Відмінності між версіями «Каролінгське та Оттонівське Відродження»
(→Проект з ОІТ та ЗЛ: "Каролінгське та Оттонівське Відродження" - 208 групи ФІМ, 2013) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | == | + | ==Проект з ОІТ та ЗЛ: "'''Каролінгське та Оттонівське Відродження'''" - 208 групи ФІМ, 2013== |
| + | «Ніщо не вічне» — говорить істина. А тим паче великі держави. До того ж якщо вони створені шляхом завоювань. Для того, щоб ними правити необхідні великі затрати та зусилля. В принципі так і чинили Карл Великий і Оттон І. Карл розумів, що керувати імперією здатні лише освічені люди, не лише світські, а й духовні. Латину в той час майже не розуміли, кожен певний регіон мав власний діалект. Ну а як можна керувати підданими, якщо вони розмовляють різними мовами? Саме тому Карл запроваджує латину офіційною мовою і створює школи, де її можна було вивчати усім бажаючим. Для навчання людей і керування країною запрошує великих тогочасних учених. Оттон же навпаки, в нього спостерігається тенденція замкнутості. Тогочасна еліта пишалася традиціями попередників і на прибульців дивилася зверхньо. Тому ніяких закордонних спеціалістів. Спиралися лише на власні можливості. | ||
| + | Хоча їхні методи і різняться між собою, але вони робили гарну справу і досить непогано. В часи їхнього правління їхні держави були одними з наймогутніших і досягли високих вершин у розвитку культури в порівнянні з іншими країнами. Вони були в добрих відносинах з Ватиканом. | ||
| + | Значення у розвитку культури Європи доволі вагоме. Саме тоді почалося розформування Європи на католиків і православних. Багато тогочасних праць стали основою подальших розробок і винаходів. Нарешті, беручи приклад з імперії Франків, вчилися і їхні сусіди, напівдикі племена. Так як сусіди мадьяри часто нападали своєю кіннотою на прикордонні території і забирали з собою певні досягнення культури, то таким чином вони поширювали їх по значній території Європи. | ||
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
Версія за 07:13, 10 жовтня 2013
Зміст
Проект з ОІТ та ЗЛ: "Каролінгське та Оттонівське Відродження" - 208 групи ФІМ, 2013
«Ніщо не вічне» — говорить істина. А тим паче великі держави. До того ж якщо вони створені шляхом завоювань. Для того, щоб ними правити необхідні великі затрати та зусилля. В принципі так і чинили Карл Великий і Оттон І. Карл розумів, що керувати імперією здатні лише освічені люди, не лише світські, а й духовні. Латину в той час майже не розуміли, кожен певний регіон мав власний діалект. Ну а як можна керувати підданими, якщо вони розмовляють різними мовами? Саме тому Карл запроваджує латину офіційною мовою і створює школи, де її можна було вивчати усім бажаючим. Для навчання людей і керування країною запрошує великих тогочасних учених. Оттон же навпаки, в нього спостерігається тенденція замкнутості. Тогочасна еліта пишалася традиціями попередників і на прибульців дивилася зверхньо. Тому ніяких закордонних спеціалістів. Спиралися лише на власні можливості. Хоча їхні методи і різняться між собою, але вони робили гарну справу і досить непогано. В часи їхнього правління їхні держави були одними з наймогутніших і досягли високих вершин у розвитку культури в порівнянні з іншими країнами. Вони були в добрих відносинах з Ватиканом. Значення у розвитку культури Європи доволі вагоме. Саме тоді почалося розформування Європи на католиків і православних. Багато тогочасних праць стали основою подальших розробок і винаходів. Нарешті, беручи приклад з імперії Франків, вчилися і їхні сусіди, напівдикі племена. Так як сусіди мадьяри часто нападали своєю кіннотою на прикордонні території і забирали з собою певні досягнення культури, то таким чином вони поширювали їх по значній території Європи.
Ідея проекту
Розкрийте задум, мету вашого проекту, передбачуваний результат
Автор проекту
Матеріали проекту
Інтернет ресурси проекту
Додаткові матеріали проекту
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали
