Відмінності між версіями «Проект з "ОІТ і зарубіжної літератури": "Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета." - № 210 ФІМ, Пузирьова, 2014.»
(→Матеріали проекту) |
(→Творчий шлях) |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
Публій Овідій Назон - римський лірик (43 р. до н. є. - 17 р. п. є.) - третій (поряд із старшими Вергілієм і Горацієм) славетний поет часів Августа, народився в м. Сульмоні, при узгір'ях Абруцьких гір, за 140 км від Рима, і походив із стану вершників. Діставши в Римі ґрунтовну риторичну освіту, служив там на адміністративних і судових посадах; але, відчуваючи нестримну прихильність до віршування, покинув службу, щоб віддатися виключно поезії. Він став членом літературного гуртка Валерія Мессали Корвіна, де зблизився з поетами Тібуллом і Проперціем, виступав з декламацією своїх віршів на публічних читаннях, організованих вельможею Асініем Полліоном, і незабаром став улюбленим поетом римської «золотої молоді». До нас не дійшла трагедія Овідія «Медея», його ранній твір, що високо цінувався сучасниками. Як поет, Овідій є продовжувачем Тібулла й Проперція в любовних і антикварно-вчених елегіях, почасти учнем грецьких поетів александрійської школи (Каллімаха, Нікандра і ін.). Пройдена ним риторична школа поклала яскравий відбиток на його творчість, надавши йому, з одного боку, велику зовнішню ефектність, з другого ж - багатослівність, .заміну безпосередності вислову вишуканістю й навмисністю. Сучасники високо цінували легкість і плавність його віршів та майстерність оповідання, яка особливо виявляється в «Метаморфозах». | Публій Овідій Назон - римський лірик (43 р. до н. є. - 17 р. п. є.) - третій (поряд із старшими Вергілієм і Горацієм) славетний поет часів Августа, народився в м. Сульмоні, при узгір'ях Абруцьких гір, за 140 км від Рима, і походив із стану вершників. Діставши в Римі ґрунтовну риторичну освіту, служив там на адміністративних і судових посадах; але, відчуваючи нестримну прихильність до віршування, покинув службу, щоб віддатися виключно поезії. Він став членом літературного гуртка Валерія Мессали Корвіна, де зблизився з поетами Тібуллом і Проперціем, виступав з декламацією своїх віршів на публічних читаннях, організованих вельможею Асініем Полліоном, і незабаром став улюбленим поетом римської «золотої молоді». До нас не дійшла трагедія Овідія «Медея», його ранній твір, що високо цінувався сучасниками. Як поет, Овідій є продовжувачем Тібулла й Проперція в любовних і антикварно-вчених елегіях, почасти учнем грецьких поетів александрійської школи (Каллімаха, Нікандра і ін.). Пройдена ним риторична школа поклала яскравий відбиток на його творчість, надавши йому, з одного боку, велику зовнішню ефектність, з другого ж - багатослівність, .заміну безпосередності вислову вишуканістю й навмисністю. Сучасники високо цінували легкість і плавність його віршів та майстерність оповідання, яка особливо виявляється в «Метаморфозах». | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
=="Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета== | =="Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета== | ||
Версія за 16:32, 21 жовтня 2014
Зміст
Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета.
Ідея проекту
Розповісти про творчий шлях Овідія, познайомитися зі збіркою поета "Сумні елегії", з'ясувати вплив долі поета на її створення.
Автор проекту
Матеріали проекту
Життя
Публій Овідій Назон - римський лірик (43 р. до н. є. - 17 р. п. є.) - третій (поряд із старшими Вергілієм і Горацієм) славетний поет часів Августа, народився в м. Сульмоні, при узгір'ях Абруцьких гір, за 140 км від Рима, і походив із стану вершників. Діставши в Римі ґрунтовну риторичну освіту, служив там на адміністративних і судових посадах; але, відчуваючи нестримну прихильність до віршування, покинув службу, щоб віддатися виключно поезії. Він став членом літературного гуртка Валерія Мессали Корвіна, де зблизився з поетами Тібуллом і Проперціем, виступав з декламацією своїх віршів на публічних читаннях, організованих вельможею Асініем Полліоном, і незабаром став улюбленим поетом римської «золотої молоді». До нас не дійшла трагедія Овідія «Медея», його ранній твір, що високо цінувався сучасниками. Як поет, Овідій є продовжувачем Тібулла й Проперція в любовних і антикварно-вчених елегіях, почасти учнем грецьких поетів александрійської школи (Каллімаха, Нікандра і ін.). Пройдена ним риторична школа поклала яскравий відбиток на його творчість, надавши йому, з одного боку, велику зовнішню ефектність, з другого ж - багатослівність, .заміну безпосередності вислову вишуканістю й навмисністю. Сучасники високо цінували легкість і плавність його віршів та майстерність оповідання, яка особливо виявляється в «Метаморфозах».
Інтернет ресурси проекту
Найголовніші факти життя Овідія
Додаткові матеріали проекту
Життя
Публій Овідій Назон - римський лірик (43 р. до н. є. - 17 р. п. є.) - третій (поряд із старшими Вергілієм і Горацієм) славетний поет часів Августа, народився в м. Сульмоні, при узгір'ях Абруцьких гір, за 140 км від Рима, і походив із стану вершників. Діставши в Римі ґрунтовну риторичну освіту, служив там на адміністративних і судових посадах; але, відчуваючи нестримну прихильність до віршування, покинув службу, щоб віддатися виключно поезії. Він став членом літературного гуртка Валерія Мессали Корвіна, де зблизився з поетами Тібуллом і Проперціем, виступав з декламацією своїх віршів на публічних читаннях, організованих вельможею Асініем Полліоном, і незабаром став улюбленим поетом римської «золотої молоді». До нас не дійшла трагедія Овідія «Медея», його ранній твір, що високо цінувався сучасниками. Як поет, Овідій є продовжувачем Тібулла й Проперція в любовних і антикварно-вчених елегіях, почасти учнем грецьких поетів александрійської школи (Каллімаха, Нікандра і ін.). Пройдена ним риторична школа поклала яскравий відбиток на його творчість, надавши йому, з одного боку, велику зовнішню ефектність, з другого ж - багатослівність, .заміну безпосередності вислову вишуканістю й навмисністю. Сучасники високо цінували легкість і плавність його віршів та майстерність оповідання, яка особливо виявляється в «Метаморфозах».
"Сумні елегії"-відображення жорстокої долі поета
Залишаючи Рим, Овідій вирішив назавжди покінчити з поетичною творчістю, вважаючи її причиною нещастя, що обрушилося на нього. Проте вчасно зрозумів, що його талант стане єдиним джерелом підтримки і натхнення в нових, суворих і незвичних, умовах існування. За період заслання він створив п’ять книг «Скорботних елегій» (близько 50 віршів) і чотири книги «Послань з Понта» (понад 30 віршів), що склали досить точну й переконливу картину умонастрою, страждань і мрій нещасного поета. І книга «Скорботних елегій» розповідає про почуття відчаю, яким Овідій був охоплений перед від’їздом з Рима, особливо засмутило його прощання з дружиною, друзями і слугами, з усією домівкою: Як виринає в душі скорботної ночі картина, — Що в ній останнії я хвилі у Римі пробув, — Як пригадаю цю ніч, коли все я найближче покинув, — Ще і сьогодні з очей котяться сльози рясні… Люба дружина, ридаючи, міцно мене обіймала, Сльози по щоках її, наче та злива, текли… Де тільки глянути, скрізь тут ридання лунали і стогін, В домі моїм раз у раз плач похоронний лунав: Слуги й служниці і хлопці ридають за мною й голосять, В кожнім будинку кутку сльози хтось точить гіркі.
