Відмінності між версіями «Що потрібно для вивчення Лінукс?»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
[[Файл:Gerb.gif]]
 
[[Файл:Gerb.gif]]
                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
+
                   Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.
  
                          Р І Ш Е Н Н Я
+
Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.
                  КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
+
  
          Рішення Конституційного Суду України у справі
+
Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.
        за конституційним поданням 60 народних депутатів
+
            України про офіційне тлумачення положень
+
          частини першої статті 103 Конституції України
+
          в контексті положень її статей 5, 156 та за
+
                конституційним зверненням громадян
+
                  Галайчука Вадима Сергійовича,
+
                Подгорної Вікторії Валентинівни,
+
                Кислої Тетяни Володимирівни про
+
                  офіційне тлумачення положень
+
                частин другої, третьої, четвертої
+
                  статті 5 Конституції України
+
              (справа про здійснення влади народом)
+
+
 
+
м. Київ                                          Справа N 1-5/2005
+
5 жовтня 2005 року
+
N 6-рп/2005
+
+
 
+
    Конституційний Суд  України  у  складі суддів Конституційного
+
Суду України:
+
 
+
    Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
+
    Вознюка Володимира Денисовича,
+
    Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,
+
    Іващенка Володимира Івановича,
+
    Костицького Михайла Васильовича,
+
    Мироненка Олександра Миколайовича,
+
    Німченка Василя Івановича,
+
    Пшеничного Валерія Григоровича,
+
    Савенка Миколи Дмитровича,
+
    Скоморохи Віктора Єгоровича,
+
    Станік Сюзанни Романівни,
+
    Ткачука Павла Миколайовича,
+
    Чубар Людмили Пантеліївни,
+
    Шаповала Володимира Миколайовича,
+
 
+
    розглянув на  пленарному  засіданні  справу за конституційним
+
поданням 60 народних депутатів  України  про  офіційне  тлумачення
+
положень частини    першої    статті  103  Конституції  України
+
( 254к/96-ВР ) в  контексті  положень  її  статей  5,  156  та  за
+
конституційним зверненням громадян Галайчука В.С., Подгорної В.В.,
+
Кислої  Т.В.  про  офіційне  тлумачення  положень  частин  другої,
+
третьої, четвертої статті 5 Конституції України.
+
 
+
    Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40, 42,
+
43 Закону України "Про Конституційний Суд України"  ( 422/96-ВР )
+
стали  конституційне  подання  народних  депутатів  України  та
+
конституційне звернення громадян.
+
 
+
    Підставою для розгляду  справи  згідно  зі  статтями  93,  94
+
Закону України  "Про  Конституційний  Суд України" ( 422/96-ВР ) є
+
практична необхідність у  з'ясуванні  та  офіційній  інтерпретації
+
положень частин    другої,    третьої,    четвертої    статті  5,
+
частини першої  статті  103,  статті  156  Конституції  України
+
( 254к/96-ВР ).
+
 
+
    Заслухавши суддю-доповідача  Євграфова  П.Б.  та  дослідивши
+
матеріали справи, Конституційний Суд України
+
 
+
                        у с т а н о в и в:
+
 
+
    1. Суб'єкт права  на  конституційне  подання  -  60  народних
+
депутатів  України  -  звернувся до Конституційного Суду України з
+
клопотанням про  офіційне  тлумачення  положень  частини  першої
+
статті 103 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в контексті положень
+
її статей 5,  156.  Народні депутати України зазначають, що згідно
+
зі статтею  5  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) народ здійснює
+
владу безпосередньо і  через  органи  державної  влади  та  органи
+
місцевого    самоврядування.    Право  визначати  та  змінювати
+
конституційний лад в Україні належить виключно народові і не  може
+
бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
+
 
+
    У конституційному  поданні наголошується,  що за Конституцією
+
України ( 254к/96-ВР ) народне  волевиявлення  здійснюється  через
+
вибори, референдум  та  інші  форми  безпосередньої  демократії
+
(стаття 69).  Президент України обирається громадянами України  на
+
основі  загального,  рівного  і  прямого  виборчого  права  шляхом
+
таємного голосування  строком  на  п'ять  років  (частина  перша
+
статті 103  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ).  У зв'язку з цим
+
народні депутати України запитують, чи не призведе введення іншого
+
порядку  обрання  Президента України до зміни конституційного ладу
+
України та  до  обмеження  права  народу  здійснювати  свою  владу
+
безпосередньо.
+
 
+
    У конституційному    зверненні  громадян  Галайчука  В.С.,
+
Подгорної В.В.,  Кислої  Т.В.  заявлено  клопотання  про  офіційне
+
тлумачення окремих  положень  Конституції  України ( 254к/96-ВР ),
+
якими гарантовано  реалізацію  та  захист  конституційних  прав  і
+
свобод  людини  і  громадянина в Україні,  зокрема словосполучення
+
"носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні  є  народ".
+
Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) "народ здійснює владу
+
безпосередньо",  що, на думку заявників, унеможливлює посягання на
+
державну  владу з його боку.  Оскільки народ є джерелом формування
+
будь-яких органів державної влади, він не може узурпувати державну
+
владу,  про  що  йдеться  в частині четвертій статті 5 Конституції
+
України ( 254к/96-ВР ).
+
 
+
    2. З  огляду  на  те,  що  конституційне  подання  народних
+
депутатів  України  та конституційне звернення громадян стосуються
+
того самого  питання,  Конституційний  Суд  України  згідно  зі
+
статтею 58  Закону  України  "Про  Конституційний  Суд  України"
+
( 422/96-ВР ) Ухвалою від 14 грудня 2004 року об'єднав їх  в  одне
+
конституційне провадження.
+
 
+
    3. В  одержаних  на  запити  Конституційного  Суду  України
+
відповідях Президента  України,  Голови  Верховної  Ради  України,
+
Інституту  законодавства  Верховної  Ради України,  Фонду сприяння
+
місцевому самоврядуванню України,  Національної юридичної академії
+
України імені Ярослава Мудрого,  юридичних факультетів Львівського
+
національного  університету  імені  Івана  Франка,  Чернівецького
+
національного  університету  імені  Юрія Федьковича і Таврійського
+
національного  університету  імені  В.І.  Вернадського,  доктора
+
юридичних наук, професора Одеської національної юридичної академії
+
Орзіха  М.П.,  кандидата  юридичних  наук,  доцента  юридичного
+
факультету  Київського  національного  університету  імені  Тараса
+
Шевченка Мяловицької Н.А. викладено позиції щодо порушених питань.
+
Зокрема,  у цих відповідях міститься однозначне розуміння положень
+
частин другої,    третьої    статті    5    Конституції    України
+
( 254к/96-ВР ),  за якими носієм і єдиним джерелом влади в Україні
+
є народ та виключно народові належить право визначати і  змінювати
+
конституційний лад в Україні.
+
 
+
    При цьому    підкреслюється    взаємозв'язок  безпосередньої
+
(здійснення  народного  волевиявлення  через  вибори,  референдуми
+
тощо)  та  представницької  (здійснення влади народом через органи
+
державної влади та органи місцевого самоврядування) демократії,  а
+
також  відсутність  переваги  жодної  з  цих форм здійснення влади
+
народом.  Як  наголошується  у  висновку  Інституту  законодавства
+
Верховної  Ради  України,  положеннями  розділу  III  "Вибори.
+
Референдум" Конституції  України    ( 254к/96-ВР )  "унормовується
+
порядок  прийняття владних рішень самим народом,  здійснення чи не
+
найсуттєвішого з політичних прав громадян - виборчого і,  нарешті,
+
формування ключових ланок державного механізму".
+
 
+
    Разом з  тим  у  зазначених  відповідях  вчених-правознавців
+
по-різному визначається поняття конституційного ладу в Україні  та
+
викладено  різне  бачення  вирішення  питання  щодо  зміни порядку
+
обрання Президента України.  З цього приводу Голова Верховної Ради
+
України вважає, що у зв'язку з прийняттям Постанови Верховної Ради
+
України "Про  внесення  доповнення  до  Постанови  Верховної  Ради
+
України  "Про  попереднє схвалення законопроекту про внесення змін
+
до Конституції України (реєстр.  N 4105)" від 3 лютого  2004  року
+
N 1403-IV  ( 1403-15 ) положення частини першої статті 103 чинної
+
Конституції України ( 254к/96-ВР ),  за  якими  Президент  України
+
обирається  громадянами  України  на основі загального,  рівного і
+
прямого виборчого права шляхом  таємного  голосування  строком  на
+
п'ять  років, було відновлено у законопроекті про внесення змін до
+
Конституції України (реєстр. N 4180),  а  тому  "пропозиція  щодо
+
запровадження  порядку  обрання Президента України Верховною Радою
+
України сьогодні не є предметом конституційної реформи в Україні".
+
 
+
    4. Вирішуючи питання,  поставлені у  конституційному  поданні
+
народних  депутатів України та конституційному зверненні громадян,
+
Конституційний Суд України виходить з такого.
+
 
+
    4.1. Конституція України ( 254к/96-ВР ),  прийнята  Верховною
+
Радою України 28 червня 1996 року від імені Українського народу, є
+
вираженням його суверенної волі (преамбула Конституції України).
+
 
+
    Згідно зі статтею 5 Основного Закону України  ( 254к/96-ВР )
+
носієм  суверенітету  і  єдиним  джерелом влади в Україні є народ,
+
який здійснює владу безпосередньо і через органи  державної  влади
+
та  органи  місцевого  самоврядування  (частина  друга);  виключно
+
народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в
+
Україні,  яке  не  може бути узурповане державою,  її органами або
+
посадовими особами (частина третя).
+
 
+
    Положення "носієм суверенітету... є народ" закріплює  принцип
+
народного суверенітету,  згідно з яким влада Українського народу є
+
первинною,  єдиною і невідчужуваною,  тобто органи державної влади
+
та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні,  що
+
походить від народу.  У Рішенні Конституційного Суду  України  від
+
11 липня  1997  року  N  3-зп    ( v003p710-97 )  (справа  щодо
+
конституційності тлумачення  Верховною  Радою  України  статті  98
+
Конституції України      ( 254к/96-ВР )  зазначено,  що  прийняття
+
Конституції України Верховною  Радою  України  було  безпосереднім
+
актом  реалізації  суверенітету  народу  (абзац  перший  пункту  4
+
мотивувальної частини).
+
 
+
    На думку  Конституційного  Суду  України,  положення  частини
+
третьої статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти
+
так,  що народ як носій суверенітету і єдине  джерело  влади  може
+
реалізувати  своє  право  визначати  конституційний  лад в Україні
+
шляхом  прийняття  Конституції  України  на    всеукраїнському
+
референдумі.
+
 
+
    4.2. "Воля  народу, -  наголошується  в Загальній декларації
+
прав людини ( 995_015 ), - повинна бути основою  влади  уряду;  ця
+
воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах,
+
які повинні провадитись при загальному і рівному  виборчому  праві
+
шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що
+
забезпечують свободу голосування" (частина третя статті 21).
+
 
+
    За Основним  Законом  України      ( 254к/96-ВР )  народне
+
волевиявлення здійснюється через вибори,  референдум та інші форми
+
безпосередньої  демократії  (стаття  69)  (зокрема вибори народних
+
депутатів України,  Президента України,  депутатів представницьких
+
органів  місцевого самоврядування,  сільських,  селищних,  міських
+
голів,  всеукраїнський  та  місцеві  референдуми)  в  порядку,
+
встановленому Конституцією та законами України.
+
 
+
    Здійснення народного  волевиявлення  у  зазначених  формах
+
безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом
+
затвердження  відповідних  рішень  (законів)  і формування органів
+
державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.
+
 
+
    Виходячи з  наведеного  Конституційний  Суд  України  дійшов
+
висновку,  що  результати народного волевиявлення,  отримані через
+
вибори й референдум, є обов'язковими.
+
 
+
    Влада народу здійснюється в межах території держави у  спосіб
+
і формах,  встановлених  Конституцією  ( 254к/96-ВР )  та законами
+
України.  На  думку  Конституційного  Суду  України,  реалізація
+
громадянами України конституційних прав і свобод,  передусім права
+
голосу на виборах і референдумі, є складовою  процесу  здійснення
+
влади  народом  безпосередньо.  При  цьому  кожен  громадянин
+
зобов'язаний неухильно    додержуватися    вимог    Конституції
+
( 254к/96-ВР ) та законів України, не посягати на права і свободи,  
+
честь і гідність інших людей (частина перша статті 68  Конституції
+
України,  абзац  четвертий  пункту 2 мотивувальної частини Рішення
+
Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року  N  4-рп/2001
+
( v004p710-01 )  (справа  щодо  завчасного  сповіщення  про мирні
+
зібрання).
+
 
+
    Основним    Законом  України    ( 254к/96-ВР )  гарантовано
+
здійснення  народом  влади  також через сформовані у встановленому
+
Конституцією та  законами  України  порядку  органи  законодавчої,
+
виконавчої,  судової  влади  та  органи  місцевого  самоврядування
+
(частина друга статті 5).
+
 
+
    4.3. Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) держава, її
+
органи, посадові особи не мають права визначати конституційний лад
+
в Україні,  яке  належить  виключно  народові.  Однак  Конституція
+
України ( 254к/96-ВР ), закріплюючи конституційний лад, не містить
+
визначення цього поняття.  У Рішенні Конституційного Суду  України
+
від 11  липня  1997 року N 3-зп ( v003p710-97 ) стверджується лише
+
про  засади  конституційного  ладу  в  Україні,  що  закріплені  у
+
розділах I,  III,  XIII  Конституції  України    ( 254к/96-ВР )
+
(абзац перший пункту 4 мотивувальної частини).
+
 
+
    Розділ XIII Конституції України    ( 254к/96-ВР )  встановлює
+
порядок внесення лише змін до неї.  Зокрема,  для внесення змін до
+
розділів I,  III,  XIII Основного Закону України    ( 254к/96-ВР )
+
визначено  особливу  процедуру,  згідно  з  якою  законопроект про
+
внесення змін до цих розділів подається до Верховної Ради  України
+
Президентом  України  або  не  менш  як  двома  третинами  від
+
конституційного складу Верховної Ради України  і,  за  умови  його
+
прийняття  не  менш  як двома третинами від конституційного складу
+
Верховної    Ради    України,    затверджується    всеукраїнським
+
референдумом, який      призначається      Президентом    України
+
(частина перша статті 156).
+
 
+
    Чинна Конституція України ( 254к/96-ВР )  прийнята  Верховною
+
Радою  України  від  імені  Українського народу - громадян України
+
всіх національностей (преамбула Конституції  України).  Тобто  при
+
прийнятті 28  червня  1996 року Конституції України ( 254к/96-ВР )
+
суверенна воля народу була опосередкована Верховною Радою України.
+
Із  нормативно-правового  змісту  положень частин другої,  третьої
+
статті 5 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ), за якими народ є
+
носієм  суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові
+
належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні,
+
випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України.
+
 
+
    4.4. Конституція  України  ( 254к/96-ВР ) забороняє узурпацію
+
належного  виключно  народові  права  визначати  і  змінювати
+
конституційний лад в Україні державою,  її органами або посадовими
+
особами.  Узурпація означає,  зокрема,  привласнення  переліченими
+
суб'єктами права,  яке передусім належить народові,  вносити зміни
+
до Конституції України  ( 254к/96-ВР )  у  спосіб,  який  порушує
+
порядок,  визначений  розділом  XIII  чинного  Основного  Закону
+
України,  в тому числі усунення народу від реалізації  його  права
+
визначати і змінювати конституційний лад в Україні.  Тому будь-які
+
дії держави,  її органів або  посадових  осіб,  що  призводять  до
+
узурпації  права  визначати  і  змінювати  конституційний  лад  в
+
Україні,  яке належить виключно народові,  є  неконституційними  і
+
незаконними.
+
 
+
    4.5. Розглядаючи  положення  частини  четвертої  статті  5
+
Конституції України  ( 254к/96-ВР )  "ніхто  не  може  узурпувати
+
державну  владу" у системному зв'язку з положеннями частин другої,
+
третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону  України,
+
Конституційний Суд України дійшов висновку, що узурпація державної
+
влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами
+
державної  влади  чи  органами  місцевого  самоврядування,  їх
+
посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо.
+
 
+
    Гарантією недопущення  узурпації державної влади є,  зокрема,
+
закріплені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) принципи здійснення
+
державної влади на засадах її поділу на законодавчу,  виконавчу та
+
судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи
+
державної  влади  та органи місцевого самоврядування,  їх посадові
+
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
+
спосіб,  що  передбачені Конституцією та законами України (частина
+
друга статті 19).  Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду
+
України у  справі  про  фінансування судів від 24 червня 1999 року
+
N 6-рп/99 ( v006p710-99 ) (абзац  перший пункту  2  мотивувальної
+
частини).  
+
 
+
    4.6. Відповідно  до  частини  першої  статті  103 Конституції
+
України ( 254к/96-ВР ) Президент  України  обирається  громадянами
+
України  на  основі загального,  рівного і прямого виборчого права
+
шляхом таємного голосування строком на п'ять років.  Верховна Рада
+
України  8  грудня  2004 року прийняла Закон України "Про внесення
+
змін до Конституції України" N 2222-IV ( 2222-15 ),  яким залишила
+
порядок  обрання Президента України,  встановлений частиною першою
+
статті 103 чинної Конституції України ( 254к/96-ВР ), без змін.
+
 
+
    Отже, виходячи  з  цього  і  на  підставі  статті  45,
+
частини першої  статті  93  Закону України "Про Конституційний Суд
+
України" ( 422/96-ВР ) Конституційний Суд України дійшов  висновку
+
про  припинення  конституційного провадження у справі про офіційне
+
тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції  України
+
( 254к/96-ВР )  в  контексті  положень статей 5,  156 Конституції
+
України,  оскільки практична необхідність в офіційному  тлумаченні
+
зазначених положень Конституції України відпала.
+
 
+
    Враховуючи викладене  та  керуючись  статтями  147,  150
+
Конституції України ( 254к/96-ВР ),  статтями 45,  51, 61, 63, 65,
+
93 Закону  України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
+
Конституційний Суд України
+
 
+
                          в и р і ш и в:
+
 
+
    1. Положення частини  другої  статті  5  Конституції  України
+
( 254к/96-ВР )  "носієм  суверенітету  і  єдиним джерелом влади в
+
Україні є народ" треба  розуміти  так,  що  в  Україні  вся  влада
+
належить  народові.  Влада  народу  є  первинною,  єдиною  і
+
невідчужуваною  та  здійснюється  народом    шляхом    вільного
+
волевиявлення через вибори,  референдум, інші форми безпосередньої
+
демократії у порядку,  визначеному Конституцією ( 254к/96-ВР )  та
+
законами України, через органи державної влади та органи місцевого
+
самоврядування,  сформовані відповідно до Конституції  та  законів
+
України.
+
 
+
    Результати народного  волевиявлення у визначених Конституцією
+
( 254к/96-ВР )  та  законами  України  формах  безпосередньої
+
демократії є обов'язковими.
+
 
+
    2. Положення  частини  третьої  статті  5 Конституції України
+
( 254к/96-ВР ) "право визначати і змінювати конституційний  лад  в
+
Україні  належить  виключно  народові  і  не  може бути узурповане
+
державою,  її органами або посадовими особами" треба розуміти так,  
+
що  тільки  народ  має право безпосередньо шляхом всеукраїнського
+
референдуму  визначати  конституційний  лад  в  Україні,   який
+
закріплюється    Конституцією    України,    а  також  змінювати
+
конституційний лад внесенням змін до Основного  Закону  України  в
+
порядку, встановленому його розділом XIII.
+
 
+
    Належне виключно  народові  право  визначати  і  змінювати
+
конституційний лад в Україні не може бути привласнене у  будь-який
+
спосіб державою, її органами або посадовими особами.
+
 
+
    3. Положення  частини  четвертої статті 5 Конституції України
+
( 254к/96-ВР ) "ніхто не може  узурпувати  державну  владу"  треба
+
розуміти як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або
+
в інший неконституційний чи незаконний спосіб  органами  державної
+
влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами,
+
громадянами чи їх об'єднаннями.
+
 
+
    4. Припинити  конституційне  провадження  у  справі    за
+
конституційним  поданням  народних  депутатів України про офіційне
+
тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції  України
+
( 254к/96-ВР )  в контексті положень її статей 5,  156 на підставі
+
статті  45,  частини  першої  статті  93  Закону  України  "Про
+
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
+
 
+
    5. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до
+
виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути
+
оскаржене.
+
 
+
    Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
+
"Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних
+
виданнях України.
+

Версія за 19:21, 25 травня 2014

Gerb.gif

                  Кіровогра́д (до 1924 року — Єлисаветград[2], у 1924–1934 роках — Зінов'євськ, у 1934–1939 роках — Кірово[3]) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.

Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині XIX — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.