Відмінності між версіями «Обговорення:Архів до проекту ОІТ та Зарубіжної літератури»
(→Життя) |
(→Iдея проекту) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
=='''''<font color='blue' size=5>Iдея проекту</font>'''''== | =='''''<font color='blue' size=5>Iдея проекту</font>'''''== | ||
| − | <font color='red' size=3>Дослiдити творчiсть Овiдiя. ''''' | + | <font color='red' size=3>Дослiдити творчiсть Овiдiя.''''' |
| + | |||
| + | =='''''<font color='blue' size=5>Автор проекту</font>'''''== | ||
| + | <font color='green' size=3>Молчанова Анастасiя, студентка групи 108.''''' | ||
= Творчість = | = Творчість = | ||
Версія за 20:55, 25 грудня 2013
Життя Овiдiя
Творчiсть Овiдiя
- «Скорботні елегії»;
-«Понтійські листи»;
-Втрачені твори.
Iдея проекту
Дослiдити творчiсть Овiдiя.
Автор проекту
Молчанова Анастасiя, студентка групи 108.
Творчість
Публій Овідій Назон, картина Антона ван Вернера
Овідій виховувався в атмосфері імперії Октавіана Августа, коли по закінченню громадянських воєн надзвичайно зросла заможність італійських землевласників. Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку. Соціальна та філософська проблематика, характерна для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій), Овідієві чужа. В його творчості переважають еротичні теми, в яких головним є не глибокі почуття, а дотепна іронічна гра традиційними літературними мотивами, з постійними переспівами як попередників, так і самого себе. Твори Овідія відрізняються віртуозною легкістю і гнучкістю стилю, яким він володів досконало.
Блискучій поетичний дебют Овідія («Любовні елегії») пов'язаний з еротичною елегією, поширеним жанром в його час. В цьому жанрі відбилися настрої середніх верств суспільства, які поринали від суспільної діяльності в сферу особистого життя. Поет згадує своїх попередників — Корнелія Галла, Альбія Тібулла та Секста Пропорція; однак він не був лише наслідувачем, свої елегії він складає в цілком іншій тональності, грайливого, часом легковажного трактування теми кохання. Публічні декламації «Любовних елегій» відразу принесли їх авторові загальне визнання.
