки, покіль, докіль, аж поки, аж доки. А вже на ґрунті нової української мови оформилися складені сполучники часу: після того як, в міру того як, як тільки.
| |
| − |
| |
| − | 5. Досить рано поширилися відомі у сучасній українській мові наслідкові підрядні сполучники: у пам’ятках з ХІУст. фіксуються так што, так що, що, аже, аж, що аж, а давні оже, ино виходять з ужитку.
| |
| − | 6.Віддієслівний за походженням сполучник хотя (називний відмінок одн. нечленного активного дієприкметника чол.роду), хоти (наказовий спосіб, 2-а особа одн.) із допустовим значенням вживається в пам’ятках ще староукраїнської мови, а з ХУІ ст. він трапляється у варіантах хоч, хоча . З ХУІІст. як допустовий вживається новий сполучник віддієслівного походження нехай, хай. Вони й збережені сучасною українською мовою, у якій, крім цих, з допустовим значенням вживаються новотвори дарма що, незважаючи на те що тощо.
| |
| − |
| |
| − | 7.Багата українська мова порівняльними сполучниками: як, ніж, аніж, ніби, нібито, мов, мовби, немов, немовби, неначе, наче, начебто, буцім, буцімто, що та ін. Сполучник як сягає давнього яко, ніж – неже, а аніж витворився пізніше з поєднання а+ніж. Вони фіксуються у середньоукраїнських пам’ятках разом із новими ніби, нібито. Інші ж названі сполучники є новотворами пізніших періодів.
| |
| − |
| |
| − | 8.У сучасній українській мові окремо виділяється невелика група пояснювальних сполучників. Усі вони є порівняно недавніми новотворами: тобто , себто (цебто), а саме, як-от.
| |
| − |
| |
| − | Історичні зміни в системі часток
| |
| − | Кількість часток у сучасній українській мові , як це було і в мові стародавніх східних слов’ян, порівняно обмежена, що зумовлено особливою роллю цього морфологічного класу слів: вони вживаються для надання реченням, словосполученням та окремим словам додаткових відтінків у значенні.
| |
| − | Клас часток сформувався в праслов’янській мовні, хоч перші слова цього морфологічного різновиду з’явилися в останній праіндоєвропейський період.
| |
| − | Давньоукраїнська мова засвоїла основну масу часток із праслов’янської. До них, безперечно, належать *ne, *ně, *bo, *da, * že, *či, *na ,*naj , *ѕę, *sь. Збережені вони і сучасною українською мовою: не, ні, бо, да(діал.), же, чи, най, се. Але час ХІ-ХІУст.ст., а потім і середньоукраїнський період характеризуються активними процесами партикуляції, коли повнозначні слова , передусім займенники, прислівники, переходили у частки і залишилися й сьогодні в системі слів-партикула української мови.
| |
| − | Власне українськими за походженням є такі сучасні частки:
| |
| − | 1. Стверджувальні частки української мови є, як правило, похідними: відприслівникова частка так, аякже <а+як+же, авжеж, еге (ж) (із давніх вказівних е+е з придиховим г), ага. Вони широко фіксуються у пам’ятках після ХУст.; з ХУІст. відмічена у текстах частка гаразд(ъ).
| |
| − | 2. Заперечні частки ні, не, ані збережені з праслов’янського періоду, правда, частка ні об’єднала дві старі - ни та нh.
| |
| − | 3. Із питальних часток заслуговують на увагу невже (невже ж), яка до ХУІ ст. витіснила давню не ужє ли> (не)вжель ; з ХУІІст. фіксується частка либонь(<ли+бо+ни), яка мала первісну фукцію запитування про можливі події, явища, речі; у цьому ж ХУІІст. як питальна частка вперше трапляється слово хиба. Питальний зворот що за засвідчується з ХУст. У Пересопницькому євангелії читаємо: ш(ь)то то за наука новая. У ньому за , ймовірно, є давньою слов’янською питальною часткою.
| |
| − | 4. Модальні власне українські частки ніби < нhби, наче/ неначе<незначе < невзначей<невъзначай, буцім <буцем <буццем <будсем <буд’сем<будь се ми зустрічаються у пам’ятках із ХУІІст., а похідні від них буцімто , нібито - з ХУІІІст. До раніших утворень належить частка мабуть < має быти, що засвідчується з ХУІст. Десь у ХУст. сталася лексикалізація словосполуки Бог даи, яка вже у ХУІст. у вигляді богдай виступає як частка, а в сучасній українській мові на її місці маємо бодай.
| |
| − | 5. Сучасні вказівні частки витворилися в основному із давніх, але вживаються в різних пізніших фонетичних варіантах. Так, відома ще праслов’янська відзайменникова частка се нині є рідковживаним варіантом до це<оце<оцце<отсе<от се<отъ се. Досить поширеними є частки ось <осе, от<ото, он<оно.
| |
| − | У мовленні часто партикулюються сучасні займенники собі, воно: жили собі дід та баба; і що воно за дитина.
| |
| − | 6. Поширені українські видільні частки тільки<тольки<толикы та лишень<лише нь<лише ни< лише усталилися як частки - перша до кінця ХІУст. ( у грамоті 1393р.: …а толко вhсть намъ дайте), а друга - до ХУІст.
| |
| − | 7. Серед підсилювальних часток слід звернути увагу на такі: нерідко вживана у текстах ХУ-ХУІст.ст. частка вhдь же, вид же, а вид же (дослівно: а я відаю, знаю) в українській мові здеформувалася в останньому фонетичному варіанті у вживану часто частку адже< а+вhдь+же (випав ненаголошений склад -ві- і диспалаталізувався д’), яка потім дала новий варіант аже, що трапляються в пам’ятках із ХУІІст.; з ХІУст. вживається частка відприслівникового походження таки; зазнала фонетичних змін давня частка єще і виступає у формі (і)ще.
| |
| − | У текстах з ХУІІІст. частовживаними є частки народно-побутового звучання на зразок що то за, то-то, от, от-от. Звичайно, у пам’ятки попередніх епох вони не могли потрапити через їх жанрову специфіку, хоч у фольклорних жанрах зустрічаються: …що то за дівчина…(нар.пісня).
| |
| − | 8. Сучасні формотворчі частки сягають досить пізнього етапу розвитку української мови, оскільки вони в своїй абсолютній більшості є скам’янілими формами повнозначних слів, які за певних умов вийшли із самостійного вжитку.
| |
| − | Так, частка наказового способу хай<нехай<нехаи (2-а особа однини наказового способу)<нехати<*nechati (не чіпати) фіксується в пам’ятках від першої половини ХІУст.
| |
| − | Частка умовного способу би(б) за походженням є формою 2-ої, 3-ої особи однини дієслова быти в аористі. Правда, процес утвердження саме цього варіанту був тривалим: довго в різних особових формах умовного способу вживалися й інші аористичні форми цього слова, а скорочений фонетичний варіант б виступає аж з ХУІІст.
| |
| − | 9. В українській мові виникло чимало нових словотворчих часток, які суттєво вплинули на формування цілих класів слів (наприклад, неозначених займенників типу хтось, казна-хто, дехто, неозначених прислівників способу дії – бозна-як, якось, місця – хтозна-де, кудись тощо).
| |
| − | Неозначені займенники і прислівники у давньо- і староукраїнський періоди творилися за допомогою спеціальної частки – префікса нh-: нh котора#, нh чьто, нhкгды. Оскільки ця частка зневиразнилася у своєму неозначеному значенні через злиття із заперечною часткою ни і витворення в результаті нової заперечної частки ні<нh, ни, то функцію неозначеності перебрала відзайменникова частка -сь<си. У пам’ятках із ХУІст. фіксуються і займенники, і прислівники із часткою -сь: яко(с), комсь, гдес, колись.
| |
| − | Десь із середини ХІУст. як неозначена починає виступати і віддієслівна частка будь<буди, що спочатку частіше вживалася після займенника чи прислівника: что буди - а пізніше закріпилася в основному у препозиції: будь-коли, будь-що.
| |
| − | З ХУІст. засвідчується у пам’ятках неозначена частка де<где: де якое, деколи, де чого.
| |
| − | З кінця ХУІст.- початку ХУІІст. як неозначені фіксуються частки що, аби, бозна <бог зна(є), чортзна <чорт зна(є), казна <кат зна(є).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 13. Історія становлення прислівника як частини мови.
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.Загальні відомості про формування класу прислівників.
| |
| − | 2.Групи прислівників за походженням:
| |
| − | - відзайменникові прислівники;
| |
| − | - відіменні прислівники (відіменникові, відприкметникові, відчислівникові);
| |
| − | - віддієслівні.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − |
| |
| − | Бевзенко С. Історична морфологія української мови. – Ужгород, 1960. – С. 372-386.
| |
| − | Безпалько О. та ін. Історична граматика української мови. - К., 1957.- С.356-372.
| |
| − | Жовтобрюх М. та ін. Історична граматика української мови. – К., 1980. – С.226-240.
| |
| − | Історія української мови. Морфологія. – К., 1978. –С.342-412.
| |
| − | Задорожний І. Наголошення прислівника завжди в українській мові // Дивослово. – 2002, №9. – С. 11-12.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | В сучасній українській мові ПРИСЛІВНИК – це незмінна частина мови, що передає різноманітні обставинні значення. Характерною ознакою його формування є постійне й безперервне поповнення новими словами, що не припиняється й сьогодні. Але нові прислівники утворюються не завдяки власним словотворчим засобам, а шляхом адвербіалізації готових іменникових, прикметникових, числівникових, дієслівних форм (напр., шкода, твердо, вперше).
| |
| − | Як окремий лексико-граматичний клас прислівник почав формуватися у праслов’янський період, коли продуктивними були і специфічні прислівникові словотворчі засоби. До найдавніших прислівникових утворень належали слова із суфіксами –ДЄ, -ГДА тощо. Напр., давньоукр. КЪДЕ, ИНЪДЕ, ВЬСЬДЕ; КЪГДА, ЕГДА.
| |
| − | Але у найдавніших пам’ятках фіксується небагато праслов’янських прислівників, переважна частина яких не співвідноситься із іншими словами, а тому їх прийнято вважати ПЕРВИННИМИ. До них належать АБИЄ, ЄЩЕ, УЖЄ. Разом з тим, у текстах зустрічаються прислівники, які легко можна співставити зі словами певних частин мови. Напр., КЪ(займ.)+ ДЕ; ЖАЛЬ (ім.); ДЪЛОГО (прикм.).
| |
| − | Саме це дає підстави поділяти прислівники за походженням від певних частин мови. Це одна з найпредставленіших класифікацій, які використовуються в історичних дослідженнях. Дещо інакше класифікує прислівники С.Бевзенко у своїй монографії “Історична морфологія української мови”, де, виділяючи первісні прислівники , говорить про дві їх групи (первісні прислівники відзайменникового походження і складні прислівники позаадвербіального походження, які виникли на українському мовному ґрунті з первісних прислівників). Суттєвою їх ознакою є те, що вони практично втратили зв’язок із сучасними займенниками і без спеціального аналізу не співвідносяться з ними, тоді коли ПОХІДНІ прислівники легко співставити із словами інших частин мови.
| |
| − |
| |
| − | ВІДЗАЙМЕННИКОВІ прислівники. Утворені у найдавніші часи , вони втратили безпосередній зв’язок із сучасними займенниками, хоч у плані семантичному ще зберігають певний генетичний зв’язок: наділені таким же високим ступенем абстрактності, як і займенники. Ці прислівники не називають конкретних обставин, а тільки вказують на них (ТАМЪ, ТОГДА).
| |
| − | Твірною базою для цих прислівників послужили давні слов’янські займенникові корені на зразок К-, С-, Т- тощо.
| |
| − | Серед відзайменникових прислівників за значенням виділяється кілька груп: прислівника МІСЦЯ, ЧАСУ, МІРИ І СТУПЕНЯ, СПОСОБУ ДІЇ.
| |
| − | Відзайменникові прислівники МІСЦЯ у праслов’янський період творилися від займенникових твірних основ за допомогою суфіксів –ДЕ, -АМО, -УДУ, -УДh; КЪДЕ, ТУДЫ, ОВУДУ «сюди, звідси», ТАМО.
| |
| − | Багато старих прислівників місця українська мова втратила: уже в ХУ1-ХУ11ст. не вживалися ИДЄ, ДОИДЄ, ОВЪДЕ (тут), ; прислівники з суфіксом –АМО (-АМЬ): КАМО(куди),ЯМО(куди), ЯМОЖЕ, ИНАМО(в інше місце), ОВАМО (сюди, туди), - були типовими лише для церковних пам’яток і вже навіть у ХУ ст. зустрічалися зрідка ; прислівники на –УДУ, -УДh траплялися у текстах церковного змісту, а із –УДЫ, -УДА широко вживалися у різних жанрах.
| |
| − | Прямим продовженням давніх прислівників місця є українські
| |
| − | слова ДЕ(вперше у такому вигляді фіксується у Історичному словнику української мови ХУ111ст.), що послужив для виникнення цілої низки похідних на ґрунті мови українців пізніших епох (абиде, де-не-де тощо); ІНДЕ, ОНДЕ, ТАМ, КУДИ, ТУДИ, ВСЮДИ. У прислівниках НИКЪДЕ та НѢКЪДЕ відбулися зміни подібні до заперечних і неозначених займенників і нині їх значення розрізняється наголосом : нідЕ – місця, нІде – неозначеності.
| |
| − | Сучасні розмовні прислівники КУДОЮ, ТУДОЮ, СЮДОЮ передають шлях руху і виникли, мабуть, під впливом О.в. іменників.
| |
| − | Прислівник ТУТ довгий час фіксується як ТУ, але вже у пам’ятках Х111ст. ускладнюється афіксом –ТЬ.
| |
| − | Прислівники ЧАСУ вирізнялися специфічним суфіксом –ГДА, який поєднувався із займенниковою основою інтерфіксами –О- або –Е-: КОГДА, ТОГДА, ОВОГДА(зараз), ИНОГДА, ВЬСЕГДА, ЕГДА (коли, в той час як). Українська мова такі прислівники втратила. У ній збережені фонетичні варіанти прислівників часу із суфіксом –ГДѢ: ТОГДѢ – ТОДІ, ИНОГДѢ – ІНОДІ. З ХУст. зустрічається новотвір ЗАВЖДИ. Сучасний прислівник КОЛИ за походженням є прислівником зі значенням міри і ступеня. Він витіснив прислівник КОГДА уже до Х1Уст.
| |
| − | Відзайменникові прислівники СПОСОБУ ДІЇ утворювалися з допомогою суфікса –АКО(-АКЪ): КАКО, ЯКО, ИНАКО, ОВАКО (так, настільки), ОНАКО, ТАКО, СЯКО, ВЬСЯКО. Частина цих прислівників утратилася; збереглися ТАК, ЯК, СЯК; ІНАКШЕ – це колишній вищий ступінь порівняння. На базі старих утворилися нові – деяк, абияк тощо.
| |
| − | Прислівники МІРИ і СТУПЕНЯ творилися суфіксами –ЛЬ, -ЛИ, -ЛѢ, -ЛЬМИ, -ЛЬМА: ТОЛЬ, ТОЛИ, ТОЛЬМА –стільки, КОЛИ, КОЛѢ, КОЛЬМА – скільки, ЄЛЬМА – наскільки, СЕЛИ – в такій мірі, настільки - і його варіанти ОТЪСЕЛИ(Лh), ДОСЕЛh – із значенням місця. Такі прислівники досить рано вийшли із вжитку (напр. , в Грамотах Х1У-ХУст. зустрічаються одиничні приклади). На їх основі виникли похідні на зразок СКІЛЬКИ, СТІЛЬКИ тощо.
| |
| − |
| |
| − | У сучасній українській мові досить багато прислівників, які мають займенникові корені, але виникли уже на українському мовному ґрунті з допомогою нових часток КАЗНА-, ХТОЗНА-, АБИ-, ДЕ-, -СЬ (будь-де, казна-коли), прийменниково-префіксальних поєднань (подекуди). Хоч у пам’ятках вони фіксуються досить пізно – з ХУ11ст.. але одиничні утворення засвідчуються і текстами Х1У-ХУст., що дає можливість висловити припущення, що вони виникли вже у Х1Уст.
| |
| − |
| |
| − | ВІДІМЕННІ прислівники – це утворення на базі іменників, прикметників, числівників.
| |
| − | Досить велику групу складають відіменникові утворення, які являють собою адвербіалізовані відмінкові форми іменників, як сучасні , так і старі:
| |
| − | Н.в. : жаль, шкода, сором;
| |
| − | Р.в. одн. з прийм. або без нього: додому, звурху, до речі, до ладу;
| |
| − | З.в. одн. з прийм.: убік, уволю, набік;
| |
| − | О.в. з прийм.: згодом, боком; старий О.в. : верхи, пішки; О.в. двоїни: сторчма, кружкома.
| |
| − | М. або Д.в.: долі. годі, вранці, вкупі.
| |
| − | У давньоукраїнський період було більше безприйменникових прислівників, а у сучасній – прийменникових. Із старих збережені – ГОДІ, ДОЛІ, НИНІ, а також перша частинка ГОРІ- у словах ГОРІЛИЦЬ тощо.
| |
| − |
| |
| − | В українській мові значна кількість відприкметникових прислівників. Основна їх маса утворилася від нечленних прикметників середнього роду Н.-З.відм.одн.: ГОРЬКО, ВЕСЕЛО, РЯСНО. В українській мові вони можуть оформлятися і суфіксом –Е: ГАРЯЧЕ, ДОБРЕ. В давніх пам’ятках зустрічаються і прислівники на –h: ДОБРh, ГОРЬЦh, які були синонімічними до прислівників на –О. Але уже в пам’ятках Х1У-ХУ ст. вони зустрічаються рідко: значно частіше трапляються прислівники на –О, -Е. В сучасній українській мові прислівники на –Е переважають серед утворень на базі вищого ступеня порівняння прикметників: ВИЩЕ, ВУЖЧЕ, а також – активних дієприкметників середн.роду Н.-З.в.: БОЛЯЧЕ, ЗНАЧУЩЕ.
| |
| − | У ранніх пам’ятках представлені і прислівники на –Ы: ВРАЖЬСКЫ, РАБСЬКЫ тощо. Це адвербіалізовані форми О.в.мн. нечленних прикметників чол.-середн. роду із значенням способу дії: напр., у Син.пат.Х1ст. – ВЬСhЧЬСКЫ ПОРУГАНЪ ЕСИ. Але досить рано такі форми були витіснені Д.в. нечленного прикметника із суфіксом-префіксом ПО-: ПО-РУСКУ; або Д.в. членного прикметника: ПО СТАРОМУ, ПО ДАВНОМУ. Цей спосіб утворення прислівників є продуктивним і нині.
| |
| − | Значна частина сучасних відприкметникових прислівників утворилася від інших форм прикметників у різних непрямих відмінках:
| |
| − | Р.в. : ДОЧИСТА, СПОВНА;
| |
| − | Д.в.: ПОБЛИЗУ, ПОТИХЕНЬКУ;
| |
| − | З.в.: ВЛІВО, НАНОВО;
| |
| − | М.в.: ВПОВНІ, НАПОГОТОВІ;
| |
| − | Є серед прислівників і відносно нові утворення, що виникли на українському мовному ґрунті і відомі тільки в українській і білоруській мовах: ЗАВДОВЖКИ, НАВПРЯМКИ, НАВПРОШКИ.
| |
| − |
| |
| − | Невелику групу складали в давньоукраїнський період ВІДЧИСЛІВНИКОВІ утворення, що являли собою адвербіалізовані форми кількісних і порядкових числівників з прийменником або без нього. У пам’ятках зустрічаються такі похідні розгляданого типу: ПЬРВОЄ (по-перше, спочатку), ВЪТОРОЄ (вдруге, по-друге), ТРЕТЬЕЄ; прислівники на –ШЬДЫ: ДЪВАШЬДЫ, ТРИШЬДЫ, ЧЕТЫРЕШЬДЫ, МНОГАШЬДЫ тощо; прислівники на –ЧИ: ДВОИЧИ, ТРОИЧИ; прислівники із суфіксом –ИЦ-: ВЪТОРИЦЕЮ, СЕДМИЦЕЮ (О.в.); із значенням повторюваності на –КРАТЫ: ТРИКРАТЫ, ЧЕТЫРЕКРАТЫ.
| |
| − | Значна частина названих прислівників зникла, частина зазнала змін (двократно, багатократно); виникли нові утворення на зразок ВПЕРШЕ, по-перше. Цікава історія виникнення прислівника ТЕПЕР: він утворився від сполучення ТО + ПЬРВО.
| |
| − |
| |
| − | Небагато прислівників ВІДДІЄСЛІВНОГО походження . Найчастіше – це адвербіалізовані дієприкметники активного стану, як суфіксовані, так і законсервовані у первісному вигляді:
| |
| − | активні нечленні дієприкметники теперішнього часу: НЕХОТЯ, ЗДРЯ;
| |
| − | активні і пасивні дієприкметники, що перейшли у прикметники, а з них – у прислівники: РІШУЧЕ, НЕСПОДІВАНО, ВІДОМО;
| |
| − | із афіксами –КИ: ДИБКИ, СТРИБКИ; -ОМА, -МА: БІГМА, ЛЕЖМА, КРАДЬКОМА.
| |
| − | На думку О.Волоха(«Історична…»,1980), віддієслівні прислівники виникли дещо пізніше від інших груп, уже на власнеукраїнському мовному ґрунті.
| |
| − |
| |
| − | У сучасній українській мові спостерігається активний процес утворення нових прислівників. Як твірні часто використовуються існуючі прислівникові основи (ДО+ПОКИ, ПОЗА+ПОЗА+ВЧОРА, АЖНІЯК); словосполучення (МИМОХІДЬ, СЬОГОДНІ); редуплікація (ДЕ-ДЕ, ЛЕДЬ-ЛЕДЬ).
| |
| − |
| |
| − | САМОСТІЙНО! Підготуйте повідомлення про ступенювання прислівників та виникнення і функціонування прислівників із демінутивно-пестливим значенням.
| |
| − |
| |
| − | Висновки.
| |
| − | Отож, склад прислівників в процесі історичного розвитку української мови суттєво змінився: залишилося небагато прислівників спільнослов’янського походження , виникла велика група нових прислівникових утворень переважно шляхом адвербіалізації.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Практичні заняття
| |
| − |
| |
| − | Тема 8: Історична граматика. Іменник.
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - складові історичної граматики;
| |
| − | - систему частин мови давньоукраїнського періоду;
| |
| − |
| |
| − | - історію граматичних категорій роду, числа, відмінка;
| |
| − | - типи іменних основ.
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | - визначати давні типи відмінювання та відмінювати давньоукраїнські іменники;
| |
| − | - визначати іменники, які змінили родову приналежність;
| |
| − | знаходити залишки двоїни в СУЛМ.
| |
| − |
| |
| − | Терміни: історична граматика; історична морфологія; граматичні категорії роду, числа, відмінка; двоїна; детермінатив (тип іменної основи).
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − | 1. Історична граматика, ЇЇ складові.
| |
| − | 2. Предмет і завдання історичної морфології української мови. Загальна характеристика морфологічної будови давньоукраїнської мови; система частин мови у ній.
| |
| − | 3. Історія граматичних категорій іменника:
| |
| − | - історія граматичної категорії роду; вагання в граматичному роді;
| |
| − | - історія граматичної категорії числа, занепад двоїни та її залишки в українській мові;
| |
| − | -історія граматичної категорії відмінка, типи іменних основ; відмінювання іменників на –а-, -jа-; -ŏ-, -jŏ-, -ŭ-, -ĭ-, -ū- та на приголосний .
| |
| − | лексико-граматична категорія істот-неістот.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. До поданих слів української мови доберіть давньоукраїнські відповідники і визначте, до якої відміни сучасної української мови належить іменник і до якого типу відмінювання він належав у праслов'янській мові. Виділіть іменники, які змінили родову належність.
| |
| − | Зразок:
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | №п/п
| |
| − | Україн-ське сл.
| |
| − | Відміна в укр. мові
| |
| − | Давньо-український
| |
| − | Тип відмінє
| |
| − |
| |
| − | 1.
| |
| − | степ
| |
| − | ІІ нідм.,
| |
| − | степь
| |
| − | ĭ-ĭоснова,
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | чол. рід
| |
| − |
| |
| − | жін. рід.
| |
| − |
| |
| − | 2.
| |
| − |
| |
| − | нщм.,
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Мати, церква, морква, ніч, вогонь, ведмідь, корінь, стіна, око, вухо, вовк, чоловік, син, тіло, небо, село, слово, вівця, пісня, теля, любов, межа, ім'я, кров, день, князь, край, мішок, рів, тінь, вість, вчення, круча, книга, ріка, мороз, голуб, осінь, насип, миша, озеро, ліс, дім, ім'я, сіль, тополя, суть, кір, дитя, полин.
| |
| − | Поясніть фонетичні процеси, які відбулися в словах вогонь, вовк, вівця, насип, осінь.
| |
| − | Зразок: кров <— кровь (занепад кінцевого Ь у слабкій позиції призвів до ствердіння фінального губного [в*]).
| |
| − | 2. Визначити іменники, що стоять у формі двоїни. Порівняйте їх закінчення із флексіями цих же іменників сучасної української мови. Які зміни відбулися і чому?
| |
| − | Глhбу же убьену бившю и повержену на брезh двhма колодама (ПВЛ); Й прhбысть тоу дъва дьни (Є.О, 1056-1057); Тихома бо очима приимоуть т# и радость имь боудеть й весели~ о тво~мь обращении. (Син.П.ХІ-ХІІст.).
| |
| − |
| |
| − | 3.Поясніть походження вживаних у сучасній українській мові відмінкових закінчень О.в.множини:
| |
| − | Дверями - дверима - дверми, грошима - грішми, конями - кіньми;
| |
| − | чоботами (чоботями) - чобітьми; крилами - крильми, колесами - колісьми.
| |
| − | 4. Провідмінюйте в усіх числах давньоукраїнські іменники :
| |
| − | вол", НОГА, , вълкь, конь, тьсть, сынъ, сєло, НЕБО, ночь, МАТИ, ПЛАМЬІ, им", тєл".
| |
| − |
| |
| − | Тема 9: Іменник. Перебудова давньоукраїнської системи відмінювання та витворення сучасних типів відмін
| |
| − | Студент повинен знати: причини та шляхи руйнування давньої іменникової словозміни; механізм витворення сучасних іменникових парадигм.
| |
| − | Студент повинен уміти: пояснювати виникнення будь-якого закінчення іменників усіх чотирьох відмін СУЛМ.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР: витворення відмінкових закінчень простежити упродовж писемної історії української мови.
| |
| − |
| |
| − | 1. Причини та шляхи поступового руйнування традиційної іменникової словозміни в давньоукраїнській мові (перегрупування відмінювання за родовою належністю; взаємодія відмінювання іменників різних основ та ін.),
| |
| − | 2. Джерела формування сучасних іменникових парадигм української мови:
| |
| − | - І відміна: шляхи формування; особливості внутрішньо- парадигматичного поділу; виникнення сучасної парадигми;
| |
| − | — II відміна: джерела її утворення; характеристика сучасної парадигми через історію становлення;
| |
| − | — III відміна: її виникнення та історія розвитку парадигми;
| |
| − | — IV відміна: шляхи становлення; відображення давнього поділу за типами основ у сучасній словозміні іменників IV відміни.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 1. Зробити повний морфологічний аналіз іменників із речень.
| |
| − | И тако же въшьдьшема въ црквь. И бьвши молитвh сhдоста. И блаженомоу Феодосию начьнъшю глати томоу оть стыихъ кънигъ. И много оуказавьшю ~моу Wлюбъви брати. И ономоу пакы многу виноу ИЗНОС#ЩУ на брата сво~го и того дари не хоташю тому съ тhмь мира сътворити. тако же паки по мнозъии тои беседh. wтыде кн#зь въ домъ свои (Усп. зб.ХІІ-ХІІІст.).
| |
| − |
| |
| − | Зразок: ДЬШТЕРЬМИ – ім., ким? (Н.в. - хто? ДЪЧЕРЬ), назва істоти, заг.; ж.р., мн., О.в., давня основа - на приг. -р (у сучасній укр. мові - І відм., тверда група - ДОЧКА), в реченні займає позицію додатка.
| |
| − | Підкреслене слово розібрати фонетично.
| |
| − |
| |
| − | 2. Випишіть усі іменники із речень і поясніть витворення їх сучасних форм.
| |
| − |
| |
| − | Данилъ жє и Василко придоста ко Кондратови, и сгадавшимъ имъ идоша къ Калhшю, и придоша Вєпру вєчєръ; наутріє жє свhтающю, прєидоша рhку Прhсну и поидоша къ городу… (Гал.-Вол.Літ., ХІІІ). И wставили есмо попа М(ихаил)а. и его дhти. и его. щатки (Грам., 1458). Данилъ же посла Дьм#на ко тести своемоу (Іпат.літ.).
| |
| − |
| |
| − | Тема 10: Історія становлення займенника як частини мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - морфологічні та синтаксичні характеристики особових та всіх типів неособових займенників давньоукраїнської мови;
| |
| − | - становлення сучасної парадигми неособових займенників.
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | - визначати розряди займенників;
| |
| − | - пояснювати джерела становлення предметно-особових займенників, суплетивізм форм,
| |
| − | - робити повний морфологічний аналіз займенників.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1. Розрізнення особових та неособових займенників у давньоукраїнській мові. Їх морфологічні та синтаксичні характеристики.
| |
| − | 2. Джерела становлення предметно-особового займенника та історія його форм.
| |
| − | 3. Особливості відмінювання особових та зворотного займенника.
| |
| − | 4. Становлення сучасної парадигми неособових займенників.
| |
| − |
| |
| − | Додаткова література
| |
| − | Ожоган В.М, Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови. - Київ, 1997.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. Укласти порівняльну таблицю займенників давньоукраїнської та сучасної української мови за зразком:
| |
| − | Давньоукраїнські займенники
| |
| − | Займенники сучасн.
| |
| − | укр. літ мови
| |
| − | Історія новотворів
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Означальні зай
| |
| − | менники
| |
| − |
| |
| − | вьсь, вьсь, вься;вьсякь, вьсяко, всяка
| |
| − | весь, все, вся;всякий, всяке, всяка, усякий, усяке, усяка; всілякий
| |
| − | ВСІЛЯКИЙ - МОЖЛ., ПОЛОНІЗМ 3
| |
| − | ХУст.
| |
| − |
| |
| − | кьжьдо –кожьдо
| |
| − | (відмінювався у першій част.: когождо)
| |
| − |
| |
| − | виникли родові форми, закінч, перемістилося на кінець слова, до основи кожд-+-н-(прикм.); спрощ. ждн-жн
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР.
| |
| − | 2.Чому С.П.Бевзенко в «Історичній морфології української мови» (Ужгород, 1960. - С. 177-178) твердить, що «... в українській мові відбулося злиття старовинних неозначених займенників типу НhКЪТО, НhЧЬТО із заперечними займенниками типу НИКТО, НИЧЬТО в одну групу»?
| |
| − | Дайте обґрунтовану відповідь.
| |
| − |
| |
| − | 3. Зробіть повний морфологічний аналіз займенників із речень. Поясніть зміни у формах. Підкресленому слову зробити графемно-фонетичний аналіз.
| |
| − |
| |
| − | Самъ же Из#славь кьн#зь правл"шє столь оца своєго "рослава Кыєвh. (Є.О., 1056-1057). Не оукорихъ никого же ни вередихъ. И никого же не оклеветахь. Ни завидhхъ никому же (Ізб., 1076) ... Оубиша Юрь" кн#з# и кн#гини его и всю зємлю избиша и не пощадьша отрочать. (Іпат. літ.).
| |
| − |
| |
| − | Зразок: (на) мънh - п.ф. "зъ (азъ, я); група за знач., особовий, 1 особа одн., М.в.; суч. варіант - Н.-в. -я, М.в. на мені, у реченні додаток.
| |
| − |
| |
| − | Тема 11: Історія становлення прикметника як частини мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - загальну характеристику прикметників давньоукраїнської мови;
| |
| − | - особливості іменних прикметників;
| |
| − | -джерела формування займенникових прикметників.
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | - виявляти прикметники в тексті і розрізняти їх повні й короткі форми;
| |
| − | ~ утворювати на базі коротких повні стягнені й нестягнені форми прикметників;
| |
| − | - утворювати ступені порівняння якісних прикметників;
| |
| − | -робити морфологічний розбір прикметників.
| |
| − |
| |
| − | Терміни: прикметники первинні (іменні, короткі, нечленні), вторинні (займенникові, повні, членні); стягнені й нестягнені форми, ступені порівняння прикметників.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − | 1. Загальна характеристика прикметника в давньоукраїнській мові (різновиди прикметників: іменні, займенникові; характер їх граматичних категорій).
| |
| − | 2. Іменні прикметники як первинний морфологічний розряд; їх доля в українській мові.
| |
| − | 3. Джерела формування займенникових прикметників і шляхи їх морфологічного становлення. Форми членних прикметників. Особливості відмінювання.
| |
| − | 3. Історія ступенів порівняння якісних прикметників.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР.
| |
| − | 1. Познайомтеся з розділом «Походження категорії прикметника» із монографії «Історія української мови. Морфологія» (К., 1978. - С. 163-165) і дайте відповідь на питання: Чому сучасне мовознавство схиляється до думки, що формально-граматичні відмінності між іменниками і прикметниками не споконвічні?
| |
| − |
| |
| − | 2. Провідміняйте в одн., мн. і двоїні словосполучення. Виділіть флексії:
| |
| − | ВЬІСОКЬ ДОМЬ, ВЕЛИКО ДЕРЕВО, МУДРА КЬНИГА.
| |
| − |
| |
| − | 3. Від коротких прикметників утворіть займенникові (повні нестягнені і повні стягнені) форми.
| |
| − | НОВЬ, НОВО, НОВА; ВhРЬНЬ, ВhРЬНА, ВhРЬНО; КРhПЬКЬ, КРhПКО, КР hПЬКА.
| |
| − | Зразок:
| |
| − | коротк.прикм. вказівн.
| |
| − | ж.р. займ.
| |
| − | ТЯЖЬКА + " > ТЯЖЬКА" (с.у.м. тяжкая - повна (нестягнена) форма);
| |
| − |
| |
| − | тяжка [j а] — тяжкаа — тяжка (повна стягнена форма)
| |
| − | [j] витісняється стягнення
| |
| − |
| |
| − | 4. Зробіть морфологічний розбір прикметників. У прикметниках у формі компаративу та суперлативу позначте формотворчі афікси.
| |
| − |
| |
| − | Сърубиша церковь нову святого власия. Погорh търговыи полъ отъ
| |
| − | ручья пльтьницькаго (Новг. І літ). На Дунаи "рославнынъ глась слышитъ (Сл. Іг.). Ты ~си старhе (Лавр. літ.). Меньшии брать Речицкии.
| |
| − |
| |
| − | Зразок: ЛhПШОУЮ - прикметник, яку?, п.ф. ЛhПШАЯ; якісний, повна нестягнена форма, ж.р., одн., 3. в., вищий ступінь порівняння (ЛhПШАЯ –ЛhПАЯ), у реч. - означення.
| |
| − |
| |
| − | Тема 12: Історія становлення числівника як частини мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - шляхи формування і морфологічні особливості числівника як окремої частини мови;
| |
| − | - історію кількісних, порядкових, збірних, дробових числівників;
| |
| − | становлення парадигми різних груп числівників.
| |
| − | Студент повинен уміти:
| |
| − | - відтворювати шлях утворення будь-якого складного чи складеного числівника (з врахуванням фонетичних змін),
| |
| − | - відмінювати і робити повний морфологічний аналіз староукраїнських числівників.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − | 1. Числівникові слова в спільнослов’янській і в давньоукраїнській мовах. Шляхи формування числівника як окремої частини мови.
| |
| − |
| |
| − | 2. Історія кількісних числівників української мови:
| |
| − | - числівники І, 2, 3, 4; особливості відмінювання;
| |
| − | - числівники від 5 до 10; становлення їх парадигми;
| |
| − | - назви чисел другого десятка; історія відмінкових форм;
| |
| − | - назви десятків, сотень; специфіка відмінювання.
| |
| − |
| |
| − | 3. Історія порядкових, збірних, дробових числівників української мови.
| |
| − | Додаткова література
| |
| − | Арполенко Г.П., Городенська К.Г., Щербатюк Т.Х. Числівник української мови. - Ю: Наук. думка, 1980. - С. 3-22, 75-126.
| |
| − | Таранець В.Г. Походження поняття числаі його мовної реалізації. – Одеса, 1999.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − | Увага!!! СР (1-3)
| |
| − | 1. Укладіть таблицю «Становлення числівника як частини мови за зразком.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Числів¬ник
| |
| − | Морф. ознаки в давньоукр. мові
| |
| − | Структурні та фонет. зміни
| |
| − | Морфологічні ознаки вСУЛМ
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Кількісні числівники
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 5-9
| |
| − | Граматично були іменниками, керували залежними ім., вимагаючи Р.в.мн., відмінювались лише в однині як тмеяники ж.р.~на-ї-Н."3н. піать Р,Д,М. піати Ор. пйтью
| |
| − | Втрата незалежності (ПАТЬ-^ п'ять); втратили асоціацію з ім., не сполучаються із означенням
| |
| − | Змінюються тільки за відмінками, мають паралельні закінчення: п'яти-п'ятьох, п'яти-п'ятьом. Перше з них - давнє (крім О.в.); друге - аналогійне (під впливом парадигми числівників 2-4) - фіксується із ХУІ-ХУІІст.
| |
| − |
| |
| − | 11-19
| |
| − | Були складені за будовою: числівник першої о десятка + па + десяте (М.в.); нять па десяте; відмінювалися ліпііс в першій частині: ияти на десяте
| |
| − | Перетворилися у складні: пятьна ^десятє^ > пять на дьсять > пятпадсят > п'ятнадцять
| |
| − | Змінюються за відмінками, закінчення пересувається на кінець слова; з'являються паралельні флексії: одинадцяти -одинадцятьох (як числ. 5-9): такі закінчення фіксуються із XVI-ХУИет.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 2. Познайомтесь із «Вступом» до названої вище монографії Арполенко Г.П. та ін., підготуйте зв'язну розповідь про формування поняття числа і системи числових назв у східних слов'ян.
| |
| − |
| |
| − | 3. Як Ви розумієте твердження, що «лексико-семантична група числівників уніфікувала свою морфологічну структуру шляхом нейтралізації граматичних ознак, успадкованих від іменників та прикметників» (назв. праця - С. 10) ?
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 4. Відтворіть шлях утворення українських числівників 18, ЗО, 40, 60, 200, 500. н.в.мн
| |
| − | Зразок: 300 — триста <— трисъта <— три сьта
| |
| − |
| |
| − | 4. Зробіть морфологічний розбір числівників із речень.
| |
| − | Ис тhхь трии воластии вз#ли єсмы вовса .єі. сотъ колод (Рус., 1386-1418, 35). Взял Хмельницкій: осмь штукъ армать .„ килконадцять паръ котловъ... бунчуковь два булавъ двh (Л.Вел., 1720, 64). Каменныхь куль сто безъ одное (Оп. Київ з., 1552). Куль до гаковниць железныхь, оловомь облитыхь, полчвєрта ста (оп. Остер. з., 1552).
| |
| − |
| |
| − | Зразок: ШИСТЬ ДЕСАТЬ - числівник, скільки?, кількісний, складений, Н.в.; сучасна форма - шістдесят <— шіст'десят<— шесть ДЄС#ТЬ : втрата назальності [#], лексикалізація, занепад слабких зредукованих, подовження [е] з наступним переходом в [і], ствердіння [т'].
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Тема 13: Історія дієслівних форм української мови. Дійсний спосіб дієслова
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | ~ систему дієслівних форм давньоукраїнської мови у порівнянні з СУЛМ;
| |
| − | - поняття дієслівної основи;
| |
| − | - історію форм минулого, майбутнього, теперішнього часу дієслова. Студент повинен уміти:
| |
| − | - на базі основ теперішнього часу та інфінітива визначати класи діє сліп,
| |
| − | - утворювати особові форми теперішнього, минулого і майбутнього часів дійсного способу;
| |
| − | - визначати граматичне значення часу дієслів у текстах;
| |
| − | робити морфологічний аналіз давньоукраїнських дієслівних форм.
| |
| − |
| |
| − | Терміни: дієслівна основа інфінітива; основа теперішнього часу; дійсний спосіб; тематичні, атематичні дієслова; теперішній час; минулий час (аорист, імперфект, перфект, плюсквамперфект); майбутній час (проста форма, І складена форма, ІІ складена форма); особові форми та родові форми.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − | 1. Система дієслівних форм давньоукраїнського періоду в порівнянні з сучасною українською мовою. Їх граматичні характеристики.
| |
| − | 2. Поняття дієслівної основи. Дієслівні основи інфінітива та теперішнього часу як твірні для дієслівних форм. Класи дієслів.
| |
| − | 3. Історія особових дієслівних форм дійсного способу:
| |
| − | - особливості форм теперішнього часу тематичних та атематичних дієслів у різні історичні періоди формування української мови;
| |
| − | - історія форм минулого часу дієслова. Причини та шляхи реформування праслов'янської системи вираження минулості;
| |
| − | - становлення системи дієслівних форм майбутнього часу в українській мові.
| |
| − |
| |
| − | Додаткова література
| |
| − |
| |
| − | Русанівський В.М. Структура українського дієслова. - К., 1971. Марчило Л.М. З історії складних форм майбутнього часу в українській мові // Система і структура східнослов'янських мов. - К., 1977. - С.20-26 (написати конспект).
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | 1. Визначити основи інфінітива й основи теперішнього часу в поданих дієсловах. Основи підкреслити, виділити закінчення і тематичні голосні, зробити висновок, до якого дієслівного класу належить дієслово.
| |
| − | Зразок: НЕС-Е-ШИ - 1 кл. за основою теп. часу.
| |
| − |
| |
| − | можеши, пишеть, кричишь, знаеши, врачевати, дати, рыти, пьрати, хотhти, кричати, бhжати.
| |
| − |
| |
| − | 2. Визначте граматичне значення часу у дієсловах із речень:
| |
| − | Даємо вhдомо симъ нашим листомъ (Закарп. Гр., 1404), Тогда въступи Игорь князь въ злать стремень, и поеха по чистому полю (Слово..,). Рече же имъ Ольга. Въскрмили есми собh кн#зь. Язъ далъ рукою своєю. Она же рече ему: аще ты крестишися, вси имуть то же створити (Лавр. список). Дулhби живяху по Бугу, гдh ныне велиняне, а улучи тиверьце сhдяху бо по Днhстру, присhдяху къ Дунаеви (ПВЛ). Хрестъ есте были цhловали (Іпат. літ.).
| |
| − |
| |
| − | 2. Утворіть усі можливі часові та особові форми від дієслів писати та єсти.
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 3. Зробіть морфологічний аналіз давньоукраїнських дієслівних форм із речень 2-го завдання за зразком:
| |
| − | НЕСЛЬ ЕСМЬ - дієслово, поч.ф. НЕСТИ, особова форма (дійсний спосіб, минулий час, складена форма, перфект, 1-а особа однини чол. р.), Сучасна форма - НІС (після занепаду кінцевого слабкого Ъ усікся суфіксальний -Л і подовжився етимологічний Е в новозакритому складі, який згодом перейшов у І).
| |
| − |
| |
| − | Тема 14: Історія форм наказового та умовного способів дієслова
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - процес становлення умовного способу в СУЛМ на базі давньоукраїнської форми;
| |
| − | - історію та витворення сучасних форм наказового способу.
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | - від поданих дієслів утворювати і змінювати за особами форми умовного і наказового способів;
| |
| − | - пояснювати зміни, що їх зазнали ці форми в процесі історичного розвитку.
| |
| − | Терміни: ірреальна дія, умовний спосіб; наказовий спосіб.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1. Становлення сучасного українського умовного способу дієслова:
| |
| − | - морфологічні засоби вираження умовності в давньоукраїнській мові;
| |
| − | - причини руйнації особових форм умовного способу і утворення родових форм;
| |
| − | - форми умовного способу в літературній і діалектній українській мові.
| |
| − | 2. Історія форм наказового способу:
| |
| − | -особові форми наказовою способу в давньо- та староукраїнський мовні періоди;
| |
| − | - витворення сучасних форм наказового снособу.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | 1. Від поданих дієслів утворіть форми умовного іа наказового способів давньоукраїнської мови. Поясніть, яких змін вони зазнали в процесі історичного розвитку української мови.
| |
| − | НЕСТИ, ХОДИТИ, ПЛЕСТИ, ЗНАТИ, ПЕЧИ, ЕСТИ.
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 3. Перекладіть речення українською мовою. Випишіть із давньо- і староукраїнських речень дієслова у формі наказового та умовного способів, зробіть їх морфологічний аналіз.
| |
| − |
| |
| − | Азь же мол#хь с# сь сльозами да м# бы поустила (Син. Патерик XI-XII ст.). Рече цсрь къ Епифаноу. Моли за м# оче да быхъ былъ съдравъ (Усп. зб.). Възлелhи господине мою ладу къ мнh а быхъ неслала къ нему слезь на море рано (Слово ...). Хот# бы трие члвци сhдили на лану (Грамота 1386-1418).
| |
| − | Зразок:
| |
| − | Паки ли быхом не воротили.
| |
| − | БЬІХОМ НЕ ВОРОТИЛИ дієслово, п.ф. - воротити, особова форма умовного способу (1-а ос. мн. чол.р.). Сучасна укр. ф. - не повернули б (умовний спосіб, множина).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − |
| |
| − | Тема 15: Історія іменних дієслівних форм
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - походження та подальшу долю інфінітива і супіна;
| |
| − | - історію активних і пасивних дієприкметників;
| |
| − | - витворення дієприслівника та форм на -но, -то.
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | - визначати в тексті інфінітив і супін;
| |
| − | - характеризувати дієприкметники;
| |
| − | - визначати базові форми для дієприслівника і форм на -но, -то. Терміни: інфінітив, супін; активні, пасивні (членні та нечленні) дієприкметники; дієприслівник; форми на -но, -то.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1. Особливий статус іменних дієслівних форм в системі давньоукраїн¬ського дієслова.
| |
| − | 2. Інфінітив у різні періоди розвитку української мови.
| |
| − | 3. Історична доля супіна в українській мові.
| |
| − | 4. Розвиток дієприкметника як особливої дієслівної форми:
| |
| − | - історія активних дієприкметників;
| |
| − | - історія пасивних дієприкметників.
| |
| − | 4. Виокремлення дієприслівника та незмінних форм на -НО, -ТО в українській мові.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання:
| |
| − | 1. Підготуйте повідомлення на теми:
| |
| − | 1.1. Супін в історії різних слов'янських мов.
| |
| − | 1.2. Причини та шляхи оформлення дієприслівника як окремої дієслівної форми.
| |
| − |
| |
| − | 2. Перекладіть речення сучасною українською мовою. Випишіть окремо:
| |
| − | - форми дієприкметників, узгоджених з іменниками, займенниками;
| |
| − | - форми дієприкметників, що втратили узгодження.
| |
| − |
| |
| − | И выникнувъши змия из лъба, уклюну и в ногу и съ того разболhся и умьре. Се слышавше, Торци убояшася, побhгоша и до сего дне и помроша бhгаючи. И не всхотhша Половци мира и ступиша Половци воючи (Лавр. сп.). Жены клан#ються тако молв# (Новг. Кормча). Того небожчик не витерпhвши вибhгъ к ним (Полт. акт.).
| |
| − |
| |
| − | Зробіть морфологічний аналіз дієприкметників (дієприслівників) за зразком:
| |
| − | Дерево близко стоячеє (Уч. єв. XVI ст.).
| |
| − | СТОЯЧЕЕ - іменна дієслівна форма - дієприкметник, активний, теп.ч., членний, середи, р., Н,в. одн. Сучасною укр. мовою такі форми втрачені.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Тема 16: Історія становлення прислівника як частини мови
| |
| − |
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - становлення первинних і вторинних прислівників;
| |
| − | - походження вторинних прислівників.
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | - визначати прислівники;
| |
| − | - встановлювати походження і мотивацію прислівників;
| |
| − | - робити морфологічний аналіз прислівників.
| |
| − |
| |
| − | Терміни: прислівники первинні, вторинні; відіменні, віддієслівні прислівники, адвербіалізація.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1. Загальний огляд прислівника як окремого лексико-граматичного класу слів в історії його формування (значення, морфологічні ознаки, джерела формування).
| |
| − | 2. Поняття про первинні та вторинні прислівники, історія їх становлення.
| |
| − | 3. Морфологічні групи прислівників за їх частиномовною мотивацією в різні історичні періоди розвитку української мови:
| |
| − | - відзайменникові;
| |
| − | - відіменні (відіменникові, відприкметникові, відчислівникові);
| |
| − | - віддієслівні.
| |
| − |
| |
| − | Додаткова література
| |
| − |
| |
| − | Задорожний В. Наголошення прислівника завжди// Дивослово.-2002.-№9.- С.10-12. (законспектувати).
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 1. Познайомтеся із розділом «Виникнення класу прислівників» (Історія української мови. Морфологія. - К., 1978. - С. 342-343) і підготуйте зв'язну відповідь на питання: «Які є погляди на виникнення прислівника як частини мови?».
| |
| − | 2. «Розшифруйте» лексичне значення поданих прислівників; визначте від якої частини мови вони утворені; вкажіть, яка їх доля в українській мові.
| |
| − | Зразок: СЬДЕ (СЬДЬ) - прислівник місця, «тут», відзайменниковий (СЬ+ДЄ), в укр. мові витіснився відзайменниковим прислівником ТУТ з ХІУст.(ТУ+ТЬ).
| |
| − | ІНЬДЕ, іНАМО, НhКЬДЄ, ОНУДУ, ІНАКО, EЛЬМА, СЬНАДВОРУ,
| |
| − | ВЬЧЄРА, КРhПЪКО, ПАКЫ, ДЪВАШЬДЬІ, ТРИКРАТЬІ, НЕХОТЯ, ЗДРЯ, ПОТАЙ.
| |
| − |
| |
| − | Зробыть графемно-фонетичний аналіз прислівника ПАКЫ.
| |
| − |
| |
| − | 3. Підберіть самостійно текст із пам'яток української мови ХУП-ХУШ століть на 5 речень. Виберіть прислівники і зробіть їх морфологічний аналіз.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Тема 17: Історія службових частин мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | -характеристику системи службових частин мови;
| |
| − | -історію становлення прийменника, сполучника, частки, вигука. Студент повинен вміти:
| |
| − | - визначати службові частини мови і вигуки в тексті, робити Їх морфологічний аналіз.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − |
| |
| − | 1. Становлення службових частин мови у протоукраїнських говорах; Їх лексичні та граматичні характеристики.
| |
| − | 2. Історія становлення:
| |
| − | прийменника;
| |
| − | сполучника, ' частки.
| |
| − | З. Увага!!! СР: Місце вигука в системі частин мови. Основні шляхи становлення сучасної системи вигукових слів.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | Увага!!! СР
| |
| − | 1. Познайомтеся з відповідними розділами Ваших підручників, посібників про службові слова. Спробуйте дати відповіді на такі узагальнюючі питання:
| |
| − | 1) які семантично-граматичні підстави об'єднувати прийменник, сполучник І частку в групу неповнозначних частин мови? Чому вигук не відносять ні до самостійних, ні до службових частин мови?
| |
| − | 2) яка історична природа виділення первинних (непохідних) і вторинних (похідних) слів різних службових частин мови?
| |
| − | 3) чим структурно схожі між собою слова різних службових частин мови?
| |
| − | 4) укладіть структурно-логічні схеми (таблиці) становлення кожної неповнозначної частини мови.
| |
| − |
| |
| − | 2. Проаналізуйте службові слова із речень:
| |
| − | Данилъ же й Висилко придоста ко Кондратови (ПВЛ, XIII). А отъ монастыра речкою Чолницею до мосту, па дорозе зъ Дубисчь до Своза, где се Чолница зъ Ретовкою сходитъ. А кто би хотил пороушити съе наше дание боуд ми соми или боуд кто, таковые да ест проклятъ от господиа бога (Воgd., 1457).
| |
| − | Зразок:
| |
| − | НА (БЕРЕЗИ) - службова частина мови - прийменник; за походженням первинний, за структурою — простий, передає значення просторовості, із флексією -и оформляє іменник у М.в.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Зразок контрольного тесту з історичної морфології
| |
| − | 1 рівень (10 балів)
| |
| − | 1. У давньоукраїнській мові граматична категорія числа реалізувалася у ______ значеннях (______________________________), роду – у ___ (_____________________), відмінка – у ____(____________________).
| |
| − | 2.Детермінатив -це закінчення, суфікс основи, префікс
| |
| − | Його можна визначити
| |
| − | 3.Надпишіть давній тип відмінювання іменника і сучасну відміну: сєстра, полє, гость, ночь, полъ, дьчи, конь, лєдъ, камы(ень), мати, княгини, око
| |
| − | 4.Виберіть особові давньоукраїнські займенники:
| |
| − | то, и, язь, овь, сєбє, вєсь, ты, мы, єтєрь, нашь, вh, нhчьто, ва, вы.
| |
| − | 5. Назвіть аргументи на користь твердження, що іменники та прикметники належали до одного класу імен.
| |
| − | 6.Перекладіть сучасною українською мовою формули та вираження складених величин:
| |
| − | лhть тысяча четыриста без одного лhта
| |
| − | двадцати и шести коней
| |
| − | полъ третя съта
| |
| − | полъ шеста десяти
| |
| − | Як довго існували утворення такого типу?
| |
| − | 7.Минулий час давньоукраїнського дієслова мав такі форми:
| |
| − | Обведіть формулу, яка лягла в основу сучасних форм минулого часу.
| |
| − | 8. За походженням прислівники поділяються на (наприклад)
| |
| − | 9.За структурою сполучники поділяються на (наприклад)
| |
| − | 10.Власне українськими за походженням є такі частки:
| |
| − |
| |
| − | 2 рівень (20 балів)
| |
| − | 1.Поставте подані іменники
| |
| − | в Д., М.в. одн. сучасної української мови та відтворіть давньоукраїнські форми
| |
| − | книга, рука, другъ, вълкъ, сынъ ,
| |
| − | в О.в. соль, радость.
| |
| − | Поясніть, де треба, фонетичні явища.
| |
| − | У Р.в мн., поясніть походження закінчень:
| |
| − | баба, сестра, нога, свиня, пісня
| |
| − | 2.Що спільне і відмінне в давніх займенників ỏнъ, ỏна, ỏно та онъ, она, оно.
| |
| − | 3.Відтворіть шлях утворення прикметників сучасної української літературної мови:
| |
| − | високий, синя, зелене.
| |
| − | 4.Відтворіть шлях утворення числівників:
| |
| − | дев,ятнадцять, триста, шістдесят
| |
| − | 5.Назвіть дієслівні форми і запишіть їх сучасні (якщо є ) варіанти:
| |
| − | нєсєши-................., быхъ-..............., писаше-...............,
| |
| − | ходити иму-............., читалъ быхъ-.................................,
| |
| − | дhлаи-.................., еси-............., мhрилъ есмь-..............,
| |
| − | писалъ буду-......................., несучи-...............................,
| |
| − | нъсенъ-................., есте были цhловали-.....................,
| |
| − | 6.За яким принципом згруповані дієслівні форми, назвіть їх:
| |
| − | погоубитъ- написаные-
| |
| − | имhючи- взятая-
| |
| − | пришодыши- сидячии-
| |
| − | знаемые- принесеныи-
| |
| − | написано- зшита-
| |
| − | 7.В процесі історичного розвитку форми наказового способу зазнали
| |
| − | таких основних змін:
| |
| − | 8.Дієслова майбутнього часу сучасної української літературної мови мають такі форми ( пояснити їх походження ).
| |
| − | 9.Із старовинних прийменників:
| |
| − | зовсім вийшли з ужитку
| |
| − | звузили сферу свого вживаня
| |
| − | злилися в один прийменник
| |
| − | зазнали значних фонетичних змін і іншого звукового
| |
| − | оформлення
| |
| − |
| |
| − | 3 рівень (30 балів)
| |
| − | 1. Причини та шляхи перебудови старої системи відмінювання іменників. Становлення другої відміни іменника; характеристика контрольних відмінкових закінчень.
| |
| − | 2. Структурні та парадигматичні зміни числівника за період писемної історії української мови.
| |
| − | 3. Історичні зміни у дієприкметниковій системі української мови.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Модуль 4
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 14 ІСТОРИЧНИЙ СИНТАКСИС. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
| |
| − |
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1. Історичний синтаксис як частина історичної граматики.
| |
| − | 2. Члени речення і способи їх вираження в різні історичні періоди.
| |
| − | 3. Конструкції з подвійними відмінками.
| |
| − | 4. Односкладні речення в історії української мови.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − |
| |
| − | Історія української мови. Синтаксис. – К., 1983.
| |
| − |
| |
| − | Історичний синтаксис – це розділ історичної граматики, який вивчає зміни в синтаксичній системі мови від найдавніших часів до сьогодні. Основними його завданнями є:
| |
| − | показати, які синтаксичні конструкції були в мові раніше;
| |
| − | виявити причини і тенденції змін на синтаксичному мовному рівні;
| |
| − | встановити хронологічні рамки появи чи зникнення певних синтаксичних явищ.
| |
| − |
| |
| − | Українське мовознавство має вагомі напрацювання в галузі історичного вивчення синтаксичного мовного рівня. Серед найважливіших – О.О.Потебня “Из записок по русской грамматике», О.С.Мельничук “”Розвиток структури слов’янського речення”, І.І.Слинько “Історичний синтаксис української мови”.
| |
| − | Цікавими і дуже інформативними є також роботи серії “Сравнительно-исторический синтаксис восточнославянских языков» (за ред. В.И.Борковского).
| |
| − |
| |
| − | У найдавніших східнослов’янських пам’ятках у структурі речення можна виділити практично всі ті ж члени речення, які є в сучасній українській мові. Але засоби їх вираження, структурні типи часто значною мірою різняться від сучасного стану.
| |
| − |
| |
| − | ПІДМЕТ
| |
| − | Речення української мови за всю писемну її історію будувалися за номінативним зразком, а тому основним засобом вираження підмета послідовно виступав Н.в. іменних частин мови:
| |
| − | Іменника: Тh послове оучинили межы нас перемирье (Гр., Х1Уст.,1371)
| |
| − | Субстантивованого прикметника чи дієприкметника: А погании губ#ть землю руськую (Лавр. літ.)
| |
| − | Числівником: Единъ же ископа яму (Лавр. літ.)
| |
| − | Займенником: Аще одолhеши ты то возмеши имhнhе мое.
| |
| − |
| |
| − | Характерною рисою давньоукраїнського синтаксису було те, що займенники 1-ої та 2-ої особи у функції підмета вживалися надзвичайно рідко. Це можна пояснити тим, що дієслова-присудки всі були особовими, а отже, не було потреби додатково вживати ще один морфологічний засіб вираження особи – займенник. Наприклад, у “Слові о полку Ігоревім”, за свідченням С.Обнорського, немає жодного підмета у формі особового займенника, у “Повчанні Володимира Мономаха” вони зустрічаються зрідка. Висловлюється думка , що займенники 1-ої та 2-ої особи в пам’ятках Х1-Х11ст. зустрічаються лише під логічним наголосом. Це траплялося тоді, коли виникала необхідність навмисного виділення суб’єкта, при протиставленні його іншому, при звертанні та прикладці. Напр., у Мстиславовій гр.1130р. : Се Я Всеволод далъ єсмь.
| |
| − | Вживання особових займенників у позиції підмета значно посилилося у середньоукраїнський період, мабуть, через зміну форм присудка, який у минулому часі та в умовному способі став виражатися не особовими, а родовими дієслівними формами.
| |
| − | Рідше для вираження підмета міг використовуватися КЛИЧНИЙ в. Такі приклади фіксуються як в давньо- і староукраїнських текстах, так і в пам’ятках ХУ1-ХУ11ст.: ВАСИЛЇЄ росказоваль имь (Учительне єв., ХУ1ст.). Особливо багато таких прикладів в українському фольклорі. Розглядаючи подібні приклади, О.Потебня висловив думку про те, що вживання кличного відмінка в позиції підмета зумовлене потребами віршованого розміру, іноді – із співчуття співця до згаданої особи. Зрозуміло, що це явище має глибші граматичні передумови. Передусім, це тісні зв’язки Кл.в. та Н.в., що призводили до їх взаємозаміни.
| |
| − | Крім іменних засобів вираження підмета в середньоукраїнський період з’являються приклади, коли синтаксичну позицію підмета займає інфінітив. Найчастіше він вживаєтьмя при іменному складеному присудку. Напр., у Климентія Зиновіїва: Зачи(мъ) бы то СЛУШНА РЕЧЪ тое ПОХВАЛЯТИ.
| |
| − | Усі названі однослівні підмети називають ПРОСТИМИ. Крім них, з найдавніших часів зустрічаються і складені підмети, які могли виражатися:
| |
| − | сполученням іменника в Н.в. з іменниками в О.в. з прийменником СЪ: Пилипъ з своею жоною ходиди на веселе (1693);
| |
| − | сполученням числівника в Н.в. з іменником у Н. чи Р.в.: Осмь полковъ стало (Літопис Самовидця):
| |
| − | сполученням займенника в Н.в. з Р.в. іменника (із значенням вибірності) : Нихто з них не мают в то с# вступати (1466).
| |
| − |
| |
| − | ПРИСУДОК
| |
| − | У пам’ятках української мови різних періодів зустрічаються прості і складені форми присудків.
| |
| − | ПРОСТИЙ ДІЄЛІВНИЙ ПРИСУДОК у давньоукраїнський період міг виражатися:
| |
| − | 1. Дієсловами дійсного (у всіх часових формах), умовного та наказового способів: ПО МНh ИДЕТЬ ПОЛКЪ (Лавр.л.) Пошhлъ бh Гюрги въ Русь (Іпат.л.) Поиди кн#же с нами в дань (Лавр. л.).
| |
| − | У староукраїнський період у позиції присудка досить часто виступав перфект з допоміжним дієсловом чи з його скороченою формою: Що ти собі уживал-єсь (Інтерм.,1619).
| |
| − | Дієслова ірреальних способів довго поряд з новими формами мали і старі. Крім того, з ХУ1ст. поширилося вживання другого умовного способу в позиції присудка: Не мовилъ бы был потом о ином отпочинени жадном (Крехівський апостол, 1560).
| |
| − | Частіше, ніж тепер, в староукраїнський період як присудки вживалися багатократні дієслова: И самъ на се отвhтовалъ (Сам.Величко, 1720).
| |
| − |
| |
| − | 2.Активним нечленним дієприкметником : А прокъ ихъ разбежес# куды кто видh (Новг. л.).
| |
| − |
| |
| − | Коли активний нечленний дієприкметник перетвориюється у дієприслівник, він певний час ще може займати позицію присудка: Купцы и ремесленики всякіе мають добровольно огонь у своихъ домhхъ завжды держати, коли хотяче (Грам., 1506) . О. Потебня пояснює таку здатність дієприкметника(дієприслівника) тим, що на той час він був ближчим до дієслова, ніж тепер.
| |
| − |
| |
| − | Некоординовані форми присудка могли виражатися З-ою ос. одн. дієслова БЫТИ для всіх трьох осіб: Ты всhгды со мною ес (Учит. Єв., ХУ1ст.); скороченими формами дієслів: Тому в руку тыць, овому тыць, і сему тыць (І. Вишенський, 1598).
| |
| − |
| |
| − | Цікаво, що прості форми присудка в середньоукраїнський період стояли часто в кінці речення, особливо у пам’ятках латино-польської традиції.
| |
| − |
| |
| − | СКЛАДЕНІ ПРИСУДКИ
| |
| − | Розрізняють складені дієслівні і складені іменні присудки.
| |
| − | Складені дієслівні присудки мають у своїй структурі дієслівну зв’язку із фазисним або модальним значенням та інфінітив. О.Потебня показав, що дієслова НАЧАТИ, ПОЧАТИ, СТАНУТИ, МОГТИ, МУСhТИ, МАТИ, ХОТhТИ, які входили до аналітичної форми 1-ого майбутнього часу, могли зберігати і своє реальне значення – передавати різні фази дії чи різноманітні модальні відтінки – бажаності, повинності, можливості, тощо.
| |
| − | У пам’ятках після Х1Уст. вони вже виступають як допоміжні дієслова у складеному дієслівному присудку. З найдавнішого часу фіксуються складені присудки з допоміжним дієсловом ПОЧАТИ (НАЧАТИ): И ПОЧАЛИ КОРОМОИТЛИ НА МЕНЕ (Гр., 1393). Дещо пізніше – з дієсловом СТАТИ : И У ГОРОДh ОСТРh КОРОЛЬ СТАЛЪ ЗИМОВАТИ (Літ.Самовидця, 1702). У цей же період на закінчення дії почали вживатися дієслова ПЕРЕСТАВАТИ, ПОКИНУТИ, КИНУТИ.
| |
| − | З давніх часів у значенні можливості – неможливості виконання дії вживалися присудки з допоміжним дієсловом МОГТИ , НЕ МОГТИ. Такі приклади зустрічаються вже у пам’ятках Х1Vст.: А ШТО МОЖЕ ПРИЧИНИТИ БОЛШЕ МЕЖИ ТhМИ ВЖИТКИ (Гр., 1370).
| |
| − | У період ХУ-ХУ!ст. сформувалися форми присудків із модальними дієсловами ИМАТИ (значення повинності), МАТИ (із значенням «МУСИТИ»), ХОТhТИ, ВОЛhТИ, ИЗВОЛИТИ, СМhТИ.
| |
| − | Дещо пізніше (з ХУ1-ХУ11ст.) починають уживатися присудки з прикметниками ПОВИНЕНЪ та ДОЛЖЕНЪ чи дієприкметником ПРИНУЖДЕНЪ. З граматичного погляду, це змішані типи присудків: вони стоять на межі складеного дієслівного і складеного іменного присудків. Як правило, вони мали тричленну структуру: ПОВИННА ЄСТ МhТИ, ПРИБИТИ БУДУТЪ ПОВИННИ).
| |
| − |
| |
| − | ІМЕННІ СКЛАДЕНІ ПРИСУДКИ являли собою сполучення дієслівних зв’язок з іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, дієприкметниками тощо.: АЗЪ ЄСМЬ МУЖЬ ЕГО (Лавр. літ.) А МОИ ТИ КУРЯНИ СВhДОМИ КЪМЕТИ: ПОДЪ ТРУБАМИ ПОВИТИ, ПОДЪ ШЕЛОИМЫ ВЪЗЛЕЛhЯНЫ (Слово). ВЪ ДЛЪГОТОУ ОУБО Б#ШЕ. ШЕСТИ ДЕСяТЬ ЛОКЪТЪ (Зб. Святослава, 1073). СЕ МОЕ, А ТО МОЕЖЕ (Слово).
| |
| − | Іменна частина складеного присудка в давньо- і староукраїнський період нормативно мала форму Н.в.(другий Називний): БУДИ МИ ДРУГЪ (Лавр.літ.). Ще і в ХУст. переважає Н.предикативний. Але вже з ХУ1-ХУ11ст. у пам’ятках передусім релігійно-полемічного характеру починає домінувати О.предикативний: НЕ БУДЕШЪ ТОВАРИШОМЪ КЕСАРОВИ( Пересторога , 1605). Вперше виявляється О. предикативний у пам’ятках Х11ст. О.Потебня пояснював розвиток О.предикативного потребою уникнути паралелізму у засобах вираження членів речення. Оскільки О.в. мав первісне значення способу дії, то це сприяло використанню його у предикативній функції . Однак не при усіх видах зв’язок О.предикативний вживався однаково послідовно. Так, при абстрактній зв’язці він активно вживався у пам’ятках ХУ11-ХУ111ст., що не простежується у пізніші періоди. І.Слинько пояснює це впливом польської мови.
| |
| − | Найпослідовніше О.предикативний виступав здавна при напівповнозначних зв’язках перетворення і виявлення (стати, учинитися, оказатися) та при деяких дієсловах стану та руху (мешкати, служити, ходити). З часом при напівповнозначних зв’язках ЗВАТИСЯ, НАЗИВАТИСЯ він починає вживатися нарівні з Н.предикативним, хоч у ХУ1-ХУ11ст. домінував при них.
| |
| − | У складі іменного складеного присудка міг вживатися і Р.в. (здебільшого – Р.квалітативний), який характеризував підмет з боку його якості: КУЛЯ ДО ОБЕОХЪ ОДНОЕ МЕРЫ (1552). У ХУ11-ХУ111ст. його вживання посилюється. Родовий квалітативний міг чергуватися з іменними частинами присудка, вираженими прикметником. Це є свідченням того, що за значенням вони були близькими. Тому І.Слинько вважає, що іменні складені присудки з прикметниковою іменною частиною є своєрідною проміжною ланкою між іменними складеними присудками з прикметниковою частиною та іменними складеними присудками з іменною частиною , вираженою іменником.
| |
| − | Другий Н.в. міг замінюватися не лише О.предикативним, а й деякими прийменниковими конструкціями. Ще в період ХУ-ХУ1ст. зустрічається предикативна конструкція “прийменник ВЪ(У) і М.в.”: Моужь ли который в хрстьяных или поганыхъ (Іпат. літ., ХУст.) З ХУ11-ХУ111ст. така конструкція можлива і від прикметникових форм.
| |
| − | На місці другого Н.в. середньоукраїнські пам’ятки фіксували і сполучення з прийменниками ЗЪ, СЪ, ОТЪ, БЕЗЪ, НАДЪ, ПОДЪ, ПРИ, які вносили своєрідні відтінки у значення присудка – відношення, походження, заперечення, місцерозташування тощо: Бог над нами, кінь під нами( 1625, Пісня про козака і Кулину).
| |
| − | У давньоукраїнських пам’ятках в іменній частині складеного присудка часто вживалися короткі прикметники : Всh землh наша велика и обилна (Лавр.л.). Під впливом речень з субстантивними іменними частинами у них теж почав розвиватися О. предикативний : в діловій писемності середньоукраїнської мови це явище фіксується з ХУ-ХУ1ст.: И маеть онъ намъ вhрнымъ быти (Гр., 1438).
| |
| − | З Х1У-ХУст. в українських грамотах у функції предиката починають вживатися і повні прикметники, з початку ХУ11ст. вони особливо активізуються при абстрактній зв’язці: Той народъ Яфетовъ широкій барзо былъ (З.Коп., 1622).
| |
| − | О.в.предикативний від дієприкметників з’явився лише в окремих актах ХУ1ст. та релігійно-полемічних творах ХУ1-ХУ11ст.: Аще и плотію здраво обносимъ есть (І.Виш., 1616). Слід зазначити, що активні нечленні дієприкметники в ролі присудка вживалися як при абстрактних , так і при напівповнозначних і навіть при повнозначних зв’язках. Такі присудки О.Потебня вважає проміжними між складеними іменними і складеними лієслівними, оскільки вони передають іменну ознаку у певному часі : Володимиръ же бh велми НЕМОГА. ( Бh НЕМОГА – це не те саме, що БЫЛЪ БОЛЕНЪ, але і не дорівнює дієслову БОЛЕЕТ). Такі дієприкметники могли входити у ряд однорідних із дієсловами – присудками. Тому їх О.Потебня називав другорядними присудками. Протягом Х11-Х1Уст. такі нечленні дієприкметники перетворилися в дієприслівники.
| |
| − | Зрідка фіксуються і приклади , коли присудок виражається і дієприслівником, як правило зі зв’язкою, хоч інколи і без неї: Самъ он был без боязни выворачуючи и отмhняючи (Х.Філалет, 1598).
| |
| − |
| |
| − | ДЕЩО З ІСТОРІЇ ЗВ’ЯЗКИ
| |
| − | Багато учених (Соболевський О., Істрін Є., Мельничук О.) вважають, що беззв’язкові конструкції виникли внаслідок занепаду зв’язки в тепершньому часі. На думку Шахматова О. – споконвічно поряд існували як речення зі зв’язками, так і без них (цілком можливо, що речення зі зв’язками виражали ознаки в теперішньому часі, а другі – поза часом). Т.Ломтєв вважає, що такі конструкції почасти збереглися від найдавнішого стану, а почасти виникли внаслідок опускання абстрактної зв’язки, на місці якої стали займенники.
| |
| − | За спостереженнями С.Обнорського, у «Слові …» речень із зв’язками ЄСТЬ і СУТЬ зовсім немає, в той час як зв’язка в першій і другій особі одн. – явище обов’язкове. У період ХУ-ХУ1ст. зв’язка у формі теперішнього часу від БЫТИ вживається вже рідко, а зараз українській літературній мові вона майже невідома (крім наукового і почасти публіцистичного стилю).
| |
| − |
| |
| − | ЗВ’ЯЗОК ПІДМЕТА ІЗ ПРИСУДКОМ
| |
| − | У найдавніших пам’ятках спостерігається координування підмета і присудка у числі та особі, а де було можливо – то і в роді та відмінку.
| |
| − | До особливостей зв’язку підмета і присудка належать:
| |
| − | 1.Для найдавніших пам’яток типовим було ЛОГІЧНЕ узгодження : при збірних іменниках, які мали форму однини, вживався присудок у формі множини: Идуть Русь на Царьградъ(Іпат. літ., ХУ). Але до середини ХУ111ст. основним засобом зв’язку присудка із збірним іменником стала граматична координація (тобто – у однині).
| |
| − | 2. У ранній середньоукраїнський період широко вживалася маєстатна множина: Мл(с)тїю бжїєю, МЫ Стефа(н) воєвода ЧИНИ(м) (Гр., 1475).
| |
| − | Здавна фіксується авторська множина (у пам.ХУ111).
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | САМОСТІЙНА РОБОТА!!! : вираження АТРИБУТИВНОСТІ, ОБ’ЄКТНОСТІ , ОБСТАВИННИХ ЗНАЧЕНЬ.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | КОНСТРУКЦІЇ З ПОДВІЙНИМИ ВІДМІНКАМИ
| |
| − |
| |
| − | У найдавніших східнослов’янських пам’ятках зустрічаються такі подвійні відмінки – другий називний, другий знахідний, другий родовий, другий давальний: вони були паралельні першому називному, знахідному, родовому і давальному. Другі відмінки могли виражатися іменниками, прикметниками і дієприкметниками.
| |
| − | О.О.Потебня називав конструкції з подвійними непрямими відмінками складеними додатками і зазначав, що їх не можна вважати прикладками, тому що вони мають певну предикативність: узгоджуючись з першими відмінками, другий знахідний, родовий і давальний водночас тяжіли до присудка, доповнюючи його. Тому І.Слинько (Іст.грам.,1980) розглядає другий знахідний, родовий і давальний як проміжні члени речення – між присудком і додатком чи означенням.
| |
| − | Найрідше в давніх пам’ятках фіксуються речення з подвійним Р. Найчастіше він являв собою сполучення родових відмінків, в яких перший виражався іменником, а другий – дієприкметниковм, і означав час дії: СѢде Романъ въ Кієвѣ мѣсяца июля наставша (Іпат. літ.) Інколи другий Р. зустрічається в реченнях при наявності заперечення: Не заста отца живого (Лавр.літ.) Його фіксують навіть пам’ятки ХУ1ст. Але з часом конструкції з подвійним Р. були витіснені О.напівпредикативним.
| |
| − | Другий знахідний – мав три типи конструкцій:
| |
| − | перший З. виражається іменником або займенником, що позначає об’єкт при дієслові , а другий – іменником, що виражає назву, роль або функцію: Тебе бо имуще помошницю в печали и в болѣзни (Повч.Вол.Мономаха); в укр. мові витіснений О.безприйменниковим або З.в. з прийменниками ЗА чи НА; збережений болгарською мовою;
| |
| − | перший З. виражається іменником або займенником, а другий – прикметником: И погрѣбоша воєводу своего. Гемѧбега . жива въ земли (Новг.літ.); в розмовній укр. мові – зрідка трапляється : І чи ви бачили його живого?, хоч у літ. мові – витісняється О.в.
| |
| − | перший З. виражається іменником, а другий – дієприкметником: Почютиша Ярополка идоуча (Іпат.літ.) . З переходом нечленних дієприкметників у дієприслівники виник зворот З.в. іменника+ дієприслівник, прослідки якого зустрічаються навіть в Х1Хст.: у Кв.-Основ’яненка :”Благословіть же мене у шлюб уступаючи”. На місці другого З. з’явилися підрядні речення.
| |
| − | До особливих структур належав Д. самостійний, у якому перший Д.виражався іменником або займенником, а другий Д. – дієприкметником (переважно активним нечленним), узгодженим у роді і числі з першим Д.:Князю Стославу възрастъшю и възмужавшю, нача вои совокупляти многи и храбры (Лавр.літ.).
| |
| − | О.Безпалько(Іст.гр.1957) пояснює його назву тим, що “перший Д. у ньому не залежить від інших членів речення, а другий (дієприкметник), маючи певні ознаки предикативності, своєю функцією дорівнює дієслову-присудку.” Д.самостійний мав значення : підрядної частини часу, причини, умови, допусту; інколи виступав сурядною частиною або головною у складнопідрядному; міг бути окремим реченням: Ярославу сущю Новhгородh тогда (Лавр., літ.).
| |
| − | Д.самостійний широко вживався в літописах, у перекладній літературі і творах релігійного характеру, а в текстах ділового стилю його немає. Тобто , він вживався для передачі урочистості .
| |
| − | Уже в ХУ1ст. Д.самостійний починає витіснятися підрядною частиною складного речення, але ще і у ХУ111ст. зустрічається у книжній українській мові (у літописах Величка, Граб’янки). Сліди Д. самостійного П.Житецький бачить і в таких реченнях: Як тій зозулі в саду куючи, так вашій сестриці там горюючи ; Горе мені на чужині без батенька живши (П.Чужбинський).
| |
| − | Схожі звороти були в мовах давніх балтів, германців; з іншими відмінками – в давньогрецькій і латинській мові; паралельні явища зустрічаються у ведійських і хетських текстах. Н.Русинов (Древнерусский язык. – М.,1999. – С.159-160) висловлює думку, що «… Распространение оборота давальный самостоятельный, возможно, было своеобразным результатом попыток сформировать придаточное предложение путем обособления в высказывании второстепенной, обстоятельственной его части от основной, выражающей главное событие».
| |
| − | Але серед подвійних Д. зустрічаються і конструкції з другим Д., вираженим іменником або прикметником: Зане быти ему новому Риму (З.Копист.,1622); И тожь не чюдо и не див быти щасливому костелу латынскому (І.Виш.,1609). Другий Д. іменниковий замінявся О.в.предикативним. Другий Д. прикметниковий часто замінювався прийменниковими конструкціями з ВЪ, ЗА: Больше въ живыхъ быти ему Сомку не позволено (С.Вел., 1720).
| |
| − |
| |
| − | Серед односкладних простих речень найдавнішого писемного періоду можна виділити як дієслівні, так й іменні.
| |
| − | 5.1. У найдавніших давньо- і староукраїнських пам’ятках більше, ніж в сучасній мові, були поширені означено-особові речення. Це пояснюється тим, що дієслова усіх способів були особовими , а значить – чітко вказували на першу чи другу особу: Чинимъ знаменито симъ нашимъ листомъ(Гр., 1342). Ще і в ХУ11-ХУ111ст. вони мали значне поширення. Хоч процес поширення двоскладних речень з підметами – займенниками розпочався ще в Х!-Х11ст., але тільки у ХУ111ст. він посилюється.
| |
| − | Неозначено-особові речення відрізнялися тим, що їх головний член виражався не тільки дієсловом 3-ої особи множини (як зараз), а й 3-ою ос. Одн.: Аже крадеть скотъ на поли…(Руська Правда, 1282). Але вже в ХІV-ХVст. їх залишилося мало. Основним засобом вираження неозначеності стала 3-я особа мн.: иж за твоим черевом бочки с пивами … волочат (Ів.Виш., 1596).
| |
| − | Десь із ХУ1ст. стали траплятися речення, в яких неозначеність передається дієсловом минулого часу множини: И такъ донесли тое бискупови луцкому Бернатови Мацієвскому (Пересторога, 1605).
| |
| − |
| |
| − | У найдавніших пам’ятках головний член безособового речення виражався: безособовим дієсловами, особовими дієсловами у безособовому значенні, інфінітивом, предикативним прислівником.
| |
| − | Мало фіксується безособових речень на позначення явищ природи у найдавніших пам’ятках, що пояснюється їх жанровою специфікою. Частіше вони фіксуються з ХУ1ст.: як стемнhлося, теди там же гроши в мене украдено (Пир.книга,1700).
| |
| − | У зв’язку з тим, що колишні короткі дієприкметники середнього роду перетворилися в безособові дієслівні форми на –НО, -ТО, з Х1У-ХУст. вони починають досить часто займати позицію головного члена безособового речення: А тои #рлыкъ писано оу ордh ( Гр. після 20.У.1393). При них з ХУст. засвідчується дієслово БУЛО (БЫЛО, БИЛО) : Неприятелемъ людского поколhнья зъеднано было (Гр.,1433). (Див. САМОСТІЙНО докладніше про безособові речення у “Іст. Гр., 1980. – С.284289).
| |
| − |
| |
| − | Номінативні речення у найдавніших пам’ятках фіксуються надзвичайно рідко: Княземъ слава а дружине (Слово…). У грамотах Х1У-ХУст. трапляються лише поодинокі приклади з назвами документів, із словом БЛАГОСЛОВЕНІЄ тощо: Приказъ кнз# Михаила Василевич (Гр.,1451); Благословенє Ісидора, митрополита Киевского и всея Руси (Архив, 1440). Пізніше речень з головним членом, вираженим іменником у формі Н.в., стає більше, особливо в описах (напр., замків). Отож, основні типи номінативних речень – буттєві і вказівні - почали витворюватися в ХУ-ХУ1ст., але масове поширення – лише з Х1Х-ХХст.
| |
| − |
| |
| − | У середньоукраїнський період починають формуватися і генітивні речення, особливо їх заперечний різновид. Наприклад, у пісні “Про козака і Кулину” : “ Ні з ким жити , розмовляти, ні сестриці, ні зовиці”.
| |
| − |
| |
| − | УВАГА!!! СР: ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ
| |
| − | Зверніть увагу на:
| |
| − | 1.Чим може ускладнюватися речення у різні періоди формування української мови (однорідні члени речення, предикативні чи уточнюючі звороти, вставні слова, звертання).
| |
| − | 2. Поняття накопичення однорідних компонентів у реченні; сполучники при однорідних членах речення та особливості їх вживання.
| |
| − | 3. Речення з відокремленими означеннями, вираженими дієприкметниковими зворотами; поява відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами.
| |
| − |
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 17. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
| |
| − |
| |
| − | Контрольні питання
| |
| − | 1.До питання про походження складних речень.
| |
| − | 2.Історія безсполучникових складних речень:
| |
| − | безсполучникові складні речення відкритої структури в різні історичні періоди;
| |
| − | безсполучникові складні речення закритої структури в історії української мови.
| |
| − | 3.Поняття про сполучникові складні речення недостатньої диференціації.
| |
| − | 4.Історія складносурядних складних речень.
| |
| − | 5.Історія складнопідрядних складних речень.
| |
| − |
| |
| − | Література
| |
| − | Безпалько О.П. та ін. Історична граматика української мови. –К., 1957.-С.443-469.
| |
| − | Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови. –К.,1980.-294-308.
| |
| − |
| |
| − | На період появи перших писемних пам’яток у східних слов’ян була досить розвинена система складних речень, хоч вона ще суттєво відрізнялася від нинішньої.
| |
| − | Складні речення, очевидно, виникли ще в праіндоєвропейський період шляхом поєднання простих речень. Багато мовознавців вважають, що на основі поєднання однотипних простих речень виникли складносурядні речення (паратаксис), а з них – складнопідрядні (гіпотаксис). Але Б.Лавров вважав, що гіпотаксис виникав водночас з паратаксисом – зв’язаних речень. Зараз знову повертаються до думки О.Потебні, що гіпотаксис виник з подвійних відмінків чи інфінітивних зворотів. Тому, напр., А.Стеценко вважає, що складні речення утворювалися різними шляхами - не тільки внаслідок об’єднання простих речень, а й зворотів у їх складі (Исторический синт. рус.яз., М., 1972). При цьому найбільш ймовірно, що первісно виникли безсполучникові складні речення, а вже з них – складносурядні і складнопідрядні. О.Безпалько думку про те, що безсполучникові складн і речення є давнішими за сполучникові, підкріплює фактами діалектної мови: у них переважають безсполучникові речення над сполучниковими.
| |
| − | Є низка свідчень і на користь того, що складносурядні речення виникли раніше, ніж складнопідрядні:
| |
| − | По-перше, сполучники сурядності є більш архаїчними за підрядні, що виникли недавно із займенників і прислівників;
| |
| − | По-друге, складнопідрядні речення могли виникнути лише на тому етапі розвитку суспільства, коли людина здатна була усвідомлювати причинно – наслідкові зв’язки, тобто тоді, коли у неї добре розвинулося логічне мислення.
| |
| − |
| |
| − | У пам’ятках давньо- і староукраїнської мови безсполучникових речень фіксується небагато. Особливо рідко зустрічаються БСР відкритої структури(їх можна поповнювати іншими предикативними частинами). Дещо більше їх у пам’ятках ХУ1-ХУ11ст.: Осень была мокрая, два месяца дождь непрестанно ишол (Острозький літописець, 1633). Як правило, вони передають одночасність або послідовність подій. Якщо у раніших пам’ятках переважають речення гнучкої структури, то з ХУ1-ХУ111ст. розташування частин стає більш фіксованим: В том же року зима была лихая, по рожестве христове пустила была зима (Острозький літописець).
| |
| − |
| |
| − | Більш вживаними були речення закритої структури. Серед них розрізняють БСР типізованої структури і БСР нетипізованої структури (за значенням і деякими особливостями будови).
| |
| − | О.Потебня серед речень типізованої структури виділяв:
| |
| − | Речення з іменниками в першій частині, які бувають трьох підтипів:
| |
| − | - з дієсловом у другі й частині : Прислалъ человЬ(я)ка, Иваномъ зовутъ;
| |
| − | -з повторенням іменника у другій частині, який супроводжується займенником: Есть печера, изъ тоя печеры исходить источникъ;
| |
| − | -із займенником И, ОНЪ у другій частині: Есть печера, из нея исходить источникъ.
| |
| − | У сучасній українській мові добре збереглися тільки речення третього підтипу, а інші – замінені сполучниковими.
| |
| − |
| |
| − | В першій частині вживалися предикативні форми, які вимагали обов’язкового доповнення (дієслова із значенням мовлення, мислення, сприймання): Куме, слухай: з моих рук щастіе тобе буде (І.Некр., 1790).
| |
| − | У другій частині можливе вживання часток ТАК, ТО, ИНО, які інколи і не наявні. Хоч за будовою вони нагадують складносурядне речення, але значення передають часове, умовне чи наслідкове. Рано сЬ(я)ешъ, рано и пожнешъ (Кл.Зиновіїв).
| |
| − | Серед речень нетипізованої структури виділяються:
| |
| − | Пояснювальні, в яких друга частина містить уточнюючу інформацію: На вечюрки не хожу, - не пускае мати (І.Некрашевич, 1789)
| |
| − | Із зіставно-протиставним значенням. У таких реченнях часто використовувалися антонімічні пари, протиставлення: Колодезъ въ замку почато и полъ сажня выбыто въ скалЬ(я), воды не добыто (Оп. Замка, 1552).
| |
| − |
| |
| − | Такі речення поширені і в сучасній українській мові.
| |
| − |
| |
| − | СПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ НЕДОСТАТНЬОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ
| |
| − |
| |
| − | Хоч у Х1У-ХУст. складні сполучникові речення уже переважали над безсполучниковими, але сурядність і підрядність у них ще не завжди чітко розмежовувалися. Такі речення носили дифузний характер. Такими були передусім речення , що створювалися шляхом нанизування предикативних частин. Використовувалися у них сполучники И та А. Такі речення, вважають, вживалися ширше у спільнослов’янський період і були одним із джерел утворення сполучникових як складносурядних, так і складнопідрядних речень.Напр., в Острозького літописця (1633): И отпровадили его черньцем до граници, и зняли з него чернцтво и пустили его в мирских шатах, и сами вернулися.
| |
| − | Другий тип – речення з підрядними і сурядними сполучниками, у яких сурядні сполучники И, А та ін. Розташовувалися при головній частині і мали значення ТО, ТОДІ: А што єстє єго записъ отъ нэго къ намъ принесли, и мы тотъ записъ эсмо приняли (Богд., гр., 1496)
| |
| − | Не можна сказати, що і зараз процес диференціації завершився повністю.
| |
| − |
| |
| − | Складносурядні речення
| |
| − | Уже в пам’ятках ХІ-ХІІІст.ст. представлена розвинена система сполучникових складносурядних речень, яку й успадкувала середньоукраїнська мова, в якій відбулося оформлення практично всіх сучасних різновидів розгляданих синтасичних одиниць.
| |
| − | Аж до ХУІІст. спостерігається перевага паратаксису над гіпотаксисом. За спостереженням С.Обнорського, і у “Слові о полку Ігоревім, і в “Повчанні Володимира Мономаха” сурядність абсолютно переважає над підрядністю.
| |
| − | Частини складносурядного речення відкритої структури поєднувалися єднальними і розділовими сполучниками. Найчастіше в такій функції виступав сполучник и. Такі речення, як правило, передавали одночасність дій: Суша была великая, и татаре были(Остр.літописець, 1633).
| |
| − | Частіше, ніж у сучасній мові, з єднальним значенням упродовж всього середньоукраїнського періоду вживався сполучник а, як це йому було властиво і в попередні епохи: аче же и кръвавъ придеть. или боудеть самъ почалъ. а выстоуп# ть послоуси, то то ~моу за платежь ώже и били (Руська правда).
| |
| − | Розділові значення передавалися сполучниками или(ли), любо, альбо: иж альбо Петръ святый в Рымh не былъ, албо Павел святый не былъ (Пересторога, 1605). З ХІУ-ХУст.ст. почав уживатися сполучник або, а дещо пізніше - чи…чи, то…то. Вони й запанували в новій українській мові.
| |
| − | Складносурядні речення закритої структури поєднувалися або сурядними сполучниками широкого значення (а, но, да, леч, але(з ХІУст.), та), яке могло конкретизувалося додатковими прислівниками чи іншими словами, внаслідок чого утворювалися конструкції типу а лише, а тому, але зате; або сполучниками вузького значення (тоєст, тобто, себто, цебто). Складносурядні речення першого типу передавали різноманітні відтінки значення – обмежувальні, наслідкові, компенсаційні тощо : Дяк, паламарь гладкі, тільки піп бідняка (О.Негр., ХУІІІ). Другі - мали значення пояснення чи градації: обернули на мертвій хлhб, не веселя, але жалю: то ест он оплатокъ (Пересторога 1605).
| |
| − |
| |
| − | Складнопідрядні речення
| |
| − | Давньо- і староукраїнська мова мали практично всі різновиди складнопідрядних речень, що властиві сучасній українській мові. Але вони не були в своїй переважній більшості організовані так, як тепер. Це видно передусім на прикладі сполучних засобів, які склалися в нинішньому вигляді в прикінцевий середньоукраїнський період, а деякі - вже і в новітні часи.
| |
| − | У найдавніших пам’ятках фіксується досить багато складнопідрядних речень з підрядними означальними частинами. Є серед них і власне означальні, і займенниково-означальні. Приєднуються підрядні частини у них за допомогою сполучних слів кто, что, оже, иже, идеже, котории, пізніше - що: кто не уосхочеть далhи миру держати. тотъ отповhсть (Гр., 1352); возми дань юже ималъ ώлегъ (Іпат. літ.).
| |
| − | Характерною структурною ознакою давніх складнопідрядних речень з означальною частиною є використання у підрядній частині , крім сполучного слова, ще й іменника-підмета головної частини, який пояснюється цією ж підрядною частиною: днhпръ втечеть в понетьское море жереломъ. еже море словеть руское (Лавр. літ.). Такого типу конструктції трапляються ще й у пам’ятках ХУІІст.: Познал власную шкапу, якая шкапа и пропала (Борисп.акт. ХУІІст.). На думку О.Безпалька, такі речення являють собою проміжний тип між складносурядною і складнопідрядною синтаксичною одиницею, а «повторення означуваного іменника … свідчить про певну незалежність та недостатній ще розвиток зв’язку підрядності в складному реченні, про те, що сполучне слово ще не набуло в цьому реченні достатньої сили для того, щоб чітко виражати підрядність» (Історія 1957: 452).
| |
| − | У сучасній українській мові підрядна означальна частина частіше стоїть у постпозиції до головної, тоді як для найдавніших текстів і почасти пам’яток середньоукраїнського періоду більше відома її препозиція: А которому коли слузh своєму роскажемъ панщызну брати, тому они мают давати съ корчмы по чотыры гроши, подлh обычая (Акты ЮЗР, т.1). На таку їх особливість звертали увагу О.Потебня, Ф.Буслаєв. Вони пояснювали такий факт тим, що це було відображенням порядку дій в реальному житті (Буслаєв 1875) , засобом збереження зрозумілості мови (Потебня 1889) . Саме такий порядок названі дослідники вважають більш історично раннім, а переміщення підрядної частини у постпозицію О.Потебня намагається пояснити прагненням виразніше показати залежність підрядної частини від головної (Потебня 1889:331).
| |
| − | Хоч давні сполучні слова на зразок которий, где тощо вживалися ще й у середньоукраїнський період, але їх поступово витісняли українські варіанти що, хто, же, полонізм жеби.
| |
| − |
| |
| − | Підрядні з’ясувальні частини найдавнішої доби починаються сполучниками яко, что, оже, аже, абы: повhдошаа стославу. "ко придоша грьци с поклономъ (Лавр. літ.). Вони були засвоєні українською мовою наступних епох, але зазнали суттєвих змін. Передусім зростала кількість опорних слів, від семантики яких залежали структура з’ясувальних речень. Найчастотнішими з’ясувальними сполучниками у пам’ятках ХУ-ХУІ ст.ст. є же , ижъ, а старі иже, аже, ажъ, старослов’янський дабы і полонізм жеби поступово виходили з ужитку. Якщо опорні слова означали спонукання, повинність, бажаність тощо, з’ясувальні частни приєднувалися за допомогою сполучників, що містили компонент би: чтобы, абы, жеби, даби: то мы сказали, абы там ни гроша мыта нє было (Кост., гр., 1456). Трапляються приклади з сполучними словами якъ, где, коли, что, кто, який.
| |
| − | Пізніші за походженням складнопідрядні речення з підрядною з’ясувальною питальною частиною. Спочатку вони зв’язувалися з головною сполучниками єсли, ли: И мы пытали Сапhги: свhдомъ ли онъ того (Лит.м., 1498) , а з ХУІ ст. почав вживатися сполучник чи, який став нормативним в українській мові: не вh дати , чи звездний бhг его в том омылил (Г.См., 1587).
| |
| − |
| |
| − | Серед складнопідрядних обставинних речень у старокиївський період можна виділити конструкції з підрядними причини, місця, часу, мети, порівняльними, наслідковими, умови і допусту. У наступні періоди вони остаточно оформилися.
| |
| − | Так, найдавніші пам’ятки засвідчують, що підрядні причинові частини поєднувалися з головними сполучниками зане, занежє, понежє, бо, ожє, яко: пол#ми жє прозвани быши. зане в поли сед#ху (Лавр.літ.). У середньоукраїнський період звузилося вживання практично всіх названих сполучників, крім бо і понєже, який уживався навіть у ХУІІст. Із причиновим значенням почали вживатися з’ясувальні сполучники што(что, шо), же, ижъ, витворювалися нові складені для того … ижь, тим…що та ін.:
| |
| − |
| |
| − | Підрядні частини умови приєднувалися у пам’ятках ХІ-ХІІІст.ст. сполучниками иже, аже, аче, оже та старослов’янізмом аще: иже ли не поидеши с нами то мы собh буде. а ты собh (Повч.Мон.). Але вже тексти ХУ-ХУІст.ст. засвідчують перевагу у цій фукції сполучників если і коли: А коли начинье посмhваеши, то и съекровище…безчестиши (І. Виш., 1596). Старовинні книжні сполучники поступово виходили з ужитку. Але оскільки для поєднання умовної частини з головною використовувалися часові сполучники : коли, кгди, егда, аще, ежели, - то можна говорити , що у середньоукраїнський період функції підрядних сполучників ще не були достатньо диференційованими.
| |
| − |
| |
| − | Складнопідрядні речення з підрядними часу належать до частовживаних у давньо- і староукраїнських пам’ятках, де засвідчено такі сполучні засоби: яко, дондеже (старослов’янізм), когда, коли: коли нас не будеть всhх . то всh ваше будеть (Лавр. літ.).
| |
| − | Із ХІУ-ХУст.ст. починають вживатися невідомі попереднім епохам сполучні слова поки, доколя, поколя, доки, скоро, як. Такий багатий склад сполучників і сполучних слів дозволяв різноманітно передавати часові значення: так, недиференційоване значення часу передавалося реченнями з сполучниками якъ, коли, кгди, серед яких найбільш поширеним був перший: а як приехали у Лубнh й з Лубень виехалм, Петро Погрhбний дал минh до сховання с чересом грошей (Пир.кн., 1704); значення часової межі передавалося реченнями, підрядна частина яких мала доколh, доки, поколъ, поки, нhмъ, ажъ: винни мhсто и волости обедве дати сторожу, поки рыбу отловятъ (Оп.зам., 1552); речення із сполучниками якъ, тилко, скоро підкреслювали швидке настання однієї з дій: Як вдарено в бубни на раду, Бруховецкий… пhшо войско припровадилъ ку намету своей сторони (Л.Сам., 1702).
| |
| − |
| |
| − | У пам’ятках більш раннього періоду підрядні частини місця приєнувалися до головних за допомогою сполучних слів где, кде, иде, куда, идеже, камо: Камо Туръ поскачяше, своимъ златымъ шеломомъ посвhчивая, тамо лежать поганыя головы половецкыя (Слово…). Практично всі ці сполучні засоби були збережені і в наступні періоди. Правда, частота їх уживання була неоднаковою. Найчастотнішим був сполучник где, який у пам’ятках середньоукраїнського періоду все частіше засвідчується у варіанті де. Оскільки просторові сполучники за значенням ще не були достатньо диференційованими, то, наприклад, где міг вживатися і з відомим сучасній мові узагальненим значенням місця, і зі значенням напрямку. Порівняйте, наприклад: Мещане сено на себе косятъ где хотятъ (Оп.зам., 1552); тогды можеть поити гдh хочеть (Стат., ХУ).
| |
| − | Із ХІУ ст. у текстах з’являються складнопідрядні речення з підрядними місця, які мали у головній частині вказівні слова тамъ, тутъ, туды, всюди, отоль: а гост# нє принєволити но куда хочєть туды поидєть (Гр., 1361). Це дає підстави І.Слиньку висловити думку про перетворення складнопідрядного речення з підрядною частиною місця із розчленованого на «призайменникове тотожного типу» і далі: «…є підстава визнати складні речення з підрядними місця проміжними між розчленованими реченнями і нерозчленованими призайменниковими» (Історія 1980 : 304-305).
| |
| − |
| |
| − | Складні речення з підрядною допустовою частиною виступають у найдавніших текстах східнослов’янського письма. У них найчастотнішим сполучним засобом є старослов’янський за походженням сполучник аще и, аще но, який виступає поряд з хотя, хоть, а пізніше і з польськими - ачколвекъ, ачъ, обаче тощо. У Руській Правді читаємо: а за искормилц#. Ві. такоже и за кормилицю. хот# си буди холопъ хот# си роба; у Лаврентіївському літописі : аще и полян# звахус# но словеньскаа рhч бh.
| |
| − | Але вже з ХУІст. більшого поширення набувають сполучники хоть, хотя, хотяй, хоч…а, але, однак, но, тоді коли сполучник аще виходить із ужитку. Якщо до цих сполучників додавалася частка би, то підрядні частини починали передавати гіпотетично-допустове значення: Хоть би еще десять разъ, такъ великое было войско, нога би ихъ не войшла (Льв.літ. ХУІІ). З часом допустова частина починає поєднуватися з головною сполучником нехай: Но нехай ся он, як змия, въет и скачет, мы его паки обличати начнем (І.Вишенський, 1596).
| |
| − |
| |
| − | Складні речення з підрядними наслідковими у пам’ятках старокиївського періоду найчастіше приєднувалися сполучниками яко, оже: но лютъ б#ше поуть. ωже коупл#хоу по ногатh хлhбъ(Новг. літ.) Але у пізніших текстах зустрічається досить багато сполучників різного походження : аже, ажъ, што, что, що, иж, же, так што (что, що), так же: Мы ихъ сказнили. такъ. што оп#ть не будутъ намъ пакостити (Гр., 1393). Речення із сполучниками так што, так же, так ижъ сучасного вигляду набули аж у ХУІІст.
| |
| − |
| |
| − | До речень давнього походження відносять складні з підрядними мети. На думку І.Слинька, вони виникли «з безсполучникових конструкцій чи з конструкцій недиференційованого типу , в яких друга частина мала гіпотетичну модальність, бо мета - це бажане, а не здійснене» (Історія 1980 : 307). Одним із джерел їх формування були також прості речення з інфінітивними зворотами мети. Саме тому підрядні речення мети могли пов’язувалися гіпотетичними сполучниками (сполучники, які містять компонент би). У давніх пам’ятках підрядна частина в них з’єднувалася з головною сполучниками да, яко, что, дабы, абы: Възлелhи госполине, мою ладу къ мне, абыхъ не слала къ нему слезъ на море рано (Слово…).
| |
| − | У середньоукраїнський період найчастотнішим стає сполучник аби, рідше трапляються - штоби, щоби, а старокнижні - дабы, чтобы, жебы, ижбы – поступово виходили з ужитку. У цей же час формуються нові складені сполучники мети: для того аби, для того жеби, задля того жеби, які в реченні зустрічаються найчастіше у розчленованому вигляді: бо орда не брала полону задля того, жеби не обтяжалися (Літ.Самовидця, 1702).
| |
| − |
| |
| − | Зустрічаються у пам’ятках Київської Русі і складні речення з підрядними порівняльними, у яких залежна частина приєднується сполучниками акы, неже, нежели, яко. Наприклад, у «Слові о полку Ігоревім» : Сами скачють, акы сhрыи вълци в полh. Сполучники неже, нежели вийшли з ужитку і не засвідчуються сучасною українською мовою, але з ХІУст. засвідчується новий порівняльний сполучник як.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Практичні заняття
| |
| − | Тема 18: Історичний синтаксис. Формування системи членів речення в процесі історичного розвитку української мови
| |
| − | Студент повинен знати:
| |
| − | - предмет і завдання історичної о синтаксису;
| |
| − | -типи речень.
| |
| − | Студент повинен вміти:
| |
| − | вичначати типи речень, характеризувати різні речення як синтаксичні одиниці; з’ясовувати способи і засоби вираження членів речення.
| |
| − |
| |
| − | Теоретичні питання
| |
| − | 1. Предмет і завдання історичного синтаксису. Взаємообумовленість
| |
| − | історичних змін на різних рівнях мовної системи.
| |
| − | 2. Типи простих речень в різні періоди розвитку української мови:
| |
| − | - двоскладні та односкладні речення;
| |
| − | - типи речень за метою висловлювань;
| |
| − | - ускладнюючі компоненти в структурі простого речення.
| |
| − | 3. Засоби вираження:
| |
| − | - головних,
| |
| − | - другорядних членів речення в давньо- і староукраїнський період.
| |
| − | 5. Конструкції з подвійними відмінками в системі членів речення.
| |
| − |
| |
| − | Практичні завдання
| |
| − |
| |
| − | 1. Укладіть бібліографію журнальних статей за останні 10 років з проблем історичного синтаксису («Мовознавство», «Українська мова та література в школі», «Вопросы языкознаниния», «Дивослово» тощо).
| |
| − | 2. Зробіть граматичний розбір речень.
| |
| − | Азъ человекъ грhшенъ есмь. Оу Ярослава же жена Грекини бh. И б#шє была черницею. Не язъ бо почалъ братью бити, но онъ.
| |
| − |
| |
| − | 3. Визначте типи складних речень. Зробіть їх повний синтаксичний аналіз.
| |
| − | Приде Святославъ в Переяславець, и затворишася болгаре въ граде (ПВЛ). Ничить трава жалощами, а древо с тугою къ земли преклонилось (Сл.). Се же написахъ й положихъ. В кое лhто почалъ быти манастырь. В что ради зоветься Печерскые (ПВЛ).
| |
| − |
| |
| − | Зразок:
| |
| − | прийм. ім. част. ім. ім. дієсл.
| |
| − | Оу Ярослава же жена Грекини бh. - речення просте,
| |
| − | розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Домашній контрольно-навчальний тест
| |
| − |
| |
| − | Укладіть самостійно трирівневий тест з “Історичного синтаксису української мови” і дайте еталонні відповіді на всі питання.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ 2
| |
| − | ПРОГРАМА З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 3
| |
| − | КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 6
| |
| − | ОРГАНІЗАЦІЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ” 7
| |
| − | КАРТКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ З “ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ” СТУДЕНТА …………………………………………………… 8
| |
| − | ЛЕКЦІЯ1 ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 12
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 2 ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ; ЇЇ ВИРІШЕННЯ В ДОЖОВТНЕВОМУ, РАДЯНСЬКОМУ ТА СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ 16
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 3 ПОХОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМА. 26
| |
| − | ТЕМА 1: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА. ПОХОДЖЕННЯ І ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 31
| |
| − | ТЕМА 2: ПОХОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ. ПИСЬМО В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ 33
| |
| − | МОДУЛЬ 2 36
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 4. ІСТОРИЧНА ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ (4 ГОД.) 36
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 5. ФОНЕТИКО-ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ В НІЙ 50
| |
| − | ТЕМА 3: ІСТОРИЧНА ФОНЕТИКА ТА ФОНОЛОГІЯ. СИСТЕМА ВОКАЛІЗМУ ТА КОНСОНАНТИЗМУ ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ СПІЛЬНОСХІДНОСЛОВ 'ЯНСЬКОГО МОВНОГО ПЕРІОДУ 63
| |
| − | ТЕМА 4: ВІДОБРАЖЕННЯ В ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ФОНЕТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОЇ МОВИ ТА НАЙДАВНІШИХ СПІЛЬНОСХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗВУКОВИХ ЗМІН ДОПИСЕМНОГО ПЕРІОДУ 65
| |
| − | ТЕМА 5: ФОНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ДІЄЮ ЗАКОНУ ВІДКРИТОГО СКЛАДУ ТА ПРИНЦИПОМ СКЛАДОВОГО СИНГАРМОНІЗМУ 66
| |
| − | ТЕМА 6: ІСТОРІЯ ЗРЕДУКОВАНИХ Ї ([О}) ТА Ь (\Е\) ТА НАСЛІДКИ ЇХ ЗМІН У РІЗНИВ ФОНЕТИЧНИХ ПОЗИЦІЯХ 68
| |
| − | ТЕМА 7: ФОНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ ПІЗНЬОГО ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОГО ТА СТАРОУКРАЇНСЬКОГО ПЕРІОДІВ І ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ 70
| |
| − | МОДУЛЬ 3 75
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 6. ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ МОРФОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. 75
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 7. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ ІМЕННИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. 80
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 8. ВИТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ 86
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 9 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗАЙМЕННИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 104
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 10. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРИКМЕТНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 113
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 11 ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЧИСЛІВНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 119
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 12 СТАНОВЛЕННЯ СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ 127
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 13. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРИСЛІВНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ. 137
| |
| − | ТЕМА 8: ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА. ІМЕННИК. 142
| |
| − | ТЕМА 9: ІМЕННИК. ПЕРЕБУДОВА ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІДМІНЮВАННЯ ТА ВИТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ ТИПІВ ВІДМІН 144
| |
| − | ТЕМА 10: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗАЙМЕННИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 145
| |
| − | ТЕМА 11: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРИКМЕТНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 146
| |
| − | ТЕМА 12: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЧИСЛІВНИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ 148
| |
| − | ТЕМА 13: ІСТОРІЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ДІЙСНИЙ СПОСІБ ДІЄСЛОВА 150
| |
| − | ТЕМА 14: ІСТОРІЯ ФОРМ НАКАЗОВОГО ТА УМОВНОГО СПОСОБІВ ДІЄСЛОВА 152
| |
| − | МОДУЛЬ 4 158
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 14 ІСТОРИЧНИЙ СИНТАКСИС. ІСТОРІЯ 158
| |
| − | СТАНОВЛЕННЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ. 159
| |
| − | ЛЕКЦІЯ 17. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 168
| |
| − | ТЕМА 18: ІСТОРИЧНИЙ СИНТАКСИС. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ В ПРОЦЕСІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 176
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| | | | |
| | | | |
Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень:
0203 Гуманітарні науки. Спеціальність. 6.02030301 Українська мова і література. Бакалавр.
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Історична граматика української мови» є Формування наукового розуміння процесів становлення всіх підсистем єдиної мовної системи та її еволюції від найдавнішого періоду до нашого часу, вироблення стійкого інтересу до питань розвитку української мови, до нез’ясованих питань її самобутньої історії.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Історична граматика української мови» є
1.2.1. Теоретичні завдання:
1.2.2. Практичні завдання:
2.3. Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідно студентам для вивчення курсу: вступ до мовознавства, вступ до слов’янської філології, старослов’янська мова, історія України, давня українська література, усна народна творчість (український фольклор).
основні етапи становлення самобутньої фонетико-граматичної структури української мови; зміни, які забезпечили перетворення праслов’янських протоукраїнських говорів в окрему слов’янську мову; традиційні й сучасні інтерпретації виникнення слов’янських мов загалом й української зокрема
вмотивовувати лінгвістичні й соціолінгвістичні твердження про ті чи ті мовні явища й місце української мови серед інших; робити мовні розбори з урахуванням датації пам’ятки; коментувати попередні й наступні зміни, яких зазнала та чи та мовна одиниця; читати й передавати сучасною мовою тексти попередніх епох
Навчальні теми змістового модуля 1.
Тема 1. Історія української мови як наука й навчальна дисципліна.
Тема 2 . Походження мови українського народу, періодизація її історії.
Тема 3. Походження східнослов’янської писемності.
Навчальні теми змістового модуля 2.
Тема 1. Фонетичні процеси праіндоєвропейського та праслов’янського періодів та їхнє віддзеркалення в українській мові.
Тема 2. Звукові зміни протоукраїнської епохи та їхні наслідки в сучасній українській мові.
Тема 3. Фонетичні зміни в українській мові.
Змістовий модуль 3. Історична морфологія української мови
Тема 1. Історія іменних частин мови (становлення граматичних ознак іменника, займенника, прикметника, числівника).
Тема 2. Історія дієслівних форм (витворення сучасних особових і родових форм, безособових, невідмінюваних та іменних форм).
Тема 3. Історія прислівника, службових частин мови та вигуку.
Змістовий модуль 4. Історичний синтаксис української мови
Тема 1. Історія членів речення та розвитку структури простого речення.
Тема 2. Історія складного речення.
Навчальні теми для вивчення на 1-му тижні.1-ий тиждень – 4 год. лекції
2-ий тиждень – 2 год.семінар “Історія української мови як навчальна дисципліна. Походження української мови”.
Написання і подання реферату “Виникнення і розвиток писемності у східних слов’ян”.
3-ій тиждень – 2 год. л.
2 год. практ. “Походження і розвиток слов’янської писемності. Письмо в різні періоди становлення української мови”.
5-ий тиждень - 2 год. л.
2 год. практ. “Історична фонетика та фонологія. Фонетичні процеси у праслов’янській мові раннього періоду.
2 год. практ. “Складові закони праслов’янського періоду”.
Увага!!! СР “Історія становлення лексичної і фразеологічної систем української мови” – укласти опорні конспекти.
7-ий тиждень – 2 год. лекції
2 год. практ. “Палаталізації задньоязикових”.
2 год. практ. “Пом’якшення приголосних у сполуках із Й”
9-ий тиждень - 2 год. лекції
2 год. практ. “Фонетичні процеси, пов’язані з дією закону відкритого складу”.
2 год. практ. “Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних”.
2 год практ. Увага !!! СР “Прослідки занепаду зредукованих в українській мові”.
2 год. практ. “Фонетичні процеси староукраїнського періоду”.
14-ий тиждень 2 год. практ. “Графемно-фонетичний аналіз текстів різних періодів становлення української мови”.
15-ий тиждень - 2 год. лекції
2 год. практ. Увага!!! Контрольний тест з історичної фонетики.
2 год. семінар “Загальний огляд історичного становлення української лексики та фраземіки”.
17-ий тиждень - 4 год. лекції
18ий тиждень – 2 год. практ. “Історична граматика. Іменник (1)”.
19-ій тиждень - 2 год. лекц.
2 год. практ. “Іменник” (2).
20-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія становлення займенника”.
21-ий тиждень – 2 год. лекц.
2 год. практ. “Історія становлення прикметника”.
22-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія становлення числівника”.
23-ий тиждень – 2 год. лекц.
2 год. практ. СР “Історія становлення іменних частин мови”.
24-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія дієслівних форм. Дійсний спосіб дієслова.”
25-ий тиждень – 2 год. лекц.
2 год. практ. “Історія форм наказового та умовного способів”.
26-ий тиждень – 2 год. практ. “Історія іменних дієслівних форм”.
27-ий тиждень – 2 год. лекц.
2 год. СР “Історія дієслівних форм”.
28-ий тижд. – 2 год. практ. “Історія становлення прислівника”.
29-ий тижд. – 2 год. лекц.
2 практ. “Історія службових частин мови”.
30-ий тижд. – 2 год. Контрольний тест з історичної морфології.
31 – ий тижд. – 2 год. лекц.
2 год. практ. “Історичний синтаксис”.
32-ий тиждень – 2 год. лекц.
2 год. практ. “Морфологічний та синтаксичний аналіз історичного тексту”.
2. Історична граматика української мови/ [Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й.]. – [Вид.2] – К.: Вища школа, 1962. – 268
с.
3. Історична граматика української мови/ [Жовтобрюх М., Волох О., Самійленко С., Слинько І.]. – К.: Вища школа, 1980. – 397 с.
4. Крижанівська О. / Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика /Ольга Крижанівська. – К. : ВЦ «Академія», 2010. - 248 с.
2. Брайчевський М. Походження слов’янської писемності/ Михайло Брайчевський – К., 1998. – 112 с.
3. Історія української мови. Фонетика. – К., 1979. – 432 с.
4. Історія української мови. Лексика і фразеологія. – К., 1983. – 856 с.
5. Історія української мови. Морфологія. – К., 1978. – 487 с.
6. Історія української мови. Синтаксис. – К., 1983. – 396 с.
7. Німчук В.В. Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХІ ст. / Василь Німчук– К., 2002. – 197 с.
8. Півторак Г.П. Українці: звідки ми і наша мова /Григорій Петрович Півторак. – К.: Наукова думка, 1993. – 186 с.
9. Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов/ Григорій Петрович Півторак. – К.: Наукова думка, 2001. – 204 с.
10. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови / Юрій Шевельов . – Х., 2002. – 712 с.
