Відмінності між версіями «Лабораторна робота №3. Технології Веб 2.0. Соціальні сервіси пошуку та закладок. Таблиці Вікі. Археологія»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Технології Веб 2.0}}
 
{{Технології Веб 2.0}}
 +
{{Класифікація ресурсів Веб 2.0}}

Версія за 22:24, 28 вересня 2014

Технології Веб 2.0

Веб 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету. На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web) Веб 2.0 (the wildly read-write Web) дозволяє користувачам спільно діяти - обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають соціальними сервісами Інтернету.

Основні принципи функціонування технологій Веб 2.0

  1. Простота та доступність. Сюди відноситься максимальна легкість опанування технологій користувачами-початківцями, функціональність інтерфейсу, проста навігація, наочність та не переобтяженість дизайну.
  2. Контент, який створюють користувачі. Інформацію (текстову, мультимедійну тощо) може розмістити на сайті будь-який користувач, а інші відвідувачі використовувати, поліпшувати, оцінювати, коментувати, тобто контролювати процес формування інформаційних ресурсів.
  3. Архітектура співучасті і як наслідок мережеві ефекти, а саме ефект «колективного інтелекту», принцип «координації замість контролю», принцип „some rights reserved” – мінімальний захист інтелектуальної власності.
  4. Фолксономія - народна класифікація, практика колективної (спільної) категоризації інформації (текстів, фото, посилань, відео тощо). Для класифікації використовуються ключові слова, які називаються мітками або тегами. Ключові слова задають самі користувачі. Поширена форма візуалізації сукупності всіх тегів ресурсу – «хмаринка тегів». «Хмаринка тегів» відображає область інтересів авторів, які розміщують контент на даному ресурсі. Вибравши тег, можна отримати список категоризованих матеріалів з даної теми.
  5. Веб, як платформа. Надання можливості користувачам застосовувати прикладну програму винятково за допомогою веб-оглядача.
  6. Сервісність. Проекти Веб 2.0 пропонують користувачам вирішення конкретної задачі: организацію власної фото- або відео-галереї, пошук інформації, створення набору закладок на улюблені сайти та інше.

Класифікація ресурсів Веб 2.0

1. Соціальні пошукові системи – системи, які дозволяють користувачам самим визначати в якому напрямку вести пошук, які сайти переглядати насамперед, на які слова звертати першочергову увагу і яким чином представляти знайдені результати. Пошук можна адаптувати до певної тематики та співтовариства.

Класифікація Веб 2.0

2. Сервіси для збереження закладок - засоби збереження посилань на веб-сторінки, які Ви регулярно відвідуєте. На відміну від традиційних методів збереження закладок, нові соціальні сервіси дозволяють:

  • Додавати посилання з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет
  • Посилання будуть доступні з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет
  • Позначати кожну закладку одним або кількома тегами ( мітками-категоріями).

Засоби збереження закладок відносяться до так званих народних класифікаторів.


3. Соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів – сервіси мережі Інтернет, які дозволяють безкоштовно зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровими фотографіями, аудіо- і відеозаписами, текстовими файлами, презентаціями, а також організовувати обговорення контенту.


4. Мережеві щоденники (блоги) - сервіси Інтернет, що дозволяють будь-якому користувачеві вести записи з довільної тематики. За аналогією з особистими щоденниками блоги називають мережними щоденниками.


5. Карти знань (англ. Mind map) — спосіб зображення процесу загального мислення за допомогою схем. У російських перекладах термін може звучати по-різному — карти розуму, карти пам'яті, інтелект-карти, майнд-мэпи.


6. Соціальні геосервіси – сервіси мережі Інтернет, які дозволяють з досить високою точністю знаходити, відзначати, коментувати, доповнювати фотографіями різні об'єкти на карті Землі. Використовуються реальні дані, отримані за допомогою навколоземних супутників.