Відмінності між версіями «Більше за нічого, менше від 3G»

Поточна версія на 20:29, 16 січня 2014

1G - Коли мене на світі не було

Історія починається з появи в 1980-х роках кількох новаторських мережевих технологій: AMPS в США і поєднання TACS і NMT в Європі. Хоча кілька поколінь послуг мобільного зв'язку існували і раніше, трійка AMPS , TACS і NMT вважається першим поколінням (1G) , тому що саме ці технології дозволили мобільним телефонам стати масовим продуктом.

У часи 1G ніхто не думав про послуги передачі даних - це були чисто аналогові системи, задумані і розроблені виключно для здійснення голосових викликів і деяких інших скромних можливостей. Модеми існували, однак через те, що бездротовий зв'язок більш схильний до шумів і спотворень, ніж звичайний дротовий , швидкість передачі даних була неймовірно низькою. До того ж, вартість хвилини розмови в 80-х була такою високою, що мобільний телефон міг вважатися розкішшю.

Окремо хочеться згадати першу в світі автоматичну систему мобільного зв'язку «Алтай», яка була запущена в Москві в 1963 році. «Алтай» повинен був стати повноцінним телефоном, встановлюваним в автомобілі. По ньому просто можна було говорити, як по звичайному телефону (тобто звук проходив в обидві сторони одночасно, т.зв. дуплексний режим). Щоб зателефонувати на інший «Алтай» або на звичайний телефон, достатньо було просто набрати номер - як на настільному телефонному апараті, без всяких перемикань каналів або розмов з диспетчером. Аналогічна система в США, IMTS (Improved Mobile Telephone Service), була запущена в дослідній зоні на рік пізніше. А комерційний її запуск відбувся лише в 1969 році. Тим часом в СРСР до 1970 року «Алтай» був встановлений і успішно працював вже приблизно в 30 містах.

2G - інтернет на мобільці?

На початку 90-х років спостерігається підйом перших цифрових стільникових мереж, які мали ряд переваг в порівнянні з аналоговими системами. Покращена якість звуку, більша захищеність, підвищена продуктивність - ось основні переваги. GSM почав свій розвиток в Європі, у той час як D-AMPS і рання версія CDMA компанії Qualcomm стартували в США.

Ці 2G стандарти, в стані зародження, поки не мають підтримки власних, тісно інтегрованих, послуг передачі даних. Багато з таких мереж підтримують передачу коротких текстових повідомлень (SMS), а також технологію CSD, яка дозволила передавати дані на станцію в цифровому вигляді. Це фактично означало, що ви могли передавати дані зі швидкістю - до 14,4 кБіт/с.

Для того, щоб ініціювати передачу даних за допомогою технології CSD, необхідно було здійснити спеціальний «виклик». Це було схоже на телефонний модем - ви чи були підключені до мережі, чи ні. В умовах того, що тарифні плани в той час вимірювалися в десятках хвилин, а CSD була на кшталт звичайного дзвінку, практичної користі від технології майже не було.

2,5G - невеликий крок до 3G

Поява сервісу «General Packet Radio Service » (GPRS) у 1997 році стало переломним моментом в історії стільникового зв'язку, тому що він запропонував для існуючих GSM мереж технологію безперервної передачі даних. З використанням нової технології, ви можете використовувати передачу даних тільки тоді, коли це необхідно - немає більше дурної CSD, схожою на телефонний модем. До того ж, GPRS може працювати з більшою, ніж CSD, швидкістю - теоретично до 100 кБіт/с, а оператори отримали можливість тарифікувати трафік, а не час на лінії.

GPRS з'явився в дуже підходящий момент - коли люди почали безперервно перевіряти свої електронні поштові скриньки.

Це нововведення не дозволило додати одиницю до покоління мобільного зв'язку. У той час, як технологія GPRS вже була на ринку, Міжнародний Союз Електрозв'язку (ITU) склав новий стандарт - IMT-2000 - затверджує специфікації «справжнього» 3G. Ключовим моментом було забезпечення швидкості передачі даних 2 Мбіт/с для стаціонарних терміналів і 384 кБіт/с для мобільних, що було не під силу GPRS.

Таким чином, GPRS застряг між поколіннями 2G, яке він перевершував, і 3G, до якого не дотягував. Це стало початком розколу поколінь.

2,75G - майже 3G, але не зовсім

На додаток до вимог до швидкості передачі даних, специфікації 3G закликали забезпечити легку міграцію з мереж другого покоління. Для цього, стандарт, званий UMTS став топовим вибором для операторів GSM, а стандарт CDMA2000 забезпечував зворотну сумісність. Після прецеденту з GPRS, стандарт CDMA2000 пропонує власну технологію безперервної передачі даних, звану 1xRTT. Бентежить те , що , хоча офіційно CDMA2000 є стандартом 3G, він забезпечує швидкість передачі даних лише дещо більше, ніж GPRS- близько 100 кБіт/с.

Термін 1XRTT має своє походження від скороченою англійської фрази One Times Radio Transmission Technology , яка зашифрована в ньому. Це одна з мобільних 2.5G технологій передачі даних цифрового типу, яка грунтується на технології CDMA. Принцип передачі, використовуваний цією технологією - передача з комутацією пакетів. Максимально можлива швидкість передачі теоретично становить 144 Кбіт в секунду, проте реальна швидкість передачі на практиці не перевищує 40-60 Кбіт в секунду. 60 Кбіт в секунду - це максимум , чого вдалося домогтися від цієї технології, і пристроїв, що дозволяють перевищити її , поки не створено. Незважаючи на те, що дана технологія офіційно відноситься саме до стандартів третього покоління, все ж її нерідко зіставляють з мережами поколінь 2.5G і 2.75G , з якими вона має масу подібностей і цілком може порівнюватися.

Стандарт EDGE - Enhanced Data - rates for GSM Evolution - був задуманий як легкий спосіб операторів мереж GSM вичавити додаткові соки з 2.5G установок, не вкладаючи серйозні гроші в оновлення устаткування. За допомогою телефону, що підтримує EDGE, ви могли б отримати швидкість, в два рази перевищує GPRS, що цілком непогано для того часу. Багато європейських операторів не стали возитися з EDGEі були прихильниками впровадження UMTS.

Отже, куди ж віднести EDGE? Це не так швидко, як UMTS або EV-DO, так що ви можете сказати, що це не 3G. Але це явно швидше, ніж GPRS, що означає , що вона повинна бути краще, ніж 2.5G, чи не так? Дійсно, багато людей назвали б EDGE технологією 2.75G.