Відмінності між версіями «Користувач:Зацаренко»

Версія за 08:51, 10 грудня 2014

Про себе

......

Група 12-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р.

Мої інтереси

історичні науки

Проекти в яких беру участь

Проект з "Основ інформатики та ІКТ" і "Археології"

Мої роботи

Дослідження курганів та курганних груп

Якщо є додайте логотип проекту

Ідея проекту

Розглянути основні принципи дослідження курганів та курганних могильників.

Автор проекту

ПІП автора(ів), посилання на їхні власні сторінки Зацаренко Олександр

Матеріали проекту

Інтернет ресурси проекту

Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). Посилання на створену колекцію закладок

Додаткові матеріали проекту

Авдусин Д.А. Польова Археологія СРСР

Методика розкопок курганів [[1]]

Розкопки курганних могильників [2]

Розкопки поселень [3]

Розкопки могильників [4]

Додаткові матеріали проекту

Розкопки курганів

Курган - це похоронна споруда, що має обов'язково дві частини: зовнішню, помітну на поверхні, і внутрішню. Як зовнішній, так і внутрішній устрій курганів дуже різноманітно. Кургани у вигляді пагорба із землі або каміння, суцільно кам'яні або дернові, широко поширені в нашій країні. Зазвичай вони зустрічаються групами. Кургани мають значні архітектурні відмінності. Вони можуть мати пологу насип, що розпливлася біля основи і круту у верхній частині; асиметричну в профілі: крутішу одну частину і полога протилежну; високі і чітко виражені насипу з ровом навколо насипу; насипу, обгороджені кільцевої кам'яною огорожею, прямокутної огорожею з поставлених на ребро каменів, з великими кам'яними стовпами по кутах. У залежності від розмірів і пристрої застосовуються різні прийоми рас »копок. Розкопки курганів складаються з двох основних послідовних прийомів: дослідження зовнішньої, наземної частини кургану і внутрішньої, де скоєно поховання. Предраскопочное дослідження зовнішньої частині кургану. Воно починається із загального обстеження всього могильного поля, простору навколо них і поверхневого обстеження курганів. Зміст дораскопочних досліджень залежить від того, яким розвідувальним матеріалом своєму розпорядженні експедиція. Якщо всі необхідні попередні обстеження були проведені під час розвідки і отримані всі необхідні матеріали, то можна, спираючись на них, приступати до розкопок. Добре, якщо розвідувальні дослідження проводилися тими ж археологами, які будуть проводити розкопки. Проте перш ніж приступити до розкопок курганів, необхідно мати наступні дані: план всього могильника з точним позначенням курганів, на якому кожен курган повинен мати номер. У щоденнику повинні бути докладні дані предраскопочного обстеження всього пам'ятника: опис місця розташування курганів з обов'язковою прив'язкою до якихось орієнтирів; дані про самих курганах, їх кількості, систему розташування, пристрої за зовнішніми ознаками і розмірами; відомості про підйомному матеріалі на курганному іоле, в зруйнованих частинах курганів. Необхідно мати фотознімки курганного могильника з різних точок до розкопок. Тільки після цього можна вибрати об'єкти для розкопок і спланувати дослідження курганного могильника на найближчий час. Основне завдання розкопок - повне вивчення могильника і всіх курганів, що складають його. На жаль, до цих пір висновки робляться по частково розкопаним могильників. Часткове дослідження годиться тільки для ілюстрації, але не для глибоких і об'єктивних висновків. Проте весь могильник відразу не розкопується. Досліджуваної його частиною завжди є окремий круган або група курганів. Дослідження кургану починається з його підготовки до розкопок: вимірювання, фотографування, розмітка, проведення нівелювання та опис зовнішнього вигляду і запис у щоденнику всіх даних про нього. Через центральний кол у напрямку північ - південь по компасу натягується тонка міцна мотузка (важливо, щоб вона не розтягувалася). Двоє людей тримають її за кінці за межами краю кургану, а третій з компасом у центрального стовпа допомагає зорієнтувати її точно у напрямку північ - південь. Як тільки досягнута точність напрямки, по краях забиваються кілки і дорожня мотузка фіксується у напрямку північ - південь. Точно так само встановлюється напрямок захід - схід. Потім визначається край кургану, ого радіус. При цьому треба дотримуватися одна умова: радіус кургану повинен містити повну кількість метрів. За допомогою мотузки з петлею, одягненою на центральний кіл, і прив'язаного кола з іншого боку можна окреслити край кургану. Далі по усіх зазначених лініях у напрямку північ - південь, захід - схід і по краю кургану проривається невелика канавка розмітки глибиною 5-10 см. Слідом за цим треба провести нівелювання кургану. Самий простої і зручний спосіб - провести її з допомогою метрової або двометрової рейки, будівельного нівеліра і лінійки. Від вершини кургану нівелірної дані беруться по всіх чотирьох сторонах. Для цього встановлюється рейка горизонтально за допомогою рівня і через кожен метр, заміряючи розмір між рейкою і поверхнею землі, вимірюється зниження або підвищення. Всі складені показники дають висоту кургану. Рекомендується відразу ж зробити заготовки креслень профілів і плану кургану в масштабі 1:20 і проставити дані нівелювання. Кілька відрізняються підготовчі роботи до розкопок курганів у вигляді кам'яної начерки і з кам'яними огорожами. Визначається центр і край кургану. Якщо насип споруджена з дрібних каменів або з каменів, перемішаних із землею, то його підготовка до розкопок проходить так само, як і кургану з земляним насипом. У тому випадку, коли курган складний з великих каменів, важко намітити лінію і провести нівелювання поверхні. У цьому випадку можна скористатися двома високими кілками та шнуром. Шнур натягається по напрямку північ - південь горизонтально через вершину за допомогою будівельного рівня і закріплюється до високих кілків по краях. Таким прийомом визначається висота кургану, до того ж у різних точках провешенного шнура можна виміряти відстань до поверхні каменів і накреслити на міліметровому папері верхню частину профілю кургану у напрямку північ-південь. Викреслювання ж плану такого кургану пов'язане з певними труднощами: треба не тільки позначити центр і край кургану, а й намалювати камені на поверхні, при огляді поверхні можна встановити і закономірність у розташуванні великих і дрібних каменів, вловити обриси колишніх конструкцій. Значно відрізняється розмітка кургану з чотирикутної кам'яної огорожею. У цьому випадку після огляду та фотографування об'єкту розмічається прямокутний розкоп так, щоб огорожа повністю увійшла до нього. Для цього уздовж однієї з помітних стінок огорожі з зовнішнього боку, орієнтовно у напрямку сторін світу, за допомогою мотузки намічається лінія, проміряти і відкладається повну кількість метрів. Потім від кутових колів намічаються контури всього розкопу. За допомогою великого транспортира та рулетки, шляхом виміру відстаней між протилежними кутами проводиться коригування правильності розмітки і по зовнішній стороні розкопу через кожен метр проставляються кілки. Потім, в залежності від розмірів кургану, його зовнішніх ознак, через центр намічається одна або дві взаємно перетинаються бровки шириною 25-30 см. По завершенні розмітки кургану, після складання необхідних креслень, фотографування і записів у польовому щоденнику, можна приступати до його розкопкам. Якщо розмічається відразу кілька оградок або курганів, рекомендується провести інструментальну зйомку. Завершенням підготовчого етапу є складання креслення. У масштабі 1: 20 викреслюється план розкопу з позначенням відміток через 1 м. Біля кожної відмітки повинні бути проставлені дані нівелювання. Одночасно робляться і заготівлі профілів кургану за даними вимірювань брівок, намічених через його поверхню. Всі виступаючі на поверхню камені повинні бути точно нанесені на план.

РОЗКОПКИ насипах курганів Основна мета розкопок насипу - вивчення її складу, з'ясування пристрою і збір даних для наукової реконструкції первісного вигляду споруди. Тому на насип кургану не можна дивитися як на якусь прикру перешкоду, що не дозволяє відразу ж проникнути до стародавнього поховання. Такий погляд просто неприпустимий у сучасній археології. У минулому ж, коли основною метою археології було накопичення археологічних предметів, розкопки велися так званим колодязем, викопаним зверху кургану або траншей, прокопав через центральну його частину. Тепер ці методи неприпустимі. Насип треба повністю досліджувати до її заснування, тобто на знесення, хоча і цей термін навряд чи правильний: основне завдання розкопок насипу - не знос її, а дослідження. Прийоми розкопок насипу будуть різними залежно від пристрою і розмірів кургану, наявності раскопочному техніки. Розкопки великих земляних курганів із застосуванням раскопочному техніки У світовій археології при польових дослідженнях широко застосовується раскопочному техніка: різної потужності скреперні лопати і бульдозери, транспортери, підйомники для землі та ін У СРСР скрепери та бульдозери за останні роки знайшли широке застосування при дослідженні скіфських, сакських та інших великих земляних курганів, що містять кілька тисяч кубічних метрів будівельної маси, розкопки якої вимагають колосальних трудових витрат, тривалого часу. Але не тільки ці міркування змушують застосовувати землерийну техніку. При дослідженні лопатою, традиційним способом, важко відразу розкрити значну площу; розтин, як правило, йде відносно невеликими ділянками, і важко вловити закономірність її спорудження, визначити шари, які, як правило, охоплюють велику площу кургану. Однак розкопки за допомогою техніки мають і свої недоліки. Об'єкт визначається, як правило, тоді, коли частково вже зруйнований. Не можна, щоб техніка працювала без нагляду археолога. Якщо курган земляний, то краще застосовувати скрепер: він дає рівний зріз, не залишає після себе слідів, дозволяє відвозити землю на будь-яку відстань за межі кургану. Якщо ж у насипу містяться камені, щебінь, то зручніше використовувати бульдозер. Курган, призначений до розкопок за допомогою техніки, спеціально розмічається. Визначається центр (вершина) кургану, його заснування, діаметр, який може бути дуже значним. Проводиться нівелювання кургану. Відмінність полягає в тому, що намічаються не дві перехрещуються бровки, що розділяють курган на чотири сектори, а одна, що проходить через курган у напрямку північ - південь або захід-схід, в залежності від його витягнутості, або дві паралельні бровки шириною від 0,5 до 2 м, якщо курган дуже великий. Необхідно пам'ятати, що брівка - це та частина насипу, яка повинна залишатися до кінця дослідження, після того як буде знята вся насип. Тому вона повинна бути досить товстою, міцною і не руйнуватися. При розмітці під бульдозер уздовж брівки треба прокопати в дерні глибиною на багнет розмічальну канавку. Це потрібно для того, щоб не зруйнувати при роботі бульдозера брівку. Треба дотримуватися при цьому одна важлива умова - за допомогою бульдозера або скрепера можна досліджувати добре відомі по розкопках кургани з похоронною камерою, влаштованій в підкурганних, материковому шарі. Не рекомендується за допомогою техніки розкопувати кургани, що містять впускні поховання в насипу: вони можуть бути зруйновані. Далі, по можливості рівно, зрізається поверхню кургану. Її можна знімати відразу з двох сторін кургану чи з одного його половини. Останнє має одну важливу перевагу: можна, розкопавши половину кургану, простежити всю структуру, виявити розташування похоронного склепу. При дослідженні кургану з допомогою раскопочному техніки не можна розраховувати на те, що бульдозер всі розкопає. Під час роботи бульдозера або скрепера повинна працювати вся раскопочному група: бажано, щоб декілька людей стояли на брівці і постійно її вирівнювали, відкидаючи землю під ніж бульдозера, зачищаючи профіль кургану, ліквідуючи нерівності. Щоб брівка була рівною, по лінії брівки за межами краю кургану встановлюються високі виносні кілки. Два досвідчених археолога повинні стежити за роботою бульдозера постійно в процесі всієї його роботи, фіксувати зміни в структурі, кольорі землі, вести виміри, записи, наносити на робоче креслення. Ні в якому разі не можна допускати, щоб бульдозер або скрепер розколювали курган траншеєю уздовж брівки, треба обов'язково брати курган широко, поступово розширюючи розкопану площа у міру поглиблення, вирівнювання її. При розкопці насипу великих курганів слід звертати увагу на наступне: яка земля за кольором, щільності по краю кургану. Якщо вона відрізняється за кольором і дуже щільна, то, визначаючи ширину цього шару, слід подивитися, чи немає в ньому залишків дерева, каміння, слідів від дернових блоків. Щільність землі не випадкова. Це може бути слід від первісної огорожі на місці кургану. Бажано уважно стежити за тим, з чого складається основна насип кургану, яка її структура. У його нижній частині необхідно простежити викид з могильної ями і похованих під насипом грунт. В основі кургану по всій його площі була похована грунт, яка разом зі зростаючою на ній травою і кореневищами з часом утворила темний шар землі, по краях кургану змикається з сучасним грунтовим шаром. Похована грунт є важливим орієнтиром при дослідженні кургану, його насипу. Поверх похованою грунту зазвичай йде викид, який буває добре помітний у великих курганах. У залежності від розмірів і глибини могильної ями викид може бути дуже значним, займати більшу площу в плані кургану, а починатися він завжди буде у краю могильної ями. В результаті, навіть до виявлення контуру могильної ями, можна в профілі визначити її положення, приблизні розміри. Викидів може бути декілька, вони можуть перекривати один одного і служити показником відносної хронології розташованих під насипом кургану могильних ям. Після роботи бульдозера або скрепера потрібне ретельне зачищення по всій площі кургану, вирівнювання і зачищення профілю бровки, визначення плям від могильних ям на поверхні похованою грунту. Після зачистки проводяться виміри та опис профілю та виявлення плям могильних ям, відзначаються випадки їх взаімоперекриванія. Особливе місце займає опис викиду: його розміри, зміст, малюнок залягання за профілем, розміри за планом кургану. Заміряється ще раз висота кургану від поверхні похованою під насипом грунту. Важливою дослідної процедурою є фотографування профілю кургану і могильних ям. Фотографування треба проводити обов'язково з мірною рейкою і цифрою, що позначає номер кургану, і стрілкою, що показує напрямок на північ. Якщо в профілі кургану помітні якісь заслуговують уваги конструктивні включення: камені, дерево - чи видно слід від грабіжницької ями, то всі ці особливості треба окремо сфотографувати і виділити їх на кресленні профілю кургану. Окремо фотографуються плями могильних ям. Фотографувати їх треба з цифрою, що позначає номер кургану, і цифрою менших розмірів, відповідної номером похоронної камери, з мірною рейкою і стрілкою, яка вказує напрямок на північ. Без цих показників фотографування втрачає інформативність і наукове значення.

Розкопки земляних курганів методом секторів і кільцевих траншів Це широко поширений метод дослідження середніх і малих земляних курганів у степовій і лісостеповій зонах країни без застосування раскопочному техніки. Цим способом досліджують кургани розміром приблизно до 30 м у діаметрі 1-1,5 м висоти. Процедура дослідження складається з підготовчих, предраскопочних робіт, розкопок насипу і дослідження самих поховань. Визначається приблизно центр кургану, його вершина і край з деяким допуском; через центр у напрямку північ-південь і захід-схід намічаються бровки шириною 0,3-0,5 м і курган поділяється на чотири сектори. Після креслення плану і профілів можна приступити до його розкопкам лопатою. Розкопки ведуться по секторах. Причому можливі різні варіанти залежно від кількості землекопів, розмірів кургану і наявності підручних засобів, наприклад носилок, невеликого транспортера для перекидання землі. Тому можна розкопати спочатку один із секторів повністю. Ця частина буде хорошим орієнтиром при подальших дослідженнях насипу, тому що будуть фактично вже ясні шари, складові курган, можуть виявитися викиди і край могильної ями. Можна дослідити відразу два сусідніх сектора, тобто половину кургану. Якщо ж курган великий і виникли труднощі з видаленням землі з території, то можна вести розкопки за допомогою так званих кільцевих траншів. Для цього від краю кургану відкладається двох-або триметрова траншея по всьому колу кургану. У такому випадку повністю розкопується намічена кільцева траншея до рівня поверхні материка, досліджується розкопана частина кургану, викреслюється план і визначаються шари оголених ділянок профілів кургану. Якщо в траншеї немає могильних плям, залишків будь-яких конструкцій, всі зачерчено і описано, то в подальшому при розкопках землю можна скидати в цю досліджену траншею. Однак це найгірший спосіб. Він не дає можливості подивитися на курган в цілому вже після зняття всієї насипу. Зняття насипу краще проводити по пластах його сферичної частини. Спочатку знімається дерен, легко зачищається, тому що вже під дерном можуть виявитися сліди від вогнищ, камені, впускні поховання. Потім на глибину лопати обережно знімається наступний шар. До кінця розкопок кургану бровки залишаються важливим і необхідним дослідним орієнтиром, що несе інформацію про кургані в цілому, його пристрої. При дослідженні насипу можуть зустрітися окремі камені, фрагменти кераміки, сліди дерева, предмети і більш пізні впускні поховання. Всі предмети в насипу кургану повинні бути зафіксовані з зазначенням глибини (шару) та місця розташування. Окремо варто зупинитися на так званих впускних похованнях, скоєних вже після того, як був споруджений курган. Буває, що над такими похованнями помітно пляма могильної ями, яке може бути виявлене при зачистці, але може і не простежуватися. Тому розкопувати насип в будь-якому випадку треба дуже обережно і уважно, пам'ятати, що це не просто землекопних робота, а дослідження, яке пов'язане з руйнуванням археологічного пам'ятника. Розкопки насипу кургану проводяться до поверхні материка. У більшості випадків, щоб чітко виглядали профілі брівок і могильні пляма, на 5-10 см знімається верхня частина материка. Розкопана площа вирівнюється, зачищається. Після цього фотографується площа кургану з декількох точок і окремо фотографуються профілі брівок і могильні плями. Не забудьте, що в кожному разі повинні бути присутніми: мірна лінійка з дециметровими поділками, номер кургану і стрілка, що позначає напрямок на північ. У ході розкопок кургану викреслюється план у масштабі 1: 20 з позначенням усіх знахідок, впускних поховань і могильних плям, а також два профілі: північ-південь і захід-схід з позначенням шарів. При дослідженні насипу кургану, як відомо, велике значення мають вимірювання. Всі вони ведуться від нульової позначки, центру кургану. Тому центральний кіл і позначки-кілки, поставлені на бровках через кожен метр, зберігаються до кінця розкопок.

Результати проекту

[5]==Результати проекту== Файл:Повна роздільність

Ідея проекту

Розглянути основні принципи дослідження курганів та курганних могильників.