Відмінності між версіями «Магістратури у Римі.»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Система магістратури)
Рядок 19: Рядок 19:
 
*'''Безоплатність.''' Магістрати не отримували винагороди за своюпрацю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині.
 
*'''Безоплатність.''' Магістрати не отримували винагороди за своюпрацю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині.
  
==Система магістратури==
+
==Магістрати==
 +
 
 +
Розрізнялися магістрати:
 +
 
 +
ординарні (виборні)
 +
вищі
 +
консули
 +
претори
 +
цензори
 +
нижчі
 +
народні трибуни
 +
еділи
 +
квестори
 +
екстраординарні (що призначаються)
 +
вищі
 +
диктатор
 +
начальник кінноти
 +
інтеррекс

Версія за 18:07, 9 грудня 2014

Магістрату́ра (від лат. magistratus — чиновник, начальник) — загальна назва державних посад в Стародавньому Римі. Виникнення магістратів відноситься до періоду встановлення Римської республіки (кінець VI століття до н. е.). Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою (як правило, 1 рік) і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора) Людина, що заміщала магістра, називалася магістра́том.

Перший вищий магістрат був створений приблизно в 450 до н. е., коли після відміни царської влади на чолі Римської республіки встали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв. Спочатку всі магістрати, окрім народних трибунів, заміщалися патриціями, але до початку III століття до н.е. стали доступні і плебеям.

Всі магістрати мали право видавати укази по колу своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою (imperium). Їх зовнішньою відмінністю була свита з лікторів з фасціями. Згідно із законом Віллія (180 до н. е.) був встановлений порядок і послідовність проходження магістратів (див. cursus honorum).

У епоху Імперії виборні посади втратили політичне значення, але збереглися як передумова для заняття нових, впливових постів.

Основні риси магістратури

  • Виборність. Магістрів обирали на Народних зборах з числа осіб від 27 років і старше (в залежності від посади). До невиборних, призначуваних магістрів належали диктатор і начальник кінноти. При правлінні Сулли зростає віковий ценз: для квесторів - від 30 років, для преторів - від 40 років, для консула - від 42 років.
  • Колегіальність. На кожну посаду крім диктатора і начальника кінноти обиралось по декілька осіб. Вони працювали окремо, але при вирішенні важливих питань узгоджували між собою рішення. Магістрат міг позбавити рішення свого колеги юридичної сили, наклавши на нього veto.
  • Недовгочасність перебування на посаді. Магістратів обирали строком на 1 рік, крім цензорів, яких обирали на 5 років.
  • Відповідальність перед народом. Магістрати несли відповідальність за свою діяльність перед зборами, на яких їх обрали.
  • Безоплатність. Магістрати не отримували винагороди за своюпрацю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині.

Магістрати

Розрізнялися магістрати:

ординарні (виборні) вищі консули претори цензори нижчі народні трибуни еділи квестори екстраординарні (що призначаються) вищі диктатор начальник кінноти інтеррекс