Відмінності між версіями «"Книга пісень" Ф. Петрарко - лірична сповідь поета»
(→Біографія) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:11.jpg|200px|thumb|right|Франческо Петрарка]] | [[Файл:11.jpg|200px|thumb|right|Франческо Петрарка]] | ||
| + | Ф. Петрарка- видатний гуманіст, поет, якому вдалося побачити цілісність течії думок, що передували Відродженню, і об’єднати їх у поетичному синтезі, що став програмою наступних європейських поколінь. Петрарка – засновник нової сучасної поезії, людина, яка наважилася в мороці Середньовіччя запалити полум’я не так божественного, як земного, людського почуття. | ||
== Біографія == | == Біографія == | ||
| − | <p style="text-indent: 40px;"> | + | <p style="text-indent: 40px;">Франческо Петрарка народився в Італії 20 липня 1304 року. Хлопчику пророкували кар'єру нотаріуса, оскільки й батько Петрарки займався нотаріальною справою. Але самого Франческо ця професія не приваблювала. |
| + | Після смерті батька Франческо Петрарка змушений був заробляти самостійно. Тому він став священиком і оселився в Авіньйоні. У цей період Франческо Петрарка зустрів кохання всього свого життя — Лауру. Саме їй він присвячував свої сонети. Лаурі Франческо Петрарка поклонявся, незважаючи на те, що вони навіть не були знайомі офіційно. | ||
| + | |||
| + | ---- | ||
| + | |||
| + | ''«У кого багато вад, у того багато і повелителів» — Франческо Петрарка'' | ||
| + | |||
| + | ---- | ||
| + | |||
| + | Писав не тільки італійською мовою, а й на-латині. На латині він написав свої автобіографії. В одній із них Франческо Петрарка протиставляє свій гуманістичний Франческо Петрарка світогляд популярній Навіть після її смерті, яка сталася в результаті епідемії чуми, Франческо Петрарка оспівував свою Лауру ще 10 років. | ||
| + | Петрарка схоластиці. У світовій літературі Петрарка залишився як автор геніальних сонетів, присвячених його коханій Лаурі. | ||
| + | Помер Франческо Петрарка 19 липня 1374 року в Італії. | ||
| + | == Сповідь про кохання == | ||
Петрарці належить найщиріша й найпоетичніша лірична сповідь про кохання, пронесене крізь усе життя: | Петрарці належить найщиріша й найпоетичніша лірична сповідь про кохання, пронесене крізь усе життя: | ||
| Рядок 15: | Рядок 28: | ||
[[Файл:I_058-208x300.jpg|200px|thumb|right|Зустріч Лаури і Франческа Петрарки XVI ст.]] | [[Файл:I_058-208x300.jpg|200px|thumb|right|Зустріч Лаури і Франческа Петрарки XVI ст.]] | ||
Лаура була заміжня, у неї були діти, та для Петрарки вона – взірець усіх чеснот, краси і досконалості. Він щасливий від думки що кохана живе на світі, навіть не бачачи її та не зустрічаючись з нею. До сьогодні дуже мало відомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених віршів. Можна сказати, що Лаура — це майже легендарна постать. | Лаура була заміжня, у неї були діти, та для Петрарки вона – взірець усіх чеснот, краси і досконалості. Він щасливий від думки що кохана живе на світі, навіть не бачачи її та не зустрічаючись з нею. До сьогодні дуже мало відомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених віршів. Можна сказати, що Лаура — це майже легендарна постать. | ||
| − | + | == Лаура == | |
| − | + | ||
Поезія Франческо Петрарки — своєрідний щоденник переживань і почуттів. В описі краси Лаури, за канонами ренесанської лірики, переважають порівняння з квітами, перлинами, зірками тощо. Це нібито робить красуню схожою на всіх інших ліричних героїнь того часу, але водночас приховано індивідуалізує її через складні смислові відтінки багатьох епітетів. | Поезія Франческо Петрарки — своєрідний щоденник переживань і почуттів. В описі краси Лаури, за канонами ренесанської лірики, переважають порівняння з квітами, перлинами, зірками тощо. Це нібито робить красуню схожою на всіх інших ліричних героїнь того часу, але водночас приховано індивідуалізує її через складні смислові відтінки багатьох епітетів. | ||
У своїх сонетах Петрарка стверджує гуманістичний ідеал. Любов до земного життя й кохання до земної жінки не є гріховним — ось пафос його інтимної лірики. | У своїх сонетах Петрарка стверджує гуманістичний ідеал. Любов до земного життя й кохання до земної жінки не є гріховним — ось пафос його інтимної лірики. | ||
Версія за 12:43, 6 жовтня 2013
Ф. Петрарка- видатний гуманіст, поет, якому вдалося побачити цілісність течії думок, що передували Відродженню, і об’єднати їх у поетичному синтезі, що став програмою наступних європейських поколінь. Петрарка – засновник нової сучасної поезії, людина, яка наважилася в мороці Середньовіччя запалити полум’я не так божественного, як земного, людського почуття.
Біографія
Франческо Петрарка народився в Італії 20 липня 1304 року. Хлопчику пророкували кар'єру нотаріуса, оскільки й батько Петрарки займався нотаріальною справою. Але самого Франческо ця професія не приваблювала. Після смерті батька Франческо Петрарка змушений був заробляти самостійно. Тому він став священиком і оселився в Авіньйоні. У цей період Франческо Петрарка зустрів кохання всього свого життя — Лауру. Саме їй він присвячував свої сонети. Лаурі Франческо Петрарка поклонявся, незважаючи на те, що вони навіть не були знайомі офіційно.
«У кого багато вад, у того багато і повелителів» — Франческо Петрарка
Писав не тільки італійською мовою, а й на-латині. На латині він написав свої автобіографії. В одній із них Франческо Петрарка протиставляє свій гуманістичний Франческо Петрарка світогляд популярній Навіть після її смерті, яка сталася в результаті епідемії чуми, Франческо Петрарка оспівував свою Лауру ще 10 років. Петрарка схоластиці. У світовій літературі Петрарка залишився як автор геніальних сонетів, присвячених його коханій Лаурі. Помер Франческо Петрарка 19 липня 1374 року в Італії.
Сповідь про кохання
Петрарці належить найщиріша й найпоетичніша лірична сповідь про кохання, пронесене крізь усе життя:
- Як не любов, то що це бути може?
- А як любов, то що таке вона?
Ці рядки одного із сонетів, мабуть, найбільш інтригуючі у світовій ліриці. Уже понад шість століть читачі прагнуть здобути власну розгадку високого почуття Петрарки. У цьому сонеті відбилося сум'яття душі поета, ліричний конфлікт поета із самим собою. Таким було кохання Франческо Петрарки до земної жінки Лаури. 6 квітня 1327р. 23-річний поет побачив жінку на ймення Лаура в церкві святої Клари у Авіньйоні. Він закохався в неї з першого погляду і все життя залишався їй вірним.
Лаура була заміжня, у неї були діти, та для Петрарки вона – взірець усіх чеснот, краси і досконалості. Він щасливий від думки що кохана живе на світі, навіть не бачачи її та не зустрічаючись з нею. До сьогодні дуже мало відомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених віршів. Можна сказати, що Лаура — це майже легендарна постать.
Лаура
Поезія Франческо Петрарки — своєрідний щоденник переживань і почуттів. В описі краси Лаури, за канонами ренесанської лірики, переважають порівняння з квітами, перлинами, зірками тощо. Це нібито робить красуню схожою на всіх інших ліричних героїнь того часу, але водночас приховано індивідуалізує її через складні смислові відтінки багатьох епітетів. У своїх сонетах Петрарка стверджує гуманістичний ідеал. Любов до земного життя й кохання до земної жінки не є гріховним — ось пафос його інтимної лірики. Лаура померла в розквіті свого молодого життя під час епідемії чуми. Поет, змертвілий від горя, шукав зустрічі з Лаурою хоча б у мріях та снах. Цікаво, що Петрарка сподівався в особі коханої знайти собі підтримку на шляху до спасіння душі та вічного життя. Ніщо поваби серцю не несе,
- Бо згасло сонце і померкло все,
- Разом із ним засипане землею.
- В життя моє лиш смуток увійшов.
- Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,
- Що краще був би не стрічався з нею.
До останніх хвилин свого життя Петрарка залишався вірним пам'яті Лаури. Світлому образу коханої дівчини присвячено близько дев'яноста сонетів, які ввійшли в "Книгу пісень". Оспівуючи прекрасні почуття, великий італійський поет-гуманіст кожним своїм рядком стверджує, що справжнє кохання в житті людини буває тільки один раз.
