Відмінності між версіями «Рамеєв Башир Іскандерович»
| Рядок 56: | Рядок 56: | ||
== Джерела == | == Джерела == | ||
| − | [https://uk.wikipedia.org/wiki Рамеєв] | + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/Рамеєв_Башир_Іскандерович Рамеєв] |
[http://chernykh.net/content/view/461/673/ История компьютера] | [http://chernykh.net/content/view/461/673/ История компьютера] | ||
Версія за 07:19, 14 жовтня 2014
Біографія
Народився в сім'ї золотопромисловців. Дід був членом Державної Думи, поетом — класиком татарської літератури. Батько Іскандар Закіровіч
Рамеев навчався до початку Першої світової війни в Гірничій академії в м. Фрайберг (Саксонія), працював на дідових копальнях, з 1926 року
— у тресті «Башкірзолото». У квітні 1938 р. був заарештований, засуджений на п'ять років і помер у 1943 р.
В 1935 році став членом Всесоюзного товариства винахідників, в 1937 вступив до Московського енергетичного інституту. В 1938 році, після
арешту батька був відрахований з інституту, довго не міг знайти роботу. В 1940 році влаштувався техніком в Центральний науково-дослідний
інститут зв'язку.
З початком Радянсько-німецької війни пішов добровольцем в батальйон зв'язку. В 1943 році у складі спеціальної групи забезпечення військ
1-го Українського фронту брав участь у форсуванні Дніпра і звільненні Києва. В 1944 році він був звільнений від служби в армії відповідно
до наказу про фахівців, які направлялися для відбудови народного господарства. Поступив на роботу в ЦНДІ № 108 (директор — академік А.І.
Берг.
На початку 1947 року, слухаючи передачі «Бі-Бі-Сі», дізнався про те, що в США створена ЕОМ «ЕНІАК», і вирішив зайнятися цією новою
справою. За рекомендацією А.І. Берга звернувся до члену-кореспондента АН СРСР І.С. Брука і в травні 1948 був прийнятий інженером-
конструктором в Лабораторію електросистем Енергетичного інституту АН СРСР.
Наукова робота
В серпні 1948 року разом Ісааком Бруком представив перший в СРСР проект «Автоматична цифрова електронна машина».
Серед розробок Рамеева: ЕОМ «Стріла», серія ЕОМ «Урал».
Відсутність диплома про вищу освіту не завадила стати головним інженером і заступником директора з наукової роботи Пензенського НДІ
математичних машин (нині — ВАТ Науково-виробниче підприємство «Рубін», м. Пенза) (з 1955 по 1968 р.) і отримати ступінь доктора технічних
наук без захисту дисертації.
В 1969 році, при виборі напрямків співробітництва з західними компаніями в рамках проекту «Ряд» (надалі ЄС ЕОМ) виступав прибічником
співробітництва з британською компанією ICL на противагу IBM.
Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Золота медаль ВДНГ СРСР
