Відмінності між версіями «Стаття до проекту: "Моє рідне місто або село" Чернишенко Анни»

Версія за 10:53, 29 жовтня 2014

На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.

При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

• А ви знаєте історію рідного села?
• Які відомі люди Ваші земляки?
• Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
• Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
• Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
• Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Історичні відомості

XVII століття

Засновано Кам'янку на початку XVII століття кріпаками-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини, які селилися на кам'янистих берегах річки Тясмину (звідси й назва поселення). Вперше слобідка Кам'янка згадується в історичних документах періоду визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років. Її колишній власник Житкевич втік до Польщі, а Кам'янку 27 березня 1649 року передано у спадкове володіння Богдану Хмельницькому. Через п'ять років російський цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив права Хмельницького на неї.

В першій половині XVII століття жителі Кам'янки брали участь у селянсько-козацьких повстаннях під проводом Павла Бута (Павлюка), Дмитра Гуні, Тараса Федоровича (Трясила). У складі військ Богдана Хмельницького кам'янські селяни і козаки брали участь у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, інших бойових діях Визвольної війни.

Після Андрусівського перемир'я 1667 року до Кам'янки прибув новий управитель маєтками Житкевичів. Разом з уніатським протопопом Лаврентієм вони силоміць ополячували населення, нав'язуючи уніатську віру. Ігумен православного Мотронинського монастиря в листі до польського короля писав, що уніати вриваються у церкви, б'ють священників, накладають на селян великі грошові штрафи.

XVIII століття

В часи козаччини Кам'янка входила до складу Чигиринського полку. За Прутським договором 1711 року Кам'янка підпала під владу Польщі.

З 1730 року Кам'янка перейшла у володіння магнатів Любомирських. За тодішнім адміністративним поділом вона була центром Кам'янського ключа, який входив до складу Смілянського староства. 1756-го року Кам'янці надано статус містечка. Основну його частину обнесено високою дерев'яною стіною зі сторожевими баштами, перед стіною викопано глибокий рів. У центрі містечка розміщувалися дерев'яний будинок управителя та різні службові приміщення. Далі один до одного тулилися будинки міщан, селян, кріпаків. У 1787 році кам'янський маєток продано князю Г.Потьомкіну, який разом з іншими населеними пунктами подарував його своїй племінниці К. М. Самойловій. Вийшовши заміж за Л. Д. Давидова, вона оселилася в Кам'янці.

Після другого поділу Польщі (1793) Кам'янка — у складі Російської імперії. Входила до Вознесенського намісництва, а з 1797 року — у складі Чигиринського повіту Київської губернії як центр волості.

XIX століття

На початку 20-х років 19 століття молодший син К. М. Самойлової — полковник В. Л. Давидов, учасник франко-російської війни 1812, пішов у відставку і оселився у Кам'янці. У нього часто гостювали його бойові товариші генерал Микола Миколайович Раєвський, що жив неподалік у своєму маєтку в с. Бовтишці, генерал О. П. Єрмолов, прославлений партизан і поет Денис Васильович Давидов та інші.

Саме в той час Кам'янка стала одним із центрів декабристського руху в Україні. В. Л. Давидов, який 1820 року вступив до «Союзу благоденства», зблизився з керівником Південного товариства декабристів П.І.Пестелем і брав активну участь у діяльності товариства. [4] Давидов віддав у розпорядження декабристів свою кам'янську садибу. З 1823 року він разом з С. Г. Волконським очолює Кам'янську управу Південного товариства декабристів. Восени 1823 року тут відбулася нарада Південного товариства, в якій взяли участь П. І. Пестель, С. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін та інші відомі декабристи. Проведена в Кам'янці нарада схвалила ідею здійснення в Росії революційного перевороту за участю армії та встановлення республіканського ладу.

Протягом 1820 — 1822 років до Кам'янки кілька разів приїздив російський поет Олександр Сергійович Пушкін. Вперше він прибув сюди в листопаді 1820 року і гостював майже 4 місяці. Тут він познайомився з родиною Давидових. Під час перебування у Кам'янці ним були написані вірші «Нереїда», «Я пережив свої бажання», закінчено поему «Кавказький бранець».

В першій половині XIX століття в Кам'янці зароджується промисловість. Першим невеликим підприємством став збудований в 1820 році винокурний завод, який щороку виробляв 7,2 тисячі відер горілки. В 1844 році почав працювати цукровий завод, де працювало 420 кріпаків. Борошномельний промисел був представлений 15 вітряними та 2 водяними млинами. В цей час у містечку набувають розвитку кустарні промисли та місцева торгівля. В 1842 році тут було п'ять купців 3-ї гільдії, які мали близько 30 крамниць і рундуків. Кожної неділі відбувалися базари, річний обіг яких досягав 7 тисяч карбованців. Значна частина жителів продовжувала займатися сільським господарством. Економічному розвитку Кам'янки сприяло також її зручне географічне розташування. Тут перетиналися три шляхи, якими рухався безперервний потік товарів з Києва на Катеринослав, від Дніпра і Черкас вглиб херсонських степів, з Чигирина до торгівельного містечка Златополя. Одночасно з економічним розвитком Кам'янки зростає і населення містечка. Якщо в 1862 році воно становило 4319 жителів то 1900 році майже вдвічі більше — 8808 жителів. З перших років Радянської влади в селі працювали поліклініка та дільнична лікарня. Медичний персонал складався з 6 лікарів і 12 фельдшерів, акушерок, медсестер. Протягом 1920 — 1922 років колишні міністерська та церковнопарафіяльна школи перетворено в семирічну та чотирирічну.

Протягом 1924 — 1925 років в селі на повну потужність запрацювали Кам'янський цукровий завод, сірникова фабрика «Червона зірка», спиртзавод.

Після встановленням радянської влади село Кам'янка в 1923 році стає центром однойменного району Київської губернії, а після ліквідації губернського поділу в 1925 — 1930 рр. — Черкаської (з 1927 року — Шевченківської) округи. З утворенням у 1932 році областей — у складі Київської, а з 1939 року — Кіровоградської областей.

В 1927 році в селі відкрито робітничий клуб, почав діяти радіовузол. В 1933 році почала виходити районна газета «Колективна праця». Відкрито літературно-меморіальний музей та пам'ятники О. С. Пушкіну і П. І. Чайковському.

22 вересня 1929 року в селі створено артіль «Жовтень». Знаним головою колгоспу, хорошим господарником до самого початку Другої світової війни був Шолудько Михайло Гнатович. Із 45-ти господарств, що вступили до колгоспу, 27 — селянські і 18 — робітничі родини. Було усуспільнено 92 га землі, 5 пар коней, 18 корів тощо. Вже через рік до колгоспу вступили 55 відсотків господарств села, у тому числі 105 бідняцьких, 6 наймицьких, 209 середняцьких, а також 34 родини робітників. Всього в артілі налічувалося 911 працездатних. Господарство мало 950 га землі, 80 коней, 9 волів. В 1930-му році в Кам'янці створено ще дві артілі: ім. Ворошилова та ім. Червоної Армії. Цього ж року при цукрокомбінатові створено машинно-кінно-тракторну станцію (МКТС), де було 17 тракторів «Інтернаціонал» і 12 тракторів «Фордзон», 180 коней, кілька сівалок тощо.

В 1933 році в Кам'янці відкрито середню школу, яку в 1937 році переведено в новозбудоване двоповерхове приміщення. Того ж року в селі відкрито ще одну семирічну школу, а на передодні війни дитячу музичну школу.

В довоєнні роки в Кам'янці працювали цукровий, спиртовий, маслоробний і цегельний заводи. На базі колишньої сірникової фабрики в 1930-х роках створено шарикопідшипниковий завод. В роки Другої світової війни в Кам'янці діяли підпільники, які мали тісні зв'язки з партизанськими загонами, що дислокувалися в лісах Холодного Яру. Окупація міста німецько-фашистськими військами тривала з 5 серпня 1941 року по 10 січня 1944 року. Місто визволили частини механізованого корпусу 5-ї гвардійської танкової армії 2-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника П. О. Ротмістрова. При звільненні Кам'янки мужність і героїзм проявив В. І. Галочкін, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Більше 2 тисяч кам'янчан воювали на фронтах війни. 520 з них полягли у боях з ворогом, 1620 удостоєні державних нагород. На честь полеглих земляків споруджено обеліск Слави.

Навесні 1944 року відбудовано механічні майстерні МТС, а наприкінці року стали до ладу цукровий та спиртовий заводи. Почали працювати лікарня, аптека, школи, районна бібліотека. В повоєнні роки продовжувався соціально-економічний і культурний розвиток Кам'янки. У 1945 році на базі шарикопідшипникового заводу споруджено машинобудівний завод, який почав випускати обладнання для текстильної промисловості. Підприємство постійно розширювало виробництво та удосконалювало технологічні процеси. В 1970-х роках на заводі вже працювало близько 3 тисяч робітників та інженерно-технічних працівників, а продукція його відправлялася у 20 країн світу.

У 1952 році в Кам'янці споруджено маслозавод. На початку 50-х років артілі ім. Ворошилова, «Жовтень» та «Червона Армія» об'єдналися в одну велику «Жовтень», яка в 1968 році мала 6197 га землі, фруктовий сад і лісонасадження, ставки, тваринницьке містечко.

В 1954 році Кам'янка стає районним центром новоутвореної Черкаської області. В 1956 році набуває статусу міста.

В 1970-х та наступних роках нарощували потужності підприємства харчової промисловості. На цукрокомбінаті побудовано турбінний зал, введено в дію новий бурякоперереробний цех, здійснено реконструкцію технологічних ліній. На спиртзаводі освоєно виробництво вуглекислоти та сухого льоду, модернізовано виробництво інших видів продукції.

В ці роки в місті збудовано районну поліклініку, кінотеатр, приміщення загальноосвітніх та музичної шкіл, дитячі садки, гуртожиток машинобудівного заводу, житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурної сфери.

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Хмарка-КДПУ;

• Посилання на власний фотоальбом у Хмарка-КДПУ;

• Посилання на власний блог у Blogger;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка